ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 березня 2017 року м. КиївСудова палата у цивільних справах

Верховного Суду України у складі:

головуючого Сімоненко В.М.,суддів:Гуменюка В.І.,Лященко Н.П.,Охрімчук Л.І.,розглянувши в судовому засіданні справу за заявою ОСОБА_5 про перегляд у зв'язку з нововиявленими обставинами рішення Печерського районного суду м. Києва від 21 лютого 2012 року в справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6 про поділ майна подружжя та зустрічним позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_5 про поділ майна, набутого під час шлюбу, за заявою ОСОБА_5 про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 27 січня 2016 року,

в с т а н о в и л а :

У вересні 2008 року ОСОБА_5 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_6 про поділ майна подружжя.

У серпні 2011 року ОСОБА_6 звернулась до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_5 про поділ майна подружжя.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 21 лютого 2012 року позовну заяву ОСОБА_5 до ОСОБА_6 про поділ майна подружжя залишено без розгляду з підстав, передбачених пунктом 3 частини першої статті 207 ЦПК України.

Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 21 лютого 2012 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 14 серпня 2012 року, позов ОСОБА_6 до ОСОБА_5 про поділ майна подружжя задоволено. Визнано за ОСОБА_6 та ОСОБА_5 в порядку поділу майна подружжя право власності за кожним по Ѕ частині житлового будинку та земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1. Проведено поділ спільного сумісного майна подружжя, а саме автомобіля марки «Lexus LS 460», 2007 року випуску, вартістю 250 000 грн, із залишенням його у власності ОСОБА_5 зі стягненням з нього на користь ОСОБА_6 грошової компенсації вартості Ѕ частини автомобіля.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 31 жовтня 2012 року рішення попередніх інстанцій залишено без змін.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 19 травня 2015 року заяву ОСОБА_5 про перегляд рішення Печерського районного суду м. Києва від 21 лютого 2012 року у зв'язку з нововиявленими обставинами залишено без задоволення.

Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 15 липня 2015 року ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 19 травня 2015 року змінено та виключено із її мотивувальної частини висновок суду про те, що ОСОБА_5 є власником здійснених переобладнань будинку та прибудову силу статті 357 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України). В решті ухвалу суду першої інстанції залишено без змін.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 27 січня 2016 року касаційну скаргу ОСОБА_5 відхилено, ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 19 травня 2015 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 15 липня 2015 року залишено без змін.

17 березня 2016 року від ОСОБА_5 надійшла заява про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 27 січня 2016 року з передбачених пунктами 1, 2 частини 1 статті 355 ЦПК України підстав неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах; неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм процесуального права - при оскарженні судового рішення, яке перешкоджає подальшому провадженню у справі або яке прийнято з порушенням правил підсудності або встановленої законом компетенції судів щодо розгляду цивільних справ, а саме статей 60, 69 Сімейного кодексу України (далі - СК України), частини третьої статті 368 ЦК України та статті 361 ЦПК України.

На підтвердження зазначених підстав подання заяви ОСОБА_5, посилається на ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 15 червня, 25 травня, 30 листопада 2011 року та ухвали Верховного Суду України від 20 січня, 19 та 26 травня 2010 року, в яких, на його думку, зазначені норми матеріального та процесуального права застосовані по-іншому.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши наведені в заяві доводи, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що відкрите провадження про перегляд Верховним Судом України судових рішень підлягає закриттю з огляду на таке.

Відповідно до статті 353 ЦПК України Верховний Суд України переглядає судові рішення у цивільних справах виключно з підстав і в порядку, встановлених цим Кодексом.

Згідно із частинами першою, третьою статті 354 ЦПК України сторони та інші особи, які брали участь у справі, мають право подати заяву про перегляд судових рішень у цивільних справах після їх перегляду в касаційному порядку. Не може бути подана заява про перегляд ухвал суду касаційної інстанції, які не перешкоджають провадженню у справі. Заперечення проти таких ухвал можуть бути включені до заяви про перегляд судового рішення, ухваленого за результатами касаційного провадження.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 355 ЦПК України підставою для подання заяви про перегляд судових рішень у цивільних справах є неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Так, ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 27 січня 2016 року касаційну скаргу ОСОБА_5 відхилено, ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 19 травня 2015 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 15 липня 2015 року залишено без змін.

Отже, постановляючи зазначену ухвалу, суд касаційної інстанції не застосовував положення статей 60 та 69 СК України для вирішення спору по суті. Тому відповідна ухвала не може бути предметом перегляду Верховним Судом України з підстави, визначеної пунктом 1 частини першої статті 355 ЦПК України щодо неоднакового застосування судами норм матеріального права.

Пунктом 2 частини першої статті 355 ЦПК України встановлено, що заява про перегляд судових рішень у цивільних справах може бути подана виключно з підстави неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм процесуального права - при оскарженні судового рішення, яке перешкоджає подальшому провадженню у справі або яке прийнято з порушенням правил підсудності або встановленої законом компетенції судів щодо розгляду цивільних справ.

Звертаючись до Верховного Суду України про перегляд судових рішень, заявник посилався також на неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм процесуального права, а саме статті 361 ЦПК України. Однак судові рішення, в яких застосовані ці норми, не перешкоджають подальшому провадженню у справі.

Таким чином, судові рішення, які просить переглянути заявник, не підлягають перегляду Верховним Судом України з підстав, зазначених в заяві, а тому відкрите за цією заявою провадження слід закрити.

Керуючись частиною третьою статті 354 ЦПК України, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України

п о с т а н о в и л а :

Заяву ОСОБА_5 про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 27 січня 2016 року залишити без задоволення.

Провадження про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 27 січня 2016 року за заявою ОСОБА_5 про перегляд у зв'язку з нововиявленими обставинами рішення Печерського районного суду м. Києва від 21 лютого 2012 року в справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6 про поділ майна подружжя; за зустрічним позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_5 про поділ майна, набутого під час шлюбу закрити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий В.М. Сімоненко

Судді: В.І. Гуменюк

Н.П. Лященко

Л.І. Охрімчук