КОЖЕН з пристроїв TruCam повинен пройти експертизу в Держспецзв’язку (6-й апеляційний адмінсуд у справі № 760/27046/19 від 21.05.2020)

Фабула судового акту: Не зважаючи на вже досить тривале застосування працівниками поліції технічного засобу ТruCam законність його використання до сих пір лишається під великим питання. Судова практика з цього приводу також є неоднозначною…

Однак, очевидним є те, що неоднозначність в оцінюванні законності використання даного прибору викликана насамперед недолугість нормативно-правових актів, які регулюють питання стандартизації спеціальних технічних засобів та відсутністю бажання вдосконалити згадані НПА для їх чіткого та однозначного тлумачення і застосування.

У даній справі на водія було накладено адміністративне стягнення за перевищення швидкості. При цьому вказане порушення ПДР було зафіксовано працівниками поліції за допомогою ТruCam.

Водій із таким рішенням не погодився та подав позов в порядку адміністративного судочинства, який лишився без задоволення.

Відмова у задоволенні позову стала підставою для подання водієм апеляційної скарги на вказане рішення.

За нормами ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є, зокрема, показання технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису.

Згідно постанови про вчинення адмінправопорушення вимірювання швидкості здійснювалось лазерним вимірювачем швидкості руху TruCam LTI 20/20 серійний номер ТС 001148.

Під час розгляду справи судом було проаналізовано лист Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, згідно якого Національній поліції України видано позитивний експертний висновок на Лазерний вимірювач швидкості LTI 20-20 TruCAM. Однак, дія експертного висновку поширюється на зразки об`єкта експертизи із заводськими номерами наведеними у додатку. При цьому TruCam LTI 20/20 серійний номер ТС 001148 у даному додатку є відсутнім.

Отже, оскільки зазначеного лазерного вимірювача швидкості з №ТС001148 не має у переліку об`єктів експертизи, дія експертного висновку на нього не розповсюджується.

З аналізу норм Законів України «Про Державну службу спеціального зв`язку та захисту інформації України», «Про наукову і науково-технічну експертизу», «Про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах» та нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України вбачається, що порядок здійснення криптографічного захисту інформації є обов`язковим для всіх державних установ, у тому числі і для Національної поліції з метою застосування у роботі лазерного вимірювача швидкості.

При цьому проведення державної експертизи у сфері криптографічного захисту інформації є обов`язковим, у т.ч. і щодо всіх, а не лише заявлених Національною поліцією України, а також використовуваних у роботі засобів лазерного виміру швидкості LTI 20-20 «TruCAM».

Таким чином у даному випадку працівниками поліції використано під час вимірювання швидкості руху транспортного засобу, яким керував позивач, лазерним вимірювачем швидкості LTI 20-20 "TruCAM" № ТС001148, який не був заявлений до експертного дослідження Держспецзв`язком, який не пройшов відповідного дослідження правильно реалізованого криптографічного алгоритму шифрування, а тому його застосування для вимірювання швидкості руху позивачем не можна вважати законним, а показники такого вимірювального приладу вірними.

Отже вимірювання швидкості руху автомобіля, яким керував позивач, було проведено з використанням лазерного вимірювача швидкості, який не пройшов необхідної сертифікації, а отже такі дії вчинено не у спосіб, передбачений законом і використовувати його показники правових підстав не було.

Аналізуйте судовий акт: Суд: Відео-фотофіксація перевищення швидкості повинен відбуватися лише в місцях, які облаштовані відповідним знаком про здійснення такого контролю (8-й апеляційний адмінсуд у справі № 166/224/20 від 25.06.2020)

Суд: За перевищення швидкості, зафіксоване камерами, штраф накладається на ВЛАСНИКА автомобіля, а не на водія (Деснянський райсуд м. Чернігова у справі № 750/5503/20 від 15.07.2020)

ВС/КАС: Строк оскарження постанови про порушення ПДР, у тому числі зафіксованого у автоматичному режимі, починається з моменту отримання такої постанови (ВС/КАС у справі № 686/28291/19 від 12.06.2020)

Постанова про притягнення до відповідальності за порушення ПДР має містити дані про технічний засіб, яким таке адмінправопорушення зафіксоване (ВС/КАС № 524/1284/17 від 19.02.2020)

Застосування працівниками поліції пристроїв TruCAM є незаконним (Краматорський міськсуд № 234/17178/18 від 09.01.2018)

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 760/27046/19

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 травня 2020 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Судді-доповідача: Бужак Н. П.

Суддів: Костюк Л.О., Беспалова О.О.

За участю секретаря: Гайворонського В.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні (без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу) апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Солом`янського районного суду м.Києва від 10 квітня 2020 року, суддя Українець В.В., у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у місті Києві Департаменту патрульної поліції про визнання постанови в справі про адміністративне правопорушення протиправною та скасування її, закриття провадження у справі,-

У С Т А Н О В И Л А:

ОСОБА_1 звернувся до Солом`янського районного суду м.Києва з адміністративним позовом до Управління патрульної поліції у місті Києві Департаменту патрульної поліції, в якому просив визнати протиправною та скасувати постанову про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого не в автоматичному режимі серії ЕАК № 1542024 від 21.09.2019 року, а справу по справі про адміністративне правопорушення закрити.

Рішенням Солом`янського районного суду м.Києва від 10 квітня 2020 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що оскаржувана постанова суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, судом першої інстанції неповно з`ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, в зв`язку з чим просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Колегією суддів в ході розгляду справи відмовлено у прийнятті доповнень до апеляційної скарги, оскільки такі подані з пропуском строків, визначених ч. 1 ст. 303 295 КАС України.

Згідно з частиною 2 статті 313 КАС України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Оскільки учасники справи в судове засідання не з`явились, про час та місце розгляду справи повідомлені у встановленому законом порядку, відповідно до частини 4 статті 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як убачається із матеріалів справи, 21 вересня 2019 року інспектором 2 батальйону 3 роти Управління патрульної поліції у м. Києві Зінченком Є.В. була винесена постанова про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КпАП України у вигляді штрафу в розмірі 255 гривень за перевищення встановленого обмеження швидкості руху в населеному пункті більше як на 20 км/год чим порушено п. 12.4 ПДР України (а.с. 13).

Вказане порушення ПДР України було виявлено за допомогою лазерного вимірювача швидкості TruCam LTI 20/20 ТС001148. У постанові зазначено, що позивач, керуючи автомобілем марки «Citroen C-elysee» державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухався в м. Києві по вул. Борщагівській, 11-Б зі швидкістю 87 км/год, що є перевищенням встановленого обмеження швидкості руху в населеному пункті на 37 км/год, чим порушив п. 12.4 ПДР України.

Не погоджуючись із вищезазначеною постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення, вважаючи її протиправною та з метою відновлення порушеного права, позивач звернувся з відповідним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до п. 8 ч.1 ст. 23 Закону України "Про Національну поліцію" поліція відповідно до покладених на неї завдань: у випадках, вчинених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.

Згідно з ст. 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: в тому числі частини перша і друга статті 178.

Частиною 1 статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.

Тобто, притягненню до адміністративної відповідальності особи обов`язково повинна передувати належна та вчинена у відповідності до вимог чинного законодавства поведінка суб`єкта владних повноважень, зокрема, поліцейського, а також встановлення останнім факту вчинення особою адміністративного правопорушення, відповідальність за вчення якого передбачена чинним законодавством.

Відповідно до ч. 1 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі п`ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 50 штрафних балів.

Закон України "Про дорожній рух" регулює суспільні відносини у сфері дорожнього руху та його безпеки, визначає права, обов`язки і відповідальність суб`єктів - учасників дорожнього руху, міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, об`єднань, підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності та господарювання (далі - міністерств, інших центральних органів виконавчої влади та об`єднань).

Відповідно до ст. 14 вказаного Закону учасниками дорожнього руху є особи, які використовують автомобільні дороги, вулиці, залізничні переїзди або інші місця, призначені для пересування людей та перевезення вантажів за допомогою транспортних засобів.

До учасників дорожнього руху належать водії та пасажири транспортних засобів, пішоходи, велосипедисти, погоничі тварин.

Учасники дорожнього руху зобов`язані, у тому числі, знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року №1306 затверджено Правила дорожнього руху (далі - ПДР України).

Відповідно до п. 1.1 ПДР України останні відповідно до Закону України "Про дорожній рух" встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.

Згідно п. 12.4 ПДР України у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год.

Судовою колегією враховується, що приписи ст. 251 КпАП України визначають, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

При цьому судова колегія вважає за необхідне звернути увагу, що відповідно до абз. 1 ч. 2 ст. 77 КАС України у справах про оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до статті 31 Закону України "Про Національну поліцію" поліція може застосовувати превентивні заходи, серед яких: перевірка документів особи; опитування особи; зупинення транспортного засобу; застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, засобів фото - і кінозйомки, відеозапису.

Згідно ст. 40 Закону України "Про Національну поліцію" поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою, зокрема, забезпечення дотримання правил дорожнього руху.

Із оскаржуваної постанови вбачається, що автомобіль марки Citroen C-elysee», яким керував ОСОБА_1 , рухався зі швидкістю 87 км/год.

Відповідно до вказаної постанови вимірювання швидкості здійснювалось лазерним вимірювачем швидкості руху TruCam LTI 20/20 серійний номер ТС 001148, що також не заперечується відповідачем.

З листа Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформцаії України від 04.10.2018 року №04/05/03-3878 (а.с.43) вбачається, що у 2018 році Адміністрацією Держспецзв`язку за результатами державної експертизи у сфері криптографічного захисту інформації Національній поліції України видано позитивний експертний висновок від 27.09.2018 року №04/02/03-3008 на Лазерний вимірювач швидкості LTI 20-20 TruCAM (а.с. 40).

Відповідно до вказаного експертного висновку, дія експертного висновку поширюється на зразки об`єкта експертизи із заводськими номерами наведеними у додатку.

Згідно з Додатком до експертного висновку №04/05/03-3007 від 27.09.2018 року визначено номери зразків об`экта експертизи, на які розповсюджується дія експертного висновку.

Як убачається із матеріалів справи, лазерний вимірювач швидкості TruCAM із номером ТС 001148 у вказаному додатку відсутній (а.с. 39).

Оскільки зазначеного лазерного вимірювача швидкості з №ТС001148 не має у переліку об`єктів експертизи, дія експертного висновку від 27.09.2018 року на нього не розповсюджується.

Також колегія суддів зазначає, що Експертний висновок від 27.09.2018 року (а.с.40) сам по собі стосується лише об`єкта лазерного вимірювача швидкості LTI 20-20 "TruCAM", а у додатку до даного експертного висновку зазначено номери зразків об`єкта експертизи, на які розповсюджується дія зазначеного експертного висновку.

У даному додатку лазерний вимірювач TruCam LTI 20/20 із номером ТС 001148 відсутній.

Положення про державну експертизу в сфері криптографічного захисту інформації затверджено наказом Адміністрації Держспецзв`язку від 16.07.2008 року №651/15342.

Відповідно до п. 1.1. це Положення, розроблене відповідно до Законів України "Про Державну службу спеціального зв`язку та захисту інформації України", "Про наукову і науково-технічну експертизу", "Про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах", Положення про порядок здійснення криптографічного захисту інформації в Україні, затвердженого Указом Президента України від 22 травня 1998 року № 505, Положення про Адміністрацію Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2014 року № 411, установлює порядок організації та проведення державної експертизи у сфері криптографічного захисту інформації (далі - КЗІ) в Україні.

За змістом п.1.3 Положення експертний висновок - документально оформлений результат експертизи, який надається Адміністрацією Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України (далі - Адміністрація Держспецзв`язку) за проведеним аналізом результатів експертних досліджень.

Згідно з пп. 2.1.1, п.2.1 розділу ІІ Положення подання та розгляд заявки, укладання договорів для проведення експертизи таких об`єктів, як: засоби, призначені для розробки, дослідження, виробництва та випробувань засобів КЗІ, засоби та системи генерації, тестування і розподілу ключових даних; криптографічні системи, засоби та обладнання КЗІ, програмно-технічні комплекси центрів сертифікації ключів, які передбачають акредитацію, надійні засоби електронного цифрового підпису, замовник подає до Адміністрації Держспецзв`язку заявку на проведення державної експертизи в сфері криптографічного захисту інформації (додаток 1). До заявки на експертизу перелічених вище об`єктів (далі - криптографічні засоби) додається комплект документів та матеріалів згідно з переліком документів та матеріалів, необхідних для проведення експертизи криптографічних засобів вітчизняного виробництва (додаток 2), або переліком документів та матеріалів, необхідних для проведення експертизи криптографічних засобів іноземного виробництва (додаток 3).

Дія експертного висновку може бути розповсюджена на зразки криптографічного засобу, що пройшли верифікацію. За результатами верифікації видається експертний висновок, термін дії якого не може перевищувати терміну дії експертного висновку, який розповсюджується на зразок-свідок цього засобу (п.2.3.16).

Згідно ст. 1 Закону України "Про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах" у цьому Законі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні: криптографічний захист інформації - вид захисту інформації, що реалізується шляхом перетворення інформації з використанням спеціальних (ключових) даних з метою приховування/відновлення змісту інформації, підтвердження її справжності, цілісності, авторства тощо; обробка інформації в системі - виконання однієї або кількох операцій, зокрема: збирання, введення, записування, перетворення, зчитування, зберігання, знищення, реєстрації, приймання, отримання, передавання, які здійснюються в системі за допомогою технічних і програмних засобів; порушення цілісності інформації в системі - несанкціоновані дії щодо інформації в системі, внаслідок яких змінюється її вміст; порядок доступу до інформації в системі - умови отримання користувачем можливості обробляти інформацію в системі та правила обробки цієї інформації.

Указом Президента України від 22травня 1998 року N 505/98 затверджено Положення про порядок здійснення криптографічного захисту інформації в Україні.

Відповідно до п.1 Положення визначає порядок здійснення криптографічного захисту інформації з обмеженим доступом, розголошення якої завдає (може завдати) шкоди державі, суспільству або особі.

За змістом п.2 Положення вжиті у цьому Положенні терміни мають таке значення:

криптографічний захист - вид захисту, що реалізується за допомогою перетворень інформації з використанням спеціальних даних (ключових даних) з метою приховування (або відновлення) змісту інформації, підтвердження її справжності, цілісності, авторства тощо;

засіб криптографічного захисту інформації - програмний, апаратно-програмний, апаратний або інший засіб, призначений для криптографічного захисту інформації;

криптографічна система (криптосистема) - сукупність засобів криптографічного захисту інформації, необхідної ключової, нормативної, експлуатаційної, а також іншої документації (у тому числі такої, що визначає заходи безпеки), використання яких забезпечує належний рівень захищеності інформації, що обробляється, зберігається та (або) передається.

Державну політику у сфері криптографічного захисту інформації відповідно до закону реалізує Державна служба спеціального зв`язку та захисту інформації України (далі - Держспецзв`язку України) (п.3 Положення).

Державні органи, підприємства, установи і організації придбавають, вивозять з України, використовують криптосистеми і засоби криптографічного захисту інформації за погодженням з Адміністрацією Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України (п.5 Положення).

Для криптографічного захисту конфіденційної інформації використовуються криптосистеми і засоби криптографічного захисту, які мають сертифікат відповідності (п.8 Положення).

Таким чином порядок здійснення криптографічного захисту інформації є обов`язковим для всіх державних установ, у тому числі і для Національної поліції з метою застосування у роботі лазерного вимірювача швидкості.

Як вже зазначено вище судовою колегією, проведення експертного висновку у сфері криптографічного захисту інформації відповідно до закону реалізує Державна служба спеціального зв`язку та захисту інформації.

Міністерством економічного розвитку і торгівлі України 29 серпня 2012 року видано сертифікат затвердження типу засобів вимірювальної техніки № UА-МІ/1-290302012.

Даним сертифікатом затверджено сам засіб вимірювальної техніки - лазерного вимірювача швидкості LTI 20-20 "TruCAM" без зазначення номеру такого вимірювача.

Окрім того, постановою Кабінету Міністрів України №373 від 29 березня 2006 року затверджено Правила забезпечення захисту інформації в інформаційних,телекомунікаційних та інформаційно-телекомунікаційних системах.

Згідно п з 3 у Правилах наведені нижче терміни вживаються у такому значенні:

автентифікація - процедура встановлення належності користувачеві інформації в системі (далі - користувач) пред`явленого ним ідентифікатора;

ідентифікація - процедура розпізнавання користувача в системі як правило за допомогою наперед визначеного імені (ідентифікатора) або іншої апріорної інформації про нього, яка сприймається системою.

Як зазначено у п.11 Правил у системі здійснюється обов`язкова реєстрація:

- результатів ідентифікації та автентифікації користувачів;

- результатів виконання користувачем операцій з обробки інформації;

- спроб несанкціонованих дій з інформацією;

- фактів надання та позбавлення користувачів права доступу до інформації та її обробки;

- результатів перевірки цілісності засобів захисту інформації.

Забезпечується можливість проведення аналізу реєстраційних даних виключно користувачем, якого уповноважено здійснювати управління засобами захисту інформації і контроль за захистом інформації в системі (адміністратор безпеки).

Реєстрація здійснюється автоматичним способом, а реєстраційні дані захищаються від модифікації та знищення користувачами, які не мають повноважень адміністратора безпеки.

Контроль за забезпеченням захисту інформації в системі полягає у перевірці виконання вимог з технічного та криптографічного захисту інформації та здійснюється у порядку, визначеному Адміністрацією (п.24).

Таким чином, з огляду за вищевикладене, колегія суддів доходить висновку, що проведення державної експертизи у сфері криптографічного захисту інформації є обов`язковим, у т.ч. і щодо всіх не лише заявлених Національною поліцією України, а також використовуваних у роботі засобів лазерного виміру швидкості LTI 20-20 "TruCAM".

Як встановлено судом апеляційної інстанції в ході розгляду справи, засіб лазерного виміру швидкості LTI 20-20 "TruCAM" із номером ТС001148 не був об`єктом експертного дослідження у відповідному висновку від 27.09.2018 року, а тому не може бути використаний для вимірювання швидкості руху транспортних засобів.

Щодо наданого Департаментом Національної поліції свідоцтва про повірку законодавчо врегульованого засобу вимірювальної техніки №22-01/13823 від 15 листопада 2018 року, колегія суддів зазначає наступне.

Наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України видано наказ №193 від 08.02.2016 року "Про затвердження Порядку проведення повірки законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, та оформлення її результатів".

Відповідно до п. 1 цей Порядок установлює процедуру та умови проведення повірки законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки (далі - ЗВТ), що перебувають в експлуатації, а також оформлення її результатів.

Згідно з п. 4 Порядку ЗВТ підлягають періодичній повірці, повірці після ремонту, а також можуть проводитися позачергова, інспекційна та експертна повірки.

Таким чином, проведенню повірки засобу вимірювальної техніки має передувати експертний висновок Державної служби Спецзв`язку та захисту інформації України, видача Сертифікату затвердження типу засобів вимірювальної техніки.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що відповідачем використано під час вимірювання швидкості руху транспортного засобу, яким керував позивач, лазерним вимірювачем швидкості LTI 20-20 "TruCAM" № ТС001148, який не був заявлений до експертного дослідження Держспецзв`язком, який не пройшов відповідного дослідження правильно реалізованого криптографічного алгоритму шифрування відповідно до ДСТУ ISO/IEC 18033-3:2015, щодо забезпечення його конфіденційності, цілісності та автентичності зареєстрованих даних, а тому його застосування для вимірювання швидкості руху позивачем не можна вважати законним, а показники такого вимірювального приладу вірними.

Таким чином, вимірювання швидкості руху автомобіля, яким керував позивач, було проведено з використанням лазерного вимірювача швидкості, який не пройшов необхідної сертифікації, а отже такі дії вчинено не у спосіб, передбачений законом і використосувати його показники правових підстав не було.

Отже, постанова серія ЕАК №1542024 від 21 вересня 2019 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого не в автоматичному режимі, є протиправною та підлягає скасуванню, а провадження у справі закриттю.

Разом з тим, судова колегія звертає увагу на наступне.

Із наданого відповідачем відеозапису вбачається, що зафіксоване правопорушення стосується іншої особи та автомобіля, зокрема державний реєстраційний номер автомобіля зафіксованого на вказаному відеозаписі НОМЕР_2 , також, вказаний автомобіль іншої марки, ніж автомобіль позивача. Крім того, вказане порушення ПДР України зафіксовано за допомогою лазерного вимірювача швидкості TruCam LTI 20/20 ТС001115.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що відеозапис наданий відповідачем на підтвердження порушення позивачем ПДР України не може бути прийняти судом як належний доказ.

З урахуванням вищевикладених доводів та встановлених у справі обставин, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а тому апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню, рішення Солом`янського районного суду м.Києва від 10 квітня 2020 року - скасуванню з прийняттям постанови про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Відповідно до ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з пунктом другим частини першої статті 315 КАС за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

За змістом частини першої статті 317 КАС підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Згідно з ч. 1 ст. 271 КАС України у справах, визначених статтями 273-277, 280-289 цього Кодексу, суд проголошує повне судове рішення.

Копії судових рішень у справах, визначених цією статтею, невідкладно видаються учасникам справи або надсилаються їм, якщо вони не були присутні під час його проголошення.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 272 КАС України судові рішення за наслідками розгляду судами першої інстанції справ, визначених статтями 273, 275-277, 280, 282, пунктами 5 та 6 частини першої статті 283, статтями 286-288 цього Кодексу, набирають законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі їх апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. Судові рішення суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду справ, визначених статтями 273-277, 282-286 цього Кодексу, набирають законної сили з моменту проголошення і не можуть бути оскаржені.

Керуючись ст. ст. 229 241 242 243 271 272 308 310 313 315 317 321 322 325 КАС України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Солом`янського районного суду м.Києва від 10 квітня 2020 року скасувати та прийняти постанову наступного змісту.

Адміністративним позовом ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову серія ЕАК № 1542024 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого не в автоматичному режимі від 21 вересня 2019 року, винесену інспектором 2 батальйону 3 роти Управління патрульної поліції у м. Києві Зінченком Є.В., про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 122 КпАП України з накладенням стягнення у вигляді штрафу в сумі 255 гривень, провадження по справі про адміністративне правопорушення закрити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення і не може бути оскаржена.

Судді