Присоединяйтесь к нам в социальных сетях: telegram viber youtube

Стаття 13 "Право на ефективний засіб юридичного захисту". / Васильчук проти України

ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СУД З ПРАВ ЛЮДИНИ

П'ЯТА СЕКЦІЯ

СПРАВА «СОЛОМАХІН ПРОТИ УКРАЇНИ»

CASE OF SOLOMAKHIN v. UKRAINE

(Заява № 24429/03)

РІШЕННЯ

Страсбург

15 березня 2012 року

ОСТАТОЧНЕ

24 вересня 2012 року

Це рішення набуло статусу остаточного відповідно до пункту 2 статті 44  Конвенції. Воно може підлягати редакційним виправленням.

У справі «Соломахін проти України»

Європейський суд з прав людини (П'ята секція), засідаючи палатою, до складу якої увійшли:

Дін Шпільманн (Dean Spielmann),ГоловаЕлізабет Фура (Elisabet Fura),Боштьян М. Зупанчіч (Boštjan M. Zupančič),Енн Пауер-Форд (Ann Power-Forde),Ганна Юдківська (Ganna Yudkivska),Ангеліка Нусбергер (Angelika Nußberger),Андре Потоцькі (AndréPotocki),судді,та Клаудія Вестердік (Claudia Westerdiek), Секретар секції,

після обговорення за зачиненими дверима 7 лютого 2012 року

постановляє таке рішення, яке було ухвалено у той же день:

ПРОЦЕДУРА

SEQ level0 \*arabic 1. Справу розпочато за заявою (№ 24429/03), поданою проти України до Суду 22 липня 2003 року на підставі статті 34 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі – Конвенція) громадянином України Сергієм Дмитровичем Соломахіним (далі – заявник). Після його смерті у вересні 2010 року його мати, Віра Петрівна Соломахіна, висловила бажання продовжувати провадження за заявою.

SEQ level0 \*arabic 2. Заявника представляла І. Гавриленко, адвокат, що практикує у м. Донецьку. Уряд України (далі – Уряд) представляв його уповноважений Ю. Зайцев з Міністерства юстиції України.

SEQ level0 \*arabic 3. Заявник, зокрема, стверджував, що судові провадження у його справі тривали надмірно довго, і що в результаті лікарської помилки було нанесено шкоду його здоров'ю.

SEQ level0 \*arabic 4.   6 травня 2008 року Суд визнав заяву частково неприйнятною і вирішив повідомити Уряд про вищезазначені скарги на підставі статей 6 та 8 Конвенції. Суд також вирішив одночасно розглядати питання прийнятності та суті решти заяви (пункт 1 статті 29).

ФАКТИ

I.  ОБСТАВИНИ СПРАВИ

SEQ level0 \*arabic 5.  Заявник народився у 1964 році і проживав у м. Донецьк. Він помер 13 вересня 2010 року.

SEQ level0 \*arabic 6.   23 листопада 1998 року заявник звернувся по медичну допомогу до Центральної міської клінічної лікарні № 16 м. Донецьк (далі – лікарня), де йому було поставлено діагноз – гостре респіраторне захворювання. Йому було призначено амбулаторне лікування.

SEQ level0 \*arabic 7.  Під час його наступного візиту до лікарні 27 листопада 1998 року заявника було перевірено на реакцію на щеплення від дифтерії. Тест не виявив ознак сприйнятливості до антигенів дифтерії.

SEQ level0 \*arabic 8.   28 листопада 1998 року заявнику  зробили щеплення від дифтерії. Як стверджує заявник, щеплення йому було протипоказано.

SEQ level0 \*arabic 9.   30 листопада 1998 року заявника оглянув лікар, який зазначив, що його стан здоров'я покращився і що лікування дало позитивні результати. Заявнику було поставлено діагноз – трахеобронхіт, який було підтверджено під час його наступних візитів до лікаря 3, 4 та 7 грудня 1998 року.

SEQ level0 \*arabic 10.  З 28 грудня 1998 року заявник провів понад півроку у різноманітних медичних закладах, лікуючись від хронічних захворювань (наприклад, панкреатит, холецистит, гепатит, коліт).

SEQ level0 \*arabic 11.   4 лютого 1999 року головний лікар лікарні оголосив догану лікарю Я. і медсестрі Ш. у зв'язку зі щепленням заявника попри його постійні заперечення проти щеплення та під час його лікування від гострої респіраторної вірусної інфекції. Головний лікар дійшов висновку, що вони порушили правила проведення щеплень, і розпорядився, щоб вони пройшли екзамен на предмет цих правил.

SEQ level0 \*arabic 12.   26 квітня 1999 року заявник звернувся до Будьонівського районного суду       м. Донецьк з позовом до Донецького міського відділу охорони здоров'я та лікарні, вимагаючи відшкодування шкоди, завданої його здоров'ю. Заявник стверджував, що щеплення 28 листопада 1998 року було проведено тоді, коли він хворів, і призвело до виникнення у нього низки хронічних захворювань. Він також скаржився на те, що вакцина була низької якості, оскільки вона була несертифікована, зберігалася у неналежних умовах і строк її придатності закінчився. Заявник скаржився, що лікарі намагалися сфальсифікувати відповідні медичні записи  та приховати негативний вплив вакцинації.

SEQ level0 \*arabic 13.  З 30 травня до 30 червня 2000 року, з 17 липня 2000 року до 29 січня 2001 року, з 2 до 30 січня 2002 року та з 4 березня 2002 року до 17 лютого 2003 року проводилися медичні експертизи у зв'язку із твердженнями заявника.

SEQ level0 \*arabic 14.   2 червня 2003 року суд відмовив у задоволенні позову заявника. Посилаючись на висновки медичного експерта, суд постановив, що захворювання заявника не мали причинно-наслідкового зв'язку з його щепленням. Він зазначив, що заявник не мав алергічної реакції та не проявив інших ознак, які б за звичайних умов проявилися протягом кількох днів після щеплення. Єдиним захворюванням, яке можна пов'язати з вакцинацією, була кропив'янка (широко відома як алергічний висип), на яку заявник захворів через вісім місяців після щеплення і яка, таким чином,  не має причинно-наслідкового зв'язку зі щепленням. Суд також встановив, що у заявника після вакцинації не було жодних гострих симптомів будь-якого захворювання, а отже, його щеплення не порушувало жодних медичних правил. Крім того, епідеміологічна ситуація у Донецькій області спонукала до  вакцинації заявника від дифтерії. Суд зазначав, що до нього не застосовувалася фізична сила і що, будучи повнолітнім і при здоровому глузді, він міг відмовитися від щеплення, як він неодноразово робив це раніше. Суд зазначив, що незважаючи на те, що вакцинацію провели не у кабінеті для щеплення, як цього вимагають правила, її було проведено  кваліфікованою медсестрою у кабінеті лікаря, у присутності лікаря, після попередньої перевірки реакції заявника на таке щеплення, і це не призвело до жодних негативних побічних ефектів для заявника. Суд також зазначив, що твердження заявника щодо якості вакцини були гіпотетичними і не були підтверджені жодними доказами. Суд відмітив, що жодне із захворювань заявника не мало причинно-наслідкового зв'язку зі щепленням і що заявник провів так багато часу у лікарні через те, що намагався отримати статус інваліда. Суд також вивчив твердження заявника про стверджувану фальсифікацію медичних записів і відкинув їх як необґрунтовані.

SEQ level0 \*arabic 15.   19 березня 2008 року та 22 серпня 2008 року відповідно, апеляційний суд Донецької області та Верховний Суд України залишили це рішення без змін.

SEQ level0 \*arabic 16.   13 вересня 2010 року заявник помер від інфаркту. Листом від 26 вересня    2011 року мати заявника повідомила Суд про бажання продовжити провадження за заявою.

II.  ВІДПОВІДНЕ НАЦІОНАЛЬНЕ ЗАКОНОДАВСТВО

A. Закон України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» від 1994 року (далі – Закон)

SEQ level0 \*arabic 17.  Відповідна стаття Закону зазначає:

Профілактичні щеплення

«Профілактичні щеплення з метою запобігання захворюванням на туберкульоз, поліомієліт, дифтерію, кашлюк, правець та кір в Україні є обов'язковими.

<...>

Групи населення та категорії працівників, які підлягають профілактичним щепленням, у тому числі обов'язковим, а також порядок і терміни їх проведення визначаються Міністерством охорони здоров'я України ...»

B. Основні положення про організацію та проведення профілактичних щеплень

SEQ level0 \*arabic 18.  Це положення, затверджене наказом Міністерства охорони здоров'я України № 14 від 25 січня 1996 року, передбачає організацію щеплення, визначення переліку протипоказань і побічних ефектів та порядок інформування відповідних осіб щодо негативних післявакцинальних реакцій.

III.  ВІДПОВІДНІ МІЖНАРОДНІ ДОКУМЕНТИ

SEQ level0 \*arabic 19.   19 березня 1997 року Парламентська асамблея Ради Європи ухвалила Рекомендацію № 1317 (1997) щодо вакцинації в Європі. Відповідна частина цієї рекомендації зазначає:

«<...>

3.  Остання епідемія дифтерії у деяких нових незалежних державах становить приклад ризиків, що постають перед нами. Повідомлялося про десятки тисяч випадків від початку епідемії у 1990 році, тисячі померли від хвороби, загалом вважаючи, що вона вже минула. Інші вогнища інфекції можуть досягти розмірів епідемії у будь-який час: поліомієліт, туберкульоз, туберкульозний менінгіт, коклюш тощо.

4.  Епідемія дифтерії дуже ясно показала, що ризики для здоров'я неможливо локалізувати. Тепер, коли мільйони людей можуть вільно подорожувати з однієї  країни до іншої, неможливо зупинити таку епідемію. Спалах етнічних конфліктів, що спричиняє масове переміщення біженців, створив нові проблеми, пов'язані з цим, а жорстка економія, спричинена економічними реформами, погіршила ситуацію.

<...>

6.  Тому Асамблея рекомендує, щоб Комітет міністрів запропонував державам-членам:

i. продовжити або відновити програми тотальної вакцинації населення як найбільш ефективний та економний засіб запобігання інфекційним захворюванням, а також організувати дієвий  епідеміологічний нагляд;

ii. забезпечити більші обсяги допомоги у терміновому порядку за допомогою Всесвітньої організації охорони здоров'я (ВООЗ) та ЮНІСЕФ, зокрема для країн, що потерпають від епідемії дифтерії, для того, щоб надати адекватну кількість вакцини та медикаментів і навчити медичний персонал, кваліфікований для поводження з вакциною та її введення у таких цілях:

a. досягнення високого рівня імунізації населення;

<...>

7.  Крім того Асамблея пропонує Комітетові міністрів:

i. визначити погоджену загальноєвропейську політику щодо імунізації населення спільно з усіма відповідними зацікавленими сторонами, наприклад ЮНІСЕФ та Європейським Союзом, націлену на формування та дотримання загальних стандартів якості вакцини, та забезпечити адекватний запас вакцини за розумною ціною ...»

ПРАВО

I.  ЩОДОLOCUS STANDI ПАНІ СОЛОМАХІНОЇ

SEQ level0 \*arabic 20. Заявник помер 13 вересня 2010 року, тоді як справа розглядалася у Суді. Немає заперечень, що пані Соломахіна (його мати) має право продовжувати провадження за заявою від його імені, і Суд не бачить жодних підстав приймати інше рішення (див. серед багатьох інших джерел рішення від 26 липня 2007 року у справі «Беньямінсон проти України» (Benyaminson v.  Ukraine), заява №  31585/02, п. 84 та рішення від 17 травня 2005 року у справі «Горватова проти Словаччини» (Horváthová v. Slovakia), заява № 74456/01, пункти 25-27). Проте по тексту цього рішення все ще згадуватиметься заявник.

II.  СТВЕРДЖУВАНЕ ПОРУШЕННЯ ПУНКТУ 1 СТАТТІ 6 КОНВЕНЦІЇ

SEQ level0 \*arabic 21.  Заявник скаржився, що тривалість провадження не відповідала вимозі «розумного строку», встановленій пунктом 1 статті 6 Конвенції, що зазначає таке:

«Кожен має право на … розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом ...»

SEQ level0 \*arabic 22.  Уряд наполягав на особливій складності справи, пов'язаній із потребою проведення експертизи медичної картки заявника, а також стану його здоров'я.

SEQ level0 \*arabic 23.  Період, що має братися до уваги, розпочався 26 квітня 1999 року та закінчився 22 серпня 2008 року. Таким чином, він тривав дев'ять років і майже чотири місяці у судах трьох інстанцій.

A.  Прийнятність

SEQ level0 \*arabic 24.  Суд зазначає, що ця скарга не є явно необґрунтованою у значенні підпункту «а» пункту 3 статті 35 Конвенції. Також Суд зазначає, що заява не є необґрунтованою з будь-яких інших підстав. Тому вона повинна бути визнана прийнятною.

SEQ level0 \*arabic 25.  Суд повторює, що розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи та поведінка заявника та відповідних органів влади (див. серед багатьох інших джерел рішення у справі «Фрідлендер проти Франції» (Frydlender v. France) [ВП], заява № 30979/96, п. 43, ECHR 2000-VII).

SEQ level0 \*arabic 26.  Суд неодноразово виявляв порушення пункту 1 статті 6 Конвенції у справах, що порушують питання аналогічні тому, що порушується у цій справі (див. рішення у справі «Фрідлендер проти Франції»  (Frydlender v. France), що наводилося вище).

SEQ level0 \*arabic 27.  Вивчивши усі надані йому матеріали, Суд вважає, що Уряд не навів жодного факту або доводу, здатних переконати Суд дійти іншого висновку у цій справі. Хоча, припускаючи, що справа була складною і потребувала судово-медичної експертизи стану здоров'я заявника, така складність не може виправдати тривалість провадження, що перевищила дев'ять років у судах трьох інстанцій, включаючи майже п'ять років розгляду в апеляційному суді. Беручи до уваги свою судову практику з цього питання, Суд вважає, що у цій справі тривалість провадження була надмірною і не відповідала вимозі «розумного строку».

Відповідно було порушення пункту 1 статті 6.

III.  ПОРУШЕННЯ СТАТТІ 8 КОНВЕНЦІЇ

SEQ level0 \*arabic 28.  Посилаючись на статтю 2 Конвенції, заявник скаржився на нанесення шкоди його здоров'юв результаті стверджуваної лікарської помилки. Зокрема, він стверджував, що унаслідок щеплення 28 листопада 1998 року він захворів на низку хронічних захворювань. Суд, який є головним у юридичній кваліфікації фактів справи, вирішив за власною ініціативою вивчити порушену заявником скаргу на підставі статті 8 Конвенції, яка є належним положенням і передбачає у відповідній частині таке:

«1.  Кожен має право на повагу до свого приватного … життя ...

2.  Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров'я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб».

A.  Прийнятність

SEQ level0 \*arabic 29.  Суд зазначає, що скарга не є явно необґрунтованою у значенні підпункту «а» пункту 3 статті 35 Конвенції. Суд також зазначає, що скарга не є неприйнятною з будь-яких інших підстав. Тому вона повинна бути визнана прийнятною.

B.  Суть

1.  Доводи сторін

SEQ level0 \*arabic 30.  Заявник наполягав на тому, що його вакцинували під час загострення захворювання і що лікарі не перевірили усі відповідні протипоказання щодо щеплення у його випадку. Він стверджував, що йому було введено вакцину, строк придатності якої закінчився, низької якості і що це було зроблено проти його волі. Усі ці порушення призвели до серйозних проблем з його здоров'ям, які винуваті лікарі та судді змовилися приховати, сфальсифікувавши через це медичні записи і судові документи. Він стверджував, що не було підстав для втручання у його приватне життя, оскільки у відповідний час не було спалаху дифтерії у місті, де він мешкав, а вакцина йому була суворо протипоказана.

SEQ level0 \*arabic 31.  Уряд погоджувався з тим, що обов'язкове щеплення становило втручання у приватне життя заявника. Проте Уряд стверджував, що таке втручання було виправданим у цій справі. Уряд зазначав, що відповідно до статті 27 Закону «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» профілактичні щеплення від дифтерії були обов'язковими, а Міністерство охорони здоров'я було уповноважене визначати порядок і строки такої вакцинації. Міністерство зробило це у своєму положенні (наказ № 14 від 25 січня 1996 року).

SEQ level0 \*arabic 32.  Уряд також стверджував, що втручання переслідувало легітимні цілі охорони здоров'я населення від дифтерії, що є дуже заразним та інфекційним захворюванням. З огляду на складну епідеміологічну ситуацію в країні та в області, в якій мешкав заявник, втручання було необхідним для охорони здоров'я заявника та населення загалом. Уряд зазначав, що лікарі перевірили перед щепленням можливість щеплення заявника та можливі протипоказання. Крім того, Уряд зазначив, що хоча щеплення було обов'язковим, його не робили шляхом примусу або насилля, а отже, заявник, який був повнолітнім і якому було тридцять чотири роки на час, коли відбувались події, міг відмовитися від вакцинації, як він неодноразово робив це раніше. Зрештою Уряд зазначав, що твердження заявника щодо якості вакцини і її негативного побічного впливу на його здоров'я були ретельно вивчені лікарями та судами і були визнані необґрунтованими. Уряд стверджував, що висновки національних судових органів, первинним завданням яких було тлумачення законів та оцінка наведених доказів, не повинні піддаватися сумніву.

2.  Позиція Суду

SEQ level0 \*arabic 33.  Суд повторює, що відповідно до його практики фізична недоторканість особи охоплюється поняттям «приватне життя», що охороняється статтею 8 Конвенції (див. рішення від 26 березня 1985 року у справі «Х таY проти Нідерландів» (X and Y v. the Netherlands), п. 22, Series A, № 91). Суд наголосив на тому, що фізична недоторканість особистосується найбільш інтимних аспектів приватного життя, а обов'язкове медичне втручання, навіть незначне, становить втручання у це право (див. рішення у справі «Y.F.проти Туреччини» (Y.F. v. Turkey),заява № 24209/94, п. 33, ECHR 2003IX, із подальшими посиланнями). Обов'язкове щеплення, як примусовий  медичний захід, є втручанням у гарантоване пунктом 1 статті 8 право на повагу до приватного життя особи, що включає в себе фізичну та психологічну недоторканість особи  (див. ухвалу щодо прийнятності від 9 липня 2002 року у справі «Сальветті проти Італії» (Salvetti v. Italy), заява № 42197/98 та рішення від 5 липня 1999 року у справі «Маттер проти Словаччини» (Matter v. Slovakia), заява №31534/96, п. 64).

SEQ level0 \*arabic 34.  Суд зазначає, що у цій справі  було втручання у приватне життя заявника і сторони цього не оспорювали.

SEQ level0 \*arabic 35.  Суд також зазначає, що таке втручання було чітко передбачено законом і переслідувало легітимні цілі охорони здоров'я. Залишається розглянути, чи це втручання було необхідним у демократичному суспільстві.

SEQ level0 \*arabic 36.  На думку Суду, порушення фізичної недоторканості заявника можна вважати виправданим міркуваннями охорони здоров'я населення та необхідністю контролювати поширення інфекційного захворювання в області. Крім того, згідно з висновками національного суду,медичний персонал перевірив відсутність протипоказань до щеплення заявника перед тим, як його проводити,  отже, було вжито необхідних запобіжних заходів, щоб гарантувати, що медичне втручання не завдасть шкоди заявникові тією мірою, якою це порушуватиме баланс інтересів особистої недоторканості заявника та інтересів охорони здоров'я населення.

SEQ level0 \*arabic 37.  Крім того, заявник сам не пояснив, що завадило йому відмовитися від щеплення, при тому що раніше він неодноразово відмовлявся від нього. Суду не надано доказів того, що щеплення, про яке йдеться, насправді зашкодило здоров'ю заявника.

SEQ level0 \*arabic 38.  Суд також зазначає, що твердження заявника були ретельно вивчені національними судами і визнані необґрунтованими. Національні суди виявили лише одне незначне відхилення від норми у процедурі щеплення, а саме – проведення щеплення поза межами спеціального кабінету для щеплення. Таким чином, вони визнали, що це у жодному випадку не зашкодило здоров'ю заявника. Вони також встановили, що у заявника не було жодних з відомих післявакцинальних реакцій. Зробили це вони на основі кількох висновків медичної експертизи. Висновки національних судів засновані на значній кількості медичних даних, зібраних на прохання заявника та судів. Ці факти, як виявилось, ґрунтуються на достатній доказовій базі, а висновки національних судів не є безпідставними або явно  необґрунтованими. Заявник не надав жодних доказів, які б піддали сумніву висновки національних судових органів.

SEQ level0 \*arabic 39.  З огляду на вищезазначені міркування Суд не вбачає у цій справі порушення статті 8 Конвенції.

IV.  ЗАСТОСУВАННЯ СТАТТІ 41 КОНВЕНЦІЇ

SEQ level0 \*arabic 40.  Стаття 41 Конвенції зазначає:

«Якщо Суд визнає факт порушення Конвенції або протоколів до неї і якщо внутрішнє право відповідної Високої Договірної Сторони передбачає лише часткове відшкодування, Суд, у разі необхідності, надає потерпілій стороні справедливу сатисфакцію».

A.  Шкода

SEQ level0 \*arabic 41.  Заявник вимагав 54 892,53 грн (приблизно 4600 євро) відшкодування матеріальної шкоди і 700 000 грн (приблизно 58 700 євро) відшкодування моральної шкоди.

SEQ level0 \*arabic 42.  Уряд стверджував, що немає причинно-наслідкового зв'язку між вимогами заявника відшкодувати матеріальну шкоду та його скаргами. Уряд також стверджував, що відшкодування моральної шкоди, що вимагається, є необґрунтованим, що сума була надмірною і що вона не була співвідносною з винагородами, які Суд присуджує у схожих справах проти України.

SEQ level0 \*arabic 43.  Суд не вбачає жодного причинно-наслідкового зв'язку між виявленим порушенням і заявленою матеріальною шкодою, тому він відхиляє цю вимогу. З іншого боку, Суд присуджує матері заявника 2 400 євро відшкодування моральної шкоди.

B.  Судові витрати

SEQ level0 \*arabic 44.  Заявник також вимагав 3349,02 грн (302,59 євро) та 489,95 грн  (44,27 євро) компенсації судових витрат.

SEQ level0 \*arabic 45.  Уряд стверджував, що не усі вимоги стосувалися справи і запропонував Суду присудити компенсацію лише витрат,  які були підтверджені  та пов'язані з провадженням, про яке йдеться.

SEQ level0 \*arabic 46.  Відповідно до практики Суду заявник має право на компенсацію витрат, лише якщо доведено, що такі витрати були фактичними та їх не можна було уникнути і вони є розумними за розміром. У цій справі, врахувавши документи, що є в його розпорядженні, а також зазначені вище критерії, Суд вважає за доцільне присудити 100 євро для компенсації усіх судових витрат.

C.  Пеня

SEQ level0 \*arabic 47.  Суд вважає за доцільне призначати пеню на підставі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, до якої має бути додано три відсоткові пункти.

З ЦИХ ПІДСТАВ СУД ОДНОГОЛОСНО

1.  Оголошує заяву прийнятною.

2. Постановляє, що було порушення пункту 1 статті 6 Конвенції.

3.  Постановляє,що не було порушення статті 8 Конвенції.

4.  Постановляє, що:

(а) упродовж трьох місяців від дня, коли це рішення набуде статусу остаточного відповідно до пункту 2 статті 44 Конвенції, держава-відповідач має сплатити матері заявника 2400 (дві тисячі чотириста) євро відшкодування моральної шкоди разом з будь-якими податками, які можуть нараховуватись, та 100 (сто) євро компенсації судових витрат разом з будь-якими податками, які можуть нараховуватись, конвертовані в національну валюту держави-відповідача за курсом на день здійснення платежу;

(б)   зі спливом зазначеного тримісячного строку і до остаточного розрахунку на ці суми нараховуватиметься простий відсоток(simpleinterest) у розмірі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, яка діятиме в період несплати, до якої має бути додано три відсоткові пункти.

4.   Відхиляє решту вимог заявника стосовно справедливої сатисфакції.

Учинено англійською мовою та повідомлено письмово 15 березня 2012 року відповідно до пунктів 2 та 3 правила 77 Регламенту Суду.

Клаудія Вестердік

(Claudia Westerdiek)

Секретар

Дін Шпільманн

(Dean Spielmann)

Голова

Відповідно до пункту 2 статті 45 Конвенції та пункту 2 правила 74 Регламенту Суду до рішення додається окрема думка судді Боштьяна М. Зупанчіча.

К.В.

ОКРЕМА ДУМКА СУДДІ БОШТЬЯНА М. ЗУПАНЧІЧА

SEQ level0 \*arabic \r1 1.  Я мав сумніви, чи погоджуватися з рішенням у зв'язку з питанням причинно-наслідкового зв'язку, який, як стверджувалося, не було встановлено між процедурою проведення щеплення, з одного боку, та смертю заявника, з іншого. Заявник стверджував, що щеплення було проведено проти його волі, що має на увазі те, що не було попередньої і поінформованої згоди. «Поінформована» згода передбачає, що пацієнт за таких обставин повинен бути проінструктованим щодо всіх можливих ризиків проведення будь-якого виду лікування, на яке він повинен погодитися після того, як його буде дійсно проінформовано. Коли цього не було зроблено, ми не можемо говорити про повну згоду, оскільки на противагу звичайній медико-санітарній ситуації вбачається, що ми говоримо про насильне введення вакцини від дифтерії без будь-якої згоди з боку заявника та насправді проти його таким чином  висловленої волі. Згідно з його заявами, ці недоліки призвели до серйозних проблем для здоров'я (п. 30 рішення).

SEQ level0 \*arabic 2.  Правда українські суди викликали трьох експертів для надання свідчень стосовно можливого причинно-наслідкового зв'язку між ін'єкцією вакцини від дифтерії, з одного боку, та серйозними медичними проблемами, що призвели до смерті заявника, з іншого.

SEQ level0 \*arabic 3.  Мабуть буде корисним окреслити схематично проблему стосовно суперечки між науковим сприйняттям причинної обумовленості, з одного боку, та юридичною/судовою вимогою щодо з'ясування «дійсної причини» у кожній кримінальній ситуації або ситуації, пов'язаній із заподіянням шкоди, в яких наслідок, а у цьому випадку це – смерть, є частиною визначення цивільно-правового делікту або злочину, про які йдеться. Загальновідомо, що у медичних справах майже неможливо «довести» наявність причинно-наслідкового зв'язку. Проте ця проблема трапляється радше у юридичній/судовій площині, ніж у медичній/науковій.

SEQ level0 \*arabic 4.  Учені добре знають про епістемологічний постулат, що жоден наслідок у реальному світі не «спричиняється» єдиною попередньою необхідною умовою. Кожен наслідок у реальному світі, в якому він відбувається як подія, є результатом незчисленних необхідних умов, які за визначенням є усі невід'ємними, якщо має відбутися наслідок, про який йдеться. Наприклад, автори Модельного карного кодексу Сполучених Штатів Америки багато років тому фактично відійшли від теорії причинної обумовленості. Вони прийняли теорію причинної обумовленостіsine qua non, яка насправді є запереченням самої причинної обумовленості. Вона припускає, як юридично важливу «причину», будь-яку умову (sine qua non), без якої б результат злочину, наприклад смерть, не стався.

SEQ level0 \*arabic 5.   Явно зрозумілим, особливо у наукових колах, є те, що не існує такої речі як причинна обумовленість або причинно-наслідковий зв'язок. Проте у юридичних колах присяжні засідателі є недостатньо обізнаними з тим фактом, що ухвалення рішення суддями та іншими діючими особами відбувається шляхом швидкого перегляду умов, необхідних для наслідків, про які йдеться, а потім – більш-менш інтуїтивного, тобто недостатньо обізнаного, обрання критично важливої умови, як юридично задовільної «причини» для наслідку, про який йдеться. Проте швидкий перегляд, що проводиться таким чином, не є розглядом об'єктивної реальності.

SEQ level0 \*arabic 6. Навпаки, тим, що шукають судді та інші, є необхідна умова, за яку карають, хоча така і існує об'єктивно, з якою може бути пов'язано обвинувачення у порушенні закону, таким чином, що у кінці процесу, який стосується чи то злочину, чи то цивільно-правового делікту, винуватця буде встановлено, засуджено та покарано.

SEQ level0 \*arabic 7. У найбільш стандартних  справах стосовно цивільно-правових деліктів, а також у кримінальних справах встановлення причинно-наслідкового зв'язку, тобто виявлення необхідної умови для обвинувачення, не є проблемою. У медичних справах (див., наприклад, рішення від 17 січня 2002 року у справі «Кальвеллі та Чільйо проти Італії» (Calvelli and Ciglio v. Italy) [ВП], заява № 32967/96) необхідна умова чомусь не видається достатньою. Проблема знову виникає у справах стосовно душевних розладів, оскільки у більшості судових систем від психіатра вимагається свідчити про наявність душевної хвороби, як про причину, та про неосудність обвинувачуваного, як про наслідок. Якщо суд не погодиться із таким «причинно-наслідковим зв'язком», тоді посилання сторони захисту на неосудність не спрацює, хоча обвинувачений, про якого йдеться,  може бути від початку дійсно душевно хворим.

SEQ level0 \*arabic 8.  У стандартних медичних справах, коли обвинувачують за лікарську недбалість або непридатні ліки, як стверджувалося у цій справі, майже неможливо отримати надійні свідчення медиків або будь-яких інших експертів. У кращому випадку експерти свідчитимуть так, щоб наслідок, про який йдеться, не був «несумісним» з необхідною умовою (лікарська недбалість, непридатні ліки тощо).

SEQ level0 \*arabic 9.  Мабуть це хрестоматійна ситуація, що яскраво ілюструє комунікативну прогалину між науковими колами, з одного боку, і юридичними/судовими колами, з іншого. Епістемологічно учені, як і медики не є ані навченими, ані змушеними умовами шукати «причину» для засудження. Тоді як кожен лікар або вчений, ставлячи діагноз, намагається встановити причину симптомів, він не шукає юридичні наслідки, як ті, що обов'язково виникають у змагальному контексті будь-якого судового розгляду. От чому епістемологічні дебати у наукових колах є об'єктивними та обґрунтованими. Як тільки ці дебати переносяться на сцену театру змагальності, об'єктивність та розумність обтяжуються потенційними наслідками результату судового розгляду. Те, що раніше виглядало розумним як «відносне», раптово стає окремою пропозицією відповісти на питання «так» або «ні», за що експерт, призначений судом, повинен взяти на себе повну відповідальність. Те, що до того було повним діапазоном експерименту, раптово стає пропозицією відповіді на питання «так» або «ні», яке зазвичай, крім того, може мати жахливі наслідки для учасників судового провадження.

SEQ level0 \*arabic 10.  Я мав справу з подібною проблемою у справах «Татар проти Румунії» (Tătar v. Romania, заява № 67021/01, рішення від 27 січня 2009 року) та «Бачіла проти Румунії» (Băcilă v. Romania, заява № 19234/04, рішення від 30 березня 2010 року),і питання завжди залишалося тим самим. Сучасна доктрина принципу запобігання пропонує елегантне вирішення цієї юридичної загадки шляхом переміщенняa priori тягаря доказування на належну сторону. У справах «Татар проти Румунії» та «Бачіла проти Румунії» (TătarandBăcilă) зрозуміло, що це мала бути держава Румунія. У нашому випадку, якщо ми керувалися принципом запобігання, тягар доказування мав лежати на підприємстві, яке виготовило вакцину, та на лікарях, які, як вони стверджували, бездоганно ввели її. Якщо такий тягар покладався б на них, вони б доклали додаткових зусиль, щоб продемонструвати, що вакцина була дійсно виготовлена і введенаlege artis, і справу було б вирішено без зайвого навантаження експертів. Так би і сталося, якби ті, на кому був тягар, могли показати, що твердження заявника дійсно не мали під собою жодного наукового підґрунтя.

0
Нравится
Оставьте Ваш комментарий:

Пожалуйста, авторизуйтесь или зарегистрируйтесь для добавления комментария.


Популярні судові рішення
Название события
Загрузка основного изображения
Выбрать изображение
Текст описание события: