Договір вкладу має своїм наслідком передачу готівкових грошей вкладника у власність банку, і спричинення шкоди вкладнику працівником банку, не звільняє банк від відповідальності (Києво-Святошинський райсуд, справа № 369/10789/14-ц, 16.03.17)

Фабула судового акту: Позивач звернувся до суду з позовом, яким просив суд стягнути з ПАТ КБ «Хрещатик» (банк) на його користь заборгованість за договором банківського вкладу в розмірі 280 000 грн. Свої вимоги мотивував тим, що між ним та банком укладено договір банківського вкладу. Спочатку зобов'язання банком виконувалось належним чином та на його рахунок нараховувались відсотки за користування коштами. Але при зверненні до відповідача йому стало відомо, що кошти на його депозитному рахунку відсутні. Більш того, - на його заяву він отримав повідомлення банку про те, що за даними бухгалтерського обліку його договори не взагалі в банку обліковуються. Як видно з судового рішення, відповідач з приводу цих подій та обставин звернувся до правоохоронних органів (відомості про перебіг кримінального провадження у судовому рішенні відсутні)

Банк відповів позивачу зустрічним позовом, в якому просив суд визнати недійсним договір банківського вкладу, зазначивши, що цей договір на суму 280 000 грн. не зареєстрований у системі обліку депозитів банку та, як наслідок, в матеріалах справ відсутній будь-які документи щодо його укладення, а також вказував, позивачем не надано суду жодного документа, який би підтверджував внесення коштів на депозитний рахунок, і вказаний у договорі взагалі не існує.

Суд першох інстанції прийняв рішення, залишене без змін судом апеляційної інстанції, яким позов до банка задовольнив, визнав депозитний договір укладеним, визнав право за вкладником на відшкодування заборгованості банку за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб в межах гарантованої суми відшкодування. Відомості про перегляд справи у касаційному порядку відсутні.

У задоволенні зустрічного позову банку про визнання недійсним договору банківського вкладу суд відмовив.

При цьому суди виходили з того, що відповідно до ст. 61 ЦПК України не підлягають доказуванню обставини, які визнані сторонами. Відповідно до умов договору, позивач надав квитанцію про оплату комісії за відкриття поточного рахунку у відповідача, квитанцію про перерахування коштів на розрахунковий рахунок відкритий у відповідача та квитанцію про часткове зняття коштів з рахунку. Неповернутими залишились кошти в розмірі 267 830 грн.

Виходячи із змісту ст. 1058 ЦК України, договір банківського вкладу має своїм наслідком ту обставину, що готівкові гроші вкладника передаються останнім у власність банку. З договору банківського вкладу, укладення якого обумовлено передачею коштів вкладника у власність банку, можуть виникнути лише зобов'язальні правовідносини за участю вкладника (кредитора) і банку (боржника), а спричинення шкоди діями працівника банку вкладнику, не змінює характер цих відносин.

У зв’язку з цією справою доречно згадати про Правову позицію Верховного Суду України у справі № 6-352цс16, згідно з якою «Відповідні дії вкладника є необхідною умовою виникнення зобов'язання за договором банківського вкладу, згідно з яким на боці вкладника з'являється право вимагати від банку видачі суми вкладу і виплати відсотків на неї, а на стороні банку - відповідний обов'язок….З огляду на вищезазначене, суди дійшли помилкового висновку щодо спричинення шкоди діями працівника банку вкладнику, адже з моменту передачі грошових коштів уповноваженій особі банку саме банк є їх власником, а тому саме банку спричинена шкода вищезазначеним злочином».

Аналізуйте судовий акт: Банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (Суд від 07.12.2016р. у справі № 127/21740/16-ц)

Комісії щомісяця за обслуговування кредиту є незаконними, якщо банк не доведе, які саме послуги надаються позичальнику за таку комісію (ВСУ від 16 листопада 2016р. у справі № 6-1746цс16)

Несанкціонована споживачем транзакція обумовила визнання дій банку неправомірними, а визнання транзакції нечинною (ВССУ, справа № 6-32775ск15 від 01.02.2016 р.)

Несправедлива умова у кредитному договорі: плата за обслуговування та дострокове погашення кредиту не є конкретною сумою, а визначається за формулою із змінними величинами ( Постанова ВСУ №6-80цс12 від 12 вересня 2012р).

