Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду (Постанова Київського апеляційного суду від 31.07.2019р. по справі № 761/31830/14-ц)

Фабула судового акту: На підставі Наказу ГУЖЗ виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) нашому клієнту було надано в оренду на праві користування житлове приміщення, а саме – квартиру.

В квітні 2001 року за розпорядженням Київської міської державної адміністрації даний будинок закріплено за КП «Спецжитлофонд» на праві повного господарського відання, але власником даного будинку залишається територіальна громада м.Києва Київської міської ради.

У грудні 2013р. КП «Спецжитлофонд» не обґрунтувавши своїх мотивів звернулося до суду з позовом до нашого Клієнта про виселення його з квартири без надання іншого житлового приміщення.

В судовому порядку адвокатом було доведено, що вимоги КП «Спецжитлофонд» є незаконними, на тій підставі, що належних та допустимих доказів на підтвердження необхідності виселення нашого клієнта зі спірної квартири, до якої він був заселений навіть не КП «Спецжитлофонд» - не має.
Пам’ятайте, що кожен має право на повагу до свого житла, а органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права!
З повагою, О.І.Травянко!

Аналізуйте судовий акт: Відповідно до Закону громадяни можуть реалізувати конституційне право на житло шляхом приватизації житла у гуртожитку (ВС/КЦС,справа № 591/6623/16-ц, 30.05.18)

Порушенням недоторканості житла особи вважається будь-яке незаконне проникнення будь-кого навіть, якщо особа не має на це житло юридичних документів, але фактично проживає (ВСУ у справі № 5- 299кс15)

Встановлена ЄСПЛ незаконність втручання у право заявниці на повагу до приватного та сімейного життя шляхом проникнення до її житла без судового рішення обумовила скасування ВП ВС судових рішень (ВП ВС від 12 березня 2019 р, № 2-23/2008)

П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 липня 2019 року місто Київ
справа № 761/31830/14-ц
провадження №22-ц/824/6535/2019

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача - Шкоріної О.І., суддів - Поливач Л.Д., Стрижеуса А.М., за участю секретаря судового засідання - Довгополої А.В.
сторони:
позивач - Комунальне підприємство з утримання та експлуатації
житлового фонду спеціального призначення «Спецжитлофонд»
відповідач - ОСОБА_1
відповідач - ОСОБА_2
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_3 ,
на рішення Шевченківського районного суду м.Києва від 13 жовтня 2016 року, ухвалене у складі судді Піхур О.В.,
у справі за позовом Комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення «Спецжитлофонд» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , треті особи: Приватне підприємство «Укрспецбуд», Київська міська рада про виселення без надання іншого житлового приміщення,-

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2013 року комунальне підприємство з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення «Спецжитлофонд» (далі - КП з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення «Спецжитлофонд») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 третя особа - ПП «Укрспецбуд», про виселення з квартири АДРЕСА_1 без надання іншого житлового приміщення.
Позов мотивовано тим, що рішенням Київської міської ради народних депутатів від 1 березня 2001 № 217/1194 «Про створення комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення «Спецжитлофонд» шляхом реорганізації Дирекції по утриманню та експлуатації житлових будинків маневреного фонду комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація» було створено КП з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення «Спецжитлофонд». Відповідно до розпорядження Київської міської державної адміністрації від 19 квітня 2001 року № 777 «Про комунальне підприємство з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення «Спецжитлофонд» житловий будинок АДРЕСА_2 закріплено за КП з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення «Спецжитлофонд» на праві повного господарського відання. 10 червня 2008 року між КП з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення «Спецжитлофонд» (орендодавець) та приватним підприємством «Укрспецбуд» (далі - ПП «Укрспецбуд») (орендар) було укладено договір оренди житлового приміщення № 4608. На підставі указаного договору родині ОСОБА_1 було надано в оренду на праві користування житлове приміщення, а саме - квартиру НОМЕР_6 (житловою площею 25,80 кв . м, загальною площею 44,80 кв. АДРЕСА_2 на термін з 15 червня 2008 року по 30 листопада 2008 року. Додатковими угодами, укладеними з 2008 року по 2013 рік, термін дії договору оренди житлового приміщення від 10 червня 2008 року № 4608 було продовжено до 30 вересня 2013 року.
Після закінчення терміну дії указаного договору оренди житлового приміщення у квартирі АДРЕСА_5 проживають ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , тому відповідачі втратили право на проживання у зазначеній квартирі, про що було повідомлено комунальним підприємством у заяві про припинення дії договору оренди від 30 вересня 2013 року. Відповідачі були попереджені про необхідність звільнення займаного приміщення, але ніяким чином на указане не реагували.
Позивач КП з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення «Спецжитлофонд» просив виселити без надання іншого житлового приміщення ОСОБА_1 та ОСОБА_2
Протокольною ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 11 серпня 2016 року Київську міську раду було залучено судом до участі у розгляді справи третьою особою.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 2 лютого 2015 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 14 квітня 2015 року, позов КП з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення «Спецжитлофонд» задоволено. Виселено ОСОБА_1 , ОСОБА_2 з квартири АДРЕСА_5 без надання іншого житлового приміщення. Вирішено питання розподілу судових витрат.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 березня 2016 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 2 лютого 2015 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 14 квітня 2015 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 13 жовтня 2016 року позов КП з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення «Спецжитлофонд» задоволено. Виселено ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з квартири АДРЕСА_5 без надання іншого житлового приміщення. Вирішено питання розподілу судових витрат.
Ухвалою Апеляційного суду м.Києва від 4 квітня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилено, рішення Шевченківського районного суду м.Києва від 13 жовтня 2016 року залишено без змін.
Постановою Верховного суду від 27 лютого 2019 року ухвалу Апеляційного суду м.Києва від 4 квітня 2017 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Предметом розгляду апеляційного суду є рішення Шевченківського районного суду м.Києва від 13 жовтня 2016 року.
Не погодившись з рішенням Шевченківського районного суду м.Києва від 13 жовтня 2016 року, представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій просив його скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
В скарзі посилався на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування всіх фактичних обставин справи, невідповідність висновків суду обставинами справи. Зокрема, посилався на те, що суд не задовольнив його клопотання про відкладення розгляду справи для належного оформлення довіреності на представництво інтересів. Також представник вказував, що договір оренди житлового приміщення був укладений між юридичними особами, відповідач був вселений в це жиле приміщення з інших правових підстав, тому закінчення строку дії договору оренди не є підставою для виселення відповідача. Крім того, зазначив те, що судом не встановлено самовільного зайняття відповідачем спірної квартири; до компетенції позивача не відноситься право на розірвання договору оренди, оскільки не позивач вирішує питання надання цієї квартири тим чи іншим особам.
В судове засідання представник Київської міської ради не з`явився, про день та час розгляду справи третя особа повідомлена, причини своєї неявки її представник суд не повідомив, у зв`язку з чим суд вважав за можливе розглянути справу ї його відсутність відповідно до вимог ч.2 ст.372 ЦПК України.
Відповідач ОСОБА_2 також в судове засідання не з`явилися, про день та час розгляду справи була повідомлена шляхом розміщення оголошення на офіційному веб- сайті судової влади, що відповідно до ст.128 ЦПК України є належним повідомленням.
В судовому засіданні відповідач ОСОБА_1 , його представник - адвокат Травянко О.І., представник третьої особи ПП «Укрспецбуд» - Сироткіна А.О. апеляційну скаргу підтримали.
Представник КП з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення «Спецжитлофонд» - - Миколенко С.С. проти доводів апеляційної скарги заперечував і пнросив рішення як законне і обґрунтоване залишити без змін.
Заслухавши доповідь судді Шкоріної О.І., вислухавши пояснення осіб, які з`явилися в судове засідання, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого у справі рішення, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Судом установлено, що рішенням Київської міської ради від 1 березня 2001 року № 217/1194 «Про створення комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення «Спецжитлофонд» було створено на базі Дирекції з утримання та експлуатації житлових будинків маневреного фонду комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація» КП з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення «Спецжитлофонд», підпорядкувавши його Головному управлінню житлового забезпечення Київської міської державної адміністрації та надано згоду на прийняття до комунальної власності територіальної громади м.Києва гуртожитків державних підприємств, організацій та господарських товариств.
Відповідно до розпорядження Київської міської державної адміністрації від 19 квітня 2001 року за № 777 «Про комунальне підприємство з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення «Спецжитлофонд», будинок АДРЕСА_2 закріплено за КП з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення «Спецжитлофонд» на праві повного господарського відання.
Встановлено, що спірна квартира перебуває у власності територіальної громади м.Києва Київської міської ради.
Наказом Головного управління житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 9 червня 2008 року № 103-у «Про надання ПП «Укрспецбуд» квартира № АДРЕСА_6 у будинку КП з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення «Спецжитлофонд» за адресою: м.Київ, вул. Борщагівська, 10 для проживання співробітників ОСОБА_1 та ОСОБА_2 » та було надано розпорядження КП з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення «Спецжитлофонд» укласти з ПП «Укрспецбуд» договір оренди житлового приміщення за адресою: АДРЕСА_7 для тимчасового проживання співробітників ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та після укладення договору КП з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення «Спецжитлофонд» передати за актом приватному підприємству «Укрспецбуд» житлове приміщення, зазначене у пункті 1 цього наказу, для тимчасового проживання співробітників ОСОБА_1 та ОСОБА_2
10 червня 2008 року між КП з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення «Спецжитлофонд» (орендодавець) та ПП «Урспецбуд» (орендар) на виконання наказу Головного управління житлового забезпечення Київської міської державної адміністрації від 9 червня 2008 року № 103-у було укладено договір оренди житлового приміщення № 4608, відповідно до умов якого орендодавець передає, а орендар, на визначений у пункті 5.1 строк, приймає в орендне користування квартиру АДРЕСА_5 з характеристикою, викладеною у пункті 1.2, оплатою, визначеною у розділі 2.
Згідно з пунктами 1.1, 1.2 указаного договору оренди приміщення: квартира АДРЕСА_5 з характеристикою: житлова площа - 25,8 кв.м., загальна площа - 44,8 кв.м.
Відповідно до п.п.5.1, 5.2 указаного договору оренди сторони домовилися, що строк дії договору - з 15 червня 2008 року до 30 листопада 2008 року. Цей договір може бути продовжений за згодою КП з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення «Спецжитлофонд», якщо не менше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору від третьої особи надійшо письмове звернення з проханням пролонгації договору.
Згідно з додатком № 1 до договору оренди житлового приміщення від 10 червня 2008 року № 4608, який було підписано між КП з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення «Спецжитлофонд» та ПП «Укрспецбуд», орендодавець передає, а орендар приймає у тимчасове користування квартиру АДРЕСА_5 для тимчасового проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Додатковою угодою від 9 грудня 2008 року № 1 до договору оренди житлового приміщення від 10 червня 2008 року № 4608 строк дії договору оренди продовжено з 1 грудня 2008 року по 31 березня 2009 року; додатковою угодою від 1 квітня 2009 року № 2 - з 1 квітня 2009 року по 30 вересня 2009 року, додатковою угодою від 2 жовтня 2009 року № 3 - з 1 жовтня 2009 року по 1 березня 2010 року; додатковою угодою від 9 квітня 2010 року № 4 - з 1 квітня 2010 року по 30 вересня 2010 року; додатковою угодою від 29 вересня 2010 року № 5 - з 1 жовтня 2010 року по 31 березня 2011 року; додатковою угодою від 16 березня 2011 року № 6 - з 1 квітня 2011 року по 30 вересня 2011 року; додатковою угодою від 21 вересня 2011 року № 7 - з 1 жовтня 2011 року по 31 березня 2012 року; додатковою угодою від 21 березня 2012 року № 8 - з 1 квітня 2012 року по 30 вересня 2012 року; додатковою угодо від 21 вересня 2012 року № 9 - з 1 жовтня 2012 року по 31 березня 2013 року; додатковою угодою від 8 квітня 2013 року № 10 - з 1 квітня 2013 року по 30 вересня 2013 року.
Згідно умов додаткових угод № 1-10 до договору оренди житлового приміщення вони є невід`ємною частиною договору оренди.
Відповідно до п.5.6 указаного договору оренди однією з умов припинення договору оренди є закінчення строку, на який його було укладено.
Пунктом 3.2.5 договору оренди житлового приміщення від 10 червня 2008 року №4608 передбачено, що орендар зобов`язувався після закінчення строку дії договору, або в разі його розірвання у порядку, визначеному пунктом 5.5. договору, звільнити приміщення та повернути орендодавцю за актом приймання-передачі. Обов`язок складання акту приймання-передачі приміщення покладається на орендаря. Акт приймання-передачі приміщення підписується представником сторін та скріплюється їх печатками.
Судом установлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 проживають у квартирі АДРЕСА_5 після закінчення строку дії укладеного договору оренди житлового приміщення та додаткових угод до нього.
КП з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення «Спецжитлофонд» звертався до ПП «Укрспецбуд» та ОСОБА_1 зі заявою від 30 вересня 2013 року № 056/24-5744 про припинення дії договору оренди, де було зазначено, що строк дії договору оренди житлового приміщення від 10 червня 2008 року № 4608 вважається припиненим з 1 жовтня 2013 року, а тому необхідно у десятиденний термін з дня отримання цієї заяви звільнити орендоване приміщення, здавши його КП з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення «Спецжитлофонд» згідно з актом прийому-передачі, проте указану заяву було залишено без розгляду.
Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що строк дії договору оренди житлового приміщення від 10 червня 2008 року № 4608 припинився з 1 жовтня 2013 року, а ОСОБА_1 та ОСОБА_2 продовжують проживати у квартирі АДРЕСА_5 після закінчення строку дії указаного договору. З припиненням дії договору оренди у відповідачів припинилось право на користування житловим приміщенням, а тому вони зобов`язані його звільнити. Останні підлягають виселенню без надання іншого жилого приміщення на підставі ст.99 ЖК України.
Проте повністю погодитись з такими висновком суду першої інстанції не можна, виходячи з наступного.
Відповідно до ст.47 Конституції України ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.
Частиною 1 ст.109 ЖК Української РСР передбачено, що виселенняя із займаного жилого приміщення допускається з підстав, установлених законом. Виселення проводиться добровільно або в судовому порядку. Допускається виселення в адміністративному порядку з санкції прокурора лише осіб, які самоправно зайняли жиле приміщення або проживають у будинках, що загрожують обвалом.
Відповідно до ст.99 ЖК України піднаймачі і тимчасові жильці самостійного права на займане жиле приміщення не набувають незалежно від тривалості проживання. У разі припинення договору найму жилого приміщення одночасно припиняється і дія договору піднайму. Піднаймач і члени його сім`ї, а також тимчасові жильці зобов`язані негайно звільнити займане жиле приміщення. У разі відмовлення вони підлягають виселенню в судовому порядку, а з будинків, що загрожують обвалом, - в адміністративному порядку. Виселення провадиться без надання іншого жилого приміщення.
За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк (ч.1 ст.759 ЦК України)
Договір найму укладається на строк, встановлений договором (ч.1 ст.763 ЦК України).
В обґрунтування своїх позовних вимог, позивач посилався лише на те, що строк дії договору оренди, укладеного між КП «Спецфижтофонд», як уповноваженою власником особою, та ПП «Укрспецбуд» закінчився, відповідачі безпідставно проживають у квартирі АДРЕСА_5 , між останніми та КП «Спецжитлофонд» відсутні договірні відносини , відповідачі не мають законних підставі для подальшого проживання у вказаному будинку, а тому як тимчасові мешканці підлягають виселенню.
Відповідно до статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на повагу до свого житла, а органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Кривіцька і Кривіцький проти України» (заява № 30856/03) поняття «житло» не обмежується приміщенням, в якому особа проживає на законних підставах або яке було у законному порядку встановлено, а залежить від фактичних обставин, а саме існування достатніх і тривалих зв`язків з конкретним місцем. Втрата житла будь-якою особою є крайньою формою втручання у право на житло.
Виселення особи житла без надання іншого житлового приміщення можливе за умов, що таке втручання у право особи на повагу до житла передбачене законом, переслідує легітимну мету, визначену у п.2 ст.8 Конвенції, та є необхідним у демократичному суспільстві. Відповідь останньому критерію визначається з урахуванням того, чи існує нагальна суспільна необхідність для застосування такого обмеження права на повагу до житла та чи буде втручання у це право пропорційним переслідуваній легітимній меті.
Неврахування національними судами принципу пропорційності у справах про виселення особи з житла є підставою для висновку про порушення стосовно такої особи статті 8 Конвенції.
Отже, врахування пропорційності, яке є принципом цивільного судочинства ( п.6 ч.3 ст.2 ст.11 ЦПК України) забезпечує розумний баланс між інтересами позивача і відповідачів.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц (провадження № 14-181цс18) зроблено висновок, що «виселення особи з житла без надання іншого житлового приміщення можливе за умов, що таке втручання у право особи на повагу до житла передбачене законом, переслідує легітимну мету, визначену у пункті 2 статті 8 Конвенції, та є необхідним у демократичному суспільстві. Відповідність останньому критерію визначається з урахуванням того, чи існує нагальна суспільна необхідність для застосування такого обмеження права на повагу до житла та чи буде втручання у це право пропорційним переслідуваній легітимній меті. Принцип пропорційності у розумінні ЄСПЛ полягає в оцінці справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням у право людини на повагу до житла, й інтересами особи, яка зазначає негативних наслідків від цього втручання. Пошук такого балансу не означає обов`язкового досягнення соціальної справедливості у кожній конкретній справі, а передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між легітимною метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа внаслідок втручання в її право на повагу до житла несе надмірний тягар. Оцінюючи пропорційність, слід визначити, чи можливо досягти легітимної мети за допомогою заходів, які були би менш обтяжливими для прав і свобод цієї особи, оскільки обмеження її прав не повинні бути надмірними або такими, що є більшими, ніж необхідно для досягнення вказаної мети».
Належних та допустимих доказів на підтвердження необхідності виселення відповідачів зі спірної квартири, до якої вони були вселені на підставі наказу ГУЖЗ виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), позивачем, у передбаченому ст.ст.12 81 ЦПК України порядку, суду не надано.
З урахуванням відсутності у ОСОБА_1 іншого житла, та відсутності з боку позивача обґрунтувань існування нагальної суспільної необхідності у звільненні спірного житла, підстави для виселення відповідачів відсутні.
Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, зазначених обставин не врахував, і дійшов необґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позову.
Керуючись ст.ст. 259 268 367 374 376 381-384 390 ЦПК України, суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_3 , - задовольнити.
Рішення Шевченківського районного суду м.Києва від 13 жовтня 2016 року - скасувати і ухвалити нове судове рішення наступного змісту.
У задоволенні позовних вимог Комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення «Спецжитлофонд» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , треті особи: Приватне підприємство «Укрспецбуд», Київська міська рада про виселення без надання іншого житлового приміщення,- відмовити.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Повна постанова складена 9 серпня 2019 року.
Суддя-доповідач: О.І. Шкоріна
Судді: Л.Д. Поливач
А.М. Стрижеус