Визнання своєї вини не є безумовною підставою для скороченого судового розгляду; незастосування судом відеозаписувальних техзасобів не є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону (Київський апел. суд, №379/1222/18, 09.07.19р)

Фабула судового акту: Вироком Богуславського районного суду Київської області від 05.04.2019 у кримінальному провадженні ЄУН 379/1222/18 обвинуваченого визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України, зокрема у незаконному придбанні, виготовленні та зберіганні особливо небезпечних наркотичних засобів, обіг яких заборонено, без мети збуту, вчинене повторно.

При цьому судовий розгляд в суді I інстанції проведено у скороченому порядку на підставі ч. 3 ст. 349 КПК України - без повного дослідження доказів на підтвердження вини обвинуваченого.

На вирок суду I інстанції захисником обвинуваченого подано апеляційну скаргу з підстав у т.ч. нездійснення судом I інстанції фіксування процесу за допомогою відеозаписувальних технічних засобів, чим, на думку апелянта, порушено вимоги ч. 5 ст. 27 КПК України, що є підставою для безумовного скасування вироку та призначення нового розгляду в суді першої інстанції.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 09.07.2019 вирок суду I інстанції скасовано та призначено новий розгляд в суді I інстанції.

В обґрунтування свого рішення суд апеляційної інстанції зазначив про те, що обов’язковою умовою застосування спрощеного порядку судового розгляду є повне визнання обвинуваченим і не заперечення цього іншими учасниками провадження, події кримінального правопорушення та винуватості обвинуваченого у вчиненні злочину за обставин, викладених в обвинувальному акті. При цьому визнання обвинуваченим своєї вини ще не є безумовною підставою для прийняття рішення про скорочений судовий розгляд, оскільки визнання ним своєї вини у вчиненому злочині може бути покладено в основу висновку про доведеність обвинувачення тільки за умови, що вина доведена в законному порядку.

Якщо з матеріалів кримінального провадження вбачається, що на досудовому провадженні органом досудового розслідування та/або прокурором були істотно порушені вимоги кримінального процесуального закону, що може вплинути на висновки щодо обґрунтованості обвинувачення та доведеності вини особи у вчиненні кримінального правопорушення, на переконання колегії суддів, спрощена процедура, передбачена ч. 3 ст. 349 КПК України, навіть у разі повного визнання всіма учасниками судового провадження фактичних обставин кримінального правопорушення, застосована бути не може, докази в такому випадку мають досліджуватися судом у загальному порядку з ретельною перевіркою дотримання процесуального порядку їх збирання, а також із з`ясуванням інших питань, які мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Суд апеляційної інстанції зазначив: «В матеріалах кримінального провадження наявна постанова слідчого від 23.08.2018 про закриття кримінального провадження на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України у зв`язку з відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення, але в подальшому постановою цього ж слідчого від 06.09.2018 провадження відновлено, не дивлячись на те, що положеннями кримінального процесуального закону, зокрема ст. 282 КПК України, чітко визначено, що досудове розслідування може бути відновлено лише у разі його зупинення, а процесуальне рішення про закриття кримінального провадження є формою закінчення досудового розслідування.

На вказані обставини звертав увагу захисник Ткаченко С.О. у клопотанні про повернення обвинувального акта прокурору, яке вирішувалося іншим місцевим судом, проте копії процесуальних документів слідчого захисником долучені до клопотання та знаходяться в матеріалах кримінального провадження, яке надійшло на розгляд до Богуславського районного суду Київської області. До того ж, суду першої інстанції, окрім документів, які стосуються особи обвинуваченого, прокурором надані матеріали досудового розслідування кримінального провадження № 12018110290000350, які не досліджувалися під час судового розгляду, але в них наявні постанови слідчого як про закриття кримінального провадження, так і про відновлення досудового розслідування в цьому ж кримінальному провадженні/

За змістом п. 7 ч. 2 ст. 412 КПК України судове рішення у будь-якому разі підлягає скасуванню, якщо у матеріалах провадження відсутній журнал судового засідання або технічний носій інформації, на якому зафіксовано судове провадження в суді першої інстанції. Враховуючи, що у матеріалах провадження наявні як журнал судового засідання, так і технічний носій інформації, на якому зафіксовано судове провадження за допомогою звукозаписувальних технічних засобів, незастосування судом під час судового розгляду відеозаписувальних технічних засобів не вважається колегією суддів тим істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, яке згідно з п. 7 ч. 2 ст. 412 КПК України тягне безумовне скасування вироку».

Адвокат Ткаченко Сергій Олександрович

Аналізуйте судовий акт Суд: Наркотичні засоби та психотропні речовини є різними предметами злочинних посягань і ототожнювати їх неможливо, оскільки це вказує на неконкретність пред'явленого обвинувачення (справа №364/771/17)

ВС/ККС: Проведення судом першої інстанції скороченого судового розгляду на підставі ч. 3 ст. 349 КПК України не виключає обов’язку суду надати правильну кваліфікацію дій обвинуваченого - крадіжка (ВС/ККС у справі № 371/834/17 від 02 квітня 2019 р.)

Суд: Проведення обшуку особи, прихованого під огляд місця події, до внесення даних до ЄРДР є грубим порушенням норм КПК України (Ставищенський районний суд, виправдувальний вирок 16.01.2019, № 378/331/18)

ВС/ККС: Питання про дотримання ст. 29 КПК щодо залучення перекладача слід вирішувати у кожному конкретному випадку з урахуванням принципу «рівності можливостей» та справедливості судового розгляду в цілому (ВС/ККС, справа №219/5455/16, 11.06.19)

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЄУН 379/1222/18

Провадження № 11-кп/824/1839/2019

Головуючий у першій інстанції Корбут В.М.

Категорія - ч. 2 ст. 309 КК України

Суддя-доповідач Павленко О.П.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 липня 2019 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:

головуючого судді Павленко О.П.

суддів Журавля О.О., Тютюн Т.М.

при секретарі Слободянюк К.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві апеляційну скаргу захисника Заліського Б.С. на вирок Богуславського районного суду Київської області від 05 квітня 2019 року у кримінальному провадженні № 12018110290000350 стосовно обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України,

ОСОБА_1, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Тараща Київської області, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1, судимий 06 грудня 2017 року Таращанським районним судом Київської області за ч. 1 ст. 309 КК України до покарання у виді обмеження волі на строк 3 роки та на підставі ст.ст. 75, 76 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком 1 рік,

за участю: прокурора Черниша Я.О.

захисника Заліського Б.С.

обвинуваченого ОСОБА_1

В С Т А Н О В И Л А:

Вироком Богуславського районного суду Київської області від 05 квітня 2019 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України, та йому призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки.

На підставі ст.ст. 71, 72 КК України до покарання, призначеного цим вироком, частково приєднано невідбуте покарання за вироком Таращанського районного суду Київської області від 06 грудня 2017 року і за сукупністю вироків ОСОБА_1 призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки 1 місяць.

Судом також вирішені питання щодо запобіжного заходу, речових доказів та процесуальних витрат у кримінальному провадженні.

Суд у вироку визнав доведеним, що ОСОБА_1 10 липня 2018 року приблизно о 15 год., перебуваючи на території колишнього рибгоспу, що розташований по вул. Піонерській в м. Тараща Київської області, серед бур`яну помітив кущ дикорослої рослини коноплі, з якої зірвав листки та переніс до свого місця проживання за адресою: АДРЕСА_1, де поклав їх до навісу над входом до сараю. Далі приблизно через тиждень ОСОБА_1 перетер листя коноплі, частину якої помістив до паперового згортку та поклав до навісу над входом до сараю, а іншу частину вживав шляхом куріння через саморобний пристрій.

19 липня 2018 року о 08 год. 40 хв. під час обшуку господарства за місцем проживання ОСОБА_1 працівники поліції виявили та вилучили особливо небезпечний наркотичний засіб, обіг якого заборонено - канабіс, який ОСОБА_1 незаконно придбав та зберігав для власного споживання, без мети збуту, пляшку з полімерного матеріалу з відрізаним дном, на внутрішній стороні якої наявне нашарування речовини коричневого кольору зі специфічним запахом та металевий предмет, в який встановлена решітка, на якій наявні нашарування речовини коричневого кольору зі специфічним запахом.

Згідно висновку експерта № 11-2/4071 від 08.08.2018 надана на дослідження речовина рослинного походження є особливо небезпечним наркотичним засобом, обіг якого заборонено, канабісом, масою в перерахунку на суху речовину 0,253 г; на металевому предметі, в якому встановлена решіточка, виявлено нашарування речовини коричневого кольору, яке містить особливо небезпечний наркотичний засіб, обіг якого заборонено, екстракт канабісу, масою в перерахунку на суху речовину 0,1571 г; на внутрішній стороні пляшки з відрізаним дном виявлено нашарування речовини коричневого кольору, яке містить особливо небезпечний наркотичний засіб, обіг якого заборонено, екстракт канабісу, масою в перерахунку на суху речовину 0,2028 г; загальна маса екстракту канабісу в перерахунку на суху речовину складає 0,30599 г.

Докази у кримінальному провадженні досліджені судом відповідно до вимог ч. 3 ст. 349 КПК України.

У зміненій апеляційній скарзі захисник Заліський Б.С., посилаючись на істотне порушення судом першої інстанції вимог кримінально процесуального закону, просить вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_1 скасувати, призначити новий розгляд у суді першої інстанції та звільнити ОСОБА_1 з-під варти в залі суду.

В обґрунтування апеляційних вимог вказує, що судом першої інстанції не здійснювалось фіксування процесу за допомогою відеозаписувальних технічних засобів, чим порушено вимоги ч. 5 ст. 27 КПК України, що є підставою для безумовного скасування вироку та призначення нового розгляду в суді першої інстанції.

В апеляційній скарзі до її змін захисник зазначав про те, що при формулюванні ОСОБА_1 обвинувачення в обвинувальному акті не зазначено форму умислу, мотивів та мети вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України. При цьому, з огляду на масу вилученого наркотичного засобу канабісу, яка становить 0,253 г, апелянт стверджував, що склад злочину, передбачений ч. 2 ст. 309 КК України, за обвинуваченням ОСОБА_1 у незаконному виготовленні, придбанні та зберіганні цього виду наркотичного засобу, відсутній. Звертав апелянт увагу також на те, що обвинувачений в суді визнавав свою вину саме у незаконному виготовленні, придбанні та зберіганні наркотичного засобу канабісу, проте у нього не було умислу на незаконне виготовлення, придбання та зберігання наркотичного засобу екстракту канабісу, бо він не усвідомлював, що під час куріння канабісу виготовляється інший наркотичний засіб - екстракт канабісу.

Заслухавши доповідь судді; пояснення обвинуваченого ОСОБА_1 та захисника Заліського Б.С., які підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити; доводи прокурора, який вважав вирок суду першої інстанції законним і обґрунтованим, тому просив залишити його без змін; провівши судові дебати і надавши обвинуваченому останнє слово; перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. При цьому законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. А вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження щодо ОСОБА_1, судовий розгляд було проведено судом у відповідності до вимог ч. 3 ст. 349 КПК України, без повного дослідження доказів на підтвердження вини обвинуваченого.

Обов`язковою умовою застосування такого порядку судового розгляду є повне визнання обвинуваченим і не заперечення цього іншими учасниками провадження, події кримінального правопорушення та винуватості обвинуваченого у вчиненні злочину за обставин, викладених в обвинувальному акті. При цьому визнання обвинуваченим своєї вини ще не є безумовною підставою для прийняття рішення про скорочений судовий розгляд, оскільки визнання ним своєї вини у вчиненому злочині може бути покладено в основу висновку про доведеність обвинувачення тільки за умови, що вина доведена в законному порядку.

Так, судове провадження є однією зі стадій кримінального провадження, яка відбувається після закінчення досудового розслідування.

Для постановлення судом законного, обґрунтованого і справедливого процесуального рішення судовому розгляду має передувати вирішення питання про початок досудового розслідування; здійснення швидкого, повного і неупередженого досудового розслідування, під час якого починає формуватися основний обсяг доказів, який буде досліджуватися в судовому засіданні, здійснення письмового повідомлення особі про підозру, що означає початок стадії притягнення особи до кримінальної відповідальності; вирішення прокурором на основі цього розслідування, в якій формі закінчити досудове розслідування.

Якщо з матеріалів кримінального провадження вбачається, що на досудовому провадженні органом досудового розслідування та/або прокурором були істотно порушені вимоги кримінального процесуального закону, що може вплинути на висновки щодо обґрунтованості обвинувачення та доведеності вини особи у вчиненні кримінального правопорушення, на переконання колегії суддів, спрощена процедура, передбачена ч. 3 ст. 349 КПК України, навіть у разі повного визнання всіма учасниками судового провадження фактичних обставин кримінального правопорушення, застосована бути не може, докази в такому випадку мають досліджуватися судом у загальному порядку з ретельною перевіркою дотримання процесуального порядку їх збирання, а також із з`ясуванням інших питань, які мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Колегією суддів встановлено, що суд першої інстанції під час судового провадження не дотримав вимог кримінального процесуального закону та ухвалений щодо ОСОБА_1 вирок не відповідає вимогам ст. 370 КПК України.

Як убачається з матеріалів справи, при проведенні в кримінальному провадженні щодо ОСОБА_1 судового розгляду в порядку ч. 3 ст. 349 КПК України суд виходив з того, що ОСОБА_1 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України, визнав у повному обсязі, не оспорював фактичні обставини, викладені в обвинувальному акті, на підставі чого суд визнав недоцільним дослідження доказів у цьому кримінальному провадженні, допитав лише обвинуваченого та дослідив документи, які стосуються його особи, і за результатами судового розгляду ухвалив обвинувальний вирок.

Однак в матеріалах кримінального провадження містяться процесуальні документи, які свідчать про те, що низку процесуальних та слідчих дій, у тому числі здійснення письмового повідомлення ОСОБА_1 про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України, складання слідчим та затвердження прокурором обвинувального акта, було здійснено у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 20 липня 2018 року за № 12018110290000350, тобто щодо ОСОБА_1 , яке 23 серпня 2018 року постановою старшого слідчого СВ Таращанського ВП Миронівського ВП ГУНП в Київській області Бабаніна Т.В. було закрито на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України у зв`язку з відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення, але в подальшому постановою цього ж слідчого від 06 вересня 2018 року відновлено, не дивлячись на те, що положеннями кримінального процесуального закону, зокрема ст. 282 КПК України, чітко визначено, що досудове розслідування може бути відновлено лише у разі його зупинення, а процесуальне рішення про закриття кримінального провадження є формою закінчення досудового розслідування.

На вказані обставини звертав увагу захисник Ткаченко С.О. у клопотанні про повернення обвинувального акта прокурору, яке вирішувалося іншим місцевим судом в кримінальному провадженні щодо ОСОБА_1, проте копії процесуальних документів слідчого захисником були долучені до клопотання та знаходяться в матеріалах кримінального провадження, яке надійшло на розгляд до Богуславського районного суду Київської області (а.с. 49-52). До того ж, суду першої інстанції, окрім документів, які стосуються особи обвинуваченого, прокурором були надані матеріали досудового розслідування кримінального провадження № 12018110290000350, які не досліджувалися під час судового розгляду, але в них наявні постанови слідчого як про закриття кримінального провадження, так і про відновлення досудового розслідування в цьому ж кримінальному провадженні.

Між тим, указані обставини залишилися поза увагою суду першої інстанції, хоча їх з`ясування в даному випадку має істотне значення у кримінальному провадженні щодо ОСОБА_1 , оскільки наявність нескасованої постанови слідчого, прокурора про закриття кримінального провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 9 цієї статті, у кримінальному провадженні щодо того самого діяння, що розслідувалося з дотриманням вимог щодо підслідності, відповідно до п. 9-1 ч. 1 ст. 284 КПК України, є підставою для закриття кримінального провадження, а за змістом абзацу другого ч. 7 ст. 284 КПК України якщо обставини, передбачені, зокрема п. 9-1 ч. 1 ст. 284 КПК України виявляються під час судового провадження, суд постановляє ухвалу про закриття кримінального провадження.

Таким чином, суд першої інстанції не забезпечив під час розгляду кримінального провадження щодо ОСОБА_1 таких загальних засад кримінального провадження як верховенство права та законність, допустив істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили ухвалити законне і обґрунтоване рішення, що відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 409 КПК України є підставою для скасування судового рішення в суді апеляційної інстанції.

Враховуючи, що розгляд провадження судом першої інстанції відбувся за скороченою процедурою, без дослідження доказів та всіх процесуальних рішень у кримінальному провадженні, які стосуються, зокрема питань зупинення (у разі саме зупинення) та відновлення досудового розслідування, закриття кримінального провадження (дотримання відповідної процедури слідчим за відсутності процесуального рішення про скасування постанови слідчого про закриття кримінального провадження), колегія суддів позбавлена можливості дослідити вказані обставини, а тому вважає, що вирок Богуславського районного суду Київської області від 05 квітня 2019 року стосовно ОСОБА_1 підлягає скасуванню з призначенням нового розгляду в суді першої інстанції, під час якого необхідно врахувати наведене, встановити фактичні обставини справи, повно та всебічно дослідити обставини, які мають істотне значення для кримінального провадження та в залежності від встановленого прийняти рішення, яке буде відповідати вимогам закону.

З огляду на викладене, апеляційну скаргу захисника слід задовольнити частково. Втім колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що те порушення вимог кримінального процесуального закону, про яке зазначив захисник в апеляційній скарзі, в даному випадку не є підставою для скасування вироку суду першої інстанції. За змістом п. 7 ч. 2 ст. 412 КПК України судове рішення у будь-якому разі підлягає скасуванню, якщо у матеріалах провадження відсутній журнал судового засідання або технічний носій інформації, на якому зафіксовано судове провадження в суді першої інстанції. Враховуючи, що у матеріалах провадження щодо ОСОБА_1 наявні як журнал судового засідання, так і технічний носій інформації, на якому зафіксовано судове провадження за допомогою звукозаписувальних технічних засобів, незастосування судом під час судового розгляду відеозаписувальних технічних засобів не вважається колегією суддів тим істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, яке згідно з п. 7 ч. 2 ст. 412 КПК України тягне безумовне скасування вироку.

Інші питання, на які звертає увагу захисник в апеляційній скарзі, вважаючи, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України, підлягають вирішенню судом під час нового розгляду.

Оскільки запобіжний захід ОСОБА_1 у вигляді тримання під вартою було змінено судом першої інстанції з більш м`якого під час ухвалення обвинувального вироку, який підлягає скасуванню, колегія суддів вважає, що обвинуваченого слід звільнити з-під варту в залі суду, скасувавши запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 418, 419 КПК України, колегія суддів,

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу захисника Заліського Богдана Сергійовича задовольнити частково.

Вирок Богуславського районного суду Київської області від 05 квітня 2019 року стосовно ОСОБА_1 скасувати та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.

Запобіжний захід ОСОБА_1 у вигляді тримання під вартою скасувати.

Звільнити ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, з-під варти в залі суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді:

Павленко О.П. Журавель О.О. Тютюн Т.М.