За яких умов поновлення строку пред`явлення виконавчого документу до виконання та видачу дублікату виконавчого листа судом є протиправним (Полтавський апеляційний суд, постанова від 19.04.2021 р., справа № 554/9409/13-ц)

У лютому 2021 р. Банк звернувся до суду про поновлення строку пред’явлення виконавчого документу до виконання та видачу дублікату виконавчого листа.

Ухвалою суду заяву Банку про поновлення строку пред’явлення виконавчого документу до виконання та видачу дублікату виконавчого листа задоволено у повному обсязі.

Поновлено строк пред’явлення до виконання виконавчого листа, ухвалено видати дублікат виконавчого листа.

Адвокат АО «Аргос» Олександр Остапенко, за погодженням з клієнтом, не погодився з мотивами викладеними в ухвалі та подав апеляційну скаргу, яка була задоволена. Ухвала суду першої інстанції скасована, у задоволенні у задоволенні заяви Банку та стягнуто з Банку на користь клієнта правову допомогу.

Суть спору: Відповідно до ч. 1 ст. 433 ЦПК України у разі пропуску строку для пред’явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено.

Пунктом 17.4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України передбачено, що у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред'явлення виконавчого документа до виконання.

Згідно до матеріалів справи рішення суду набрало законної сили 01.04.2014 р., виконавчий лист було видано стягувачу 10.04.2014 р.

Відповідно до інформації наданої органом примусового виконання рішення суду в органі на виконанні перебувало виконавче провадження. 11.02.2016 р. державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження. 31.08.2016 р. державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачу.

Як визначено ч. 1, 6 ст. 12 ЗУ «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 р. № 1404 – VIII виконавчі документи можуть бути пред’явлені до примусового виконання протягом трьох років.

Отже, так як державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачу 31.08.2016., останній мав звернутися до суду з заявою про видачу дублікату виконавчого листа до 31.08.2019 р.

Згідно до матеріалів справи, стягувач звернувся із заявою до суду 26.08.2020 р., майже через рік від дати встановленої законодавством.

Судом встановлено, що Банк лише 01.06.2020 р., 27.07.2020 р. та 07.08.2020 р. звертався до державної виконавчої служби з листами, щодо ходу виконання рішення суду. В період з 11.02.2016 р. (дата відкриття виконавчого провадження) по 01.06.2020 р. Банк не вчиняв жодних дій, щодо супроводження виконавчого провадження, не звертався до державної виконавчої служби за інформацією про хід виконання рішення суду, не вчиняв інших дій зі стягнення заборгованості, хоча і був обізнаний про порушене право, й об’єктивно знав про ці обставини.

З огляду на ці обставини суд апеляційної інстанції зазначає, щоБанк не пояснив та не обґрунтував, з яких причин він як стягувач не цікавився про стан виконання судового рішення протягом чотирьох з половиною років, які поважні причини завадили банку дізнатися вчасно з урахуванням принципу добросовісності і обов`язку сумлінно користуватися своїми правами про стан виконання судового рішення.

На переконання апеляційного суду отримання стягувачем інформації про повернення виконавчого листа і знищення виконавчого провадження через чотири роки після відкриття виконавчого провадження за відсутності будь-яких даних про вжиття стягувачем заходів, які б свідчили про його зацікавленість у виконанні рішення суду на його користь, не є поважною причиною для поновлення строку пред`явлення виконавчого листа для виконання.

Аналізуйте судовий акт: СУД: Визнання права проживання та користування квартирою на законних правових підставах (Октябрський районний суд м. Полтава, справа № 554/244/21 від 12.02.2021 р.)

Суд: Виплата одноразової грошової допомоги по втраті працездатності у зв`язку із встановленням інвалідності внаслідок поранення, отриманого під час виконання службових обов`язків, пов`язаних із виконанням повноважень та основних завдань міліції або поліці

Порядок спадкування зброї, вирішення спору в судовому порядку (Другий апеляційний адміністративний суд, постанова від 03.11.2020 р., справа № 440/2568/20)

Визнання права на завершення процедури приватизації та здійснення державної реєстрації земельної ділянки (Полтавський районний суд Полтавської області від 19.08.2020 р., справа № 545/3156/19)

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 554/9409/13-ц Номер провадження 22-ц/814/1024/21Головуючий у 1-й інстанції Материнко М. О. Доповідач ап. інст. Лобов О. А.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 квітня 2021 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючий суддя Лобов О.А.,

судді: Дорош А.І., Триголов В.М.

за участю секретаря судового засідання Коротун І.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні у м.Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою адвоката Остапенка Олександра Петровича, представника ОСОБА_1 , на ухвалу Октябрського районного суду м.Полтави від 17 лютого 2021 року (час ухвалення судового з 13:31:26 год. до 13:56:49 год., дата виготовлення поновного тексту судового рішення - 19 лютого 2021 року) у справі за заявою Публічного акціонерного товариства "МТБ Банк" про поновлення строку пред`явлення виконавчого документу до виконання та видачу дублікату виконавчого листа, боржник ОСОБА_1 , орган державної виконавчої служби - Шевченківський ВДВС у м.Полтаві Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми).

Заслухавши доповідь судді-доповідача, апеляційний суд

В С Т А Н О В И В:

Ухвалою Октябрського районного суду м.Полтави від 17 лютого 2021 року заяву ПАТ «МТБ БАНК» про поновлення строку пред`явлення виконавчого документу до виконання та видачу дублікату виконавчого листа, боржник ОСОБА_1 , орган державної виконавчої служби - Шевченківський відділ державної виконавчої служби м. Полтави Північно-Східного територіального управління юстиції (м. Суми) - задоволено у повному обсязі.

Поновлено строк пред`явлення до виконання виконавчого листа № 554/9409/13-ц, виданого 10.04.2014р. Октябрським районним судом м.Полтави, про стягнення з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «МТБ БАНК» заборгованості за кредитним договором №00566/RP від 12.06.2008р. у розмірі 43 324,75 грн.

Видано дублікат виконавчого листа № 554/9409/13-ц Октябрського районного суду м.Полтави від 10.04.2014р. про стягнення із ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «МТБ БАНК» заборгованості за кредитним договором №00566/RP від 12.06.2008 у розмірі 43 324,75 грн.

В апеляційній скарзі адвокат Остапенко О.П., представник ОСОБА_1 , посилаючись на неповне з`ясування судом обставин справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм процесуального права, просить скасувати вказану ухвалу суду та постановити нове судове рішення про відмову в задоволенні заяви ПАТ «МТБ БАНК» про видачу дублікату виконавчого листа та поновлення строку пред`явлення виконавчого документу до виконання.

В обґрунтування апеляційної скарги, вказував на те, що стягувач з урахуванням положень ЗУ «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 року № 1404 - VIII та п. 17.4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України мав право пред`явити виконавчий лист до виконання до 31 серпня 2019 року, однак стягувач звернувся до суду лише 26.08.2020 року, через рік від дати встановленої законом.

Окрім того, звертається увага на відсутність поважних причин для поновлення строку пред`явлення виконавчого листа, так як банк лише 01.06.2020 року, 27.07.2020 року та 07.08.2020 року почав цікавиться станом виконання судового рішення від 23 грудня 2013 року. У період з лютого 2016 року (дата відкриття виконавчого провадження) до лютого 2020 року, тобто протягом чотирьох років банк не виявляв жодної зацікавленості відносно виконання рішення суду.

У справі відсутні докази втрати виконавчого листа, судове рішення містить лише припущення про його втрату.

У відзиві на апеляційну скаргу ПАТ «МТБ БАНК» навів свої заперечення на доводи апеляційної скарги та, стверджуючи про їх необґрунтованість, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення.

У відзиві, по суті, повторно викладені факти і доводи заяви про поновлення строку пред`явлення виконавчого листа до виконання і про видачу його дубліката.

Перевіривши матеріали справи у межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити з таких підстав.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.374, ч.4 ст.376 ЦПК України апеляційний суд за результатами розгляду має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з порушенням норм процесуального права або неправильного застосування норм матеріального права.

З матеріалів справи вбачається, що заочним рішенням Октябрського районного суду м.Полтави від 23 грудня 2013 року позовні вимоги ПАТ «МАРФІН БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «МАРФІН БАНК» в особі центрального відділення ПАТ «МАРФІН БАНК» в м. Полтаві, заборгованість за кредитним договором № 00566/RР від 12.06.2008 року, що складається з: заборгованості за кредитом у сумі - 8 589,95 доларів США, що за офіційним курсом НБУ складає 68 659,47 грн.; заборгованості за відсотками - 752,89 доларів США, що за офіційним курсом НБУ складає 6 017,85 грн., а разом - 43 324,75 коп. Вирішено питання судових витрат. Роз`яснено порядок оскарження заочного рішення суду (а.с.55-56).

01.04.2014 року заочне рішення суду набрало законної сили та не переглядалось у передбаченому законом порядку.

10.04.2014 Октябрським районним судом м.Полтави на виконання вказаного рішення суду видано виконавчий лист на суму 43 324,75 грн. зі строком пред`явлення до примусового виконання - до 01.04.2015 (1 рік відповідно до ч. 1, 2 ст. 22 до Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 р. № 606 - XIV у редакції, що діяла на час видачі виконавчого листа (втратив чинність 05.01.2017) (а.с.63)

15.04.2014 року представник ПАТ «МАРФІН БАНК» отримав вищевказаний виконавчий лист (а.с.60).

Ухвалою Октябрського районного суду м.Полтави від 12 травня 2014 року внесено виправлення до другого абзацу резолютивної частини рішення Октябрського районного суду м Полтави від 23 грудня 2013 року по цивільній справі № 2/554/3500/2013 за позовом ПАТ «МАРФІН БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором та вірно зазначити розмір заборгованості за кредитним договором № 00566/RР від 12.06.2008 року в частині заборгованості за кредитом та відсоткам з викладенням змісту цього абзаца в такій редакції: «Стягнути ОСОБА_1 на користь ПАТ «МАРФІН БАНК», в особі центрального відділення ПАТ «МАРФІН БАНК» в м. Полтаві, заборгованість за кредитним договором № 00566/RР від 12.06.2008 року, що складається з: заборгованості за кредитом у сумі 3 987,19 доларів США, що за офіційним курсом НБУ складає 31 869,61 грн.; заборгованості за відсотками 1 433,15 доларів США, що за офіційним курсом НБУ складає 11 455,17 грн., а разом 43 324,75 коп.».

Внесено виправлення до виконавчого листа № 2/554/3500/2013, виданого 10.04.2014 року по цивільній справі за позовом № 2/554/3500/2013 за позовом ПАТ «МАРФІН БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, зазначивши вірно другий абзац резолютивної частини рішення, а саме:

«Стягнути ОСОБА_1 , на користь ПАТ «МАРФІН БАНК», в особі центрального відділення ПАТ «МАРФІН БАНК» в м. Полтаві, заборгованість за кредитним договором № 00566/RР від 12.06.2008 року, що складається з: заборгованості за кредитом у сумі 3 987,19 доларів США, що за офіційним курсом НБУ складає 31 869,61 грн.; заборгованості за відсотками 1 433,15 доларів США, що за офіційним курсом НБУ складає 11 455,17 грн., а разом 43 324,75 коп.».(а.с.68-69)

Згідно листа № 70572 від 31.07.2020 року Шевченківського ВДВС у м.Полтаві (а.с.89) на запити ПАТ «МТБ БАНК» від 01.06.2020 року, 27.07.2020 року та 07.08.2020 року (а.с.82-85) виконавчий лист № 554/9409/13-ц був пред`явлений до примусового виконання до Октябрського ВДВС м.Полтави ГТУЮ у Полтавській області (наразі - Шевченківський відділ державної виконавчої служби у місті Полтави Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми).

11.02.2016 року державним виконавцем відкрито виконавче провадження № 50096073.

31.08.2016 року державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачу на підставі п.5 ч.1 ст.47 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, що діяла на час винесення постанови) у зв`язку із тим, що боржник за адресою, зазначеною у виконавчому документі, фактично не проживає. Повідомлено, що у зв`язку із знищенням матеріалів виконавчого провадження за закінченням терміну зберігання, інших відомостей щодо виконавчого провадження надати не вбачається за можливе. (а.с.89)

У серпні 2020 року ПАТ «МАРФІН БАНК» звернулось до суду з заявою про видачу дубліката і про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання, просило поновити строк пред`явлення до виконання виконавчого листа № 554/9409/13-ц, виданого 10.04.2014 Октябрським районним судом м.Полтави про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «МТБ БАНК» заборгованості за кредитним договором №00566/RP від 12.06.2008 у розмірі 43 324,75 грн., визнавши причини пропуску строку поважними та видати дублікат вказаного виконавчого листа № 554/9409/13-ц.

В обґрунтування заяви вказувало, що згідно листа виконавчої служби від за вих. № 70572 від 31.07.2020 року, 31.08.2016 повернуто виконавчий лист стягувачу на підставі п. 5 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, що діяла на час винесення постанови); 04.02.2020 матеріали виконавчого провадження знищено за закінченням терміну зберігання; іншої інформації надати неможливо. Однак, виконавчий лист до Банку не надходив з виконавчої служби, тобто є підстави вважати, що він втрачений, однак без вини стягувача. Через втрату виконавчого листа строк повторного пред`явлення виконавчого документу до виконання сплив. Заявник наголошував, що втрата оригіналу виконавчого листа та пропуск строку його пред`явлення до примусового виконання відбулись поза межами винних дій стягувача, призводить до відсутності повного виконання остаточного рішення суду та порушення інтересів стягувача (а.с.71-73).

Постановляючи ухвалу про задоволення заяви ПАТ «МАРФІН БАНК», суд першої інстанції виходив з того, що строк повторного пред`явлення виконавчого листа до виконання пропущений із поважних причин через його втрату поза межами винних дій стягувача. що унеможливило повторне пред`явлення його до виконання, заборгованість боржником перед Банком не погашена та остаточне рішення суду у справі залишається не виконаним поза волею і винних дій Банку, що свідчить про безпідставне порушення інтересів стягувача.

Перевіряючи доводи апеляційної скарги, апеляційний суд виходить з такого.

Відповідно до пункту 7 розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1404-VIII виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом, завершуються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Після набрання чинності цим Законом виконавчі дії здійснюються відповідно до цього Закону.

З огляду на зміст частини першої статті 11 Закону № 1404-VIII строк пред`явлення виконавчого документа до виконання - це період часу, в межах якого стягувач має право пред`явити виконавчий документ до примусового виконання.

Згідно з частиною першою статті 21 Закону № 606-XIV (у редакції, чинній на дату винесення постанови про повернення виконавчого провадження стягувачу) виконавчі документи можуть бути пред`явлені до виконання в такі строки: посвідчення комісій по трудових спорах, постанови судів у справах про адміністративні правопорушення та постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, - протягом трьох місяців; інші виконавчі документи - протягом року, якщо інше не передбачено законом.

Частиною першою статті 12 Закону № 1404-VIII (у редакції, чинній на дату звернення заявника до суду із заявою про видачу дубліката виконавчого листа) передбачено, що виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.

Згідно з пунктом 5 Розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1404-VIII виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред`являються до виконання у строки, встановлені цим Законом.

Тлумачення пункту 5 Розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1404-VIII свідчить, що він застосовується тільки до виконавчих документів, строк пред`явлення до виконання яких не сплив на час набрання чинності Законом № 1404-VIII. Для пункту 5 Розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» не передбачено зворотної дії в часі і можливості застосування норм Закону № 1404-VIII до виконавчих документів, строк пред`явлення до виконання яких сплив на час набрання ним чинності.

Стягувач, який пропустив строк пред`явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення такого строку до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції (частина шоста статті 12 Закону № 1404-VIII; близький за змістом припис був відображений у частині другій статті 24 Закону № 606-XIV).

У разі пропуску строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено (частина перша статті 433 ЦПК України). Положення статті 23 Закону № 606-XIV, а у Законі № 1404-VIII - положення статті 12 регулюють питання переривання строку давності пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Відповідно до підпункту 17.4 пункту 1 Розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України до дня початку функціонування Єдиного державного реєстру виконавчих документів: у разі втрати виконавчого документа, суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Отже, приписи підпункту 17.4 пункту 1 Розділу XIІІ «Перехідні положення» ЦПК України не суперечать приписам частини шостої статті 12 Закону № 1404-VIII, частини першої статті 433 ЦПК України. Зазначені приписи перехідних положень ЦПК України не забороняють суду одночасно розглянути та вирішити поставлені у заяві стягувача питання про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання та про видачу дубліката такого документа у разі його втрати або розглянути питання про видачу дубліката втраченого виконавчого документа після того, як суд поновив строк для пред`явлення цього документа до виконання.

Такі правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 28 жовтня 2020 року у справі №2-2177/11.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21 серпня 2019 року у справі № 2-836/11 (провадження № 14-308цс19) дійшла висновку, що якщо строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання не сплив або суд його поновив, то заява про видачу дубліката цього документа, який втрачений, вважається поданою у межах встановленого для пред`явлення його до виконання строку. Натомість, коли строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання сплив, і суд його не поновив, то за результатами розгляду заяви про видачу дубліката втраченого виконавчого документа суд відмовляє у задоволенні цієї заяви.

Підставою для відмови у видачі дубліката виконавчого листа є закінчення строку, встановленого для пред`явлення його до виконання і незаявлення вимоги про поновлення цього строку.

У цій справі на час відкриття виконавчого провадження № 554/9409/13 -ц (постанова від 11 лютого 2016 року) та повернення виконавчого документа стягувачеві (постанова від 31 серпня 2016 року) був чинним Закон України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року № 606-XIV. Тоді як на час звернення заявника до суду із заявою про видачу дубліката виконавчого листа та поновлення строку для пред`явлення виконавчого листа до виконання набрав чинності і діяв Закон України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року № 1404-VIII .

Закон України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року № 606-XIV втратив чинності 05 жовтня 2016 року, крім ст.4 цього Закону («Інформаційне забезпечення виконавчого провадження») згідно пункту другого Прикінцевих і перехідних положень Закон України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року № 1404-VIII

Статтею 81 ЦПК передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Перелік причин, які слід вважати поважними, законодавцем не зазначено, а тому суд відповідно до ст.89 ЦПК України суд дає оцінку поважності причин за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Підставою для поновлення строку для пред`явлення виконавчого документа документу є факт пропуску стягувачем такого строку з поважних причин.

Поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для стягувача отримати та подати у встановлений законом строк виконавчий лист до примусового виконання.

Крім того, поважність причин пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документу до виконання пов`язана не тільки з часом безпосередньої обізнаності особи про певні обставини (факти порушення її прав), а й з об`єктивною можливістю цієї особи знати про ці обставини. Можливість знати про порушення своїх прав випливає із загальних засад захисту цивільних прав та інтересів, за якими особа, маючи право на захист, здійснює його на власний розсуд у передбачений законом спосіб, що створює в неї цю можливість знати про посягання на права. Обов`язок доведення часу, з якого особі стало відомо про порушення її права, покладається на заявника.

Заявляючи про поважність пропуску строку пред`явлення виконавчого листа до виконання, Банк посилається на втрату цього виконавчого листа, про яку йому стало відомо лише у липні 2020 року.

Разом з тим, Банк не пояснив та не обґрунтував, з яких причин він як стягувач не цікавився про стан виконання судового рішення протягом чотирьох з половиною років, які поважні причини завадили банку дізнатися вчасно з урахуванням принципу добросовісності і обов`язку сумлінно користуватися своїми правами (п.6 ч.1 ст.3 ЦК України, ч.7 ст.12 ЗУ «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року № 606-XIV; ч.8 ст.19 ЗУ «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року № 1404-VIII) про стан виконання судового рішення.

На переконання апеляційного суду отримання стягувачем інформації про повернення виконавчого листа і знищення виконавчого провадження через чотири роки після відкриття виконавчого провадження за відсутності будь-яких даних про вжиття стягувачем заходів, які б свідчили про його зацікавленість у виконанні рішення суду на його користь, не є поважною причиною для поновлення строку пред`явлення виконавчого листа для виконання.

Оскільки відсутні підстави для поновлення строку пред`явлення виконавчого листа для виконання, то у задоволенні заяви про видачу дубліката виконавчого листа також слід відмовити.

Враховуючи встановлене, апеляційний суд приходить до висновку, що ухвалу Октябрського районного суду м.Полтави слід скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні зави ПАТ «МАРФІН БАНК».

Частиною 13 ст. 141 ЦПК України визначено, що суд апеляційної чи касаційної інстанціях, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Частиною 1 та п.1 ч.2 ст. 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог та інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на відповідача у разі задоволення позову.

Згідно ч.8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Так, з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 , подаючи апеляційну скаргу, до суду сплатив 454 грн. судового збору (а.с.175)

В задоволенні заяви ПАТ «МТБ БАНК» про поновлення строку пред`явлення та видачі дубліката виконавчого листа відмовлено, апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено в повному обсязі.

Таким чином, ОСОБА_1 має право на стягнення з іншої сторони 454 грн. судових витрат, тобто з ПАТ «МТБ БАНК» на користь ОСОБА_1 необхідно стягнути 454 грн.

В апеляційній скарзі адвокатом Остапенком О.П. заявлено клопотання про стягнення з ПАТ «МТБ БАНК» на користь ОСОБА_1 2 800 грн витрат понесених останнім на професійну правничу допомогу (а.с.174 зворот).

Вирішуючи заявлене клопотання, апеляційний суд виходить з наступного.

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до положень частини першої, пунктів 1, 4 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Як вбачається з матеріалів справи, в суді першої інстанції професійна правнича допомога ОСОБА_1 надавалася адвокатом Остапенко О.П. на підставі договору про надання правової допомоги від 16 жовтня 2020 року (а.с. 103-104) та ордеру (а.с.107).

Сталою судовою практикою Верховного Суду сформована правова позиція про те, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 13 червня 2018 року (справа № 757/47925/15-ц), від 20 червня 2018 року (справа № 127/1284/14-ц), від 27 червня 2018 року (справа №554/9348/15-ц), від 25 липня 2018 року (справа № 522/4198/17-ц), від 15 квітня 2020 року (справа № 199/3939/18-ц), від 09 червня 2020 року (справа № 466/9758/16-ц).

Отже, сторона по справі у підтвердження понесених витрат на правничу допомогу має надати суду в обов`язковому порядку документ, що посвідчує сплату коштів за надані послуги.

На підтвердження понесених ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу останнім надано договір про надання правничої допомоги № 271 від 16 жовтня 2020 року (а.с.103-104),меморіальний ордер № @2PL036142 від 02 грудня 2020 року про сплату ОСОБА_1 2800 грн. за адвокатські послуги (а.с.144), акт прийому передачі послуг за договором про надання правничої допомоги № 271 від 16 жовтня 2020 року від 30.11.2020 року (а.с.145)

Сплачена ОСОБА_1 сума витрат за послуги адвоката у розмірі 2 800 грн є пропорційною предмету спору, значенню справи для ОСОБА_1 , як для боржника у виконавчому провадженні, а також узгоджується із складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт.

Керуючись ст.367, п.2 ч.1 ст.374, ч.4 ст.376, ст.382, ст.384 ЦПК України, апеляційний суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу адвоката Остапенка Олександра Петровича, представника ОСОБА_1 , задовольнити.

Ухвалу Октябрського районного суду м.Полтави від 17 лютого 2021 року скасувати.

Відмовити в задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства "МТБ Банк" про поновлення строку пред`явлення виконавчого документу до виконання та видачу дублікату виконавчого листа, боржник ОСОБА_1 , орган державної виконавчої служби- Шевченківський ВДВС у м.Полтаві Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми).

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «МТБ БАНК» (адреса: 68003, Одеська область, м. Чорноморськ, проспект Миру, 28, код ЄДРПОУ 21650966, в особі центрального відділення ПАТ «МАРФІН БАНК» в м. Полтаві, адреса: 36014, м. Полтава, вул. Європейська, 2) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) 454 грн. судового збору, сплаченого за подачу апеляційної скарги, а також 2 800 грн витрат на правову допомогу.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст постанови виготовлено 19 квітня 2021 року.

Головуючий суддя О.А. Лобов

Судді: А.І.Дорош

В.М.Триголов