Щодо врегулювання соціального захисту адвокатів стосовно сплати ЄСВ адвокатами окремих категорій

Рада адвокатів України, розглянувши звернення Голови Ради адвокатів Харківської області від 03 вересня 2018 року № 717 про ініціювання внесення змін до законодавства, що регулює сплату єдиного соціального внеску адвокатами, а також проаналізувавши рішення Ради адвокатів Харківської області від 29 серпня 2018 року № 25/1/4 «Про звернення до Ради адвокатів України з пропозиціями щодо врегулювання соціального захисту адвокатів стосовно сплати ЄСВ адвокатами окремих категорій», прийняла рішення №144 від 8 вересня 2018 року, де звернула увагу на наступне, повідомляє radako.com.ua

Проблемним питанням на сьогодні для всіх адвокатів України залишається законодавча неврегульованість соціального захисту адвокатів в частині сплати останніми ЄСВ, а підхід законодавця щодо сплати ЄСВ адвокатами за періоди, у якому вони не мали оподаткованого доходу, та відсутності пільг для адвокатів, які є інвалідами або пенсіонерами за віком, є дискримінаційним та необґрунтованим. Крім того, на фізичних осіб, які здійснюють незалежну професійну діяльність, не поширюється пільга щодо несплати ЄСВ, якщо така особа є інвалідом або пенсіонером за віком.

З січня 2017 року набув чинності Закон України від 06.12.2016 № 1774- VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», яким внесені зміни до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування». Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 4 Закону, платникам єдиного внеску є особи, які проводять незалежну професійну діяльність. У статті 7 Закону зазначено, що для осіб, які проводять незалежну професійну діяльність, єдиний внесок нараховується на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

У разі якщо платником не отримано дохід (прибуток) у звітному періоді, такий платник зобов’язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Відповідно до вказаних змін фізичні особи – підприємці, які не одержували доходів в 2017 році, зобов’язані сплачувати єдиний соціальний внесок. До 1 січня 2017 року фізичні особи – підприємці, які не отримували доходи у звітному місяці, мали право не сплачувати єдиний соціальний внесок.

Зазначені зміни стосуються підприємців, які під час простою в роботі перейшли з єдиного податку на загальну систему оподаткування, а також осіб, які проводять незалежну професійну діяльність.

Такі зміни суперечать статтям 8, 22, 46 Конституції України.

Відповідно до статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема у закони, які за своїм змістом мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної справедливості, свободи, рівності. Одним із проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а й включає інші соціальні регулятори, зокрема норми моралі, традиції, звичаї тощо, які легітимовані суспільством (п.п. 4.1. Рішення Конституційного Суду України у справі від 02.11.2004 року № 15-рп/2004). Всі ці елементи права об’єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України. Справедливість – одна із основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права.

Як зазначено в частині 2 статті 8 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове соціальне страхування» єдиний соціальний внесок не входить до системи оподаткування, а відповідно до пункту 2 статті 1 наведеного Закону є консолідованим страховим внеском, збір якого здійснюється до системи загальнообов’язкового державного соціального страхування в обов’язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов’язкового державного соціального страхування.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом; це право гарантується загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетний та інших джерел соціального забезпечення; створення мережі державних, комунальних, приватних закладів для огляду за непрацездатними.

Отже, завданням сплати нарахованого єдиного внеску є забезпечення захисту застрахованих осіб та підтвердження страхового стажу і його безперервності, де страховий стаж – це період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов’язкове державне пенсійне страхування.

Відповідно до частини 1 статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатом є фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.

При цьому, адвокатською діяльністю, згідно профільного Закону є незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту, та не є підприємницькою.

Таким чином, законодавчі зміни якими зобов’язано сплачувати єдиний соціальний внесок фізичних осіб-підприємців, а також осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, незалежно від наявності в них доходу, на виконання наданого їм права на соціальний захист, не відповідають меті та завданням Закону, а також ідеї соціальної справедливості, чим порушують статтю 8 Конституції України.

Повний текст рішення див. за посиланням