ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 жовтня 2016 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

головуючого Прокопенка О.Б.,

суддів: Волкова О.Ф., Гриціва М.І., Кривенди О.В., Самсіна І.Л., -

розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі - ФОП) до Держземагентства у Татарбунарському районі Головного управління Держземагентства в Одеській області (далі - відділ Держземагентства), третя особа - Лиманська сільська рада Татарбунарського району Одеської області (далі - Сільрада), про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и л а:

У жовтні 2013 року ФОП звернувся до суду з позовом до відділу Держземагентства, у якому просив: визнати протиправними дії відділу Держземагентства щодо застосування коефіцієнта функціонального використання земельної ділянки 2,5 як для земельної ділянки комерційного призначення при обчисленні нормативної грошової оцінки земельної ділянки площею 3650 кв. м для будівництва, експлуатації та обслуговування бази відпочинку в рекреаційній зоні с. Лиман Татарбунарського району Одеської області (далі - Спірна ділянка); зобов'язати відділ Держземагентства видати позивачу витяг з технічної документації щодо нормативної грошової оцінки Спірної ділянки із застосуванням коефіцієнта функціонального використання земельної ділянки 0,5 як для земельної ділянки рекреаційного призначення.

Суди розглядали справу неодноразово.

Одеський окружний адміністративний суд постановою від 1 грудня 2014 року позов задовольнив у повному обсязі.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, дійшов висновку про протиправність дій відповідача щодо застосування коефіцієнта функціонального використання земельної ділянки 2,5 як для земельної ділянки комерційного призначення при обчисленні нормативної грошової оцінки Спірної ділянки.

Одеський апеляційний адміністративний суд постановою від 13 травня 2015 року рішення суду першої інстанції скасував, у задоволенні позовних вимог відмовив.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 17 листопада 2015 року рішення суду апеляційної інстанції залишив без змін.

Не погоджуючись із рішенням суду касаційної інстанції, ФОП з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України, звернувся із заявою про його перегляд Верховним Судом України, у якій просить скасувати ухвалу Вищого адміністративного суду України від 17 листопада 2015 року та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 13 травня 2015 року.

На обґрунтування заяви додано ухвали Вищого адміністративного суду України від 30 липня 2013 року та 10 квітня 2014 року (справа №№ К/800/19562/13, К/800/14257/13 відповідно), які, на думку ФОП, підтверджують неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, а саме положень Порядку нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів, затвердженого наказом Державного комітету України по земельних ресурсах, Міністерства аграрної політики України, Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України, Української академії аграрних наук від 27 січня 2006 року № 18/15/21/11 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 5 квітня 2006 року за № 388/12262; далі - наказ № 18/15/21/11, Порядок оцінки земель відповідно).

Перевіривши наведені у заяві доводи, колегія суддів вважає, що заява не підлягає задоволенню з огляду на таке.

У справі, що розглядається, касаційний суд, залишаючи без змін рішення суду апеляційної інстанції, дійшов висновку, що відповідач правомірно розрахував нормативну грошову оцінку орендованої земельної ділянки із застосуванням коефіцієнта функціонального використання земельної ділянки 2,5 як для земельної ділянки комерційного призначення, оскільки остання орендована позивачем для будівництва, експлуатації та обслуговування майнового комплексу бази відпочинку, тобто для провадження комерційної діяльності.

У наданих для порівняння рішеннях Вищого адміністративного суду України, зокрема в ухвалі від 10 квітня 2014 року, цей суд у подібних правовідносинах дійшов протилежного висновку, а саме - оскільки спірна земельна ділянка позивача відноситься до земель рекреаційного призначення і зміни її категорії судом не встановлено, то відповідно до положень Порядку оцінки земель для такої земельної ділянки повинен застосовуватися коефіцієнт функціонального використання 0,5.

Аналіз наведених рішень суду касаційної інстанції дає підстави вважати, що він неоднаково застосував у подібних правовідносинах норми матеріального права при вирішенні питання щодо нормативної грошової оцінки земельних ділянок.

