Проведення огляду житла без дозволу суду, але за добровільної згоди власника майна: допустимість доказу - коментує адвокат Олександр Вишневий

14.07.2020 | Автор: Адвокатське об'єднання "Вишневий і Партнери"
Задать вопрос автору
Присоединяйтесь к нам в социальных сетях: telegram viber youtube
Проведення огляду житла без дозволу суду, але за добровільної згоди власника майна: допустимість доказу  - коментує адвокат Олександр Вишневий - 0_60256600_1594745936_5f0de45093223.jpg

Нещодавно Верховний Суд прийняв з даного питання декілька важливих постанов, які містять актуальні правові висновки. Тому в цій статті ми детально проаналізуємо проблематику щодо проведення огляду місця події без ухвали слідчого судді та наступне узаконення таких слідчих дій.

Так, у ст. 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено право кожного мирно володіти своїм майном.

Статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено право кожного на повагу до приватного та сімейного життя, що включає гарантії недоторканості житла.

Конституцією України заборонено проникнення до житла чи до іншого володіння особи, проведення в них огляду чи обшуку інакше як за вмотивованим рішенням суду (ч. 2 ст. 30).

Відповідно до вимог ст. 13 КПК України не допускається проникнення до житла чи до іншого володіння особи, проведення в них огляду чи обшуку інакше як за вмотивованим судовим рішенням, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

За ст. 237 КПК України з метою виявлення та фіксації відомостей щодо обставин вчинення кримінального правопорушення слідчий, прокурор проводять огляд місцевості, приміщення, речей та документів. Огляд житла чи іншого володіння особи здійснюється згідно з правилами цього Кодексу, передбаченими для обшуку житла чи іншого володіння особи.

Як виняток ч. 3 ст. 30 Конституції України передбачає, що у невідкладних випадках, пов`язаних із врятуванням життя людей та майна чи з безпосереднім переслідуванням осіб, які підозрюються у вчиненні злочину, можливий інший, встановлений законом, порядок проникнення до житла чи до іншого володіння особи, проведення в них огляду і обшуку.

Згідно зі ч. 1 ст. 233 КПК України ніхто не має права проникнути до житла чи іншого володіння особи з будь-якою метою, інакше як лише за добровільною згодою особи, яка ним володіє, або на підставі ухвали слідчого судді, крім випадків, установлених частиною третьою цієї статті.

Тобто, законодавцем окрім можливості проникнення до житла чи іншого володіння особи на підставі судового рішення, передбачено іншу процесуальну гарантію захисту прав особи, а саме можливість проникнути до житла чи іншого володіння особи за добровільною згодою особи, яка ним володіє.

Разом із тим зі змісту ст. 237 КПК України вбачається, що огляд є слідчою (розшуковою) дією, спрямованою на отримання (збирання) доказів або перевірку вже отриманих доказів у конкретному кримінальному провадженні. Огляд житла чи іншого володіння особи здійснюється згідно з правилами КПК України, передбаченими для обшуку житла чи іншого володіння особи.

Згідно з ч. 2 ст. 233 КПК України під іншим володінням особи розуміються транспортний засіб, земельна ділянка, гараж, інші будівлі чи приміщення побутового, службового, господарського, виробничого та іншого призначення тощо, які знаходяться у володінні особи.

Відповідно до ч. 2 ст. 234 КПК України обшук проводиться на підставі ухвали слідчого судді місцевого загального суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування.

Частиною 3 ст. 233 КПК України передбачено, що слідчий, прокурор має право до постановлення ухвали слідчого судді увійти до житла чи іншого володіння особи лише у невідкладних випадках, пов`язаних із врятуванням життя людей та майна чи з безпосереднім переслідуванням осіб, які підозрюються у вчиненні злочину. У такому випадку прокурор, слідчий за погодженням із прокурором зобов`язаний невідкладно після здійснення таких дій звернутися з клопотанням про проведення обшуку до слідчого судді.

Виходячи з системного тлумачення норм кримінального процесуального закону, підставою для проведення огляду місця події слугує інформація про вчинення кримінального правопорушення. Без наявності такої інформації проведення огляду місця події не допускається.

У зв’язку з вищевикладеним, мають бути обов’язково наявні дані, які б стали підставою для проведення огляду місця події.

Відповідно до правового висновку ВС, наведеного у постанові від 27 травня 2020 року у справі № 279/1021/16-к (режим доступу ЄДРСР http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/89564190) суд зазначив, що так як проведений органами досудового розслідування огляд місця події фактично є обшуком, який згідно приписів ч. 2 ст. 234 КПК України здійснюється лише на підставі ухвали слідчого судді.

Оскільки з зазначеним клопотанням до слідчого судді прокурор, слідчий не звертались, тому згідно з ч. 3 ст. 233 КПК України встановлені внаслідок такої слідчої дії докази є недопустимими й не можуть бути використані при прийнятті процесуальних рішень.

Аналогічних висновків дотримався Верховний Суд і у постанові від 13 травня 2020 року у справі № 591/6423/15-к (http://reyestr.court.gov.ua/Review/89251506), де зазначено наступне:

«Слідчий, прокурор має право до постановлення ухвали слідчого судді увійти до житла чи іншого володіння особи лише у невідкладних випадках, пов`язаних із врятуванням життя людей та майна чи безпосереднім переслідуванням осіб, які підозрюються у вчиненні злочину. У такому випадку прокурор, слідчий за погодженням із прокурором зобов`язаний невідкладно після здійснення таких дій звернутися з клопотанням про проведення обшуку до слідчого судді.

Обшук проводиться на підставі ухвали слідчого судді місцевого загального суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування (ч. 2 ст. 234 КПК).

З матеріалів справи видно, що під час огляду місця події 1 липня 2015 року було проведено огляд, а фактично обшук автомобіля ВАЗ - 111830 державний номер НОМЕР_2 , який належав ОСОБА_1 , за його добровільною згодою, та вилучено грошові кошти в сумі 2100 грн.

З урахуванням наведеного місцевий суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що протокол огляду місця події від 1 липня 2015 року є недопустимим доказом, оскільки цю слідчу дію проведено з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.

На обґрунтування своїх висновків суд вірно зазначив, що одразу після проведення огляду належного ОСОБА_1 автомобіля, під час якого було вилучено грошові кошти, прокурор чи слідчий не звернулися з клопотанням про проведення обшуку до слідчого судді, чим порушили вимоги ч. 3 ст. 233, ч. 2 ст. 234, ч. 2 ст. 237 КПК.

Місцевий суд правильно не взяв до уваги заяву ОСОБА_1 на огляд автомобіля, як підставу для проникнення до володіння особи без ухвали слідчого судді. Як уже зазначав Касаційний кримінальний суд у постанові від 12 лютого 2019 року у справі № 159/451/16-к (провадження № 51-1173км18), для з`ясування допустимості доказів, отриманих під час огляду житла чи іншого володіння особи, якщо наявність та/або добровільність згоди володільця ставиться стороною під сумнів, суд має виходити із сукупності всіх обставин, що супроводжували цю слідчу дію, враховуючи, але не обмежуючись, наявністю письмової згоди.

Матеріали провадження свідчать, що ОСОБА_1 надав згоду на проникнення до володіння безпосередньо перед оглядом місця події, тому не можна стверджувати, що він був здатен усвідомлювати правові наслідки такої згоди».

Крім цього, ВС зробив висновок в постанові по справі №640/2449/16-к від 22.05.2019 року, згідно якого заяву власника приміщення не можна брати до уваги як підставу для проникнення до житла.

Ми також притримуємося позиції щодо проведення обшуку, викладеної у вищевказаних постановах Верховного Суду, але існує і протилежна позиція, яка також підтверджується іншим висновком Верховного Суду.

Так, Верховний Суд у своїй постанові від 15 квітня 2020 року у справі №740/3390/15 (http://reyestr.court.gov.ua/Review/88857315) прийшов висновків, що проведення огляду житла без дозволу суду, але за добровільної згоди власника майна не тягне за собою недопустимості доказу.

У вказаній постанові Суд зазначив, що для з’ясування допустимості доказів, отриманих під час огляду в житлі чи іншому володінні особи, за відсутності ухвали слідчого судді, якою дано дозвіл на проведення слідчої дії, якщо наявність та/або добровільність згоди володільця ставиться стороною під сумнів, суд має виходити із сукупності всіх обставин, що супроводжували цю слідчу дію.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що огляд місця події 21.07.2015 проведено в домоволодінні за Адресою 8 у межах кримінального провадження за фактом таємного викрадення майна, належного потерпілому Особі 3, за згодою та в присутності останнього, який є власником житла, про що свідчать відповідні підписи в протоколі слідчої дії.

У цій справі дії Особи 3 свідчили про його зацікавленість і про намір сприяти правоохоронним органам у розслідуванні скоєного проти нього злочину. Так, даючи показання в судовому засіданні 11.07.2016, потерпілий твердив, що, повертаючись додому після роботи та виявивши сліди злочину у своєму домоволодіння, де проживав сам, звернувся до правоохоронних органів. Жодних скарг чи заперечень щодо проведення цієї слідчої дії всупереч волі та власним інтересам потерпілий не заявляв, не надала будь-яких доказів на підтвердження таких обставин і сторона захисту, а тому підстав ставити під сумність добровільність згоди власника майна, що тягне за собою недопустимість доказу, Суд не вбачає.

Таким чином, знову доводиться констатувати про відсутність єдності судової практики, що створює додаткові перешкоди для ефективного захисту у кримінальному провадженні.

Автор статті: Адвокатське об'єднання "Вишневий і Партнери"

8392
Просмотров
0
Комментариев
Оставьте Ваш комментарий:

Пожалуйста, авторизуйтесь или зарегистрируйтесь для добавления комментария.


Популярные статьи
ЕСПЧ
0