Тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам (Справа № 362/3547/19 від 21.06.2019р.)

Фабула судового акту: Нашому Клієнту повідомлено про підозру в скоєнні злочину передбаченого ч.2 статті 307 Кримінального Кодексу України ( незаконне виробництво, виготовлення, придбання зберігання, перевезення, пересилання чи збут наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів). Покарання – позбавлення волі від 6 до 10 років.
Правоохоронні органи звернулись до суду з клопотанням щодо обрання до нашого Клієнта запобіжного заходу – тримання під вартою.
В суді було наведено достатню кількість аргументів ( процесуальні порушення, відсутність підстав та доказів, безпідставність підозри і т.д.), застосована широчезна практика Європейського суду з прав людини, на підставі чого суд застосував до нашого Клієнта запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.
Памятайте, що при розгляді клопотання про обрання або ж продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обов`язково має бути розглянуто можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів.
Кожен має основоположне право на свободу та недоторканність, яке є найважливішим у «демократичному суспільстві», і кожен має право на захист цього права, що означає не бути позбавленим свободи.

З повагою, Олександр Травянко!

Аналізуйте судовий акт: Запобіжний захід, який був визначений особі на стадії досудового розслідування, не може автоматично подовжуватися після передачі матеріалів кримінальної справи до суду загальної юрисдикції (справа № 1-28/2017, 23.11.17)

При скасуванні вироку на підставі рішення ЕСПЛ незаконно засуджений все одно залишається під вартою до вирішення судом питання про запобіжний захід на новому розгляді (ВСУ від 23 жовтня 2017р. у справі № 5-131кс(15)17)

Обрання запобіжного заходу об’єктивно перешкоджає здійсненню своїх батьківських обов’язків (ВС/КЦС № 404/6391/16-ц від 26.12.2018)

Відео: ПОВІДОМЛЕННЯ ПРО ПІДОЗРУ В КРИМІНАЛЬНОМУ ПРОВАДЖЕННІ: ПІДСТАВИ ТА ПОРЯДОК ОСКАРЖЕННЯ

ВАСИЛЬКІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 362/3547/19
Провадження № 1-кс/362/1222/19

У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 червня 2019 року Васильківський міськрайонний суд Київської області у складі:
слідчого судді Лебідь-Гавенко Г.М.,
за участі секретаря Шевченко М.В.,
прокурора Народовець А.В.,
начальника відділення
СВ Васильківського ВП Бурковської С.М.
захисника Травянко О.І.,
підозрюваного ОСОБА_1 ,
розглянувши клопотання начальника відділення СВ Васильківського ВП ГУ НП в Київській області старшого лейтенанта поліції Бурковської С.М., погоджене прокурором Васильківського відділу Києво-Святошинської місцевої прокуратури Народовець А.В. про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України,

в с т а н о в и в:

20.06.2019 року начальник відділення СВ Васильківського ВП ГУ НП в Київській області старший лейтенант поліції Бурковська С.М., звернулася до суду з клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України.
Клопотання мотивовано тим, що досудовим розслідуванням встановлено,що ОСОБА_1 , маючи спільний умисел з гр. ОСОБА_2 , спрямований на незаконне зберігання з метою збуту, а також незаконний збут психотропних речовин, при невстановлених в ході досудового розслідування обставинах (час, місце та спосіб) незаконно зберігав у невстановленому в ході досудового розслідуванні місці психотропну речовину амфетамін.
07.06.2019 року, близько 16 год. 00 хв., при проведенні контролю за вчиненням злочину в формі оперативної закупки працівниками Васильківського ВП ГУНП в Київській області, у раніше обумовленому місці поряд з будинком № 10 по вул. Грушевського в м. Василькові, Київської області задокументовано факт незаконного збуту ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , за грошові кошти в сумі 400 (чотириста) грн., психотропної речовини амфетамін, яка знаходилась в прозорому поліетиленовому пакеті.
Згідно висновку експерта № 11-2/32777 від 13.06.2019 року: 1. Надана на дослідження порошкоподібна речовина білого кольору масою 0,323 г містить у своєму складі психотропну речовину, обіг якої обмежено; 2. Надана на дослідження порошкоподібна речовина білого кольору масою 0,323 г містить у своєму складі психотропну речовину, обіг якої обмеженоамфетамін. Маса амфетаміну в речовині становить 0,136 г.
«Амфетамін», згідно списку № 2 «Психотропні речовини, обіг яких обмежено» в Таблиці №2 «Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів» затвердженого Кабінетом Міністрів України від «6» травня 2000 року, за №770 (із змінами) є психотропною речовиною, обіг якої обмежено.
ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, тобто у незаконному зберіганні з метою збуту, а також незаконний збут психотропних речовин, вчиненому за попередньою змовою групою осіб, про що йому повідомлено про підозру.
Підозра ОСОБА_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого, ч.2 ст. 307 КК України підтверджується протоколом огляду покупця від 07.06.19 року, протоколом огляду та видачі грошових коштів від 07.06.19 року, протоколом добровільної видачі від 07.06.19 року, висновком експерта № 11-2/32777 від 13.06.2019 року, протоколом допиту свідка ОСОБА_3
Окрім цього під час обшуку житла ОСОБА_1 виявлено та вилучено три предмета зовні схожі на набої до вогнепальної зброї.
В клопотанні вказано, що метою застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є те, що ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні умисного тяжкого злочину за який законом передбачено покарання у вигляді тільки позбавлення волі на строк до десяти років, перебуваючи на волі може вчиняти нові злочини пов`язані з незаконним обігом наркотичних речовин, оскільки останній офіційно не працює та не має жодних легальних прибутків, що свідчить про неможливість запобігання цим ризикам шляхом застосування більш м`яких запобіжних заходів.
У судовому засіданні прокурор клопотання підтримала та просив його задовольнити, оскільки є ризики, що підозрюваний буде переховуватися від органів досудового розслідування або суду з метою уникнення притягнення до кримінальної відповідальності та вчиняти інші кримінальна правопорушення, а також незаконно впливати на свідків, що свідчить про неможливість запобігання цим ризикам шляхом застосування більш м`яких запобіжних заходів.
Слідчий підтримала заявлене клопотання, вказуючи на те, що перебуваючи на волі ОСОБА_1 може переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду, може вчинити інше кримінальне правопорушення, тобто наявний ризик, передбачений п.п.1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України. ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні умисного тяжкого злочину, за яким законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п`яти до десяти років з конфіскацією майна, а тому перебуваючи на волі може ухилятися від явки до органів досудового розслідування та суду з метою уникнення кримінальної відповідальності. Застосування застави щодо ОСОБА_1 є неможливим,оскільки перебуваючи на волі може вчиняти інше кримінальне правопорушення.Застосування домашнього арешту щодо ОСОБА_1 не є можливим, оскільки останній може покинути місце свого проживання з метою ухилення від явки до органу досудового розслідування, та подальшого уникнення притягнення до кримінальної відповідальності.
Застосування особистого зобов`язання та особистої поруки щодо ОСОБА_1 не є можливим, оскільки перебуваючи на волі, останній може вчинити інше кримінальне правопорушення, може покинути місце свого проживання з метою ухилення від явки до органу досудового розслідування, та подальшого уникнення притягнення до кримінальної відповідальності.
Допитаний у судовому засіданні підозрюваний ОСОБА_1 заперечував проти задоволення клопотання, просив у його задоволенні відмовити.
Захисник підозрюваного Особи_1 Травянко О.І. просив в задоволенні клопотання відмовити, з підстав не відповідності вимогам статей 177 178 КПК України.Виклад обставин, які дають органу досудового розслідування підстави підозрювати його підзахисного, у вчиненні кримінального правопорушення не несуть в собі доказів, які б підтверджували причетність ОСОБА_1 до збуту наркотичних засобів, оскільки протокол добровільної видачі від 07.06.2019 року не є достатнім доказом того, який би підтверджував його причетність до умисного злочину збуту наркотичних засобів. Сам факт передачі ОСОБА_1 , за проханням ОСОБА_2 , невідомій йому особі не є доказом того, що ОСОБА_1 , був обізнаний про предмет передачі та діяв умисно за попередньою змовою з ОСОБА_2 , з метою збуту психотропних речовин.Також відсутні докази того, що його підзахисний може переховуватися від досудового слідства та суду, та вчинити інше кримінальне правопорушення. Його підзахисний має постійне місце проживання в м. Василькові, одружений, офіційно працював Фінляндії, за місцем проживання характеризується позитивно, раніше не судимий.
Заслухавши прокурора, слідчого, захисника, пояснення підозрюваного, дослідивши клопотання та докази, якими воно обґрунтовується, а також матеріали кримінального провадження № 12019110140000303 від 02.03.2019 року, слідчий суддя, ретельно перевіривши дотримання уповноваженими органами вимог статей 207 - 213 КПК України; відповідність поданого клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу вимогам ст. 184 КПК України, а також своєчасність надання підозрюваному та його захиснику копії клопотання та матеріалів, що були вручені підозрюваному та захиснику 19.06.2019 року, о 13 год. 35 хв., а також захиснику ОСОБА_4 , 19.06.2019 року о 15 год. 15 хв.приходить до наступного висновку.
Судом встановлено, що в провадженні СВ Васильківського ВП ГУ НП в Київській області перебувають матеріали досудового розслідування, відомості за якими 02.03.2019 року були внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019110140000303 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, а саме у незаконному зберіганні з метою збуту, а також незаконний збут психотропних речовин, вчиненому за попередньою змовою групою осіб (а.с. 4-5).
Відповідно допротоколу затриманняособи,підозрюваної увчиненні злочинувід18.06.2019р., 18.06.2019 року, о 22 годині 25 хвилин, по вул. Декабристів,46, в м. Василькові, Київська область в порядку ст. 208 КПК України затримано ОСОБА_1 (а.с. 8-9).
19.06.2019 року ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, а саме у незаконному зберіганні з метою збуту, а також незаконний збут психотропних речовин, вчиненому за попередньою змовою групою осіб (а.с.29-30).
Щодо обґрунтованості підозри, пред`явленої ОСОБА_1 та причетність підозрюваного до вчиненого, свідчать зазначені вище долучені до клопотання матеріали кримінального провадження у їх сукупності, зокрема, протоколом огляду покупця від 07.06.2019 року (а.с.18), протоколом огляду та видачі грошових коштів від 07.06.2019 року (а.с.17), протоколом добровільної видачі від 07.06.2019 року (а.с.19), висновком експерта № 11-2/32777 від 13.06.2019 року (а.с.20-22), протоколом допиту свідків (а.с.23-28), показаннямиЦегельної Л ОСОБА_5 , слідчим експериментом з підозрюваноюЦегельної ОСОБА_6 .
Більш того, якщо виходити з поняття «обґрунтована підозра», приведеного в п. 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», то обґрунтована підозра означає, що існують факти і інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.
Відповідно до свідоцтва про шлюб від 07.11.2017 року ОСОБА_1 перебуває у зареєстрованому шлюбі із ОСОБА_7
Мати ОСОБА_1 ОСОБА_8 є фізичною особою-підприємцем, що підтверджується випискою з Єдиного Державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців.
Батько ОСОБА_1 ОСОБА_9 є військовим пенсіонером.
Відповідно наданих документів щодо заробітної платні, вбачається, що ОСОБА_1 офіційно працював у Фінляндії на протязі 2017 року 2018 роках.
Частиною першою статті 29 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше, як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.
За ч. 1 ст. 177 КПК України, метою і підставою застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є запобігання спробам підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється особа.
Положенням ч. 2 ст. 177 КПК України визначено, що підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Вичерпний перелік підстав застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою визначено у ч. 2 ст. 183 КПК України та розширеному тлумаченню не підлягає.
Конституційний Суд України неодноразово вказував на те, що право на свободу та особисту недоторканність не є абсолютним і може бути обмежене, але тільки на підставах та в порядку, які визначені в законі (абзац шостийпідпункту 3.3 пункту 3 мотивувальної частини Рішення від 11 жовтня 2011 року № 10-рп/2011). Обмеження конституційного права на свободу та особисту недоторканність має здійснюватися з дотриманням конституційних гарантій захисту прав і свобод людини і громадянина.
Відповідно допункту 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий розгляд його справи незалежним і безстороннім судом, визначеним законом.
Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ у Листі від 04 квітня 2013 року № 511-550/0/4-13 «Про деякі питання порядку застосування запобіжних заходів під час досудового розслідування та судового провадження відповідно до Кримінального процесуального кодексу України» (далі-Лист ВССУ) наголосив на тому, що вирішуючи питання про застосування, продовження, зміну або скасування запобіжного заходу при розгляді відповідних клопотань, слідчий суддя, суд щоразу зобов`язаний:
-здійснюватиповноваженняіз судовогоконтролюзадотриманням прав,свободтаінтересів осібукримінальномупровадженні підчасдосудовогорозслідування і судового розгляду, діяти відповідно до вимог кримінального процесуального закону;
- пам`ятати, що критерії для обрання того чи іншого запобіжного заходу передбачені у ч. 1 ст. 194 КПК, а тому слідчий суддя, суд вирішує питання про застосування запобіжного заходу, якщо за результатами розгляду клопотання встановить:
1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;
2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 КПК, і на які вказує слідчий, прокурор;
3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні;
4) перевіряти наявність підстав і мети застосування запобіжного заходу у кримінальному провадженні, встановлювати обґрунтованість таких підстав з огляду на фактичні дані, установлені конкретні обставини кримінального провадження;
5) враховувати, що запобіжні заходи у кримінальному провадженні обмежують права особи на свободу та особисту недоторканність, гарантовані ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року, а томуможутьбутизастосовані тількизанаявностізаконноїмети тапідстав,визначенихКПК,зурахуваннямвідповідної практикиЄвропейськогосудузправ людини (ЄСПЛ).
Зважати,щотриманняпід вартоюєвинятковимвидомзапобіжногозаходу та застосовується лише у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе відвернути ризики, зазначені у ст. 177 КПК.
При розгляді клопотання про обрання або ж продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обов`язково має бути розглянуто можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів (правова позиція, викладена у п. 80 рішення ЄСПЛ від 10 лютого 2011 року у справі "Харченко проти України").
Відповідно до п. 5 Листа ВССУ, слідчий суддя, суд має ретельно перевіряти відповідність поданого клопотання слідчого, прокурора про застосування запобіжного заходу вимогамст. 184 КПК, а також своєчасність надання підозрюваному, обвинуваченому копії клопотання та матеріалів, якими обґрунтовується необхідність застосування запобіжного заходу (не пізніше ніж за три години до початку розгляду клопотання).
У випадку недотримання слідчим, прокурором вимог ст. 184 КПК слідчий суддя розглядає відповідне клопотання та відмовляє у його задоволенні.
Слідчий суддя, суд, вирішуючи питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 КПК, на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі відповідно до ст. 178 КПК:
1) вагомість наявнихдоказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення. У такий спосіб встановленню підлягає обґрунтованість підозри органу досудового розслідування про вчинення кримінального правопорушення підозрюваним, обвинуваченим;
2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується;
3) вік (неповнолітня особа, особа похилого віку)тастанздоров`я (наявність тяжких хвороб, інвалідності, нездатність самостійно пересуватися) підозрюваного, обвинуваченого;
4) міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого у місці його постійного проживання, в тому числінаявність у нього родини й утриманців. Необхідно з`ясуватисімейний стан цієї особи, стан здоров`я членів його сім`ї, кількість та вік дітей, строк фактичного проживання у цій місцевості тощо;
5) наявність у підозрюваного,обвинуваченого постійного місця роботи або навчання;
6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого. При врахуванні цієї обставини слідчий суддя, суд зобов`язаний проаналізувати матеріали сторін кримінального провадження, об`єктивно оцінити надані характеристики підозрюваному, обвинуваченому з місця роботи, навчання, проживання; дані, що свідчать про перебування підозрюваного, обвинуваченого на обліку у наркологічному, психоневрологічному диспансері, тощо;
7) майновий стан підозрюваного. Слід встановити наявність належного цій особі нерухомого майна у місцевості проживання та інших місцевостях, транспортних засобів, грошових банківських вкладів, їх розмір (за наявності відомостей, наданих стороною захисту);
8) наявність судимостей у підозрюваного,
9) дотримання підозрюваним, умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.
Загальною декларацією прав людини (статті 3, 9) та Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, яка, відповідно до вимог ч. 1 ст. 9 Конституції України, ратифікована Законом від 17.07.1997 року «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 Конвенції» і є частиною національного законодавства України (стаття 5), визначено, що кожна людина має право на свободу та особисту недоторканість і ніхто не може зазнавати безпідставного арешту, затримання або вигнання.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, зокрема, у справі «ЛУЦЕНКО ПРОТИ УКРАЇНИ» у остаточному рішенні від 19 листопада 2012 року у пункті 62 зазначено: «Суд наголошує, що стаття 5 Конвенції гарантує основоположне право на свободу та недоторканність, яке є найважливішим у «демократичному суспільстві» у розумінні Конвенції. Кожен має право на захист цього права, що означає не бути позбавленим свободи або мати гарантії від продовження позбавлення свободи, крім випадків, коли таке позбавлення відбувалось за умов, встановлених у пункті 1 статті 5 Конвенції. Цей перелік винятків, встановлений у вищезазначеному положенні, є вичерпним і лише вузьке тлумачення цих винятків відповідає цілям цього положення, а саме гарантувати, що нікого не буде свавільно позбавлено свободи (рішення від 14 жовтня 2010 року у справі «Хайредінов проти України» (Khayredinov v. Ukraine), №38717/04, пункт 26, з подальшими посиланнями). Будь-яке свавільне тримання під вартою не може відповідати пункту 1 статті 5 Конвенції. У цьому контексті термін «свавільність» розуміється ширше, ніж лише невідповідність національному законодавству. Як наслідок, законне позбавлення свободи за національним законодавством усе одно може бути свавільним і, таким чином, може порушувати Конвенцію, зокрема, коли збокудержавнихорганів маламісценедобросовісністьабо введеннявоману(рішеннявід09липня2009рокуусправі «МооренпротиНімеччини»(Moorenv.Germany)[ВП],заява№11364/03, пункти 72, 77 та 78, з подальшими посиланнями), або коли таке позбавлення свободи не було необхідним за конкретних обставин (рішення від 27 лютого 2007 року у справі «Нештак проти Словаччини» (Nestak v. Slovakia), заява № 65559/01, пункт 74)».
Слідчий суддя, оцінивши в сукупності всі обставини, у тому числі відповідно до ст.178 КПК України, а саме: тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_1 у разі визнання його винуватим у вчиненні кримінального правопорушення за ч. 2 ст. 307 КК України - позбавлення волі до десяти років; його вік та стан здоров`я; міцність соціальних зв`язків у місці його постійного проживання,а саме те, що він одружений, має постійне місце проживання; офіційно не працюючого,а тому на даний час не має стабільного доходу; за місцем проживання характеризується позитивно, те, що він раніше не судимий, а тому приходить до обґрунтованого висновку про недоведеність прокурором наявності всіх обставин, передбаченихчастиною першоюстатті 194 КПК України.
Прокурором та слідчим, окрім того, не підтверджено можливість ОСОБА_1 переховуватися від органів досудового розслідування та суду, оскільки не було надано доказів, що до нього раніше застосовувались запобіжні заходи, умови яких він порушував, посилання ж прокурора на те, що підозрюваний може вчинити інше кримінальне правопорушення є недоведеними, та відсутні підстави вважати, що відносно ОСОБА_1 дієвим буде лише запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, з матеріалів справи не вбачається.
При цьому слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема оцінювати докази з точки зору їх достатності та допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінальних правопорушень. Слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів повинен визначити лише причетність особи до вчинення кримінальних правопорушень вірогідною та достатньою для застосування щодо особи обмежувальних заходів.
Відповідно довимог ч.4ст.194 КПК України, якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбаченіпунктами 1 та 2 частини першоїцієї статті, але не доведе обставини, передбаченіпунктом 3 частини першоїцієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м`який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов`язки, передбаченічастиною п`ятоюцієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.
Таким чином, враховуючи дані, що характеризують особу підозрюваного, ступінь ризиків, які існують у кримінальному провадженні та недоведеність прокурором, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не здатний запобігти вказаним ризикам, слідчий суддя вважає, що необхідно відмовити в застосуванні щодо ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та застосувати щодо нього альтернативний запобіжний захід, а саме: домашній арешт з покладенням обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.
Такий запобіжний захід є співмірним з існуючими ризиками, відповідає особі підозрюваного та тяжкості пред`явленої йому підозри, може забезпечити виконання підозрюваним процесуальних обов`язків та унеможливить незаконно впливати на свідків в даному кримінальному провадженні, а також впливати на іншу підозрювану у даному кримінальному провадженні.
Керуючись ч. 3 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року, ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини, статтями 176 177 178 183 184 193 194 195 196 197 206 309 КПК України, слідчий суддя,

у х в а л и в:

У задоволенні клопотанняначальника відділення СВ Васильківського ВП ГУ НП в Київській області старшого лейтенанта поліції Бурковської С.М., погоджене прокурором Васильківського відділу Києво-Святошинської місцевої прокуратури Народовець А.В. про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України- відмовити.
Обрати відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Конотоп, Сумської області, українця, громадянина України, з середньою освітою, одруженого, офіційно не працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.
Покласти на підозрюваного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 обов`язки передбачені ст. 194 КПК України:
- не залишати житло за місцем реєстрації за адресою: АДРЕСА_2 , цілодобово, на період дії ухвали, строком на 60 днів, а саме до 16 серпня 2019 року, включно.
- з`являтися на виклики слідчого, прокурора, слідчого судді або суду у встановлений ними час;
- не відлучатись із місця проживання в зазначений час, в якому він проживає без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.
В разі невиконання вищевказаних зобов`язань може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід.
Направити копію ухвали про обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту для виконання та контролюВасильківському відділу поліції ГУ Національної поліції в Київської області.
Роз`яснити підозрюваному ОСОБА_1 , що працівники органу Національної поліції з метою контролю за поведінкою підозрюваного, який перебуває під домашнім арештом, мають право з`являтися в житло цієї особи, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов`язаних із виконанням покладених на нього зобов`язань, використовувати електронні засоби контролю.
Строк діїухвали складає два місяці з дня її проголошення та до 16 серпня 2019 року, включно.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення.
Повний текст ухвали проголошено 25.06.2019 року.

Слідчий суддя Г.М. Лебідь-Гавенко