Присоединяйтесь к нам в социальных сетях: telegram viber youtube

Стаття 2 "Право на життя". / Шиянов проти України

РІШЕННЯ У СПРАВІ «ШИЯНОВ ПРОТИ УКРАЇНИ»

ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СУД З ПРАВ ЛЮДИНИ

П'ЯТА СЕКЦІЯ

(CASE OF SHIYANOV v. UKRAINE)

(Заява № 12552/09)

РІШЕННЯ

У текст рішення22серпня 2016 року було внесено зміни

відповідно до Правила 81 Регламенту Суду

СТРАСБУРГ

2 червня 2016 року

Це рішення є остаточним, але може підлягати редакційним виправленням.

У справі «Шиянов проти України»

Європейський суд з прав людини (П'ята секція), засідаючи Комітетом, до складу якого увійшли:

Андре Потоцький (André Potocki),Ганна Юдківська (Ganna Yudkivska),Сіофра О'Лірі (Síofra O'Leary), судді,та Мілан Блашко (Milan Blaško),заступник Секретаря секції,

після обговорення за зачиненими дверима 10 травня 2016 року

постановляє таке рішення, що було ухвалено у той день:

ПРОЦЕДУРА

.  Справу було розпочато за заявою (№ 12552/09), яку 6 лютого 2009 року подав до Суду проти України на підставі статті 34 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі – Конвенція) громадянин України, пан Юрій Григорійович Шиянов1 (далі – заявник).

.  Заявника, якому було надано правову допомогу, представляв пан А.А. Крістенко, юрист, який практикує у м. Харків. Уряд України (далі – Уряд) представляла виконувач обов'язків Урядового уповноваженого, на останніх етапах провадження – пані Ольга Давидчук.

.  4 лютого 2010 року про заяву було повідомлено Уряд.

ФАКТИ

I.  ОБСТАВИНИ СПРАВИ

.  Заявник народився у 1951 році і проживає у м. Кременчук.

.  19 червня 1998 року в полі у Харківській області було знайдено труп 17-річної доньки заявника М. Тіло було оголене та з численними тілесними ушкодженнями.

.  Відповідно до інформації, наданої Урядом, 20 червня 1998 року було проведено розтин тіла. Було встановлено, що М. була задушена, та що її труп було переміщено шляхом волочіння туди, де його було знайдено. Ознак насильницького статевого акту не виявлено. Потерпіла не була вагітною. Алкоголь і наркотичні речовини в крові не виявлені.

.  22 червня 1998 року Харківська міжрайонна прокуратура порушила кримінальну справу за фактом умисного вбивства.

.  24 червня 1998 року заявника було визнано потерпілим.

.  28 червня 1998 року працівниками міліції було проведено огляд місця події. Неподалік від місця, де було знайдено труп М., було виявлено залишки вогнища та два полімерних пакети. Зразки вугілля та пакети було вилучено як речові докази.

.  30 червня 1998 року було проведено ще один огляд місця події та було виявлено такі предмети: сірники, два недопалки цигарок, два полімерні пакети, обгорілий блокнот із записами, зробленими М. (пізніше її батьки впізнали її почерк). Крім того, міліцією було виявлено обгорілі залишки паперового календаря, гігієнічних засобів, студентського квитка з відбитком печатки, на якому було слово «юридична» (М. була студенткою Харківської юридичної академії), а також залізної запальнички.

.  24 серпня 1998 року судово-медичною цитологічною експертизою було встановлено, що палити цигарки М. не могла.

.  1 жовтня 1998 року міліцією було проведено виїмку однієї чорної лакової туфлі, яка могла належати М.; її було знайдено жителькою села на певній відстані від місця події.

.  18 січня 1999 року одна зі свідків показала, що ввечері 18 червня 1998 року поблизу місця події вона двічі бачила автомобіль бежевого кольору, який належав Б., в якому сиділи двоє пасажирів-чоловіків та дівчина, схожа на М. Свідок також повідомила, що Б. невдовзі нібито замінив чохли на сидіннях автомобіля.

.  14 квітня 1999 року слідчий, у провадженні якого перебувала справа, доручив працівникам міліції здійснити перевірку Б. та двох осіб, які були його пасажирами 18 червня 1998 року, на причетність до вбивства та встановити особу дівчини, яку бачили з ними. Міліція допитала осіб, яких бачили в автомобілі, та дійшла висновку про відсутність достатніх підстав для визнання їх підозрюваними. Щодо огляду автомобіля та чохлів на сидіннях видається, що його проведено не було, оскільки 22 лютого 2010 року слідчий змушений був ще раз надати доручення щодо проведення такого огляду. Огляд з такою затримкою не приніс жодних значимих результатів.

.  Розслідування вбивства М. було безуспішним. З 1998 до 2010 року провадження у справі зупинялося щонайменше тринадцять разів у зв‘язку з неможливістю встановити особу, яка вчинила вбивство. Щонайменше п‘ять з цих постанов були скасовані як передчасні та у зв‘язку з неповнотою проведеного розслідування. У решті випадків провадження у справі відновлювалося, але у відповідних постановах не наводилося жодних відомостей про підстави для цього. Щонайменше чотири рази (зокрема, у 1998, 2001 та у 2009 роках) слідчий скаржився до вищестоящих органів на те, що його доручення міліцією не виконувались. Зокрема, 20 січня 2009 року слідчий, надаючи доручення міліції провести певні слідчі дії, зазначив, що попередні доручення, надані у 2000 році, не були виконані. Загалом, впродовж зазначеного періоду доручення, які слідчий надавав міліції, залишались такими ж: встановити усіх можливих свідків вбивства та перевірити можливість причетності до нього знайомих М. або будь-яких осіб з попередньою судимістю, які проживають поблизу місця вчинення злочину.

.  Заявник подавав до органів прокуратури численні скарги на тривалість та неефективність розслідування. Він також висунув власну версію подій та надав імена кількох осіб, яких він підозрював у причетності до злочину. Щонайменше чотири рази його повідомляли про те, що у розслідуванні насправді є недоліки, та що винних у цьому працівників міліції притягнуто до дисциплінарної відповідальності. Що стосується клопотань заявника про ознайомлення з матеріалами справи то, у задоволенні їх було відмовлено на тій підставі, що згідно з чинним законодавством потерпілий може знайомитися з усіма матеріалами справи з моменту закінчення досудового слідства.

.  Заявник також подав до органів прокуратури цивільний позов, але суди трьох інстанцій залишили його без задоволення.

.  У матеріалах справи відсутні відомості щодо подальшого ходу розслідування після 2010 року.

ІІ.  ВІДПОВІДНІ НАЦІОНАЛЬНЕ ЗАКОНОДАВСТВО І ПРАКТИКА

.  Відповідні положення національного законодавства наведено у рішенні у справах «Гонгадзе проти України» (Gongadze v. Ukraine) (заява № 34056/02, пп. 147-149, ECHR 2005XI), та «Сергій Шевченко проти України» (Sergey Shevchenko v. Ukraine) (заява № 32478/02, пп. 36-39, від 4 квітня 2006 року).

ПРАВО

I.  СТВЕРДЖУВАНЕ ПОРУШЕННЯ СТАТТІ 2 КОНВЕНЦІЇ

«1.  Право кожного на життя охороняється законом...»

A.  Прийнятність

4.  Суд зазначає, що заява не є явно необґрунтованою у розумінні підпункту «а» пункту 3 статті 35 Конвенції. Суд також зазначає, що вона не є неприйнятною з будь-яких інших підстав. Тому вона має бути визнана прийнятною.

B.  Суть

.  Заявник стверджував, що органи державної влади не виконали свого обов‘язку захистити право його доньки на життя. Зокрема, розслідування з метою встановлення осіб, причетних до її насильницької смерті, було невиправдано затягнутим та характеризувалося численними випадками бездіяльності та іншими недоліками.

.  Уряд стверджував, що у справі заявника він належним чином виконав свої обов‘язки, передбачені Конвенцією. Уряду не можна дорікати за те, що особи, відповідальні за смерть доньки заявника, не були встановлені. Зокрема, розслідування було ретельним, а міліція використовувала достатньо засобів для того, щоб зібрати необхідні докази.

.  Суд нагадує, що стаття 2 Конвенції за своєю суттю вимагає проведення ефективного офіційного розслідування у випадку смерті особи внаслідок застосування фізичної сили. Головною метою такого розслідування має бути забезпечення чіткого дотримання національного законодавства, яке захищає право на життя. Це не є обов'язком досягнення результату, але обов'язком вжиття заходів. Не кожне розслідування обов‘язково буде успішним. Проте воно повинно бути здатним призвести до встановлення фактів справи та до встановлення і покарання винних осіб. Отже, розслідування повинно бути ретельним. Це означає, що органи влади завжди повинні добросовісно намагатись з'ясувати, що трапилось, і не покладатися на поспішні або необґрунтовані висновки для закриття кримінальної справи або використовувати такі висновки як підставу для своїх рішень. Вони повинні вживати усіх розумних і доступних їм заходів для забезпечення збирання доказів, що стосуються події, включаючи, зокрема, покази свідків та висновки судових експертиз. Будь-який недолік розслідування, що стає на заваді встановленню причин тілесних ушкоджень або винних осіб, є загрозою недотримання цього стандарту (див., наприклад, ухвалу щодо прийнятності у справі «Менсон проти Сполученого Королівства» (Menson v. the United Kingdom), заява № 47916/99, ECHR 2003V, та рішення у справі «Юрій Слюсар проти України» (Yuriy Slyusar v. Ukraine), заява № 39797/05, пп. 76-78 та 82, від 17 січня 2013 року, з подальшими посиланнями).

.  У цій справі не оспорюється те, що органи влади були зобов‘язані провести ефективне розслідування обставин вбивства доньки заявника. Суд вважає, що Уряд не виконав цього обов‘язку у зв'язку з таким.

.  Суд зауважує, що перший огляд місця події відбувся через дев‘ять днів після того, як було знайдено труп М. (див. пп. 5 та 9). Затримка проведення вказаної слідчої дії не тільки була неприйнятною – само її проведення було поверховим та неповним, оскільки через два дні міліція знайшла там частково обгорілі речі М., а також недопалки цигарок, які палила невстановлена особа (див. пп.10 та 11). Крім того, через три з половиною місяці після події одна з жительок села поблизу від місця події знайшла туфлю, яка належала М. На думку Суду, це є ще одним свідченням неналежності проведеного міліцією огляду місця події та прилеглої території. Насамкінець Суд не залишає поза увагою, що невдовзі після смерті М. слідчий отримав інформацію, що у відповідний час поблизу місця події бачили певних осіб в автомобілі, та що згодом чохли на сидіннях цього автомобіля було замінено. Органам влади знадобилося більше десяти років для того, щоб провести огляд зазначеного автомобіля, і на той час цей захід вже був недоцільним (див. пп. 13 та 14).

.  Суд також зазначає, що провадження у справі неодноразово зупинялося. Наступні випадки відновлення провадження у справі, як видається, ґрунтувались не на новій інформації або доказах, які б давали підстави для проведення додаткових слідчих дій, а скоріш за все, на невиконанні міліцією попередніх доручень слідчого (див. в якості протилежного випадку рішення у справі «Воловод проти України» (Volovod v. Ukraine) [Комітет], заява № 527/07, пп. 67 та 68, від 21 травня 2015 року).

.  Загалом розслідування насильницької смерті доньки заявника тривало більше дванадцяти років (будь-яка інформація про хід розслідування після 2010 року відсутня) та не дало суттєвих результатів.

.  Відповідно, Суд не може не дійти висновку про те, що органи влади не дотримувалися принципу сумлінності при розслідуванні обставин смерті доньки заявника, та що вони не вжили всіх належних заходів для встановлення фактів, що призвели до цієї трагедії.

.  Суд вже встановлював порушення статті 2 Конвенції в інших справах проти України, які ґрунтувалися на схожих фактах (див., наприклад, рішення у справах «Муравська проти України» (Muravskaya v. Ukraine), заява № 249/03, пп. 46-49, від 13 листопада 2008 року; «Дудник проти України» (Dudnyk v. Ukraine), заява № 17985/04, пп. 34-38, від 10 грудня 2009 року; «Сердюк проти України» (Serdyuk v. Ukraine) [Комітет], заява № 61876/08, пп. 36-39, від 12 березня 2015 року; та «Холодков та Холодкова проти України» (Kholodkov and Kholodkova v. Ukraine) [Комітет], заява № 29697/08, пп. 34 та 35, від 7 травня 2015 року). Вивчивши усі надані йому матеріали, Суд вважає, що Уряд не навів жодного факту або аргументу, здатних переконати його дійти іншого висновку у цій справі.

.  Відповідно, було порушення процесуального аспекту статті 2 Конвенції.

ІI.  ЗАСТОСУВАННЯ СТАТТІ 41 КОНВЕНЦІЇ

.  Статтею 41 Конвенції передбачено:

«Якщо Суд визнає факт порушення Конвенції або протоколів до неї і якщо внутрішнє право відповідної Високої Договірної Сторони передбачає лише часткове відшкодування, Суд, у разі необхідності, надає потерпілій стороні справедливу сатисфакцію.»

A.  Шкода

.  Заявник вимагав 5 000 000 євро відшкодування моральної шкоди.

.  Уряд доводив, що ця вимога є надмірною та необґрунтованою.

.  Суд визнає, що внаслідок подій, які призвели до встановлення порушення у цій справі, заявник вочевидь зазнав болю та страждань. Постановляючи рішення на засадах справедливості, Суд присуджує йому 8 000 євро відшкодування моральної шкоди.

B.  Судові та інші витрати

.  Заявник також вимагав 1 000 євро компенсації судових та інших витрат, яких він зазнав під час провадження у Суді.

.  Уряд зазначив, що заявник вже отримав за цим пунктом від Ради Європи достатню суму правової допомоги.

.  Відповідно до практики Суду заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір – обґрунтованим. У цій справі Суд зауважує, що заявник не надав договору зі своїм адвокатом про правові послуги або завірений акт виконаних робіт у зв‘язку з провадженням у Суді. З огляду на це та зважаючи на той факт, що заявникові вже було надано правову допомогу, Суд за цим пунктом не присуджує нічого (див. рішення у справі «Савіни проти України» (Saviny v. Ukraine), заява № 39948/06, п. 77, від 18 грудня 2008 року).

C.  Пеня

.  Суд вважає за належне призначити пеню на підставі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, до якої має бути додано три відсоткові пункти.

ЗА ЦИХ ПІДСТАВ СУД ОДНОГОЛОСНО

1.  Оголошуєзаяву прийнятною;

2.  Постановляє,що було порушення процесуального аспекту статті 2 Конвенції;

3.  Постановляє, що:

(a)  упродовж трьох місяців держава-відповідач повинна сплатити заявникові 8 000 (вісім тисяч) євро відшкодування моральної шкоди та додатково суму будь-яких податків, що можуть нараховуватись; ця сума має бути конвертована в національну валюту держави-відповідача за курсом на день здійснення платежу;

(b)  із закінченням зазначеного тримісячного строку до остаточного розрахунку на вищезазначені суми нараховуватиметься простий відсоток (simple interest) у розмірі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, яка діятиме в період несплати, до якої має бути додано три відсоткові пункти;

4.  Відхиляєрешту вимог заявника щодо справедливої сатисфакції.

Учинено англійською мовою та повідомлено письмово 2 червня 2016 року відповідно до пунктів 2 та 3 Правила 77 Регламенту Суду.

Мілан Блашко

(Milan Blaško)

заступник Секретаря

Андре Потоцький

(André Potocki)

Голова

  1.  Виправлено 22 серпня 2016 року: в попередній редакції було зазначено ім'я «пан Віктор Григорійович Шиянов»
0
Комментариев
Оставьте Ваш комментарий:

Пожалуйста, авторизуйтесь или зарегистрируйтесь для добавления комментария.


Популярные судебные решения
Название события
Загрузка основного изображения
Выбрать изображение
Текст описание события: