Спори щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності підсудні адміністративним судам (ВС у справі №480/4146/20 від 26.08.2021).

Фабула судового акту: Із появою адміністративних судів, як окремої ланки в судовій системі, довгий час тривало становлення судової практики щодо розмежування справ адміністративної та господарської юрисдикції. Однак, питання того, який спір є публічно-правовим, а який приватно-правовим і наданий час є актуальним.

Міськрада звернулась до суду із позовом до ТОВ про припинення права постійного користування шляхом її вилучення та із зобов’язанням звільнити та повернути територіальній громаді.
Позов мотивовано тим, що ТОВ отримало в постійне користування земельну ділянку під платну криту автомобільну стоянку на умові подальшого будівництва еспланади в межах відведеної земельної ділянки.

На момент звернення із позовом до суду, міськрадою прийнято рішення про вилучення спірної земельної ділянки для суспільних потреб, а саме: для будівництва дороги та бульвару з майданчиками відпочинку.

Однак, до розгляду по суті справа не дійшла, оскільки і суд першої інстанції, і суд апеляційної інстанції дійшли до висновку, що вказаний спір не є публічно-правовим спором в розумінні КАС України та має вирішуватися в порядку господарського судочинства, оскільки позивач прагне повернути земельну, яка належить йому на праві комунальної власності.
Позивач не погодився із закриттям провадження з цих підстав та оскаржив судові рішення до ВС.
Проаналізувавши положення ст. 141, 149 ЗК України, ВС зробив висновки про те, що чинним законодавством предбачено і розмежовано (за підставами та порядком) процедури вилучення і примусового відчуження земельних ділянок.

При цьому, земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатись як для суспільних так і для інших потреб.

Відповідно до ч. 2 ст. 149 ЗК України, вилучення земельних ділянок здійснюється за письмовою згодою землекористувачів, а в разі незгоди землекористувачів - у судовому порядку.

Надалі ВС зазначив, що відповідно до ст. 20 ГПК України, господарські суди розглядають справи у спорах щодо вилучення майна для усіх інших потреб, крім для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності.

Водночас, за правилами п. 8 ст. 19 КАС України на спори щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності поширюється юрисдикція саме адміністративних судів.

Таким чином, позивач вірно визначив підсудність даної справи і суди мали розглянути спір по суті.

З урахуванням зазначеного, ВС направив справу для розгляду по суті до окружного адміністративного суду. адміністративного суду.

Аналізуйте судовий акт: Виключна підсудність застосовується до тих позовів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано (ВС/КГС у справі № 910/6644/18 від 09 вересня 2020 р.)

Цивільний позов проти приватного виконавця подається за місцем його проживання (перебування), а не за місцем здійснення його професійної діяльності ( ВС/КЦС у справі № 757/53167/18-ц від 09 вересня 2020 р.)

Правила виключної підсудності поширюються на БУДЬ-ЯКІ спори, які стосуються прав та обов'язків, що пов’язані з нерухомим майном, в т. ч. на спір про стягнення заборгованості з орендної плати (ВП/ВС у справі № 911/2390/18 від 16.02.2021)

Позовні вимоги про стягнення аліментів та визначення місця проживання дитини заявлені одночасно розглядаються судами за правилами альтернативної підсудності (ВС/КЦС у справі № 725/2910/19 від 11.09.2020)

ПОСТАНОВА
Іменем України

26 серпня 2021 року
Київ
справа №480/4146/20

адміністративне провадження № А/9901/28/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Стародуба О.П.,
суддів - Єзерова А.А., Кравчука В.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Сумської міської ради на ухвалу Другого апеляційного адміністративного суду від 19.04.2021 (судді - Бершов Г.Є., Ральченко І.М., Катунов В.В.) у справі за позовом Сумської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сенс», третя особа Департамент забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради, про припинення права постійного користування земельною ділянкою та зобов`язання вчинити дії,
в с т а н о в и в :
У липні 2020 року Сумська міська рада звернулась до суду з позовом, в якому просила:
- припинити право постійного користування Товариства з обмеженою відповідальністю "Сенс" земельною ділянкою, що розташована за адресою: м. Суми, проспект Михайла Лушпи, 7а; загальною площею 1,4808 га (за державним актом на право постійного користування землею серія І-СМ №002666 площею 1,48 га); категорія земель: землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення; цільове призначення: для розміщення та експлуатації будівель і споруд автомобільного транспорту та дорожнього господарства; вид цільового використання: для платної, критої, автомобільної стоянки; кадастровий номер: 5910136300:01:008:0107, шляхом вилучення на користь Сумської міської ради для суспільних потреб, пов`язаних з реалізацією положень Генерального плану міста Суми, Плану зонування території м. Суми, Детального плану території щодо комплексної забудови території між вулицею Харківською, проспектом Михайла Лушпи і вулицею Івана Сірка у м. Суми (мікрорайон «Еспланада»), з метою будівництва дороги та бульвару з майданчиками відпочинку;
- зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Сенс" звільнити земельну ділянку, що розташована за адресою: м. Суми, проспект Михайла Лушпи, 7а; загальною площею 1,4808 га (за державним актом на право постійного користування землею серія І-СМ №002666 площею 1,48 га); категорія земель: землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення; цільове призначення: для розміщення та експлуатації будівель і споруд автомобільного транспорту та дорожнього господарства; вид цільового використання: для платної, критої, автомобільної стоянки; кадастровий номер: 5910136300:01:008:0107, та повернути її Сумській міській раді.
Другим апеляційним адміністративним судом, як судом першої інстанції, встановлено, що 18.02.1993 Виконавчим комітетом Сумської міської ради прийнято рішення №90 "Про надання земельних ділянок", згідно з додатком 4 до якого ТОВ «Сенс» із земель міськземфонду надано в постійне користування земельну ділянку площею 1,6 га під платну криту автомобільну стоянку в мікрорайонах 7А-Б на умові подальшого будівництва еспланади в межах відведеної земельної ділянки.
12.03.1997 ТОВ «Сенс» видано акт про право постійного користування серія І-СМ №002666, який зареєстровано в книзі державних актів про право постійного користування землею під № 151. Згідно державного акту земельна ділянка була виділена під розміщення критої автомобільної стоянки площею 1,48 га. Земельна ділянка зареєстрована в Державному земельному кадастрі, в якому зазначена площа ділянки - 1,4808 га. Право постійного користування земельною ділянкою зареєстровано за відповідачем в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
24.12.2019 Сумською міською радою прийнято рішення №6238-МР «Про вилучення земельної ділянки по проспекту М. Лушпи, 7а у м. Суми, яка перебуває у постійному користуванні ТОВ «Сенс» та викуп розташованих на ній об`єктів нерухомого майна для даних потреб».
02.01.2020 Департаментом забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради на адресу ТОВ «Сенс» було відправлено лист-повідомлення №06.01-16/10, в якому відповідачу повідомлялось про рішення Сумської міської ради від 24.12.2019 №6238-МР та запитувалась згода ТОВ «Сенс» на вилучення земельної ділянки за адресою: м. Суми, пр-т Михайла Лушпи, 7а загальною площею 1,48 га, кадастровий номер: 5910136300:01:008:0107.
30.01.2020 ТОВ «Сенс» надіслало повідомлення про відмову від вилучення вищевказаної земельної ділянки.
Вказані вище обставини стали підставою для звернення позивача з цим позовом до суду.
В обгрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що спірна земельна ділянка перебуває у комунальній власності Сумської міської ради та підлягає вилученню для суспільних потреб, а саме: для будівництва дороги та бульвару з майданчиками відпочинку.
За наслідками розгляду позову Сумської міської ради ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 19.04.2021 провадження у справі закрито. Роз`яснено позивачу, що дана справа підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.
Закриваючи провадження у справі, суд виходив з того, що вказаний спір не є публічно-правовим спором в розумінні Кодексу адміністративного судочинства України та має вирішуватися в порядку господарського судочинства, оскільки позивач прагне повернути земельну, яка належить йому на праві комунальної власності.
З рішенням суду першої інстанції не погодився позивач, звернувся з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення норм процесуального права, просив його скасувати, а справу направити до Другого апеляційного адміністративного суду для продовження розгляду.
В обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що закриваючи провадження у справі та роз`яснюючи, що даний спір підлягає розгляду в порядку господарського судочинства, суд не врахував ту обставину, що Сумська міська рада першочергово зверталась з даним позовом саме до Господарського суду Сумської області, який ухвалою від 24.04.2020 у справі №920/379/20, залишеною без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 25.06.2020, відмовив у відкритті провадження у справі з підстав, що даний спір належить до юрисдикції адміністративних судів.
У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просить у її задоволенні відмовити, а оскаржувану ухвалу Другого апеляційного адміністративного суду від 19.04.2021 залишити в силі.
Відзив мотивований тим, що сформульовані позивачем вимоги, а також зміст самої позовної заяви не відповідають вимогам ст. 267 КАС України, яка визначає особливості розгляду спорів про примусове вилучення земельних ділянок з мотивів суспільної необхідності.
Зокрема посилався на те, що в позовній заяві міською радою заявлено вимоги про припинення права постійного користування, а не про вилучення земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності, що не відповідає змісту ч. 2 ст. 149 Земельного кодексу України та ст. 267 КАС України.
Крім того, в позовній заяві не ставиться вимога про викуп об`єкта нерухомого майна відповідача, розташованого на спірній земельній ділянці, не зазначено умов попереднього повного відшкодування вартості об`єкта нерухомого майна, що на ній розміщено, збитків, заподіяних власнику внаслідок примусового відчуження, та не обраховано їх розмір, визначений відповідно до закону.
Також посилався на те, що позивач не позбавлений права на судовий захист, оскільки за умови подання відповідного позову саме про вилучення земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності, з дотриманням усіх вимог закону і зазначенням всіх необхідних відомостей, визначених ст. 267 КАС України, така справа може бути розглянута в порядку адміністративного судочинства.
Крім того зазначав про безпідставність клопотання позивача про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 07.06.2021 відкрито провадження за вказаною апеляційною скаргою, а ухвалою від 23.06.2021 справу призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні з повідомленням сторін.
Протокольною ухвалою від 14.07.2021 колегія суддів ухвалила перейти до розгляду справи в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних мотивів та передбачених законом підстав.
Так, відповідно до статті 140 Земельного кодексу України підставами для припинення права власності на земельну ділянку є: а) добровільна відмова власника від права на земельну ділянку; б) смерть власника земельної ділянки за відсутності спадкоємця; в) відчуження земельної ділянки за рішенням власника; г) звернення стягнення на земельну ділянку на вимогу кредитора; ґ) відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності та для суспільних потреб; д) конфіскація за рішенням суду; е) невідчуження земельної ділянки іноземними особами та особами без громадянства у встановлений строк у випадках, визначених цим Кодексом.
Відповідно до частини першої статті 147 Земельного кодексу України підстави та порядок примусового відчуження земельних ділянок з мотивів суспільної необхідності визначаються законом.
Правові, організаційні та фінансові засади регулювання суспільних відносин, що виникають у процесі відчуження земельних ділянок, інших об`єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності врегульовано Законом України «Про відчуження земельних ділянок, інших об`єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у приватній власності, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності»
Особливості розгляду спорів щодо примусового відчуження земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності врегульовано статтею 267 КАС України.
Одночасно Земельним кодексом України передбачено також можливість припинення і права користування земельною ділянкою.
Так, відповідно до статті 141 Земельного кодексу України однією з підстав припинення права користування земельною ділянкою є вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом (пункт «б»).
Порядок вилучення земельних ділянок із постійного користування врегульовано статтею 149 Земельного кодексу України.
Відповідно до частини першої цієї статті земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, що здійснюють розпорядження земельними ділянками відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу з урахуванням вимог статті 150 цього Кодексу.
Таким чином, чинним законодавством предбачено і розмежовано (за підставами та порядком) процедури вилучення і примусового відчуження земельних ділянок.
При цьому, земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатись як для суспільних так і для інших потреб.
Відповідно до частини другої цієї статті вилучення земельних ділянок здійснюється за письмовою згодою землекористувачів, а в разі незгоди землекористувачів - у судовому порядку.
Відповідно до пункту 6 статті 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.
Отже, господарські суди розглядають справи у спорах щодо вилучення майна для усіх інших потреб, крім для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності.
Водночас, за правилами пункту 8 статті 19 КАС України на спори щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності поширюється юрисдикція саме адміністративних судів.
За таких обставин висновки суду першої інстанції у цій справі щодо неналежності вказаного спору до юрисдикції адміністративних судів не можна визнати обгрунтованими.
Щодо інстанційної підсудності.
Пунктом 8 статті 19 КАС України передбачено що до юрисдикції адміністративних судів належать і спори щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності і спори щодо примусового відчуження майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності.
Разом з тим, статтею 267 КАС України особливості провадження передбачено лише для справ за адміністративними позовами про примусове відчуження земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності.
Оскільки для справ щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності не передбачено особливостей провадження, в тому числі щодо їх розгляду та вирішення апеляційним адміністративним судом, а тому такі справи підлягають розгляду та вирішенню в загальному порядку окружним адміністративним судом за загальними правилами інстанційної та територіальної юрисдикції.
За правилами пункту 5 частини 1 статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення і направити справу для розгляду до іншого суду першої інстанції за встановленою підсудністю.
Відповідно до частини першої статті 318 КАС України рішення суду підлягає скасуванню з направленням справи на розгляд за встановленою законом підсудністю, якщо рішення прийнято судом з порушенням правил юрисдикції (підсудності), визначених статтями 20, 22, 25-28 цього Кодексу.
Враховуючи викладене, дана справа підлягає розгляду та вирішенню в загальному порядку окружним адміністративним судом, як судом першої інстанції, а тому ухвала Другого апеляційного адміністративного суду від 19.04.2021 підлягає скасуванню, а справа направленню для розгляду до Сумського окружного адміністративного суду.
Покликання суду першої інстанції на постанову Великої Палати Верховного Суду від 04.04.2018 у справі №817/1048/16 є безпідставним, оскільки спірні у цій справі правовідносини, на відміну від справи яка розглядається, були пов`язані з невиконанням умов цивільно-правової угоди.
Клопотання позивача про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду задоволенню не підлягає, оскільки за правилами статті 346 КАС України таке право надано суду, який розглядає справу в касаційному порядку, водночас в межах розгляду цієї справи Верховний Суд діє як суд апеляційної інстанції.
Керуючись статтями 267 310 315 318 316 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд
п о с т а н о в и в :
Апеляційну скаргу Сумської міської ради задовольнити частково.
Ухвалу Другого апеляційного адміністративного суду від 19.04.2021 скасувати, а справу направити для розгляду за встановленою підсудністю до Сумського окружного адміністративного суду.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:
О.П. Стародуб
А.А. Єзеров
В.М. Кравчук