“Повторність” може існувати лише за наявності вже існуючої і не оскаржуваної постанови про накладення адмінстягнення, яка набрала чинності на дату повторного правопорушення. (Київський апеляційний суд м.Києва, №761/33348/24 від 28.01.2025р.)

Фабула судового акту: Постановою районного суду особу визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП та накладено штрафу в розмірі 40 800 грн. з позбавленням права керування транспортним засобом строком на 5 (п`ять) років. “Водій” так скажімо - керував транспортним засобом не маючи при собі посвідчення водія, тобто ніколи його не отримував. При чому, до цього, проти водія вже складалась постанова інспекторами поліції за аналогічне правопорушення - менше року назад. За це і застосовано було саме частину 5 ст. 126 КУпАП, і такий великий штраф.

Не погодившись з постановою суду захисник цього “водія” без прав - подала апеляційну скаргу, в якій просила постанову районного скасувати, а провадження - закрити. В обґрунтування чого зазначала, що перша постанова про притягнення “водія” до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП оскаржена ним до суду і ухвалою суду відкрито провадження у справі, проте рішення наразі не ухвалено. Більш того, на час складення протоколу за ч. 5 ст. 126 КУпАП, постанова за ч. 2 ст. 126 КУпАП не набрала законної сили. Також судом не було враховано, що “водій” не отримував посвідчення водія, при цьому позбавленню права керувати транспортними засобами підлягають виключно водії, які були наділені таким правом.

Вивчивши матеріали справи, Суд апеляційної інстанції задовольнив апеляційну скаргу захисниці “водія”, враховуючи, що повторності в даному випадку НЕ було. Постанову суд скасував, а справу - закрив. У своїх доводах Суд посилався на наступне:

Статтею 126 КУпАП визначено, що керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред`явила у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія відповідної категорії, реєстраційному документі на транспортний засіб, а також полісі (договорі) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка"), або не пред`явила електронне посвідчення водія та електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов`язкового страхування у візуальній формі страхового поліса, а також інших документів, передбачених законодавством, - тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

…

Повторне протягом року вчинення порушень, передбачених частинами другою - четвертою цієї статті, - тягне за собою накладення штрафу в розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортним засобом на строк від п`яти до семи років та з оплатним вилученням транспортного засобу чи без такого.

Однак - перша зазначена постанова була оскаржена до районного суду та на час складення протоколу за ч. 5 ст. 126 КУпАП не набрала законної сили, про що “водій” зазначив при розгляді справи про адміністративне правопорушення у суді першої інстанції, що не було узято судом першої інстанції до уваги.

Судом не було враховано, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, які б вказували на те, що він повторно протягом року вчинив правопорушення, яке йому інкримінується, оскільки постанова про притягнення останнього до відповідальності оскаржена у судовому порядку, рішення за результатами зазначеної справи не ухвалено, а протокол за ч. 5 ст. 126 складено ДО набрання законною силою постанови від 19.08.2024 за ч. 2 ст. 126 КУпАП.

При цьому, довідка щодо проведених заходів із встановлення повторності вчиненого адміністративного правопорушення подана поліцією - не свідчить про повторність вчинення особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, порушення за ст. 126 КУПАП, оскільки не містить відомостей про виконання накладеного адміністративного стягнення за ч. 2 ст. 126 КУпАП, а також про судові рішення за результатами оскарження постанови. Крім того, відомості у довідці не містять інформації про сплату штрафу, примусове стягнення штрафу, а також даних постанови чи рішення суду, які б зумовлювали настання відповідальності у водія.

Відтак, вказаний доказ не можна визнати належними та достатнім, який би узгоджувався із стандартом доказування «поза розумним сумнівом», і який би свідчив про беззастережну винуватість “водія” у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП.

Отже у цій справі, Суд нагадав правила встановлення “повторності” таких адміністративних правопорушеннях:

Повторним відповідно до ст. 35 КУпАП визнається вчинене особою протягом року однорідне правопорушення, за яке її вже було піддано адміністративному стягненню.

Згідно із п. 3 Розділу І «Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі», затвердженої наказом МВС України 07.11.2015 року № 1395, повторність правопорушення - повторне вчинення протягом року адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена відповідними статтями КУпАП та визначається за фактами винесених постанов у справах про адміністративні правопорушення, які набрали законної сили (крім правопорушень, відповідальність за які передбачена частиною третьою статті 130 КУпАП).

З наведеного слідує, що для наявності такої кваліфікуючої ознаки, визначеної ч. 5 ст. 126 КУпАП, як повторне протягом року керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, особу вже має бути піддано адміністративному стягнення за вчинення однорідного правопорушення (у даному випадку адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 126 КУпАП).

Відповідно до ст. 289 КУпАП на постанову по справі про адміністративне правопорушення протягом десяти днів з дня винесення постанови може бути подано скаргу, а згідно ч. 1 ст. 291 КУпАП, постанова адміністративного органу (посадової особи) у справі про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку оскарження цієї постанови.

Отже, те, що правопорушення вчинено повторно, має бути перевірено та доведено особою, яка склала протокол про адміністративне правопорушення, оскільки ч. 2 ст. 251 КУпАП передбачає, що обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 КУпАП.

Повторність вчинення протягом року аналогічного правопорушення повинна безумовно підтверджуватися безпосередньо самою постановою про накладення адміністративного стягнення, яка має бути завіреною належним чином, зокрема, повинна бути належним чином засвідчена та містити інформацію про набрання чинності, а також суду повинна бути надана інформація, що вказана постанова не оскаржувалась чи навпаки.

Так, відповідно до вимог ч. 1, 2 ст. 291 КУпАП, постанова адміністративного органу (посадової особи) у справі про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку оскарження цієї постанови, за винятком постанов про застосування стягнення, передбаченого статтею 26 цього Кодексу, постанов по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованого в автоматичному режимі, безпеки автомобільному транспорті, зафіксованого за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, постанов у справах про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 132-2 цього Кодексу, та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксованого в режимі фотозйомки (відеозапису), а також у випадках накладення штрафу, що стягується на місці вчинення адміністративного правопорушення.

Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксоване в автоматичному режимі, або про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), набирає законної сили після її вручення особі або отримання поштового повідомлення про вручення або про відмову в її отриманні, або повернення поштового відправлення з позначкою про невручення, або під час її виконання у випадках, передбачених частиною першою статті 300-1 цього Кодексу.

У силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачиться на її користь, недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.

Стосовно складеного протоколу про адміністративне правопорушення, то сам по собі він не може бути беззаперечним доказом вини особи в тому діянні, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи, тобто не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом».

Таким чином, станом на 23.08.2024 “водій” у цій справі не був особою, яка була притягнута до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 126 КУпАП, оскільки постанова про притягнення до відповідальності за зазначеною нормою не набрала законної сили, а тому його дії щодо керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, які мали місце 23.08.2024 не можуть бути кваліфіковані за ч. 5 ст. 126 КУпАП.

Тобто, факт керування ним транспортним засобом мав місце до набрання законної сили постановою про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП, відтак кваліфікуюча ознака ч.5 ст.126 КУпАП як повторність, в даному випадку відсутня.

Недоведена винність рівнозначна доведеній невинуватості, а всі сумніви слід тлумачити на користь особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.

Аналізуйте судовий акт: Суд виправдав водія іноземця та стягнув витрати на адвоката, бо йому не було зрозуміло про те, в чому його вина, та не доведено, що він "таксист" (справа № 359/6651/20);

Інспектор поліції не надала можливості водію оглянути докази порушення ним ПДР отже постанова і штраф підлягають скасуванню (Ковпаківський районний суд м.Суми 592/8016/23 від 06.07.2023 р.);

Сам факт визнання особою вини у порушенні ПДР не може бути достатнім доказом правомірності рішення суб'єкта владних повноважень за відсутності інших належних доказів і не звільняє відповідача від доведення правомірності свого рішення (КАС ВС від 08.07.2020 р., № 177/525/17);

Якщо поліцейський не зафіксував факту порушення ПДР, його вимоги про пред`явлення водієм документів, в тому числі страхового полісу, є неправомірними (2-й апеляційний адмінсуд від 29.07.2021 у справі № 524/7029/20).

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

вул. Солом`янська, 2-а, м. Київ, 03110

inbox@kia.court.gov.ua

Унікальний номер справи № 761/33348/24 Апеляційне провадження № 33/824/304/2025 Головуючий у суді першої інстанції - Кваша А.В. Доповідач у суді апеляційної інстанції - Оніщук М.І.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 січня 2025 року місто Київ

Київський апеляційний суд у складі судді Оніщука М.І. розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану від його імені та в його інтересах адвокатом Михайлик Світланою Ігорівною, на постанову Шевченківського районного суду міста Києва від 03 жовтня 2024 року про притягнення

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

до адміністративної відповідальності, передбаченої частиною 5 статті 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

В С Т А Н О В И В:

Постановою Шевченківського районного суду міста Києва від 03.10.2024 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 40 800 грн. з позбавленням права керування транспортним засобом строком на 5 (п`ять) років без оплатного вилучення транспортного засобу. Також стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір у розмірі 605,60 грн. (а.с.51-52).

Не погодившись з постановою суду захисник подала апеляційну скаргу, в якій просить постанову Шевченківського районного суду м. Києва від 03.10.2024 скасувати, а провадження у справі відносно ОСОБА_1 закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що судом першої інстанції не було ретельно досліджено матеріали та обставини справи, оскільки не враховано, що постанова про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП оскаржена ним до суду і ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 30.09.2024 у справі № 760/20372/24 відкрито провадження у справі, проте рішення наразі не ухвалено. Більш того, на час складення протоколу за ч. 5 ст. 126 КУпАП, постанова за ч. 2 ст. 126 КУпАП не набрала законної сили. Указані обставини судом не враховано, внаслідок чого протиправно винесено оскаржувану постанову. Також судом не було враховано, що ОСОБА_1 не отримував посвідчення водія, при цьому позбавленню права керувати транспортними засобами підлягають виключно водії, які були наділені таким правом (а.с.54-60).

У судовому засіданні 28.01.2025 ОСОБА_1 та його захисник адвокат Михайлик С.І. підтримали доводи апеляційної скарги та просили її задовольнити, з підстав викладених у апеляційній скарзі. Захисник Михайлик С.І. вказала, що на даний час рішення у справі за позовом ОСОБА_1 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення від 19.08.2024 не прийнято.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення апелянта та його захисника, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги, з огляду на наступне.

Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 116554 23.08.2024 о 16 год. 13 хв. в м. Києві по вул. Володимира Винниченка, 20, водій ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом не мав при собі посвідчення водія на керування транспортним засобом відповідної категорії, тобто ніколи його не отримував, чим порушив вимоги п. 2.1.а. ПДР України. Правопорушення вчинене повторно протягом року, зокрема 19.08.2024 - постанова серії ЕНА № 2870610, відповідно до якої ОСОБА_1 був притягнутий до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП, чим порушив вимоги п. 2.1А ПДР та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 126 КУпАП (а.с. 1, 5).

До протоколу, який направлено на розгляд суду, поліцією також додано: картку обліку адміністративного правопорушення (а.с. 3); довідку щодо проведених заходів із встановлення повторності вчиненого адміністративного правопорушення, якою встановлено, що 19.08.2024 працівниками поліції за невиконання вимоги п. 2.1. а) ПДР України, відносно гр. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , винесено постанову про накладання адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 2870610, відповідальність за яке передбачено ч. 2 ст. 126 КУпАП; постанова серії ЕНА № 2870610 від 19.08.2024 (а.с. 5); диск з відео з камери поліцейського (а.с.6).

Визнаючи винним ОСОБА_1 за частиною 5 статті 126 КУпАП та накладаючи адміністративне стягнення, суд першої інстанції виходив з повної доведеності вини ОСОБА_1 у вчиненні вказаного адміністративного правопорушення.

Проте, суд апеляційної інстанції, з таким висновком суду погодитися не може.

Так, положеннями статті 1 КУпАП передбачено, що завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

Згідно з вимогами статті 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставі та в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Вимогами статті 8 КУпАП передбачено, що особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення.

Відповідно до вимог статей 245 280 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, а орган чи посадова особа при розгляді справи про адміністративне правопорушення, з урахуванням положень, викладених у статтях 251 252 КУпАП, зобов`язаний з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи і, керуючись законом та правосвідомістю, оцінити докази за своїм внутрішнім переконанням в їх сукупності.

Статтею 126 КУпАП визначено, що керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред`явила у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія відповідної категорії, реєстраційному документі на транспортний засіб, а також полісі (договорі) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка"), або не пред`явила електронне посвідчення водія та електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов`язкового страхування у візуальній формі страхового поліса, а також інших документів, передбачених законодавством, - тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Керування транспортним засобом особою, стосовно якої встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами, - тягне за собою позбавлення права керування транспортними засобами на строк від трьох до шести місяців.

Керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами, - тягне за собою накладення штрафу в розмірі однієї тисячі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Повторне протягом року вчинення порушень, передбачених частинами другою - четвертою цієї статті, - тягне за собою накладення штрафу в розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортним засобом на строк від п`яти до семи років та з оплатним вилученням транспортного засобу чи без такого.

Статтею 23 КУпАП визначено, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

В оскаржуваній постанові суд не прийняв аргументи сторони захисту, які полягали в тому, що постанова від 19.08.2024 за ч. 2 ст. 126 КУпАП не набрала законної сили, оскільки оскаржується в судовому порядку та рішення за результатами розгляду справи ухвалено не було, вказавши про те, що ОСОБА_1 будучи обізнаним, що його дії носять протиправний характер, 23.08.2024 вчергове став керувати транспортним засобом, усвідомлюючи, що він не отримував в установленому законом порядку посвідчення водія, став учасником дорожнього руху, керуючи транспортним засобом маркиBoxer ВМ 100 ЕS, д.н.з. НОМЕР_2 . (а. с. 51-52).

Так, ОСОБА_1 19.08.2024 був притягнутий до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП та на нього було накладено адміністративне стягнення у виді штрафу 3400 грн. (а. с. 5).

Зазначена постанова ОСОБА_1 була оскаржена до Солом`янського районного суду м. Києва та на час складення протоколу за ч. 5 ст. 126 КУпАП не набрала законної сили, про що ОСОБА_1 зазначив при розгляді справи про адміністративне правопорушення у суді першої інстанції, що не було узято судом першої інстанції до уваги. Судом не було враховано, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, які б вказували на те, що ОСОБА_1 повторно протягом року вчинив правопорушення, яке йому інкримінується, оскільки постанова про притягнення останнього до відповідальності оскаржена у судовому порядку, рішення за результатами зазначеної справи не ухвалено, а протокол за ч. 5 ст. 126 складено до набрання законною силою постанови від 19.08.2024 за ч. 2 ст. 126 КУпАП.

Довідка щодо проведених заходів із встановлення повторності вчиненого адміністративного правопорушення від 03.09.2024 не свідчить про повторність вчинення особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, порушення за ст. 126 КУПАП, оскільки не містить відомостей про виконання ОСОБА_1 накладеного адміністративного стягнення за ч. 2 ст. 126 КУпАП, а також про судові рішення за результатами оскарження постанови серії ЕНА № 2870610 за ч. 2 ст. 126 КУпАП. Зокрема, дана довідка містить лише інформацію про те, що на ОСОБА_1 19.08.2024 працівниками поліції за невиконання вимоги п. 2.1. а) ПДР України було винесено постанову про накладання адміністративного по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 2870610, відповідальність за яке передбачено ч. 2 ст. 126 КУпАП.

Крім того, відомості у довідці за 03.09.2024 не містять інформації про сплату штрафу, примусове стягнення штрафу, а також даних постанови чи рішення суду, які б зумовлювали настання відповідальності у ОСОБА_1 .

Відтак, вказаний доказ не можна визнати належними та достатнім, який би узгоджувався із стандартом доказування «поза розумним сумнівом», і який би свідчив про беззастережну винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП.

Повторним відповідно до ст. 35 КУпАП визнається вчинене особою протягом року однорідне правопорушення, за яке її вже було піддано адміністративному стягненню.

Згідно із п. 3 Розділу І «Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі», затвердженої наказом МВС України 07.11.2015 року № 1395, повторність правопорушення - повторне вчинення протягом року адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена відповідними статтями КУпАП та визначається за фактами винесених постанов у справах про адміністративні правопорушення, які набрали законної сили (крім правопорушень, відповідальність за які передбачена частиною третьою статті 130 КУпАП).

З наведеного слідує, що для наявності такої кваліфікуючої ознаки, визначеної ч. 5 ст. 126 КУпАП, як повторне протягом року керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, особу вже має бути піддано адміністративному стягнення за вчинення однорідного правопорушення (у даному випадку адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 126 КУпАП).

Відповідно до ст. 289 КУпАП на постанову по справі про адміністративне правопорушення протягом десяти днів з дня винесення постанови може бути подано скаргу, а згідно ч. 1 ст. 291 КУпАП, постанова адміністративного органу (посадової особи) у справі про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку оскарження цієї постанови.

Отже, те, що правопорушення вчинено повторно, має бути перевірено та доведено особою, яка склала протокол про адміністративне правопорушення, оскільки ч. 2 ст. 251 КУпАП передбачає, що обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 КУпАП.

Повторність вчинення протягом року аналогічного правопорушення повинна безумовно підтверджуватися безпосередньо самою постановою про накладення адміністративного стягнення, яка має бути завіреною належним чином, зокрема, повинна бути належним чином засвідчена та містити інформацію про набрання чинності, а також суду повинна бути надана інформація, що вказана постанова не оскаржувалась чи навпаки.

Так, відповідно до вимог ч. 1, 2 ст. 291 КУпАП, постанова адміністративного органу (посадової особи) у справі про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку оскарження цієї постанови, за винятком постанов про застосування стягнення, передбаченого статтею 26 цього Кодексу, постанов по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованого в автоматичному режимі, безпеки автомобільному транспорті, зафіксованого за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, постанов у справах про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 132-2 цього Кодексу, та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксованого в режимі фотозйомки (відеозапису), а також у випадках накладення штрафу, що стягується на місці вчинення адміністративного правопорушення.

Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксоване в автоматичному режимі, або про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), набирає законної сили після її вручення особі або отримання поштового повідомлення про вручення або про відмову в її отриманні, або повернення поштового відправлення з позначкою про невручення, або під час її виконання у випадках, передбачених частиною першою статті 300-1 цього Кодексу.

Згідно ч. 1 ст. 307 КУпАП, штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтями 300-1, 300-2 цього Кодексу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КУпАП, у разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений ч. 1 ст. 307 цього Кодексу, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.

Відповідно до принципу «поза розумним сумнівом», зміст якого сформульований у п. 43 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Кобець проти України» від 14.02.2008, доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом.

У справі «Barbera, Messegu and Jabardo v. Spain» від 06.12.98 (п. 146) Європейський суд з прав людини встановив, що принцип презумпції невинності вимагає серед іншого, щоб виконуючи свої обов`язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, щодо особа що скоїла правопорушення, яке ставиться їй в провину; всі сумніви, щодо її винуватості повинні тлумачитися на користь цієї особи.

Отже, стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного «розумного сумніву» в цьому, тоді як наявність такого «розумного сумніву» у винуватості особи є підставою для його виправдання.

Згідно положень ст. 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи, тлумачяться на її користь.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України № 23-рп/2010 від 22.12.2010 адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах і правової презумпції, в тому числі і закріпленій в ст. 62 Конституції України презумпції невинуватості.

У силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачиться на її користь, недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.

Стосовно складеного протоколу про адміністративне правопорушення, то сам по собі він не може бути беззаперечним доказом вини особи в тому діянні, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи, тобто не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом».

Таким чином, станом на 23.08.2024 ОСОБА_1 не був особою, яка була притягнута до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 126 КУпАП, оскільки постанова про притягнення до відповідальності за зазначеною нормою не набрала законної сили, а тому його дії щодо керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, які мали місце 23.08.2024 не можуть бути кваліфіковані за ч. 5 ст. 126 КУпАП.

Тобто, факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом мав місце до набрання законної сили постановою серії ЕНА № 2870610 від 19.08.2024 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП, відтак кваліфікуюча ознака ч.5 ст.126 КУпАП як повторність, в даному випадку відсутня.

Вказані обставини залишились поза увагою суду першої інстанції, що мало наслідком притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, наявність складу якого у діях ОСОБА_1 матеріалами справи не доведено.

Недоведена винність рівнозначна доведеній невинуватості, а всі сумніви слід тлумачити на користь особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.

Таким чином, висновок суду першої інстанції про достатність доказів, які вказують на винуватість ОСОБА_1 є передчасним і помилковим, а отже постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню, а провадження у справі закриттю, на підставі п. 1. ч. 1 ст. 247 КУпАП.

Враховуючи викладене, керуючись статтею 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану від його імені та в його інтересах адвокатом Михайлик Світланою Ігорівною - задовольнити.

Постанову Шевченківського районного суду міста Києва від 03 жовтня 2024 року про притягнення ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до адміністративної відповідальності, передбаченої частиною 5 статті 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення - скасувати, а провадження у справі закрити у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення на підставі пункту 1 статті 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя М.І. Оніщук