27.04.2020 | Автор: Олександр Б.
Задать вопрос автору
Присоединяйтесь к нам в социальных сетях: telegram viber youtube

Суд: Форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер, тому сторона повинна довести їх наявність (Господарський суд Харківської області, № 922/823/20, 21.04.20)

Суд: Форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер, тому сторона повинна довести їх наявність (Господарський суд Харківської області, № 922/823/20, 21.04.20) - 0_07877700_1587980970_5ea6aaaa1341b.jpg

Фабула судового акта: Нагадаємо, що 17 березня 2020 року Законом України № 530-IX частину другу статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» було доповнено приписом про те, що до форс-мажорних обставинам (обставин непереборної сили) може бути віднесено встановлений Кабінетом Міністрів України також карантин.

За інформацією, що міститься на сайта Торгово-промислові палати України, з моменту введення карантину на території України до системи ТПП в Україні надійшло понад 10 тисяч звернень щодо отримання консультацій і документального підтвердження для можливого звільнення від виконання умов договору і зобов'язань згідно із законодавчими й іншими правовими актами. У тому числі, - і про отримання документального обґрунтування для продовження термінів виконання договору або зобов'язань без застосування штрафних санкцій за прострочку, що виникла в зв'язку з введенням карантину, а також іншими обставинами, які роблять об'єктивно неможливим виконання зобов'язань. За місяць карантину співробітниками ТПП України та регіональних ТПП також було розглянуто близько 1300 звернень про засвідчення форс-мажорних обставин і отримання відповідного сертифіката. За період дії карантину система ТПП в Україні, продовжуючи працювати в стандартному режимі, вже оформила понад 600 сертифікатів про наявність форс-мажорних обставин.

За словами президента Торгово-промислової палати України: «Ми вивчаємо договірну базу й обставини, на які посилається одна зі сторін. Найчастіше в процесі вивчення документів виявляються факти, коли за засвідченням форс-мажорів звертаються компанії, які намагаються посилатися на обставини введеного карантину як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання зобов'язань через проблеми, що виникли давно. В цьому випадку потрібно розуміти, що їх некоректно подані документи і нечесні обґрунтування можуть стати причинами звернення їх контрагентів до судів, а також підставою 100% програних справ. Також надходить багато звернень без документів, що обґрунтовують неможливість виконання своїх зобов'язань у зв'язку з певними обставинами. В обох випадках дані факти будуть підставою для оформлення відмов у видачі сертифікатів – таких приблизно 10% від заяв, що надійшли».

Справа, що пропонується увазі читачів, характеризує невдалу спробу відповідача уникнути відповідальності за порушення господарського зобов`язання з причин наявності форс-мажорних обставин.

Отже, позивач (Товариство з обмеженою відповідальністю) звернувся до господарського суду з позовом до Державного підприємства про стягнення 52 206,01 грн за поставлений товар за договором поставки від 01.05.2019, з яких: 47 162,58 грн - основна заборгованість, 4 091,51 грн - пеня, 951,92 грн - 6% річних. Також позивач просив стягнути з відповідача судові витрати, а саме - суму сплаченого судового збору у розмірі 2102,00 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8 000,00 грн.

У відзиві на позовну заяву відповідач стверджував, що у зв`язку із встановленням Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої корона вірусом SARS-CoV-2» з 12.03.2020 на всій території України карантину, нарахування штрафних санкцій є неправомірним по відношенню до відповідача, оскільки відповідно до ст.14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» до форс-мажорних обставин відноситься, зокрема, також введення карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України.

Втім, господарський суд позов задовольнив повністю, зазначивши, що ознаками форс-мажорних обставин є наступні: вони не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; мають надзвичайний характер; є невідворотними; унеможливлюють виконання зобов`язань за даних умов здійснення господарської діяльності.

Форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер. При їх виникненні, сторона яка посилається на дію форс-мажорних обставин повинна це довести. Сторона яка посилається на конкретні обставини повинна довести те, що вони є форс-мажорними, в тому числі, саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність. Те що форс-мажорні обставини необхідно довести, не виключає того, що наявність форс-мажорних обставин може бути засвідчено відповідним компетентним органом.

Наявність форс-мажорних обставин засвідчується Торгово-промисловою палатою України та уповноваженими нею регіональними торгово-промисловими палатами, у відповідності до статей 14, 141 Закону України Про торгово-промислові палати України № 671/97-ВР від 02 грудня 1997 року (із змінами та доповненнями), шляхом видачі сертифіката. Порядок засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), із зазначенням компетенції ТПП України та регіональних ТПП, форми заяви, необхідних документів, строків видачі сертифікату тощо, визначено Регламентом засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), який затверджено рішенням президії Торгово-промислової палати України від 18.12.2014 № 44(5).

За висновкому суду матеріали справи не містять підтверджуючих документів про наявність обставин, що звільняють відповідача від відповідальності за невиконання зобов`язання. Таких документів відповідачем до суду надано не було.

Суд також окремо зазначив, що не може погодитись з доводами відповідача в частині застосування до нього штрафних санкцій, також і з тих причин, що період нарахування пені та 6% річних з 17.11.2019 по 12.03.2020 взагалі не охоплює період введення карантину на території України, а заявлені до стягнення відсотки не є штрафними санкціями у розумінні закону.

Аналізуйте судовий акт: ВП ВС: Зобов'язання ТПП України видати сертифікат про засвідчення форс-мажорних обставин не є публічно-правовим та не належить до юрисдикції адміністративних судів (ВП ВС, № 805/2078/15 а, 31.10.18)

Суд: визнав винною у порушенні правил щодо карантину людей (ст. 44-3 КУпАП) посадову особу магазину-закусочної та оштрафував її на 34000 гривень (Постанова Мар`їнського районного суду, № 237/1196/20, від 23.03.20)

Суд: Відчинені двері магазину не свідчать про його роботу, а отже не є порушенням карантину (Жовтневий райсуд м. Запоріжжя у справі № 331/1132/20 від 06.04.2020)

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" квітня 2020 р.м. Харків Справа № 922/823/20

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Жельне С.Ч.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СХІДНА СЕРВІСНА КОМПАНІЯ №1", м.Харків до Державного підприємства "Український науково-технічний центр металургійної промисловості "Енергосталь", м. Харків про стягнення коштів без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "СХІДНА СЕРВІСНА КОМПАНІЯ №1" звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до Державного підприємства "Український науково-технічний центр металургійної промисловості "Енергосталь" про стягнення 52 206,01 грн. за поставлений товар за договором поставки №10519/1 від 01.05.2019, з яких: 47162,58 грн. основна заборгованість, 4091,51 грн. пеня, 951,92 грн. 6% річних. Також позивач просить стягнути з відповідача судові витрати, а саме - суму сплаченого судового збору у розмірі 2102,00 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8 000,00 грн.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 23.03.2020 було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження по справі № 922/823/20, розгляд справи було вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Відповідно до частини першої пункту 3 статті 12 ГПК України, спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Для цілей цього Кодексу визначено поняття малозначних справ, а саме - це справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також справи незначної складності, визнані судом малозначними.

Частиною 1 статті 247 ГПК України встановлено, що малозначні справи розглядаються у порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідно до частини 1 статті 250 ГПК України, питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Відповідно до частини 5 статті 252 ГПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвала суду від 23.03.2020, що була направлена на адресу сторін, отримана сторонами про що свідчать відмітки на поштових повідомленнях, які повернулись до суду.

Відповідач 09.04.2020 р. через канцелярію суду надав відзив на позовну заяву (вх.№8884), в якому просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені, 6-ти процентів річних та витрат на правову допомогу.

