Засновник виконуючи функції директора підприємства без укладання трудового договору є корпоративними відносинами, а отже відсутній обов`язок укладати трудовий договір, нараховувати та сплачувати заробітну плату (від 24.12.2019 р. №824/189/19-а).

Фабула судовог акту:

І. Щодо порушень позивачем ст. 94 КЗпП України, суд апеляційної інстанції зазначив, що особа здійснює керівництво підприємством (виконання функцій директора) та є його засновником. Заробітну плату він не отримував. Таким чином, встанвовив, що він одночасно є бенефіціарним власником (засновником) ТОВ та здійснює управління підприємством, таким чином відносини, які виникають при виконанні засновником функцій директора підприємства без укладання трудового договору є корпоративними, а отже відсутній обов`язок укладати трудовий договір, нараховувати та сплачувати заробітну плату.

ІІ. Суд апеляційної інстанції зазначив, що відносини, які виникають з цивільно-правового договору послуг не є тотожними трудовим правовідносинам, а укладання цивільно-правового договору послуг не свідчить про наявність трудових відносин між Замовником та Виконавцем. Щодо особи, з якою позивачем укладено договір на виконання робіт, то, як встановлено судом, такому Виконавцю не видавались жодні накази, розпорядження про прийняття його на роботу чи допуск до роботи, Виконавця не ознайомлювали з правилами внутрішнього трудового розпорядку; не укладались договори на повну матеріальну відповідальність; також не вівся облік робочого часу, Виконавець не був підпорядкований жодному керівнику підприємства, що свідчить про цивільно-правовий характер даної угод.

Підтвердженням того, що в даному випадку було укладено саме цивільно-правовий договір є те, що: у трудових відносинах важливим є процес трудової діяльності, її організація, якої в даному випадку не було; Виконавець за цим договором, на відміну від працівників, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку; за трудовим договором працівники приймаються до штату за певною кваліфікацією, професією, посадою, їм гарантується заробітна плата, гарантії, пільги, компенсації, тоді як за цивільно-правовим договором оплачується результат надання послуг і відносини сторін обмежуються лише наданням послуг і оплатою винагороди; заяву про прийняття на роботу, яку можна було б розцінювати як намір укладення трудового договору, Виконавець до позивача не надавав. За таких обставин, твердження відповідача про порушення позивачем вимог статей 21 та 24 КЗпП України в частині не укладання трудового договору з особою не ґрунтується на приписах чинного законодавства України та є лише припущеннями контролюючого органу. З приводу керівництва підприємством його засновником, суд першої інстанції зазначив що, відносини, які виникають при виконанні засновником (в даному випадку, гр. ОСОБА_6) функцій директора підприємства без укладання трудового договору є корпоративними, а отже відсутній обов'язок укладати трудовий договір, нараховувати та сплачувати заробітну плату.

Постанова Восьмого апеляційного адміністративного суду від 14.03.2019 р. № 857/1476/19.

http://reyestr.court.gov.ua/Review/80455482

Телеграм канал з питань оподаткування та аналізу судової практики.

https://t.me/tax_time

У Facebook сторінка з питань податків та судової практики - Все про податки в Україні за посиланням:

https://www.facebook.com/groups/348779835713592/

Адвокат - Хітько Василь Миколайович.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 824/189/19-а Головуючий суддя 1-ої інстанції - Маренич Ігор Володимирович

Суддя-доповідач - Охрімчук І.Г.

24 грудня 2019 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Охрімчук І.Г.

суддів: Смілянця Е. С. , Капустинського М. М.

за участю:

секретаря судового засідання: Михайленко К. Т.,

представників сторін

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Управління Держпраці у Чернівецькій області на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 23 травня 2019 року (м. Чернівці, повний текст рішення складено 23.05.2019 року) у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Єврокомунбуд" до Управління Держпраці у Чернівецькій області про скасування постанови,

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Єврокомунбуд" (далі - позивач, ТОВ "Єврокомунбуд") звернулося до суду з позовом до Управління Держпраці у Чернівецькій області (далі - відповідач, Держпраця) в якому просили суд:

- визнати протиправною та скасувати постанову Управління Держпраці у Чернівецькій області про накладення штрафу на товариство з обмеженою відповідальністю "Єврокомунбуд" від 20.12.2018 року №ЧВ-1309/18/424/НД/АВ/П/2ПТ/ТД-1ФС/392 у розмірі 558450,00 грн ;

- визнати протиправною та скасувати постанову Управління Держпраці у Чернівецькій області про накладення штрафу на товариство з обмеженою відповідальністю "Єврокомунбуд" від 20.12.2018 року №ЧВ-1309/18/424/НД/АВ/П/1ПТ/МГ-2ФС/393 у розмірі 37230,00 грн;

- визнати протиправною та скасувати постанову Управління Держпраці у Чернівецькій області про накладення штрафу на товариство з обмеженою відповідальністю "Єврокомунбуд" від 20.12.2018 року №ЧВ-1309/18/424/НД/АВ/П/1ПТ/ІП-3ФС/394 у розмірі 3723,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що Управлінням Держпраці в Чернівецькій області проведено інспекційне відвідування ТОВ "Єврокомунбуд" у період з 28.11.2018 р. по 03.12.2018 р. з питань додержання законодавства про працю. В акті перевірки помилково зазначено, що надані цивільно-правові договори з працівниками носять всі ознаки трудових правовідносин, оскільки дані угоди визначають кінцевий результат, а не процес праці та не здійснюється у межах діяльності всього підприємства з систематичним виконанням трудових функцій, що підтверджується отриманням оплати за виконану роботу одноразово за фактично виконану роботу, що свідчить про цивільно-правові відносини. Також позивач вказував, що директору ТОВ "Єврокомунбуд" з травня по вересень 2018 р. не нараховувалась і не виплачувалась заробітна плата, оскільки до того він виконував обов`язки директора, як єдиний засновник Підприємства. Крім того, позивач зауважив, що про розгляд справи про притягнення його до відповідальності за порушення законодавства про працю відповідачем, як того вимагає Порядок №509 його повідомлено не було.

15.02.2019 р. відповідач не погоджуючись із поданим позовом подав до суду відзив, в якому вказував, що в ході інспекційного відвідування, на підставі депутатського звернення, розглядалися питання щодо дотримання вимог законодавства про працю. Під час інспекційного відвідування встановлено, що позивачем в порушення допуск до роботи працівників ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 на підставі цивільно - правового договору без укладення трудового договору, оформленого наказом розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу, чим порушено ч. 1 та ч. 3 ст. 24 КЗпП України. Крім того відповідач зазначає, що виявлено в період з травня по 28.09.2018 р. заробітна плата директору ТОВ "Єврокомунбуд" ОСОБА_6 не нараховувалась та не виплачувалась, що суперечить вимогам ст. 94 КЗпП України. А в порушення ст. 10 15 КЗпП України колективний договір прийнято не на основі чинного законодавства (передбачена виплата заробітної плати один раз на місяць), також колективний договір не зареєстрований місцевим органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування. Також позивачем до перевірки не надано всі посадові інструкції працівників посади яких передбачені в штатному розкладі, чим порушено ст. 29 КЗпП України. Таким чином позивач вважає, що постанови про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами Управління Держпраці у Чернівецькій області є правомірними і не підлягають скасуванню.

06.03.2019 р. ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду у справі №824/189/19 відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання на 25.03.2019 р.

17.04.2019 р. представником позивача подано до суду першої інстанції заяву про розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, за його відсутності. Вказував, що позовні вимоги підтримує повністю.

Відповідач також подав до суду першої інстанції заяву про розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, за його відсутності. Вказував, що проти позовних вимог заперечує повністю.

10.05.2019 року ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду закрито підготовче провадження та призначено до судового розгляду по суті.

11.05.2019 р. ухвалою суду частково задоволено заяву товариства з обмеженою відповідальністю "Єврокомунбуд" про забезпечення адміністративного позову, якою заборонено державним виконавцям другого відділу державної виконавчої служби міста Чернівці Головного територіального управління юстиції у Чернівецькій області вчиняти будь-які виконавчі дії щодо виконання постанов ВП №58882269 від 12.04.2019 р., ВП №58882266 від 12.04.2019 р. та ВП №58882261 від 12.04.2019 р. про відкриття виконавчих проваджень до вирішення справи по суті до набрання законної сили судовим рішенням в адміністративній справі №824/189/19-а В іншій частині заяви про забезпечення адміністративного позову відмовлено.

17.05.2019 ухвалою суду відмовлено в заяві товариства з обмеженою відповідальністю "Єврокомунбуд" про забезпечення позову, шляхом зупинення виконання стягнення згідно постанови ВП №58882261 від 24.04.2019 р. про арешт коштів боржника Головного державного виконавця Антишиної Г.М. шляхом зняття арешту на грошові кошти позивача, що містяться на рахунках.

Суд першої інстанції розглянувши справу в порядку письмового провадження, адміністративний позов задовольнив. Визнав протиправною та скасував постанову Управління Держпраці у Чернівецькій області про накладення штрафу на Товариство з обмеженою відповідальністю "Єврокомунбуд" від 20.12.2018 року №ЧВ-1309/18/424/НД/АВ/П/2ПТ/ТД-1ФС/392 у розмірі 558450,00 грн. Визнав протиправною та скасував постанову Управління Держпраці у Чернівецькій області про накладення штрафу на товариство з обмеженою відповідальністю "Єврокомунбуд" від 20.12.2018 року №ЧВ-1309/18/424/НД/АВ/П/1ПТ/МГ-2ФС/393 у розмірі 37230,00 грн. Визнав протиправною та скасував постанову Управління Держпраці у Чернівецькій області про накладення штрафу на Товариство з обмеженою відповідальністю "Єврокомунбуд" від 20.12.2018 року №ЧВ-1309/18/424/НД/АВ/П/1ПТ/ІП-3ФС/394 у розмірі 3723,00 грн.

Стягнув на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Єврокомунбуд" судовий збір у сумі 8991,05 грн за рахунок бюджетних асигнувань Управління Держпраці у Чернівецькій області, що підтверджується платіжними дорученнями від 19.02.2019 р. №122, №123 та №124 на суму 1921 грн та від 28.02.2019 р. №61 на суму 3228,05 грн.

Не погоджуючись із судовим рішенням, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції від 23.05.2019 року та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову. Вимоги апеляційної скарги обґрунтовано тим, що головним державним інспектором процедура інспектування повністю дотримана, який вручив позивачу направлення на проведення інспекційного відвідування, в якому відображена вся необхідна інформація. Будь-яке погодження чи надання суб`єкту господарювання інших документів під час здіснення позапланового заходу у формі інспекційного відвідування законом не передбачено. При цьому, зауважив, що фактичний допуск до роботи працівників на підставі таких договорів свідчить про спробу підміни трудових відносин цивільним і є порушенням ч.1 та ч. 3 ст. 24 КЗпП України допуск до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноважено ним органу та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу. Таким чином, на думку відповідача, вказані порушення виявлені правомірно та доведені відповідними документами.

Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 23.09.2019 року відкрито апеляційне провадження, а ухвалою суду від 16.10.2019 року призначено до апеляційного розгляду в режимі відеоконференції.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, прийшла до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Єврокомунбуд" (58000, м. Чернівці, вулиця Салтикова-Щедріна, будинок 18А, офіс 3, ідентифікаційний код 42138777) зареєстроване, як юридична особа 16.05.2018 р. (а.с. 10).

06.11.2018 р. до Управління Держпраці у Чернівецькій області звернувся депутат Чернівецької міської ради VII скликання Ставчанський О.В. із депутатським зверненням щодо проведення позапланового заходу зі здійснення державного нагляду (контролю) за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення, в тому числі ТОВ "Єврокомунбуд" (а.с. на звороті 121 - 122), оскільки зазначене підприємство надало на конкурс по визначенню управителів багатоквартирних будинків житлового фонду м. Чернівці не правдиві відомості оскільки надавало послуги з обслуговування утримання будинків в порушення Кодексу Законів про працю України.

Направлення на проведення інспекційного відвідування/невиїзного інспектування від 27.11.2018 р. №04-344 отримано позивачем 28.11.2018 р., що підтверджується особистим підписом директора в направленні (а.с. 118 - 119). 28.11.2018 р. 0 14:00 год. відповідача було допущено для проведення інспекційного відвідування в ТОВ "Єврокомунбуд". 28.11.2018 р. посадовою особою відповідача у зв`язку з відсутністю документів, ведення яких передбачено законодавством про працю та неможливістю проведення інспекційного відвідування складено вимогу, якою зобов`язано директора ТОВ "Єврокомунбуд" у строк до 10:00 год. 30.11.2018 р. надати необхідні документи, а саме: установчі документи (статут, рішення про призначення керівника, накази), паспортні дані директора, колективний договір, посадові інструкції, правила внутрішнього трудового розпорядку, накази про прийом працівників (звільнення, відпустки) за 2018 р., штатні розписи за 2018 р., відомості щодо нарахування та виплати заробітної плати за 2018 р., табелі обліку та використання робочого часу за 2018 р., журнали проведення інструктажів з охорони праці, цивільно - правові угоди складені протягом 2018 р. (а.с. 115 - 116).

Також 28.11.2018 р, в зв`язку з неможливістю проведення інспекційного відвідування через відсутність документів, ведення яких передбачено законодавством про працю, а саме визначених вимогою ЧВ-1309/18/424/ПД від 28.11.2018 р. посадовою особою відповідача складено акт про неможливість проведення інспекційного відвідування (а.с. 65 - 66).

За результатами проведеного інспекційного відвідування встановлено наступні порушення, в тому числі:

- допуск до роботи працівників ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 на підставі цивільно-правового договору без укладення трудового договору, оформленого наказом розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу, чим порушено ч. 1 та ч. 3 ст. 24 КЗпП України;

- встановлено, що в період з травня по 28.09.2018 р. заробітна плата директору ТОВ "Єврокомунбуд" не нараховувалась та не виплачувалась, що суперечить вимогам ст. 94 КЗпП України;

- ст. 10 15 КЗпП України колективний договір прийнято не на основі чинного законодавства (передбачена виплата заробітної плати один раз на місяць), також колективний договір не зареєстрований місцевим органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування;

- до перевірки не надано всі посадові інструкції працівників посади яких передбачені в штатному розкладі, чим порушено ст. 29 КЗпП України.

Відповідно до ст. 259 КЗпП України, ч. 3 ст. 34 Закону України "Про місцеве самоврядування", п. 19, 31 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю у присутності директора ТОВ "Єврокомунбуд" проведено інспекційне відвідування позивача у період з 28.11.2018 р. по 03.12.2018 р., за результатами якого 03.12.2018 р. складено акт інспекційного відвідування юридичної особи, яка використовує найману працю №ЧВ -1309/18/424/НД/АВ (а.с. 18 - 22). Примірник вказаного акту перевірки отриманий 04.12.2018 р. директором позивача , що підтверджується його підписом. На підставі висновків викладених в акті перевірки, 03.12.2018 р. відповідачем було видано припис №ЧВ-1309/18/424/НД/АВ/П, яким зобов`язав директора ТОВ "Єврокомунбуд" усунути до 03.01.2019 р. допущенні порушення ч. 1 та ч. 3 ст. 24 КЗпП України, ст. 94 КЗпП України, ст. 10 15 КЗпП України та ст. 29 КЗпП України (а.с. 120).

За результатами розгляду справи, відповідач керуючись ст. 259 КЗпП України, ст. 53 Закону України "Про зайнятість населення", ч. 3 ст. 34 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", п. 8 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення вирішила накласти на ТОВ "Єврокомунбуд" штраф:

- на підставі абз. 2 ч. 2 ст. 265 КЗпП України у розмірі 558450,00 грн, про що винесла постанову №ЧВ-1309/18/424/НД/АВ/П/2ПТ/ТД-ІФС/392 (а.с. 23 - 24, 50 - 51);

- на підставі абз. 8 ч. 2 ст. 265 КЗпП України у розмірі 3723,00 грн, про що винесла постанову №ЧВ-1309/18/424/НД/АВ/П/ПТТ/ІП-3ФС/394 (а.с. 25, 54);

- на підставі абз. 4 ч. 2 ст. 265 КЗпП України у розмірі 37230,00 грн, про що винесла постанову №ЧВ-1309/18/424/НД/АВ/П/ПТТ/МД-2ФС/393 (а.с. 26 - 27, 52 -53);

Вважаючи прийняті відповідачем рішення протиправними, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.

Суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги виходив з того, що юридична особа та фізична особа як сторони відповідних договорів вільні у своєму виборі щодо форми оформлення відносин, і на свій розсуд вправі визначати вид такого договору. Зі змісту укладених позивачем цивільно-правових договорів вбачається, що за дорученням замовника вказані особи зобов`язались на власний розсуд та ризик виконати роботи в обсязі і на умовах передбачених договором, не підлягають під дію правил внутрішнього трудового розпорядку, не мають права на одержання допомоги із соціального страхування, не сплачують страхові внески на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у зв`язку із тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, а замовник зобов`язується приймати та оплачувати такі роботи. Таким чином, із договорів чітко випливає, що відповідні фізичні особи при виконанні договорів не підпорядковуються правилам внутрішнього трудового розпорядку замовника, а самі організовували процес виконання робіт. Факт виконання відповідних робіт з боку вказаних осіб підтверджується актами приймання-передачі наданих робіт, а факт оплати за виконані роботи - відповідними відомостями на виплату готівки.

Враховуючи викладене в контексті даної спірної ситуації, з урахуванням спростованих під час судового розгляду справи порушень, суд першої дійшов висновку, що постанови від 20.12.2018 р. є протиправними і підлягають скасуванню, оскільки підставою для їх винесення, стало помилкове трактування відповідачем цивільно-правових відносин позивача, оформлених у вигляді цивільно-правових договорів, як таких, що мають ознаки трудових, та повинні бути оформлені у вигляді трудових договорів.

Щодо порушень позивачем ст. 94 КЗпП України, суд першої інстанції зазначив, що з 10.05.2018 р. ОСОБА_8 здійснює керівництво підприємством (виконання функцій директора) та є його засновником. Заробітну плату він не отримував. Таким чином, встанвовив, що він одночасно є бенефіціарним власником (засновником) ТОВ "Єврокомунбуд" та здійснює управління підприємством, таким чином відносини, які виникають при виконанні засновником (в даному випадку, гр. ОСОБА_8 ) функцій директора підприємства без укладання трудового договору є корпоративними, а отже відсутній обов`язок укладати трудовий договір, нараховувати та сплачувати заробітну плату.

Щодо порушення позивачем ст. 10 15 КЗпП України та ст. 29 КЗпП України суд першої інстанції визначив, що із матеріалів справи та матеріалів інспекційного відвідування ТОВ "Єврокомунбуд" встановлено, не надання суду жодного доказу щодо порушення позивачем ст. 10 15 КЗпП України та ст. 29 КЗпП України та доказів правомірності прийняття оскаржуваної постанови №ЧВ-1309/18/424/НД/АВ/П/ПТТ/ІП-3ФС/394 від 20.12.2018 р.

Крім того, окремою підставою для скасування рішень відповідача щодо застосування штрафних санкцій суд першої інстанції зазначив, що враховуючи приписи ч. 1 та 2 ст. 77 КАС України представником відповідача не надано до суду жодного доказу про повідомлення ТОВ "Єврокомунбуд" про розгляд справи про виявлені правопорушення за результатами інспекційного відвідування, як того вимагає Порядок №509.

Суд апеляційної інстанції погоджується з позицією суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог і зазначає наступне.

Частина 2 ст. 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 1 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №96 від 11.02.2015 р. (Положення №96) встановлено, що Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі загальнообов`язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

Підпункт 6 п. 4 Положення №96 встановлює, що Держпраці відповідно до покладених на неї завдань, здійснює державний контроль за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю.

Згідно п.п. 5 п. 6 Положення №96 Держпраці для виконання покладених на неї завдань має право безперешкодно проводити відповідно до вимог закону без попереднього повідомлення в будь-яку робочу годину доби перевірки виробничих, службових, адміністративних приміщень та об`єктів виробництва фізичних та юридичних осіб, які використовують найману працю та працю фізичних осіб, експлуатують машини, механізми, устаткування підвищеної небезпеки, та у разі виявлення фіксувати факти порушення законодавства, здійснення нагляду та контролю за додержанням якого віднесено до повноважень Держпраці.

Пункт 7 Положення №96 вказує, що Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи. На утворені територіальні органи Держпраці може покладати виконання завдань за міжрегіональним принципом.

Стаття 1 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 05.04.2007 р. №877-V (далі - Закон №877-V): державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб`єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища. Заходи державного нагляду (контролю) - планові та позапланові заходи, які здійснюються у формі перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та в інших формах, визначених законом.

Згідно ч. 4 ст. 4 Закону №877-V виключно законами встановлюються органи, уповноважені здійснювати державний нагляд (контроль) у сфері господарської діяльності.

Частина 8 ст. 4 Закону №877-V: органи державного нагляду (контролю) та суб`єкти господарювання мають право фіксувати процес здійснення планового або позапланового заходу чи кожну окрему дію засобами аудіо- та відеотехніки, не перешкоджаючи здійсненню такого заходу.

Частина 1 ст. 6 Закону №877-V вказує, що під час проведення позапланового заходу з`ясовуються лише ті питання, необхідність перевірки яких стала підставою для здійснення цього заходу, з обов`язковим зазначенням цих питань у посвідченні (направленні) на проведення заходу державного нагляду (контролю).

Частина 2 ст. 6 Закону №877-V встановлює, що проведення позапланових заходів з інших підстав, крім передбачених цією статтею, забороняється, крім позапланових заходів, передбачених частиною четвертою статті 2 цього Закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону №877-V для здійснення планового або позапланового заходу орган державного нагляду (контролю) видає наказ (рішення, розпорядження), який має містити найменування суб`єкта господарювання, щодо якого буде здійснюватися захід, та предмет перевірки.

Частина 5 ст. 7 Закону №877-V встановлює, що перед початком здійснення заходу посадові особи органу державного нагляду (контролю) зобов`язані пред`явити керівнику суб`єкта господарювання - юридичної особи, її відокремленого підрозділу або уповноваженій ним особі (фізичній особі - підприємцю або уповноваженій ним особі) посвідчення (направлення) та службове посвідчення, що засвідчує посадову особу органу державного нагляду (контролю), і надати суб`єкту господарювання копію посвідчення (направлення). Посадова особа органу державного нагляду (контролю) без посвідчення (направлення) на здійснення заходу та службового посвідчення не має права здійснювати державний нагляд (контроль) суб`єкта господарювання. Суб`єкт господарювання має право не допускати посадових осіб органу державного нагляду (контролю) до здійснення заходу, якщо вони не пред`явили документів, передбачених цією статтею.

Згідно ч. 6 ст. 7 Закону №877-V в останній день перевірки два примірники акта підписуються посадовими особами органу державного нагляду (контролю), які здійснювали захід, та суб`єктом господарювання або уповноваженою ним особою, якщо інше не передбачено законом.

Крім того, у абзаці 5 частини першої статті 6 Закону № 877-V зазначено, що перед початком здійснення позапланового заходу державного нагляду (контролю) посадові особи органів державного нагляду (контролю) зобов`язані пред`явити керівнику чи уповноваженій особі суб`єкта господарювання - юридичної особи, її відокремленого підрозділу, фізичній особі - підприємцю або уповноваженій ним особі, крім документів, передбачених цим Законом, додатково копію погодження центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у відповідній сфері державного нагляду (контролю), або відповідного державного колегіального органу на проведення такої перевірки.

Як вбачається з вказаних вище норм, вони містять вказівку на те, що у випадку коли перевірка проводиться за зверненням особи, проведення такої перевірки повинно бути погоджене центральним органом виконавчої влади.

В даному випадку, дані про погодження такої перевірки позивача з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у відповідній сфері державного нагляду (контролю), або відповідного державного колегіального органу, у справі відсутні.

Частиною 1 ст. 3 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) передбачено, що законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами. Статтею 4 КЗпП України визначено, що законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

Відповідно до частини 1 ст. 259 КЗпП України державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Частиною 1 ст. 265 КЗпП України передбачено, що посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.

Абзацом 2 ч. 2 ст. 265 КЗпП України встановлено, що юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі: фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту)- у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

За змістом частин 3, 4 ст. 265 КЗпП України штрафи, накладення яких передбачено частиною другою цієї статті, є фінансовими санкціями і не належать до адміністративно-господарських санкцій, визначених главою 27 Господарського кодексу України. Штрафи, зазначені у частині другій цієї статті, накладаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

У відповідності до ч. 1 ст. 259 КЗпП України Кабінет Міністрів України постановою від 26.04.2017 № 295 затвердив Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю (далі - Порядок № 295), який визначає процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю.

Згідно з п. 2 Порядку № 295 державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється інспекторами праці Держпраці та її територіальних органів у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань.

Інспекторами праці є посадові особи Держпраці та її територіальних органів, виконавчих органів рад, посадовими обов`язками яких передбачено повноваження щодо здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю (п. 3 Порядку № 295).

Про проведення інспекційного відвідування інспектор праці повідомляє об`єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі (п. 8 Порядку № 295).

Під час проведення інспекційного відвідування інспектор праці повинен пред`явити об`єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі своє службове посвідчення (п. 9 Порядку № 295).

За результатами інспекційного відвідування або невиїзного інспектування складаються акт і у разі виявлення порушень законодавства про працю - припис про їх усунення (п. 19 Порядку № 295).

Акт складається в останній день інспекційного відвідування або невиїзного інспектування у двох примірниках, які підписуються інспектором праці, що його проводив, та керівником об`єкта відвідування або його уповноваженим представником. Один примірник акта залишається в об`єкта відвідування (п. 20 Порядку № 295).

Пунктом 21 Порядку № 295 визначено, що якщо об`єкт відвідування не погоджується з викладеною в акті інформацією, акт підписується із зауваженнями, які є його невід`ємною частиною.

Згідно з п. 23, 24 Порядку № 295 припис є обов`язковою для виконання у визначені строки письмовою вимогою інспектора праці про усунення об`єктом відвідування порушень законодавства про працю, виявлених під час інспекційного відвідування або невиїзного інспектування. Припис вноситься об`єкту відвідування не пізніше ніж протягом наступного робочого дня після підписання акта (відмови від підписання), а в разі наявності зауважень - наступного дня після їх розгляду. У приписі зазначається строк для усунення виявлених порушень. У разі встановлення строку виконання припису більше ніж три місяці у приписі визначається графік та заплановані заходи усунення виявлених порушень з відповідним інформуванням інспектора праці згідно з визначеною у приписі періодичністю. Припис складається у двох примірниках, які підписуються інспектором праці, який проводив інспекційне відвідування або невиїзне інспектування, та керівником об`єкта відвідування або його уповноваженим представником. Один примірник припису залишається в об`єкта відвідування.

У разі наявності порушень вимог законодавства про працю, зафіксованих актом інспекційного відвідування або актом невиїзного інспектування, після розгляду зауважень об`єкта відвідування (у разі їх надходження) інспектор праці проводить аналіз матеріалів інспекційного відвідування або невиїзного інспектування, за результатами якого вносить припис та/або вживає заходів до притягнення винної у допущенні порушень посадової особи до встановленої законом відповідальності (п. 27 Порядку № 295).

У разі виконання припису в установлений у ньому строк заходи до притягнення об`єкта відвідування та його посадових осіб до відповідальності не вживаються (п. 28 Порядку № 295).

Заходи до притягнення об`єкта відвідування та його посадових осіб до відповідальності за використання праці неоформлених працівників, несвоєчасну та не у повному обсязі виплату заробітної плати, недодержання мінімальних гарантій в оплаті праці вживаються одночасно із внесенням припису незалежно від факту усунення виявлених порушень у ході інспекційного відвідування або невиїзного інспектування (п. 29 Порядку № 295).

Механізм накладення на суб`єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених частиною другою статті 265 Кодексу законів про працю України та частинами другою - сьомою статті 53 Закону України «Про зайнятість населення» визначено постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення» від 17.07.2013 №509 (далі - Порядок № 509).

Пунктом 2 Порядку №509 передбачено, що штрафи можуть бути накладені на підставі: рішення суду про оформлення трудових відносин із працівником, який виконував роботу без укладення трудового договору, та встановлення періоду такої роботи чи роботи на умовах неповного робочого часу в разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, в установі, організації; акта про виявлення під час перевірки субєкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, складеного посадовою особою Держпраці чи її територіального органу, виконавчого органу міської ради міста обласного значення та сільської, селищної, міської ради обєднаної територіальної громади; акта документальної виїзної перевірки ДФС, її територіального органу, в ході якої виявлені порушення законодавства про працю.

Уповноважена посадова особа не пізніше ніж через 10 днів з дати складення акта приймає рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу (далі - справа).

Пунктами 4 та 5 Порядку №509 передбачено, що справа розглядається у п`ятнадцятиденний строк з дня прийняття рішення про її розгляд. У разі надходження від суб`єкта господарювання або роботодавця, щодо якого порушено справу, обґрунтованого клопотання про відкладення її розгляду, строк розгляду справи може бути продовжений уповноваженою посадовою особою, але не більше ніж на 10 днів.

Відповідно до п. 6 Порядку №509 про розгляд справи уповноважені посадові особи письмово повідомляють суб`єктів господарювання та роботодавців не пізніше ніж за п`ять днів до дати розгляду рекомендованим листом чи телеграмою, телефаксом, телефонограмою або шляхом вручення повідомлення їх представникам, про що на копії повідомлення, яка залишається в уповноваженої посадової особи, що надіслала таке повідомлення, робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника.

Справа розглядається за участю представника суб`єкта господарювання або роботодавця, щодо якого її порушено. Справу може бути розглянуто без участі такого представника у разі, коли його поінформовано відповідно до пункту 6 цього Порядку і від нього не надійшло обґрунтоване клопотання про відкладення її розгляду (п. 7 Порядку №509).

Відповідно до п. 8 Порядку №509 за результатами розгляду справи уповноважена посадова особа на підставі акта, зазначеного в пункті 3 цього Порядку, складає постанову про накладення штрафу.

Постанова про накладення штрафу складається у двох примірниках за формою, встановленою Мінсоцполітики, один з яких залишається в уповноваженої посадової особи, що розглядала справу, другий - надсилається протягом трьох днів суб`єктові господарювання або роботодавцю, стосовно якого прийнято постанову, або видається його представникові, про що на ньому робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника. У разі надсилання примірника постанови поштою у матеріалах справи робиться відповідна позначка.

З аналізу вищенаведених норм слідує, що уповноважена особа не пізніше ніж через 10 днів з дати складання акта приймає рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу. Справа розглядається у п`ятнадцятиденний строк з дня прийняття рішення про її розгляд, а у разі надходження від суб`єкта господарювання або роботодавця, щодо якого порушено справу, обґрунтованого клопотання про відкладення її розгляду, строк розгляду справи може бути продовжений уповноваженою посадовою особою, але не більше ніж на 10 днів.

Крім того, про розгляд справи уповноважені посадові особи письмово повідомляють суб`єктів господарювання та роботодавців не пізніше ніж за п`ять днів до дати розгляду рекомендованим листом чи телеграмою, телефаксом, телефонограмою або шляхом вручення повідомлення їх представникам, про що на копії повідомлення, яка залишається в уповноваженої посадової особи, що надіслала таке повідомлення, робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника.

Статтею 265 КЗпП України передбачена відповідальність за порушення законодавства про працю. Так, посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством. Юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в т.ч. в разі: фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення; порушення встановлених строків виплати заробітної плати працівникам, інших виплат, передбачених законодавством про працю, більш як за один місяць, виплата їх не в повному обсязі - у трикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення; порушення інших вимог трудового законодавства, крім передбачених абзацами другим - сьомим цієї частини, - у розмірі мінімальної заробітної плати.

Відповідно до приписів частин першої, другої статті 2 КАС України слідує, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

При цьому, вжите законодавцем словосполучення «у спосіб» означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний дотримуватися встановленої законом процедури і форми прийняття рішення або вчинення дії, повинен обирати лише визначені законом способи.

Прийняття ж рішення з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення - критерій, який виплаває з принципу гласності прийняття рішень суб`єктом владних повноважень, який підлягає застосуванню при прийнятті свого рішення, що може мати несприятливі наслідки для особи стосовно якої таке рішення приймається. Вказана особа має право бути вислуханою суб`єктом владних повноважень, може наводити обставини щодо суті питання і подавати докази на їх підтвердження, правові аргументи тощо. Принцип гласності включає й право особи на допомогу з боку суб`єкта владних повноважень, зокрема, у вигляді роз`яснення її прав, процедур тощо, а також право на захист, право мати представника, право знати про прийняте відносно неї рішення.

В даному ж випадку, відповідачем не надано та не доведено правильності проведення процедури притягнення позивача до відповідальності. Не повідомлення позивача про розгляд справи про притягнення його до відповідальності за порушення трудового законодавства із застосуванням до нього штрафу, розмір якого є суттєвим, що, як наслідок, позбавляє позивача встановлених щодо нього законодавством процедурних гарантій, унеможливлює здійснення належного захисту прав позивача, представлення аргументів і доказів на їх підтвердження. В справі відсутні відомості про вручення позивачу повідомлення про дату та час розгляду справи. Саме по собі направлення повідомлення про дату та час розгляду справи не є доказом вручення такого повідомлення. Такі процедурні порушення з боку суб`єкта владних повноважень є суттєвими, а прийняте ним рішення без дотримання визначеного законом способу його прийняття, не може вважатись законним.

Суд враховує і те, що держава в особі органів влади, що діють як суб`єкти владних повноважень та є учасниками правовідносин, які виникли з приводу реалізації ними публічно-владних управлінських функцій, мають діяти вчасно та в належний спосіб, дотримуватися своїх власних внутрішніх правил та процедур, встановлених законодавством, не можуть і не повинні отримувати вигоду від їх порушення, уникати або шляхом допущення зайвих затримок та невиправданих зволікань відтерміновувати виконання своїх обов`язків.

З аналізу вказаних норм, суд приходить до висновку, що законодавством визначено чіткий механізм притягнення до відповідальності за порушення законодавства про працю.

В даному випадку, враховуючи приписи ч. 1 та 2 ст. 77 КАС України, відповідачем не надано до суду доказів повідомлення ТОВ "Єврокомунбуд" про розгляд справи за результатами інспекційного відвідування та доказів отримання ним такого повідомлення, як того вимагає Порядок №509. Тобто справа розглянута в порушення зазначеного Порядку, що також є окремою підставою для скасування постанови про застосування фінансової санкції .

Крім того, при вирішенні даної справи суд апеляційної справи, враховує наступне.

Підставою для проведення позапланової перевірки (інспекційного відвідування) було депутатське звернення, яке не містило конкретних фактів порушення трудових прав конкретних працівників. У зверненні депутата йшлося про те, що позивачем надано на конкурс із визначення управителів багатоквартирних будинків не правдиві відомості щодо кількості працюючих працівників та надання послуг з утримання будинків у порушення КЗпП Ураїни.

Суд апеляційної інстанції враховує, що юридична відповідальність є однією з форм захисту суспільства та держави від посягань на відповідні цінності, головними з яких відповідно до статті 3 Конституції України є людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека. При цьому, юридична відповідальність ґрунтується, у першу чергу, на державному примусі як специфічному впливі на поведінку особи, заснованому на організованій силі та спрямованому на безумовне виконання санкціонованих державою правил поведінки (норм права). Такий примус передбачає його регламентованість виключно законом, наявність чітко встановлених меж застосування та здійснення лише компетентним суб`єктом владних повноважень.

