П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 березня 2017 рокум. Київ

Судова палата у господарських справах

Верховного Суду України у складі:

головуючогоЖайворонок Т.Є.,суддів:Берднік І.С., Ємця А.А.,за участю представників:

позивача - Івченка С.П.,

відповідача - Глушпенка В.О., Ляха К.М.,

Генеральної прокуратури України - Скрипки М.В., -

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» (далі - ПАТ «Українська залізниця») про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 8 грудня 2016 року у справі № 905/778/16 за позовом приватного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча» (далі - ПрАТ «ММК») до ПАТ «Українська залізниця» про стягнення 14 961,46 грн,

в с т а н о в и л а:

У березні 2016 року публічне акціонерне товариство «Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча» (далі - ПАТ «ММК»), правонаступником якого є ПрАТ «ММК», звернулося до суду з позовом до державного підприємства «Донецька залізниця» (далі - ДП «Донецька залізниця») про стягнення збитків, що виникли у зв'язку з незбереженням вантажу при перевезенні, посилаючись на те, що ДП «Донецька залізниця» здійснено перевезення коксу доменного від вантажовідправника позивачеві. Після прибуття вагону до вантажоотримувача виявлено недостачу коксу доменного, про що складено комерційні акти. ПАТ «ММК» просило стягнути з ДП «Донецька залізниця» заподіяні недостачею збитки (за вирахуванням норми природної втрати) у сумі 14 961,46 грн.

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 27 квітня 2016 року відповідача замінено на ПАТ «Українська залізниця» як правонаступника ДП «Донецька залізниця».

Рішенням Господарського суду Донецької області від 8 серпня 2016 року, залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 10 жовтня 2016 року, позов задоволено: стягнуто з ПАТ «Українська залізниця» на користь ПрАТ «ММК» 14 961,46 грн.

Постановою Вищого господарського суду України від 8 грудня 2016 року судові рішення попередніх інстанцій залишено без змін.

У заяві про перегляд із підстави, передбаченої п. 1 ч. 1 ст. 11116 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК), ПАТ «Українська залізниця» просить скасувати постанову Вищого господарського суду України від 8 грудня 2016 року, посилаючись на неоднакове застосування судом касаційної інстанції норм матеріального права, що спричинило до ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

В обґрунтування заяви надано копії постанов Вищого господарського суду України від 14 червня 2016 року у справі № 905/50/16; від 3 жовтня 2016 року у справі № 910/5096/16; від 22 листопада 2016 року у справі № 910/10474/16; від 23 листопада 2016 року у справі № 910/9323/16; від 24 листопада 2016 року у справах № 910/5095/16, № 910/7771/16, № 910/7780/16, № 910/7849/16; від 29 листопада 2016 року у справі № 910/8081/16; від 6 грудня 2016 року у справі № 910/7785/16; від 7 грудня 2016 року у справі № 910/5100/16; від 20 грудня 2016 року у справах № 910/8325/16, № 910/7788/16, № 910/9321/16, правовідносини в яких є подібними до правовідносин у справі, що розглядається.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників осіб, які беруть участь у справі, перевіривши наведені у заяві обставини, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України вважає, що заява підлягає частковому задоволенню.

У справі, яка розглядається, судами встановлено, що між товариством з обмеженою відповідальністю «Метінвест Холдинг» як постачальником і позивачем як покупцем укладено договір від 31 грудня 2014 року № МДМ-13.50-14-1291/127, за умовами якого постачальник зобов'язався передати, а покупець - прийняти та оплатити коксову продукцію виробництва, зокрема, публічного акціонерного товариства «Авдіївський коксохімічний завод» на умовах, передбачених цим договором.

Публічне акціонерне товариство «Авдіївський коксохімічний завод» зі станції відправлення Авдіївка Донецької залізниці за залізничною накладною № 49287576 на станцію Маріуполь-Сортувальний Донецької залізниці здійснило відправлення вагонів № 56438419, № 56185911 із вантажем кокс доменний (вологий) на адресу позивача.

Відповідно до цієї накладної відправником зазначено масу вантажу у вагонах № 56438419 - нетто 38 550 кг, № 56185911 - нетто 40 150 кг; вантаж у вагони завантажено вантажовідправником, про що у залізничній накладній зроблено відповідний запис.

Після прибуття зазначених вагонів на станцію Маріуполь-Сортувальний Донецької залізниці було здійснено перевірку маси вантажу, під час якої виявлено невідповідність фактичної маси вантажу масі, наведеній вантажовідправником у накладній № 49287576, про що складено комерційні акти від 24 жовтня 2015 року № БН 724352/1277 та № БН 724353/1278.

Згідно з комерційним актом № БН 724352/1277 при переважуванні вагону № 56185911 виявилося, що брутто становить 59 500 кг, тара з бруса - 22 500 кг, нетто - 37 000 кг, що менше ваги, зазначеної у документі, на 3 150 кг.

Згідно з комерційним актом № БН 724353/1278 при переважуванні вагону № 56438419 виявилося, що брутто становить 58 800 кг, тара з бруса - 22 300 кг, нетто - 36 500 кг, що менше ваги, зазначеної у документі, на 2 050 кг.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодилися суди апеляційної та касаційної інстанцій, виходив із доведеності позовних вимог, та положень ст.ст. 909, 920, 924 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) і Статуту залізниць України, якими на перевізника покладено відповідальність за порушення зобов'язань з перевезення вантажу, зокрема у випадку його нестачі.

При цьому судами зазначено, що хоча спірні правовідносини виникли до дати утворення юридичної особи ПАТ «Українська залізниця», проте воно є правонаступником ДП «Донецька залізниця», що підтверджується, зокрема: Законом України від 23 лютого 2012 року № 4442-VI «Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування» (далі - Закон № 4442-VI); постановою Кабінету Міністрів України від 25 червня 2014 року № 200 «Про утворення публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» (далі - Постанова № 200) і додатком 1 до неї; витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - Реєстр), згідно з яким до списку юридичних осіб, правонаступником яких є ПАТ «Укрзалізниця», віднесено ДП «Донецька залізниця»; передавальним актом від 6 серпня 2015 року, затвердженим Міністром інфраструктури України 18 серпня 2015 року, за яким комісія з утворення ПАТ «Українська залізниця», керуючись ст. 107 ЦК, підтверджує вартість і склад активів та зобов'язань ДП «Донецька залізниця». При цьому в акті визначено, що правонаступництво щодо всього майна, усіх прав та обов'язків ДП «Донецька залізниця», яке розташоване на території проведення антитерористичної операції, не включається до зведених актів інвентаризації, а відображено в балансі і закріплюється в частині активів за ПАТ «Українська залізниця» на праві господарського відання до проведення його інвентаризації та оцінки відповідно до п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 12 листопада 2014 року № 604 <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/ed_2014_11_12/pravo1/KP140604.html?pravo=1> «Деякі питання інвентаризації майна підприємств та установ залізничного транспорту загального користування, яке розміщене на тимчасово окупованій території та території проведення антитерористичної операції» (далі - Постанова № 604), а сам перелік їх наведено у балансі (звіт про фінансові результати). Водночас судами враховано те, що розмежування таких прав та обов'язків ДП «Донецька залізниця» цей баланс не містить.

Разом із тим, у справах, копії постанов у яких надано для порівняння, суд касаційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для покладення на ПАТ «Українська залізниця» відповідальності за порушення ДП «Донецька залізниця» зобов'язань з перевезення вантажів з огляду на відсутність доказів переходу прав та обов'язків ДП «Донецька залізниця» в аналогічних спірних правовідносинах до ПАТ «Українська залізниця». Обґрунтовуючи такий висновок, суд касаційної інстанції послався на положення Закону № 4442-VI, Постанов № 200 та № 604, постанови Кабінету Міністрів України від 2 вересня 2015 року № 735 «Питання публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» (далі - Постанова № 735) та на відомості, наведені у Реєстрі.

Викладене свідчить про неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило до ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Забезпечуючи єдність судової практики у застосуванні норм матеріального права, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України виходить із такого.

Законом № 4442-VI визначено правові, економічні та організаційні особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування, 100 % акцій якого належать державі (далі - Товариство).

Зазначений Закон містить такі положення.

Утворення Товариства здійснюється за рішенням Кабінету Міністрів України відповідно до законодавства з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Товариство утворюється як публічне акціонерне товариство, 100 % акцій якого закріплюються в державній власності, на базі Державної адміністрації залізничного транспорту України (далі - Укрзалізниця), а також підприємств, установ та організацій залізничного транспорту загального користування, які реорганізовуються шляхом злиття (далі - підприємства залізничного транспорту).

Статут Товариства затверджується Кабінетом Міністрів України. Засновником Товариства є держава в особі Кабінету Міністрів України.

Вищим органом Товариства є загальні збори. Функції загальних зборів виконує Кабінет Міністрів України.

Товариство є правонаступником усіх прав і обов'язків Укрзалізниці та підприємств залізничного транспорту.

Комісія з утворення Товариства у чотиримісячний строк з дня затвердження її складу подає центральному органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту, для затвердження у місячний строк зведений передавальний акт, зведений акт оцінки майна залізничного транспорту загального користування, а також проект статуту Товариства для подання Кабінетові Міністрів України. Зведені передавальний акт та акт оцінки складаються на основі узагальнених даних передавальних актів та актів оцінки, складених стосовно цілісного майнового комплексу кожного підприємства залізничного транспорту.

Розмір статутного капіталу Товариства визначається під час його утворення згідно із зведеним актом оцінки майна залізничного транспорту загального користування.

Пунктом 2 Перехідних та прикінцевих положень Закону № 4442-VI встановлено, що закони та інші нормативно-правові акти, прийняті до набрання чинності цим Законом, діють у частині, що не суперечить цьому Закону.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що спеціальним Законом № 4442-VI визначено пріоритет у застосуванні його норм, а саме: утворення товариства залізничного транспорту загального користування відбувається за рішенням Кабінету Міністрів України, який, крім іншого, виконує функції загальних зборів Товариства.

Відповідно до Закону № 4442-VI та на виконання його вимог Постановою № 200 утворено ПАТ «Українська залізниця» на базі Укрзалізниці, підприємств залізничного транспорту, які реорганізовуються шляхом злиття, згідно з додатком 1.

До переліку, наведеного у зазначеному додатку, включено й ДП «Донецька залізниця».

Пунктом 2 Постанови № 200 встановлено, що статутний капітал ПАТ «Українська залізниця» формується шляхом внесення до нього майна Укрзалізниці, підприємств, зазначених у додатку 1, крім майна, яке закріплюється за ПАТ «Українська залізниця» на праві господарського відання згідно із Законом № 4442-VI, та іншого майна, яке відповідно до законодавства не може бути включене до статутного капіталу.

За змістом п. 5 Постанови № 200 Міністерству інфраструктури доручено вжити заходів для припинення Укрзалізниці та підприємств, зазначених у додатку 1.

У межах своїх повноважень та на часткову зміну п. 5 Постанови № 200 Кабінет Міністрів України 12 листопада 2014 року прийняв Постанову № 604, згідно з якою майно (активи, власний капітал та зобов'язання) підприємств та установ залізничного транспорту загального користування, їх структурних підрозділів, яке розміщене на тимчасово окупованій території та території проведення антитерористичної операції (далі - майно), не включається до переліків і зведених актів інвентаризації майна, що затверджуються Міністерством інфраструктури відповідно до п. 5 зазначеної Постанови, а відображається в балансі (крім зобов'язань підприємств та установ залізничного транспорту загального користування, їх структурних підрозділів, які розташовані на тимчасово окупованій території) і закріплюється в частині активів за ПАТ «Українська залізниця» на праві господарського відання до проведення його інвентаризації та оцінки відповідно до п. 2 цієї Постанови.

Згідно з п. 2 Постанови № 604 комісії з утворення ПАТ «Українська залізниця» разом із Міністерством інфраструктури після завершення тимчасової окупації території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя та завершення проведення антитерористичної операції доручено провести інвентаризацію та оцінку майна і за результатами подати пропозиції щодо зміни статутного капіталу ПАТ «Українська залізниця» згідно із законодавством.

У подальшому Постановою № 735 затверджено Статут ПАТ «Українська залізниця».

Згідно з п.п. 1, 2 Статуту ПАТ «Українська залізниця» є юридичною особою, утвореною відповідно до Закону № 4442-VI, Постанови № 200; Товариство є правонаступником усіх прав і обов'язків Укрзалізниці та підприємств залізничного транспорту. Товариство є юридичною особою з дня державної реєстрації (п. 12 Статуту).

Товариство має у власності майно, внесене до його статутного капіталу, та/або інше майно, набуте ним на підставах, що не заборонені законодавством. Товариство здійснює володіння, користування та розпорядження таким майном згідно з метою своєї діяльності з урахуванням вимог законодавства та цього Статуту. За Товариством закріплено на праві господарського відання державне майно, що передане йому відповідно до законодавства. Товариство здійснює користування та розпорядження цим майном відповідно до мети своєї діяльності з урахуванням обмежень, встановлених законом, іншими нормативно-правовими актами та цим Статутом (п.п. 20, 21 Статуту).

Відповідно до п.п. 25, 26, 53, 54 Статуту засновником Товариства є держава в особі Кабінету Міністрів України. Управління корпоративними правами держави стосовно Товариства здійснює Кабінет Міністрів України. Управління корпоративними правами держави, переданими до статутного капіталу Товариства, здійснює Товариство. Єдиним акціонером Товариства є держава в особі Кабінету Міністрів України. Вищим органом є загальні збори акціонерів. Функції загальних зборів виконує Кабінет Міністрів України. Функції вищого органу, які передбачені законодавством, цим Статутом, а також внутрішніми документами Товариства, крім функцій, зазначених у п. 56 цього Статуту, здійснюються Кабінетом Міністрів України одноосібно.

Державну реєстрацію ПАТ «Українська залізниця» здійснено 21 жовтня 2015 року, про що свідчить відповідний запис у Реєстрі.

Відповідно до ст. 4 Закону України від 15 травня 2003 року № 755-IV «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» (далі - Закон № 755-IV) у редакції, чинній на час здійснення державної реєстрації ПАТ «Українська залізниця», державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців - це засвідчення факту створення або припинення юридичної особи, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, а також вчинення інших реєстраційних дій, які передбачені цим Законом, шляхом внесення відповідних записів до Реєстру. Порядок проведення державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців включає, зокрема, внесення відомостей про юридичну особу або фізичну особу - підприємця до Реєстру.

Згідно з ч. 1 ст. 18 Закону № 755-IV якщо відомості, які підлягають внесенню до Реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Аналогічна норма закріплена у ч. 1 ст. 10 Закону № 755-IV в чинній редакції.

При розгляді справ, копії постанов у яких надано для порівняння, судами встановлено, що в Реєстрі міститься інформація про те, що ДП «Донецька залізниця» перебуває у стані припинення, проте запису про припинення у Реєстрі немає. Крім того, в Реєстрі містяться дані про юридичних осіб, правонаступником яких є ПАТ «Українська залізниця», серед яких зазначено ДП «Донецька залізниця». Водночас у цьому Реєстрі наведено інформацію про здійснення зв'язку з юридичною особою, зокрема відомості про те, що правонаступництво ПАТ «Українська залізниця» щодо ДП «Донецька залізниця» настає згідно з Постановою № 604 після внесення майна до статутного капіталу правонаступника.

Із комплексного аналізу зазначених норм права можна дійти висновку, що спеціальним Законом № 4442-VI визначено особливості утворення ПАТ «Українська залізниця», на виконання якого Кабінет Міністрів України прийняв відповідні нормативно-правові акти та діяв не тільки як вищий орган у системі органів виконавчої влади, а й як особа, яка на підставі цього Закону від імені держави здійснює функції вищого органу управління Товариством.

Зважаючи на викладене, питання правонаступництва ПАТ «Українська залізниця» стосовно ДП «Донецька залізниця» визначається спеціальним законом та прийнятими на його виконання постановами № 200 та № 604, які пов'язують перехід прав і обов'язків ДП «Донецька залізниця» до ПАТ «Українська залізниця» з інвентаризацією, складанням передавального акта та внесенням майна до статутного капіталу правонаступника. Оскільки зазначених обставин суд у повному обсязі не перевірив, висновок щодо покладення відповідальності на ПАТ «Українська залізниця» є передчасним.

Враховуючи наведене, суд касаційної інстанції допустив неоднакове і неправильне застосування норм матеріального права, а ухвалені судові рішення підлягають скасуванню, оскільки суди дійшли завчасного висновку про наявність підстав для здійснення процесуального правонаступництва ПАТ «Українська залізниця» після ДП «Донецька залізниця» на час розгляду справи та покладення відповідальності за заподіяні збитки саме на ПАТ «Українська залізниця».

Загальними вимогами процесуального права, закріпленими у ст.ст. 32- 34, 43, 82, 84 ГПК, визначено обов'язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, розрахунків, з яких суд виходив при вирішенні позовів.

Водночас відповідно до ст. 11123 ГПК Верховний Суд України розглядає справи за правилами перегляду судових рішень у касаційному порядку, а тому не може встановлювати обставини справи, збирати й перевіряти докази та надавати їм оцінку.

Відсутність у Верховного Суду України процесуальної можливості з'ясувати дійсні обставини справи перешкоджає ухвалити нове рішення, в якому необхідно дати висновок про правильність застосування норм матеріального права залежно від встановлених судами попередніх інстанцій обставин відповідно до наданих їм процесуальних повноважень.

Зважаючи на це, справу слід передати на розгляд суду першої інстанції згідно з пп. «а» п. 1 ч. 2 ст. 11125 ГПК.

Керуючись п. 6 розд. XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів», ст.ст. 11123, 11124, 11125 ГПК, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України

п о с т а н о в и л а:

Заяву публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Донецької області від 8 серпня 2016 року, постанову Донецького апеляційного господарського суду від 10 жовтня 2016 року та постанову Вищого господарського суду України від 8 грудня 2016 року у справі № 905/778/16 скасувати.

Справу № 905/778/16 передати на розгляд до Господарського суду Донецької області.

Постанова є остаточною і може бути оскаржена тільки з підстави, передбаченої п. 4 ч. 1 ст. 11116 ГПК.

Головуючий Т.Є. Жайворонок Судді:І.С. Берднік А.А. Ємець