В зоні конфлікту на Донбасі сторони повинні дотримуватись Женевської конвенції про поводження з військовополоненими, а жорстоке поводження з ними є порушенням законів та звичаїв війни (Слов'янський міськрайонний суд, справа № 243/4702/17, 01.06.17)

Фабула судового акту: 12 жовтня 2016 року Парламентська асамблея Ради Європи прийняла дві резолюції по Україні. У них зазначено, що в Україні наявний збройний конфлікт міжнародного характеру, про що свідчить агресія Росії проти України, окупація нею Криму, вторгнення підрозділів російських збройних сил на схід України, створення, підтримка і ефективний контроль так званих ДНР і ЛНР. В цих документах також зазначено, що в зоні конфлікту на Донбасі цивільне населення, а також велика кількість комбатантів постраждали від порушень їх прав на життя та фізичну недоторканність, на вільне користування майном, від військових злочинів і злочинів проти людяності, включаючи невиборчі або навіть навмисні обстріли цивільних районів, іноді спровоковані розміщенням зброї у безпосередній близькості.

В зоні конфлікту на Донбасі серйозні порушення прав людини включають позасудові страти, викрадення, тортури і нелюдське і принижуюче людську гідність поводження, незаконні затримання та непропорційні обмеження свободи слова і інформації.

За висновком ПАРЄ українська влада почала переслідування передбачуваних винних у скоєнні військових злочинів та інших порушень прав людини . Судовий акт, що пропонується увазі читачів стосується саме цих питань.

1 червня 2017 року вироком Слов'янського міськрайонного суду Донецької області за участь у терористичній організації «ДНР», сприяння у веденні агресивної війни невстановленими представниками влади РФ і ЗС РФ проти України, а також за порушення законів і звичаїв війни , що виразилося в жорстокому поводженні з військовополоненими (ч. 1 ст. 258-3, ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 437 і ч. 1 ст. 438 КК України) громадянин України засуджений до позбавлення волі на строк 10 років 1 місяць, з конфіскацією всього належного йому майна.

Виходячи з даних Єдиного державного реєстру судових рішень, це перший і, поки що єдиний, вирок такого роду.

Як видно з вироку, вказана особа визнана винною у скоєнні, закрема, наступних дій:

- умисно, з особистих мотивів, пов'язаних із неприязню до осіб, які приймають участь в антитерористичній операції, з метою спричинення їм фізичних страждань, розуміючи, що військовослужбовці Збройних Сил України, які потрапили у полон терористичної організації "ДНР", припинили участь у воєнних діях та позбавлені можливості чинити спротив, діючи у порушення вимог ст. ст. 3, 68 Конституції України, ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, ст. ст. 13 і 14 Женевської конвенції про поводження з військовополоненими від 12.08.1949, вчинив жорстоке поводження з 29-ма полоненими військовослужбовцями Збройних Сил України та одним волонтером, шляхом систематичного застосування до кожного з них психічного насильства, яке виражалося у погрозах вбивством, інших дій, які створювали загрозу здоров'ю, залякував їх та ображав з особливою зухвалістю та жорстокістю, користуючись беззахисним станом полонених та відсутністю можливості до самозахисту;

- діючи умисно, з тих же мотивів та метою, здійснюючи конвоювання українських військовополонених у порушення вимог ст. ст. 13 і 14 Женевської конвенції про поводження з військовополоненими від 12.08.1949, застосовував до них фізичне насильство до 10-х військовополонених.

Аналізуйте судовий акт: Визнання певної групи чи організації терористичною є компетенцією суду при розгляді конкретного кримінального провадження (ВСУ від 15.11.2016 р., у справі № 489/2318/15-к)

№ 243/4702/17

№ 1-кп/243/484/2017

ВИРОК

іменем України

01 червня 2017 року м. Слов'янськ

Колегія суддів Слов'янського міськрайонного суду Донецької області у складі:

головуючий суддя Мінаєв І.М.,

судді Мірошниченко Л.Є., Пронін С.Г.,

при секретарі Кобець О.М.,

за участю прокурорів Вдовиченка О.С., Криніна І.О.,

захисника Волохович Л.Ю.,

обвинуваченого ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі судового засідання Слов'янського міськрайонного суду Донецької області кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42017000000001119 від 11.04.2017 року відносно:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Ротмистрівка Смілянського району Черкаської області, РНОКПП НОМЕР_1, громадянина України, одруженого, освіта середня технічна, раніше не судимого, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 258-3, ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 437, ч.1 ст. 438 КК України,

В С Т А Н О В И Л А:

ОСОБА_2, діючи умисно, з метою участі у діяльності терористичної організації «Донецька народна республіка» (Далі «ДНР») з особистих мотивів, пов'язаних із несприйняттям обраного Євроінтеграційного курсу розвитку України та перешкоджання Євроінтеграційного курсу розвитку України, 28 червня 2014 року перебуваючи у м. Слов'янську Донецької області вступив до складу терористичної організації «ДНР», у складі якої приймав участь до 14 лютого 2015 року, а саме:

- у період з 28 червня 2014 року по 1 липня 2014 року, перебуваючи у м. Слов'янськ Донецької області (точної адреси не встановлено) у складі незаконного збройного формування «Народне ополчення Донбасу» терористичної організації «ДНР», охороняв складські приміщення, які використовувалися указаною терористичною організацією для збереження продовольчих запасів;

- у період з 10 липня 2014 року по 29 липня 2014 року, перебуваючи в с. Степанівка Шахтарського району Донецької області (точної адреси не встановлено) у складі незаконного збройного формування «Народне ополчення Донбасу» терористичної організації «ДНР», викопував захисні окопи із позиціями для ведення стрілецького бою, які в подальшому учасниками терористичної організації використовувались як захисні та вогневі позиції для ведення бою із силами антитерористичної операції;

- у період з середини серпня 2014 року по 14 лютого 2015 року, перебуваючи в приміщенні Управління Служби безпеки України у Донецькій області за адресою: м. Донецьк, вул. Щорса, 62 у складі так званого «Окремого комендантського полку «Краматорський» (в/ч 08826, м. Донецьк) 1 Армійського корпусу Народної міліції «ДНР», здійснював озброєну охорону та незаконне утримання полонених військовослужбовців Збройних Сил України, у тому числі ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30, ОСОБА_31, які під час участі в антитерористичній операції на території Донецької області потрапили у полон до учасників терористичної організації «ДНР», підконтрольної Російській Федерації, а також волонтера ОСОБА_32.

Крім цього, ОСОБА_2 в період з 28 червня 2014 року по 1 липня 2014 року, перебуваючи у м. Слов'янську Донецької області, в період із 10 по 29 липня 2014 року, перебуваючи у с. Степанівка Шахтарського району Донецької області та у період з першої половини серпня 2014 року по 14 лютого 2015 року у м. Донецьку, діючи умисно, з особистих мотивів, пов'язаних із несприйняттям обраного Євроінтеграційного курсу розвитку України, з метою насильницької зміни меж території України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, достовірно знаючи про підтримку зазначеної терористичної організації представниками влади РФ та ЗС РФ, які ведуть агресивну війну проти держави Україна, за попередньою змовою групою осіб з іншими невстановленими учасниками терористичної організації «ДНР», всупереч вимог п. п. 1, 2 Меморандуму про гарантії безпеки у зв'язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї від 05.12.1994, в порушення принципів Заключного акта Наради з безпеки та співробітництва в Європі від 01.08.1975 та вимоги ч. 4 ст. 2 Статуту ООН і Декларації Генеральної Асамблеї Організації Об'єднаних Націй від 09.12.1981 № 36/103, від 16.12.1970 № 2734 (ХХV), від 21.12.1965 №2131 (ХХ), від 14.12.1974 № 3314 (ХХІХ), ст. ст. 1-3, 68 Конституції України, сприяв у веденні агресивної війни невстановленими представниками влади РФ та ЗС РФ проти держави України.

Так, ОСОБА_2 в період з 28 червня 2014 року по 1 липня 2014 року, діючи умисно, з особистих мотивів, з метою насильницької зміни меж території України у складі незаконного збройного формування «Народне ополчення Донбасу» терористичної організації «ДНР», виконуючи роль пособника у веденні агресивної війни проти держави України за попередньою змовою групою осіб із іншими невстановленими учасниками терористичної організації «ДНР», здійснював функції охоронця складських приміщень, які знаходилися в м. Слов'янськ Донецької області (точної адреси не встановлено) та використовувалися указаною терористичною організацією для зберігання власних продовольчих запасів.

Крім того, ОСОБА_2 в період з 10 липня 2014 року по 29 липня 2014 року на виконання вказівки одного з невстановлених керівників терористичної організації «ДНР», діючи умисно, з особистих мотивів, пов'язаних з небажанням обраного Євроінтеграційного курсу розвитку України, з метою насильницької зміни меж території України у складі незаконного збройного формування «Народне ополчення Донбасу», виконуючи роль пособника у веденні агресивної війни проти держави України за попередньою змовою групою осіб, з метою ведення бойових дій проти сил антитерористичної операції, у невстановленому місці в с. Степанівка Шахтарського району Донецької області викопував захисні окопи із позиціями для ведення стрілецького бою, які в подальшому учасниками терористичної організації використовували, як захисні та вогневі позиції для ведення бою із силами антитерористичної операції.

Також, ОСОБА_2 в період з середини серпня 2014 року по 14 лютого 2015 року, діючи умисно, із тих же мотивів та мети, виконуючи роль пособника у веденні агресивної війни проти держави України, за попередньою змовою групою осіб, з метою насильницької зміни меж території України у складі так званого «Окремого комендантського полку «Краматорський» (в/ч 08826, м. Донецьк) 1 Армійського корпусу Народної міліції «ДНР», перебуваючи в приміщенні Управління Служби безпеки України у Донецькій області (м. Донецьк, вул. Щорса, 62), спільно з іншими невстановленими учасниками терористичної організації «ДНР», виконуючи визначені йому функції, для перешкоджання ведення антитерористичної операції і відсічі збройної агресії РФ, здійснював озброєну охорону та незаконне утримання в полоні військовослужбовців Збройних Сил України, у тому числі ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30, ОСОБА_31, які під час участі в антитерористичній операції на території Донецької області потрапили у полон до учасників терористичної організації «ДНР», підконтрольної Російській Федерації, а також волонтера ОСОБА_32

Окрім того, ОСОБА_2 з серпня 2014 року по 14 лютого 2015 року, діючи умисно, повторно, з особистих мотивів, пов'язаних із неприязню до осіб, які приймають участь в антитерористичній операції, з метою спричинення їм фізичних страждань, у складі так званого «Окремого комендантського полку «Краматорський» (в/ч 08826, м. Донецьк) 1 Армійського корпусу Народної міліції «ДНР», перебуваючи в приміщенні Управління Служби безпеки України у Донецькій області за адресою: м. Донецьк, вул. Щорса, 62, виконуючи визначені йому функції, розуміючи, що військовослужбовці Збройних Сил України, які потрапили у полон терористичної організації "ДНР", припинили участь у воєнних діях та позбавлені можливості чинити спротив, діючи у порушення вимог ст. ст. 3, 68 Конституції України, ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, ст. ст. 13 і 14 Женевської конвенції про поводження з військовополоненими від 12.08.1949, вчинив жорстоке поводження з полоненими військовослужбовцями Збройних Сил України, у тому числі із ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_33, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_34, ОСОБА_31, та волонтером ОСОБА_32, шляхом систематичного застосування до кожного з них психічного насильства, яке виражалося у погрозах вбивством, інших дій, які створювали загрозу здоров'ю, залякував їх та ображав з особливою зухвалістю та жорстокістю, користуючись беззахисним станом полонених та відсутністю можливості до самозахисту.

