03.04.2015
Присоединяйтесь к нам в социальных сетях: telegram viber youtube

Притягнення до кримінальної відповідальності чиновників, які своїми діями нанесли шкоду суб'єктам господарської діяльності

 

Значна кількість тих, хто стояв на Майдані та обрав європейський шлях розвитку України вимагають системних змін у взаємовідносинах між службовцем та суб’єктом господарювання. Будь-яка діяльність бізнесу має вимірюватися не залежністю останнього від волі або підпису чиновника, що часто призводить до порушення життєздатності цілих підприємств та його працівників, а впровадженням чітких рівноправних правил взаємодії держави та підприємця.

Доволі часто у громадян України виникає питання, яке мало актуальність вчора та залишається не менш актуальним сьогодні -“Чи можливо притягнути до кримінальної відповідальності чиновника за дії, що завдали шкоди суб’єкту підприємницької діяльності?”

Ведучи розмову про кримінальну відповідальність чиновників, ми повинні з’ясувати , хто підпадає під історично прийняте суспільством  поняття «чиновник».

Чиновник — особа, яка перебуває в державно-службових відносинах на засадах присяги з юридичною особою публічного управління і здійснює за дорученням останньої управлінської функції відповідно до наданої компетенції.

Клас чиновників з'явився з появою «Табеля про ранги» 1722 року. Чиновники вищих класів зазвичай називалися сановниками. З ліквідацією «Табеля про ранги» після Жовтневого перевороту в 1917 році клас чиновників ліквідували. Особи, зайняті у сфері державного управління, стали називатися державними службовцями, проте неофіційно термін «чиновник» продовжує існувати й сьогодні.

Отже, хто такі чиновники, з’ясовано. Але якщо більш розгорнуто говорити про кримінальну відповідальність за завдання шкоди суб’єктам підприємницької діяльності, не можливо  не згадати  і про інших представників державної влади.

Представник влади як особлива категорія службових осіб, наділений у межах своїх повноважень правом віддавати іншим особам (як фізичним, так і юридичним) обов’язкові для виконання накази, розпорядження, вказівки, приймати рішення не тільки в рамках відомства, представником якого він є, а й поза ним, тобто з приводу поводження, вчинків та діянь громадян, які не є його підлеглими.

До представників влади належать народні депутати; працівники судових та адміністративних органів (судді, судові виконавці, слідчі й оперативні працівники органів МВС і СБУ, прокурори, їхні помічники, а також слідчі прокуратури, співробітники міліції, пожежні інспектори, інспектори лісоохорони, рибного нагляду, мисливські й податкові інспектори та ін.).

Як визначається відповідальність службовця?

За загальним правилом, особи, які винуваті у порушенні законодавства про державну службу, несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність згідно із чинним законодавством (ст.38 ЗУ «Про державну службу»), а особи, винуваті у порушенні законодавства про службу в органах місцевого самоврядування, притягуються до цивільної, адміністративної або кримінальної відповідальності згідно із Законом (ст.23 ЗУ «Про службу в органах місцевого самоврядування»).

Службовий злочин слід відмежовувати від дисциплінарного чи адміністративного проступку за злочинними наслідками.

Відповідно до норм Кримінального кодексу  України безпосередньо до злочинів у сфері службової діяльності законодавець відносить:

        (ст.364) зловживання владою або службовим становищем;

        (ст.365) перевищення влади або службових повноважень;

        (ст.366)службове підроблення;

        (ст.367)службову недбалість;

        (ст.368)одержання хабара;

        (ст.369) давання хабара;

        (ст.370)провокацію хабара.

Такі види відповідальності можуть бути застосовані при вчиненні кримінального правопорушення.

Не відразу пересічний громадянин може усвідомлювати, що по відношенню до нього вчинили службовий злочин, який криється як у неправомірній  діяльності посадовця так і бездіяльності.

Зокрема, п. 21.3. статті 21 Податкового кодексу України, шкода, завдана неправомірними діями посадових осіб контролюючих органів, підлягає відшкодуванню за рахунок коштів державного бюджету, передбачених таким контролюючим органом.

Стаття 20 Митного кодексу України визначає, що посадові особи та інші працівники органів доходів і зборів, які прийняли неправомірні рішення, вчинили неправомірні дії або допустили бездіяльність, у тому числі в особистих корисливих цілях або на користь третіх осіб, несуть кримінальну, адміністративну, дисциплінарну та іншу відповідальність відповідно до закону.

Шкода, заподіяна особам та їх майну неправомірними рішеннями, діями або бездіяльністю органів доходів і зборів або їх посадових осіб чи інших працівників при виконанні ними своїх службових (трудових) обов'язків, відшкодовується цими органами, організаціями у порядку, визначеному законом.

Чинним законодавством України також передбачена відповідальність за шкоду, завдану незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду: ст. 1176 ЦК України та Закон України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду».

Даними нормативними актами передбачено, що завдана громадянинові шкода відшкодовується в повному обсязі незалежно від вини посадових осіб органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду. Для того, щоб громадянин набув право на відшкодування шкоди, має бути засвідчений факт незаконності дій органів дізнання, попереднього слідства, прокурора або суду.

Загалом чинне законодавство в цій сфері достатньо розвинуте, проте практика його застосування викликає багато запитань, оскільки в багатьох випадках уповноважені представники органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури всіма доступними засобами намагаються примусити постраждалих відмовлятись від звернення за відшкодуванням.

Незважаючи на низку норм законодавства, щодо відповідальності посадових та службових осіб за шкоду завдану їхніми неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, реальне настання відповідних наслідків за такі дії є досить рідкісним явищем.

При розгляді поданих скарг, заяв,  досить часто вищестоящі органи стають на бік своїх підлеглих при досудовому порядку відшкодування шкоди. Більш ефективним, є звернення з вимогами про відшкодування шкоди саме у судовому порядку.

 Стосовно притягнення до кримінальної відповідальності, ситуація що витікає з повсякденної практики вже багато років не змінюється. На подані Вами заяви про скоєння кримінального правопорушення  представниками правоохоронних органів отримаєте відповідь, що проведено перевірку викладених вами обставин, які не мають свого підтвердження.

Численні приклади вчинених шляхом бездіяльності зловживань владою або службовим становищем. Це має, наприклад, місце у випадках, коли та чи інша посадова особа правоохоронних органів проінформована про злочинну діяльність інших осіб та вповноважена в силу своїх службових функцій припинити таку діяльність, але навмисне не вчиняє таких дій.

Найчастіше подібні злочини вчинюються за винагороду. Відповідальність у таких випадках для службової особи настає за зловживання владою або службовим становищем і за одержання хабара.

У відповідності до Закону України «Про звернення громадян» від 02.10.1996 р., громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

Вихід з даного становища один – це кропіткий, наполегливий труд , який виражається в оскарженні кожного неправомірного діяння представників влади, шляхом підготовки та подання до вищестоящих  органів влади скарг та вимог.

2.Які основні правопорушення чиновники чинять стосовно підприємців, прикриваючись при цьому виконанням своїх посадових обов’язків?

Згідно із законом, державні службовці повинні сумлінно виконувати свої службові обов'язки, поважно ставитися до громадян, дотримуватися високої культури спілкування, не допускати дій і вчинків, які можуть зашкодити інтересам державної служби чи негативно вплинути на репутацію державного службовця.

На практиці, дуже часто ми спостерігаємо протилежне відношення, аналізуючи яке, виникає питання – “Чи знає про існування деяких законів той чи інший державний службовець з яким нам довелося мати справу?”

На даний час, суб’єкти господарювання найбільше потерпають від контролюючих органів, до яких можна віднести, зокрема, митні органи, органи Пенсійного фонду України, органи фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, податкові органи, органи, які здійснюють видачу дозволів, ліцензій тощо.

Основними правопорушеннями,  даної категорії  представників влади, є :

  • Необмежена кількість планових та позапланових перевірок, результатом яких , так часто трапляється,є різного роду безпідставні приписи, акти, позови;
  • Після закінчення перевірки та пояснення про негативні наслідки для підприємства,  чиновник стає дуже «співчуваючою» людиною та натякає на шляхи можливого вирішення питання про уникнення від відповідальності;
  • Неправомірні перевірки, на «замовлення» конкуруючих компаній;
  • Порушення справ, кримінальних проваджень з неналежною правовою кваліфікацією за статтями кримінального кодексу з метою отримання від переляканого підприємця неправомірної вигоди за винесення постанови про закриття кримінального провадження. 