Мета притягнення правопорушника до юридичної відповідальності обумовлені цілями, заради яких вона запроваджується. До таких основних цілей зокрема належать: охоронна - зупинити триваюче правопорушення (протиправний стан); правозабезпечувальна - досягнути результату у формі приведення поведінки (діяльності) відповідного суб`єкта до стану правомірної; правовідновлювальна (компенсаційна) - відновити порушене право потерпілого та компенсувати йому матеріальний і моральний збиток, заподіяний правопорушенням; попереджувальна (превентивна) - попередити вчинення нових правопорушень з боку як самого правопорушника (приватна превенція), так і інших суб`єктів (загальна превенція); процедурно-процесуальна - офіційно визнати правопорушника винним у здійсненні протиправного діяння; виховна - перевиховати правопорушника шляхом забезпечення у нього сталого спрямування на неухильне дотримання норм права; каральна (штрафна) - покарати правопорушника у формі понесення ним додаткових втрат, зокрема, майнового характеру.

Аналогічна правова позиція стосовно підстав та мети притягнення правопорушника до юридичної відповідальності міститься у постанові Верховного Суду від 14 серпня 2018 року у справі № 803/1122/17 та у постанові від 20.03.2019 року у справі № 820/4984/17.

В абзаці 9 частини першої статті 6 Закону № 877-V зазначено, що під час проведення позапланового заходу з`ясовуються лише ті питання, необхідність перевірки яких стала підставою для здійснення цього заходу, з обов`язковим зазначенням цих питань у посвідченні (направленні) на проведення заходу державного нагляду (контролю). Це положення покликане запобігти зловживанням державними органами з питань праці у проведенні перевірок з ширшим обсягом питань.

Як свідчать матеріали перевірки, перевірку позивача проведено на предмет додержання вимог законодавства про працю в частині оформлення трудових відносин з найманими працівниками, в той час як у зверненні депутата піднімалось питання про порушення позивачем (надання не правдивих даних про кількість працівників працюючих на підприємстві) умов конкурсу щодо визначення управителів багатоквартирних будинків.

При цьому, видаючи наказ про перевірку позивача відповідач не з`ясував чи підлягали перевірці відповідно до даного звернення та абзацу 9 частини першої статті 6 Закону № 877-V, питання, які були предметом перевірки.

Відповідно до статті 5 Закону України «Про звернення громадян» звернення може бути усним чи письмовим. Усне звернення викладається громадянином на особистому прийомі або за допомогою засобів телефонного зв`язку через визначені контактні центри, телефонні "гарячі лінії" та записується (реєструється) посадовою особою. Письмове звернення надсилається поштою або передається громадянином до відповідного органу, установи особисто чи через уповноважену ним особу, повноваження якої оформлені відповідно до законодавства. Письмове звернення також може бути надіслане з використанням мережі Інтернет, засобів електронного зв`язку (електронне звернення).

У зверненні має бути зазначено прізвище, ім`я, по батькові, місце проживання громадянина, викладено суть порушеного питання, зауваження, пропозиції, заяви чи скарги, прохання чи вимоги. Письмове звернення повинно бути підписано заявником (заявниками) із зазначенням дати. В електронному зверненні також має бути зазначено електронну поштову адресу, на яку заявнику може бути надіслано відповідь, або відомості про інші засоби зв`язку з ним. Застосування електронного цифрового підпису при надсиланні електронного звернення не вимагається.

Звернення, оформлене без дотримання зазначених вимог, повертається заявнику з відповідними роз`ясненнями не пізніш як через десять днів від дня його надходження, крім випадків, передбачених частиною першою статті 7 цього Закону.

В даному випадку, судом встановлено, що звернення як підстава у документах перевірки, наданих відповідачем, що маються в матеріалах справи, взагалі не зазначено підстави їх винесення і підстави перевірки. Таким чином відповідачем не було з`ясовано обставин щодо виду звернення і в свою чергу не досліджено вимоги, яким вони відповідають.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду від 31.01.2019 року у справі № 809/799/17.

Щодо суті самих порушень ( перевірки їх наявності чи відсутності) суд апеляційної інстанції , з огляду на вищенаведені у даній постанові обставини щодо порушень законодавства при розгляді звернення депутата, щодо порушення порядку проведення самої перевірки та процедури притягнення позивача до адміністративної відповідальності, не вбачає необхідності входити в обговорення та перевірки суті самих порушень, оскільки вищенаведені обставини вже є підставою для визнання не правомірними рішення відповідача щодо накладення на позивача фінансових санкцій.

Згідно ст. 129 Конституції України однією із основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Статтею 72 КАС України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно ст.ст. 74 75 76 КАС України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно ч. 1, 2, 3 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Таким чином, оцінивши належність, допустимість, достовірність доказів даній справі окремо, а також достатність і взаємний зв`язок цих доказів у їх сукупності, судова колегія вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими. Відповідачем в ході судового розгляду справи не доведено правомірність прийняття оскаржуваних постанов, а отже адміністративний позов є таким, що підлягав задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243 250 308 310 315 316 321 322 325 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Управління Держпраці у Чернівецькій області залишити без задоволення, а рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 23 травня 2019 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328 329 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі 26 грудня 2019 року.

Головуючий Охрімчук І.Г. Судді Смілянець Е. С. Капустинський М. М.