Стягнення з працівника страхового відшкодування проводиться в порядку визначеним трудовим, а не цивільним законодавством (Краснолиманський міський суд Донецької області від 23.03.2017 № 236/2525/16-ц)

Фабула судового акту: У справі,що розглядалась ставилося питання щодо стягнення в порядку регресу страхового відшкодування з водія, який перебував у трудових відносинах із позивачем, та внаслідок вини якого сталося ДТП.

У подальшому внаслідок порушення вимог ст. 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» в частині належного повідомленння про страховий випадок, що стався, у 3-денний строк, з позивача страховою компанією було стягнуто суму вказаного страхового відшкодування в порядку господарського судочинства.

У зв'язку із цим позивач з посиланням на норми ст. 1191 ЦК України, просив стягнути в порядку регресу з працівника на свою користь грошові кошти в порядку регресу.

Частково задовольняючи позовні вимоги суд зазначив, таке стягнення має проводитись не в порядку ст. 1191 ЦК України , а в порядку п. 1 ст. 134 , ст.135-1 КЗпП України, тобто фактично, застосовавши норми трудового права до правовідносин, що виникли.

Окрім цього, суд взявши до уваги той факт, що посада водія не входить у Перелік посад і робіт, займаних або виконуваних працівниками, з якими підприємством, установою, організацією можуть укладатись письмові договори про повну матеріальну відповідальність за незабезпечення збереження цінностей, переданих їм для зберігання, обробки, продажу (відпуску), перевезення чи використання в процесі виробництва, затвердженого постановою Держкомпраці СРСР і Секретаріату ВЦРПС від 28 грудня 1977 р. № 447/24 стягнув з відповідача шкоду в розмірі середньомісячного заробітку.

Аналізуйте судовий акт: Регрес або право зворотної вимоги є завжди у особи яка відшкодувала потерпілому шкоду за винуватця ДТП (ВСУ від 16 листопада 2016р. № 6-2188цс16)

МТСБУ відшкодовує шкоду заподіяну у ДТП потерпілому невстановленим транспортним засобом, який втік та зник (ВССУ у справі № 6-2328св13)

Умови відповідальності за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки (ВССУ від 30 травня 2016р. у справі № 607/18544/14-ц)

Матеріальна відповідальність власника за наслідками ДТП, який не перебував за кермом, а не водія

Водій, який працює за цивільно-правовим договором, а не за трудовим договором, не може де-юре завдати шкоду третій особі під час виконання трудових обвязків і далі перекласти її відшкодування на роботодавця (ВССУ від 2 грудня 2015р.)

Справа № 236/2525/16-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 березня 2017 року Краснолиманський міський суд Донецької області у складі:

головуючого судді Бікезіної О.В.,

за участю секретаря Плаксіної Є.В.,

представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Лиман цивільну справу за позовом ТОВ "Науково виробниче підприємство "Транс Лок" до ОСОБА_3 про відшкодування шкоди в порядку регресу, суд, -

ВСТАНОВИВ:

10.10.2016 року представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково виробниче підприємство "Транс Лок» (далі ТОВ «НВП «Транс-Лок») ОСОБА_1, який діє на підставі довіреності, звернувся до Краснолиманського міського суду з позовною заявою до ОСОБА_3 про відшкодування шкоди в порядку регресу. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що ОСОБА_3 з 19.05.2008 року по 10.08.2016 року працював на посаді водія ТОВ «НВП «Транс-Лок». Наказом від 01.02.2013 року «Про закріплення транспортних засобів за співробітниками ТОВ «НВП «Транс Лок» за відповідачем був закріплений вантажний автомобіль RENAULT PREMIUM 440.19Т, державний номерний знак НОМЕР_1.

18.11.2014 року на 74 км + 900м автодороги Р52 Дніпропетровськ-Царичанко-Кобиляки-Решетилівка, сталася ДТП за участю транспортного засобу «МАН», державний номерний знак НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_4 та автомобіля RENAULT PREMIUM 440.19Т, державний номерний знак НОМЕР_1, яким керував відповідач ОСОБА_3, відповідальність якого на момент ДТП була застрахована в ПрАТ «Просто-страхування», згідно полісу № АС/6777590.

Відповідно до постанови Краснолиманського міського суду Донецької області № 369/314/15-п від 17.02.2015 року встановлено вину ОСОБА_3 у здійсненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

Згідно до звіту № 88 від 10.12.2014 року про визначення матеріальної шкоди та калькуляції до нього, розмір матеріальної шкоди завданої власнику транспортного засобу «МАН», державний номерний знак ОА 1995 А, внаслідок ДТП склав 18202,12 грн., які були виплачені ПрАТ «Просто-страхування», згідно платіжного доручення № 8100 від 01.07.2015 року.

В подальшому ПрАТ «Просто-страхування» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою про стягнення з ТОВ «НВП «Транс Лок» 18202,12 грн. Рішенням господарського суду м. Києва від 25.03.2016 року позов було задоволено, стягнуто з ТОВ «НВП «Транс Лок» суму заборгованості в розмірі 18202,12 грн. страхового відшкодування в порядку регресу та 1378,00 грн. судового збору.

29.06.2016 року державним виконавцем Ткачовим А.В. була винесена постанова про закінчення виконавчого провадження, якою встановлено фактичне повне виконання рішення згідно виконавчого документа, а саме стягнуто 19580,12 грн. з позивача в повному обсязі.

З посиланням на норми ст. 1191 ЦК України, просив стягнути в порядку регресу з винної особи ОСОБА_3 на користь ТОВ "Науково виробниче підприємство "Транс Лок" грошові кошти в порядку регресу в сумі 19580,00 грн.

Заявою від 10.02.2017 року додатково просив стягнути судові витрати (а.с.95).

Представник позивача ТОВ "Науково виробниче підприємство "Транс Лок" ОСОБА_1, який діє на підставі довіреності, належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи (а.с. 114), у судове засідання 23.03.2017 року не прибув, 18.11.2016 року від нього надійшла заява про розгляд справи без його участі, в якій представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, наполягав на їх задоволенні (а.с. 45). Також, 16.02.2017 року до суду надійшла заява з додатками від представника позивача, на виконання ухвали суду від 31.01.2017 року про витребування доказів (а.с. 72-86).

Відповідач ОСОБА_3, належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи шляхом вручення судової повістки (а.с. 113) до суду не прибув. Надав суду письмові заперечення на позовну заяву, просив в задоволенні позовних вимог відмовити (а.с. 87-91).

Представник відповідача ОСОБА_2 (який діє на підставі довіреності, а.с. 117) в судовому засіданні позовні вимоги не визнав оскільки вважає, що регресний позов суперечить вимогам п.п. 38.1 ЗУ "Про обов"язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", якою передбачено вичерпний перелік обставин, які можуть слугувати підставою для пред"явлення регресного позову, а також тими обставинами, що позивачем не підтверджено належними доказами виплату ПрАТ «Просто-страхування» заборгованості. Крім того, зауважив, що підприємство не мало права укладати з ОСОБА_5 договір про повну матеріальну відповідальність, оскільки посада водія, яку обіймав останній не міститься у Переліку Посад і робіт, згідно з яким підприємством можуть укладатися договори про повну матеріальну відповідальність.

Суд, вислухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали цивільної справи, з'ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для вирішення справи по суті, встановивши такі фактичні дані та відповідні їм правовідносини, приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 перебував з ТОВ «НВП «Транс-Лок» в трудових відносинах з 19.05.2008 року по 10.08.2016 року, що підтверджується копією наказу № 34-к від 16 травня 2008 року "Про прийняття на роботу та призначення на посаду водія" (а.с. 6), та копією трудової книжки ОСОБА_5, відповідно до записів у якій відповідач звільнений з ТОВ "НВП "Транс Лок" 10.08.2016 року згідно з наказом №33/3-к від 10.08.2016 року за власним бажанням (а.с. 8-13).

Наказом по підприємству № 1-з від 01.02.2013 року «Про закріплення транспортних засобів за співробітниками ТОВ «НВП «Транс-Лок» за ОСОБА_3 закріплено вантажний автомобіль RENAULT PREMIUM 440.19Т, державний номерний знак НОМЕР_1 (а.с.7).

18.11.2014 року на 74 км+900м автодороги Р52 Дніпропетровськ-Царичанко-Кобиляки-Решетилівка, сталася ДТП за участю транспортного засобу «МАН», державний номерний знак НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_4 та автомобіля «Рено Преміум» державний номерний знак НОМЕР_1, яким керував відповідач ОСОБА_3 Дана ДТП сталася внаслідок порушення відповідачем ПДР. Вина відповідача у скоєнні даної ДТП підтверджується Постановою Краснолиманського міського суду Донецької області від 17 лютого 2015 року, якою ОСОБА_5 визнано винним за ст. 124 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340 грн. При цьому при розгляді адміністративного матеріалу ОСОБА_3 був присутній, провину визнав повністю (а.с.64-65). Вказана постанова суду набула чинності.

Крім того, перебування ОСОБА_3 у відрядженні 18.11.2014 року на вантажному автомобілі RENAULT PREMIUM 440.19Т, державний номерний знак НОМЕР_1 підтверджується наказом про направлення у відрядження від 14.11.2014 року №254-3, посвідченням про відрядження, подорожнім листом (а.с.99-102).

Рішенням Господарського суду міста Києва від 25.03.2016 року стягнуто з ТОВ "Науково-виробниче підприємство "Транс Лок" на користь ПрАТ «Просто-страхування» суму заборгованості в розмірі 18202,12 грн. страхового відшкодування в порядку регресу, 1378,00 грн. суму судового збору (а.с. 14-17). Вказане рішення суду набуло чинності. В рішенні суду зазначено, що на момент вчинення ДТП, ОСОБА_3 був працівником ТОВ "НВП "Транс Лок", його відповідальність була застрахована в ПрАТ «Просто-страхування», згідно полісу № АС/6777590. Відповідно до звіту № 88 від 10.12.2014 року про визначення матеріальної шкоди та калькуляції до нього, розмір матеріальної шкоди завданої власнику транспортного засобу «МАН», державний номерний знак ОА 1995 А, внаслідок ДТП склав 18202,12 грн., які були виплачені ПрАТ «Просто-страхування», згідно платіжного доручення № 8100 від 01.07.2015 року (а.с.16).

Відповідно до ч. 3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказується при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Враховуючи викладене, суд вважає доведеним ті обставини, що винними діями відповідача завдано матеріальну шкоду.

Постановою державного виконавця Святошинського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва від 29.04.2016 року за наказом №910/1385/16, виданим 11.04.2016 року Господарським судом м. Києва, відкрито виконавче провадження відносно боржника - ТОВ "НВП "Транс Лок" ВП №50995438 (а.с.19). Постановою від 10.06.2016 року накладений арешт на все майно боржника.

Згідно постанови державного виконавця Святошинського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва від 29.06.2016 року виконавче провадження з примусового виконання наказу №910/1385/16, виданого 11.04.2016 року Господарським судом м. Києва, про стягнення з ТОВ "НВП "Транс Лок" на користь ПрАТ «Просто-страхування» боргу в розмірі 19580, 12 грн. закінчено у звязку з фактичним повним виконанням рішення суду (а.с.22).

Суд не погоджується з думкою представника відповідача ОСОБА_2 щодо того, що вказаний доказ не підтверджує ту обставину, що позивачем було сплачено на користь страхової компанії зазначену суму з огляду на таке.

Відповідно до приписів ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

Згідно з вимогами ч.1 ст. 58 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Відповідно до положень ст. ст. 11, 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу. Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Докази надаються сторонами та іншими особами, що беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Суд вважає постанову державного виконавця Святошинського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва ОСОБА_6 від 29.06.2016 року про закінчення виконавчого провадження належним доказом виконання рішення Господарського суду міста Києва від 25.03.2016 року боржником, оскільки в ній зазначено про повне фактичне виконання рішення суду, про наявність квитанції про сплату в матеріалах виконавчого провадження, про припинення арешту майна та коштів боржника (а.с.22).

Крім того, вказану постанову винесено державним виконавцем з посиланням на п. 8 ч.1 ст. 49 , ст. 50 ЗУ «Про виконавче провадження». Пункт 8 ч.1 ст. 49 ЗУ «Про виконавче провадження» (в редакції, що діяла на той час) передбачав, що виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Отже, ТОВ "Науково виробниче підприємство "Транс Лок" компенсувалоПрАТ «Просто-страхування» суму заборгованості внаслідок ДТП. Таким чином, саме ТОВ "Науково виробниче підприємство "Транс Лок", як роботодавець ОСОБА_5, зазнав матеріальних витрат, спричинених працівником та, як наслідок, наділений правом зворотної вимоги до винної особи в порядку ст. 1191 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст.1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Згідно із ч.1 ст.1 ЦК України цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини).

За змістом ч.1 ст.3 КЗпП України трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами, регулює законодавство про працю.

Відповідно до ч. 1 ст.9 ЦК України положення цього кодексу застосовуються також до трудових відносин, якщо вони не врегульовані іншими актами законодавства.

Вказані правові позиції містяться в постанові Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 23 грудня 2015 року N 6-1654цс15 та в силу ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковим для судів України.

Нормою ч. 1 ст. 1191 ЦК України дійсно передбачено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, проте, як вже зазначалось, відповідач ОСОБА_3 на час події ДТП, у результаті якої було завдано матеріальної шкоди, перебував із позивачем у трудових відносинах, з огляду на що, застосуванню підлягає спеціальна норма КЗпП України.

Так, статтею 132 КЗпП України передбачено, що за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації при виконанні трудових обов'язків, працівники, крім працівників, що є посадовими особами, з вини яких заподіяно шкоду, несуть матеріальну відповідальність у розмірі прямої дійсної шкоди, але не більше свого середнього місячного заробітку. Матеріальна відповідальність понад середній місячний заробіток допускається лише у випадках, зазначених у законодавстві

Випадки повної матеріальної відповідальності регламентовані ст. 134 КЗпП України. Зокрема, п.1 ч.1 ст. 134 КЗпП України передбачена можливість покладення на відповідача (працівника) повної матеріальної відповідальності за завдану шкоду у випадку укладення між працівником і підприємством письмового договору про повну матеріальну відповідальність.

Як встановлено судом, з метою забезпечення збереження матеріальних цінностей між ТОВ "НВП "Транс Лок" та ОСОБА_3 01.02.2013 року був укладений договір про повну матеріальну відповідальність, за п.1 якого, працівник, який займає посаду водія, безпосередньо пов'язану з одержанням, використанням, зберіганням матеріальних цінностей, приймає на себе повну матеріальну відповідальність за забезпечення збереження ввірених йому підприємством матеріальних цінностей. Згідно п. 4 вказаного договору у випадку незабезпечення з вини працівника цілісності довірених йому матеріальних цінностей визначення розміру збитків, завданих підприємству, і їх відшкодування провадяться відповідно до чинного законодавства (а.с.97).

Проте, суд погоджується з думкою представника відповідача ОСОБА_2 що посада водія, яку обіймав ОСОБА_3, не міститься у Переліку посад і робіт, займаних або виконуваних працівниками, з якими підприємством, установою, організацією можуть укладатись письмові договори про повну матеріальну відповідальність за незабезпечення збереження цінностей, переданих їм для зберігання, обробки, продажу (відпуску), перевезення чи використання в процесі виробництва, затвердженого постановою Держкомпраці СРСР і Секретаріату ВЦРПС від 28 грудня 1977 р. № 447/24 (чинного на території України згідно з постановою Верховної Ради України від 12.09.1991 р. № 1545-XII). Вищезазначений перелік є вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягає.

Інших обставин, які б на підставі положень ст. 134 КЗпП України давали підстави для висновку про можливість покладення на відповідача (працівника) повної матеріальної відповідальності за завдану шкоду, при розгляді даної справи не встановлено.

Згідно з розясненнями, викладеними у п. 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 29.12.92 року «Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками», розглядаючи справи про матеріальну відповідальність на підставі письмового договору, укладеного працівником з підприємством, установою, організацією, про взяття на себе повної матеріальної відповідальності за незабезпечення цілості майна та інших цінностей (недостача, зіпсуття), переданих йому для зберігання або інших цілей (п.1 ст.134 КЗпП), суд зобов'язаний перевірити, чи належить відповідач до категорії працівників, з якими згідно з ст.135-1 КЗпП може бути укладено такий договір та чи був він укладений. При відсутності цих умов на працівника за заподіяну ним шкоду може бути покладена лише обмежена матеріальна відповідальність, якщо згідно з чинним законодавством працівник з інших підстав не несе матеріальної відповідальності у повному розмірі шкоди.

Як роз'яснено у пункті 4 постанови вищевказаного Пленуму ВСУ при матеріальній відповідальності в межах середнього місячного заробітку він визначається відповідно до затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100 Порядку обчислення середньої заробітної плати, а саме виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують вирішенню судом справи про відшкодування шкоди, або за фактично відпрацьований час, якщо працівник пропрацював менше двох місяців, а в разі коли працівник останні місяці перед вирішенням справи не працював або справа вирішується після його звільнення - виходячи з виплат за попередні два місяці роботи на даному підприємстві (в установі, організації).

Відповідно до довідки № 13 від 06.02.2017 року, виданої керівником ТОВ «НВП «Транс Лок» ОСОБА_7, заробітна плата за останні відпрацьовані ОСОБА_3 місяці склала: липень 2016 року - 3185,05 грн. , серпень 2016 року 3690,75 грн. (а.с.98)

На підставі викладеного суд вважає, що з відповідача на користь позивача належить стягнути шкоду, завдану відповідачем, як працівником при виконанні своїх трудових обов'язків, та відшкодовану позивачем, як роботодавцем, у розмірі середньомісячної заробітної плати відповідача, яка в даному випадку становить 3689,40 грн.:

(3185,05 грн.+ 3690,75 грн.) : 41 день = 167,70 грн. середньоденна заробітна плата

(22+22):2= 22 дня середньомісячне число робочих днів

167,70 грн. х 22 дня = 3689,20 грн.

Суд відхиляє доводи представника відповідача ОСОБА_2 що регресний позов суперечить вимогам п.п. 38.1 ЗУ "Про обов"язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", адже у розумінні вимог ст. 132 КЗпП України та п. 4 постанови Пленуму ВСУ «Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками» дана обставина не має значення при вирішенні питань щодо розміру шкоди, яка може бути відшкодована працівником роботодавцю, оскільки шкода полягає, зокрема, у зайвих, тобто викликаних порушенням працівником трудових обов'язків, грошових виплатах, які в даній справі визначено певною конкретною сумою.

З приводу вимоги позивача про відшкодування понесених ним судових витрат суд зазначає таке. Згідно із ст. 79 ЦПК України судовий збір включено до складу судових витрат. Згідно ч. 1, 5 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

ТОВ «НВП «Транс Лок» при поданні позову сплачено в дохід держави судовий збір у розмірі 1378 грн., що підтверджено наданим позивачем платіжним дорученням № 4814 від 19.09.2016 року (а.с.3). Позовні вимоги ТОВ «НВП «Транс Лок» задоволені на 18,8%, отже з відповідача на користь позивача підлягає до стягнення 259,06 грн.

Керуючись ст. ст.57, 58, 61, 88, 209, 212- 215 ЦПК України, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково виробниче підприємство "Транс Лок" до ОСОБА_3 про відшкодування шкоди в порядку регресу задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 (ІНФОРМАЦІЯ_1, який зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, ІПН НОМЕР_3) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково виробниче підприємство "Транс Лок" (яке розташоване за адресою: 03115 м. Київ, вул. Михайла Котельникова, 45-В, ідентифікаційний код юридичної особи 33549031) 3689,40 грн. (три тисячі шістсот вісімдесят девять грн. сорок коп.) у відшкодування шкоди в порядку регресу.

Стягнути з ОСОБА_3 (ІНФОРМАЦІЯ_1, який зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, ІПН НОМЕР_3) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково виробниче підприємство "Транс Лок" (яке розташоване за адресою: 03115 м. Київ, вул. Михайла Котельникова, 45-В, ідентифікаційний код юридичної особи 33549031) судовий збір в розмірі 259,06 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку через Краснолиманський міський суд Донецької області в Апеляційний суд Донецької області шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

У разі якщо рішення було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга може бути подана протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя -