1
0
1546
Фабула судового акту: Справа почалась, коли у січні 2018 року позивач звернулася до суду з позовом про стягнення дивідендів та визнання права власності на частину майна АТ. Їй було відмовлено у відкритті провадження, і вона оскаржила цю ухвалу в апеляційному суді, самостійно подавши апеляцію. Відомо, що на засіданні її інтереси представляв її син, будучи уповноваженим за нотаріально посвідченою довіреністю (яка згодом втратила чинність).
Після цього, коли справу повернули для продовження розгляду до суду першої інстанції - вже інший її представник подав заяву про залишення позову без розгляду - яку задовольнили. Однак син, вважаючи що цей новопризначений представник не мав повноважень, оскаржив ухвалу про залишення без розгляду. Син вважав, що саме він є представником, бо діє в інтересах своєї непрацездатної, немічної матері, як її законний представник без спеціальних на те повноважень.
Проте з цим не погодився ні апеляційний суд, ні ВС КЦС, який детально роз’яснив - у яких випадках повнолітні діти представляють немічних та непрацездатних батьків, а коли - ні:
У цивільному судочинстві є два інститути, коли від імені та в інтересах сторін, третіх осіб можуть діяти інші особи:
Відповідно до ч. 3,4 ст. 131-2 Конституції України виключно адвокат здійснює представництво іншої особи в суді, а також захист від кримінального обвинувачення. Законом можуть бути визначені винятки щодо представництва в суді у трудових спорах, спорах щодо захисту соціальних прав, щодо виборів та референдумів, у малозначних спорах, а також стосовно представництва малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена.
Залежно від підстави виникнення процесуальне представництво поділяється на:
Щодо договірного представництва
Представництво, яке виникає на підставі договору, може здійснюватися за довіреністю, строк дії якої встановлений у самій довіреності (положення ст. 244, 247 ЦК України). Відповідно до ч.1-3 ст. 60 ЦПК України представником у суді може бути адвокат або законний представник.
Повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» (ст.62 ЦПК України).
Під час розгляду спорів, що виникають з трудових відносин, а також справ у малозначних спорах (малозначні справи) представником може бути особа, яка досягла вісімнадцяти років, має цивільну процесуальну дієздатність, за винятком осіб, визначених у ст. 61 цього Кодексу. Повноваження представника можуть бути підтверджені довіреністю фізичної особи, яка повинна бути посвідчена нотаріально або, у визначених законом випадках, іншою особою.
Щодо законного представництва
Представництво за законом унормовано ст.242 ЦК України, згідно з якою батьки (усиновлювачі) є законними представниками своїх малолітніх та неповнолітніх дітей. Опікун є законним представником малолітньої особи та фізичної особи, визнаною недієздатною. Законним представником у випадках, встановлених законом, може бути інша особа.
Законне (необхідне, обов`язкове) процесуальне представництво виникає на підставі закону, адміністративного чи судового акту за наявності таких юридичних фактів: спорідненість, усиновлення, встановлення опіки чи піклування тощо.
Підставами виникнення законного представництва є: 1) факт походження дитини, встановлений та зареєстрований належним чином; 2) факт усиновлення, зареєстрований належним чином; 3) адміністративний акт про призначення опіки чи піклування.
Повноваження законних представників сторін та інших учасників справи мають бути підтверджені свідоцтвом про народження дитини або рішенням про призначення опікуном, піклувальником чи охоронцем спадкового майна (п. 2 ч.1 ст. 62 ЦПК України).
Отже, цивільно-процесуальне законодавство України містить перелік осіб, які можуть брати участь у судовому засіданні як законні представники й тих осіб, які можуть мати законного представника. Проте у такому переліку представництво непрацездатних або немічних батьків повнолітніми дітьми не передбачено.
Щодо представництва непрацездатних або немічних батьків
Згідно з положеннями ч.1 ст. 56 ЦПК України у випадках, встановлених законом, зокрема, фізичні особи можуть звертатися до суду із заявами про захист прав, свобод та інтересів інших осіб та брати участь у цих справах.
При цьому вказана норма не передбачає, що такі фізичні особи можуть вступити у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, подавати апеляційні та касаційні скарги, заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.
У ч.2 ст. 172 СК України передбачено, що повнолітні дочка, син мають право звернутися за захистом прав та інтересів непрацездатних, немічних батьків як їх законні представники, без спеціальних на те повноважень.
Положення ч.2 ст. 172 СК України щодо представництва непрацездатних або немічних батьків повнолітніми, слід розуміти як визначений законом випадок, який дозволяє повнолітньому сину, дочці дітьми без спеціальних на те повноважень звернутись до суду за захистом прав та інтересів своїх немічних, непрацездатних батьків в порядку, визначеному ч.1 ст. 56 ЦПК України.
Після відкриття провадження у справі вони на підставі ч.4 ст. 42, ст. 43, 57 ЦПК України набувають статусу учасників справи та користуються правами особи, в інтересах якої вони діють. При цьому такий позов залишається без розгляду, якщо дієздатна фізична особа, в інтересах якої подано позов, його вимог не підтримує (ч.3 ст. 57 ЦПК України, п.7 ч.1 ст. 257 ЦПК України).
У випадку, якщо позов було подано позивачем особисто, а не іншою особою на захист прав та інтересів позивача в порядку, передбаченому ч.1 ст.56 ЦПК України, закріплений у цій нормі припис не надає права фізичній особі на будь-якій стадії розгляду вступати у справу для захисту прав, свобод та інтересів інших осіб, зокрема шляхом подачі апеляційної, касаційної скарг.
Отже у цій справі: Позивач подала позов особисто, а її син не ініціював звернення до суду з цим позовом на підставі ч.1 ст. 56 ЦПК України. Відповідно - у нього відсутнє право подавати апеляційну, касаційну скарги на судове рішення у цій справі без спеціальних на те процесуальних повноважень від позивача.
Повноваження сина, як представника за договором, який має право підпису й подачі касаційної скарги від свого імені в інтересах позивача, не підтверджені відповідним документом: чинною довіреністю або ордером.
Сам по собі той факт, що позивачка непрацездатною за віком особою, не означає обмеження її цивільно-процесуальної дієздатності та виникнення у її сина права бути її законним представником у суді.
Враховуючи викладене, сам по собі факт, що позивачка є особою похилого віку, не означає, що у її сина виникло право участь у цивільному процесі у якості її законного представника, який має право без спеціальних повноважень від позивача подавати заяви з процесуальних питань, апеляційні чи касаційні скарги.
Аналізуйте судовий акт: До сім'ї своїх батьків, незалежно від місця проживання, належать лише діти. Повнолітні діти, які створили свої сім’ї та мають своїх дітей, складають свою сім’ю. (ВС КЦС №368/963/20-ц від 07.02.2022 р.);
Ухвала
25 березня 2022 року
м. Київ
справа № 318/131/18
провадження № 61-11522св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
особа, що подала апеляційну скаргу - ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_1 ,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_1 , на ухвалу Запорізького апеляційного суду від 04 червня 2021 року в складі колегії суддів: Подліянової Г. С., Гончар М. С., Маловічко С. В.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення дивідендів та визнання права власності на частину майна акціонерного товариства.
Короткий зміст ухвалених у справі судових рішень
Ухвалою Кам'янсько-Дніпровського районного суду Запорізької області від 13 квітня 2021 року позов ОСОБА_1 залишено без розгляду.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що представник позивачки за нотаріально посвідченою довіреністю ОСОБА_4 12 квітня 2021 року подав до суду заяву про залишення позову без розгляду. Враховуючи принцип диспозитивності цивільного процесу та вимоги пункту 5 частини першої статті 257 ЦПК України, позов ОСОБА_1 підлягає залишенню без розгляду.
У квітні 2021 року ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати вказану ухвалу.
Ухвалою Запорізького апеляційного суду від 17 травня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 , подану в інтересах ОСОБА_1 залишено без руху та запропоновано надати суду документи, які б посвідчували його повноваження як представника позивачки.
Ухвалою Запорізького апеляційного суду від 04 червня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 , подану в інтересах ОСОБА_1 , на ухвалу Кам`янсько-Дніпровського районного суду Запорізької області від 13 квітня 2021 року повернуто особі, що подала апеляційну скаргу, на підставі пункту 1 частини п`ятої статті 357 ЦПК України.
Суд вважав, що апеляційна скарга подана особою, яка не має права її підписувати.
Зокрема, суд зазначив, що повноваження ОСОБА_3 на представництво інтересів ОСОБА_1 на підставі довіреності від 17 грудня 2015 року закінчились, оскільки довіреність видавалась строком на три роки.
ОСОБА_3 на надав доказів, що він в установленому законом порядку призначений опікуном чи піклувальником ОСОБА_1 , тому суд вказав на неможливість застосування положень статті 172 СК Українипід час вирішення питання про представництво інтересів ОСОБА_1 її сином ОСОБА_3 .
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи
У липні 2021 року до Верховного Суду ОСОБА_3 подав касаційну скаргу наухвалу Запорізького апеляційного суду від 04 червня 2021 року.
Підставою касаційного оскарження вказаного судового рішення заявник зазначає порушення судом апеляційної інстанції положень статті 56 ЦПК Українита статті 172 СК України, що призвело до постановлення незаконної ухвали.
Вважає, що має право подавати у цій справі апеляційну скаргу в інтересах своєї непрацездатної, немічної матері, як її законний представник без спеціальних на те повноважень.
На думку ОСОБА_3 , суд апеляційної інстанції безпідставно повернув заявнику апеляційну скаргу, подану ним в інтересах його матері.
Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції
Відповідно до статті 388 ЦПК Українисудом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Згідно із протоколом автоматизованого розподілу справи між суддями від 12 липня 2021 року справу призначено судді-доповідачеві.
Ухвалою Верховного Суду від 30 липня 2021 року відкрито касаційне провадження в указаній справі.
Фактичні обставини справи встановлені судами
У січні 2018 року ОСОБА_1 особисто звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення дивідендів та визнання права власності на частину майна акціонерного товариства.
Ухвалою Кам`янсько-Дніпровського районного суду Запорізької області від 24 січня 2018 року відмовлено у відкритті провадження за цим позовом.
На цю ухвалу у лютому 2018 року ОСОБА_1 особисто подала апеляційну скаргу, яку ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 10 травня 2018 року було задоволено, справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Як слідує із протоколу судового засідання від 10 травня 2018 року, інтереси позивачки в суді апеляційної інстанції представляв ОСОБА_3 на підставі нотаріально посвідченої довіреності від 17 грудня 2015 року, виданої строком на три роки (а.с. 54-59).
20 жовтня 2020 року на підставі нотаріально посвідченої довіреності ОСОБА_1 уповноважила ОСОБА_4 вести її справи у судах. Довіреність видана строком на три роки і дійсна до 20 жовтня 2023 року (а.с.119).
12 квітня 2021 року ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_1 подав до місцевого суду заяву про залишення позову ОСОБА_1 без розгляду.
Ухвалою Кам`янсько-Дніпровського районного суду Запорізької області від 13 квітня 2021 року позов ОСОБА_1 залишено без розгляду.
У квітні 2021 року ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати вказану ухвалу, посилаючись на відсутність у ОСОБА_4 повноважень бути представником ОСОБА_1 у цій справі. Зазначив, що саме він є законним представником позивачки, оскільки є її сином.
Ухвалою Запорізького апеляційного суду від 17 травня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 , подану в інтересах ОСОБА_1 , залишено без руху та надано для надання суду документів, які б посвідчували його повноваження, як представника.
На виконання цієї ухвали суду ОСОБА_3 надав документи, які свідчать про те, що він є сином ОСОБА_1 , 1937 року народження.
Ухвалою Запорізького апеляційного суду від 04 червня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 , подану в інтересах ОСОБА_1 , на ухвалу Кам`янсько-Дніпровського районного суду Запорізької області від 13 квітня 2021 року повернуто особі, що подала апеляційну скаргу, на підставі пункту 1 частини п`ятої статті 357 ЦПК України.
Позиція Верховного Суду
Касаційне провадження у цій справі підлягає закриттю, оскільки після відкриття провадження у справі було з»ясовано, що касаційну скаргу в інтересах позивачки подано особою, яка не має на це права.
Представництво у цивільному процесі
Цивільне процесуальне представництво - це такі юридичні відносини, в яких одна особа - представник, виконує на підставі повноваження, наданого йому законом, статутом, положенням або договором, процесуальні дії у цивільному судочинстві на захист прав і охоронюваних законом інтересів іншої особи, державних і громадських інтересів.
У цивільному судочинстві є два інститути, коли від імені та в інтересах сторін, третіх осіб можуть діяти інші особи: представництво та участь у судовому процесі органів та осіб, яким за законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
Відповідно до частин третьої, четвертої статті 131-2 Конституції Українивиключно адвокат здійснює представництво іншої особи в суді, а також захист від кримінального обвинувачення.
Законом можуть бути визначені винятки щодо представництва в суді у трудових спорах, спорах щодо захисту соціальних прав, щодо виборів та референдумів, у малозначних спорах, а також стосовно представництва малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена.
Отже, встановлення на законодавчому рівні винятків щодо представництва в суді іншими, ніж адвокат, особами може бути обумовлене особливостями певної категорії справ, правовідносин чи статусу особи, права, свободи чи інтереси якої підлягають захисту.
Залежно від підстави виникнення процесуальне представництво поділяється на законне та договірне.
Щодо договірного представництва
Представництво, яке виникає на підставі договору, може здійснюватися за довіреністю, строк дії якої встановлений у самій довіреності ( положення статей 244 247 ЦК України).
Відповідно до частин першої - третьої статті 60 ЦПК Українипредставником у суді може бути адвокат або законний представник.
Під час розгляду спорів, що виникають з трудових відносин, а також справ у малозначних спорах (малозначні справи) представником може бути особа, яка досягла вісімнадцяти років, має цивільну процесуальну дієздатність, за винятком осіб, визначених у статті 61 цього Кодексу.
Повноваження представника можуть бути підтверджені довіреністю фізичної особи, яка повинна бути посвідчена нотаріально або, у визначених законом випадках, іншою особою.
Повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність»(стаття 62 ЦПК України).
Подаючи та підписуючи касаційну скаргу від імені ОСОБА_1 , ОСОБА_5 не надав доказів, що він уклав з позивачем договір про надання правової допомоги, що його повноваження як представника позивача підтверджуються ордером або чинною довіреністю.
Строк дії нотаріально посвідченої довіреності, якою ОСОБА_1 уповноважила ОСОБА_3 бути її представником в судах, закінчився 17 грудня 2018 року. У подальшому, 20 жовтня 2020 року, на підставі нотаріально посвідченої довіреності ОСОБА_1 уповноважила іншу особу ( ОСОБА_4 ) вести її справи в судах.
За таких обставин, на час подання касаційної скарги у цій справі (липень 2021 року) ОСОБА_3 не був повноважним представником ОСОБА_1 на підставі договору.
Щодо законного представництва
Представництво за законом унормовано статтею 242 ЦК України, згідно з якою батьки (усиновлювачі) є законними представниками своїх малолітніх та неповнолітніх дітей. Опікун є законним представником малолітньої особи та фізичної особи, визнаною недієздатною. Законним представником у випадках, встановлених законом, може бути інша особа.
Законне (необхідне, обов`язкове) процесуальне представництво виникає на підставі закону, адміністративного чи судового акту за наявності таких юридичних фактів: спорідненість, усиновлення, встановлення опіки чи піклування тощо.
Відповідно до статті 59 ЦПК Україниправа, свободи та інтереси малолітніх осіб віком до чотирнадцяти років, а також недієздатних фізичних осіб захищають у суді відповідно їхні батьки, усиновлювачі, опікуни чи інші особи, визначені законом.
Підставами виникнення законного представництва є: 1) факт походження дитини, встановлений та зареєстрований належним чином; 2) факт усиновлення, зареєстрований належним чином; 3) адміністративний акт про призначення опіки чи піклування.
Повноваження законних представників сторін та інших учасників справи мають бути підтверджені свідоцтвом про народження дитини або рішенням про призначення опікуном, піклувальником чи охоронцем спадкового майна (пункт 2 частини першої статті 62 ЦПК України).
Отже, цивільно-процесуальне законодавство України містить перелік осіб, які можуть брати участь у судовому засіданні як законні представники й тих осіб, які можуть мати законного представника. Проте у такому переліку представництво непрацездатних або немічних батьків повнолітніми дітьми не передбачено.
Аналіз вищевказаних положень цивільно-процесуального законодавства України (статті 59 ЦПК України), які є спеціальними нормами, що урегульовують відносини, пов`язані з законним представництвом в цивільному судочинстві, свідчить, що законне представництво передбачено лише у випадку, якщо сторона, третя особа є малолітньою, неповнолітньою, недієздатною чи обмежено дієздатною.
Зазначене узгоджується із загальними положеннями цивільного законодавства про те, що з досягненням 18 років фізична особа набуває цивільної дієздатності - здатності своїми діями набувати та самостійно здійснювати цивільні права та обов`язки. Обмеження цивільної дієздатності фізичної особи або визнання її недієздатною можливе лише судом у визначеному законом порядку за наявності доказів про те, що особа не усвідомлює або не в повній мірі усвідомлює значення своїх дій та не може керувати ними (глава 4розділу ІІ ЦК України).
У справі, що переглядається, позивач є повнолітньою особою з повною цивільно-процесуальною дієздатністю. Докази на підтвердження того, що ОСОБА_1 визнана недієздатною чи обмежено дієздатною і її син ОСОБА_3 призначений її опікуном чи піклувальником, відсутні.
Сам по собі той факт, що позивачка непрацездатною за віком особою, не означає обмеження її цивільно-процесуальної дієздатності та виникнення у її сина права бути її законним представником у суді.
Як вбачається із матеріалів справи, ОСОБА_1 здійснювала свої процесуальні права як самостійно (подання позову, апеляційної скарги, заяв і клопотань), так і через представників за довіреністю ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .
Як позивач у справі ОСОБА_1 має право самостійно на власний розсуд користуватись своїми процесуальними правами ( частина третя статті 13 ЦПК України).
Даних про волевиявлення ОСОБА_1 на подання касаційної скарги на ухвалу Запорізького апеляційного суду від 04 червня 2021 року матеріали справи не містять.
Враховуючи викладене, сам по собі факт, що позивачка є особою похилого віку, не означає, що у її сина ОСОБА_3 виникло право участь у цивільному процесі у якості її законного представника, який має право без спеціальних повноважень від позивача подавати заяви з процесуальних питань, апеляційні чи касаційні скарги.
Посилання ОСОБА_3 на те, що він є законним представником своєї непрацездатної матері на підставі статті 172 СК Україниі тому має право на подання апеляційної та касаційної скарг у цій справі, Верховний Суд відхиляє з огляду на таке.
У частині другій статті 172 СК Українипередбачено, що повнолітні дочка, син мають право звернутися за захистом прав та інтересів непрацездатних, немічних батьків як їх законні представники, без спеціальних на те повноважень.
Конструкція викладеного у цій правовій нормі правила встановлює право повнолітніх сина, дочки без довіреності ініціювати в суді, органах державної влади та місцевого самоврядування, соціального захисту населення, тощо звернення з метою захисту прав та інтересів своїх немічних, непрацездатних батьків.
У випадку звернення до суду повнолітні син, дочка звертатимуться з позовом про захист прав, свобод та інтересів своїх батьків у порядку, передбаченому статтею 56 ЦПК України, а не як законні представники свої батьків. Якщо немічні, непрацездатні батьки, які мають цивільну процесуальну дієздатність і в інтересах яких подана заява, не підтримують заявлених вимог, суд залишить таку заяву без розгляду на підставі частини третьої статті 57 ЦПК України.
Щодо права подання касаційної скарги особою, яка не є ініціатором судового процесу, але якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
У цивільному судочинстві найбільш поширеним поряд із представництвом є захист прав інших осіб у передбачених законом випадках органами та особами.
Згідно з положеннями частини першої статті 56 ЦПК Україниу випадках, встановлених законом, зокрема, фізичні особи можуть звертатися до суду із заявами про захист прав, свобод та інтересів інших осіб та брати участь у цих справах.
При цьому вказана норма не передбачає, що такі фізичні особи можуть вступити у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, подавати апеляційні та касаційні скарги, заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.
Стаття 57 ЦПК Українипередбачає процесуальні права органів та осіб, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
Якщо особа, яка має цивільну процесуальну дієздатність і в інтересах якої подана заява, не підтримує заявлених позовних вимог, суд залишає таку заяву без розгляду ( частина третя статті 57, пункт 7 частини першої статті 257 ЦПК України).
Як вбачається з позовної заяви, її подавала та підписувала особисто ОСОБА_1 , тобто провадження у справі було відкрито за іі позовом, а не за зверненням її сина ОСОБА_3 в її інтерсах.
За таких обставин, не заслуговують на увагу посилання ОСОБА_3 у касаційній скарзі на положення частини першої статті 56 ЦПК України, оскільки ОСОБА_3 не звертався до суду з позовом щодо захисту прав, свобод та інтересів своєї матері.
ОСОБА_1 особисто пред`явила цей позов до ОСОБА_2 , а закріплений у частині першій статті 56 ЦПК Україниприпис не надає права фізичній особі на будь-якій стадії розгляду вступати у справу для захисту прав, свобод та інтересів інших осіб, провадження в якій відкрито за позовами (заявами) інших осіб і подавати, зокрема, апеляційну, касаційну скаргу.
Із системного тлумачення частини першої статті 56 ЦПК України, статті 172 СК Українивипливає, що повнолітні дочка та син мають право звертатися до суду і заявляти про захист прав, свобод та інтересів своїх непрацездатних, немічних батьків без спеціальних на те повноважень, тобто виступати ініціаторами відкриття провадження у справі на захист їх інтересів. Після відкриття провадження у справі вони на підставі частини четвертої статті 42, статей 43 57 ЦПК Українинабувають статусу учасників справи та користуються правами особи, в інтересах якої вони діють. При цьому такий позов залишається без розгляду, якщо дієздатна фізична особа, в інтересах якої подано позов, його вимог не підтримує.
Як було встановлено у цій справі до суду із зазначеним позовом звернулась ОСОБА_1 , тобто ОСОБА_3 не був ініціатором відкриття провадження у справі в інтересах ОСОБА_1 і не набув статусу учасника справи ,який має право самостійно, без спеціальних на те повноважень від позивача, подавати апеляційну чи касаційну скарги.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Підсумовуючи викладене, Верховний Суд зауважує про таке.
