Розпочалося... ВАКС скасував свій перший вирок за паперову декларацію, інтерв’ю із "суддею" Надією Посунся

Вищий антикорупційний суд 17 листопада скасував свій перший вирок, який за недекларування була засуджена колишня суддя Апеляційного суду Дніпропетровської області Надія Посунся.

Про це повідомляє «Судовий репортер».

30 жовтня 2019 колишню суддю засудили за неподачу електронної декларації, оштрафувала на 51 тис. грн і заборонили на один рік обіймати певні посади. Крім того, у зв’язку із засудженням відставка судді мала бути припинена і вона втрачала довічне грошове утримання. Посунся початково не оскаржувала вирок і він набув чинності.

27 жовтня 2020 Конституційний суд визнав статтю 366-1 ККУ неконституційною. Конституційний суд побачив для суддів загрозу в Нацагентстві з питань запобігання корупції – в частині контрольних функцій виконавчої влади над судовою гілкою влади.

Засуджена звернулася із заявою про перегляд її вироку.

Обґрунтовуючи перегляд вирок ВАКС посилався на досвід інших країн – Федеративної республіки Німеччина, Іспанії, Чеської республіки, Словаччини, Румунії, Албанії, Угорщини, Республіки Корея, Мексики, Португалії. У правових системах цих держав є механізми, схожі до того, який закріплений в КПК України щодо поновлення прав людини через повторний розгляд справ. Відтак ВАКС дійшов висновку, що повинен переглянути рішення, яке базувалось на неконституційних положеннях закону.

Тобто саме рішення Конституційного суду не означає що вирок автоматично має бути скасований. Перегляд судових рішень відбувається у виняткових випадках, щоб не порушувати принцип правової визначеності. Конституційний суд визнав, що у змісті статті 366-1 ККУ законодавець не дотримався принципів справедливості і пропорційності як елементів принципу верховенства права. Цей принцип має визначальне значення, оскільки є відображенням найвищих людських цінностей в усіх сферах суспільного життя. Недотримання цього принципу у справі Посунся вказує на суттєве втручання в її права та необхідність перегляду судового рішення. Крім того, заявниця продовжує зазнавати утиску її прав, відбуваючи покарання у вигляді заборони на зайняття деяких посад. Також у зв’язку із вироком відставка судді Посунся мала бути припинена, а виплата довічного грошового утримання – скасована.

Суд ухвалив вирок скасувати і справу закрити. На рішення ще може бути подано апеляцію протягом 7 днів.

У перерві в засіданні «Судовий репортер» поставив кілька запитань колишній судді Надії Посунся.

Як Ви ставитесь до декларування? Чи мають судді подавати декларації?

– Мають. Але повинна бути альтернатива. Мене ніхто не може змушувати отримувати електронний цифровий підпис. Я відмовилась. Тому що мій підпис – моє ім’я. Коли нам почали видавати ці електронні цифрові підписи, з’явились рішення яких в природі не було. І в цих рішеннях були підписи наших суддів.

Тобто підроблені?

– Підроблені. Розумієте, що таке суддя дає свій підпис?!

А якась реакція була. Ви звертались у правоохоронні органи?

– Ні, у правоохоронні органи не заявляли. Але взяли на вооружение.

Чому не звертались?

– Це була суддя Басуєва. Вона не захотіла, мабуть.

Вона одна?

– Було декілька таких суддів у нас. Басуєва, а хто ще я не пам’ятаю. Ніхто не заявляв. Це по-перше. А, по-друге, закон не зобов’язує мене надати свій підпис для отримання електронного цифрового. Хтось хоче надає, не хоче не надає. У людини, у судді повинна бути альтернатива. НАЗК, розробляючи порядок внесення декларацій на сайт, повинен був передбачити цю альтернативу. Тобто хтось подає в письмовому вигляді і ми так подавали з 2009 чи 2012 років за своїм особистим підписом, їх перевіряли і проблем не було. За 2015 рік ще є наші декларації в інтернеті, тоді ще цих законів не було.

Із Апеляційного суду Дніпропетровського суду є аналогічні справи щодо трьох суддів. Так, суддя Бараннік вважає, що ЕЦП може призвести до маніпуляції його свідомістю, досить цікаві в нього пояснення (Бараннік посилався на ворожу діяльність спеціальних служб Російської Федерації на території України, які за допомогою коду, що містить в собі персональні дані людини, можуть її контролювати шляхом проведення розвідки підсвідомості). Як Ви оцінюєте такі аргументи?

– Я маю таку позицію, яку я зараз [озвучила]. Людина повинна мати право вибору. Це персональні дані.

Що Ви думаєте про останнє рішення Конституційного суду?

– Я позитивно до нього ставлюся. Я вважаю, що в цілому воно законне. Є деякі промашки, але, думаю, це все поправиться. Навіть ці промашки, які стосуються НАЗК, я думаю, невипадково так сталося. Конституційний суд не міг сказати того, про що зараз говорю я. Щодо електронних декларацій, в цій частині. Він не міг вийти за рамки вимог, які були заявлені… Думаю, в подальшому НАЗК розробить правильний порядок і закони приймуться відносно цієї альтернативи.

Ваша єдина претензія це те, що нема альтернативи подачі з ЕЦП?

– Так, якби не це, не було б кримінальної справи.

Є такі міркування, що публічні декларації та інформація у відкритих реєстрах можуть становити певну загрозу тиску, зокрема, на суддів.

– Я не думаю. Якщо людина без якихось плям, то відносно неї нічого не станеться. Думаю, цього не треба боятися.

У 2018 році перед звільненням колегія у Вашому складі, а також суддів Пономарь і Баранніка ухвалила рішення про стягнення 5 мільйонів гривень моральної компенсації за бездіяльність прокуратури Одеської області. А потім уся трійка суддів звільнилася. Це випадково сталося?

– Випадково. Коли Бараннік не пройшов кваліфіспити, а ми були в одній колегії, то колегія розпадалася. У нас у всіх трьох не було електронного цифрового підпису, то ми працювали нормально. Якщо один випав, нас треба було, як кажуть, рассредоточить… Колеги заявили, що не хочуть з нами працювати, тому що не хочуть нести дисциплінарну відповідальність за те, що [рішення] не будуть вносити в реєстр. Ми не можемо вносити в реєстр, тому що не маємо електронного цифрового підпису. По Цивільному процесуальному кодексу керівник [суду] мала право просто призначити особу, яка б це робила. Але вона цього не зробила.

Ваші рішення взагалі не вносились?

– Була потім призначена особа, яка всі рішення наші внесла. Але спочатку чомусь керівництво не захотіло це робити.

Який час у вас не вносились рішення? Рік, пів?..

– Десь рік, може, й два не вносились, але всі видавались людям у письмовому вигляді, за підписом і печаткою. Не було ніяких скарг.

Рішення про стягнення з держави 5 млн гривень моральної шкоди не страшно суддям приймати в Україні?

– Страшно. Але якщо людина йде в суд працювати, то вона не повинна нічого боятися.

У Вас було багато таких рішень чи це рішення унікальне?

– Були рішення, коли можна було думати все, що хочеш. Ми йшли в суди у 80-х роках. Або партбілет на стіл, або ти йдеш суддею. Нас просто заставляли йти в суди.

А Ви не хотіли бути суддею?

– Не те, що не хотіла, в мене навіть не було таких думок. Я закінчила Одеський університет і отримала направлення у Дніпропетровськ юрисконсультом у торговлю. Там була вибрана народним засідателем. Коли суддя, в якої я була народним засідателем, повинна була перевестись, вона мене викликала і запропонувала посаду. Я одразу не зрозуміла. А вона за руку і до голови суду, а той уже не питав нічого. Партія сказала і все.

Які Ваші враження про Вищий антикорупційний суд?

– Не дуже добрі. Дивляться на тебе добрими очима, все розуміють, співчувають, а ухвалюють зовсім інше

Потрібен взагалі такий суд спеціалізований?

– Я вважаю ні, він взагалі незаконно створений. Керуються тими самими кодексами, все те ж саме. Навіщо його створювати окремо?!

Ви не оскаржували вирок і заплатили 51 тисячу гривень. Чому?

– Я розуміла, що це перший вирок і все. Не буде сенсу. Все рівно стрес. 35 років пропрацювати суддею і старості літ отримати такий вирок.

Після розмови Надія Посунся додає, що у суддівському середовищі відомо про ще близько 80 випадків аналогічного неподання суддями електронних декларацій. Але тільки голова Апеляційного суду Дніпропетровської області поскаржилась у НАЗК на своїх суддів, які подали паперові декларації. «Ви питали, чи є страх. Ті в кого є страх, вони служать. Коли нема страху, служити не будеш. І ти невигідний. І це Вам причина нашого звільнення», – сказала Надія Євгенівна.