12.08.2019 | Автор: Олександр Б.
Задать вопрос автору
Присоединяйтесь к нам в социальных сетях: telegram viber youtube

Суд: Відсутність у законодавстві порядку організації та проведення зборів, мітингів, вуличних походів і демонстрацій, унеможливлює притягнення громадян до відповідальності за ст. 185-1 ч.1 КпАП України (Рівненський апеляційний суд, 02.08.19)

Суд: Відсутність у законодавстві порядку організації та проведення зборів, мітингів, вуличних походів і демонстрацій, унеможливлює притягнення громадян до відповідальності за ст. 185-1 ч.1 КпАП України  (Рівненський апеляційний суд, 02.08.19) - 0_68991700_1565602726_5d5133a6a8765.png

Фабула судового акта: «Суд у Рівному визнав винними 16-річну дівчину і 20-річного хлопця, які у травні вийшли в центр міста з плакатами із закликом до імпічменту президента Володимира Зеленського.» Таку новину можна було легко знайти у засобах масової інформації та мережі Internet вже 13 червня 2019 року, коли їх визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185-1 КУпАП та застосовано до них адміністративне стягнення у вигляді попередження. Є підстави вважати, що якби не з’явились судові рішення, що пропонуються увазі читачів, можна було б очікувати чергове рішення ЄСПЛ проти України. І навряд чи воно було б на користь держави.

Отже, 02 серпня 2019 року Рівненський апеляційний суд скасував вказані рішення Рівненського міського суду, а провадження у справі щодо притягнення цих громадян до адміністративної відповідальності, передбаченої ч.1 ст. 185-1 КУпАП, закрив за відсутності події і складу адміністративного правопорушення. Постанова набрала законної сили з моменту її проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Приймаючи такі рішення, суд, зокрема, зазначив, що у відповідності до вимог ст. 39 Конституції України, громадяни мають право збиратися мирно, без зброї і проводити мітинги, походи і демонстрації, про проведення яких завчасно сповіщаються органи виконавчої влади чи органи місцевого самоврядування. Згідно ст. 92 Конституції України, виключно законами України визначаються права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод, основні обов`язки громадянина. Як вбачається з рішення Конституційного Суду України від 19.04.2001 року, визначення конкретних строків завчасного сповіщення з урахуванням особливостей форм мирних зібрань, їх масовості, місця, часу проведеннятощо є предметом законодавчого регулювання.

Відповідальність за ч.1 ст. 185-1 КУпАП настає у разі порушення встановленого порядку організації чи проведення зборів, мітингів, вуличних походів і демонстрацій.

Втім, ані в протоколі про адміністративне правопорушення щодо цих громадян, ані в постанові суду першої інстанції немає посилань на нормативний акт, яким встановлено цей порядок.

Мотивуючи свої рішення суд також послався на висновок ЄСПЛ по справі «Вєренцов проти України» від 11.04.2013 року, де в пунктах 54, 55, 67 обумовлено, що «за відсутності чіткого та передбачуваного порядку законодавства, що визначає правила проведення мирних демонстрацій, покарання заявника за порушення неіснуючого порядку було несумісним зі ст. 7 Конвенції».

Таким чином відсутність у національному законодавстві України порядку організації та проведення зборів, мітингів, вуличних походів і демонстрацій, унеможливлює притягнення громадян до адміністративної відповідальності за ст. 185-1 ч.1 КпАП України .

Здійснення цих прав не підлягає жодним обмеженням, за винятком тих, що встановлені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної або громадської безпеки, для запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

Аналізуйте судовий акт:  Неправильне тлумачення апеляційним судом статті 16 ЦК України суперечить положенням Положення Конституції України та Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. (ВС КЦС, справа № 345/2217/17, порушення прав іпотекодавця).

Поновлення судом процесуального строку на оскарження рішення БЕЗ наведення причини та скасування цього рішення, є порушенням п. 1 ст. 6 Європейської конвенції з прав людини (ВСУ від 16 серпня 2017р. у справі № 6-577цс17)

ЕСПЛ: «Знаходження особи під час судового засідання в металевій клітці не відповідає вимогам ст. 3 Конвенції ( справа "Воронцов та інші проти Росії")

Встановлена ЄСПЛ незаконність втручання у право заявниці на повагу до приватного та сімейного життя шляхом проникнення до її житла без судового рішення обумовила скасування ВП ВС судових рішень (ВП ВС від 12 березня 2019 р, № 2-23/2008)

Справа № 569/10472/19

Рівненський апеляційний суд

___________________________________________________________

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 серпня 2019 року   м. Рівне

Рівненський апеляційний суд в складі судді Шимківа С.С., з участю секретаря судового засідання Шутюк С.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Рівне матеріали адміністративної справи за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Рівненського міського суду Рівненської області від 13 червня 2019 року про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст.185-1КУпАП України,-

в с т а н о в и в :

Постановою Рівненського міського суду Рівненської області від 13 червня 2019 року застосовано до неповнолітньої ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185-1 КУпАП, захід впливу у виді попередження.

У поданій апеляційній скарзі ОСОБА_1 зазначає, що вважає оскаржувану постанову незаконною.

Вона не організовувала та не проводила зборів, мітингів, вуличних походів та демонстрацій.

Вважає, що нею не було вчинено адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185-1 КУпАП.

Вона стояла із плакатом на площі, щоб вільно і мирно висловити свою громадянську позицію, реалізувати своє конституційне право на свободу мирних зібрань, а співробітники поліції перевищили свої повноваження та діяли всупереч її законним правам та інтересам.

Просить суд поновити строк на подання апеляційної скарги, скасувати оскаржувану постанову місцевого суду та закрити провадження у справі.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення ОСОБА_1 , апеляційний суд приходить до висновку про задоволення клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження та задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

У порушення вимог ч. 2 ст. 268 КУпАП, яка встановлює обов"язкову присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності за ст. 185-1 КУпАП у розгляді справи, суд першої інстанції розглянув справу без участі ОСОБА_1 ..

Із матеріалів справи вбачається, що копію оскаржуваної постанови представником апелянта було отримано 25.06.2019 року, а тому клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження підлягає до задоволення.

Відповідно до вимог ст.ст. 245,251,252,280 КУпАП суд зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинене адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і, в залежності від встановленого, прийняти законне, обґрунтоване і вмотивоване рішення.

Стаття 245 КУпАП передбачає, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Однак судом першої інстанції вказані вимоги закону в повному обсязі не дотримані, належним чином не з`ясовано обставини та необхідні ознаки складу адміністративного правопорушення, інкримінованого ОСОБА_1 за ч.1 ст. 185-1 КУпАП.

У відповідності до вимогст. 39 Конституції України, громадяни мають право збиратися мирно, без зброї і проводити мітинги, походи і демонстрації, про проведення яких завчасно сповіщаються органи виконавчої влади чи органи місцевого самоврядування.

Згідност. 92 Конституції України, виключно законами України визначаються права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод, основні обов`язки громадянина.

Відповідальність за ч.1ст. 185-1 КУпАПнастає у разі порушення встановленого порядку організації чи проведення зборів, мітингів, вуличних походів і демонстрацій.

Як вбачається з рішення Конституційного Суду України від 19.04.2001 року визначення конкретних строків завчасного сповіщення з урахуванням особливостей форм мирних зібрань, їх масовості, місця, часу проведеннятощо є предметом законодавчого регулювання, однак ні в протоколі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 , ні в постанові суду першої інстанції немає посилань на нормативний акт, яким встановлено цей порядок.

Відповідно дост. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»судами застосовується при розгляді справ Конвенція та практика Європейського Суду як джерела права.

Статтею 11 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен має право на свободу мирних зібрань і свободу об`єднання з іншими особами, включаючи право створювати профспілки та вступати до них для захисту своїх інтересів.

Здійснення цих прав не підлягає жодним обмеженням, за винятком тих, що встановлені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної або громадської безпеки, для запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб. Ця стаття не перешкоджає запровадженню законних обмежень на здійснення цих прав особами, що входять до складу збройних сил, поліції чи адміністративних органів держави.

У рішенні Європейського суду з прав людини по справі «Вєренцов проти України» від 11.04.2013 року, в пунктах54, 55, 67 обумовлено, що «за відсутності чіткого та передбачуваного порядку законодавства, що визначає правила проведення мирних демонстрацій, покарання заявника за порушення неіснуючого порядку було несумісним зі ст. 7 Конвенції».

Таким чином, Європейський суд з прав людини дійшов висновку про відсутністьу національному законодавстві Українипорядку організації та проведення зборів, мітингів, вуличних походів і демонстрацій, а тому притягнення громадян до адміністративної відповідальності за ст. 185-1 ч.1 КпАП України є порушенням ст. 7 Конвенції.

Мітинг - це масові збори з питань злободенних, переважно політичних питань, які проводяться, як правило, на вулицях, майданах, стадіонах, парках. Неодмінні атрибути мітингу - масова аудиторія, промовці, лозунги, прапори, заклики (усні, друковані, письмові);

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення від 25 травня 2019 року, ОСОБА_1 25.05.2019 року близько 12 год. 00 хв. разом із ОСОБА_2 проводили мітинг з плакатами відносно імпічменту Президента України.

Про проведення мітингу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 органи місцевого самоврядування не повідомляли.

В оскаржуваному рішенні суду не наведено мотивів незгоди з поясненнями ОСОБА_1 , долученими до матеріалів справи, в яких вона стверджує, що 25.05.2019 року вона не порушувала встановлений порядок організації або проведення мітингу, а вільно і мирно висловлювала свою громадянську позицію, реалізовувала своє конституційне право на свободу мирних зібрань.

Вирішуючи питання про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого їйправопорушення за ст.185-1КУпАП, місцевийсудне з"ясував у чому ж проявилося порушення цими діями встановленого порядку організації або проведення зборів, мітингів, вуличних походів і демонстрацій.

У відповідності до ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Оскільки законодавством України не встановлений порядок проведення зборів, мітингів, вуличних походів і демонстрацій, апеляційцний суд приходить до висновку про відсутність в діях ОСОБА_1  вини, тобто одного з елементів суб`єктивної сторони правопорушення, передбаченого ст.185-1ч.1 КУпАП, а отже, і самого складу адміністративного правопорушення.

Згідно з п.1 ч.1ст. 247 КУпАПпровадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події та складу адміністративного правопорушення.

Приймаючи таке рішення, апеляційний суд керується також положеннямист. 62 Конституції України, яка закріплює презумпцію невинуватості та передбачає, що усі сумніви щодо доведеності вини особи повинні тлумачитися саме на користь цієї особи.

Справа розглянута в присутності матері неповнолітньої ОСОБА_1 - ОСОБА_3 ..

Керуючись ст. ст. 39, 62, 92 Конституції України, ст. 294 КУпАП та на підставі ст. 185-1, п. 1 ст. 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення, апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в:

Клопотання  ОСОБА_1 про поновлення строку апеляційного оскарження задовольнити.

Поновити ОСОБА_1 строк апеляційного оскарження постанови Рівненського міського суду Рівненської області від 13 червня 2019 року.

Апеляційну скаргу  ОСОБА_1 задовольнити.

Постанову Рівненського міського суду Рівненської області від 13 червня 2019 року скасувати.

Провадження у справі щодо притягнення  ОСОБА_1  до адміністративної відповідальності, передбаченої ч.1 ст. 185-1 КУпАП закрити за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя Рівненського

апеляційного суду С.С. Шимків

 

 

 

Справа 569/10474/19

Рівненський апеляційний суд

___________________________________________________________

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

02 серпня 2019 року   м. Рівне

Рівненський апеляційний суд в складі судді Шимківа С.С., з участю секретаря судового засідання Шутюк С.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Рівне матеріали адміністративної справи за апеляційною скаргою адвоката Жуковського Олега Васильовича - представника ОСОБА_1 на постанову Рівненського міського суду Рівненської області від 13 червня 2019 року про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , працюючого адміністратором зоомагазину «Нашим ОСОБА_2 » до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст.185-1КУпАП України,-

в с т а н о в и в :

Постановою Рівненського міського суду Рівненської області від 13 червня 2019 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185-1 КУпАП та застосовано до нього адміністративне стягнення у вигляді попередження.

Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір в сумі 384 грн. 20 коп. в дохід держави.

У поданій апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 адвокат Жуковський О.В. зазначає, що в судовому засіданні, яке відбулося 13 червня 2019 року в приміщенні Рівненського міського суду ОСОБА_1 . з обставинами, викладеними в протоколі про адміністративне правопорушення не погодився та пояснив, що 25.05.2019 року на майдані Незалежності в м. Рівне о 12 год. 00 хв. він скористався своїм конституційним правом висловити протест.

При розгляді даної справи судом було неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи та невірно застосовано норми матеріального права, що призвело до неправильного її вирішення.

Просить суд скасувати оскаржувану постанову місцевого суду та закрити провадження у справі.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення ОСОБА_1 та його адвоката Жуковського О.В., апеляційний суд приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог ст.ст.245,251,252,280КУпАП суд зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинене адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і, в залежності від встановленого, прийняти законне, обґрунтоване і вмотивоване рішення.

Стаття 245 КУпАПпередбачає, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Однак судом першої інстанції вказані вимоги закону не дотримані в повному обсязі, належним чином не з`ясовано обставини та необхідні ознаки складу адміністративного правопорушення, інкримінованого ОСОБА_1 за ч.1 ст. 185-1 КУпАП.

У відповідності до вимог ст. 39 Конституції України, громадяни мають право збиратися мирно, без зброї і проводити мітинги, походи і демонстрації, про проведення яких завчасно сповіщаються органи виконавчої влади чи органи місцевого самоврядування.

Згідност. 92 Конституції України, виключно законами України визначаються права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод, основні обов`язки громадянина.

Відповідальність за ч.1ст. 185-1 КУпАП настає у разі порушення встановленого порядку організації чи проведення зборів, мітингів, вуличних походів і демонстрацій.

Як вбачається з рішення Конституційного Суду України від 19.04.2001 року визначення конкретних строків завчасного сповіщення з урахуванням особливостей форм мирних зібрань, їх масовості, місця, часу проведеннятощо є предметом законодавчого регулювання, однак ні в протоколі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 , ні в постанові суду першої інстанції немає посилань на нормативний акт, яким встановлено цей порядок.

Відповідно дост. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»судами застосовується при розгляді справ Конвенція та практика Європейського Суду як джерела права.

Статтею 11 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен має право на свободу мирних зібрань і свободу об`єднання з іншими особами, включаючи право створювати профспілки та вступати до них для захисту своїх інтересів.

Здійснення цих прав не підлягає жодним обмеженням, за винятком тих, що встановлені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної або громадської безпеки, для запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб. Ця стаття не перешкоджає запровадженню законних обмежень на здійснення цих прав особами, що входять до складу збройних сил, поліції чи адміністративних органів держави.

У рішенні Європейського суду з прав людини по справі «Вєренцов проти України» від 11.04.2013 року, в пунктах 54, 55, 67 обумовлено, що «за відсутності чіткого та передбачуваного порядку законодавства, що визначає правила проведення мирних демонстрацій, покарання заявника за порушення неіснуючого порядку було несумісним зі ст. 7 Конвенції».

Таким чином, Європейський суд з прав людини дійшов висновку про відсутністьу національному законодавстві України порядку організації та проведення зборів, мітингів, вуличних походів і демонстрацій, а тому притягнення громадян до адміністративної відповідальності заст. 185-1 ч.1 КпАП Україниє порушенням ст. 7 Конвенції.

Мітинг - це масові збори з питань злободенних, переважно політичних питань, які проводяться, як правило, на вулицях, майданах, стадіонах, парках. Неодмінні атрибути мітингу - масова аудиторія, промовці, лозунги, прапори, заклики (усні, друковані, письмові).

Відповідно до матеріалів справи, ОСОБА_1 25.05.2019 року близько 12 год. 00 хв. разом із ОСОБА_3 проводили мітинг з плакатами відносно імпічменту Президента України.

Про проведення мітингу ОСОБА_1 та ОСОБА_3 органи місцевого самоврядування не повідомляли.

Однак у рішенні суду не наведено мотивів незгоди з поясненнями ОСОБА_1 , який в судовому засіданні вину у вчиненні даного правопорушення не визнав.

ОСОБА_1 стверджував, що лише скористався своїм конституційним правом висловити протест. Він вільно і мирно висловлював свою громадянську позицію, реалізовував своє конституційне право на свободу мирних зібрань.

Вирішуючи питання провинуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому правопорушення за ст. 185-1КУпАП, місцевий суд не з"ясував у чому ж проявилося порушення цими діями встановленого порядку організації або проведення зборів, мітингів, вуличних походів і демонстрацій.

У відповідності до ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Оскільки законодавством України не встановлений порядок проведення зборів, мітингів, вуличних походів і демонстрацій, апеляційний суд приходить до висновку про відсутність в діях ОСОБА_1 вини, тобто одного з елементів суб`єктивної сторони правопорушення, передбаченогост.185-1ч.1 КУпАП, а отже, і самого складу адміністративного правопорушення.

Згідно з п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події та складу адміністративного правопорушення.

Приймаючи таке рішення, апеляційний суд керується також вимогамист. 62 Конституції України, яка закріплює презумпцію невинуватості та передбачає, що усі сумніви щодо доведеності вини особи повинні тлумачитися саме на користь цієї особи.

Керуючись ст. ст. 39, 62, 92 Конституції України, ст. 294 КУпАП та на підставі ст. 185-1, п. 1 ст. 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення, апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана його представником адвокатом Жуковським Олегом Васильовичем задовольнити.

Постанову Рівненського міського суду Рівненської області від 13 червня 2019 року скасувати.

Провадження у справі щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, передбаченої ч.1 ст. 185-1 КУпАП закрити за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя Рівненського

апеляційного суду С.С. Шимків

804
Просмотров
0
Комментариев
Оставьте Ваш комментарий:

Пожалуйста, авторизуйтесь или зарегистрируйтесь для добавления комментария.