П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 січня 2019 року
м. Київ
Справа № 9901/411/18
Провадження № 11-570сап18
Велика Палата Верховного Суду у складі:
головуючого Князєва В. С.,
судді-доповідача ПрокопенкаО.Б.,
суддів Антонюк Н. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Гудими Д. А., Золотнікова О. С., Кібенко О. Р., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Рогач Л. І., Саприкіної І. В., Ситнік О. М., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.,
за участю секретаря судового засідання Ключник А. Ю.,
позивача - ОСОБА_3,
представника відповідача - ЛіходійО.О.,
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до Вищої ради правосуддя (далі - ВРП) про визнання протиправним і скасування рішення
за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 12 квітня 2018 року (у складі колегії суддів Желтобрюх І. Л., Бевзенка В. М., Білоуса О. В., Данилевич Н. А., Шарапи В. М.),
УСТАНОВИЛА:
29 грудня 2017 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом, у якому просив визнати протиправним і скасувати рішення ВРП від 30 листопада 2017 року № 3879/0/15-17 «Про звільнення ОСОБА_3 з посади судді Соснівського районного суду міста Черкас на підставі пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України» (далі - Рішення).
Аргументи позивача на обґрунтування протиправності Рішення зводяться до такого:
- склад ВРП, який ухвалив Рішення, не мав повноважень його ухвалювати, оскільки окремі члени ВРП до цього в актах відповідача та її органів вже висловлювали свою позицію щодо можливого вчинення позивачем істотного дисциплінарного проступку;
- Рішення прийняте в період перебування судді на стаціонарному лікуванні, при цьому позивач повідомляв про це відповідача та просив відкласти розгляд подання;
- заяви ОСОБА_5 та заступника прокурора Черкаської області Семенова В. В. до Тимчасової слідчої комісії з перевірки суддів загальної юрисдикції (далі - ТСК) про перевірку судді не відповідали вимогам Закону України від 8 квітня 2014 року № 1188-VII «Про відновлення довіри до судової влади в Україні» (далі - Закон № 1188-VII) щодо строку їх подання, тому мали бути залишені без розгляду;
- ВРП при ухваленні Рішення не було враховано позитивну характеристику судді, попередню бездоганну роботу на посаді судді, як і не встановлено умисного нехтування ним вимогами Закону.
- ВРП не дотримано норми Конституції та законів України щодо строку застосування як дисциплінарного стягнення, так і строку давності притягнення до відповідальності.
- ВРП при прийнятті рішення відносно позивача порушила міжнародні та національні гарантії незалежності суддів.
Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду рішенням від 12 квітня 2018 рокупозов ОСОБА_3 задовольнив.
Перевіряючи правомірність оскаржуваного Рішення ВРП, суд першої інстанції керувався тим, що частиною другою статті 57 Закону України від 21 грудня 2016 року № 1798-VIII «Про Вищу раду правосуддя» (далі - Закон № 1798-VIII) визначено підстави для оскарження та скасування рішення про звільнення судді з підстав, визначених пунктами 3 та 6 частини шостої статті 126 Конституції України, і такі підстави є вичерпними та не підлягають розширеному тлумаченню.
Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову, цей суд дійшов висновку, що підстави для скасування Рішення, визначені частиною другою статті 57 Закону № 1798-VIII, - відсутні.
Так, судом вказано на те, що з витягу протоколу засідання ВРП від 30 листопада 2017 року № 68 убачається ухвалення Рішення повноважним складом ВРП та підписання його усіма її членами, які брали участь в його прийнятті.
Також судом зазначено, що у спірному Рішенні наведено підстави його прийняття та мотиви, на основі яких відповідач дійшов висновку про наявність підстав для звільнення судді з підстави, встановленої пунктом 3 частини шостої статті 126 Конституції України.
ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу на зазначене рішення Верховного Суду, у якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, порушує питання про скасування цього рішення та ухвалення нового - про задоволення позову.
Обґрунтовуючи скаргу, ОСОБА_3, окрім наведених вище доводів щодо протиправності Рішення, послався на те, що суд першої інстанції протиправно, усупереч статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, статей 55, 124 Конституції України, статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) обмежився лише перевіркою наявності формальних підстав для скасування Рішення, встановлених частиною другою статті 57 Закону № 1798-VIII, без оцінки обґрунтованості мотивів, з яких ВРП прийшла до відповідних висновків та аргументів особи, щодо якої прийнято рішення.
ВПР у своєму відзиві на апеляційну скаргу просить залишити без змін рішення суду першої інстанції, посилаючись на його законність і обґрунтованість.
У судовому засіданні ОСОБА_3 та представник ВРП підтримали, відповідно, апеляційну скаргу та відзив на неї, надали пояснення, аналогічні наведеним у зазначених документах доводам.
Дослідивши наведені в апеляційній скарзі та відзиві на неї доводи, заслухавши представника відповідача, ВеликаПалата Верховного Суду переглянула оскаржуване судове рішення і не виявила порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до ухвалення незаконного судового рішення, щоб його скасувати.
У ході розгляду справи суд установив таке.
Указом Президента України від 20 липня 2007 року № 654/2007 ОСОБА_3 призначений на посаду судді Соснівського районного суду міста Черкаси. Постановою Верховної Ради України від 21 червня 2012 року № 5009-VI обраний суддею безстроково.
13 жовтня 2014 року до ТСК надійшла заява ОСОБА_6, 3 грудня 2014 року - заява координатора координаційної ради Коаліція молодіжних громадських організацій Черкаської області «Молода Черкащина» ОСОБА_5, 15 грудня 2014 року - заява заступника прокурора Черкаської області Семенова В. В. про проведення спеціальної перевірки стосовно судді Соснівського районного суду міста Черкаси ОСОБА_3 відповідно до вимог Закону № 1188-VII.
Листом секретаря ТСК Соловйової М.М. від 4 лютого 2016 року № 1376/0/9-16 вказані вище заяви передані для розгляду до Вищої ради юстиції (далі - ВРЮ).
Відповідно до протоколів автоматизованого розподілу між членами ВРЮ від 25 квітня 2016 року у цих справах визначено доповідачем члена ВРЮ Олійник А.С., яка запропонувала відкрити дисциплінарну справу стосовно судді Соснівського районного суду міста Черкаси ОСОБА_3, про що надала відповідний висновок.
Ухвалою Третьої Дисциплінарної палати ВРП від 26 квітня 2017 року № 1000/3дп/15-17 відкрито дисциплінарну справу.
Рішенням Третьої Дисциплінарної палати ВРП від 31 травня 2017 року № 1346/3дп/15-17 притягнуто суддю Соснівського районного суду міста Черкаси ОСОБА_3 до дисциплінарної відповідальності та застосовано до нього дисциплінарне стягнення у вигляді подання про звільнення його з посади.
Рішення Третьої Дисциплінарної палати ВРП про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді ОСОБА_3 оскаржено останнім до ВРП.
31 жовтня 2017 року ВРП ухвалила рішення № 3526/0/15-17 про залишення без змін рішення її Третьої Дисциплінарної палати ВРП від 31 травня 2017 року про притягнення судді ОСОБА_3 до дисциплінарної відповідальності. При цьому, зазначене рішення ВРП ОСОБА_3до суду не оскаржував.
Залишаючи без змін рішення свого дисциплінарного органу, ВРП погодилася з його висновками про те, що допущені суддею ОСОБА_3 при розгляді справ щодо застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою істотні порушення норм процесуального права свідчать про необ'єктивне та несправедливе здійснення ним правосуддя, наслідком чого є підрив суспільної довіри до суду, та мають бути кваліфіковані як вчинення істотного дисциплінарного проступку.
Такий висновок мотивовано тим, що застосовуючи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до підозрюваних у справах № 712/816/14-к (підозрюваний ОСОБА_9.), № 712/817/14-к (підозрюваний ОСОБА_10.), № 712/818/14-к (підозрюваний ОСОБА_11), № 712/819/14-к (підозрюваний ОСОБА_12.), № 712/826/14-к (підозрюваний ОСОБА_13), № 712/828/14-к (підозрюваний ОСОБА_14), № 712/832/14-к (підозрюваний ОСОБА_15), № 712/833/14-к (підозрюваний ОСОБА_6), № 712/834/14-к (підозрюваний ОСОБА_17.), № 712/1008/14-к (підозрюваний ОСОБА_18.), № 712/1010/14-к (підозрюваний ОСОБА_19.), № 712/1012-14-к (підозрюваний ОСОБА_20), слідчий суддя Соснівського районного суду міста Черкаси ОСОБА_3 не встановив, чи доводять надані стороною обвинувачення докази обставини, які свідчать про наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 Кримінального процесуального кодексу України, та про недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
30 листопада 2017 року ВРП, розглянувши подання її Третьої Дисциплінарної палати, ухвалила кадрове рішення № 3879/0/15-17 про звільнення ОСОБА_3 з посади судді Соснівського районного суду міста Черкаси на підставі пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України.
Надаючи оцінку викладеним у скарзі та відзиві на неї доводам учасників справи, ВеликаПалата Верховного Суду керується таким.
Підстави та порядок притягнення суддів до дисциплінарної відповідальності визначено Конституцією України, Законом України від 2 червня 2016 року
№ 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон № 1402-VIII) та Законом № 1798-VIII.
Відповідно до пункту 5 частини п'ятої статті 126 Конституції України (у редакції, чинній на час вчинення позивачем дисциплінарного проступку) суддя звільняється з посади органом, що його обрав або призначив, у разі порушення суддею присяги.
З набранням чинності 30 вересня 2016 року Закону України від 02 червня 2016 року № 1401-VIII «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)» (далі - Закон № 1401-VIII) статтю 126 Конституції України, яка визначає перелік підстав для звільнення судді, викладено в новій редакції.
Пунктом 3 частини шостої статті 126 Основного Закону установлено, що підставою для звільнення судді є вчинення істотного дисциплінарного проступку, грубе чи систематичне нехтування обов'язками, що є несумісним зі статусом судді або виявило його невідповідність займаній посаді.
Водночас, відповідно до пункту 1 частини дев'ятої статті 109 Закону № 1402-VIII істотним дисциплінарним проступком або грубим нехтуванням обов'язками судді, що є несумісним зі статусом судді або виявляє його невідповідність займаній посаді, може бути визнаний, зокрема, будь-який із таких фактів: суддя допустив поведінку, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, у тому числі в питаннях моралі, чесності, непідкупності, відповідності способу життя судді його статусу, дотримання інших етичних норм та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду; суддя допустив інше грубе порушення закону, що підриває суспільну довіру до суду.
З огляду на викладене, характер наслідків, передбачених законом для подібних порушень, після набрання чинності Закону № 1401-VIII не змінився, а тому дії судді ОСОБА_3, які на момент їх вчинення розцінювались як порушення присяги, згідно з чинним законодавством охоплюються ознаками складу істотного дисциплінарного проступку, що є несумісним зі статусом судді.
Конституцією України (у редакції Закону № 1401-VIII) установлено, що відповідно до закону в системі правосуддя утворюються органи та установи для забезпечення, зокрема, розгляду справ щодо дисциплінарної відповідальності суддів і прокурорів (частина десята статті 131).
За статтею 108 Закону №1402-VIII дисциплінарне провадження щодо судді здійснюють дисциплінарні палати ВРП у порядку, визначеному Законом
№ 1798- VIII, з урахуванням вимог цього Закону.
Зокрема, відповідно до пункту 6 частини першої та пункту 1 частини восьмої статті 109 Закону № 1402-VIII одним із видів дисциплінарного стягнення, що може бути застосований до судді, є подання про звільнення з посади, який застосовується у разі вчинення суддею істотного дисциплінарного проступку, грубого чи систематичного нехтування обов'язками, що є несумісним зі статусом судді або виявило його невідповідність займаній посаді.
Статтею 112 Закону № 1402-VIII визначено, що суддя може бути звільнений з посади виключно з підстав, визначених частиною шостою статті 126 Конституції України.
Згідно із частиною другою статті 115 Закону № 1402-VIII факти, що свідчать про вчинення істотного дисциплінарного проступку, грубе чи систематичне нехтування обов'язками, що є несумісним зі статусом судді або виявило його невідповідність займаній посаді, мають бути встановлені ВРП (її відповідним органом).
Так, держава гарантує контроль за належним виконанням суддями своїх професійних обов'язків шляхом створення єдиного органу - ВРП, який приймає рішення за наслідком розгляду дисциплінарних скарг щодо суддів.
За частиною третьою статті 56 Закону № 1798-VIII питання про звільнення судді відповідно до пунктів 3, 6 частини шостої статті 126 Конституції України, ВРП розглядає на підставі подання Дисциплінарної палати про звільнення судді.
Відповідно до частини другої статті 57 Закону № 1798-VIII рішення ВРП про звільнення судді з підстав, визначених пунктами 3 та 6 частини шостої статті 126 Конституції України, може бути оскаржене та скасоване виключно з таких підстав:
1) склад ВРП, який ухвалив відповідне рішення, не мав повноважень його ухвалювати;
2) рішення не підписано будь-ким із складу членів ВРП, які брали участь у його ухваленні;
3) рішення не містить посилань на визначені законом підстави звільнення судді та мотиви, з яких ВРП дійшла відповідних висновків.
Згідно з частинами першою та третьою статті 56 Закону № 1798-VIII питання про звільнення судді з підстав, визначених пунктами 2, 3, 5 та 6 частини шостої статті 126 Конституції України, розглядається на засіданні ВРП. Суддя, стосовно якого розглядається питання про звільнення, повідомляється про засідання ВРП у порядку, визначеному цим Законом. Неявка судді на засідання незалежно від причин не перешкоджає розгляду питання за його відсутності.
Згідно з пунктом 5.1 глави 5 Регламенту Вищої ради правосуддя, затвердженого рішенням ВРП від 24 січня 2017 року № 52/0/15-17 (далі - Регламент), формою роботи ВРП є засідання у пленарному складі.
Відповідно до пункту 9.2 глави 9 цього Регламенту рішення ухвалюється більшістю членів ВРП, які беруть участь у засіданні ВРП у пленарному складі чи її органу, якщо інше не визначено Законом.
За змістом частини першої статті 5 і частини другої статті 30 Закону № 1798-VIIIВРП складається з двадцяти одного члена. Її засідання у пленарному складі є повноважним, якщо в ньому бере участь більшість.
Як убачається з витягу із протоколу засідання ВРП від 30 листопада 2017 року № 68, на засіданні були присутніми 15 її членів, тобто більшість від складу, які проголосували «за» звільнення позивача з посади судді, «проти» - 0, «не брали участі в голосуванні» - 0.
Отже, оскаржуване Рішення ухвалено повноважним складом ВРП та підписано усіма її членами, які брали участь в його ухваленні.
Велика Палата Верховного Суду вважає безпідставним посилання скаржника на упередженість окремих членів ВРП, які у ході дисциплінарного провадження в актах ВРП вже висловлювали свою думку щодо вчинення позивачем істотного дисциплінарного проступку, оскільки законодавством не встановлено обмежень щодо участі членів ВРП у засіданні цього колегіального органу під час розгляду питання про звільнення судді з підстав, визначених пунктами 3 та 6 частини шостої статті 126 Конституції України, на підставі подання дисциплінарної палати про звільнення судді. Відповідно до положень частини 8 статті 51 Закону № 1798-VІІІ обмеження передбачені лише щодо участі членів ВРП у засіданні при розгляді скарги на рішення Третьої Дисциплінарної палати ВРП.
Зі змісту оскаржуваного Рішення убачається, що воно містить посилання на визначені законом підстави звільнення судді та мотиви, з яких ВРП дійшла висновку про задоволення подання її Третьої Дисциплінарної палати про звільнення судді.
Підставою для звільнення ОСОБА_3 з посади судді слугувало рішення Третьої Дисциплінарної палати ВРП від 31 травня 2017 року № 1346/3дп/15-17 про притягнення судді Соснівського районного суду міста Черкаси ОСОБА_3 до дисциплінарної відповідальності та застосування до нього дисциплінарного стягнення у вигляді подання про звільнення його з посади, яке залишене без змін рішенням ВРП від 31 жовтня 2017 року № 3526/0/15-17.
Рішення мотивоване тим, що дисциплінарне провадження здійснено з дотриманням процедури, а рішення дисциплінарної палати про притягнення ОСОБА_3 до дисциплінарної відповідальності прийняте в межах повноважень, визначених законом.
Ураховуючи наведене, ВеликаПалата Верховного Суду погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що оскаржуване Рішення ВРП є вмотивованим та містить конкретну підставу звільнення позивача, визначену законом. Таким чином, підстав для скасування цього Рішення, які передбачені частиною другою статті 57 Закону № 1798-VIII, немає.
Інші доводи, викладені у позові та апеляційній скарзі ОСОБА_3, фактично зводяться до його незгоди із висновками Третьої Дисциплінарної палати ВРП щодо наявності підстав для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності, викладені в рішенні зазначеного дисциплінарного органу від 31 травня 2017 року № 1346/3дп/15-17,яке було переглянуто ВРП і залишено без змін рішенням від 31 жовтня 2017 року № 3526/0/15-17.
ВеликаПалата Верховного Суду звертає увагу на те, що рішення ВРП від 31 жовтня 2017 позивачем не оскаржувалось, станом на сьогоднішній день воно є чинним та законним, і саме на його підставі прийнято кадрове рішення ВРП від30 листопада 2017 року про звільнення ОСОБА_3 з посади судді за вчинення істотного дисциплінарного проступку. При цьому правомірність рішення ВРП від 31 жовтня 2017 року у цій справі судом не перевіряється, оскільки не є предметом оскарження, а тому вказані вище доводи скаржника Великою Палатою Верховного Суду вважаються неприйнятними.
Слід також зауважити, що рішення ВРП про звільнення судді з посади, не є рішенням про притягнення судді до дисциплінарної відповідальності, а лише приймається на його підставі. У такому рішенні ВРП не оцінює обставин та висновків дисциплінарного органу щодо змісту, характеру дисциплінарного проступку, виду дисциплінарної відповідальності та інших пов'язаних із цим питань, оскільки для цього законами України «Про судоустрій і статус суддів» і «;Про Вищу раду правосуддя» передбачено процедуру перегляду ВРП рішень її дисциплінарного органу. Нормами зазначених вище законів не передбачено права ВРП переоцінювати вже встановлені нею обставини під час вирішенні питання про звільнення судді з посади.
Ураховуючи наведене, Велика Палата Верховного Суду не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги, оскільки суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, правові висновки Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду скаржником не спростовані.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 315, частини першої статті 316 КАС за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 243, 250, 266, 308, 315, 316, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, Велика Палата Верховного Суду
ПОСТАНОВИЛА:
1. Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.
2. Рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 12 квітня 2018 року залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий В.С. КнязєвСуддя-доповідач О.Б. Прокопенко Судді: Н. О. Антонюк Н.П. Лященко В.В. Британчук Л.І. Рогач С.В. Бакуліна І.В. Саприкіна Д.А. Гудима О.М. Ситнік О.С. Золотніков В.Ю. Уркевич О.Р. Кібенко О.Г. Яновська Л.М. Лобойко