Згідно ст. 248 ГПК України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до частини 1 статті 252 ГПК України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Згідно частини 2 статті 252 ГПК України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Згідно статті 114 ГПК України, суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, яка ратифікована Україною 17.07.1997, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про вчинення усіх необхідних дій для розгляду справи та про достатність у матеріалах справи документальних доказів для вирішення спору по суті.

Перевіривши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані Позивачем докази, суд встановив наступне.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «СХІДНА СЕРВІСНА КОМПАНІЯ №1» (Постачальник, позивач) та Державним підприємством «УКРАЇНСЬКИЙ НАУКОВО-ТЕХНІЧНИЙ ЦЕНТР МЕТАЛУРГІЙНОЇ ПРОМИСЛОВОСТІ «ЕНЕРГОСТАЛЬ» (Покупець, відповідач) укладено договір поставки №10519/1, відповідно до умов якого постачальник зобов`язується поставити, а Покупець прийняти і оплатити товар (далі Товар) в асортименті, кількості і за ціною, що зазначаються у відповідних видаткових накладних.

Відповідно до п.2.1 Договору ціна за товарну позицію і сума всієї партії Товару зазначаються у видаткових накладних, що складаються Постачальником на підставі заявок Покупця. Вартість доставки Товару до пунктів поставки входить у вартість Товару.

Так, на виконання умов договору поставки позивачем поставлено відповідачу товар на загальну суму 47 162,58 грн., що підтверджується видатковими накладними від 17.10.2019 (а.с.27-31).

Пунктом 2.3 Договору встановлено зобов`язання Покупця оплатити всю суму, яка зазначена у видатковій накладній на кожну партію Товару, протягом 30-ти календарних днів включно, починаючи з дня, що слідує за днем поставки. Оплата товару здійснюється перерахуванням коштів на розрахунковий рахунок Позивача датою оплати вважається дата зарахування коштів на цей рахунок.

Відповідач товар у власність від позивача отримав, натомість його вартість у погоджені договором строки не здійснив, внаслідок чого, у відповідача утворилася заборгованість, яка склала 47 162,58 грн.

З метою досудового врегулювання спору позивачем на адресу відповідача за вих.№3 від 15.01.2020 було направлено претензію з вимогою про необхідність сплатити наявну заборгованість за Договором №10519/1 від 01.05.2019 у розмірі 47162,58 грн.

На зазначену претензію відповідачем була надана відповідь №1-01-49к від 23.01.2020, в якій останній визнає заборгованість за Договором №10519/1 від 01.05.2019 у розмірі 47162,58 грн., проте у зв`язку із наявністю невирішених організаційних питань, пов`язаних з розпорядженням коштів на рахунках у банківських установах, відповідач тимчасово не має технічної можливості сплатити заборгованість.

Позивач зазначає про наявність у відповідача заборгованості за поставлений товар у розмірі 47 162,58 грн, що зумовило звернення позивача до суду із даним позовом про стягнення з відповідача суми заборгованості. Також, у зв`язку із простроченням оплати товару, позивачем здійснено нарахування пені у розмірі 4091,51 грн. та 6% річних у розмірі 951,92 грн. згідно п. 6.1 договору.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 629 ЦК України встановлює обов`язковість договору для виконання сторонами.

Згідно з ч. 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставини, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до частин першої, третьої статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Судом встановлено, що позивачем свої зобов`язання за договором поставки виконані, про що свідчать видаткові накладні №ВСК00006217, №ВСК00006218, №ВСК00006219, №ВСК00003278, №ВСК0000379 від 17.10.2019, що містяться у матеріалах справи.

Поставку позивачем товару на виконання умов договору укладеного між сторонами не спростовано відповідачем у справі, а отже у матеріалах справи наявні докази належного виконання позивачем договору на загальну суму 47 162,58 грн, отже наявність у відповідача заборгованості у розмірі 47 162,58 грн є доведеною та такою, що підлягаю задоволенню.

Також, позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 4091,51 грн. та 6% річних у розмірі 951,92 грн нарахованих за період з 17.11.2019 по 18.03.2020, згідно п.6.1 договору.

Пунктом 6.1 сторонами погоджено, що у випадку прострочення сплати за поставлений Товар Покупець зобов`язаний сплатити на користь Постачальника пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на момент прострочення, від несплаченої вчасно суми за кожний день такого прострочення. Крім того, якщо Покупець прострочить оплату товару, він зобов`язується сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 6 (шість) процентів річних від простроченої суми (з урахуванням індексу інфляції), починаючи від дня, коли Товар має бути оплачений, до дня його фактичної оплати.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Частиною 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За змістом ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.

Відповідно до ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з ст.1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до ст.3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з ч.2 ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Перевіривши правомірність та правильність нарахування позивачем пені та 6% річних за період з 17.11.2019 по 18.03.2020 суд вважає, що позовні вимоги в цій частині є вірними та обгрунтованими.

У відзиві на позовну заяву відповідач стверджує, що у зв`язку із встановленням Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої корона вірусом SARS-CoV-2» з 12.03.2020 на всій території України карантину, нарахування штрафних санкцій є неправомірним по відношенню до відповідача, оскільки відповідно до ст.14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» до форс-мажорних обставин відноситься , зокрема, також введення карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України.

Суд не погоджується з даним твердженням відповідача, оскільки період нарахування позивачем пені та 6% річних з 17.11.2019 по 12.03.2020 взагалі не охоплює період введення карантину на території України, а заявлені до стягнення відсотки не є штрафними санкціями у розумінні закону.

Визначення форс-мажору дається у Законі України Про торгово-промислові палати в Україні. Відповідно до ч. 2 ст. 14-1 вказаного Закону форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Ознаками форс-мажорних обставин є наступні:

- вони не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин;

- мають надзвичайний характер;

- є невідворотними;

- унеможливлюють виконання зобов`язань за даних умов здійснення господарської діяльності.

Форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер. При їх виникненні, сторона яка посилається на дію форс-мажорних обставин повинна це довести. Сторона яка посилається на конкретні обставини повинна довести те, що вони є форс-мажорними і що ці обставини є форс-мажором саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин довести їх надзвичайність та невідворотність. При укладенні договору сторони можуть реально оцінювати потенційні загрози прийняття того чи іншого нормативного акту, що зробить неможливим виконання зобов`язань за договором. Те що форс-мажорні обставини необхідно довести, не виключає того, що наявність форс-мажорних обставин може бути засвідчено відповідним компетентним органом.

Наявність форс-мажорних обставин засвідчується Торгово-промисловою палатою України та уповноваженими нею регіональними торгово-промисловими палатами, у відповідності до статей 14, 141 Закону України Про торгово-промислові палати України № 671/97-ВР від 02 грудня 1997 року (із змінами та доповненнями), шляхом видачі сертифіката. Порядок засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), із зазначенням компетенції ТПП України та регіональних ТПП, форми заяви, необхідних документів, строків видачі сертифікату тощо, визначено Регламентом засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), який затверджено рішенням президії Торгово-промислової палати України від 18.12.2014 № 44(5).

Матеріали справи не містять підтверджуючих документів про наявність обставин, що звільняють Покупця (відповідача по справі) від відповідальності за невиконання зобов`язання. Таких документів відповідачем до суду надано не було.

При цьому аргументи відповідача стосовно неможливості здійснення оплати боргу через невиконання Міністерством розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України рішень Київського районного суду міста Харкова від 27.11.2019 та від 16.01.2020 по справі №935/21499/19 в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді керівника ДП «УкрНТЦ`Енергосталь», який має право підпису платіжних документах не можуть бути прийняті судом як достатні підстави для звільнення відповідача від відповідальності за порушення умов Договору, оскільки у відповідності до ст.629 ЦК України умови договору є обов`язковими до виконання сторонами.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що у даному випадку наявна одностороння відмова «УкрНТЦ «Енергосталь» від виконання умов договору поставки №10519/1 від 01.05.2019, а нарахована позивачем сума пені та 6% річних відповідно до п. 6.1 Договору є обґрунтованою та підлягає стягненню з відповідача.

Також, суд зазначає, що позивач просив покласти на відповідача 8000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу

Частинами 2, 3 статті 126 ГПК України встановлено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

На підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу адвоката позивач у позовній заяві посилається на Договір про надання правової допомоги №54 від 06.08.2019 та додаткову угоду до нього від 02.03.2020.

Суд, зазначає, що відділом документального забезпечення контролю (канцелярія) 18.03.2020 було складено АКТ, з якого вбачається, що під час перевірки документів позовної заяви, що надійшли до суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «СХІДНА СЕРВІСНА КОМПАНІЯ №1» не виявилося зазначених у додатку документів, а саме - Договору про надання правової допомоги №54 від 06.08.2019 з додатковою угодою від 02.03.2020.

Вказане обумовлює відсутність доведення з боку позивача, обставин надання ТОВ «СХІДНА СЕРВІСНА КОМПАНІЯ №1» професійної правничої допомоги.

Суд також враховує правові висновки, що викладені в постанові Верховного Суду від 03 травня 2018 року у справі №372/1010/16-ц, де зазначено наступне.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність") або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного договору. Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. Якщо стороною буде документально доведено, що нею понесені витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

Будь-яких платіжних документів про оплату понесених витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 8000,00 грн. позивачем також до позовної заяви додано не було.

Приймаючи до уваги вищевикладене, дослідивши докази, надані позивачем в підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу, суд дійшов висновку, що заявлені витрати у розмірі 8000,00 грн. не підтверджуються належними та допустимими доказами, у зв`язку з чим клопотання ТОВ «СХІДНА СЕРВІСНА КОМПАНІЯ №1» про стягнення з відповідача судових витрат, пов`язаних з професійною правничою допомогою адвоката у розмірі 8000,00 грн., не підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується статтею 129 ГПК України, відповідно до якої судовий збір у разі задоволення позову покладається на відповідача, а отже судові витрати по сплаті судового збору за подання даного позову до суду у розмірі 2102,00 грн. слід покласти на відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України; ст. 11, 526, 611, 612, 623-629, 655, 712 Цивільного кодексу України; ст. 4, 20, 73, 74, 77, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Державного підприємства «УКРАЇНСЬКИЙ НАУКОВО-ТЕХНІЧНИЙ ЦЕНТР МЕТАЛУРГІЙНОЇ ПРОМИСЛОВОСТІ «ЕНЕРГОСТАЛЬ» (61166, м.Харків, пр.-т. Науки, будинок 9, код ЄДРПОУ 31632138) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СХІДНА СЕРВІСНА КОМПАНІЯ №1» (61010, м.Харків, вул. Аравійська, будинок 24, корпус Б-2, код ЄДРПОУ 39102468) заборгованість за договором поставки №10519/1 від 01.05.2019 в розмірі 47 162 грн. 58 коп., пеню 4091 грн. 51 коп., шість процентів річних 951 грн. 92 коп. та витрати по сплаті судового збору 2102 грн. 00 коп.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення відповідно до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням п.п. 17.5 п.17 Перехідних положень Кодексу.

Учасники справи можуть одержати інформацію по справі зі сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою http://court.gov.ua/.

Повне рішення складено "21" квітня 2020 р.

Суддя С.Ч. Жельне

2984
Просмотров
0
Комментариев
Оставьте Ваш комментарий:

Пожалуйста, авторизуйтесь или зарегистрируйтесь для добавления комментария.


Популярные статьи
Популярные судебные решения
ЕСПЧ
1