Щодо встановлення вини особи під час закриття провадження про адміністративні правопорушення у зв’язку із закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності

Читайте статті: До питання застосування практики ЄСПЛ: Хто не хоче захищати права людини шукає причини, а хто хоче – можливості.

В яких випадках суд може призначати м’якше покарання, ніж передбачено певною нормою КК?

СУДОВА ПРАКТИКА ОСКАРЖЕННЯ РІШЕНЬ ТРЕТЕЙСЬКОГО СУДУ ФІЗИЧНИМИ ОСОБАМИ – ПОЗИЧАЛЬНИКАМИ ЗА СПОЖИВЧИМИ КРЕДИТАМИ

Судове оскарження рішень органів місцевого самоврядування

НАУКОВО-КОНСУЛЬТАТИВНА РАДА

ПРИ ВИЩОМУ АДМІНІСТРАТИВНОМУ СУДІ УКРАЇНИ

УЗАГАЛЬНЕНИЙ

НАУКОВО-КОНСУЛЬТАТИВНИЙ ВИСНОВОК

1. Проблема правозастосування

Аналіз судової практики свідчить про неоднаковий підхід судів до вирішення питання щодо встановлення вини особи під час закриття провадження про адміністративні правопорушення у зв’язку із закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності, передбачених статтею 38 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – КУпАП).

З огляду на це членам Науково-консультативної ради при Вищому адміністративному суді України було дано завдання дослідити, чи встановлюється вина особи під час закриття провадження у справі про адміністративні правопорушення у зв’язку із закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності.

Правові позиції з порушеного питання висловили члени Науково-консультативної ради при Вищому адміністративному суді України Гетманцев Д.О., Базов В.П., Ківалов С.В., Коломоєць Т.О. та Ханова Р.Ф.

2. Узагальнене обґрунтування науково-консультативного висновку

Питання закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення врегульовано статтею 247 КУпАП. Приписи цієї статті встановлюють обставини, що виключають провадження у справі про адміністративне правопорушення. Зокрема, відповідно до пункту 7 частини першої цієї статті до підстав, за наявності яких провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю, віднесено закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу.

Згідно з частиною першою статті 38 КУпАП адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш як через два місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні – не пізніш як через два місяці з дня його виявлення, за винятком випадків, коли справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу підвідомчі суду (судді).

Зі змісту наведених правових норм вбачається, що закриття провадження можливе за одночасної наявності таких умов:

вчинення (виявлення) адміністративного правопорушення;

закінчення встановленого законом двомісячного строку, перебіг якого розпочинається з дня вчинення правопорушення (при триваючому правопорушенні – не пізніш як через два місяці з дня його виявлення).

Визначення на законодавчому рівні у статті 38 КУпАП тривалості строків накладення адміністративного стягнення безпосередньо пов’язано з можливістю реального впливу адміністративної відповідальності на суспільні відносини, поведінку суб’єктів, їхню правосвідомість тощо, тобто з можливістю реалізації функцій адміністративної відповідальності, яка втрачається з плином часу.

При вирішенні питання щодо закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення у зв’язку із закінченням на момент розгляду такої справи строків накладення адміністративного стягнення, визначених статтею 38 КУпАП, необхідно враховувати положення статті 6 Конституції України, згідно з якою органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією межах і відповідно до законів України.

Отже, суди при здійсненні правосуддя повинні діяти у встановлених Конституцією України межах і відповідно до законів України, не втручаючись у діяльність інших гілок державної влади, зокрема діяльність адміністративних органів.

Пункт 7 частини першої статті 247 КУпАП не містить положень про наявність у суду повноважень щодо встановлення обставин вчинення адміністративного правопорушення, наявності вини особи у його вчиненні у разі закриття провадження про адміністративні правопорушення.

Крім того, логічне тлумачення абзацу першого статті 247 КУпАП дозволяє дійти висновку, що встановлення зазначених у цій статті юридичних фактів є єдиною необхідною підставою для припинення будь-яких дій щодо притягнення особи до адміністративної відповідальності незалежно від встановлених будь-яких інших обставин, що підлягають з’ясуванню при розгляді справи про адміністративне правопорушення (стаття 280 КУпАП), у тому числі й вини особи у його вчиненні.

Таким чином, поєднання закриття справи з одночасним визнанням вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення є взаємовиключними рішеннями, і прийняття таких двох взаємовиключних рішень в одній постанові про закриття справи свідчить про порушення права людини на справедливий суд, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. За правилами статті 284 КУпАП рішенням, що доводить вину особи, є постанова про накладення адміністративного стягнення або застосування заходів впливу, умовою якої є визначення вини.

Отже, наявність або відсутність вини встановлюється саме під час здійснення провадження у справі про адміністративне правопорушення.

Таким чином, вина осіб, що притягуються до адміністративної відповідальності, не встановлюється у справах, у яких провадження закривається.

3. Висновок

Під час закриття провадження у справах про адміністративні правопорушення у зв’язку із закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності, передбачених статтею 38 КУпАП, вина особи не встановлюється.

Учений секретар НКР при ВАСУ М.І.Смокович

Учений секретар секції загальної теорії

адміністративної юстиції НКР при ВАСУ Н.Є.Маринчак

Учений секретар секції

адміністративного права НКР при ВАСУ Є.А.Усенко

Окремі висновки членів НКР при ВАСУ:

Висновок Гетманцева Д.О.

Висновок Коломоєць Т.О.

Висновок Ківалова С.В.

Висновок Ханової Р.Ф.

Висновок Базова В.П.

Джерело: Вищий адміністративний суд України