Виправдувальний вирок за ч. 2 ст. 185 КК України: Відсутність «таємності» під час заволодіння чужим майном, не може кваліфікуватись як «крадіжка» (Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області, справа № 495/702/18)

Фабула судового акту: Неповнолітня особа разом із матір`ю увйшла до магазину та поставила свій мобільний телефон на полицю для сумок, яка розташована знизу прилавка. Коли потерпіла з матір'ю вийшли з магазину, то забула забрати свій мобільний телефон звідти. Телефон вже був розряджений, а зайшовши додому вона зрозуміла, що залишила свій телефон в магазині, її мати відразу повернулась до магазину, щоб забрати її гаджет, але його на тому місці вже не було.

Пізніше виявилось, що обвинувачений взяв телефон, який в подальшому деякий час тримав у себе, а потім повернув власниці за символічну винагороду, оскільки телефон особливої цінності не представляв, був пошкоджений та старої моделі.

Суд дійшов до висновку, що диспозицією ст. 185 КК України визначено, що відповідальність за вказаною статтею настає за таємне викрадення чужого майна.

Таємним визнається таке викрадення, здійснюючи яке, винна особа вважає, що робить це непомітно для потерпілих чи інших осіб.

Втім, як було встановлено під час судового розгляду у обвинуваченого був відсутній умисел на таємне викрадення чужого майна, оскільки мобільний телефон був у загальнодоступному місці, а саме в залі магазину, на полиці для сумок перед прилавком, де його забула неповнолітня потерпіла, що підтверджується відеозаписом на лазерному диску та показів потерпілої та її законного представника. Ця обставина не спростована прокурором під час судового розгляду.

Крім того, суд визнав неналежним доказом експертний висновок щодо оцінці вартості телефону, оскільки експертиза проводилась без безпосереднього огляду предмету крадіжки.

Результатом дворічного процесу став виправдувальний висновок.

Аналізуйте судовий акт: Вартість викраденого доводитись ВИКЛЮЧНО висновком експерта, інакше – виправдувальний вирок (ВС/ККС № 420/1667/18 від 25.11.2019)

ВИПРАВДУВАЛЬНИЙ ВИРОК ЗА Ч.3 СТ.368 КК УКРАЇНИ! ПІДСТАВА - ПРОВОКАЦІЯ ЗЛОЧИНУ! (ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД від 19 листопада 2019 р.)

Крадіжка та знахідка… У чому різниця? (ВС/ККС № 761/31918/14-к від 18.07.2019)

Відповідальність за службову недбалість наступає лише у разі невиконання обов’язків, які віднесено до повноважень посадовця. Інакше – ВИПРАВДУВАЛЬНИЙ вирок (ВС/ККС № 752/18401/15-к від 17.04.2019)

У разі перекваліфікації судом дій винної особи на склад злочину приватного обвинувачення необхідно заява потерпілої про вчинення такого злочину, інакше ВИПРАВДУВАЛЬНИЙ вирок (ВС/ККС № 761/6142/15-к від 20.12.2018)

Виправдувальний вирок: ВС роз’яснив, що таке необхідна оборона та відмовився засудити обвинуваченого за частиною 1, ст. 121 КК України (ВС/ККС від 19 квітня 2018р. у справі № 722/1981/16--к)

Справа № 495/702/18

Номер провадження 1-кп/495/33/2020

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 червня 2020 рокум. Білгород-Дністровський

Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області у складі:

головуючого одноособово судді Савицького С.І.

при секретарі Гасанзаде М.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Білгород-Дністровського кримінальне провадження внесеного в ЄРДР № 12017160240003022 за обвинуваченням:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Випасне, Білгород-Дністровського району, Одеської області, громадянина України, з неповною середньою освітою, не працюючого, не одруженого, раніше судимого:

-10.11.2016 рокуБілгород-Дністровськимміськрайонним судомОдеської областіза ст.190ч.1 КК Українидо 1року 6місяців позбавленняволі зіспитовим строкомна 2роки;

проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, -

сторони кримінального провадження:

прокурори Білгород-Дністровської місцевої прокуратури Одеської області Бондар Д.В., Деменко А.І., Парій А.І.

обвинувачений ОСОБА_1

захисник Каланжов В.І. в інтересах обвинуваченого ОСОБА_1

неповнолітня потерпіла ОСОБА_2

законний представник неповнолітньої потерпілої ОСОБА_3

ВСТАНОВИВ:

Досудовим слідством ОСОБА_1 обвинувачується у скоєнні кримінального правопорушення при наступних обставинах:

Так, 31 серпня 2017 року о 20 годині 33 хвилини, обвинувачений ОСОБА_1 , з корисливою метою та прямим умислом, направленим на таємне викрадення чужого майна, маючи злочинний намір, виниклий у нього з корисливих мотивів, розуміючи протиправний характер своїх дій, знаходячись у приміщенні магазину « ІНФОРМАЦІЯ_2 », який розташований по АДРЕСА_2 , скористався неуважністю неповнолітньої потерпілої ОСОБА_2 та шляхом вільного доступу, з дерев`яного прилавку, здійснив таємне викрадення, мобільного телефону марки «Sony Xperia Sola MT27i Black», чорного кольору, вартість якого відповідно до висновку судової товарознавчої експертизи від 21.12.2017 під №284Е становить 860 гривень.

Після цього обвинувачений ОСОБА_1 з місця вчинення злочину зник, розпорядившись викраденим майном за власним розсудом.

Органом досудового розслідування, дії обвинуваченого ОСОБА_1 кваліфіковано, як вчинення кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена повторно.

Обвинувачений ОСОБА_1 в ході судового розгляду кримінального провадження свою провину у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України не визнав.

Так, допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України не визнав та пояснив, що наприкінці літа 2017 року в вечірній час він спільно зі своїм знайомим зайшов в магазин « ІНФОРМАЦІЯ_2 », який розташований по АДРЕСА_3 Портовій у м. Білгород-Дністровський Одеської області, з метою купити сигарети. Коли виходив з магазину побачив внизу на прилавку для сумок мобільний телефон. Після цього вирішив взяти собі цей телефон, взяв його в руки, розвернувся і вийшов з приміщення магазину. В магазині більше нікого не було. Про те, що внизу на прилавку лежить мобільній телефон, він нікому з продавців магазину не говорив, власника телефону поруч не було, він вирішив, що його знайшов і значить забере його собі. Після цього мобільний телефон знаходився у нього вдома близько одного тижня. Крім того, пояснив суду, що мобільний телефон був відключений. Його викликали співробітники поліції у відділ поліції для дачі пояснень з даного приводу, де він узнав, що вищевказаний мобільний телефон належить доньки його знайомого, з яким раніше працював на водоканалі. Він одразу же йому повернув мобільний телефон. Умислу на крадіжку телефону у нього не було. Телефон він повернув до того, як його допитували у поліції. Просив виправдати його.

Допитана в судовому засіданні неповнолітня потерпіла ОСОБА_2 , пояснила суду, що 31.08.2017 року, вона разом зі своєю матір`ю пішли в магазин «Мрія», що розташований по вулиці Портовій в м. Білгород-Дністровський, Одеської області. Вона поставила свій мобільний телефон на полицю для сумок, який розташований внизу прилавка, коли вони вийшли з магазину вона забула забрати свій мобільний телефон звідти. Також доповнила, що на той момент коли вона була в магазині її мобільний телефон вже був розряджений. Зайшовши додому вона зрозуміла, що залишила свій телефон в магазині, її мама відразу пішла в магазин, щоб забрати її мобільний телефон.

Коли мама повернулась додому і повідомила їй, що мобільного телефону не було на місці.

Через деякийчас їїбатько повернувсядодому ісказав,що донього підійшовневідомий чоловікі повернувйому мобільнийтелефон,який належавїй.Після цього вона продовжила користуватися своїм телефон.

Допитана в судовому засіданні законний представник неповнолітньої потерпілої ОСОБА_3 , пояснила суду, що 31.08.2017 року вона разом зі своєю донькою ОСОБА_2 зайшли в магазин « ІНФОРМАЦІЯ_2 », що розташований по вулиці Портовій в м. Білгород-Дністровський, Одеської області. У цей момент її донька поставила свій мобільний телефон на полицю для сумок. Прийшовши додому, донька виявила, що вона забула забрати звідти свій телефон. Вона зразу вирішила повернутися до магазину, щоб забрати мобільний телефон. Господар магазину «Мрія» запропонував подивитися по камерах в магазині хто забрав мобільний телефон. Після цьогогосподар магазинувикликав дільничногоінспектора поліції,який їйзапропонував написатизаяву.Через тритижні їїчоловік прийшовдодому таприніс мобільнийтелефон доньки. Їй стало відомо, що до нього підійшов невідомий чоловік повернув мобільний телефон. Також доповнила, що вона не мала бажання писати заяву про зникнення мобільного телефону, оскільки у її доньки ніхто не крав вона просто забула його на полиці для сумок, а також телефон був вже в поганому стані та погано працював і особливої цінності не представляв. Також доповнила, що їй запропонував написати заяву дільничний інспектор поліції.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_4 пояснила, що вона неповнолітню потерпілу та її мати знає, у неї з ними дружні відносини. Вона працює продавцем в магазині «Мрія», що розташований по вулиці Портовій в м. Білгород-Дністровський, Одеської області. В кінці літа 2017 року у вечірній час до магазину зайшла ОСОБА_3 разом зі своєї донькою ОСОБА_2 , вони скупилися в магазині, вони поговорили та ті пішли за магазину. Після того, як з магазину пішла ОСОБА_3 разом зі своєю донькою, вона ще залишалася за прилавком, в магазин зайшли два чоловіка один зних купивсигарети тавийшов змагазину.А другийчоловік стояві цікавивсяпродуктами,на їїдумку вінце робивз метоювідволікання.Приблизно черездвадцять хвилинв магазинповернулася ОСОБА_3 разом зісвоєю неповнолітньою донькою іповідомила,що їївони забулимобільний телефонна прилавкуі запиталаїї чине бачилавона мобільнийтелефон.На що вона відповіла, що телефон не бачила, але сказала, що можна переглянути відеозапис того, що відбувалося в магазині, оскільки у них є камери відео спостереження. Вона зателефонувала господарю магазину. Коли господар магазину приїхав, то погодився показати потерпілій ОСОБА_3 відеозапис з камер спостереження в магазині. На записі було видно що один з чоловіків, який зайшов в магазин після потерпілої взяв телефон з прилавка і вийшов з магазину. Потім ці чоловіки в магазин не поверталися.

Допитаний усудовому засіданнісвідок ОСОБА_5 пояснив, що в кінці серпня 2017 року, він зустрів свого малознайомого обвинуваченого ОСОБА_6 , прізвище якого йому на той час було невідомо, по вул. Портова у м. Білгород-Дністровський Одеської області. Обвинувачений ОСОБА_1 попросив пригостити його сигаретою, однак у нього при собі не було сигарет. Він зайшов разом з обвинуваченим ОСОБА_1 в магазин «Мрія» з метою купити дві пачки сигарет. В магазині він купив дві пачки сигарет, одну пачку віддав обвинуваченому ОСОБА_1 та вийшов з магазину. В той момент обвинувачений ОСОБА_1 затримався ще в магазині «Мрія». Наступного дня до нього на роботу прийшов хазяїн магазину «Мрія» з інспектором поліції, з метою щоб він повернув їм мобільний телефон, або якимось чином вийшов на зв`язок з обвинуваченим ОСОБА_1 . Вони йому показали відео з камер спостереження, що хтось забрав мобільний телефон.

Допитаний усудовому засіданнісвідок ОСОБА_7 пояснив,що неповнолітняпотерпіла ОСОБА_2 являється йогодонькою.В кінцісерпня 2017року,йому стало відомо, що його донька ОСОБА_2 разом з дружиною були в магазині «Мрія», що розташований по вул. Портова в м. Білгород-Дністровський Одеської області. По приходу додому донька побачила, що вона забула мобільний телефон в магазині на місці де кладуть сумки. Цього ж дня його дружина разом з донькою повернулись до магазину «Мрія», однак на тому місці вже мобільного телефону не було. Дружина звернулася в міліцію із заявою про зникнення мобільного телефону. Через деякий час вечором він повертався додому з роботи, його покликали чотири чоловіки и сказали, що їх попросили передати йому мобільний телефон доньки. Стан мобільного телефону був нормальний. Він приніс мобільний телефон додому і віддав його доньки. З даного факту йому більше нема чого додати.

Під час судового розгляду судом були дослідженні наступні докази сторони обвинувачення:

-витяг з ЄРДР № 12017160240003022 від 03.09.2017 року, про те, що 30.08.2017 року приблизно о 20.30 годині, невстановлена особа перебуваючи в приміщенні магазину « ІНФОРМАЦІЯ_2 », який розташований за адресою: Одеська область, м. Білгород-Дністровський, вул. Портова, 12-А шляхом вільного доступу здійснила крадіжку мобільного телефону марки «Sony Xperia Sola MT27i Black», який належить ОСОБА_2 ;

-протокол прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 02.09.2017 року, з якого вбачається, що 31.08.2017 року в період часу о 20.30 год., невстановлена особа, перебуваючи в приміщенні магазину «Мрія» шляхом вільного доступу здійснила крадіжку мобільного телефону марки «Sony Xperia Sola MT27i Black», у її неповнолітньої доньки ОСОБА_2 ;

-висновок товарознавчої експертизи № 284 Е від 21.12.2017 року, згідно якого ринкова вартість мобільного телефону «Sony Xperia Sola MT27i Black» за цінами вторинного ринку України станом на 31.08.2017 могла становити 860,00грн;

-протокол тимчасового доступу до речей й документів від 11.01.2018 року, згідно якого було отримано відеозапис з камер відео спостереження магазину «Мрія», розташованого у м. Білгород-Дністровський Одеської області по вул. Портова, 12-А;

-постанова про долучення до матеріалів кримінального провадження у якості речового доказу оптичного носія лазерного диску під № НОМЕР_1 50003 із відеозаписом з камер внутрішнього відео нагляду, які належать на праві власності володільцю магазину «Мрія», розташованого по вул. Портова, 12-А у м. Білгород-Дністровський Одеської області;

-переглядом лазерного диску під № DR5F6О 50003 із відеозаписом з камер внутрішнього відео нагляду з магазину «Мрія», розташованого по вул. Портова, 12-А у м. Білгород-Дністровський Одеської області.

Суд, провівши судовий розгляд в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ, що наявний у провадженні, з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку приходить до наступного.

Відповідно до положень ст. 84 КПК України, доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.

Пунктом першим статті 7 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР, передбачено, що нікого не може бути визнано винним у вчиненні будь-якого кримінального правопорушення на підставі будь-якої дії чи бездіяльності, яка на час її вчинення не становила кримінального правопорушення згідно з національним законом або міжнародним правом.

В рішенні Європейського Суду з прав людини «SW v United Kingdom» від 22 листопада 1995 р. міститься недвозначна вказівка на те, що неприпустимо ніякий відступ від принципу «немає злочину без вказівки на те в законі», навіть «під час війни або іншого надзвичайного стану» з метою «забезпечення максимально ефективного захисту особи від довільного кримінального переслідування, засудження і покарання».

Завдання Суду полягає у тому, аби переконатись, що на момент скоєння обвинуваченим діяння, яке стало причиною для переслідування і визнання винним, існувало правове положення, котре робило таке діяння караним, і що призначене покарання не перевищувало межі, встановлені цим положенням (рішення ЄСПЛ від 22 червня 2000 року у справі «Коем та інші проти Бельгії», § 145; рішення ЄСПЛ від 21 жовтня 2013 року у справі «Дель Ріо Прада проти Іспанії», § 80; рішення від 29 березня 2006 року у справі «Ашур проти Франції»).

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кримінального кодексу України підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого цим Кодексом.

Як, вбачається зі змісту обвинувального акту, ОСОБА_1 обвинувачується за ч. 2 ст. 185 КК України, тобто у вчинені таємного викрадення чужого майна (крадіжці), вчиненій повторно.

Диспозицією ст. 185 КК України визначено, що відповідальність за вказаною статтею настає за таємне викрадення чужого майна.

Таємним визнається таке викрадення, здійснюючи яке, винна особа вважає, що робить це непомітно для потерпілих чи інших осіб.

Як було встановлено під час судового розгляду у обвинуваченого ОСОБА_1 був відсутній умисел на таємне викрадення чужого майна, оскільки мобільний телефон був у загальнодоступному місці, а саме в залі магазину «Мрія», на полиці для сумок перед прилавком, де його забула неповнолітня потерпіла ОСОБА_2 , що підтверджується відеозаписом на лазерному диску під № DR5F6O 20003 та показів потерпілої та її законного представника. Ця обставина не спростована прокурором під час судового розгляду.

Стосовно оцінки доказу, а саме висновку експерта № 284 Е від 21.12.2017 року то суд виходить з наступного.

Відповідно до п. 6 ч. 2 ст. 242 КПК України слідчій або прокурор зобов`язані забезпечити проведення експертизи щодо визначення розміру матеріальних збитків, якщо потерпілий не може їх визначити та не надав документ, що підтверджує розмір такої шкоди, розміру шкоди немайнового характеру, шкоди довкіллю, заподіяного кримінальним правопорушенням.

Зазначені положення спрямовані насамперед на забезпечення: правильності кваліфікації кримінального правопорушення (за умови, що розмір шкоди є ознакою складу злочину або кваліфікуючою ознакою); повноти досудового розслідування (оскільки відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 91 КПК України вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, є елементом предмета доказування); достовірності інформації, яка відображується в підсумкових рішеннях стадії досудового розслідування (згідно з п. 7 ч. 2 ст. 291 КПК України, обвинувальний акт має містити відомості про розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням).

При цьому особливістю норми п. 6 ч. 2 ст. 242 КПК України щодо обов`язковості призначення експертизи є також те, що цей імперативний припис має застосовуватися у провадженнях про кримінальні правопорушення, які мають матеріальний склад злочину, тобто містять суспільно небезпечні наслідки, які можливо обчислити у вигляді збитків або шкоди довкіллю.

У кримінальному провадженні під матеріальними збитками у п. 6 ч. 2 ст. 242 КПК України треба розуміти грошову оцінку (еквівалент) заподіяної матеріальної шкоди (втрачених, додатково витрачених або недоотриманих майнових благ особою внаслідок порушення її прав та інтересів іншою особою), а відшкодування збитків є одним із способів відшкодування шкоди.

Як було встановлено під час судового розгляду, телефон потерпілій був повернутий, але з незрозумілих причин не був оглянутий слідчим та визнаний речовим доказом у справі.

Згідно ч. 1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

З постанови про призначення товарознавчої експертизи від 11.12.2017 року та висновку експерта № 284 Е від 21.12.2017 року вбачається, що в розпорядження експерта надано: копію постанови слідчого про призначення товарознавчої експертизи та роздруковані фотознімки мобільного телефону Sony Xperia Sola MT27i Black відповідно до інформації з інтернет-сайту «rozetka.com.ua».

Крім того, як пояснювала у судовому засіданні потерпіла ОСОБА_2 та її мати, телефон був не новий та мав певні несправності.

З висновку експерта № 284 Е від 21.12.2017 року (сторінка 3 висновку) вбачається, що: «Оскільки слідчим Білгород-Дністровського ВП ГУНП в Одеській області не надано довідки про технічний стан виробу, тоді як визначення технічног стану виробів виходить за межі компетенції експерта з правом проведення товарознавчих досліджень, мобільний телефон «Sony Xperia Sola MT27i Black» було оцінено як умовно справний виріб».

Сам висновок товарознавчої експертизи № 284 Е від 21.12.2017 року зазначає, що ринкова вартість мобільного телефону «Sony Xperia Sola MT27i Black» за цінами вторинного ринку України станом на 31.08.2017 могла становити 860,00грн., тобто не має конкретної суми збитку, а є лише припущення експерта.

Під час судового розгляду захисником обвинуваченого ОСОБА_1 адвокатом Каланжовим В.І. заявлялося клопотання про проведення повторної товарознавчої експертизи, з метою встановлення конкретної суми вартості об`єкту кримінального правопорушення, але потім захисник відмовився від зазначеного клопотання у зв`язку з поданням клопотання про закриття кримінального провадження у відношенні його підзахисного, оскільки відсутній склад кримінального правопорушення.

Інші учасники судового розгляду клопотань про проведення експертиз по кримінальному провадженню не заявляли.

Суд звертає увагу на те, що ні слідчий, ні прокурор у даному кримінальному провадженні відповідно до ст. 98 КПК України телефон потерпілої ОСОБА_2 речовим доказом не визнали, його зберігання згідно ст. 100 КПК України не організували, що в свою чергу позбавляє суд можливості оглянути цей телефон та взагалі, у разі необхідності, у відповідності до вимог ст. 242 КПК України провести експертне дослідження саме предмету, що був безпосереднім об`єктом кримінального правопорушення.

Згідно з ч. 2 та ч. 4 ст. 17 КПК України ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення, і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь цієї особи.

З урахуванням викладеного, та того, що відповідно до п. 6 ч. 2 ст. 242 КПК України обов`язковістю призначення експертизи є також те, що цей імперативний припис має застосовуватися у провадженнях про кримінальні правопорушення, які мають матеріальний склад злочину, а це насамперед впливає на кваліфікацію дій обвинуваченого ОСОБА_1 , суд не може брати до уваги висновок експерта № 284 Е від 21.12.2017 року.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України № 12-рп/2011від 20.10.2011р. визнаватися допустимими і використовуватися як докази в кримінальній справі можуть тільки фактичні дані, одержані відповідно до вимог кримінально-процесуального законодавства.

Підозра, обвинувачення не можуть ґрунтуватися на доказах, отриманих незаконним шляхом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.

За змістом ч. 3 ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях.

Згідно зі ст. 87 КПК недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини.

Таким чином, з урахуванням того, що висновок експерта є не конкретним стосовно об`єкту кримінального правопорушення та виключає можливість визначити конкретну вартість викраденого майна, що в свою чергу впливає на правильну кваліфікацію дій обвинуваченого, а саме чи був в його діях склад кримінального правопорушення, адже кримінальне правопорушення, у якому він обвинувачується має матеріальний склад суд визнає висновок товарознавчої експертизи № 284 Е від 21.12.2017 року недопустимим доказом по справі.

Відповідно до частини 3 статті 51 Кодексу України про адміністративні правопорушення, викрадення чужого майна вважається дрібним, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушенняне перевищує 0,2неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.

Відповідно до пункту 5 підрозділу 1 розділу ХХ Податкового кодексу України для норм адміністративного та кримінального законодавства в частині кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної підпунктом 169.1.1 пункту 169.1 статті 169 розділу IV цього Кодексу для відповідного року.

Відповідно до підпункту 169.1.1 пункту 169.1 статті 169 розділу IV Податкового кодексу Україниподаткова соціальна пільгадорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), встановленому законом на 1 січня звітного податкового року.

Згідно статті 7 Закону України «Про Державний бюджет на 2020 рік» з 1 січня 2020 рокупрожитковий мінімум для працездатної особив розрахунку на місяць становить2102 гривні.

На підставі вищевказаного розраховуємо податкову соціальну пільгу, яка дорівнює 1 051 грн (50% від прожиткового мінімуму для працездатної особи).

Тому, викрадення чужого майна вважається дрібним, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення не перевищує 210 грн 20 коп. (0,2 від 50% 2 102 грн). Якщо вартість викраденого майна перевищує210 грн 20 коп., за таке правопорушення настає кримінальна відповідальність.

З урахуванням визнання висновку товарознавчої експертизи № 284 Е від 21.12.2017 року недопустимим доказом по справі, суд позбавлений можливості з`ясувати вартість викраденого майна, що в свою чергу позбавляє суд зробити висновок про те, чи мале місце адміністративне правопорушення, або кримінальне правопорушення.

У відповідності до положень ст. 62 Конституції України, п.18 Пленуму Верховного Суду України від 01 листопада 1996 року №9 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» винність особи повинна бути доведена у встановленому законом порядку. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Згідно з ч. 2 та ч. 4 ст. 17 КПК України ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення, і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь цієї особи.

Відповідно до ст. 84 КПК України доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.

Положеннями ч.1 ст.91 КПК України зокрема передбачено, що у кримінальному провадженні поряд з іншим підлягають доказуванню подія кримінального правопорушення - час, місце, спосіб та інші обставини його вчинення, а також винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення.

Згідно до ст. 337 КПК України, судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту.

Відповідно до приписів ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу.

Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Статтею 94 КПК України встановлено, що суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України №12 рп/2011 від 20 жовтня 2011 року визнаватися допустимими і використовуватися як докази в кримінальній справі можуть тільки фактичні дані, одержані відповідно до вимог кримінально-процесуального законодавства. Перевірка доказів на їх допустимість є найважливішою гарантією забезпечення прав і свобод людини і громадянина в кримінальному процесі та ухвалення законного і справедливого рішення у справі.

Ст. 373 КПК України передбачено, що обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення у ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, ст. 62 Конституції України, ст. 17 КПК України, кожна людина має право на справедливий розгляд справи. Особа не може піддаватися кримінальному покаранню доки не буде визнана винною в законному порядку. Обвинувачення не може ґрунтуватися на отриманих незаконним шляхом доказах або припущеннях, а обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення у ході судового розгляду винуватості особи у вчинені кримінального правопорушення. Всі сумніви щодо доведеності вини трактуються на користь обвинуваченого.

У відповідності зі ст. 62 Конституції України, положення якої знайшли подальшу конкретизацію в статті 17 КПК України - особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили.

Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Обов`язок доказування події кримінального правопорушення та вини особи покладається на сторону обвинувачення безпосередньо в судовому засіданні.

За положеннями ч. 4 статті 17 КПК Україниусі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.

Стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає, що при доведенні винуватості особи, не повинно залишатися жодного «розумного сумніву» в цьому, тоді як наявність такого «розумного сумніву» у винуватості особи є підставою для його виправдання. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.

Стаття 29 Конституції України регламентує право кожної людини на свободу та особисту недоторканність.

Статтею 91 КПК України передбачені обставини, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні. Зокрема, у кримінальному провадженні підлягають доказуванню: 1) подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); 2) винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення; 3) вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат; 4) обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом`якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження; 5) обставини, що є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності або покарання; 6) обставини, які підтверджують, що гроші, цінності та інше майно, які підлягають спеціальній конфіскації, одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від такого майна, або призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення чи винагороди за його вчинення, або є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов`язаного з їх незаконним обігом, або підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення; 7) обставини, що є підставою для застосування до юридичних осіб заходів кримінально-правового характеру.

В той же час, статтею 92 КПК України передбачено, що обов`язок доказування обставин, передбачених статтею 91 цього Кодексу, за винятком випадків, передбачених частиною другою цієї статті, покладається на слідчого, прокурора та, в установлених цим Кодексом випадках, - на потерпілого.

Відповідно до ч.3 ст. 373 КПК України обвинувальний вирок не може ґрунтуватись на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення у ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення.

Згідно ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Обвинувальний вирок може бути постановлений судом лише в тому випадку, коли вина обвинуваченої особи доведена за стандартом «поза розумним сумнівом». Тобто, дотримуючись засади змагальності, та виконуючи вимоги положень ст. 92 КПК України, обвинувачення має довести перед судом за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів, що існує єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити факти, встановлені в суді, а саме: винуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення, щодо якого їй пред`явлено обвинувачення.

За таких обставин, суд відповідно до загальних засад кримінального судочинства, а саме: верховенства права, законності, рівності перед законом та судом, презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, змагальності сторін тощо, створивши необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання обов`язків, в тому числі і щодо збирання, подання та оцінки доказів, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку, робить висновок, що за результатами даного судового розгляду вина ОСОБА_1 у вчиненні злочину передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України не доведена.

Судові витрати у зв`язку з проведенням судової товарознавчої експертизи в сумі 395,48грн. віднести на рахунок держави.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлявся.

Речові докази: оптичний носій лазерний диск під № DR5F6O 20003 із відеозаписом із камер відео нагляду, який належать на праві власності володільцю магазину « ІНФОРМАЦІЯ_2 », який розташований по вул. Портовій, 12- А в АДРЕСА_4 . Білгород-Дністровський АДРЕСА_2 області, який зберігається в матеріалах кримінального провадження залишити по належності.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст..ст. 368-371 373 374 376 392-395 КПК України, суд -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_1 визнати невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України та виправдати його на підставі п. 3 ч. 1 ст. 373 КПК України у зв`язку з недоведеністю, що в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення.

Судові витрати у зв`язку з проведенням судової товарознавчої експертизи в сумі 395,48грн. віднести на рахунок держави.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлявся.

Речові докази: оптичний носій лазерний диск під № DR5F6O 20003 із відеозаписом із камер відео нагляду, який належать на праві власності володільцю магазину «Мрія», який розташований по вул. Портовій, 12- А в м. Білгород-Дністровський Одеської області, який зберігається в матеріалах кримінального провадження залишити по належності.

Вирок може бути оскаржений до Одеського апеляційного суду протягом 30 днів з моменту його проголошення, через Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області.

Суддя : Савицький С.І.