Крім цього, ОСОБА_2, діючи умисно, повторно, з тих же мотивів та метою, перебуваючи у приміщенні будівлі Управління СБ України в Донецькій області за адресою: м. Донецьк, вул. Щорса, 62, упродовж серпня-грудня 2014 року, здійснюючи конвоювання українських військовополонених у порушення вимог ст. ст. 13 і 14 Женевської конвенції про поводження з військовополоненими від 12.08.1949, застосовував до них фізичне насильство, а саме: 22 серпня 2014 року та на початку вересня 2014 року (точної дати та часу не встановлено) до військовополоненого ОСОБА_21, восени 2014 року (точної дати та часу не встановлено) до військовополоненого ОСОБА_30, на початку та в кінці листопада 2014 року (точної дати та часу не встановлено) до військовополоненого ОСОБА_20, 6 листопада 2014 року (точного часу не встановлено) до військовополоненого ОСОБА_22, у листопаді 2014 року (точної дати та часу не встановлено) до військовополоненого ОСОБА_10, у листопаді 2014 року (точного часу та дати не встановлено) до військовополоненого ОСОБА_15, у кінці листопада 2014 року (точного часу та дати не встановлено) до військовополоненого ОСОБА_18, у середині грудня 2014 року (точного часу та дати не встановлено) до військовополоненого ОСОБА_11, у середині грудня 2014 року (точної дати та час не встановлено) до військовополоненого ОСОБА_8, у другій половині грудня 2014 року (точного часу та дати не встановлено) до військовополоненого ОСОБА_3

Допитаний в судовому засіданні ОСОБА_2 свою вину у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 258-3, ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 437, ч. 1 ст. 438 КК України, при обставинах, вказаних в обвинувальному акті, визнав повністю, пояснив, що дійсно з 24.06.2014 року він вступив до лав збройного формування «Народне ополчення Донбасу «Донецької народної республіки, з 28.06.2014 по 01.07.2014 року охороняв складські приміщення з продовольчими запасами у м. Слов'янську, з 10.07.2014 по 29.07.2014 в с. Степанівка Слов'янського району Донецької області викопував окопи як захисні та вогневі позиції, з середини серпня 2014 по 14.02.2015 року у приміщенні СБУ в м. Донецьку у складі комендантського полку «Краматорський» здійснював озброєну охорону та конвоювання військовополонених ЗСУ, допускав жорстоке поводження з ними у виді психологічного насильства та фізичної сили.

Враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_2 в повному обсязі визнав свою вину у вчиненні інкримінованих йому органом досудового розслідування кримінальних правопорушень при обставинах, викладених в обвинувальному акті, беручи до уваги те, що прокурор та інші учасники не оспорювали фактичні обставини подій, судом встановлено, що учасники кримінального провадження, в тому числі обвинувачений ОСОБА_2, правильно розуміють зміст цих обставин, відсутні сумніви щодо добровільності їх позиції, роз'яснивши сторонам положення ч. 3 ст. 349 КПК України, відповідно до яких останні будуть позбавлені права оспорювати фактичні обставини провадження в апеляційному порядку, вислухавши думку учасників судового провадження, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, суд визнає недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин, які ніким не оспорюються.

Допитавши обвинуваченого ОСОБА_2, дослідивши матеріали кримінального провадження, колегія суддів прийшла до висновку, що винуватість обвинуваченого ОСОБА_35 у вчиненні кримінальних правопорушень, а саме - за ч. 1 ст. 258-3 КК України, тобто участь у терористичній організації; за ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 437 КК України, тобто пособництво у веденні агресивної війни, за попередньою змовою групою осіб, за ч. 1 ст. 438 КК України, як жорстоке поводження з військовополоненими - доведено, орган досудового розслідування вірно і обґрунтовано кваліфікував дії обвинуваченого ОСОБА_2 за цими статтями КК України.

При призначенні обвинуваченому ОСОБА_2 покарання суд на підставі ст. 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчинених злочинів, особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання: вчинені ОСОБА_2 кримінальні правопорушення, відповідно до вимог ст. 12 КК України, відносяться до категорії особливо тяжких злочинів, обвинувачений ОСОБА_2 має постійне місце проживання на тимчасово окупованій території України, досяг пенсійного віку, у скоєному - щиро розкаявся.

В якості обставин, що пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_2, згідно приписів ст. 66 КК України, суд визнає щире каяття, активне сприяння розкриттю злочинів, похилий вік.

Обставиною, яка обтяжує покарання ОСОБА_2 суд визнає вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 437 КК України, за попередньою змовою групою осіб.

Відповідно до ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання необхідне й достатнє для її виправлення і попередження нових злочинів.

Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.

Приймаючи до уваги вищенаведене, з урахуванням обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання, враховуючи дані про особу обвинуваченого ОСОБА_2, який не працює, має постійне місце мешкання, у судовому засіданні в повному обсязі визнав свою провину, щиро розкаявся, активно сприяв розкриттю злочинів, а також, враховуючи відсутність тяжких наслідків від скоєного, і, одночасно, беручи до уваги суспільну небезпеку злочинних діянь, а також, приймаючи до уваги безпосередню роль та ступінь участі обвинуваченого в терористичній організації, в тому числі, враховуючи також виконувані обвинуваченим функції під час ведення агресивної війни, які були пов'язані з забезпеченням охорони об'єктів терористичної організації «ДНР», викопуванні окопів та охороні військовополонених, непричетність обвинуваченого до застосовування зброї, боєприпасів, суд вважає за необхідне призначити обвинуваченому ОСОБА_2 покарання у виді позбавлення волі, оскільки обвинувачений скоїв умисні злочини, які відносяться до категорії особливо тяжких кримінальних правопорушень, що пов'язані з громадською безпекою, у зв'язку з чим виправлення обвинуваченого можливе лише із застосуванням покарання, пов'язаного з ізоляцією від суспільства - у виді позбавлення волі, що буде необхідним та достатнім для досягнення мети виправлення та попередження скоєння ним нових злочинів.

У зв'язку з тим, що обвинувачений ОСОБА_2 вчинив більше одного злочину, при призначенні йому остаточного покарання за вчинення зазначених вище кримінальних правопорушень суд вважає за необхідне застосувати вимоги ч. 1 ст. 70 КК України, призначивши обвинуваченому ОСОБА_2 остаточне покарання за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим.

При цьому, оскільки суд прийшов до переконання, що ОСОБА_2 слід призначити покарання у виді позбавлення волі, суд, враховуючи ч. 5 ст. 72 КК України вважає за необхідне зарахувати обвинуваченому строк попереднього ув'язнення в межах того самого кримінального провадження з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі. Початок строку відбування покарання обвинуваченому ОСОБА_2 слід обчислювати відповідно до приписів ст. 209 КПК України з часу його фактичного затримання, тобто з 10.02.2017 року.

Підстав для скасування або зміни запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_2 суд не вбачає.

Долю речових доказів необхідно вирішити відповідно до приписів ст. 100 КПК України.

Керуючись ст.ст. 373,374 КПК України, колегія суддів,-

З А С У Д И Л А:

ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 258-3, ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 437, ч. 1 ст. 438 КК України та призначити йому покарання:

- за ч. 1 ст. 258-3 КК України у виді позбавлення волі на строк 10 (десять) років 1 (один) місяць, з конфіскацією всього належного йому майна;

- за ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 437 КК України у виді позбавлення волі на 10 (десять) років;

- за ч. 1 ст. 438 КК України у виді 9 (дев'яти) років позбавлення волі.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначити ОСОБА_2 остаточне покарання - у виді позбавлення волі на строк 10 (десять) років 1 (один) місяць, з конфіскацією всього належного йому майна.

Строк покарання ОСОБА_2 обчислювати з 10 лютого 2017 року, зарахувавши за правилами ч. 5 ст. 72 КК України строк попереднього ув'язнення в межах того самого кримінального провадження за даним вироком з 10.02.2017 року по 01.06.2017 року, з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.

Запобіжний захід ОСОБА_2 до набрання вироком законної сили залишити утримання під вартою.

Речові докази: грошові кошти 1132 грн., мобільний термінал «Nokia», ІМЕІ НОМЕР_2, чорного кольору, з сім-карткою оператора мобільного зв'язку ПрАТ «МТС Україна» с/н S НОМЕР_3, які зберігаються в Головній військовій прокуратурі Генеральної прокуратури України (м. Київ, вул.Московська,8) - конфіскувати в дохід держави.

На вирок суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Донецької області через Слов'янський міськрайонний суд Донецької області.

Головуючий суддя І.М. Мінаєв

Судді Л.Є. Мірошниченко

С.Г. Пронін