Виконуючи обов'язок щодо усунення неоднакового застосування норм матеріального права, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України виходить із такого.

Законом, який визначає правові засади проведення оцінки земель, професійної оціночної діяльності у сфері оцінки земель в Україні та є спрямованим на регулювання відносин, пов'язаних з процесом оцінки земель, забезпечення проведення оцінки земель, з метою захисту законних інтересів держави та інших суб'єктів правовідносин у питаннях оцінки земель, є Закон України від 11 грудня 2003 року № 1378-ІV «Про оцінку земель» (далі - Закон № 1378-ІV).

За приписами частини четвертої статті 5 зазначеного Закону (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) грошова оцінка земельних ділянок залежно від призначення та порядку проведення може бути нормативною і експертною. У частині п'ятій цієї статті визначено використання нормативної грошової оцінки земельних ділянок для визначення розміру земельного податку, державного мита при міні, спадкуванні та даруванні земельних ділянок згідно із законом, орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, вартості земельних ділянок понад 50 гектарів для розміщення відкритих спортивних і фізкультурно-оздоровчих споруд, а також при розробці показників та механізмів економічного стимулювання раціонального використання та охорони земель.

У статті 1 Закону № 1378-ІV визначено, що нормативна грошова оцінка земельних ділянок - це капіталізований рентний дохід із земельної ділянки, визначений за встановленими і затвердженими нормативами.

Відповідно до статті 12 цього Закону нормативно-методичне регулювання оцінки земель здійснюється у відповідних нормативно-правових актах, що встановлюють порядок проведення оцінки земель, організації і виконання землеоціночних робіт, склад і зміст технічної документації та звітів з експертної грошової оцінки земельних ділянок, вимоги до них, порядок їх виконання.

Згідно з частиною другою статті 12 Закону № 1378-ІV нормативно-правові акти з проведення оцінки земель, які розробляються з урахуванням вимог положень національних стандартів, затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 23 березня 1995 року № 213 затверджено Методику нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів, відповідно до якої та згідно з наказом № 18/15/21/11 затверджено Порядок оцінки земель, який регламентує механізм нормативної грошової оцінки земельних ділянок сільськогосподарського призначення та населених пунктів.

Згідно з пунктом 1.3 Порядку оцінки земель нормативна грошова оцінка земель використовується для визначення розміру земельного податку, державного мита при міні, спадкуванні та даруванні земельних ділянок згідно із законом, орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва, а також під час розроблення показників та механізмів економічного стимулювання раціонального використання та охорони земель.

Пунктом 1.4 Порядку оцінки земель передбачено, що базою для нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення є матеріали державного земельного кадастру (кількісна і якісна характеристика земель, бонітування ґрунтів, економічна оцінка земель), матеріали внутрішньогосподарського землевпорядкування, а земель населених пунктів - їх генеральні плани та проекти планування і забудови населених пунктів, матеріали економічної оцінки території, матеріали інвентаризації земель населених пунктів, проекти забудови та розподілу території населених пунктів, місцеві правила забудови.

Відповідно до пункту 3.1 Порядку оцінки земель в основі нормативної грошової оцінки земель населених пунктів лежить капіталізація рентного доходу, що отримується залежно від місця розташування населеного пункту в загальнодержавній, регіональній і місцевій системах виробництва та розселення, облаштування його території та якості земель з урахуванням природно-кліматичних та інженерно-геологічних умов, архітектурно-ландшафтної та історико-культурної цінності, екологічного стану, функціонального використання земель.

Згідно з пунктом 3.3 Порядку оцінки земель нормативна грошова оцінка одного квадратного метра земельної ділянки населених пунктів визначається за формулою 8, складовою частиною якої є Кф - коефіцієнт, який характеризує функціональне використання земельної ділянки (під житлову та громадську забудову, для промисловості, транспорту тощо).

Відповідно до пункту 3.5 цього Порядку коефіцієнт, який характеризує функціональне використання земельної ділянки (Кф), ураховує відносну прибутковість видів економічної діяльності.

Віднесення земель до категорії земель за функціональним використанням провадиться згідно з Інструкцією з заповнення державної статистичної звітності з кількісного обліку земель (форми №№ 6-зем, 6а-зем, 6б-зем, 2-зем), затвердженою наказом Державного комітету статистики України від 5 листопада 1998 року № 377 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 14 грудня 1998 за № 788/3228), відповідно до видів економічної діяльності, зазначених у довідках, що надають юридичним особам органи державної статистики.

Згідно з додатком 1 до пунктів 3.5, 3.7, 3.9, 3.10 (таблиця 1.1) Порядку оцінки земель до земель оздоровчого та рекреаційного призначення застосовується коефіцієнт 0,5.

При цьому до категорії земель комерційного призначення, до яких, серед інших, відносяться землі підприємств, що здійснюють діяльність у сфері відпочинку та розваг (азартні ігри та ігри на гроші тощо) застосовується коефіцієнт 2,5.

Суди встановили, що 22 серпня 2008 року між позивачем та Сільрадою був укладений договір оренди землі, відповідно до якого позивачу було надано у строкове платне користування строком на 25 років земельну ділянку несільськогосподарського призначення - землі рекреаційного призначення, яка знаходиться в рекреаційній зоні «Катранка» в межах с. Лиман Лиманської сільської ради Татарбунарського району Одеської області, загальною площею 0,365 га для будівництва, експлуатації та обслуговування майнового комплексу бази відпочинку. Згідно з умовами зазначеного договору нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 118 253 грн 21 коп., при її розрахунку був застосований коефіцієнт функціонального використання земельної ділянки як до земель рекреаційного призначення 0,5.

У 2013 році державним підприємством «Одеський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» на замовлення Сільради виготовлено технічну документацію про нормативну грошову оцінку земель с. Лиман Лиманської сільської ради Татарбунарського району Одеської області, яка була затверджена рішенням Сільради від 12 липня 2013 року № 525-VI. Середня базова вартість 1 кв. м земель с. Лиман обчислена у розмірі 59 грн 42 коп.

У зв'язку зі встановленням нової грошової оцінки земель с. Лиман Лиманської сільської ради Татарбунарського району Одеської області позивач звернувся до Держземагентства для отримання витягу з нормативної грошової оцінки земельної ділянки площею 0,365 га, що використовується на умовах оренди для експлуатації та обслуговування бази відпочинку.

Держземагентство розрахувало нормативну грошову оцінку орендованої позивачем земельної ділянки із застосуванням коефіцієнта функціонального використання земельної ділянки 2,5 як для земельної ділянки комерційного призначення, що було оформлено у вигляді витягів з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 19 лютого, 18 жовтня 2013 року, 17 лютого 2014 року (№№ 24-2-05/368, 13-21-319/1, В-81-429 відповідно).

З огляду на наведене колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що Порядок оцінки земель регламентує механізм нормативної грошової оцінки земельних ділянок сільськогосподарського призначення та населених пунктів. Віднесення земель до певних категорій за функціональним використанням залежить від виду економічної діяльності.

Коефіцієнт функціонального використання земельної ділянки 0,5 застосовується до земель оздоровчого та рекреаційного призначення, за винятком земель підприємств, що здійснюють діяльність у сфері відпочинку та розваг.

Функціонування бази відпочинку та використання її в комерційних цілях унеможливлює застосування до орендованої ФОП земельної ділянки коефіцієнта 0,5.

Оскільки висновок касаційного суду у справі, що розглядається, ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права, то у задоволенні заяви ФОП слід відмовити.

Керуючись пунктом 6 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів», статтями 241, 242, 244 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

п о с т а н о в и л а:

У задоволенні заяви фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 відмовити.

Постанова є остаточною і не може бути оскаржена, крім випадку, встановленого пунктом 3 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий О.Б. Прокопенко

Судді: О.Ф. Волков О.В. Кривенда М.І. Гриців І.Л. Самсін