Позовна давність: Поновити не можна, відмовити. Або три кола пекла через прикрі наслідки юридичної помилки (ВС/КГС у справі № 909/1165/19 від 29.12.2020 р.).

Фабула судового акту: Коли розмова заходить про професійні помилки, найстрашнішою здається «лікарська помилка», оскільки наслідки виправляти важко, а інколи неможливо.

Однак, помилка юриста при визначенні стратегії захисту, так само може мати негативні наслідки та призвести до багаторічної судової боротьби із вітряними млинами.

Так, підприємство-підрядник здійснило аварійні ремонті роботи газового двигуна для свого клієнта та передало йому на зберігання деякі запасні частини, необхідні для ремонтних робіт.

Однак, клієнт роботи не оплатив і передані деталі не повернув, договір в письмовій формі укласти відмовився.

Позивач здійснив дві спроби захистити своє порушене право та отримати кошти за виконану роботу в судовому порядку і обидві, нажаль, закінчились невдало.

Вперше, позивач звернувся до суду із позовом про стягнення вартості робіт та запасних частин, як безпідставно набутих відповідачем, посилаючись на ст. 1212 ЦКУ.

Однак, пройшовши всі три інстанції судового розгляду, у задоволенні позову було відмовлено. Суд постановив рішення про те, що позивач невірно визначив підстави позову, оскільки ст.1212 ЦКУ застосовується до бездоговірних зобов’язань, а між сторонами все ж таки існували договірні відносини, укладені в спрощеній формі.

Відтак позивач, через першу юридичну помилку, вимушений був повторно звернутись до суду вже з іншими підставами позову.

Однак, поки тривав розгляд першої справи час плинув і разом з ним протікав і строк позовної давності.

При розгляді справи «з другої спроби», відповідач подав заяву про застосування строків позовної давності.

Судами першої та апеляційної інстанцій позов було задоволено, суди дійшли висновку, що позов у цій справі заявлено у межах строку позовної давності, оскільки позивач вже звертався до суду з позовом до того самого відповідача, який є боржником, з тим самим предметом (стягнення заборгованості за аварійний ремонт двигуна, однак з посиланням на ст.1212, 1213 ЦКУ.

Оскільки спір у «першій» справі виник з тих самих правовідносин та за участю тих самих сторін, що і у «другій» справі, це перервало перебіг строку позовної давності щодо вимог позивача.

Однак, ВС із такими рішеннями не погодився та констатував неправильне застосування судами положень ст. 264 ЦКУ, щодо переривання строку позовної давності.

Так, перебіг позовної давності шляхом пред`явлення позову може перериватися в разі звернення позивача до суду, в тому числі й направлення позовної заяви поштою, здійсненого з додержанням вимог процесуального законодавства. Якщо суд у прийнятті позовної заяви відмовив або повернув її, то перебіг позовної давності не переривається. Не перериває перебігу такого строку й подання позову з недодержанням правил підвідомчості, а також з іншим предметом спору та з іншими матеріально-правовими підставами.

Отже, подання «першого» позову не перервало перебігу строку позовної давності за вимогами позивача у «другій» справі, оскільки вони заявлені з різних підстав.

Тому, суди мали відмовити у задоволенні позовних вимог.

Разом з тим, ВС зазначив, що подання позову з іншими матеріально-правовими підставами, з урахуванням конкретних обставин справи, може бути поважною причиною для поновлення строку позовної давності для звернення до суду за захистом порушеного права, але у цій справі клопотання про визнання поважними причин пропуску строку позовної давності заявлено не було.

Аналізуючи дане рішення, я, звичайно можу підтвердити, що ВС обидва рази при розгляді спорів вирішив справу за законом, однак чи виконували суди функцію відновлення порушеного права?

Все частіше зустрічаються рішення, які формально є вірними та законними, однак є далекими від справедливості. Особисто мене обурює таке ставлення судової системи до вирішення справ. Надмірний формалізм чомусь переважає над необхідністю виконання завдання правосуддя -забезпечувати кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України.

Чи звернеться позивач за стягненням заборгованості в-третє? Чи зважиться пройти ще одне коло пекла через всі три інстанції?

А може має значення той факт, що відповідач комунальне підприємство..?

Аналізуйте судовий акт: До позовів про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном позовна давність НЕ застосовується (ВС/КЦС у справі № 686/16196/15-ц від 08.07.2020)

ВС/КЦС: Позовна давність у спорах пов’язаних із відшкодуванням шкоди завданої злочином починається з дати повідомлення про підозру (ВС/КЦС у справі № 452/435/17 від 02.09.2020)

У разі порушення цивільного права або інтересу неповнолітньої особи позовна давність починається від дня досягнення нею повноліття (ВС/КЦС, справа № 464/1723/14-ц,27.03.19)

Позовна давність застосовується до вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки / (ВС/КЦС у справі № 357/9126/17-ц від 10.10.2019р.)

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 грудня 2020 року

м. Київ

Справа № 909/1165/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Зуєва В. А. - головуючого, Багай Н. О., Дроботової Т. Б.

у письмовому провадженні розглянув касаційну скаргу Державного міського підприємства "Івано-Франківськтеплокомуненерго"

на постанову Західного апеляційного господарського суду від 16.06.2020 (судді: Хабіб М. І. - головуючий, Дубник О. П., Гриців В. М.)

та рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 16.01.2020 (суддя Матуляк П. Я.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Мотортєх"

до Державного міського підприємства "Івано-Франківськтеплокомуненерго"

про стягнення 273 088, 42 грн заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

1.Короткий зміст і підстави позовних вимог

1.1. У жовтні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Мотортєх" (далі - ТОВ "Мотортєх", Позивач) звернулося до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Державного міського підприємства "Івано-Франківськтеплокомуненерго" (далі - ДМП "Івано-Франківськтеплокомуненерго", Відповідач) про стягнення 273 088,42 грн боргу.

1.2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у лютому 2013 року Позивач виконав на замовлення Відповідача ремонт газового двигуна-генератора ДвГ1а зав.№ 32-0375 та за актом прийому-передачі від 13.02.2013 передав Відповідачу на зберігання запасні частини, необхідні для проведення ремонту. Однак, після виконання робіт з аварійного ремонту вказаного двигуна Відповідач відмовився підписувати договір та оплачувати поставлені запасні частини і виконані роботи.

1.3. Позивач також зазначав, що у січні 2017 року він звернувся до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до ДМП "Івано-Франківськтеплокомуненерго" про стягнення боргу (справа № 909/75/17). Під час розгляду вказаного позову судом було призначено судову товарознавчу експертизу, якою визначено, що вартість запчастин, використаних для аварійного ремонту двигуна, становить 273 088,42 грн. За результатами розгляду зазначеного позову рішенням Господарського суду Івано-Франківської області у справі № 909/75/17 стягнуто з Відповідача 273 088,42 грн. Проте постановою Західного апеляційного господарського суду від 19.03.2019 у вказаній справі відмовлено у задоволенні позову з тих підстав, що сторони уклали договір на виконання робіт у спрощений спосіб і договірний характер спірних правовідносин виключає можливість застосування до них положень частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України.

З урахуванням зазначеного Позивач посилався на частину четверту статті 75 Господарського процесуального кодексу України та вказував на встановлені апеляційним судом обставини, які не потребують повторного доказування, а саме: укладення сторонами договору на виконання робіт у спрощений спосіб, передачу запасних частин для виконання ремонтних робіт та виконання Позивачем аварійного ремонту двигуна.

2. Короткий зміст судових рішень у справі

2.1. Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 16.01.2020 у справі №909/1165/19, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 16.06.2020, позов задоволено, стягнуто з Відповідача на користь Позивача 273 088,42 грн боргу.

2.2. Зазначені судові рішення обґрунтовано тим, що між сторонами виникли правовідносини зобов`язального характеру, які випливають з договору підряду, укладеного у спрощений спосіб, та договору зберігання. Суди зазначили, що факти укладення сторонами договору у спрощений спосіб, передача Відповідачу на зберігання запасних частин для виконання ремонту та проведення ремонтних робіт встановлені постановою Західного апеляційного господарського суду від 19.03.2019 у справі №909/75/17 і в силу статті 75 Господарського процесуального кодексу України не потребують доказування. У той же час, Відповідач не оплатив виконаних Позивачем робіт, що свідчить про порушення зобов`язання з боку ДМП "Івано-Франківськтеплокомуненерго", а відтак і про обґрунтованість позовних вимог.

2.4. Щодо спливу позовної давності, про застосування якої заявив Відповідач, суди на підставі статті 264 Цивільного кодексу України дійшли висновку, що перебіг строку позовної давності перервався та почався заново у зв`язку із зверненням Позивача до суду з позовом у справі № 909/75/17.

При цьому суди відхилили доводи Відповідача про те, що позов у вказаній справі заявлений з інших правових підстав, зазначивши, що норми статті 264 Цивільного кодексу України не ставлять переривання позовної давності в залежність від підстав для заявленого позову.

2.5. Крім того, за висновком судів, кошти, які просить стягнути Позивач, є витратами відповідно до статті 843 Цивільного кодексу України і обраний ним спосіб захисту відповідає способам, визначеним законодавством.

3. Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи

3.1. У касаційній скарзі Державне міське підприємство "Івано-Франківськтеплокомуненерго" просить скасувати повністю зазначені судові рішення та ухвалити нове, яким в позові відмовити.

3.2. При цьому у зазначеній скарзі Державне міське підприємство "Івано-Франківськтеплокомуненерго" зазначає про те, що вона має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, а справа має виняткове значення для скаржника, оскільки стосується видатків підприємства щодо ремонту об`єктів теплопостачання, їх підготовки до експлуатації в опалювальному сезоні та фінансування виплати заробітної плати працівників.

3.3. Заявник також зазначає, що підставами для касаційного оскарження вищевказаних рішення і постанови є неврахування господарськими судами попередніх інстанцій висновків Верховного Суду щодо застосування норм статті 264 Цивільного кодексу України у подібних правовідносинах, викладених у постановах від 09.04.2020 у справі №10/Б-743, від 15.05.2020 у справі №922/1467/19, від 29.05.2018 у справі №903/509/17, від 02.04.2019 у справі №902/326/16, від 19.12.2019 у справі №910/15740/18, від 21.01.2020 у справі №910/2538/19, від 22.01.2020 у справі №916/521/18, від 30.03.2020 у справі №916/299/19, від 11.12.2018 у справі №917/100/17, від 17.06.2020 у справі №916/1689/17, а також викладених в постанові Верховного Суду України від 24.05.2017 у справі №544/525/15-ц.

3.3. Відзиву на касаційну скаргу не надходило.

3.4. Крім того, від Державного міського підприємства "Івано-Франківськтеплокомуненерго" надійшло клопотання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу.

4. Розгляд справи Верховним Судом

4.1. Ухвалою Верховного Суду від 15.09.2020 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Державного міського підприємства "Івано-Франківськтеплокомуненерго" на постанову Західного апеляційного господарського суду від 16.06.2020 та рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 16.01.2020 у справі № 909/1165/19 у письмовому провадженні.

4.2. У зв`язку з перебуванням судді-доповідача Зуєва В. А. на лікарняному, справа розглядається у розумний строк.

5. Обставини встановлені судами

5.1. Господарськими судами встановлено, що за актом прийому-передачі на відповідальне зберігання від 13.02.2013 ТОВ "Мотортєх" передало, а ДМП "Івано-Франківськтеплокомуненерго" прийняло на відповідальне зберігання майно опис (назва, кількість) якого викладено у цьому акті.

5.2. Згідно з технічним актом по встановленню причин аварії (поломки) двигуна-генератора ДВГ1А-500 зав. № 32-375 від 19.02.2013 спеціалістами ТОВ "Мотортєх" в період з 15.02.2013 по 16.02.2013 проведені роботи з встановлення причин аварії двигуна-генератора та визначено перелік необхідних робіт для його ремонту.

5.3. 04.03.2013 представники сторін підписали технічний акт з проведення ремонту двигуна-генератора ДвГ1А 500 зав. № 32-375 відповідно до якого для ремонту вказаного двигуна були виконані наступні роботи: заміна пошкодженої втулки робочого циліндра на нову; заміна пошкодженого поршня (з`єднання з шатуном) на новий вагою 42,2 кг; заміна пошкодженої кришки робочого циліндра на нову (в зборі з клапанами); заміна нового пускового клапана; встановлення і під`єднання ремонтованого турбокомпресора до двигуна, системи змащення і охолодження; обкатка двигуна-генератора (регулювання) на режимах від 0 до 420 кВт; огляд аварійного робочого циліндра № 3 після обкатки.

При цьому у вказаному акті зазначено, що після проведених робіт двигун-генератор в робочому стані та відповідає параметрам, наведеним у технічній документації. Сторони претензій одна до одної не мають.

5.4. 15.07.2015 сторони підписали акт приймання-передачі запасних запчастин для проведення робіт з аварійного ремонту двигуна-генератора ДвГ1А-500, що підтверджується "Технічним актом з проведення ремонту двигун-генератора ДВГ1А-500, зав. № 32-375". У вказаному акті сторони зазначили:

- опис майна, переданого згідно з актом приймання-передачі на відповідальне зберігання від 13.02.2013 (таблиця № 1);

- перелік запчастин, в застосуванні яких додатково виникла необхідність у процесі ремонтних робіт (таблиця № 2);

- перелік запчастин, переданих замовнику - ДМП "Івано-Франнківськтеплокомуненерго" для виконання робіт з капітального ремонту турбокомпресора-генератора ДВГ1А-500, зав. № 32-375 (таблиця № 3).

Крім того, цим актом сторони підтвердили той факт, що роботи за Договором на виконання робіт аварійного ремонту двигун-генератора ДвГ1А-500 зав. № 32-375 виконані в повному обсязі, з належною якістю та в строк. Замовник зі свого боку підтвердив відсутність будь-яких претензій технічного, технологічного характеру, тощо.

5.5. У січні 2017 року ТОВ "Мотортєх" зверталося до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до ДМП "Івано-Франківськтеплокомуненерго" про стягнення боргу у розмірі 273 088,42 грн (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог) у зв`язку з відмовою замовника оплатити проведений аварійний ремонт газового двигуна-генератора і вартість отриманих запчастин.

Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 30.03.2017 у справі №909/75/17 призначено судову товарознавчу експертизу, за результатами проведення якої надано висновок експерта № 4.3-140/17 від 31.07.2017.

Як вбачається з вказаного висновку, експерт визначив ринкову вартість запасних частин до двигуна-генератора ДвГ1А-500, зав. № 32-375 згідно з переліком, наведеним в таблиці 2 акта прийому-передачі від 15.07.2015, яка станом на 27.03.2017 могла становити 64 638,66 грн; та згідно з переліком, наведеним в таблиці 3 акта прийому-передачі від 15.07.2015, яка станом на 07.03.2017 могла становити 208 449,76 грн. При цьому за висновком експерта визначити вартість запчастин, наведених в таблиці 1, не є можливим у зв`язку з відсутністю цінової інформації відносно таких об`єктів у наданих на дослідження вихідних даних.

Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 25.09.2018 у справі №909/75/17 позов задоволено; стягнуто з Відповідача на користь Позивача 273 088,42 грн заборгованості.

Однак, постановою Західного апеляційного господарського суду від 19.03.2019 у справі №909/75/17 (яка набрала законної сили та є чинною) скасовано рішення місцевого суду від 25.09.2018 та прийнято нове, яким відмовлено у задоволенні позову.

Приймаючи зазначену постанову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що сторонами було укладено договір на виконання робіт у спрощений спосіб, тобто правовідносини між ними регулюються нормами зобов`язального права, а відтак кошти, які просить стягнути Позивач, є вартістю запасних частин і такі кошти не можуть бути витребувані відповідно до статті 1212 Цивільного кодексу України (нормами якої ТОВ "Мотортєх" обґрунтовувало свої вимоги).

5.6. Господарськими судами у цій справі також встановлено, що у липні 2019 року Позивач звернувся до Відповідача з листом про повернення запасних частин, у відповідь на який ДМП "Івано-Франківськтеплокомуненерго" (лист від 05.08.2019 №17/1023) зазначило, що з урахуванням підписаного сторонами акта від 15.07.2015 сторони підтвердили використання переданих на зберігання запасних частин для ремонту двигуна-генератора ДвГ1А-500 зав. № 32-375, тому вимоги про повернення цих запчастин є безпідставними.

5.7. У зв`язку із зазначеним ТОВ "Мотортєх" звернулося до суду з цим позовом.

6. Позиція Верховного Суду

6.1. Згідно з ухвалою Верховного Суду від 15.09.2020 касаційне провадження відкрито за касаційною скаргою Державного міського підприємства "Івано-Франківськтеплокомуненерго" на постанову Західного апеляційного господарського суду від 16.06.2020 та рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 16.01.2020 у справі, ціна позову в які становить менше п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, на підставі підпункту "а" пункту 2 частини третьої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, оскільки зазначена касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.

6.2. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

6.3. Відповідно до частини першої статті 300 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

6.4. У якості підстави для подання касаційної скарги заявник зазначає неврахування господарськими судами попередніх інстанцій при прийнятті оскаржуваних судових рішень висновків Верховного Суду щодо застосування норм статті 264 Цивільного кодексу України у подібних правовідносинах, викладених у постановах від 09.04.2020 у справі № 10/Б-743, від 15.05.2020 у справі № 922/1467/19, від 29.05.2018 у справі №903/509/17, від 02.04.2019 у справі № 902/326/16, від 19.12.2019 у справі №910/15740/18, від 21.01.2020 у справі № 910/2538/19, від 22.01.2020 у справі №916/521/18, від 30.03.2020 у справі № 916/299/19, від 11.12.2018 у справі №917/100/17, від 17.06.2020 у справі № 916/1689/17, а також викладених в постанові Верховного Суду України від 24.05.2017 у справі № 544/525/15-ц.

6.5. Як вбачається з матеріалів справи, господарські суди попередніх інстанцій дійшли висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо стягнення з Відповідача 273 088,42 грн заборгованості, враховуючи, що між сторонами виникли правовідносини зобов`язального характеру за договором підряду, укладеного у спрощений спосіб, та договору зберігання. Водночас Відповідач не оплатив виконаних Позивачем робіт, що свідчить про порушення зобов`язання з боку ДМП "Івано-Франківськтеплокомуненерго".

При цьому місцевий та апеляційний господарські суди дійшли висновку, що позов у цій справі заявлено у межах строку позовної давності, оскільки у січні 2017 року Позивач звертався до господарського суду з позовом до того самого відповідача, який є боржником, з тим же предметом (стягнення заборгованості за аварійний ремонт двигуна в сумі 273 088,42 грн, що є вартістю використаних для його ремонту запчастин), однак з посиланням на статті 1212 1213 Цивільного кодексу України (справа №909/75/17).

Отже, на думку судів, пред`явлення ТОВ "Мотортєх" позову до ДМП "Івано-Франківськтеплокомуненерго" у справі № 909/75/17, спір у якій виник з тих самих правовідносин та за участю тих самих сторін, що і у справі № 909/1165/19, перервало перебіг строку позовної давності щодо вимог Позивача у цій справі.

6.6. Однак, колегія суддів не погоджується з вказаними висновками попередніх судових інстанцій, виходячи з наступного.

6.7. Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

6.8. Згідно з частиною першою статті 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

6.9. Статтею 267 Цивільного кодексу України визначено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

6.10. Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення.

Згідно з усталеною практикою ЄСПЛ, механізм застосування позовної давності повинен бути достатньо гнучким, тобто, як правило, він мусить допускати можливість зупинення, переривання та поновлення строку позовної давності, а також корелювати із суб`єктивним фактором, а саме - обізнаністю потенційного позивача про факт порушення його права (пункти 62, 66 рішення від 20.12.2007 у справі "Фінікарідов проти Кіпру").

6.11. Як уже зазначалося, у справі, що переглядається, господарськими судами встановлено, що у січні 2017 року ТОВ "Мотортєх" зверталося до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до ДМП "Івано-Франківськтеплокомуненерго" про стягнення заборгованості за виконані роботи (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 21.08.2017) у розмірі 273 088,42 грн, що є вартістю використаних для ремонту двигуна запчастин (справа № 909/75/17).

Зазначений позов, з посиланням на норми статей 1212 1213 Цивільного кодексу України, було обґрунтовано відмовою Відповідача підписати договір та здійснити оплату за аварійний ремонт.

Постановою Західного апеляційного господарського суду від 19.03.2019 у справі №909/75/17 встановлено укладення сторонами договору на виконання робіт у спрощений спосіб, однак відмовлено у задоволенні вказаного позову з огляду на те, що договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них положень частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України, якими Позивач обґрунтовував свій вимоги.

6.12. Статтею 264 Цивільного кодексу України визначено, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Пред`явлення позову до суду - це реалізація позивачем права на звернення до суду. Саме з цією процесуальною дією пов`язується початок процесу у справі.

Відповідно до вимог процесуального законодавства суддя відкриває провадження у справі не інакше як на підставі заяви, поданої і оформленої в порядку, встановленому процесуальним кодексом.

Виходячи з аналізу наведених норм, перебіг позовної давності шляхом пред`явлення позову може перериватися в разі звернення позивача до суду, в тому числі й направлення позовної заяви поштою, здійсненого з додержанням вимог процесуального законодавства. Якщо суд у прийнятті позовної заяви відмовив або повернув її, то перебіг позовної давності не переривається. Не перериває перебігу такого строку й подання позову з недодержанням правил підвідомчості, а також з іншим предметом спору та з іншими матеріально-правовими підставами.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 23.01.2019 у справі № 712/21651/12, від 15.05.2020 у справі № 922/1467/19.

6.13. Таким чином, враховуючи наведену правову позицію Верховного Суду, а також те, що у справі № 909/75/17 ТОВ "Мотортєх" визначило правовими підставами позову про стягнення з ДМП "Івано-Франківськтеплокомуненерго" заборгованості за ремонт двигуна в сумі 273 088,42 грн саме норми статей 1212 1213 Цивільного кодексу України (які регулюють кондикційні зобов`язання), подання зазначеного позову не перервало перебігу строку позовної давності за вимогами Позивача у цій справі (які обґрунтовані порушенням Відповідачем договірного зобов`язання), у зв`язку з чим відповідні висновки господарських судів попередніх інстанцій є необґрунтованими.

6.14. Відповідно до статті 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлена тривалістю у три роки.

6.15. Як встановлено місцевим господарським судом, остання юридично значуща дія між сторонами відбулася 15.07.2015 (підписання акта прийому-передачі запасних частин для проведення робіт з аварійного ремонту двигун-генератора ДвГ1А-500), а відтак з цього моменту і починається обрахунок строку позовної давності.

6.16. При цьому, з матеріалів справи вбачається, що позов у цій справі було подано до Господарського суду Івано-Франківської області у жовтні 2019 року.

6.17. Отже, з огляду на викладене, строк позовної давності за вимогами Позивача про стягнення з Відповідача 273 088,42 грн боргу розпочався 15.07.2015 та на момент звернення ТОВ "Мотортєх" у жовтні 2019 року до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до ДМП "Івано-Франківськтеплокомуненерго" сплинув.

6.18. Якщо позовні вимоги господарським судом визнано обґрунтованими, а стороною у справі заявлено про сплив позовної давності, суд зобов`язаний застосувати до спірних правовідносин положення статті 267 Цивільного кодексу України і вирішити питання про наслідки такого спливу (тобто або відмовити в позові у зв`язку зі спливом позовної давності, або за наявності поважних причин її пропущення захистити порушене право, але в будь-якому разі вирішити спір з посиланням на зазначену норму).

Аналогічну правову позицію викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.11.2019 у справі № 911/3677/17.

6.19. Таким чином, враховуючи встановлення господарськими судами попередніх інстанцій обґрунтованості позовних вимог ТОВ "Мотортєх" та подання ДМП "Івано-Франківськтеплокомуненерго" до ухвалення судом рішення по суті заяви про застосування наслідків спливу строку позовної давності, вимоги Позивача про стягнення з Відповідача 273 088,42 грн боргу задоволенню не підлягають з огляду на пропуск строку позовної давності за вказаними вимогами.

6.20. При цьому колегія суддів звертає увагу, що частиною п`ятою статті 267 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Отже, чинне законодавство не наводить переліку причин, які можуть бути визнані поважними для захисту порушеного права, у випадку подання позову з пропуском строку позовної давності. Тому, дане питання віднесено до компетенції суду, який розглядає судову справу по суті заявлених вимог.

При цьому аналіз наведених вище правових норм дає підстави для висновку, що подання позову з іншими матеріально-правовими підставами не перериває перебігу позовної давності, але, разом з тим, з урахуванням конкретних обставин справи, може бути поважною причиною для поновлення строку позовної давності для звернення до суду за захистом порушеного права.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.04.2019 у справі №902/326/16 та від 24.09.2019 у справі № 922/1151/18.

6.21. Однак, як вбачається з матеріалів справи, Позивачем клопотання про визнання поважними причин пропуску строку позовної давності заявлено не було.

6.22. З огляду на викладене доводи скаржника про неврахування господарськими судами попередніх інстанцій при прийнятті оскаржуваних судових рішень висновків Верховного Суду щодо застосування норм статті 264 Цивільного кодексу України у подібних правовідносинах знайшли своє підтвердження.

6.23. У разі, коли за результатами перевірки судом касаційної інстанції буде встановлено, що фактичні обставини, які входять до предмета доказування у цій справі, з`ясовані судом першої або апеляційної інстанції з достатньою повнотою, однак допущено помилки у застосуванні норм матеріального права, у зв`язку з чим, висновки суду першої та апеляційної інстанції не відповідають цим обставинам, суд касаційної інстанції приймає нове рішення.

7. Висновки Верховного Суду.

7.1. Відповідно до частин першої, другої, п`ятої статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

7.2. Згідно з пунктом 3 частини першої статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

7.3. Відповідно до частин першої та третьої статті 311 Господарського процесуального кодексу України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

7.4. За наведених обставин, висновки судів попередніх інстанцій щодо наявності підстав для задоволення позову не відповідають положенням чинного законодавства, а саме нормам статей 256 257 261 264 267 Цивільного кодексу України.

7.5. Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, з урахуванням фактичних і правових підстав позову і заперечень на них, місцевий та апеляційний господарські суди дійшли помилкового висновку про обґрунтованість позовних вимог, як наслідок, оскаржувані рішення та постанову ухвалено з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

7.6. Зважаючи на те, що судами першої та апеляційної інстанцій порушено норми процесуального права, а також допущено неправильне застосування норм матеріального права, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу необхідно задовольнити - скасувати рішення та постанову і ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

8. Розподіл судових витрат

8.1. З огляду на те, що касаційна скарга підлягає задоволенню з ухваленням нового рішення про відмову в позові, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат, передбаченими статтею 129 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів вбачає підстави для здійснення розподілу судових витрат скаржника у вигляді сплаченого ним судового збору у сумі 14 337,15 грн понесених у зв`язку з розглядом справи у суді апеляційної та касаційної інстанцій, шляхом покладання обов`язку з відшкодування цих витрат на Позивача.

8.2. Крім того, 16.10.2020 ДМП "Івано-Франківськтеплокомуненерго" було подано до Касаційного господарського суду клопотання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу, в якому підприємство просило стягнути з ТОВ "Мотортєх" 3 000,00 грн вказаних витрат, понесених заявником у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції.

8.3. Згідно зі статтею 123 Господарського процесуального кодексу України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

8.4. Відповідно до частин першої - третьої статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

8.5. Згідно з частиною четвертою статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

8.6. При цьому за змістом частини восьмої статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

8.7. Заявником на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу подано: копію договору про надання правової допомоги № 20-272 від 16.07.2020 (за змістом п. 3.1. якого розмір гонорару адвоката за складання касаційної скарги становить 3 000,00 грн); акт про надання послуг від 20.07.2020; рахунок-фактуру № 40 від 20.07.2020 на суму 3 000,00 грн; платіжне доручення № 4878 від 29.07.2020 про сплату адвокату гонорару за надання послуг правової допомоги за вказаним договором на суму 3 000,00 грн.

8.8. Зазначені документи було надіслано 16.10.2020 на адресу ТОВ "Мотортєх", що підтверджується поданим Відповідачем описом вкладення до цінного листа. Однак, від Позивача клопотання про зменшення розміру витрат ДМП "Івано-Франківськтеплокомуненерго" на професійну правничу допомогу, понесених у зв`язку із касаційним переглядом справи, не надходило.

8.9. З викладено вище вбачається, що сума витрат Відповідача на правничу допомогу підтверджена документально та належним чином обґрунтована згідно з фактичним обсягом наданих скаржнику юридичних послуг відповідно до умов договору, складністю цієї справи, у зв`язку з чим Суд вважає обґрунтованим клопотання ДМП "Івано-Франківськтеплокомуненерго" про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу, понесених заявником на стадії розгляду справи в господарському суді касаційної інстанції, враховуючи задоволення касаційної скарги.

Керуючись статтями 300 301 308 311 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Державного міського підприємства "Івано-Франківськтеплокомуненерго" задовольнити.

2. Постанову Західного апеляційного господарського суду від 16.06.2020 та рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 16.01.2020 скасувати.

3. Ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

4. Стягнути з Товариство з обмеженою відповідальністю "Мотортєх" на користь Державного міського підприємства "Івано-Франківськтеплокомуненерго" 14 337 (чотирнадцять тисяч триста тридцять сім) грн 15 коп. витрат зі сплати судового збору за розгляд справи в суді апеляційної та касаційної інстанцій.

5. Стягнути з Товариство з обмеженою відповідальністю "Мотортєх" на користь Державного міського підприємства "Івано-Франківськтеплокомуненерго" 3 000 (три тисячі) грн 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

6. Видачу наказів доручити Господарському суду Івано-Франківської області.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. А. Зуєв

Судді Н. О. Багай

Т. Б. Дроботова