Позовна вимога повернути земельну ділянку має немайновий характер та є вимогою про виконання обов’язку в натурі (КГС/ВС у справі № 923/938/20 від 09.04.2021)

Фабула судового акту: Кожному юристу доводилося приймати рішення щодо того, чи є його позовна вимога майнового або ж немайнового характеру, зокрема, для правильної сплати судового збору.

Верховний Суд в рамках справи, що пропонується до уваги роз’яснив критерії, якими потрібно керуватися в таких випадках.

Так, прокурором заявлено у даній справі три позовні вимоги: дві немайнового характеру – про визнання на майбутнє недійсним договору оренди та скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запису, а також вимогу майнового характеру – про повернення земельної ділянки вартістю 4 590 138,61 грн.

Зважаючи на той факт, що судовий збір за майнову вимогу у даному випадку становив би 68 852,08 грн, прокурор подав апеляційну скаргу, де апелював до того, що вимога повернути земельну ділянку все ж має немайновий характер, а тому, сплатити потрібно не 68 852,08, а лише 2 102,00 грн.

Нагадаю, що ст. 4 Закону України «Про судовий збір» встановлено ставку судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру у розмірі 1,5 відсотка ціни позову.

Позиція ВС: Відповідно до позиції ВС до позовних заяв немайнового характеру відносяться вимоги, які не підлягають вартісній оцінці. Під немайновим позовом слід розуміти вимогу про захист права або інтересу, об’єктом якої є благо, що не піддається грошовій оцінці.

Позовна вимога прокурора про зобов’язання повернути земельну ділянку має немайновий характер, оскільки є вимогою про виконання обов’язку в натурі (повернення належної орендодавцеві земельної ділянки), об’єктом вимоги є дія зобов’язаної сторони, яка не піддається грошовій (вартісній) оцінці, а вирішення спору не вплине на склад майна його сторін та не змінить власника майна.

Аналізуйте судовий акт: Витрати на правничу допомогу, покладаються на міську раду, а не на прокуратуру, що діє в інтересах держави. За скаргу на дод. рішення про витрати на правничу допомогу, суд. збір - не справляється (ВС КГС №922/3439/19від 22.02.2021 р.)

Ухвали про відмову у забезпеченні позову таки оскаржуються в касаційному порядку (ВП/ВС у справі № 914/1570/20 від 18.05.2021)

Накладення арешту на майно у корпоративному спорі, може застосовуватися якщо у справі заявлено майнову вимогу (ВС КГС у справі №910/16800/20 від 29.03.2021 р.)

Правила виключної підсудності поширюються на БУДЬ-ЯКІ спори, які стосуються прав та обов'язків, що пов’язані з нерухомим майном, в т. ч. на спір про стягнення заборгованості з орендної плати (ВП/ВС у справі № 911/2390/18 від 16.02.2021)

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 квітня 2021 року

м. Київ

Справа № 923/938/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Зуєва В. А. - головуючого, Дроботової Т. Б., Чумака Ю. Я.,

розглянувши у письмовому провадженні касаційну скаргу ОСОБА_1

на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 17.12.2020 (судді: Головей В. М. - головуючий, Разюк Г. П., Савицький Я. Ф. )

за позовом Першого заступника керівника Каховської місцевої прокуратури Херсонської області в інтересах держави в особі Чорнянської сільської ради Каховського району Херсонської області

до ОСОБА_1

про визнання недійсним договору, скасування державної реєстрації, зобов`язання повернути земельну ділянку,

ВСТАНОВИВ:

1.Короткий зміст і підстави позовних вимог

1.1. У вересні 2020 року Перший заступник керівника Каховської місцевої прокуратури Херсонської області (далі - Прокурор) звернувся до Господарського суду Херсонської області в інтересах держави в особі Чорнянської сільської ради Каховського району Херсонської області (далі - Рада, Позивач) із позовом до ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , Відповідач) в якому просив:

- визнати на майбутнє недійсним договір оренди розташованої на території Чорнянської сільської ради Каховського району Херсонської області земельної ділянки загальною площею 7,6913 га, кадастровий номер 6523586000:09:020:0002, укладений 25.09.2017 Чорнянською сільською радою Каховського району Херсонської області з ОСОБА_1 , зареєстрований 17.10.2017 за № 22910051;

- скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про речове право № 22910051 на земельну ділянку площею 7,6913 га, кадастровий номер 6523586000:09:020:0002, орендарем якої є ОСОБА_1 ;

- зобов`язати Відповідача повернути сільській раді спірну земельну ділянку.

1.2. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що під час укладення спірного договору оренди було порушено вимоги статей 124, 134 Земельного кодексу України, статті 51 Водного кодексу України щодо передачі земельних ділянок в оренду на конкурентних засадах.

2. Короткий зміст судових рішень у справі

2.1. Ухвалою Господарського суду Херсонської області від 05.10.2020 залишено без руху позовну заяву Першого заступника керівника Каховської місцевої прокуратури Херсонської області у зв`язку із ненаданням доказів сплати судового збору у належному розмірі, а саме - недоплатою 62 546,08 грн судового збору.

При цьому суд зазначив, що Прокурором заявлено три вимоги: дві немайнового характеру - про визнання на майбутнє недійсним договору оренди та скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запису, а також вимогу майнового характеру - про повернення земельної ділянки вартістю 4 590 138,61 грн.

Отже, за розрахунками суду, розмір судового збору за вимогу про повернення земельної ділянки вартістю 4 590 138,61 грн становить 68 852,08 грн, за вимогу про визнання на майбутнє недійсним договору оренди - 2 102,00 грн, за вимогу про скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запису - 2 102,00 грн. Всього підлягає сплаті 73 056,08 грн судового збору. Водночас Прокурором при поданні позову надано суду платіжне доручення № 1484 від 10.09.2020 про сплату судового збору в сумі 6 306,00 грн.

Внаслідок цього, на підставі статей 162, 164, 172, частини першої статті 174 Господарського процесуального кодексу України місцевий суд залишив зазначену позовну заяву без руху, встановивши заявнику строк для усунення її недоліків.

2.2. Ухвалою Господарського суду Херсонської області від 19.10.2020 позовну заяву із доданими до неї документами було повернуто Першому заступнику керівника Каховської місцевої прокуратури Херсонської області.

При цьому в обґрунтування прийнятого судового рішення місцевий суд зазначив, що 13.10.2020 за вх. № 7673/20 від Першого заступника керівника Каховської місцевої прокуратури надійшов лист, зі змісту якого вбачається, що Каховська місцева прокуратура не погоджується з висновками суду, які наведені в ухвалі від 05.10.2020. Так, на думку Прокурора, позовна вимога про повернення земельної ділянки не стосується питання визнання права власності на майно, витребування або повернення майна з власності, а є вимогою зобов`язального характеру, а відтак судовий збір сплачується за таку вимогу за ставками, передбаченими для позовних заяв немайнового характеру.

Аналізуючи наведені доводи, суд першої інстанції зазначив, що заступником керівника Каховської місцевої прокуратури було заявлено позовну вимогу про зобов`язання ОСОБА_1 повернути Чорнянській сільській раді Каховського району Херсонської області земельну ділянку загальною площею 7,6913 га (кадастровий номер 6523586000:09:020:0002) вартістю 4 590 138,61 грн. Отже, за висновками суду, заявником позову визначено вартісне, грошове вираження матеріально-правової вимоги про повернення земельної ділянки. При цьому предмет спору пов`язаний із орендними правовідносинами, тобто з володінням та використанням майна, що також свідчить про майновий характер вказаної вимоги.

Враховуючи викладене, місцевий суд з посиланням на частину четверту статті 174 Господарського процесуального кодексу України (відповідно до якої якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із нею до суду) прийняв рішення про повернення Прокурору його позовної заяви з доданими до неї документами.

2.3. Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 26.11.2020 було відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Першого заступника керівника Каховської місцевої прокуратури Херсонської області та прийнято рішення здійснювати її розгляд у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

2.4. За результатами апеляційного перегляду ухвали Господарського суду Херсонської області від 19.10.2020 про повернення позовної заяви колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду не погодилась з висновками Господарського суду Херсонської області, апеляційну скаргу Першого заступника керівника Каховської місцевої прокуратури Херсонської області задовольнила, вказану ухвалу скасувала, а матеріали справи передала до Господарського суду Херсонської області на стадію вирішення питання про відкриття провадження у справі.

При цьому апеляційний суд, з посиланням на правові позиції Верховного Суду, викладені у постановах від 23.05.2018 у справі № 915/742/17 та від 02.12.2020 у справі № 905/105/20, дійшов висновку, що позовна вимога Прокурора про зобов`язання повернути земельну ділянку у даному випадку має немайновий характер, оскільки є вимогою про виконання обов`язку в натурі (повернення належної орендодавцеві земельної ділянки), об`єктом вимоги є дія зобов`язаної сторони, що не піддається грошовій (вартісній) оцінці, а вирішення спору не вплине на склад майна сторін спору та не змінить власника майна.

3. Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи

3.1. У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 17.12.2020 у справі № 923/938/20, а ухвалу Господарського суду Херсонської області від 19.10.2020 - залишити без змін.

3.2. Обґрунтовуючи вимоги касаційної скарги, Відповідач наголошує на неправильному застосуванні Південно-західним апеляційним господарським судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права при прийнятті постанови від 17.12.2020 у цій справі.

3.3. Скаржник наголошує, що відповідно до пункту 2 частини першої статті 163 Господарського процесуального кодексу України ціна позову у справах про визнання права власності на майно або його витребування визначається вартістю майна.

При цьому Відповідач посилається на правові позиції, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 25.08.2020 у справі № 910/13737/19 та від 26.02.2019 у справі № 907/9/17, про те, що майновий позов (позовна вимога майнового характеру) - це вимога про захист права або інтересу, об`єктом якої виступає благо, що підлягає грошовій оцінці, а наявність вартісного, грошового вираження матеріально-правової вимоги позивача свідчить про її майновий характер, який має відображатися у ціні заявленого позову.

У такий спосіб, на думку Відповідача, зазначення Прокурором при поданні позову вартості витребуваної земельної ділянки свідчить про її майновий характер.

На підтвердження своєї позиції скаржник також посилається на постанову Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.03.2013, постанову Верховного Суду від 16.03.2020 у справі № 910/16651/19.

3.4. Крім того, за твердженням скаржника, у Прокурора відсутні повноваження на представництво інтересів держави в суді відповідно до положень статті 53 Господарського процесуального кодексу України, статті 23 Закону України "Про прокуратуру", пункт 4 рішення Конституційного Суду України у справі № 1-1/99.

3.5. Перший заступник керівника Херсонської обласної прокуратури у відзиві на касаційну скаргу просить відмовити у її задоволенні, а постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 17.12.2020 у справі №923/938/20 залишити без змін, наголошуючи на законності та обґрунтованості прийнятого судом рішення.

При цьому звертає увагу на те, що підстави представництва прокурором інтересів держави у спірних правовідносинах безпосередньо зазначено у позовній заяві і не були предметом розгляду по суті судом першої та апеляційної інстанцій.

4. Позиція Верховного Суду

4.1. 18.02.2021 до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 17.12.2020 у справі №923/938/20, подана 18.01.2021 через відповідний суд апеляційної інстанції.

4.2. Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.03.2021 касаційну скаргу ОСОБА_1 було залишено без руху на підставі частини другої статті 292 Господарського процесуального кодексу України у зв`язку із ненаданням клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження та надано строк для усунення недоліків до 31.03.2021, який при цьому не повинен був перевищувати десяти днів із дня вручення зазначеної ухвали скаржникові.

4.3. Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.03.2021 клопотання скаржника про поновлення пропущеного процесуального строку на подання касаційної скарги, яке надійшло 12.03.2021, визнано обґрунтованим і таким, що підлягає задоволенню.

Цією ж ухвалою відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 17.12.2020 у справі № 923/938/20 та, зважаючи на положення частини тринадцятої статті 8 і частини п`ятої статті 301 Господарського процесуального кодексу України, призначено її перегляд без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження.

4.4. Як вже зазначалось, предметом касаційного оскарження є постанова Південно-західного апеляційного господарського суду від 17.12.2020, якою було задоволено апеляційну скаргу Першого заступника керівника Каховської місцевої прокуратури Херсонської області та скасовано ухвалу Господарського суду Херсонської області від 19.10.2020 із передачею матеріали справи до Господарського суду Херсонської області на стадію вирішення питання про відкриття провадження у справі.

4.5. Господарський суд Херсонської області в своїй ухвалі від 19.10.2020 зазначив наступне:

1) статтею 181 Цивільного кодексу України визначено, що до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Відповідно до частини першої статті 190 Цивільного кодексу України майном як особливим об`єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки.

Отже, у розумінні зазначених законодавчих положеньпозовна вимога про повернення земельної ділянки є майновою вимогою, та судовий збір з такої вимоги визначається з урахуванням вартості спірного майна, тобто як зі спору майнового характеру;

2) заступником керівника Каховської місцевої прокуратури було заявлено позовну вимогу про зобов`язання повернути земельну ділянку загальною площею 7,6913 га (кадастровий номер 6523586000:09:020:0002) вартістю 4 590 138,61 грн.

Таким чином, заявником позову визначено вартісне, грошове вираження матеріально-правової вимоги про повернення земельної ділянки. При цьому предмет спору пов`язаний із орендними правовідносинами, тобто з володінням та використанням майна;

3) відповідно до частини четвертої статті 174 Господарського процесуального кодексу України якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою.

4.6. Південно-західний апеляційний господарський суд, приймаючи оскаржуване постанову, проаналізував зміст заявлених позовних вимог та дійшов наступних висновків:

1) позовна заява обґрунтована тим, що передача в оренду земельної ділянки відбулась із порушенням вимог земельного законодавства, у зв`язку з чим договір оренди має бути визнано недійсним, а земельна ділянка має бути повернута її законному власнику, яким є сільська рада. При цьому Прокурор посилається на те, що між сторонами спору існували договірні правовідносини, земельна ділянка, щодо повернення якої заявлено вимогу, із комунальної власності не вибувала, наведені у позові вимоги мають зобов`язальний характер, а безпосереднім наслідком задоволення позовних вимог не стане зміна складу майна сторін;

2) позовна вимога Прокурора про зобов`язання повернути земельну ділянку у даному випадку має немайновий характер, оскільки є вимогою про виконання обов`язку в натурі (повернення належної орендодавцеві земельної ділянки), об`єктом вимоги є дія зобов`язаної сторони, що не піддається грошовій (вартісній) оцінці, а вирішення спору не вплине на склад майна його сторін та не змінить власника майна;

3) Прокурором заявлено три вимоги немайнового характеру: про визнання на майбутнє недійсним договору оренди, скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запису, повернення земельної ділянки.

Прокурор звернувся до суду у вересні 2020 року, тому сума судового збору справляється з урахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2020. Згідно зі статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік", з 01.01.2020 прожитковий мінімум для працездатних осіб становив 2 102,00 грн.

Відтак, виходячи з норм Закону України "Про судовий збір", за подання позову у даній справі до сплати підлягає судовий збір у розмірі 6 306,00 грн (2 102,00 грн х 3);

4) до позовної заяви Прокурором було додано платіжне доручення про сплату судового збору у розмірі 6 306,00 грн, тобто дотримано вимоги чинного законодавства щодо сплати судового збору за подання позовної заяви у встановленому розмірі, однак суд першої інстанції наведеного вище не врахував, а тому його висновки про неподання Прокурором доказів сплати судового збору в установленому законом розмірі та наявності підстав для повернення позовної заяви відповідно до частини четвертої статті 174 Господарського процесуального кодексу України не можна визнати обґрунтованими.

4.7. ОСОБА_1 з наведеними висновками Південно-західного апеляційного господарського суду не погодився та звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою.

4.8. Колегія суддів Верховного Суду заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи наведені у касаційній скарзі та відзиві на неї, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судами норм матеріального і процесуального права, дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на наступне.

4.9. Предметом позову у цій справі є визнання на майбутнє недійсним договору оренди; скасування запису про речове право; зобов`язання повернути земельну ділянку.

4.10. Статтями 161 - 164 Господарського процесуального кодексу України визначено основні вимоги до позовної заяви, зокрема, частиною першою статті 164 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

4.11. Законом України "Про судовий збір" встановлено, що судовий збір - збір, який справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом.

В статті 4 цього ж Закону, яка має назву "Розміри ставок судового збору" зазначено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Зокрема, згідно з частиною другою цієї статті ставки судового збору за подання до господарського суду встановлюються у таких розмірах:

1) позовної заяви майнового характеру - 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

2) позовної заяви немайнового характеру - 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

4.12. При цьому частиною першою статті 163 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ціна позову визначається:

1) у позовах про стягнення грошових коштів - сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку;

2) у позовах про визнання права власності на майно або його витребування - вартістю майна;

3) у позовах, які складаються з кількох самостійних вимог, - загальною сумою всіх вимог.

4.13. Відповідно до висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.08.2020 у справі № 910/13737/19, майновий позов (позовна вимога майнового характеру) - це вимога про захист права або інтересу, об`єктом якої є благо, що підлягає грошовій оцінці.

Будь-який майновий спір має ціну. Різновидами майнових спорів є, зокрема, спори, пов`язані з підтвердженням прав на майно та грошові суми, на володіння майном і будь-які форми використання останнього.

Водночас, до позовних заяв немайнового характеру відносяться вимоги, які не підлягають вартісній оцінці. Під немайновим позовом слід розуміти вимогу про захист права або інтересу, об`єктом якої є благо, що не піддається грошовій оцінці.

4.14. Проаналізувавши предмет та підстави позову у справі № 923/938/20, Суд доходить висновку про те, що позовна вимога Прокурора про зобов`язання повернути земельну ділянку має немайновий характер, оскільки є вимогою про виконання обов`язку в натурі (повернення належної орендодавцеві земельної ділянки), об`єктом вимоги є дія зобов`язаної сторони, яка не піддається грошовій (вартісній) оцінці, а вирішення спору не вплине на склад майна його сторін та не змінить власника майна.

Подібна правова позиція є усталеною практикою Верховного Суду, яка сформована в тому числі, але не виключно у постановах Верховного Суду у справі від 23.05.2018 у справі № 915/742/17, від 02.12.2020 у справі №905/105/20, від 18.01.2021 у справі №905/561/20 тощо і колегія суддів не вбачає правових підстав для відступу від неї.

4.15. У такий спосіб вищенаведеним спростовуються й посилання скаржника на інші позиції Верховного Суду з огляду на наступне.

4.16. Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де схожі предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин. Такий правовий висновок викладено у пункті 60 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 696/1693/15-ц (провадження № 14-737цс19).

Таким чином, подібність правовідносин означає, зокрема, схожість суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин).

Разом з тим, зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи.

4.17. Так, у справі № 910/13737/19, на яку посилається Відповідач, предметом спору були позовні вимоги щодо визнання неналежного виконання умов договору поставки та зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Новітнє обладнання" виконати умови цього договору.

У іншій наведеній скаржником справі № 907/9/17 предметом спору було звернення стягнення на предмет застави згідно з договором застави.

У справі № 910/16651/19 предметом спору були повні вимоги щодо 1) зобов`язання відповідачів у зазначеній справі відобразити на рахунках бухгалтерського обліку Банку дебіторську заборгованість та/або права вимоги відшкодування спричинених Публічному акціонерному товариству "Родовід Банк" (далі - ПАТ "Родовід Банк") збитків у сумі 16 152 947,40 грн, як безпідставно перерахованих банком протягом липня 2009 року - березня 2010 року у вигляді орендної плати на рахунки ОСОБА_3 згідно з попереднім договором від 03.04.2007 та договором оренди від 18.02.2009;

2) зобов`язання відповідачів у вказаній справі внести зміни до ліквідаційної маси ПАТ "Родовід Банк" шляхом включення до його ліквідаційної маси майна (активів) у вигляді дебіторської заборгованості та/або прав вимоги відшкодування, спричинених ПАТ "Родовід Банк" збитків у сумі 16 152 947,40 грн як безпідставно перерахованих банком протягом липня 2009 року - березня 2010 року у вигляді орендної плати на рахунки ОСОБА_3 згідно з попереднім договором від 03.04.2007 та договором оренди від 18.02.2009;

3) зобов`язання відповідачів відобразити на рахунках бухгалтерського обліку банку дебіторську заборгованість та/або права вимоги відшкодування спричинених ПАТ "Родовід Банк" збитків у сумі 189 435,28 грн як безпідставно перерахованих банком у грудні 2009 року на рахунки Товариства з обмеженою відповідальністю "АК "Інжинірінг" (далі - ТОВ "АК "Інжинірінг") за проведені ремонтні роботи в будівлі, розташованій за адресою: м. Київ, пров. Рильський, 4, на підставі договору підряду на виконання робіт від 02.07.2009 № 6-09, додатків до нього, актів приймання виконаних підрядних робіт за цим договором;

4) зобов`язання відповідачів внести зміни до ліквідаційної маси ПАТ "Родовід Банк" шляхом включення до його ліквідаційної маси майна (активів) у вигляді дебіторської заборгованості та/або прав вимоги відшкодування спричинених ПАТ "Родовід Банк" збитків у сумі 189 435,28 грн як безпідставно перерахованих банком у грудні 2009 року на рахунки ТОВ "АК "Інжинірінг" за проведені ремонтні роботи в будівлі, розташованій за адресою: м. Київ, пров. Рильський, 4, на підставі договору підряду на виконання робіт від 02.07.2009 № 6-09, додатків до нього, актів приймання виконаних підрядних робіт за цим договором;

5) зобов`язання відповідачів відобразити на рахунках бухгалтерського обліку банку дебіторську заборгованість та/або права вимоги відшкодування спричинених ПАТ "Родовід Банк" збитків у сумі 301 600 000,00 грн як безпідставно перерахованих банком у листопаді - грудні 2009 року на рахунки Адвокатського об`єднання "Бріарей" (далі - АО "Бріарей"), як гонорару (винагороди) за надані правові послуги на підставі договору про надання правової допомоги від 01.07.2009;

6) зобов`язання відповідачів внести зміни до ліквідаційної маси ПАТ "Родовід Банк" шляхом включення до його ліквідаційної маси майна (активів) у вигляді дебіторської заборгованості та/або прав вимоги відшкодування спричинених ПАТ "Родовід Банк" збитків у сумі 301 600 000,00 грн, як безпідставно перерахованих банком у листопаді - грудні 2009 року на рахунки АО "Бріарей" як гонорару (винагороди) за надані правові послуги на підставі договору про надання правової допомоги від 01.07.2009.

Отже, в наведених справах, на відміну від справи, що переглядається, предметом спору були вимоги майнового характеру, які, за правовою позицією судів, були пов`язані з вимогою про захист права або інтересу, об`єктом якої виступає благо, яке підлягає грошовій оцінці, що виключає подібність правовідносин та можливість врахування зазначених позицій при розгляді справи № 923/938/20.

Додатково Верховний Суд звертає увагу, що за змістом частини четвертої статті 236 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Таким чином, посилання скаржника на неврахування судом апеляційної інстанції положень постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.03.2013 судом не приймаються.

4.18. Що стосується доводів скаржника про відсутність у Прокурора повноважень на представництво інтересів держави в суді з огляду на положення статті 53 Господарського процесуального кодексу України, статті 23 Закону України "Про прокуратуру", пункту 4 рішення Конституційного Суду України у справі № 1-1/99 колегія суддів звертає увагу, що зазначені питання не були предметом розгляду ані у суді першої інстанції, ані в апеляційній інстанції, враховуючи повернення Прокурору ухвалою місцевого суду його позовної заяви із доданими до неї документами.

4.19. Отже, належним чином дослідивши предмет і підстави позову, апеляційний господарський суд з урахуванням вимог Закону України "Про судовий збір", норм статей 163, 164 Господарського процесуального кодексу України перевірив розрахунок суми судового збору, що підлягала сплаті при зверненні до суду з позовною заявою у цій справі, та дійшов законного і обґрунтованого висновку про дотримання Прокурором вимог чинного законодавства щодо повної сплати суми судового збору при поданні позовної заяви.

4.20. Ураховуючи викладене, колегією суддів визнаються обґрунтованими висновки суду апеляційної інстанції, що виключає скасування законного та обґрунтованого судового рішення.

5. Висновки Верховного Суду.

5.1. Відповідно до статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

5.2. За змістом пункту 1 частини першої статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

5.3. Згідно з частиною першою статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

5.4. З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції колегія суддів вважає, що оскаржувану постанову у справі прийнято із додержанням норм матеріального і процесуального права, тому підстав для її скасування не вбачається.

6. Розподіл судових витрат

6.1. Оскільки у цьому випадку суд касаційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, відповідно до частини чотирнадцятої статті 129 Господарського процесуального кодексу України розподіл судових витрат судом касаційної інстанції не здійснюється.

Керуючись статтями 300, 301, пунктом 1 частини першої статті 308, статтями 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2. Постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 17.12.2020 у справі № 923/938/20 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. А. Зуєв

Судді Т. Б. Дроботова

Ю. Я. Чумак