Вкладник є споживачем і у випадку прострочення повернення вкладу має право стягнути пеню з банку у розмірі 3% суми депозиту за кожен день прострочення, але є винятки! (ВСУ у справі № 6-37цс16 від 11 травня 2016р.)

Провадження № 2/369/1333/16

РІШЕННЯ

Іменем України

06.03.2017 року Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі:

головуючої судді Пінкевич Н.С.,

при секретарі Дуплій Т.В., Пилипець А.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Хрещатик», треті особи фонд гарантування вкладів фізичних осіб, уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Хрещатик» Костенко Ігор Іванович про зобов'язання вчинити дії та за зустрічним позовом Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Хрещатик» до ОСОБА_1 про визнання недійсним договору банківського вкладу, -

в с т а н о в и в :

У жовтні 2014 року позивач звернувся до суду з даним позовом. Свої вимоги мотивував тим, що між ним та ПАТ КБ «Хрещатик» укладено договір банківського вкладу (депозит) на суму 310 880 грн. на строк з 24 квітня 2013 року по 24 липня 2013 року. У липні він зняв частину коштів, а залишок суми в розмірі 280 000 грн. він знову розмістив в банку, уклавши новий договір строк на 12 місяців, до 24 липня 2014 року. Спочатку зобов'язання банком виконувалось належним чином та на його рахунок нараховувались відсотки за користування коштами до травня 2014 року. При зверненні до відповідача з даного питання, йому стало відомо, що кошти на його депозитному рахунку відсутні. За умовами договору він мав право на дострокове розірвання договору та повернення коштів. Разом з тим на його заяву отримав відмову, оскільки за даними бухгалтерського обліку його договори банківського вкладу не обліковуються в банку та відповідач з даного питання звернувся до правоохоронних органів. Оскільки відповідач відмовився повертати його кошти в розмірі 280 000 грн., тому вважає своє право порушеним.

Просив суд стягнути з ПАТ КБ «Хрещатик» на його користь заборгованість за договором банківського вкладу в розмірі 280 000 грн.

При розгляді справи позивач уточнив позовні вимоги. Вказав, що на підставі постанови Правління НБУ від 05 квітня 2016 року ПАТ КБ «Хрещатик» було віднесено до категорії неплатоспроможних, та запроваджено тимчасову адміністрацію.. В даний час банк оспорює та не визнає укладений між ними договір банківського вкладу, тому його право підлягає захисту в судовому порядку, визнавши даний договір укладеним. При цьому саме на банк покладається обов'язок відображення вкладників та передачі бази даних про вкладників. Сума боргу за договором банківського вкладу становить 267 830 грн.. Остаточно просив суд

У судовому засіданні ПАТ КБ «Хрещатик» звернувся з зустрічним позовом. Свої вимоги мотивував тим, що до подання позову ПАТ КБ «Хрещатик» розглядав заяву ОСОБА_1 на повернення вкладу від 04 червня 2014 року, та по факту відсутності коштів було проведено службове розслідування та ревізію Київського регіонального відділення за період 2011-2014 роки. За результатами перевірок встановлено, що за даними бухгалтерського обліку банку в Київському регіональному відділенні зареєстровано договір банківського вкладу «Оберіг» на 12 місяців № 222Б-385933, що був укладений 24.07.2013 року між сторонами на суму 1000 грн., а договір банківського вкладу на суму 280 000 грн., не укладався банком, не зареєстрований у системі обліку депозитів банку та як наслідок в матеріалах справ Київського регіонального відділення відсутній будь-які документи щодо його укладення. Вказував, що ОСОБА_1 не надано суду жодного документа, який би підтверджував внесення коштів на депозитний рахунок, позивач і не міг внести кошти в сумі 280 000 грн., на депозитний рахунок в зв'язку з тим, що рахунок вказаний у договорі не існує.

Просив визнати нікчемним договір № 222D - 385921 банківського вкладу «Оберіг» в національній валюті із щомісячною сплатою процентів від 24 липня 2013 року на суму 280 000 грн., укладений між сторонами.

При розгляді справи ПАТ КБ «Хрещатик» подав уточнену заяву. Вказав, що ОСОБА_1 не надав належних доказів на підтвердження внесення кошті на депозитний рахунок, передбачений договором, тому не було дотримано письмової форми. Оскільки договір не набрав жодної юридичної сили, тому він не створює жодних юридичних наслідків для сторін, які його підписали. Оспорюваний договір не зареєстрований в системі депозитів банку, відсутній в банку депозитний рахунок, вказаний у договорі, грошові кошти в сумі 310 880 грн. не обліковувались на рахунках банку, відсутність у ОСОБА_1 жодних доказів про внесення коштів на вкладний рахунок - тому даний договір є недійсним. Щодо даних обставин в даний час триває досудове розслідування.

Просив суд визнати недійсним договір №543/2013-222 банківського вкладу «Оберіг» в національній валюті із щомісячним приєднанням (капіталізацією) процентів до суми вкладу від 24 квітня 2013 року на суму 310 880 грн., укладений між ПАТ КБ «Хрещатик» та ОСОБА_1; судові витрати покласти на відповідача.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник позовні вимоги підтримали, проти доводів зустрічного позову заперечували. Просили суд задоволити позов в повному обсязі та відмовити в задоволенні зустрічного позову.

У судовому засіданні представник ПАТ КБ «Хрещатик» проти доводів позову заперечував, підтримав обставини та підстави, викладені в зустрічному позові. Просив суд задоводити зустрічний позов та відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1

У судове засідання представники ___ не з'явилися. Про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Причини неявки суду не повідомили. Клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надходило.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню, а в задоволенні зустрічного позову слід відмовити, виходячи з наступного.

За ст. 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

При розгляді справи встановлено, що 24 квітня 2013 року між ПАТ КБ «Хрещатик» Київське регіональне відділення (далі банк) було укладено договір банківського вкладу (депозит) № 543/2013-222D на суму 310 880 грн.

Відповідно до п. 1 депозитного договору від 24 квітня 2013 року строк його дії становив 3 місяці з 24 квітня 2013 року до 24 липня 2013 року.

Відповідно до квитанції банку від 24 квітня 2013 року № 18 ОСОБА_1 внесено готівку у сумі 310880 грн. з призначенням платежу «внесення готівки на поточний рахунок клієнта» (а. с. 18).

Відповідно до заяви на видачу готівки від 24 липня 2013 року № 87 позивачем було отримано відсотки та частину вкладу згідно з депозитним договором від 24 квітня 2013 року № 543/2013-222D у сумі 43050 грн (а. с. 19).

24 липня 2013 року між сторонами було укладено договір банківського вкладу (депозит) №222D-385921 на суму 280 000 грн, строком з 24 липня 2013 року по 24 липня 2014 року.

У червні 2014 року ПАТ КБ «Хрещатик» відмовився повертати позивачу грошові кошти, посилаючись на те, що за даними бухгалтерського обліку договір банківського вкладу (депозит) від 24 квітня 2013 року № 543/2013-222 на суму 310 880 грн. та договір банківського вкладу (депозит) від 24 липня 2013року № 222D-385921 на суму 280 000 грн. не обліковуються та відповідачем з цього приводу подано заяву до правоохоронних органів.

Відповідно до частини першої статті 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

З огляду на закріплене в ЦК України та інших нормативно-правових актах визначення договору банківського вкладу, банківський вклад (депозит) це кошти в готівковій або безготівковій формі, у валюті України або в іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку, які підлягають виплаті вкладнику відповідно до законів України та умов договору (стаття 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність»).

Договір банківського вкладу є реальним, оплатним договором і вважається укладеним з моменту прийняття банком від вкладника або третьої особи на користь вкладника грошової суми (вкладу).

Положенням статті 1059 ЦК України врегульовано питання про форму банківського вкладу та наслідки недодержання письмової форми договору.

За змістом статті 1059 ЦК України договір банківського вкладу укладається у письмовій формі.

Письмова форма договору банківського вкладу вважається додержаною, якщо внесення грошової суми підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або сертифіката чи іншого документа, що відповідає вимогам, встановленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту.

У разі недодержання письмової форми договору банківського вкладу цей договір є нікчемним.

П. 1.4. Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 3 грудня 2003 року № 516, (далі - Положення) передбачено, що залучення банком вкладів (депозитів) юридичних і фізичних осіб підтверджується: договором банківського рахунку; договором банківського вкладу (депозиту) з видачею ощадної книжки; договором банківського вкладу (депозиту) з видачею ощадного (депозитного) сертифіката; договором банківського вкладу (депозиту) з видачею іншого документа, що підтверджує внесення грошової суми або банківських металів і відповідає вимогам, установленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту.

У той же час, п. 8 гл. 2 розд. ІІІ Інструкції про касові операції у банках України, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 14 серпня 2003 року № 337, яка була чинною на момент укладення договору банківського вкладу передбачено, що після завершення приймання готівки клієнту видається квитанція (другий примірник прибуткового касового документа) або інший документ, що є підтвердженням про внесення готівки відповідній платіжній системі. Квитанція або інший документ, що є підтвердженням про внесення готівки у відповідній платіжній системі, має містити найменування банку, який здійснив касову операцію, дату здійснення касової операції (у разі здійснення касової операції в післяопераційний час - час виконання операції), а також підпис працівника банку, який прийняв готівку, відбиток печатки (штампа) або електронний підпис працівника банку, засвідчений електронним підписом САБ.

Відповідно до положень Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 12 листопада 2003 року № 492 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17 грудня 2003 року за № 1172/8493 (далі Інструкція), банки відкривають своїм клієнтам за договором банківського вкладу вкладні (депозитні) рахунки (пункт 1.8 Інструкції); договір банківського рахунку укладається в письмовій формі; один примірник договору зберігається в банку, а другий банк зобов'язаний надати клієнту під підпис (пункт 1.9 Інструкції); письмова форма договору банківського вкладу вважається дотриманою, якщо внесення грошової суми на вкладний (депозитний) рахунок вкладника підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або іншого документа, що відповідає вимогам, установленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) і звичаями ділового обороту.

Пункт 10.1 Інструкції передбачає порядок відкриття вкладних (депозитних) рахунків фізичним особам. Зокрема, після пред'явлення фізичною особою необхідних документів уповноважений працівник банку ідентифікує цю фізичну особу, після чого між банком і фізичною особою укладається в письмовій формі договір банківського вкладу; після укладення договору банківського вкладу фізична особа вносить або перераховує з іншого власного рахунку кошти на вкладний (депозитний) рахунок, після чого на підтвердження укладення договору банківського вкладу і внесення грошових коштів на вказаний рахунок банк видає фізичній особі ощадну книжку або інший документ, що її замінює і який видається згідно з внутрішніми положеннями банку.

Відповідно до п. 7.1 Інструкції видаткові операції за поточними рахунками фізичних осіб здійснюються за розпорядженням власника або за його дорученням на підставі довіреності (копії довіреності), засвідченої нотаріально, а у випадках, визначених законодавством України, іншими уповноваженими на це особами.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до п.1.1 договору банківського вкладу (депозит) від 24 липня 2013 року №222D-385921 банк приймає грошові кошти вкладника на вкладний (депозитний) рахунок № НОМЕР_2, що відкривається банком на його ім'я, у сумі 280000 грн. на строк з 24 липня 2013 року по 24 липня 2014 року (а.с.7).

Відповідно до довідки Прорізного відділення ПАТ КБ «Хрещатик» від 10 листопада 2014 року № 47/222-22-01/1892 у Київському регіональному відділенні ПАТ КБ «Хрещатик» рахунок № НОМЕР_2 на ім'я ОСОБА_1 не відкривався (а. с. 37).

За умовами п. 2.3.2 вказаного договору від 24 квітня 2013 року вкладник зобов'язується здійснити внесок коштів на вкладний рахунок у сумі, визначеній у п. 1.1 даного договору, шляхом перерахування коштів з поточного рахунку.

У п. 2.1 договору сторони визначили, що банк зобов'язується прийняти від вкладника грошові кошти на термін та на умовах даного договору та нести повну відповідальність за їх збереження; відкрити картковий рахунок з метою перерахування на нього нарахованих відсотків та суми вкладу відповідно до розділу 3 договору; нараховувати та виплачувати проценти відповідно до розділу 3 даного договору.

Відповідно до ст. 61 ЦПК України не підлягають доказуванню обставини, які визнані сторонами. Так, в судовому засіданні з пояснень сторін встановлено, що починаючи з 31 липня 2013 року щомісячно на картковий рахунок позивача без використання платіжної картки зараховувалися готівкові кошти у гривні шляхом проведення операції в POS-терміналі, встановленому в касі банку, та надав виписку за період з 24 липня 2013 року по 07 листопада 2014 року по особовому рахунку, відкритому на імя позивача за договором № 222D-385933 банківського вкладу «Оберіг» в національній валюті із щомісячним приєднанням (капіталізацією) процентів до суми вкладу від 24 липня 2013 року.

Дані пояснення узгоджується з письмовими матеріалами справи.

Відповідно до умов договору, позивач надав квитанцію про оплату комісії за відкриття поточного рахунку у відповідача від 24 квітня 2013 року в сумі 30 грн., квитанцію про перерахування коштів в розмірі 310880 грн. на розрахунковий рахунок відкритий у відповідача від 24 квітня 2013 року та квитанцію про часткове зняття коштів з рахунку на суму 43 050 грн. від 24 липня 2013 року. Неповернутими залишились кошти в розмірі 267 830 грн.

При розгляді даної справи суд враховує правову позицію Верховного Суду України у справі № 6-352цс16.

Згідно із частиною першою 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Відповідно до частини першої 1059 ЦК України договір банківського вкладу укладається в письмовій формі. Письмова форма договору банківського вкладу вважається додержаною, якщо внесення грошової суми підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або сертифіката чи іншого документа, що відповідає вимогам, встановленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту.

Пунктом 1.4 Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 3 грудня 2003 року № 516 передбачено, що залучення банком вкладів (депозитів) юридичних і фізичних осіб підтверджується: договором банківського рахунку; договором банківського вкладу (депозиту) з видачею ощадної книжки; договором банківського вкладу (депозиту) з видачею ощадного (депозитного) сертифіката; договором банківського вкладу (депозиту) з видачею іншого документа, що підтверджує внесення грошової суми або банківських металів і відповідає вимогам, установленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту.

Пунктом 2.9 глави 2 розділу IV Інструкції про ведення касових операцій банками в Україні, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 1 червня 2011 року № 174 передбачено, що банк (філія, відділення) зобов'язаний видати клієнту після завершення приймання готівки квитанцію (другий примірник прибуткового касового ордера) або інший документ, що є підтвердженням про внесення готівки у відповідній платіжній системі. Квитанція або інший документ, що є підтвердженням про внесення готівки у відповідній платіжній системі, має містити найменування банку (філії, відділення), який здійснив касову операцію, дату здійснення касової операції (у разі здійснення касової операції в післяопераційний час - час виконання операції або напис чи штамп «вечірні» чи «післяопераційний час»), а також підпис працівника банку (філії, відділення), який прийняв готівку, відбиток печатки (штампа) або електронний підпис працівника банку (філії, відділення), засвідчений електронним підписом САБ.

Виходячи з положень статті 1059 ЦК України, п. 1.4. Положення, п. 2.9 глави 2 розділу IV Інструкції письмова форма договору банківського вкладу вважається додержаною, якщо внесення грошової суми підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або сертифіката чи іншого документа, що відповідає вимогам, встановленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту. При цьому квитанція (другий примірник прибуткового касового документа) або інший документ є підтвердженням про внесення готівки у відповідній платіжній системі.

Договір банківського вкладу має своїм наслідком ту обставину, що готівкові гроші вкладника передаються останнім у власність банку, а безготівкові гроші - в повне розпорядження банку. Відповідні дії вкладника є необхідною умовою виникнення зобов'язання за договором банківського вкладу, згідно з яким на боці вкладника з'являється право вимагати від банку видачі суми вкладу і виплати відсотків на неї, а на стороні банку - відповідний обов'язок. З договору банківського вкладу, укладення якого обумовлено передачею коштів вкладника у власність банку, можуть виникнути лише зобов'язальні правовідносини за участю вкладника (кредитора) і банку (боржника).

З огляду на вищезазначене, суди дійшли помилкового висновку щодо спричинення шкоди діями працівника банку вкладнику, адже з моменту передачі грошових коштів уповноваженій особі банку саме банк є їх власником, а тому саме банку спричинена шкода вищезазначеним злочином.

Вкладник має право вимоги до банку про повернення вкладу за договором банківського вкладу з урахуванням нарахованих процентів згідно умов укладеного договору та застосуванням наслідків, передбачених договором та законом, у разі порушення банком своїх зобов'язань за договором.

Так, згідно з частиною другою статті 625 ЦК України в разі порушення грошового зобов'язання боржник, який прострочив його виконання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Оскільки відкриття будь-якого рахунку, перерахування, зарахування на них коштів є обов'язком банку та здійснюється лише уповноваженими особами банку, вкладник до даних операцій немає доступу та не є його обов'язком, тому доводи відповідача, що ОСОБА_1 немає доказів про здійснення внеску на вкладний рахунок суд до уваги не бере. На підтвердження своїх доводів щодо внесення коштів позивачем надано суду відповідну квитанцію. З поданих квитанцій вбачається, що уповноважені працівники банку прийняли кошти від ОСОБА_1. Даний доказ є належним та допустимим, оскільки відповідач не спростував неприйняття даних коштів, фіктивність чи підробку даної квитанції або існування будь-яких інших фінансових зобов'язань між ОСОБА_1 та ПАТ КБ «Хрещатик». Разом з тим, згідно висновку експерта всі квитанції містять печатку банку та підписи уповноважених осіб.

На підставі викладеного та те, що відповідач оспорює укладення договору від 24 квітня 2013 року на загальну суму 310 880 грн., що є порушенням прав позивача та на його подальше право як вкладника банку отримати гарантоване відшкодування, позовні вимоги про визнання даного договору укладеним та визнання його вкладником на суму 267 830 грн. по договору підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» метою цього Закону є захист прав і законних інтересів вкладників банків, зміцнення довіри до банківської системи України, формулювання залучення коштів у банківську систему України, забезпечення ефективної процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків.

Відповідно до ст.45 ч.5 Закону України «Про систему гарантування ладів фізичних осіб» вимоги фізичних осіб - вкладників у межах гарантованої Фондом суми відшкодування за вкладами не заявляються.

Відповідно до п.п.1,2 ч.5 ст.36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» під час тимчасової адміністрації не здійснюється задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку (за винятком гарантованих сум порядок відшкодування яких встановлений зазначеним законом), примусове стягнення коштів та майна банку.

У п.4 ч.1 ст.2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» визначено, у що цьому Законі термін «вкладник» вживається у значенні «фізична особа (крім фізичних осіб суб'єктів підприємницької діяльності), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката».

Відповідно до ст.2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» передбачено, що кредитор банку юридична або фізична особа, яка має документально підтверджені вимоги до боржника щодо його майнових зобов'язань.

Згідно з ст.36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» обмеження, встановлене п.1 ч.5 ст.36 вказаного закону, не поширюється на зобов'язання банку щодо виплати коштів за вкладами вкладників за договорами, строк яких закінчився, та за договорами банківського рахунку вкладників. Зазначені виплати здійснюються в межах суми відшкодування, що гарантується фондом, в національній валюті країни.

Статтею 26 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» передбачено, що фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день початку процедури введення фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру з відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200 000 грн.

Порядок відшкодування Фондом коштів за вкладами встановлюється Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та «Положенням про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами», затвердженим Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 14 від 09.08.2012 року.

Відповідно до п.2 Положення «Про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами» Банк після отримання повідомлення про віднесення банку до категорії неплатоспроможних станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку повинен здійснити: відображення в базі даних сум залишків коштів на рахунках вкладників з урахуванням видаткових операцій (зокрема сум за операціями, що успішно пройшли процедуру авторизації, але не були включені до клірингових вимог) та без урахування сум прибуткових операцій, проведених після початку процедури виведення Фондом банку з ринку; консолідацію інформації про вкладників на рівні головного банку; звірку сум залишків за вкладами і нарахованими відсотками, зменшеними на суму податку, між базою даних та балансовими рахунками, на яких обліковуються вклади і нараховані за ними відсотки. Результати звірки оформлюються у вигляді Акта звірки бази даних та балансових рахунків за формою, визначеною Правилами формування та ведення баз даних про вкладників, затвердженими рішенням виконавчої дирекції Фонду від 09 липня 2012 року № 3, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 23 серпня 2012 року за № 1430/21742; надання Фонду протягом трьох робочих днів файлів бази даних «Б», «2», «М» і «№> за структурою, визначеною Правилами, разом із супровідним листом.

Банк має право надати до Фонду зміни та уточнення до бази даних про вкладників. Зміни надаються до Фонду на паперових та електронних носіях разом із супровідним листом.

У супровідному листі зазначаються: тип змін (зміна реквізитів вкладника без зміни гарантованої суми відшкодування, тимчасове обмеження, зняття тимчасового обмеження, зміна сум залишків коштів тощо); кількість інформаційних рядків, що змінюються; підсумкові значення сум у файлі змін (за записами, що змінюються).

Усі зміни до бази даних про вкладників надаються окремими файлами відповідно до типу змін.

Враховуючи, що до повноважень відповідача відноситься відображення вкладників на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку та передачу уповноваженій особі бази даних про вкладників, тому позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню у повному обсязі.

Також суд приходить до висновку про відмову в задоволенні зустрічного позову.

Частиною 1 статті 215 ЦК України передбачені підстави недійсності правочину, а саме: недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені частиною першою-третьою (зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, п'ятою (правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним) та шостою (правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей) статті 203 ЦК України.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.1-3, 5, 6 ст. 203 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного судочинства, а також інтересам держави та суспільства, його моральним засадам.

Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Відповідно до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст.627 ЦК України, відповідно до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Ч.1 ст.628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Суд вважає, що при укладенні умов від 24 квітня 2013 року сторони діяли вільно, виходячи з власних інтересів, прийняли рішення про вибір контрагента та про вступ з ним в договірні відносини, на власний розсуд з контрагентом визначила характер договору, який вони уклали, його умови (зміст), договір підписаний уповноваженими особами та містить печатку установи.

За ст. 59 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Відповідно до ст. 60 ЦПК України доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Інших доказів на підтвердження своїх доводів позивачем ПАТ КБ «Хрещатик» суду не надано.

Таким чином, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об'єктивно наявні у справі докази, оцінив їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв'язок у сукупності, з'ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням того, що відповідно до ст.1 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, суд дійшов висновку про необхідність відмови в задоволенні зустрічних позовних вимог та задоволення первісного позову.

Керуючись ст.ст. 57-64, 208-223 ЦПК України, -

в и р і ш и в :

Позов ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Хрещатик», треті особи фонд гарантування вкладів фізичних осіб, уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Хрещатик» про зобов'язання вчинити дії - задоволити.

Визнати депозитний договір №543/2013-222 від 24.04.2013 року між ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1) та Публічним акціонерним товариством «Комерційний банк «Хрещатик» (код ЄДРПОУ 19364259) на загальну суму 310 880 грн. укладеним.

Визнати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1) вкладником Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Хрещатик» (код ЄДРПОУ 19364259) на суму 267 830 (двісті шістдесят сім тисяч вісімсот тридцять) грн. 00 коп. згідно депозитного договору №543/2013-222 від 24.04.2013 року.

Визнати за вкладником ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1) право на відшкодування заборгованості Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Хрещатик» (код ЄДРПОУ 19364259) на частину вкладу в розмірі 267 830 (двісті шістдесят сім тисяч вісімсот тридцять) грн. 00 коп. згідно депозитного договору №543/2013-222 від 24.04.2013 року за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб в межах гарантованої суми відшкодування.

Зобов'язати Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Хрещатик» (код ЄДРПОУ 19364259) включити до бази даних про вкладників інформацію про депозитний договір №543/2013-222 від 24.04.2013 року, укладений між ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1) та Публічним акціонерним товариством «Комерційний банк «Хрещатик» (код ЄДРПОУ 19364259) на загальну суму 310 880 грн., та залишок неповернутої суми в розмірі 267 830 грн. та зобов'язати Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Хрещатик» (код ЄДРПОУ 19364259) надати ці зміни у бази даних про вкладників до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

У задоволенні зустрічного позову Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Хрещатик» до ОСОБА_1 про визнання недійсним договору банківського вкладу - відмовити.

На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Н.С.Пінкевич