Часті перевірки призводять до втрати суб’єктами підприємницької діяльності не лише часу (в середньому 15% робочого часу керівники підприємств витрачають на спілкування з державними органами), але й завдають значних матеріальних втрат - штрафів або неофіційних платежів працівникам державних органів.Крім того, більшість із вищезазначених органів мають право призупинити роботу підприємства, що призводить до простою виробництва, а отже – до матеріальних збитків.

3. Чиновники яких держорганів найбільш проблемні у плані завдання шкоди підприємцям?

Найчастіше порушення прав підприємців відбувається під час здійснення перевірок з боку контролюючих органів. На сьогодні за даними Федерації роботодавців України близько 70 державних органів мають право здійснювати перевірку підприємств. Найчастіше це: Держслужба надзвичайних ситуацій, Служба гірничого нагляду та промислової безпеки, а також органи податкової служби, Санітарна та Ветеринарна служба, Пенсійний фонд, Держінспекція з питань праці, МВС, СБУ і прокуратура.

4. Які основні складнощі – і законодавчі, і правозастосовні, – притягнення чиновників до відповідальності? Які шляхи подолання цих складностей Ви бачите?

Найголовніша проблема при притягненні чиновників до відповідальності, це відсутність (на практиці) персональної відповідальності, та дієвої практики покарання за порушення закону. «Кругова порука» яка є основним тягарем розвитку європейських цінностей у нашому суспільстві сьогодні трансформувалась з поняття «Система» у поняття «Корупція». Всі ці фактори, яку б назву вони не мали, породжуються представниками владних повноважень але не без участі представників малого та середнього бізнесу, які і є джерелом надходження неправомірної вигоди у вигляді хабарів. 

Шляхи вирішення є, але дуже важливим для ефективного результату цих змін є питання – хто буде проводити ці зміни. Якщо це будуть представники так званої «Системи», а ще й без належного контролю з боку громадськості, то можливо ми отримаємо нову трансформовану під новий лад, економічну ситуацію «Систему».

Вважаю, що з метою забезпечення прав підприємців необхідно на законодавчому рівні закріпити солідарну відповідальність органу та конкретної посадової чи службової особи такого органу, що в свою чергу дасть можливість особі, якій завдано шкоди, обирати, хто буде нести відповідальність, виходячи з наявних можливостей відшкодування шкоди. 

Для суттєвого зменшення випадків  завдання шкоди суб’єктам господарювання,  необхідно вчинити наступні дії:

Зменшити кількість контролюючих органів.

  1. Мінімізувати контролюючі функції органів, зробивши акцент саме на регулятивній їх функції. Регуляторна функція державних органів – це не «вибивання» грошей, а контроль за дотриманням законодавства, попередження аварій тощо.
  2. Необхідно змінити підхід до функціонування та мети діяльності контрольно-ревізійних органів. Вони повинні надавати консультації, а не карати, бути об’єктивними, а не прискіпливими.
  3. Запровадження механізму уникнення дублювання повноважень органів державного нагляду і прямого втручання такого у діяльність суб’єкта господарювання.
  4. Спрощення процедури оподаткування та звітності, які не повинні бути для підприємця постійною проблемою 

5. Наведіть, будь ласка, приклад (можна не один) стосовно спроб юристів (не обов’язково Ваших) притягнути чиновників до відповідальності за дії, що завдали шкоду завдали шкоду суб’єктам підприємницької діяльності.

Найбільш елементарний приклад: податкова служба, проводячи перевірку, вилучила з підприємства документацію та заблокувала рахунки, через що суб’єкт господарювання втрачає можливість вчасно здійснювати свої зобов’язання перед контрагентами та споживачами. Це прямо впливає на ділову репутацію директора та іміджу усієї компанії.

Через деякий час, довівши свою правоту у суді, підприємство повертається до роботи, втративши постійних партнерів та свою долю ринку. Відповідно, роками сформований імідж був втрачений і потребує відновлення. А фінансові втрати – компенсації за рішенням суду – несе держава за рахунок тих же податків, які сплачує бізнес.

Це неправильний підхід. Податки мають йти на розвиток і соціальну сферу, а непрофесійні дії чиновників мають покриватися із їхніх кишень.

Автор статті: адвокат Грубский Андрей  

Джерело: юридична компанія "Правовий Альянс".

 

0
Комментариев
Оставьте Ваш комментарий:

Пожалуйста, авторизуйтесь или зарегистрируйтесь для добавления комментария.


Популярні судові рішення
Название события
Загрузка основного изображения
Выбрать изображение
Текст описание события: