Адміністрація Державної прикордон служби України є лише правонаступником Управління військ Західного прикордонного округу КДБ СРСР, а не усіх прикордонних військ КДБ СРСР (ухвала ВАСУ від 19.09.2017 року по справі К/800/7047/17).

Фабула судового акта: особа, яка була учасником бойових дій в Афганістані у період СРСР і отримала групу інвалідності, що настала в зв'язку з участю в бойових діях на території іншої держави, звернулась до суду про призначення їй одноразової грошової допомоги.

Так, особи, які були учасником бойових дій в Афганістані у період СРСР і отримали групу інвалідності, що настала в зв'язку з участю в бойових діях на території іншої держави, мають право на одноразову грошову допомогу, передбачену статтею 16 Закону України № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей» та Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов’язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 975 від 25.12.2013 року (до неї діяла постанова Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 р. № 499).

Постановою місцевого суду, яку залишено без змін ухвалою апеляційного адміністративного суду, позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Міністерства оброни України щодо не розгляду заяви про призначення особі одноразової грошової допомоги, передбаченої статтею 16 Закону № 2011-XII. Зобов'язано Міністерство оборони України вирішити питання про призначення йому одноразової грошової допомоги, передбаченої статтею 16 Закону № 2011-XII у відповідності з Порядком. В іншій частині позову відмовлено.

У касаційній скарзі Міністерство оборони України просило скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій і ухвалити нове рішення про відмову в позові, посилаючись на те, що Міністерство не є правонаступником Міністерства оборони СРСР, а тому не є належним відповідачем у цій справі, оскільки людина отримала поранення під час проходження строкової служби у військовій частині, що входила до складу Середньоазіатського прикордонного округу КДБ СРСР, тому питання виплати спірної допомоги позивачу має вирішуватись Адміністрацією Державної прикордонної служби України.

Касаційна скарга Міністерства була відхилена, а рішення місцевого і апеляційного судів залишені без змін.

Зокрема ВАСУ в своїй ухвалі від 19.09.2017 року по справі № 644/7843/16-а (К/800/7047/17) наголосив, що Адміністрація Державної прикордонної служби України є лише правонаступником Управління військ Західного прикордонного округу КДБ СРСР, а не усіх прикордонних військ КДБ СРСР, як стверджує Міністерство оборони України. За таких обставин, суди дійшли обґрунтованого висновку, що одноразову грошову допомогу позивачу має виплачувати саме Міністерство оборони України, як правонаступник всіх військових формувань колишнього СРСР.

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 вересня 2017 року м. Київ К/800/7047/17

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головчук С.В. (суддя-доповідач), Рецебуринського Ю.Й., Штульман І.В.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Міністерства оборони України на постанову Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 01 грудня 2016 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 06 лютого 2017 року

у справі за позовом ОСОБА_4 до Міністерства оборони України, треті особи - Державна прикордонна служба України, Харківський обласний військовий комісаріат (далі - Харківський ОВК), про визнання протиправної бездіяльності та зобов'язання прийняти рішення щодо призначення одноразової грошової допомоги,

в с т а н о в и л а:

У вересні 2016 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом в якому просив визнати протиправною бездіяльність відповідача, зобов'язати Міністерство оборони України прийняти рішення про призначення йому одноразової грошової допомоги, передбаченої частиною другою статті 16 Закону України від 20 грудня 1999 року № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011-XII), відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975 «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві» (далі - постанова КМ № 975 та Порядок відповідно) та надіслати таке рішення Харківському ОВК. В обґрунтування позову зазначав, що під час проходження військової служби приймав участь у бойових діях на території Республіки Афганістан, де у 1987 році отримав поранення, через що у січні 2014 року йому встановлено ІІІ групу інвалідності. Посилаючись на відмову відповідача виплатити йому допомогу, передбачену статтею 16 Закону № 2011-XII, просив суд задовольнити позов.

Постановою Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 01 грудня 2016 року, яку залишено без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 06 лютого 2017 року, позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Міністерства оброни України щодо не розгляду заяви про призначення ОСОБА_4 одноразової грошової допомоги, передбаченої статтею 16 Закону № 2011-XII. Зобов'язано Міністерство оборони України вирішити питання про призначення ОСОБА_4 одноразової грошової допомоги, передбаченої статтею 16 Закону № 2011-XII у відповідності з Порядком. В іншій частині позову відмовлено.

У касаційній скарзі Міністерство оборони України порушує питання про скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій і ухвалення нового рішення про відмову в позові, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, зокрема, Закону № 2011-ХІ та постанови КМ № 975. Вказує, що суди не дали належної правової оцінки обставинам справи, зокрема, доводам відповідача про те, що він не є правонаступником Міністерства оборони СРСР, а тому не є належним відповідачем у цій справі, оскільки ОСОБА_4 отримав поранення під час проходження строкової служби у військовій частині, що входила до складу Середньоазіатського прикордонного округу КДБ СРСР, тому питання виплати спірної допомоги позивачу має вирішуватись Адміністрацією Державної прикордонної служби України. Зазначає, що позивачем також не надано первинних документів, що свідчать про причини та обставини, за яких він отримав поранення (контузії, травми або каліцтва).

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права колегія суддів приходить до висновку про те, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами встановлено, що у період з квітня 1985 року по червень 1987 року ОСОБА_4 проходив строкову військову службу в лавах Збройних Сил колишнього СРСР, приймав участь у бойових діях на території Республіки Афганістан в складі військової частини п/п 2072, де у 1987 році отримав поранення та контузію головного мозку.

Відповідно до копії витягу з протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця ОСОБА_4 від 14 серпня 2013 року №1998, це поранення (контузія) та захворювання, пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії (а.с.12). Таке рішення прийнято з урахуванням висновку спеціаліста в галузі судово-медичної експертизи від 07 серпня 2013 року №1377/Ж, виданого Київським міським клінічним бюро судово-медичної експертизи, який підтверджений військово-медичними та військово-обліковими документами.

Згідно з випискою із акта огляду МСЕК серії 10 ААБ № 187574 з 28 січня 2014 року позивачу встановлено ІІІ групу інвалідності, причиною якої є поранення, пов'язане із виконанням обов'язків військової служби в країнах, де велися бойові дії.

У 2016 році ОСОБА_4 звернувся до Харківського ОВК із заявою про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням ІІІ групи інвалідності відповідно до статті 16 Закону № 2011-ХІІ. Проте, листом від 22 вересня 2016 року № 2167 Харківський ОВК повідомив позивача про те, що рішенням комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних з призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби від 12 серпня 2016 року документи ОСОБА_4 повернуто йому на доопрацювання (протокол №65 п.18).

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку із виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни здійснюється відповідно до Закону України від 25 березня 1992 року № 2232-ХІІІ «Про військовий обов'язок і військову службу» (далі - Закон № 2232-ХІІІ).

Статтею 41 цього Закону (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) встановлено, що виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або каліцтва військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом № 2011-XII.

Відповідно до частини першої статті 16 Закону № 2011-ХІІ (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Закономмають право на її отримання.

Одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті (підпункт 4 частини другої статті 16 Закону № 2011-XII).

Відповідно до пункту «б» частини першої статті 162 Закону № 2011-XII одноразова грошова допомога призначається і виплачується в розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності IIІ групи.

Як зазначив Верховний Суд України в постанові від 10 березня 2015 року (справа №21-563а14) право на отримання допомоги виникає у військовослужбовця з моменту настання інвалідності, а не з моменту звільнення з військової служби. Крім того, визначено, що одноразова грошова допомога є компенсаційним механізмом соціального захисту військовослужбовців, які спрямовані на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Враховуючи те, що інвалідність ІІІ групи вперше встановлено ОСОБА_4 у січні 2014 року і вона пов'язана з виконанням ним обов'язків військової служби при перебуванні в країнах де велись бойові дії, суди дійшли обґрунтованого висновку, що позивач набув право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої статтею 16 Закону № 2011-XIІ.

Згідно з частиною шостою статті 163 Закону № 2011-XII одноразова грошова допомога призначається і виплачується Міністерством оборони України, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, а також органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов'язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами. Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.

Постановою КМ № 975 затверджено Порядок, пунктом 3 якого передбачено, що у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності, днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.

Відповідно до пункту 12 цього Порядку призначення і виплата одноразової грошової допомоги здійснюється Міноборони, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, та іншими органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов'язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами (далі - розпорядник бюджетних коштів).

Наказом Міністра оборони України від 12 квітня 2007 року № 168 «Про організацію роботи та призначення комісії з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби» (далі - Наказ МО № 168) у Міністерстві оборони України створена постійно діюча комісія з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби. До складу даної комісії (голова) входить заступник Міністра оборони України.

Згідно з цим наказом МО № 168 відповідну пропозицію для вирішення питання позивача (позитивну чи негативну) повинна надати постійно діюча комісія з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби. За наслідком розгляду такої пропозиції комісії Міністр оборони України приймає відповідне рішення.

Пунктом 13 Порядку передбачено, що керівник уповноваженого органу подає у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги, до якого додаються документи, зазначені в пунктах 10 і 11 цього Порядку. Розпорядник бюджетних коштів приймає у місячний строк після надходження зазначених документів рішення про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги і надсилає його разом з документами уповноваженому органові для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, або у разі відмови для письмового повідомлення заявника із зазначенням мотивів відмови.

Отже, обов'язок прийняти рішення про виплату (призначення) чи про відмову у виплаті одноразової допомоги покладено на комісію з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги, що діє у складі Міністерства оборони України.

При цьому, доводи касаційної скарги про те, що одноразову грошову допомогу позивачу має виплачувати Адміністрація Державної прикордонної служби України, не спростовують правильність висновків судів першої та апеляційної інстанцій, з огляду на наступне.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 02 січня 1992 року № 3 «Питання Державного комітету у справах охорони державного кордону України» комітет у справах охорони державного кордону України є правонаступником колишнього Управління військ Західного прикордонного округу КДБ СРСР. Згідно з постановою Указу Президента України 31 липня 2003 року №772/2003 «Про реорганізацію Державного комітету у справах охорони державного кордону України» реорганізовано Державний комітет у справах охорони державного кордону України в Адміністрацію Державної прикордонної служби України.

Отже, Адміністрація Державної прикордонної служби України є лише правонаступником Управління військ Західного прикордонного округу КДБ СРСР, а не усіх прикордонних військ КДБ СРСР, як стверджує Міністерство оборони України.

За таких обставин, суди дійшли обґрунтованого висновку, що одноразову грошову допомогу позивачу має виплачувати саме Міністерство оборони України, як правонаступник всіх військових формувань колишнього СРСР.

Доводи касаційної скарги про відсутність первинних документів, що підтверджують причини та обставини, за яких позивач отримав поранення, не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального чи процесуального законодавства, що призвело або могло призвести до неправильного вирішення спору, оскільки ці обставини перевірені судами і спростовуються матеріалами справи, а тому підстави для скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій відсутні.

Відповідно до частини першої статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін, якщо визнає, що судами не допущено порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судового рішення чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 220 220-1 223 224 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу Міністерства оборони України відхилити.

Постанову Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 01 грудня 2016 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 06 лютого 2017 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та оскарженню не підлягає.

Судді С.В. Головчук Ю.Й. Рецебуринський І.В. Штульман