П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 грудня 2016 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

головуючого Самсіна І.Л.,суддів:Волкова О.Ф., Гриціва М.І., Кривенди О.В., Прокопенка О.Б.,

при секретарі судового засідання Ключник А.Ю.,

за участі представника товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) «Ойшо Україна» - Мисник Наталії Володимирівни, -

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ТОВ «Ойшо Україна» до державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві (правонаступник державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві; далі - Інспекція) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и л а:

19 грудня 2014 року ТОВ «Ойшо Україна» звернулося з позовом до Інспекції про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення відповідача від 16 грудня 2014 року № 0017462201 (далі - Спірне рішення).

На обґрунтування позову представник позивача зазначила, що Спірне рішення є таким, що підлягає скасуванню, оскільки прийняте відповідачем на підставі висновків, зроблених за результатами перевірки позивача, які не відповідають фактичним обставинам.

Суди встановили, що відповідач у період із 17 по 21 листопада 2014 року провів перевірку позивача, за результатами якої 28 листопада 2014 року склав акт № 1732/26-59-22-01/35534912 про результати документальної невиїзної перевірки позивача з питань правомірності нарахування податкового кредиту з податку на додану вартість (далі - ПДВ) у результаті взаємовідносин із ТОВ «Істоконс» за період із 1 січня по 31 березня 2014 року, відповідно до висновків якого позивач завищив залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, на 270 119 грн.

На підставі зазначеного акта перевірки 16 грудня 2014 року відповідач прийняв Спірне рішення, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми ПДВ на 270 119 грн.

Окружний адміністративний суд міста Києва постановою від 9 лютого 2015 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 29 квітня 2015 року, позов задовольнив: визнав протиправним та скасував Спірне рішення.

Апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції, що, сплативши грошові кошти за виконані TOB «Істоконс» монтажні роботи, у тому числі ПДВ, позивач отримав належним чином складені та у подальшому зареєстровані податкові накладні, тому він правомірно сформував податковий кредит у розмірі 270 119 грн.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 3 липня 2015 року відмовив у відкритті касаційного провадження у цій справі.

Не погоджуючись з рішенням суду касаційної інстанції, Інспекція звернулася до Верховного Суду України з заявою про його перегляд з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України, посилаючись на неоднакове застосування Вищим адміністративним судом України положень Закону України від 3 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість».

На обґрунтування заяви додано копію ухвали Вищого адміністративного суду України від 14 серпня 2013 року (справа № К/800/21949/13), яка, на думку заявника, підтверджує неоднакове застосування касаційним судом одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах.

В цьому рішенні Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про наявність підстав вважати укладення позивачем договору поставки без мети настання відповідних йому правових наслідків, а виключно з ціллю створення умов для отримання необґрунтованих податкових переваг, що не може розглядатися як самостійна ділова мета.

Аналіз наведених судових рішень дає підстави вважати, що Вищий адміністративний суд України ухвалив їх за різних фактичних обставин справ, установлених судами, у зв'язку з чим не можна дійти висновку про неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах.

Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи, перевірка правильності встановлення яких не належить до компетенції Верховного Суду України.

Враховуючи те, що обставини, які стали підставою для перегляду справи Верховним Судом України, не підтвердилися, у задоволенні заяви Інспекції слід відмовити.

Керуючись пунктом 6 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VІІІ «Про судоустрій і статус суддів», статтями 241, 242, 244 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

п о с т а н о в и л а:

У задоволенні заяви державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві відмовити.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого пунктом 3 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий І.Л. СамсінСудді: О.Ф. ВолковМ.І. Гриців О.В. КривендаО.Б. Прокопенко