Суд виправдав водія іноземця та стягнув витрати на адвоката, бо йому не було зрозуміло про те, в чому його вина, та не доведено, що він "таксист" (справа № 359/6651/20)

Фабула судового акту: Корисно для водіїв сервісу Uber , Uklon та подібних.

Суд виправдав водія іноземця та стягнув витрати на адвоката, бо йому не було зрозуміло про те, в чому його вина, та не доведено, що він "таксист".

Деякі працівники Патрульної поліції вважають, що автомобілі, якими керують водії зазначених сервісів використовуються, як таксі та/або з метою перевезення пасажирів, тому відповідно до вимог ст. 37 Закону України "Про дорожній рух" підлягають обов’язковому технічному контролю.

Пунктом 31.3 «б» Правил дорожнього руху забороняється експлуатація транспортних засобів згідно із законодавством: якщо вони не пройшли обов`язковий технічний контроль (для транспортних засобів, що підлягають такому контролю).

Внаслідок цього зупиняють транспортні засоби (ТЗ) для перевірки полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, де в розділі "Особливі умови використання забезпеченого ТЗ " зазначено, що ТЗ використовується як таксі та підлягає обов'язковому технічному контролю (ОТК).

Підстави для зупинки можуть бути різними, або не бути взагалі. Як правило брендований ТЗ вже є сигналом для працівника полції, що цей ТЗ можна перевірити на наявність сертифікату ОТК. І п. 2.4 "в" Правил дорожнього руху начебто дає таке право для поліцейського.

У випадку, коли водій не надасть документ, що підтверджує проходження ОТК , патрульний складає постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі (Постанова) за дії, що є складом адміністративного правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 121 КУпАП, а саме:

Керування водієм транспортним засобом, що підлягає обов'язковому технічному контролю, але своєчасно його не пройшов, –

тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Отже, як правило, вперше виписують Постанову та квитанцію на сплату штрафу на водія в розмірі – 340 гривень і водій їде собі далі, навіть сплачує штраф.

Але наступного разу, така зупинка протягом року, може закінчитись тим, що у водія тимчасово вилучать водійське посвідчення, бо повторне таке "порушення"

тягне за собою позбавлення права керування транспортними засобами на строк від трьох до шести місяців або адміністративний арешт на строк від п'яти до десяти діб.

Отже водій може лишитись права керування! А це вже серйозно.

Розберемо подібну ситуацію, яка сталася з одним водієм, який є й ще іноземцем. Чи стане на ваш бік суд і чи потрібно оскаржувати Постанову вже

Аргументація поліції:

• зупинили авто для перевірки дотримання карантинних заходів біла аеропорту "Бориспіль" ( в судовому засіданні не підтвердилось) ;
• в Полісі є відмітка, що ТЗ використовується, як таксі та підлягає ОТК ;
• на авто наклейка Uber, виходить, що це таксі;
• захисник (адвокат) водія подавав скаргу до Департаменту патрульної поліції, але пропустив строк і тому, Постанова не може бути скасована.

Аргументація захисника (адвоката) водія

• зупинка ТЗ безпідставна;
• ТЗ не використовується, як таксі ( бо це не доведено доказами), відмітка в полісі не є таким доказом
• ТЗ не підлягає ОТК, тому водій не вчиняв правопорушення за ч. 3 ст. 121 КУпАП
• ТЗ зареєстровано на ТОВ, видами діяльності, якого не має перевезення пасажирів за плату або таксі
• строк експлуатації ТЗ менш ніж два роки з дати випуску
• права водію не роз'яснено, через те, що він не володіє українською мовою, а володіння російською не може бути підставою, щоб працівник поліції виконував обов'язки перекладача;
• навіть, якщо водій не заявив про надання перекладача, його право порушено, бо поліцейський бачив, що водій іноземець і не переконався в тому, що він розуміє значення його дій
• строк на оскарження Постанови пропущений, через те, що водій іноземець і не знає української мови, тому вчасно не зміг звернутись за правовою допомогою

Суд врахував доводи захисника( адвоката) та додав у своєму рішенні наступне,

Відповідно до вимог пункту 30.3 «й» Правил дорожнього руху України розпізнавальним знаком таксі є - квадрати контрастного кольору (сторона - щонайменше 20 мм), які розміщені у шаховому порядку у два ряди. Знак встановлюється на даху транспортних засобів або наноситься на боковій їх поверхні. При цьому повинно бути нанесено щонайменше п`ять квадратів.

Отже, якщо доказів використання ТЗ, як таксі не має, то і керування таким транспортним засобом не має наслідком винуватості особи за ч. 3 ст. 121 КУпАП.

Додатково для водіїв іноземців, зазначу, що вимогами

п.3 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожний обвинувачений має щонайменше бути негайно і детально поінформованим зрозумілою для нього мовою про характер і причини обвинувачення, висунутого проти нього.

Вимагайте перекладача.

Захищайтеся!

2-а/359/18/21

359/6651/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.03.2021 року м. Бориспіль

Бориспільський міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючого судді Чирки С.С.

при секретарі судового засідання Рожковій Ж.Р.

за участю

позивача ОСОБА_1

представника позивача Бузанова Д.В.

представника відповідача Савоніка Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до тимчасово виконуючого обов`язку командира батальйону патрульної поліції в м. Бориспіль Управління патрульної поліції у Київській області ДПП старшого лейтенанта поліції Мінасяна Саргіса Геворговича, поліцейського 4 роти 1 БПП в м. Бориспіль УПП у Київській області ДПП сержанта поліції Карпенко Інни Олександрівни, Департамента патрульної поліції Національної поліції України про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі,

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2020 року позивач звернувся до Бориспільського міськрайонного суду Київської області з вказаним адміністративним позовом у якому просить суд скасувати постанову серії ЕАМ №2843331 від 18.07.2020 року, стягнути на користь позивача судові витрати, що включаються в себе судовий збір та витрати на правничу допомогу адвоката, визнати протиправним та скасувати рішення т.в.о. командира батальйону патрульної поліції міста Бориспіль УПП у Київській області ДПП від 14.08.2020 року

Свої вимоги, позивач обґрунтовує наступним, 18.07.2020 року поліцейським взводу 1 роти 4 БПП в м. Борисполі УПП у Київській області ДПП сержантом поліції Карпенко Інною Олександрівною, було складено постанову про адміністративне правопорушення серії ЕАМ №2843331. Зі змісту постанови, ОСОБА_1 18.07.2020 року о 23 год. 10 хв. в с. Гора Бориспільського району по вул. Бориспіль 7, керував транспортним засобом «Renault» д.н.з. НОМЕР_1 , який підлягає обов`язковому технічному контролю та своєчасно його не пройшов, чим порушив ст. 37 ЗУ «Про дорожній рух». За вказане правопорушення притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.121 КУпАП, та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 грн. Позивач зазначає, що дії відповідача є такими, що суперечать чинному законодавству, а зазначена постанова про адміністративне правопорушення є незаконною та необґрунтованою, та такою, що підлягає скасуванню. Так, вказує, що згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу власником вказаного автомобіля є ТОВ «УЛФ-ФІНАНС». Серед видів діяльності, власника транспортного засобу відсутні такі види діяльності, які передбачають перевезення пасажирів з метою отримання прибутку. Крім того, ст. 35 ЗУ «Про дорожній рух» виключає обов`язковість проведення технічного контролю для автомобілів із строком експлуатації до двох років. Як вбачається із копії свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу автомобіль «Renault» 2019 року випуску. Також, постанова містить відмітку про роз`яснення ст. 268 КУпАП але враховуючи, те що водій є громадянином Узбекістану він не розуміє українську мову, тому під час роз`яснення прав він також мав право на перекладача, якого йому не було надано. Представник позивача зазначає, що на вказану постанову ним було подано скаргу за результатами розгляду якої 14.08.2020 року т.в.о командира батальйону патрульної поліції в місті Бориспіль УПП у Київській області ДПП старшим лейтенантом поліції Мінасяном Саргіс Геворговичем було прийнято рішення про залишення її без задоволення.

Ухвалою судді від 31.08.2020 року відкрито провадження у вказаній справі та призначено судове засідання.

Позивач та його представник у судовому засіданні позовні вимоги підтримали, просили суд їх задовольнити.

Представник департаменту патрульної поліції Національної поліції України у судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог,пославшись на їх безпідставність.

Поліцейський 4 роти 1 БПП в м. Бориспіль УПП у Київській області ДПП сержант поліції Карпенко І.О., т.в.о. командир батальйону патрульної поліції в місті Бориспіль УПП у Київській області ДПП старший лейтенант поліції Мінасян Саргіс Геворгович в судове засідання не зявився, причини неявки суду не повідомив.

Натомість представник відповідачів Савонік Д.В., направив до суду відзив на позовну заяву. В обґрунтування якого вказав на те, що твердження викладені позивачем у позові є хибними, а позовній вимоги безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. 18.07.2020 о 23 год. 10 хв. водій, ОСОБА_1 , керував автомобілем Renault Logan, н.з. НОМЕР_1 , за адресою с. Гора вул. Бориспіль-7, який підлягає обов`язковому технічному контролю, але своєчасно його не пройшов, чим порушив вимоги пункту 31.3.6) Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів від 10.10.2001 № 1306. Внаслідок чого ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 121 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 гривень. Відповідач, розпочавши розгляд справи, назвав своє ім`я, посаду та спеціальне звання, зазначив порушення, яке вчинив Позивач, а саме керував транспортним засобом що підлягає обов`язковому технічному контролю, але своєчасно його не пройшов і вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 121 КУпАП, пояснив Позивачеві його права та надав можливість надати письмові чи усні пояснення з приводу вчиненого правопорушення. Жодних клопотань Позивач не заявляв. Після чого інспектор здійснив дослідження та оцінку наявних доказів та повідомив Позивача про прийняте по справі рішення та виніс Постанову. Позивач скориставсь своїм правом на власний розсуд і не надав поліцейським письмового пояснення по суті вчиненого ним правопорушення. Жодної іншої письмової заяви чи клопотання, як під час підготовки так і під час розгляду справи про адміністративне правопорушення в порядку пункту 5, статті 278 КУпАП - не надходило. З приводу того, що Позивач просить суд визнати та скасувати рішення т.в.о. командира батальйону патрульної поліції в м. Бориспіль УПП у Київській області ДПП старшого лейтенанта поліції Мінасяна С.Г. представник відповідача зазначає, що суди не вправі підміняти рішення державних органів, компетенція яких чітко регламентована чинним законодавством. Зазначення судом конкретних дій відповідача під час розгляду скарги, є виходом за межі повноважень суду, наданих чинним законодавством при постановленні судових рішень. Відповідачем до відзиву було долучено відеозапис з нагрудної камери поліцейського. З цих підстав представник відповідача просив відмовити у задоволенні адміністративного позову.

Дослідивши матеріали справи,заслухавши думки учасників процесу ,суд дійшов наступного висновку,

Встановлено, що поліцейським 4 роти 1 БПП в м. Бориспіль УПП у Київській області ДПП сержантом поліції Карпенком І.О. 18 липня 2020 року винесена постанова про накладення адміністративного стягнення про адміністративне правопорушення в сфері забезпечення безпеки дорожнього руху зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАМ № 2843331 (а.с.13).

Вказаною постановою позивача ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.121 КУпАП , та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340 гривень.

З постанови слідує, що 18.07.2020 о 23 год. 10 хв. водій, ОСОБА_1 , керував автомобілем Renault Logan, н.з. НОМЕР_1 , за адресою с. Гора вул. Бориспіль-7, який підлягає обов`язковому технічному контролю, але своєчасно його не пройшов, чим порушив вимоги пункту 31.3.6) Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів від 10.10.2001 № 1306.

Адвокат Бузанов Д.В., звертався із скаргою до командира Батальйону патрульної поліції в місті Бориспіль УПП у Київській області ДПП з вимогою про скасування постанови серії ЕАМ № 2843331(а.с.16-18).

Рішенням т.в.о. командира батальйону патрульної поліції в місті Бориспіль УПП у Київській області ДПП старшим лейтенантом поліції Мінасяном Саргісом Геворговичем від 14.08.2020 року, скаргу адвоката Бузанова Д.В. залишено без задоволення.

Не погоджуючись із винесеною постановою серії ЕАМ № 2843331 від 18.07.2020 року та рішенням т.в.о. командира батальйону патрульної поліції в місті Бориспіль УПП у Київській області ДПП позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Стаття 280 КУпАП встановлює, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Пунктом 11 частини першої статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

Положеннями пункту 8 частини першої статті 23 вказаного Закону зазначено, що у випадках, визначених законом, поліція здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.

Відповідно до статті 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення громадського порядку, правил дорожнього руху, правил паркування транспортних засобів, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, правил, спрямованих на забезпечення схоронності вантажів на транспорті, а також про незаконний відпуск і незаконне придбання бензину або інших паливно-мастильних матеріалів (зокрема, частини третьою статті 121).

Частиною 3 статті 121 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за керування водієм транспортним засобом, що підлягає обов`язковому технічному контролю, але своєчасно його не пройшов, та тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Пунктом 31.3 «б» Правил дорожнього руху забороняється експлуатація транспортних засобів згідно із законодавством: якщо вони не пройшли обов`язковий технічний контроль (для транспортних засобів, що підлягають такому контролю).

Суд враховує, що згідно до п. 1, 2 ч. 2 ст. 35 ЗУ «Про дорожній рух» обов`язковому технічному контролю не підлягають: легкові автомобілі усіх типів, марок і моделей, причепи (напівпричепи) до них (крім таксі та автомобілів, що використовуються для перевезення пасажирів або вантажів з метою отримання прибутку), мотоцикли, мопеди, мотоколяски та інші прирівняні до них транспортні засоби-незалежно від строку експлуатації; легкові автомобілі, що використовуються для перевезення пасажирів або вантажів з метою отримання прибутку, вантажні автомобілі незалежно від форми власності вантажопідйомністю до 3,5 тони, причепи до них - із строком експлуатації до двох років.

Відповідно до «Порядку проведення обов`язкового технічного контролю та обсяги перевірки технічного стану транспортних засобів», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 січня 2012 р. № 137, Порядок проведення обов`язкового технічного контролю та обсяги перевірки технічного стану транспортних засобів (далі-Порядок) визначає процедуру проведення обов`язкового технічного контролю та обсяги перевірки технічного стану транспортних засобів, зареєстрованих уповноваженими органами МВС(далі-транспортні засоби), за результатами якої встановлюється їх придатність до експлуатації або неможливість експлуатації, крім таких транспортних засобів: легкові автомобілі усіх типів, марок і моделей, причепи (напівпричепи)до них(крім таксі та автомобілів, що використовуються для перевезення пасажирів або вантажів з метою отримання прибутку), мотоцикли, мопеди, мотоколяски та інші прирівняні до них транспортні засоби-незалежно від строку експлуатації; легкові автомобілі, що використовуються для перевезення пасажирів або вантажів з метою отримання прибутку, вантажні автомобілі незалежно від форми власності вантажопідйомністю до 3,5 тони, причепи до них - із строком експлуатації до двох років.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Судом встановлено, що транспортний засіб, яким керував позивач - «Renault Logan» д.н.з. НОМЕР_1 належить іншій особі - ТОВ «Улф-Фінанс», що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу (а.с.22).

Жодних належних і допустимих доказів, що даний транспортний засіб використовується для перевезення пасажирів з метою отримання прибутку, а також доказів того, що позивач, який знаходився за кермом транспортного засобу, здійснював таку діяльність, відповідачем не надано.

В оскаржувані постанові також не зазначено, на чому ґрунтуються висновки інспектора, що транспортний засіб, яким керував ОСОБА_1 підлягає обов`язковому технічному контролю.

Натомість відповідно до Дозволу на застосування праці іноземців та осіб без громадянства Серії АА №047916 від 18.11.2019 року №82879 ОСОБА_1 працевлаштований в ТОВ «ФУД МІТСУХ» продавцем продовольчих товарів, вказаний дозвіл діє до 18.11.2022 року (а.с. 31).

Як вбачається зі змісту відзиву, єдиною такою підставою було встановлення на транспортному засобі розпізнавальних знаків таксі.

Проте, відповідно до вимог пункту 30.3 «й» Правил дорожнього руху України розпізнавальним знаком таксі є - квадрати контрастного кольору (сторона - щонайменше 20 мм), які розміщені у шаховому порядку у два ряди. Знак встановлюється на даху транспортних засобів або наноситься на боковій їх поверхні. При цьому повинно бути нанесено щонайменше п`ять квадратів.

Водночас, на переглянутому в судовому засіданні відеофайлі PSJX300820 такі розпізнавальні знаки «таксі» на автомобілі, яким керував позивач, відсутні, як і були відсутні пасажири.

Отже, будь-яких належних і допустимих доказів того, що транспортний засіб «Renault Logan» д.н.з. НОМЕР_1 , який є легковим автомобілем, також використовувався для перевезення пасажирів з метою отримання прибутку та що водієм було порушено вимоги п.31.3.б) ПДР, а відповідно скоєно адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст.121 КУпАП, відповідачем суду не надано, та не зазначено джерел їх здобуття.

Відповідно до вимог ст.62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Таким чином, судом встановлено, що відповідачем, у порушення вимог ст. ст. 245 280 КУпАП без всебічного, повного і об`єктивного з`ясування обставин було прийнято постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, за ч.3 ст.121 КУпАП.

Крім того, слід зазначати, що відповідно до ст. 256 КпАП України у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи.

Вимогами п.3 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожний обвинувачений має щонайменше бути негайно і детально поінформованим зрозумілою для нього мовою про характер і причини обвинувачення, висунутого проти нього.

З матеріалів справи вбачається, що особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, є громадянином іншої країни (громадянин Узбекистану), проте, у матеріалах справи не зазначено жодних відомостей про те, чи ця особа володіє мовою, якою ведеться провадження, а у разі якщо така особа не володіє українською мовою, протокол про адміністративне правопорушення складається за участю перекладача. Жодних відомостей про участь перекладача в провадженні у даній постанові - не зазначено. При цьому порушено визначені ст. 268 КУпАП права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, відповідно до яких така особа має право користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження.

Відповідно до вимог п. 12 Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції № 1376 від 06.11.2015, у разі якщо особа, стосовно якої складається протокол про адміністративне правопорушення, не володіє українською мовою, протокол про адміністративне правопорушення складається за участю перекладача.

Відомості про те, що особа, що притягається до відповідальності, розуміє українську мову, та послуги перекладача не потребує, надані суду матеріали не містять.

Відомостей, що копія постанови та процесуальні права надані особі були перекладені на мову якою вона володіє, матеріали справи також не містять.

Згідно ст. 274 КУпАП, перекладач призначається органом (посадовою особою), в провадженні якого перебуває справа про адміністративне правопорушення.

Таким чином суддя вважає, що розгляд справи про накладення адміністративного стягнення, відносно громадянина іншої країни, якому не забезпечено перекладача, є неприпустимим.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з вимогами ч.3 ст.288 КУпАП постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено: постанову іншого органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення, постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі - у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими цим Кодексом.

Відповідно до вимог пунктів 1-3 ч.1 ст. 293 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді скарги або протесту на постанову по справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обґрунтованість винесеної постанови і приймає одне з таких рішень: 1) залишає постанову без зміни, а скаргу або протест без задоволення; 2) скасовує постанову і надсилає справу на новий розгляд; 3) скасовує постанову і закриває справу.

Пунктом 1 ст. 247 КУпАП, передбачено обставини, що виключають провадження у справі про адміністративне правопорушення, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Відповідно до ч.3 ст.286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Відсутність доказів вини позивача свідчить про незаконність постанови та необхідність її скасування. Сам факт винесення оскаржуваної постанови не є доказом вчинення адміністративного правопорушення позивачем, саме до цього зводяться висновки Верховного Суду викладені у постанові від 26 квітня 2018 року (справа №338/1/17).

Таким чином, суд приходить до висновку, що дії поліцейського 4 роти 1 БПП в м. Бориспіль УПП у Київській області ДПП сержанта поліції Карпенко І.О. під час провадження у справі про адміністративне правопорушення не відповідають вимогам ст.ст. 245 258 268 276 280 КУпАП, оскаржувана постанова відповідачем прийнята без всебічного, повного і об`єктивного дослідження усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, а тому суд відповідно до вимог п. 3 ст. 293 КУпАП, ст. 286 КАС скасовує вказану постанову і закриває провадження у справі.

Також слід зазначити, що суд вважає безпідставною вимогу про скасування рішення тимчасово виконуючого обов`язки командира батальйону патрульної поліції міста Бориспіль УПП у Київській області ДПП старшого лейтенанта поліції Мінасяна Саргіса Геворговича від 14.08.2020 р., оскільки оскаржувана постанова від 18.07.2020 року про притягнення позивача до адміністративної відповідальності визнається судом неправомірною та підлягає скасуванню, а тому додатково скасовувати це рішення є недоречним.

Відносно вимог про стягнення сплаченого судового збору та витрати, пов`язаних з розглядом справи, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 132 КАС України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Частиною першою статті 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі.

Розмір судового збору, який підлягає застосуванню у справах щодо накладення адміністративного стягнення та справляння судового збору, складає 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Таку позицію висловила Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 18.03.2020 року у справі №543/775/17 (провадження №11-1287апп18).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 5 ст. 242 КАС України).

Згідно з ч. 1 ст.139 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Звертаючись до суду з адміністративним позовом, позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 420,40 гривень, що підтверджується наявною в матеріалах справи квитанцією про сплату від 27.08.2020 року (а.с.36).

Таким чином, враховуючи те, що позовні вимоги в частині скасування постанови про накладення адміністративного стягнення підлягає задоволенню, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір в сумі 420 грн. 40 коп.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Згідно до ч. 3 ст. 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Позивачем до суду для підтвердження витрат на професійну правничу допомогу подано наступні документи: договір про надання правової допомоги від 02 липня 2020 року №01/0207/20 з адвокатом Бузановим Д.В. , детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом на підставі договору про надання правничої (правової) допомоги №2 та №3 від 07.08.2020 та 22.08.20 року; дублікат квитанції № 0.0.1793955068.1 від 07.08.2020 року на суму 3 000 грн та дублікат квитанції № 0.0.1813097433.1 від 24.08.2020 року на суму 1 500 грн.

За ч.3 ст.139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

За таких обставин, з відповідача підлягають стягненню 500 грн. за юридичну консультацію з приводу оскарження постанови про накладення адміністративного стягнення (розрахунок №2 від 07.08.2020 року), 1000 грн. за складання позовної заяви (розрахунок №3 від 22.08.2020).

Разом з цим, інші витрати понесені позивачем згідно Розрахунку №2 від 07.08.2020 та Розрахунку №3 від 22.08.2020 року стягненню з відповідача не підлягають на підставі ч.3 ст.139 КАС України, оскільки в задоволенні однієї із вимог судом відмовлено.

Керуючись ст. 2 6 9 77 134-135 242-246 250 255 262 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до тимчасово виконуючого обов`язку командира батальйону патрульної поліції в м. Бориспіль Управління патрульної поліції у Київській області ДПП старшого лейтенанта поліції Мінасяна Саргіса Геворговича, поліцейського 4 роти 1 БПП в м. Бориспіль УПП у Київській області ДПП сержанта поліції Карпенко Інни Олександрівни та Департамента патрульної поліції Національної поліції України про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі задовольнити частково.

Скасувати постанову ЕАМ №2843331 від 18.07.2020 року про накладення на ОСОБА_1 , адміністративного стягнення у вигляді штрафу в сумі 340,00 грн., за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 121 КпАП України.

Справу про адміністративне правопорушення за ч.3 ст. 121 КпАП України у відношенні ОСОБА_1 - закрити, на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1500 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Управління патрульної поліції у Київській області Департаменту патрульної поліції на користь ОСОБА_1 судові витрати, у вигляді спеченого судового збору у розмірі 420,40 гривень ( чотириста двадцять гривень сорок копійок ).

Позовні вимоги в іншій частині залишити без задоволення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Апеляційна скарга на рішення суду відповідно до ч. 4 ст. 286 КАС України подається протягом десяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги до Шостого апеляційного адміністративного суду через Бориспільський міськрайонний суд Київської області.

Суддя Чирка С.С.