03.07.2019 | Автор: Адвокатське бюро "Олександра Травянка"
Задать вопрос автору
Присоединяйтесь к нам в социальных сетях: telegram viber youtube

Приклад правової позиції судів з приводу відступу від принципу рівності під час поділу майна подружжя (Київський апеляційний суд по справі №752/5406/14-ц від 18.06.2019р.)

Приклад правової позиції судів з приводу відступу від принципу рівності під час поділу майна подружжя (Київський апеляційний суд по справі №752/5406/14-ц від 18.06.2019р.) - 0_41908100_1562148772_5d1c7fa466569.jpg

Фабула судового акту: До Адвокатського бюро звернулася Клієнтка з проханням захистити її права при поділі майна подружжя. Особливістю даної справи стала наявність малолітнього сина, який є інвалідом дитинства. Так, при поділі майна Клієнтка просила визнати за нею право власності на 2/3 спільної 3-х квартири.

В суді І інстанції Позивачем (Клієнткою) було повністю доведено необхідність здійснення саме такого поділу, на що судом було винесено справедливе рішення.

Проте, Відповідач по справі з рішенням не погодився та звернувся з апеляційною скаргою до суду. Нами були подані необхідні докази та повністю обґрунтований відзив, де була висвітлена стійка правова позиція, щодо законності прийнятого судом І інстанції рішення. В сукупності поданої правової позиції та чіткого її відстоювання під час судового розгляду дало бажаний результат, в задоволенні апеляційної скарги Відповідача було відмовлено.
Висновок: Дане рішення може бути застосоване, як аналогія права для відстоювання своїх прав в даній категорії справ.

Поділ спільного майна подружжя не може використовуватися учасниками цивільного обороту для уникнення виконання судового рішення про стягнення боргу (ВС/КЦС № 317/3272/16-ц від 06.03.2019)

Поділ майна подружжя з урахуванням боргової розписки та які можуть бути правові наслідки (Суд у справі № 752/12159/14-ц, суддя Шевченко Т. М.)

Також читайте:

1. Поділ спільного майна подружжя

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа №752/5406/14-ц
Апеляційне провадження №22-ц/824/7792/2019

П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И

18 червня 2019 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів  судової   палати  у цивільних   справах -  головуючого Сержанюка А.С.,   суддів Сліпченка О.І., Сушко Л.П., із участю секретаря Топольського В.О., адвоката Травянко О.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Києві матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 26 листопада 2018 року у справі за позовом   ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Диканька», служба у справах дітей Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації про поділ майна, що є об`єктом спільної сумісної власності подружжя,

В С Т А Н О В И В :

15 квітня 2017 року ОСОБА_2 звернулася до суду із названим позовом, де просила, з врахуванням заяви про збільшення позовних вимог,визнати за нею право власності на 2/3 частини квартири АДРЕСА_1 ,

визнати за нею право власності на 2/3 частки вартості автомобіля марки «Пежо-2006» д.н.з. НОМЕР_1 105 120 грн., повна вартість якого 157 680 грн.,
визнати за нею право власності на 2/3 частки ОСОБА_1 в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Диканька», що складає 11 000 грн. від частки 16 500 грн.,
визнати за нею право власності на 2/3 частки ОСОБА_1 у майні Товариства з обмеженою відповідальністю «Диканька».
Свої вимоги обґрунтовує тим, що 25 жовтня 2003 року вона зареєструвала шлюб з ОСОБА_1 , від якого ІНФОРМАЦІЯ_1 народився син ОСОБА_3 .
Рішенням суду від 23 січня 2014 року їх шлюб з відповідачем ОСОБА_1 розірвано.
Проте, з відповідачем згоди щодо поділу спільного сумісного майна подружжя не досягнуто, а також з урахуванням того, що відповідач систематично не забезпечував родину, не забезпечив малолітнього сина-інваліда належним місцем для навчання, відпочинку та транспортом.
Послалась на наявність в діях відповідача таких обставин, як приховування майна або витрачання його на шкоду інтересам сім`ї, оскільки їй невідомо про місце знаходження спільно придбаного ними автомобіля марки Пежо-2006 2007 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 для інтересів родини та потреб дитини, допускає, що автомобіль відповідачем відчужено без згоди родини, а грошові кошти від продажу використані в особистих інтересах.
При розподілі майна також просить суд врахувати, що їх спільна з відповідачем дитина після поділу майна буде проживати з нею, оскільки та страждає на тяжку хворобу, має діагноз ДЦП, синдром дистонічного тетрапарезу з перевагою ніг в стадії самостійної ходи, в фазі самостійного вставання, вона ж за фахом є лікарем-невропатологом, а тому повністю займається усіма необхідними процедурами та лікуванням дитини.
Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 26 листопада 2018 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено частково.
В порядку поділу майна подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_1 визнано за ОСОБА_2 право власності на2/3 частки квартири АДРЕСА_1 ,
1/2 частку від належної ОСОБА_1 частки статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «Диканька».
В порядку поділу майна подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_1 визнано за ОСОБА_1 право власності на1/3 частку квартири  АДРЕСА_1 ,
1/2 частку від належної ОСОБА_1 частки статутного капіталу товариства з обмеженою відповідальністю «Диканька».
На обґрунтування ухваленого рішення місцевий суд зазначив, що квартира АДРЕСА_1; автомобіль PEUGEOT 206. номерний знак НОМЕР_1 , 2007 року випуску, а також грошові кошти в розмірі 16 500 грн., внесені ОСОБА_1 в якості вкладу в статутний фонд Товариства з обмеженою відповідальністю «Диканька», що склали 33% частки статутного фонду цього товариства, були набуті сторонами у справі за час перебування у шлюбі,а тому, відповідно,є спільною сумісною власністю подружжя.
З огляду на стан здоров`я та вік сина сторін у справі, приймаючи до уваги, що обов`язок щодо забезпечення утримання, лікування, реабілітації та фізичного і духовного розвитку дитини фактично виконує мати - позивач ОСОБА_2 , а також площу та технічну характеристику квартири АДРЕСА_1 , суд приходить до висновку про необхідність, в інтересах сина сторін у справі, відступити від рівності часток співвласників цього нерухомого майна та виділення у власність позивача 2/3 частки зазначеної квартири.
На думку суду, такий розподіл квартири, що перебуває у спільній сумісній власності колишнього подружжя ОСОБА_4 та фактично використовується ними та їх спільним сином для проживання буде відповідати вимогам ст.ст. 63, 70 СК України та не порушить законних прав та інтересів відповідача ОСОБА_1 .
Крім того, приймаючи до уваги положення статті 147 ЦК України у тій частині, що відчуження учасником товариства з обмеженою відповідальністю своєї частки ( її частини ) третім особам допускається, якщо інше не встановлено статутом товариства, та положення статуту Товариства з обмеженою відповідальністю «Диканька», а також те, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Диканька» було залучено до участі у справі, як третя особа за заявленими позивачкою ОСОБА_2 позовними вимогами до одного з учасників товариства, який водночас є директором цього ж товариства, останнім 12 січня 2017 року , як директором Товариства з обмеженою відповідальністю «Диканька», отримано копію позовної заяви, що підтверджено розпискою на аркуші справи №208 тому №2.
Однак від імені товариства до суду не надійшло будь-яких заперечень щодо заявленого предмету спору, а саме про визнання за позивачкою права власності на належну відповідачу частку статутного фонду Товариства з обмеженою відповідальністю «Диканька», то суд приходить до висновку, що вимоги про визнання за ОСОБА_2 права власності на 1/2 частки ОСОБА_1 у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Диканька» підлягають задоволенню.
У той же час, позовні вимоги ОСОБА_2 про визнання за нею права власності на частку ОСОБА_1 у майні Товариства з обмеженою відповідальністю «Диканька», то такі вимоги задоволенню не підлягають, оскільки суду не надано доказів з приводу того, яке майно входить до складу майна Товариства з обмеженою відповідальністю «Диканька», яке складає частку учасника цього ж товариства ОСОБА_1 та його вартість.
Не підлягають задоволенню і позовні вимоги ОСОБА_2 щодо визнання за нею права власності на 2/3 частки вартості автомобіля марки PEUGEOT 206, д.н.з. НОМЕР_1 , повна вартість якого становить 157 680 грн.
Так, 01 червня 2013 року автомобіль знятий з обліку для реалізації у ВРЕР №11 громадянином ОСОБА_1 , що діяв в інтересах ОСОБА_5 на підставі довіреності серії ВТІ №390555 від 01 червня 2013 року, посвідченої приватним нотаріусом Літвінчуком І.А. 07.06.2013 року у ВРЕР №11, автомобіль PEUGEOT 206 був зареєстрований за громадянином ОСОБА_6 .
В той же час, заявляючи позовну вимогу про розподіл цього ж транспортного засобу, або ж стягнення грошової компенсації позивачка в установленому законом порядку не надала суду належних та допустимих доказів про вартість автомобіля, а тому за відсутності доказів на підтвердження такої позовної вимоги, підстави для задоволення позову в цій частині відсутні.
Не погоджуючись із ухваленим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, посилаючись на його незаконність та необґрунтованість, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, а також неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права при його ухвалені.
Просить рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 26 листопада 2018 року змінити та ухвалити нове судове рішення, яким в порядку поділу майна подружжя визнати за ОСОБА_2 та ним по Ѕ частки квартири АДРЕСА_1 та по Ѕ частки ОСОБА_1 в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Диканька», а в решті позовних вимог - відмовити.
Суд, закінчивши з`ясування обставин справи і перевірку їх доказами, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та відзиві на неї, у межах доводів та вимог апеляційної скарги, вислухавши учасників процесу в судових дебатах, вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, керуючись наступним.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Якщо одна із сторін визнала пред`явлену до неї позовну вимогу під час судового розгляду повністю або частково, рішення щодо цієї сторони ухвалюється судом згідно з таким визнанням, якщо це не суперечить вимогам статті 206 цього Кодексу.
Як встановлено судом, що підтверджується і матеріалами справи, ОСОБА_5 та ОСОБА_1 перебували в шлюбі, який зареєстровано 25 жовтня 2003 року відділом реєстрації актів громадянського стану Солом`янського РУЮ у м. Києві, актовий запис № 1725 ( а.с. 7 т . 1 ).
Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 23 січня 2014 року шлюб між ОСОБА_5 та ОСОБА_1   розірвано ( а.с. 54-57 т. 1 ).
15 червня 2017 року ОСОБА_5 змінила прізвище на ОСОБА_7 , що підтверджено свідоцтвом про зміну імені серії НОМЕР_2 , виданим Голосіївським районним у місті Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у м. Києві 16 червня 2017 року ( а.с. 39 т. 3 ).
Від шлюбу сторони мають сина ОСОБА_8 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 ( а.с. 8 т. 1 ).
За даними довідки з місця проживання про склад сім`ї та реєстрацію, виданої 14 вересня 2016 року Товариством з обмеженою відповідальністю «Ковальська-Житлосервіс», у квартирі АДРЕСА_1 , зареєстровані та проживають: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та їх син ОСОБА_8 ( а.с. 155 т. 3 ).
Заочним рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 25 травня 2015 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь   ОСОБА_2 аліменти на утримання ОСОБА_8 в розмірі ј частини з усіх видів заробітку щомісячно до досягнення ним повноліття, але не менше ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку ( а.с. 149-150 т. 1 ).
Відповідач ОСОБА_1 сплачує аліменти на користь позивача на утримання сина в розмірі ј частки від доходу, що додатково підтверджує перебування дитини на утриманні матері ( а.с. 182-183 т. 1, а.с. 111-117,192-197 т. 2, а.с. 99-102, 129-137 т. 3 ).
ОСОБА_8 з 12 квітня 2005 року перебуває під наглядом в Українському медичному центрі реабілітації дітей з органічним ураженням нервової системи МОЗ України з діагнозом: органічне ураження центральної нервової системи ( родова травма, крововилив  у  ліву  лобну частку ), виражений атактичний синдром, легка затримка мовленнєвого розвитку. Станом 19 січня 2007 року було встановлено діагноз - органічне ураження центральної нервової системи, виражений атактичний синдром, а станом на 2009 рік діагноз - ДЦП ( синдром дистонічного тетрапарезу з перевагою ніг, в стадії самостійної ходи, в фазі самостійного вставання. ( а.с. 9-15 т. 1 ).
Як видно зі змісту договорів про надання спортивно-оздоровчих послуг: №ТЕР 5201 від 24 грудня 2012 року, №ТЕР 30149 від 18 травня 2015 року, №ТЕР 51539 від 24 жовтня 2016 року ОСОБА_2 від імені ОСОБА_8 було замовлено та отримано спортивно-оздоровчі послуги за кожним договором на дванадцять місяців, вартістю 3 990 грн. ( а.с.81-82 т. 2, а.с. 49, 77-92, 176-190 т. 3 ).
За даними виписки з історії хвороби ОСОБА_8 виданої Міжнародною клінікою відновного лікування ( Україна,                         м. Трускавець), останній з 28 липня по 09 серпня 2014 року проходив 11-й курс інтенсивної нейрофізіологічної реабілітації.
Крім того, проходив санаторно-курортне лікування в оздоровчому комплексі «Десятка» та санаторії «Райдужний» ( а.с.74-80, 84-86, 96-97, 100-101, 144, 146-149 т. 2 ).
Відповідно до реєстраційного посвідчення № 008433 Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна, квартира АДРЕСА_1 , зареєстрована за ОСОБА_1 на праві приватної власності на підставі договору міни посвідченого Кравченко І.С. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу 02 травня 2008 року за номером 4983, та записано в реєстрову книгу №3539-166 за реєстровим №45352 09 жовтня 2008 року ( а.с. 68 т. 1 ).
За даними технічного паспорту на квартиру АДРЕСА_1 , квартира складається з трьох кімнат, жилою площею 57,0 м.кв., у тому числі: перша кімната - 21,7 м.кв., друга кімната - 17,4 м.кв., третя кімната - 17,9 м.кв. ( а.с. 69-70 т. 1 ).
Як видно зі змісту довідки АА №777322 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, а також витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців України Товариства з обмеженою відповідальністю «Диканька», ідентифікаційний код: 35315283, місцезнаходження - м. Київ, Дарницький район, пр. Миколи Бажана, 14, кв. 33, зареєстрованого 31 липня 2007 року, керівник ОСОБА_1 , розмір статутного фонду ( статутного або складеного капіталу ) 50 000 грн., сформований 31 липня 2008 року, засновники: ОСОБА_9 розмір внеску до статутного фонду - 16 500 грн., ОСОБА_1 розмір внеску до статутного фонду - 16 500 грн., ОСОБА_10 розмір внеску до статутного фонду - 17 000, 00 грн. ( а.с. 71, 72-73 т. 1 ).
За даними статуту, Товариство з обмеженою відповідальністю «Диканька», ідентифікаційний код: 35315283, затвердженого загальними зборами учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Диканька» від 25 липня 2011 року, засновниками ( учасниками ) якого є ОСОБА_10 , ОСОБА_9 , ОСОБА_1 , створено з метою здійснення господарської діяльності і отримання прибутку, а також задоволення соціально-економічних інтересів учасників товариства та членів його трудового колективу.
Майно товариства становлять основні капітали та оборотні кошти, а також інші матеріальні і нематеріальні цінності, вартість яких відображається в самостійному балансі підприємства.
Товариство є власником: майна переданого йому засновником і учасниками у власність; продукції, виробленої товариством в результаті господарської діяльності; одержаних доходів; іншого майна, набутого на підставах, не заборонених законом.
Джерелами формування майна товариства є: грошові та матеріальні внески учасника до статутного ( складеного ) капіталу; доходи, одержані від реалізації продукції, а також від інших видів господарської діяльності; доходи від цінних паперів; кредити банків та інших кредиторів; капітальні вкладення і дотації з бюджетів; надходження від роздержавлення і приватизації власності; придбання майна іншого підприємства, організації; безоплатні або благодійні внески, пожертвування організацій, підприємств і громадян; інші джерела, не заборонені законодавчими актами України.
Вкладом учасника до статутного ( складеного ) капіталу товариства можуть бути будинки, споруди, обладнання та інші матеріальні цінності , цінні папери, права користування землею, водою та іншими природними ресурсами, будинками, спорудами, обладнанням, а також інші майнові права ( в тому числі на інтелектуальну власність ) грошові кошти, в тому числі в іноземній валюті.
Вклад у грошових коштах становить частку учасника у статутному            ( складеному ) капіталі. Внесення вкладу для статутного ( складеного ) капіталу підтверджується у відношенні грошових коштів - банківськими документами, майна - актами передачі такого майна на баланс товариства, майнових прав - договорами про передачу таких прав.
Грошова оцінка вкладу учасника господарського товариства здійснюється за згодою учасників товариства, а у випадках, встановлених законом, вона підлягає належній експертній перевірці.
Частки учасників товариства в статутному ( складеному ) капіталі розподіляються наступним чином: учасник ОСОБА_10 розмір вкладу до статутного капіталу 17 000, грн., частка 34%; учасник ОСОБА_9 розмір вкладу 16 500 грн., частка 33%; учасник ОСОБА_1 , розмір вкладу 16 500 грн., частка 33% ( а.с. 76-96 т. 1 ).
Відповідно до листа Регіонального сервісного центру в м. Києві №31/26-989 від 14 лютого 2017 року вбачається, що за даними автоматизованої інформаційної системи МВС, 28 грудня 2012 року автомобіль PEUGEOT 206, номерний знак НОМЕР_1 , 2007 року випуску був зареєстрований у ВРЕР №11 підпорядкованого УДАІ ГУ МВС України в м. Києві за громадянкою ОСОБА_5 на підставі довідки-рахунку серії ДПІ №797747 від 16 листопада 2012 року, а 01 червня 2013 року - знятий з обліку для реалізації у ВРЕР №11 громадянином ОСОБА_1 , що діяв в інтересах ОСОБА_5 , на підставі довіреності серії ВТІ №390555 від 01 червня 2013 року, посвідченої приватним нотаріусом Літвінчуком І.А.
07 червня 2013 року у ВРЕР №11 автомобіль PEUGEOT 206 був зареєстрований за громадянином ОСОБА_6 на підставі довідки-рахунку серії ААВ №237783 від 02 червня 2013 року та присвоєно номерний знак НОМЕР_5 .
02 жовтня 2013 року зазначений транспортний засіб був знятий з обліку для реалізації власником у ВРЕР №11. ( а.с. 244 т. 2 ).
Окрім іншого, рішенням суду від 23 січня 2014 року про розірвання шлюбу встановлені обставини, що сторони у справі не ведуть спільного господарства та мають окремий бюджет ( а.с. 54-57 т. 1 ).
При цьому, будь-яких належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів у відповідності до ст.ст. 77-80 ЦПК України, що виручені від продажу цього ж автомобіля грошові кошти відповідач використав в інтересах сім`ї матеріали справи не містять.
Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 26 листопада 2018 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено частково ( а.с. 23-31 т. 4 ).
В порядку поділу майна подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_1 визнано за ОСОБА_2 право власності на2/3 частки квартири АДРЕСА_1 ,
1/2 частку від належної ОСОБА_1 частки статутного капіталу товариства з обмеженою відповідальністю «Диканька».
В порядку поділу майна подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_1 визнано за ОСОБА_1 право власності на1/3 частку квартири  АДРЕСА_1,
1/2 частку від належної ОСОБА_1 частки статутного капіталу товариства з обмеженою відповідальністю «Диканька»         ( там же ).
Не погоджуючись із ухваленим судовим рішенням лише в частині задоволених позовних вимог щодо розподіленого майна ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, при розгляді якої, апеляційний суд вважає зазначити наступне.
Так, місцевий суд, з точки зору другої інстанції в силу викладеного, вірно встановив, що спірне майно, а саме: квартира АДРЕСА_1, автомобіль PEUGEOT 206, номерний знак НОМЕР_1 , 2007 року випуску, а також грошові кошти в розмірі 16 500 грн., внесені ОСОБА_1 в якості вкладу в статутний фонд Товариства з обмеженою відповідальністю «Диканька», що склали 33% частки статутного фонду цього товариства, були набуті сторонами у справі за час перебування у шлюбі та відповідно до положень ст.ст. 60, 61 СК Україниє спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Крім цього, судом також вірно встановлено, що син сторін ОСОБА_8 з народження страждає на тяжку хворобу, потребує постійного лікування та реабілітації, а обов`язок щодо виховання, лікування та фізичного і духовного розвитку дитини фактично виконує мати, позивач у справі - ОСОБА_2 та те, що станом на час вирішення заявленого ОСОБА_2 позову, їх син ОСОБА_8 досяг віку майже тринадцяти років, відповідно для належного створення умов його проживання, лікування та реабілітації потребує окремої кімнати.
Відтак, апеляційний суд, враховуючи викладене, погоджується з висновком місцевого суду щодо обґрунтованості заявлених вимог з приводу визнання за ОСОБА_2 право власності на 2/3 частини квартири АДРЕСА_1 , що повністю відповідає вимогам ст.ст. 63, 70 СК України та інтересам дитини.
Щодо визнання за позивачем права власності на 2/3 частки в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Диканька», то судом ці вимоги задоволено частково і за сторонами визнано по Ѕ частки ОСОБА_1 в статутному капіталі цього товариства, яктого і просить апелянт.
За таких обставин, суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, визначив відповідно до них правовідносини і, з додержанням норм матеріального і процесуального права, зокрема, ст.ст.  60, 61, 63, 69, 70 СК України, ст.ст. 5, 10-13, 76-81, 259, 263-265 ЦПК України, ухвалив законне і обґрунтоване судове рішення в частині, що  оскаржується апелянтом.
А тому, доводи ОСОБА_1 про незаконність та необґрунтованість рішення в названій частині, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, а також неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права при його ухваленні, зокрема, ст. 70 СК України, ст.ст. 12, 81, 82 ЦПК України, з точки зору суду другої інстанції та в силу викладеного, не знайшли свого підтвердження при апеляційному розгляді скарги.
Інші обставини, зазначені апелянтом, зокрема, про те, що судом не надано оцінки його доказам, що свідчать про належне виконання ним своїх батьківських обов`язків, він не має заборгованості по сплаті аліментів, позивачем не доведено, що розмір аліментів є недостатнім для забезпечення фізичного, духовного розвитку та лікування їх сина, суд не врахував, що позивач отримує державну допомогу на дитину-інваліда, дитина одночасно проживає з обома батьками, на думку апеляційного суду та у силу викладеного, не є правовою підставою для задоволення апеляційних вимог.
Доводи відзиву ОСОБА_2 на апеляційну скаргу ( а.с. 86-90 т. 4 ), зокрема,  про те, що сторони не ведуть спільного господарства, мають окремий бюджет, висновок про відступлення від принципу рівності часток є вірним та прийнятий з урахуванням інтересів дитини, з точки зору другої інстанції та в силу викладеного,  спростовують доводи апеляційної скарги з цього приводу.
При цьому, апеляційний суд вважає за необхідне, у відповідності до положень ст. 127 ЦПК України продовжити строк для його ( відзиву ) подачі, який наданий ухвалою Київського апеляційного суду від 17 травня 2019 року    ( а.с. 83-84 т. 4 ), оскільки позивач була позбавлена можливості подати його вчасно ( а.с. 98 т. 4 ).
Законність та обґрунтованість судового рішення, що не оскаржується ОСОБА_1 , судом апеляційної інстанції не переглядається у відповідності до положень ч. 1 ст. 367 ЦПК України, оскільки ним ( судом ) не встановлено порушення норм процесуального  права, які є обов`язковою підставою  для скасування рішення, та неправильного застосування норм матеріального права.
А тому, викладені у апеляції доводи суд другої інстанції відносить до числа формальних, відповідно, рішення в оскаржуваній частині апелянтом, ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права та не може бути скасоване у відповідності до положень ст. 375 ЦПК України.
Окрім цього, у відповідності до вимог ч. 2 ст. 376 ЦПК України, порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи, чого судом не виявлено.
Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 5, 10-13, 76-81, 263, 367, 368, 374, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 26 листопада 2018 року у справі за позовом   ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Диканька», служба у справах дітей Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації про поділ майна, що є об`єктом спільної сумісної власності подружжя - без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду  протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення.

Головуючий                                                                А.С. Сержанюк
Судді:                                                                          О.І. Сліпченко
Л.П. Сушко

 

1508
Просмотров
0
Комментариев
Оставьте Ваш комментарий:

Пожалуйста, авторизуйтесь или зарегистрируйтесь для добавления комментария.


Популярные судебные решения