03.03.2015 | Автор: Сергей Задать вопрос автору
Присоединяйтесь к нам в социальных сетях: telegram viber youtube

Позовна давність для заяв прокурорів також обчислюється з дня, коли прокурор довідався або міг довідатись про порушення прав позивача або про особу, яка права позивача порушила (Постанова ВСУ від 27 травня 2014р. у справі №5011-32/13806-2012 )

 Фабула судового акту:  Суди трьох інстанцій задовольнили позов прокурора від імені КМДА до Київської міської  ради про визнання недійним рішення Київради та договору купівлі-продажу нерухомого майна із суб‘єктом господарювання при цьому не врахувавши факт спливу строку позовної давності для захисту порушеного права позивача. ВСУ встановив, що прокурору було відомо про рішення та про договір купівлі-продажу, які оспорюються, що підтверджується доказами наданими іншою стороною. 

ВСУ зазначив, що коли судом на підставі досліджених у засіданні доказів буде встановлено,  що право особи, про захист якого вона просить, порушене, а стороною у спорі до винесення рішення буде заявлено про застосування позовної давності, і буде встановлено, що строк позовної давності пропущено без поважних причин, суд на підставі статті 267 ЦК України ухвалює рішення про відмову в задоволенні позову за спливом позовної давності.   При цьому і для позовів прокурорів визначення початкового моменту перебігу позовної давності відбувається на підставі пункту 1, ст. 261 ЦК України, тобто з  моменту коли прокурор довідався або міг довідатись про порушення прав позивача, або про особу, яка права позивача порушила.  

У підсумку ВСУ скасував постанову ВГСУ і направив справу на  новий розгляд до ВГСУ.   

 

Державний герб України

 

П О С Т А Н О В А

   ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ    

 

27 травня 2014 року                                         м.  Київ                                               № 5011-32/13806-2012 

Судова палата у господарських справах

Верховного Суду України у складі:

головуючого Барбари В.П.,суддів: Балюка М.І., Берднік І.С., Гуля В.С.,   Жайворонок Т.Є., Колесника П.І., Потильчака О.І.,  Фесенка Л.І., Шицького І.Б., -     за участю представників:

комунального підприємства

"Лісопаркове господарство "Конча-Заспа" - Лантуха А.І.,

виконавчого органу

Київської міської ради

(Київської міської державної адміністрації)

та Департаменту комунальної власності

виконавчого органу

Київської міської ради

(Київської міської державної адміністрації) -    Уланова І.В.,

Генеральної прокуратури України -              Зузака І.О.,

Кабінету Міністрів України - Заінчковського Д.А., -

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за заявою товариства з обмеженою відповідальністю "Форест Грінпро перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року у справі № 5011-32/13806-2012 за позовом заступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської державної адміністрації, Головного управління комунальної власності виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), комунального підприємства "Лісопаркове господарство "Конча-Заспа" до Київської міської ради, товариства з обмеженою відповідальністю "Рудана Плюс", третя особа - товариство з обмеженою відповідальністю "Форест Грін", про визнання недійсними рішення та договору купівлі-продажу нерухомого майна,

в с т а н о в и л а:

У жовтні 2012 року заступник прокурора міста Києва звернувся до господарського суду міста Києва з позовом в інтересах держави в особі Київської міської державної адміністрації, Головного управління комунальної власності виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), комунального підприємства "Лісопаркове господарство "Конча-Заспа" (далі - КП "ЛПГ "Конча-Заспа") до Київської міської ради, товариства з обмеженою відповідальністю "Рудана Плюс" (далі - ТОВ "Рудана Плюс"), в якому просив поновити йому строк звернення із цим позовом і визнати недійсними:

- рішення  Київської  міської  ради  від  22  серпня  2007  року   № 151/1985 "Про внесення змін до рішення Київради від 8 лютого 2007 року № 62/723 "Про Програму приватизації об'єктів права комунальної власності територіальної громади міста Києва на 2007-2010 роки" в частині включення нежилих приміщень за адресою: м. Київ, пров. Тихвінський, 1, корпус 1, літ. "Б", загальною площею 534,80 кв. м (далі - спірне майно), до переліку об'єктів, що підлягають приватизації шляхом продажу на аукціоні;

- договір купівлі-продажу будівлі контори (спірного майна), укладений 6 березня 2008 року між Головним управлінням комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та ТОВ "Рудана Плюс".

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що у 2012 році під час проведення прокуратурою міста Києва перевірки було встановлено порушення Закону України "Про приватизацію державного майна" при проведенні приватизації спірного майна та при його відчуженні.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 14 листопада  2012 року до участі в справі у якості третьої особи залучено ТОВ "Форест Грін".

Рішенням господарського суду міста Києва від 5 грудня 2012 року (з урахуванням виправлення описки ухвалою цього ж суду від 19 грудня 2012 року), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 24 січня 2013 року, поновлено заступнику прокурора міста Києва строк позовної давності, пропущений з поважних причин, на звернення з позовом до господарського суду, позовні вимоги задоволено. Визнано недійсним рішення Київської міської ради від 22 серпня 2007 року № 151/1985 "Про внесення змін до рішення Київради від 8 лютого 2007 року № 62/723 "Про програму приватизації об'єктів права комунальної власності територіальної громади міста Києва на 2007-2010 роки" в частині включення нежилих приміщень за адресою: м. Київ, пров. Тихвінський, 1, корпус 1, літ. "Б", загальною площею 534,80 кв. м., до переліку об'єктів, що підлягають приватизації шляхом продажу на аукціоні; визнано недійсним договір купівлі-продажу будівлі контори, укладений 6 березня 2008 року між Головним управлінням комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) і ТОВ "Рудана Плюс". Стягнуто з Київської міської ради і ТОВ "Рудана Плюс" на користь Державного бюджету України по 536,50 грн витрат зі сплати судового збору.

Постановою Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року постанову Київського апеляційного господарського суду від 24 січня 2013 року залишено без змін. Стягнуто з ТОВ "Форест Грін" на користь Державного бюджету України 802,90 грн недоплаченої суми судового збору за подання касаційної скарги.

У своїй постанові Вищий господарський суд України погодився з висновками судів попередніх інстанцій про задоволення позовних вимог на підставі приписів статті 21, частини 1 статті 203, частин 1, 3 статті 215 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України),статті 1 Закону України "Про приватизацію державного майна", статті 25, пункту 30 статті 26, частини 1 статті 59, статті 60 Закону України "Про місцеве самоврядування", частини 1 статті 7 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" та про поновлення прокурору позовної давності, пропущеної з поважних причин, відповідно до приписів статей 257261267 ЦК України.  

У заяві про перегляд постанови Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року з підстав, передбачених пунктом першим статті 11116 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), ТОВ "Форест Грін", посилаючись на неоднакове застосування судом касаційної інстанції положень статей 256257261267 ЦК України при вирішенні аналогічних судових справ, просить скасувати цю постанову, рішення судів першої та апеляційної інстанцій і прийняти нове рішення, яким у позові відмовити.

На обґрунтування неоднаковості застосування касаційним судом одних і тих самих норм матеріального права ТОВ "Форест Грін" долучило до заяви копії постанов Вищого господарського суду України від 6 грудня 2011 року у справі № 16/183 та від 12 серпня 2013 року у справі № 910/6313/13, в яких, на думку заявника, судом касаційної інстанції по-іншому застосовано одні й ті самі норми матеріального права у подібних правовідносинах.

У постановах, на які посилається заявник, Вищий господарський суд України, вирішуючи спір у подібних правовідносинах, дійшов протилежних правових висновків щодо позовної давності, початку її перебігу та поважності причин пропущення.

Ухвалою від 14 квітня 2014 року Вищий господарський суд України допустив до провадження господарську справу № 5011-32/13806-2012 для перегляду Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року.

Предметом перегляду є постанова Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року в частині висновків суду касаційної інстанції щодо позовної давності, причин та наслідків її пропущення.

Усуваючи розбіжності у застосуванні судом касаційної інстанції положень статей 256257261267 ЦК України, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України вважає, що заява підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

У справі, яка розглядається, судами встановлено, що спірне майно перебувало у комунальній власності територіальної громади міста Києва та відповідно до статуту КП "ЛПГ "Конча-Заспа", затвердженого розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 17 грудня 2001 року № 2715, було закріплено на праві повного господарського відання за КП "ЛПГ "Конча-Заспа".

Рішенням Київської міської ради від 22 серпня 2007 року № 151/1985 "Про внесення змін до рішення Київради від 8 лютого 2007 року № 62/723 "Про Програму приватизації об'єктів права комунальної власності територіальної громади міста Києва на 2007-2010 роки" від 22 серпня 2007 року № 151/1985, а саме: пунктом 100 розділу "Головне управління комунальної власності м. Києва" "Група "А" додатка до зазначеного рішення, до об'єктів комунальної власності, що підлягають приватизації на аукціоні, було включено нежилу будівлю площею 540,00 кв. м (спірне майно).

У подальшому рішеннями Київської міської ради від 20 грудня 2007 року № 1462/4295 та від 28 серпня 2008 року № 106/106 уточнено площу та літери спірного майна і визначено, що об'єктом приватизації є нежила будівля площею 534,80 кв. м за адресою: пров. Тихвінський, 1, корпус 1,  літ. "Б" в м. Києві, яка підлягає продажу на аукціоні.

За наслідками проведеного аукціону 6 березня 2008 року між Головним управлінням комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) та ТОВ "Рудана Плюс" як переможцем аукціону укладено договір купівлі-продажу спірного майна.

6 травня 2008 року між ТОВ "Рудана Плюс" та ТОВ "Форест Грін" укладено договір купівлі-продажу будівлі контори (спірне майно).

У 2012 році за зверненням голови громадського об'єднання "Спілка порятунку Голосіїва" від 21 травня 2012 року прокуратурою міста Києва було проведено перевірку обставин приватизації і відчуження спірного майна, за результатами якої 15 червня 2012 року заступником прокурора міста Києва внесено протест на рішення Київської міської ради від 22 серпня 2007 року № 151/1985, який на момент звернення до суду з позовною заявою розглянутий не був.

Згідно зі статтями 256257 ЦК України позовна давність - це строк, встановлений для захисту цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність становить три роки.

Відповідно до частини 1 статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

До вимог, пов'язаних з визнанням правочинів недійсними, застосовується загальна позовна давність.

Оспорюване рішення Київської міської ради № 151/1985 було прийнято 22 серпня 2007 року, а оспорюваний договір купівлі-продажу спірного майна укладено 6 березня 2008 року.

При цьому позов про визнання зазначених рішення та договору недійсними було подано до суду заступником прокурора міста Києва тільки у жовтні 2012 року.

У позовній заяві заступник прокурора міста Києва послався на те, що про порушення законодавства при проведенні приватизації спірного майна прокуратурі міста Києва стало відомо під час проведення перевірки за зверненням голови громадського об'єднання "Спілка порятунку Голосіїва" у 2012 році.

Заперечуючи проти позову, представники Київської міської ради та ТОВ "Форест Грін" зазначали про обізнаність прокуратури міста Києва та позивачів у справі щодо прийняття оспорюваного рішення ще у 2007 році з посиланням на стенограму та протокол пленарного засідання Київської міської ради від 22 серпня 2007 року, лист-розсилку рішень Київської міської ради та факт виконання позивачами цього оспорюваного рішення. Вказуючи на сплив позовної давності, представники відповідача і третьої особи просили відмовити у позові з цієї підстави.

Частинами 4, 5 статті 267 ЦК України передбачено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.  Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Отже, коли судом на підставі досліджених у судовому засіданні доказів буде встановлено, що право особи, про захист якого вона просить, порушене, а стороною у спорі до винесення рішення буде заявлено про застосування позовної давності, і буде встановлено, що строк позовної давності пропущено без поважних причин, суд на підставі статті 267 ЦК України ухвалює рішення про відмову в задоволенні позову за спливом позовної давності. У разі визнання судом причин пропущення позовної давності поважними, порушене право підлягає захисту.

При цьому визначення початкового моменту перебігу позовної давності має важливе значення, оскільки від нього залежить і правильність обчислення позовної давності, і захист порушеного права.

Початок перебігу позовної давності визначається відповідно до правил статті 261 ЦК України.

За загальним правилом, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина 1 статті        261 ЦК України).

Згідно з частинами 1, 4  статті 29 ГПК України прокурор бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, порушену за позовом інших осіб, на будь-якій стадії її розгляду для представництва інтересів громадянина або держави. Прокурор, який бере участь у справі, несе обов'язки і користується правами сторони, крім права на укладення мирової угоди.

Отже, норми, установлені частиною 1 статті 261 ЦК України щодо початку перебігу позовної давності, поширюються і на звернення прокурора до суду із заявою про захист державних інтересів.

Усупереч наведеному, у справі, яка розглядається, Вищий господарський суд України погодився з висновками судів попередніх інстанцій про поновлення позовної давності та задоволення позовних вимог без застосування приписів статті 261 ЦК України, без визначення часу початку перебігу позовної давності.

Такий висновок Вищого господарського суду України ґрунтується на неправильному застосуванні норм матеріального права та суперечить висновкам цього суду в інших судових рішеннях у    подібних правовідносинах, зокрема у справах № 16/183, № 910/6313/13.

Крім того, у постанові Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року не наведено мотивів вирішення доводів та аргументів представників сторін щодо суті позовних вимог (про визнання недійсними рішення  Київської  міської  ради  від  22  серпня  2007  року № 151/1985 і договору купівлі-продажу від 6 березня 2008 року) та доводів, викладених у касаційній скарзі ТОВ "Форест Грін", що суперечить положенням статті 11111 ГПК України, статті 6 (право на судовий розгляд) Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (ратифікована Законом України № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року) та статті 1 (захист власності) Першого Протоколу до зазначеної Конвенції, яка є частиною національного законодавства України.

З огляду на викладене подана ТОВ "Форест Грін" заява про перегляд постанови Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року підлягає частковому задоволенню, а постанова Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року - скасуванню з передачею справи на новий касаційний розгляд.

Керуючись статтями 1111611123, 1112411125 ГПК України, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України

п о с т а н о в и л а:

Заяву товариства з обмеженою відповідальністю "Форест Грін" задовольнити частково.

Постанову Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року у справі № 5011-32/13806-2012 скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду касаційної інстанції.

Постанова є остаточною і може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій пунктом 2 статті 11116 Господарського процесуального кодексу України.

   Головуючий                                                      В.П. Барбара

   судді:                                                                   М.І. Балюк

                                                                                І.С. Берднік

                                                                                В.С. Гуль

                                                                                Т.Є. Жайворонок

                                                                                П.І. Колесник

                                                                                О.І. Потильчак

                                                                                Л.І. Фесенко

                                                                                І.Б. Шицький

0
Нравится
Оставьте Ваш комментарий:

Пожалуйста, авторизуйтесь или зарегистрируйтесь для добавления комментария.


Популярні судові рішення