Положення частини другої статті 172 СК Українищодо представництва непрацездатних або немічних батьків повнолітніми, слід розуміти як визначений законом випадок, який дозволяє повнолітньому сину, дочці дітьми без спеціальних на те повноважень звернутись до суду за захистом прав та інтересів своїх немічних, непрацездатних батьків в порядку, визначеному частиною першою статті 56 ЦПК України.
У цьому випадку повнолітні син, дочка є особами, яким закон ( стаття 172 СК України) надає право звертатись до суду без спеціальних на те повноважень та брати участь у цих справах в інтересах своїх немічних, непрацездатних батьків.
Якщо немічні, непрацездатні батьки, які мають цивільну процесуальну дієздатність і в інтересах яких подана заява, не підтримують заявлених вимог, суд залишає таку заяву без розгляду на підставі частини третьої статті 57 ЦПК України, пункту 7 частини першоїстатті 257 ЦПК України).
У випадку, якщо позов було подано позивачем особисто, а не іншою особою на захист прав та інтересів позивача в порядку, передбаченому частиною першою статті 56 ЦПК України, закріплений у цій нормі припис не надає права фізичній особі на будь-якій стадії розгляду вступати у справу для захисту прав, свобод та інтересів інших осіб, зокрема шляхом подачі апеляційної, касаційної скарг.
Оскільки у цій справі ОСОБА_6 подала позов особисто, ОСОБА_3 не ініціював звернення до суду з цим позовом на підставі частини першої статі 56 ЦПК України, у нього відсутнє право подавати апеляційну, касаційну скарги на судове рішення у цій справі без спеціальних на те процесуальних повноважень від позивача.
Повноваження ОСОБА_3 як представника за договором, який має право підпису й подачі касаційної скарги від свого імені в інтересах позивача, не підтверджені відповідним документом: чинною довіреністю або ордером.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 396 ЦПК Українисуд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження виявилося, що касаційну скаргу не підписано, подано особою, яка не має процесуальної дієздатності, або підписано особою, яка не має права її підписувати.
Враховуючи вищезазначене та те, що ухвалою Верховного Суду від 30 липня 2021 року відкрито касаційне провадження за скаргою, поданою та підписаною ОСОБА_3 , який не є учасником справи або повноважним представником, колегія суддів дійшла висновку про те, що касаційне провадження у цій справі підлягає закриттю на підставі пункту 2 частини першої статті 396 ЦПК України.
Керуючись статтею 396 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
УХВАЛИВ:
Закрити касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_1 , на ухвалу Запорізького апеляційного суду від 04 червня 2021 року.
Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає.
Судді: О. В. Білоконь
О. М. Осіян
Н. Ю. Сакара
Просмотров
Коментарии
Просмотров
Коментарии
Получите быстрый ответ на юридический вопрос в нашем мессенджере , который поможет Вам сориентироваться в дальнейших действиях
Вы видите своего юриста и консультируетесь с ним через экран, чтобы получить услугу, Вам не нужно идти к юристу в офис
На выполнение юридической услуги и получите самое выгодное предложение
Поиск исполнителя для решения Вашей проблемы по фильтрам, показателям и рейтингу
Просмотров:
15179
Коментарии:
0
Просмотров:
5189
Коментарии:
0
Просмотров:
15977
Коментарии:
0
Просмотров:
2267
Коментарии:
0
Просмотров:
31319
Коментарии:
0
Просмотров:
4393
Коментарии:
0
Protocol.ua обладает авторскими правами на информацию, размещенную на веб - страницах данного ресурса, если не указано иное. Под информацией понимаются тексты, комментарии, статьи, фотоизображения, рисунки, ящик-шота, сканы, видео, аудио, другие материалы. При использовании материалов, размещенных на веб - страницах «Протокол» наличие гиперссылки открытого для индексации поисковыми системами на protocol.ua обязательна. Под использованием понимается копирования, адаптация, рерайтинг, модификация и тому подобное.
Полный текстCopyright © 2014-2024 «Протокол». Все права защищены.