Присоединяйтесь к нам в социальных сетях: telegram viber youtube

Стаття 2 "Право на життя". / Риженко проти України

РІШЕННЯ У СПРАВІ «РИЖЕНКО ПРОТИ УКРАЇНИ»

ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СУД З ПРАВ ЛЮДИНИ

П'ЯТА СЕКЦІЯ

СПРАВА «РИЖЕНКО ПРОТИ УКРАЇНИ»

(CASE OF RYZHENKO v. UKRAINE)

(Заява № 55902/11)

РІШЕННЯ

СТРАСБУРГ

30 липня 2015 року

Це рішення є остаточним, але може підлягати редакційним виправленням.

У справі «Риженко проти України»

Європейський суд з прав людини (П'ята секція), засідаючи комітетом, до складу якого увійшли:

Боштьян М. Зупанчіч (Boštjan M. Zupančič),Хелена Єдерблум (Helena Jäderblom),Алеш Пейхал (Aleš Pejchal), судді,та Мілан Блашко (Milan Blaško),заступник Секретаря секції,

після обговорення за зачиненими дверима 7 липня 2015 року

постановляє таке рішення, що було ухвалено у той день:

ПРОЦЕДУРА

.  Справу було розпочато за заявою (№ 55902/11), яку 23 серпня 2011 року подала до Суду проти України на підставі статті 34 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі – Конвенція) громадянка України, пані Риженко Олена Прокопівна (далі – заявниця).

.  Інтереси заявниці представляла пані Лежух T.I., юрист, яка практикує у м. Київ. Уряд України (далі – Уряд) представляв його Уповноважений, пан Н. Кульчицький, з Міністерства юстиції України.

.  27 лютого 2012 року заявниця померла. Її діти та спадкоємці, пані Поцілуйко Ольга Миколаївна та пан Риженко Олександр Миколайович, які також були її правонаступниками у національному провадженні, висловили бажання підтримати заяву.

.  12 листопада 2012 року про заяву було повідомлено Уряд.

ФАКТИ

I.  ОБСТАВИНИ СПРАВИ

.  13 жовтня 2008 року сина заявниці, пана Ри., було знайдено мертвим у ставку, який він охороняв як нічний сторож.

.  Наступного дня було проведено огляд трупа. За його результатами експерти дійшли висновку, що пан Ри. втопився. На його грудній клітці було виявлено численні синці та садна. Експерт кваліфікував ці ушкодження як легкі і вважав, що їх було завдано тупими твердими предметами.

.  У період з жовтня 2008 року до лютого 2013 року міліція п'ятнадцять разів відмовляла у порушенні кримінальної справи у зв'язку зі смертю сина заявниці. Усі ці постанови були скасовані органами прокуратури або судами через поверховість та неповноту проведеного розслідування.

. 7 лютого 2013 року після набуття чинності новим Кримінальним процесуальним кодексом України у листопаді 2012 року справу було внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань.

.  Міліція двічі закривала кримінальну справу у зв'язку з відсутністю ознак вбивства. Обидві ці постанови було скасовано.

.  Станом на квітень 2014 року досудове розслідування у справі тривало.

II.  ВІДПОВІДНЕ НАЦІОНАЛЬНЕ ЗАКОНОДАВСТВО

.  Відповідні положення національного законодавства наведено у рішеннях у справах «Мироненко проти України» (Myronenko v. Ukraine) (заява № 15938/02, пп. 28 та 29, від 18 лютого 2010 року ) та «Аднаралов проти України» (Adnaralov v. Ukraine)(заява № 10493/12, п. 34, від 27 листопада 2014 року).

ПРАВО

I.  ЩОДО СТАТУСУLOCUSSTANDI ПАНІ ПОЦІЛУЙКО ТА ПАНА РИЖЕНКА

.  Суд зазначає, що заявниця померла 27 лютого 2012 року, коли справа перебувала на розгляді Суду. Сторони не ставили під сумнів те, що пані Поцілуйко та пан Риженко, діти заявниці та її спадкоємці, мають право підтримати заяву від її імені, і Суд не вбачає жодних підстав для іншого рішення (див. серед інших джерел рішення у справі «Принда проти України» (Prynda v. Ukraine), заява № 10904/05, п. 44, від 31 липня 2012 року). Далі по тексту для зручності Суд продовжуватиме посилатися на пані Риженко О.П. як на «заявницю»у подальшому тексті.

II.  СТВЕРДЖУВАНЕ ПОРУШЕННЯ СТАТТІ 2 КОНВЕНЦІЇ

.  Суд, якому належить провідна роль щодо здійснення юридичної кваліфікації фактів справи, доходить висновку, що скарга має бути розглянута за статтею 2 Конвенції, що є відповідним положенням (див., наприклад, рішення у справі «Дудник проти України» (Dudnyk v. Ukraine), заява № 17985/04, п. 27, від 10 грудня 2009 року). У відповідній частині цього положення зазначено таке:

«1.  Право кожного на життя охороняється законом...»

A.  Прийнятність

.  Суд зазначає, що заява не є явно необґрунтованою у розумінні підпункту «а» пункту 3 статті 35 Конвенції. Суд також зазначає, що вона не є неприйнятною з будь-яких інших підстав. Отже, вона має бути визнана прийнятною.

B.  Суть

.  Заявниця стверджувала, що державні органи влади не виконали свій обов'язок провести ефективне розслідування за фактом смерті її сина, що сталася за підозрілих обставин.

.  Уряд заявив, що держава належним чином виконала свої конвенційні обов'язки у цій справі. Уряд стверджував, що національні органивлади вжили усіх необхідних заходів для збору доказів та встановлення обставин зазначеної смерті.

.  Суд повторює, щоякщо смерть сталася за підозрілих обставин, залишаючи вірогідним припущення про умисне позбавлення життя, держава має забезпечити певну форму ефективного офіційного розслідування (див. серед інших джерел рішення у справі «Поживотько проти України» (Pozhyvotko v. Ukraine), заява № 42752/08, п. 38, від 17 жовтня 2013 року). Це не є обов'язком досягнення результату, але обов'язком вжиття заходів. Державні органи повинні вживати усіх обґрунтованих заходів для забезпечення доказів щодо події. Будь-який недолік розслідування, що унеможливлює встановлення причини смерті або винних осіб, створюватиме небезпеку недотримання цього стандарту (див. рішення у справі  «Муравська проти України»(Muravskaya v. Ukraine), заява №249/03, п. 41, від 13 листопада 2008 року).

.  Ефективність розслідування втілює в собі вимоги щодо оперативності та розумної швидкості. Навіть якщо існують перешкоди або труднощі, які перешкоджають прогресу розслідування у конкретній ситуації, оперативне реагування національних органів влади є надзвичайно важливим для підтримання громадської віри в їх відданість принципам верховенства права та їх здатність запобігати проявам сприяння незаконним діям або терпимості до них  (див. рішення у справі «Шиліх проти Словенії» ( Šilih v. Slovenia [ВП], заява № 71463/01, п. 195, від 9 квітня 2009 року). Більше того, з  перебігом часу перспектива проведення будь-якого ефективного розслідування зменшується.

.  Повертаючись до цієї справи, Суд зазначає, що розслідування обставин смерті сина заявниці тривало понад п'ять з половиною років і не принесло реальних результатів. Більше того, факти наводять на думку, що протягом цього значного періоду часу органами досудового слідства не було докладено розумних зусиль для встановлення істини. Таким чином, у період з жовтня 2008 року до квітня 2014 року органи досудового слідства винесли сімнадцять постанов про відмову у порушенні або про закриття кримінальної справи. Проте, усі ці постанови були скасовані вищестоящими органами, які вважали, що розслідування не було ретельним і що необхідно провести подальші процесуальні дії (див. пункти 7-9).

.  Суд вже розглянув низку справ проти України з аналогічними фактичними обставинами та доходив висновку, що повторення таких постанов про повернення справи на додаткове розслідування свідчить про серйозні недоліки розслідування кримінальних справ (див., наприклад, рішення у справі «Олейнікова проти України» (Oleynikova v. Ukraine), заява № 38765/05, п. 81, від 15 грудня 2011 року, та вищезазначене рішення у справі «Принда проти України» (Prynda v. Ukraine), п. 56). Вищезгадана проблема проявилася і у цій справі також.

.  Тому, Суд доходить висновку, що органи влади України не провели ефективне та своєчасне розслідування обставин смерті сина заявниці у цій справі, як цього вимагає стаття 2 Конвенції.

.  Отже, було порушення процесуального аспекту статті 2 Конвенції.

III.  ЗАСТОСУВАННЯ СТАТТІ 41 КОНВЕНЦІЇ

.  Статтею 41 Конвенції передбачено:

«Якщо Суд визнає факт порушення Конвенції або протоколів до неї і якщо внутрішнє право відповідної Високої Договірної Сторони передбачає лише часткове відшкодування, Суд, у разі необхідності, надає потерпілій стороні справедливу сатисфакцію.»

A.  Шкода

.  Правонаступники заявниці, пані Поцілуйко та пан Риженко, (див. пункт 3) вимагали 100 000 євро відшкодування матеріальної та моральної шкоди.

.  Уряд заперечив цю вимогу як надмірну та необґрунтовану.

.  Суд не вбачає жодного причинно-наслідкового зв'язку між встановленим порушенням та стверджуваною матеріальною шкодою; тому Суд відхиляє цю вимогу. З іншого боку, Суд присуджує пані Поцілуйко та пану Риженку спільно 6 000 євро відшкодування моральної шкоди.

B.  Судові та інші витрати

.  За відсутності будь-яких вимог за цим пунктом Суд нічого не присуджує.

C.  Пеня

.  Суд вважає за належне призначити пеню на підставі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, до якої має бути додано три відсоткові пункти.

ЗА ЦИХ ПІДСТАВ СУД ОДНОГОЛОСНО

1.  Постановляє,що пані Поцілуйко та пан Риженко мають право підтримати заяву у цьому провадженні замість заявниці;

2.  Оголошуєзаяву прийнятною;

3.  Постановляє, що було порушення процесуального аспектустатті 2 Конвенції;

4.  Постановляє, що:

(a)  упродовж трьох місяців держава-відповідач повинна сплатити пані Поцілуйко та пану Риженку спільно 6 000 (шість тисяч) євро відшкодування моральної шкоди та додатково суму будь-яких податків, що можуть нараховуватися; ця сума має бути конвертована у валюту держави-відповідача за курсом на день здійснення платежу;

(b)  із закінченням зазначеного тримісячного строку до остаточного розрахунку на вищезазначену суму нараховуватиметься простий відсоток (simple interest) у розмірі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, яка діятиме в період несплати, до якої має бути додано три відсоткові пункти;

5.  Відхиляє решту вимог щодо справедливої сатисфакції.

Учинено англійською мовою та повідомлено письмово 30 липня 2015 року відповідно до пунктів 2 та 3 Правила 77 Регламенту Суду.

Мілан Блашко

(Milan Blaško)

Заступник Секретаря

Боштьян М. Зупанчіч

(Boštjan M. Zupančič)

Голова

0
Нравится
Оставьте Ваш комментарий:

Пожалуйста, авторизуйтесь или зарегистрируйтесь для добавления комментария.


Популярні судові рішення
Название события
Загрузка основного изображения
Выбрать изображение
Текст описание события: