Присоединяйтесь к нам в социальных сетях: telegram viber youtube

Стаття 3 "Заборона катування". / Кіяшко проти України

ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СУД З ПРАВ ЛЮДИНИ

СПРАВА «Кіяшко ПРОТИ УКРАЇНИ»

(CASE OFKIYASHKO v. UKRAINE)

(Заява №37240/07)

Стислий виклад рішення від23 лютого 2017 року

У 1996 та 1998 роках заявник переніс закриті черепно-мозкові травми.м. Полтави засудив заявника до п'яти років позбавлення волі, вирок був залишений без змін.

З 4 жовтня 2004 року по 2 жовтня 2007 року заявник перебував у Полтавському СІЗО № 23 (далі – СІЗО). 5 жовтня 2004 року заявник пройшов первинне медичне обстеження, в результаті якого у нього не було виявлено ряд захворювань. Згідно тверджень заявника, його утримували в різних камерах одного й того ж типу, розмір яких був 7 квадратних метрів, та в них перебувало від трьох до чотирьох осіб. Вікно було маленьке та не пропускало в камеру повітря та денне світло, в камерах були погані санітарні умови, їжа була низької якості та приготовлена із зіпсованих продуктів. Заявник мав змогу прийняти душ лише раз на два тижні протягом 10-15 хвилин. Прогулянки на свіжому повітрі були не регулярними. Співкамерники заявника хворіли на туберкульоз, гепатит та ін. Протягом 2006 року заявник пройшов ще кілька обстежень як в СІЗО, так і в полтавських лікарнях, йому було призначено лікування та видано ціпок. Наступного року заявнику було встановлена третя група інвалідності.

З 19 по 26 квітня 2007 року заявник перебував у дисциплінарному ізоляторі з бетонною підлогою, що була вкрита холодною водою. У результаті перебування у вказаному ізоляторі заявник захворів та потрапив у медичну частину СІЗО, де його не годували та не давали гарячої води.

З 2 жовтня 2007 року по 22 вересня 2009 року заявник відбував покарання в Кременчуцькій виправній колонії № 69 (далі – колонія). Умови утримання заявника були неналежними (брак сонячного світла в камері, відсутність вентиляції, таргани й криси, нерегулярні короткотривалі прогулянки на свіжому повітрі). Частину свого ув'язнення заявник відбував у соціопсихологічному відділені колонії в неналежних умовах та разом із особами, хворими на гепатит, туберкульоз та ін. В 2008 заявнику був поставлений діагноз хронічний гепатит С та діагностовано ВІЛ. Протягом 2009 року заявник пройшов ще низку обстежень, в ході яких був підтверджений діагноз ВІЛ, а цього ж року після звільнення стан здоров'я заявника був визнаний задовільним. У січні 2010 року заявнику була встановлена друга група інвалідності, яка через три роки була підтверджена.

До Європейського суду з прав людини (далі – Європейський суд) заявник скаржився за статтями 3 та 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі – Конвенція) на неналежні умови під час його утримання під вартою та ув'язнення, відсутність медичної допомоги під час утримання під вартою та відсутність ефективних засобів юридичного захисту стосовно цих скарг.

Розглянувши скаргу заявника за статтею 3 Конвенції, Європейський суд зазначив, що заявник надав детальний опис і докази неналежних умов свого утримання в обох місцях позбавлення волі. Європейський суд також зазначив, що в своєму рішенні«Трутень проти України» раніше вже визнавав порушення статті 3 Конвенції стосовно Полтавського СІЗО саме з причини браку особистого простору в поєднанні з відсутністю доступу до прогулянок на свіжому повітрі. Європейський суд дійшов висновку, що умови тримання заявника під вартою в СІЗО та у колонії були такими, що принижували його гідність, а отже мало місце порушення статті 3 Конвенції.

Європейський суд, вивчивши медичні довідки, надані сторонами, дійшов висновку, що заявник дійсно не отримував належну медичну допомогу під час позбавлення свободи, що спричинило значне погіршення його стану здоров'я, а отже мало місце порушення статті 3 Конвенції.

ЗА ЦИХ ПІДСТАВ СУД ОДНОГОЛОСНО

«1.  Оголошує заяву прийнятною;

2.  Постановляє, що було порушення статті 3 Конвенції стосовно умов тримання заявника під вартою;

3.  Постановляє, що було порушення статті 3 Конвенції стосовно неналежного лікування заявника,наданого йому під час тримання під вартою;

4.  Постановляє, що було порушення пункту 13 Конвенції стосовно відсутності ефективних засобів юридичного захисту стосовно скарг заявника за статтею 3 Конвенції;

5.  Постановляє, що

(a)  упродовж трьох місяців держава-відповідач повинна сплатити заявнику 10 000 (десять тисяч) євро відшкодування моральної шкоди; ця сума має бути конвертована у національну валюту держави-відповідача за курсом на день здійснення платежу;

(b)  із закінченням зазначеного тримісячного строку до остаточного розрахунку на вищезазначену суму нараховуватиметься простий відсоток (simple interest) у розмірі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, яка діятиме в період несплати, до якої має бути додано три відсоткові пункти;

6.  Відхиляє решту вимог заявника щодо справедливої сатисфакції.»

0
Комментариев
Оставьте Ваш комментарий:

Пожалуйста, авторизуйтесь или зарегистрируйтесь для добавления комментария.


Популярные судебные решения
Название события
Загрузка основного изображения
Выбрать изображение
Текст описание события: