Суд має право зобов’язати орган земресурсів видати дозвіл на розроблення документації із землеустрою про відведення з/д, хоча це і є виключною компетенцією цього органу (ВАСУ від 19 травня 2016 року у справі №К/800/32729/15)

Фабула судового акту: Цим рішенням ВАСУ руйнує монополію органів земресурсів у сфері видачі дозволів та погоджень щодо розроблення проектів землеустрою про відведення земельних ділянок із земель державної або комунальної власності. На практиці, якщо орган земресурсів не має бажання видавати необхідний дозвіл або погодження заявник отримує у кращому випадку немотивовану відписку, після якої рухатись далі в оформленні прав на землю неможливо. При цьому, якщо відбувається оскарження, в суді орган земресурсів заявляє, що видання дозволів та погоджень, які стосуються будь-яких проектів землеустрою є виключною компетенцією та дискреційними повноваженням органу земресурсів.

Проте в цьому випадку ВАСУ погодився із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, які зобов’язали орган земресурсів видати дозвіл на розроблення документації із землеустрою про відведення земельної ділянки для ведення фермерського господарства і зазначив наступне. Спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення. Таким чином, правильним способом захисту порушеного права незважаючи на виключну компетенцію відповідача буде саме зобов’язання органу земресурсів видати необхідний дозвіл.

Окрім цього ВАСУ підтвердив, що кожна особа, незалежно від її статусу (громадянин чи фізична особа-підприємець) має право, в разі виконання спеціальних вимог закону, отримати земельну ділянку для ведення фермерського господарства без проведення земельних торгів.

Аналізуйте судовий акт: Державний акт на право власності на з/д виданий на підставі незаконного рішення органу місцевого самоврядування залишається недійсним і при вчиненні на ньому відмітки про перехід права власності на підставі правочину (ВСУ від 16 березня 2016р.)

Аналізуйте судовий акт: Відчуження земельної ділянки на підставі державного акту визнаного судом недійсним із проставленням відмітки про таке відчуження не змінює суті такого державного акта як недійсного (Постанова господарської та цивільної палати ВСУ, справа № 6-142)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 травня 2016 року м. Київ К/800/32729/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: Шведа Е.Ю.,

суддів: Горбатюка С.А.,

Мороз Л.Л.,

розглянувши у порядку письмового провадження справу за

касаційною скаргою Головного управління Держземагентства у Дніпропетровській області

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2014 року

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 02 червня 2015 року

у справі № 804/13706/14

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

до Головного управління Держземагентства у Дніпропетровській області

про визнання дій протиправними та зобов'язання надати дозвіл,

встановив:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 (далі - ФОП ОСОБА_2) звернувся до суду з позовом до Головного управління Держземагентства у Дніпропетровській області, в якому просив визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у надані дозволу та зобов'язати Головне управління Держземагенства у Дніпропетровській області видати дозвіл на розроблення документації із землеустрою про відведення земельної ділянки для ведення фермерського господарства орієнтовною площею 17,7 га, за рахунок земель сільськогосподарського призначення за межами населеного пункту на території Орджонікідзенської сільської ради для укладення договору оренди.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2014 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 02 червня 2015 року, позов задоволено:

- визнано протиправними дії Головного управління Держземагенства у Дніпропетровської області щодо відмови у наданні ОСОБА_2 дозволу на розроблення документації із землеустрою про відведення земельної ділянки для ведення фермерського господарства орієнтовною площею 17,7 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення за межами населеного пункту на території Орджонікідзевської сільської ради для укладання договору оренди;

- видати ОСОБА_2 дозвіл на розроблення документації із землеустрою про відведення земельної ділянки для ведення фермерського господарства орієнтовною площею 17,7 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення за межами населеного пункту на території Орджонікідзевської сільської ради для укладання договору оренди.

У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить рішення судів першої та апеляційної інстанції скасувати, ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову. Касаційна скарга мотивована тим, що оскільки позивач є фізичною особою-підприємцем, передача йому земельної ділянки для ведення фермерського господарства повинно відбуватись на конкуретних засадах шляхом проведення земельних торгів. Тому, відмова відповідача видати дозвіл на розроблення документації із землеустрою про відведення земельної ділянки для ведення фермерського господарства є законною. Крім того, вказує, що надання вказаного дозволу є виключно компетенцією та дискреційними повноваженнями відповідача.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин справи, суд дійшов наступного висновку.

Судами встановлено, що 16 липня 2014 року позивачем подано до Головного управління Держземагентства у Дніпропетровській області заяву про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою про відведення земельної ділянки для ведення фермерського господарства, орієнтовною площею 17,7 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення за межами населеного пункту на території Орджонікідзевської сільської ради з посиланням на раніше подану заяву від 21 серпня 2013 року. До вказаної заяви позивачем надані: викопіювання з кадастрової карти (плану), на яких зображено бажане місце розташування земельної ділянки, орієнтовний розмір земельної ділянки; ксерокопія трудової книжки; довідка з Орджонікідзевської сільської ради; копія свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи; копія паспорта та копія реєстраційного номера облікової картки платника податків.

Відповідачем 15 серпня 2014 року надано позивачу лист № 11-4-0.11-7245/2-14 з відмовою у задоволенні вимог заяви позивача на підставі того, що відведення земельної ділянки має здійснюватись на конкурентних засадах. Крім того, відповідачем зазначалося, що надані позивачем документи не підтверджують наявність освіти або досвіду роботи відповідно до Закону України «Про фермерське господарство».

Вважаючи такі дії відповідача незаконними, позивач звернувся до суду з даним позовом про зобов'язання відповідача надати дозвіл.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з відсутності перешкод для надання позивачу дозволу на розроблення документації із землеустрою про відведення земельної ділянки для ведення фермерського господарства.

Суд касаційної інстанції, розглядаючи справу в межах доводів касаційної скарги, повністю погоджується з висновками судів та зазначає наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Питання надання земельних ділянок державної або комунальної власності в оренду для створення фермерських господарств регулюється, зокрема ЗК України, Законом України «Про фермерське господарство».

Згідно з ч. 4 ст. 122 ЗК України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Таким центральним орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин є Державне агентство земельних ресурсів України відповідно до Положення про нього, що затверджене указом Президента України від 8 квітня 2011 року N 445/2011.

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, громадянам, юридичним особам, визначеним частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу, здійснюється в порядку, встановленому статтею 123 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 123 ЗК України особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.

У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки). Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Аналогічні вимоги закріплені в ст. 7 Закону України «Про фермерське господарство», відповідно до змісту якої, для отримання (придбання) у власність або в оренду земельної ділянки державної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до відповідної районної державної адміністрації. Для отримання у власність або в оренду земельної ділянки із земель комунальної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до місцевої ради.

У заяві зазначаються: бажаний розмір і місце розташування ділянки, кількість членів фермерського господарства та наявність у них права на безоплатне одержання земельних ділянок у власність, обґрунтування розмірів земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства. До заяви додаються документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі.

За змістом ст. 134 ЗК України (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них (оренда, суперфіцій, емфітевзис), у тому числі з розташованими на них об'єктами нерухомого майна державної або комунальної власності, підлягають продажу окремими лотами на конкурентних засадах (земельних торгах), крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Ч. 2 вказаної статті ЗК України визначено, що не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі, зокрема, передачі громадянам земельних ділянок для ведення фермерського господарства.

Зі змісту наведених норм слідує висновок, що кожна особа, незалежно від її статусу (громадянин чи фізична особа-підприємець) має право, в разі виконання спеціальних вимог закону, отримати земельну ділянку для ведення фермерського господарства без проведення земельних торгів.

Таке право може бути реалізоване громадянином лише до моменту створення фермерського господарства відповідно до Закону України «Про фермерське господарство».

Згідно з ч. 1 ст. 1 вказаного закону (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян із створенням юридичної особи, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм для ведення фермерського господарства, відповідно до закону.

В разі ж створення фермерського господарства (зі статусом юридичної особи) подальше отримання ним земельних ділянок повинне відбуватись з дотриманням вимог ч. 1 ст. 34 ЗК України, тобто шляхом продажу окремими лотами на конкурентних засадах (земельних торгах).

Наведене спростовує доводи відповідача щодо наявного статусу фізичної особи-підприємця у позивача, як перешкоди у наданні йому дозволу на розроблення документації із землеустрою про відведення земельної ділянки для ведення фермерського господарства без проведення земельних торгів.

Щодо доводів відповідача, що надання вказаного дозволу є виключною компетенцією та дискреційними повноваженнями відповідача, тому суд безпідставно його зобов'язав надати такий дозвіл, слід зазначити наступне.

У своєму рішенні від 16 вересня 2015 року у справі № 21-1465а15 Верховний Суд України вказав, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

З урахуванням тієї обставини, що позивач неодноразово звертався до Головного управління Держземагентства у Дніпропетровській області з одного і того ж питання щодо видання дозволу на розроблення документації із землеустрою про відведення земельної ділянки для ведення фермерського господарства та отримував формальні відмови в його виданні, а також того, що єдиною підставою для відмови в наданні вказаного дозволу є те, що з заявою повинен звертатись виключно громадянин, що спростовано судом, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, обрав правильний спосіб захисту порушеного права позивача, зобов'язавши відповідача видати зазначений дозвіл.

За таких обставин, відмова Головного управління Держземагентства у Дніпропетровській області видати дозвіл на розроблення документації із землеустрою про відведення земельної ділянки для ведення фермерського господарства є незаконною, тому суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов правильного висновку про задоволення позову.

Згідно з ч. 1 ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів першої і апеляційної інстанцій та встановлених обставин справи, тому відсутні підстави для її задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст.ст. 220 222 223 224 230 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

у х в а л и в:

Касаційну скаргу Головного управління Держземагентства у Дніпропетровській області залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2014 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 02 червня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та не підлягає оскарженню, проте може бути переглянута з підстав, у строк та у порядку, визначених статтями 237 238 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: