П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 січня 2019 року

м. Київ

Справа № 800/556/17

Провадження № 11-738заі18

Велика Палата Верховного Суду у складі:

головуючого судді Князєва В. С.,

судді-доповідача ПрокопенкаО.Б.,

суддів Антонюк Н. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Гудими Д. А., Золотнікова О. С., Кібенко О. Р., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Рогач Л. І., Саприкіної І. В., Ситнік О. М., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.,

за участю:

секретаря судового засідання Ключник А. Ю.,

представника позивача - ОСОБА_3,

представника відповідача - Склярук Ю.В.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_5 до Вищої ради правосуддя (далі - ВРП) про визнання незаконним і скасування рішення

за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 17 травня 2018 року (у складі колегії суддів Юрченко В. П., Васильєвої І. А., Пасічник С. С., Ханової Р. Ф., Хохуляка В. В.),

УСТАНОВИЛА:

1 грудня 2017 року ОСОБА_5 звернулася до Вищого адміністративного суду України як суду першої інстанції з адміністративним позовом, у якому просила визнати незаконним та скасувати рішення ВРП від 31 жовтня 2017 року

№ 3525/0/15-17 «Про звільнення ОСОБА_5 з посади судді Шевченківського районного суду м. Києва на підставі пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України» (далі - Спірне рішення).

На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_5 зазначила, що відповідач, приймаючи Спірне Рішення, безпідставно здійснив посилання на Закон України від 8 квітня 2014 року № 1188-VII «Про відновлення довіри до судової влади в Україні» (далі - Закон № 1188-VII), оскільки він не відповідає вимогам законності та верховенства права; незаконно відкрив щодо неї дисциплінарне провадження, оскільки згідно із вимогами Закону України «Про судоустрій та статус суддів» у редакції Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд» Вища рада юстиції (правонаступником якої є ВРП; далі - ВРЮ) має повноваження здійснювати дисциплінарне провадження лише щодо суддів вищих спеціалізованих судів та суддів Верховного Суду України, а не суддів суду першої інстанції; протиправно зроблено висновок про порушення нею присяги судді у зв'язку із реалізацією її дискреційних повноважень під час розгляду матеріалів про адміністративні правопорушення, за що суддя не може бути притягнена до дисциплінарної відповідальності, бо це не передбачено національним та міжнародним правом; відповідач перевищив свої повноваження, надавши оцінку доказам матеріалів судових справ, та фактично переглянув судові рішення, що належить виключно до компетенції судів вищих інстанцій, а не органів, що здійснюють дисциплінарне провадження.

Також зазначає, що всупереч практики Європейського суду з прав людини скарга на її дії була подана прокурором місцевої прокуратури, який не брав участі у розгляді справи, у зв'язку із чим Дисциплінарна палата ВРП не мала повноважень встановлювати обставини щодо порушення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція).

Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду рішенням від 17 травня 2018 рокуу задоволенні позову відмовив.

Перевіряючи правомірність Спірного рішення, суд першої інстанції керувався тим, що частиною другою статті 57 Закону України від 21 грудня 2016 року № 1798-VIII «Про Вищу раду правосуддя» (далі - Закон № 1798-VIII) визначено підстави для оскарження та скасування рішення про звільнення судді з підстав, визначених пунктами 3 та 6 частини шостої статті 126 Конституції України, і такі підстави є вичерпними та не підлягають розширеному тлумаченню.

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову, цей суд дійшов висновку, щопідстав для скасування Спірного рішення, визначені частиною другою статті 57 Закону № 1798-VIII, немає.

Так, судом вказано на те, що в протоколі засідання ВРП від 31 жовтня 2017 року № 59 зазначено про залишення членом ВРП ОСОБА_7 зали засідань, а після видалення до нарадчої кімнати всіх членів ВРП Спірне рішення прийнято без нього («за» - 16, «проти» - 0, «не брали участь у голосуванні» - 0), що підтверджується наявними підписами. Тобто факт перебування члена ВРП ОСОБА_7 в нарадчій кімнаті є припущенням. Отже, Спірне рішення прийнято та підписано повноважним складом ВРП та підписано усіма її членами, які брали участь в його прийнятті.

Також суд зазначив, що у Спірному рішенні наведено підстави його прийняття та мотиви, на основі яких відповідач дійшов висновку про наявність підстав для звільнення судді з підстави, встановленої пунктом 3 частини шостої статті 126 Конституції України.

ОСОБА_5 подала апеляційну скаргу на зазначене рішення Верховного Суду, у якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, порушує питання про скасування цього рішення та ухвалення нового - про задоволення позову.

Обґрунтовуючи скаргу, ОСОБА_5, окрім наведених вище доводів щодо протиправності Спірного рішення, послалася на те, що суд першої інстанції усупереч статті 6 Конвенції, статей 55, 124 Конституції України, статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) обмежився лише перевіркою наявності формальних підстав для скасування Спірного рішення, встановлених частиною другою статті 57 Закону № 1798-VIII, без оцінки обґрунтованості мотивів, з яких ВРП дійшла відповідних висновків, та аргументів особи, щодо якої прийнято рішення.

Крім того, в апеляційній скарзі наголошується на тому, що Спірне рішення прийняте з порушенням пункту 2 частини другої статті 57 Закону № 1798-VIII, що є прямою підставою для його скасування. Судом не було вказано на доказ, який би спростував аргументи позивача, що ОСОБА_7 видалявся до нарадчої кімнати після публічного розгляду дисциплінарної справи ОСОБА_5, однак Спірне рішення щодо позивача не підписав.

ВРП у своєму відзиві на апеляційну скаргу просить залишити без змін рішення суду першої інстанції, посилаючись на його законність та обґрунтованість.

У судовому засіданні представники позивача та ВРП підтримали, відповідно, апеляційну скаргу та відзив на неї, надали пояснення, аналогічні наведеним у зазначених процесуальних документах доводам.

Дослідивши наведені в апеляційній скарзі та відзиві на неї доводи, заслухавши представника позивача та представника відповідача, Велика Палата Верховного Суду переглянула оскаржуване судове рішення та дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на такі міркування.

У ході розгляду справи суд установив такі фактичні обставини справи.

Указом Президента України від 13 листопада 2010 року № 767/2010 ОСОБА_5 призначена строком на п'ять років на посаду судді Шевченківського районного суду міста Києва. П'ятирічний строк повноважень судді ОСОБА_5. закінчився 13 липня 2015 року.

12 грудня 2014 року до Тимчасової слідчої комісії з перевірки суддів загальної юрисдикції (далі - ТСК) від заступника прокурора Шевченківського району м. Києва ОСОБА_8 надійшла заява про проведення спеціальної перевірки суддів відповідно до пункту 4 частини першої статті 3 Закону № 1188-VII, в якій зазначені факти винесення суддею ОСОБА_5. постанов про накладення адміністративних стягнень на осіб (від 8 січня 2014 року у справі № 761/2/14-п; 14 січня 2014 року у справі № 761/361/14-п; 31 січня 2014 року у справі № 761/2797/14-п; 6 лютого 2014 року у справі № 761/3212/14-п; 14 лютого 2014 року у справі № 761/3220/14-п), які були учасниками масових акцій в період з 21 листопада 2013 року до дня набрання чинності зазначеним Законом, у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами на підставі статті 122-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) за невиконання водіями вимог працівника міліції про зупинку транспортного засобу, які були скасовані судом апеляційної інстанції.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу між членами ВРЮ від 19 травня 2016 року зазначена заява заступника прокурора Шевченківського району м. Києва ОСОБА_8 розподілена члену ВРЮ ОСОБА_9, яка за результатами її розгляду запропонувала відкрити дисциплінарну справу щодо судді Шевченківського районного суду міста Києва ОСОБА_5., про що надала відповідний висновок.

На засіданні 26 липня 2016 року дисциплінарна секція ВРЮ дійшла висновку рекомендувати ВРЮ прийняти рішення про відкриття дисциплінарної справи стосовно судді Шевченківського районного суду міста Києва ОСОБА_5. Ухвалою ВРЮ від 15 вересня 2016 року дисциплінарна справа була відкрита.

ДругаДисциплінарна палата ВРП рішенням від 6 березня 2017 року № 417/2дп/15-17 вирішила притягнути позивачку до дисциплінарної відповідальності та застосувати до неї дисциплінарне стягнення у виді подання про звільнення її з посади.

Рішенням ВРП від 6 червня 2017 року № 1411/0/15-17 залишено без змін рішення її Другої Дисциплінарної палати від 6 березня 2017 року № 417/2дп/15-17 про притягнення судді Шевченківського районного суду міста Києва ОСОБА_5. до дисциплінарної відповідальності, погодившись із висновками її дисциплінарного органу.

Залишаючи без змін рішення свого дисциплінарного органу, ВРП погодилася з його висновками щодо наявності законодавчо-обумовлених підстав для звільнення судді ОСОБА_5. з посади судді Шевченківського районного суду міста Києва. При цьому ВРП встановила недопущення втручання Другою Дисциплінарною палатою ВРП в оцінку судових рішень по справах № 761/361/14-п, № 761/3220/14-п, № 761/3212/14-п, №761/2797/14-п, які були розглянуті позивачем. Також зазначено про наявність в рішенні Другої Дисциплінарної палати ВРП виключно оцінки дій судді ОСОБА_5. під час розгляду вказаних справ.

Такий висновок мотивовано тим, що під час підготовки до розгляду справ про адміністративні правопорушення суддя ОСОБА_5. не перевірила, чи правильно складені протоколи про адміністративне правопорушення, не взяла до уваги вимоги статті 265-1 КУпАП, відповідно до якої протокол про адміністративне правопорушення щодо недотримання правил дорожнього руху складається виключно у присутності порушника та на місці вчинення правопорушення, а на порушення вимог статей 251-252 КУпАП не оцінила рапорти інспекторів ДАІ у частині належності та допустимості, зокрема, чи є такі документи доказами вчинення особою порушення Правил дорожнього руху. Тобто мав місце спрощений підхід судді до вирішення справ про адміністративні правопорушення, поєднаний із допущенням порушень норм процесуального права (статей 251-252, 265-1, 280 КУпАП) і невиконанням обов'язку справедливо та безсторонньо розглядати і вирішувати судові справи відповідно до закону з дотриманням засад і правил судочинства.

При цьому наявність ознак дисциплінарного проступку в діях судді ОСОБА_5. Другою Дисциплінарною палатою ВРП було встановлено не виключно у зв'язку із допущенням суддею порушень вказаних норм законодавства, а й у зв'язку із встановленням фактів, які дали підстави для висновку, що відповідні порушення суддею допущено через беззаперечне прийняття доказів сторони обвинувачення без встановлення їх належності та допустимості та відхилення доводів осіб, питання про притягнення до відповідальності яких вирішувалось.

Саме ці дії судді були визнані такими, що порочать звання судді і підривають авторитет правосуддя, на момент їх вчинення визнавалися порушенням присяги судді, а на момент розгляду дисциплінарної справи - підпадають під визначення істотного дисциплінарного проступку.

31 жовтня 2017 року ВРП, розглянувши подання її Другої Дисциплінарної палати, ухвалила рішення № 3525/0/15-17 про звільнення ОСОБА_5 з посади судді Шевченківського районного суду міста Києва на підставі пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України.

Рішення мотивоване тим, що дисциплінарне провадження здійснено з дотриманням процедури, а рішення дисциплінарної палати про притягнення ОСОБА_5 до дисциплінарної відповідальності прийняте в межах повноважень, визначених законом.

Надаючи оцінку викладеним у скарзі та відзиві на неї доводам учасників справи, ВеликаПалата Верховного Суду керується таким.

Підстави та порядок притягнення суддів до дисциплінарної відповідальності визначено Конституцією України, Законом України від 2 червня 2016 року

№ 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон № 1402-VIII) та Законом № 1798-VIII.

Відповідно до пункту 5 частини п'ятої статті 126 Конституції України (у редакції, чинній на час вчинення позивачем дисциплінарного проступку) суддя звільняється з посади органом, що його обрав або призначив, у разі порушення суддею присяги.

З набранням чинності 30 вересня 2016 року Законом України від 2 червня 2016 року № 1401-VIII «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)» (далі - Закон № 1401-VIII) статтю 126 Конституції України, яка визначає перелік підстав для звільнення судді, викладено в новій редакції.

Пунктом 3 частини шостої статті 126 Основного Закону встановлено, що підставою для звільнення судді є вчинення істотного дисциплінарного проступку, грубе чи систематичне нехтування обов'язками, що є несумісним зі статусом судді або виявило його невідповідність займаній посаді.

Водночас відповідно до пункту 1 частини дев'ятої статті 109 Закону № 1402-VIII істотним дисциплінарним проступком або грубим нехтуванням обов'язками судді, що є несумісним зі статусом судді або виявляє його невідповідність займаній посаді, може бути визнаний, зокрема, будь-який із таких фактів: суддя допустив поведінку, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, у тому числі в питаннях моралі, чесності, непідкупності, відповідності способу життя судді його статусу, дотримання інших етичних норм та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду; суддя допустив інше грубе порушення закону, що підриває суспільну довіру до суду.

Конституцією України (у редакції Закону № 1401-VIII) установлено, що відповідно до закону в системі правосуддя утворюються органи та установи для забезпечення, зокрема, розгляду справ щодо дисциплінарної відповідальності суддів і прокурорів (частина десята статті 131).

За статтею 108 Закону № 1402-VIII дисциплінарне провадження щодо судді здійснюють дисциплінарні палати ВРП у порядку, визначеному Законом

№ 1798-VIII, з урахуванням вимог цього Закону.

Зокрема, відповідно до пункту 6 частини першої та пункту 1 частини восьмої статті 109 Закону № 1402-VIII одним із видів дисциплінарного стягнення, що може бути застосований до судді, є подання про звільнення з посади, який застосовується у разі вчинення суддею істотного дисциплінарного проступку, грубого чи систематичного нехтування обов'язками, що є несумісним зі статусом судді або виявило його невідповідність займаній посаді.

Статтею 112 Закону № 1402-VIII визначено, що суддя може бути звільнений з посади виключно з підстав, визначених частиною шостою статті 126 Конституції України.

Згідно з частиною другою статті 115 Закону № 1402-VIII факти, що свідчать про вчинення істотного дисциплінарного проступку, грубе чи систематичне нехтування обов'язками, що є несумісним зі статусом судді або виявило його невідповідність займаній посаді, мають бути встановлені ВРП (її відповідним органом).

Так, держава гарантує контроль за належним виконанням суддями своїх професійних обов'язків шляхом створення єдиного органу - ВРП, який приймає рішення за наслідком розгляду дисциплінарних скарг щодо суддів.

За частиною третьою статті 56 Закону № 1798-VIII питання про звільнення судді відповідно до пунктів 3, 6 частини шостої статті 126 Конституції України ВРП розглядає на підставі подання Дисциплінарної палати про звільнення судді.

Відповідно до частини другої статті 57 Закону № 1798-VIII рішення ВРП про звільнення судді з підстав, визначених пунктами 3 та 6 частини шостої статті 126 Конституції України, може бути оскаржене та скасоване виключно з таких підстав:

1) склад ВРП, який ухвалив відповідне рішення, не мав повноважень його ухвалювати;

2) рішення не підписано будь-ким із складу членів ВРП, які брали участь у його ухваленні;

3) рішення не містить посилань на визначені законом підстави звільнення судді та мотиви, з яких ВРП дійшла відповідних висновків.

Згідно з частинами першою та третьою статті 56 Закону № 1798-VIII питання про звільнення судді з підстав, визначених пунктами 2, 3, 5 та 6 частини шостої статті 126 Конституції України, розглядається на засіданні ВРП. Суддя, стосовно якого розглядається питання про звільнення, повідомляється про засідання ВРП у порядку, визначеному цим Законом. Неявка судді на засідання незалежно від причин не перешкоджає розгляду питання за його відсутності.

Відповідно до пункту 5.1 Регламенту Вищої ради правосуддя, затвердженого рішенням ВРП від 24 січня 2017 року № 52/0/15-17 (далі - Регламент), формою роботи ВРП є засідання у пленарному складі.

Згідно з пунктом 6.1 Регламенту на засіданнях ВРП, Дисциплінарних палат ведуться протоколи та здійснюється повне фіксування технічними засобами, за винятком тієї частини засідання, що проводиться у нарадчій кімнаті.

Питання про відвід (самовідвід) члена ВРП вирішується відповідно до статті 33 Закону№ 1798-VIII. Рішення про відвід (самовідвід) ухвалюється більшістю членів ВРП, які беруть участь у засіданні ВРП чи її органу, шляхом голосування в нарадчій кімнаті, за відсутності члена ВРП, питання про відвід (самовідвід) якого вирішується (пункти 7.2, 7.5 Регламенту).

Відповідно до пункту 9.2 цього Регламенту рішення ухвалюється більшістю членів ВРП, які беруть участь у засіданні ВРП у пленарному складі чи її органу, якщо інше не визначено Законом № 1798-VIII.

Згідно з пунктом 9.4 Регламенту рішення ВРП, її органів ухвалюється у спеціальному приміщенні (нарадчій кімнаті), бути присутніми у якому іншим особам, крім членів ВРП чи Дисциплінарної палати, які мають право голосу при ухваленні рішення, забороняється. Рішення ухвалюється відкритим голосуванням, якщо інше не визначено Законом № 1798-VIII.

В апеляційні скарзі ОСОБА_5 та її представник в судовому засіданні наголошували на тому, що ВРП порушила процедуру прийняття Спірного рішення, оскільки в протоколі засідання ВРП від 31 жовтня 2017 року зазначено, що член ВРП ОСОБА_7 залишив зал засідань до моменту видалення до нарадчої кімнати, при цьому на відеозаписі зафіксовано, як він видаляється до нарадчої кімнати разом зі всіма членами ВРП, проте рішення він не підписав.

ВеликаПалата Верховного Суду, дослідивши матеріали справи, дійшла висновку, що ці доводи заслуговують на увагу.

Як убачається з матеріалів справи та з онлайн-трансляції засідання ВРП від 31 жовтня 2017 року, член ВРП ОСОБА_7 був присутній на засіданні під час доповіді, надання пояснень представником ОСОБА_5 - адвокатом ОСОБА_3, до того ж, йому заявлявся відвід адвокатом ОСОБА_3, в якому було відмовлено.

У витягу з протоколу засідання ВРП від 31 жовтня 2017 року № 59 зазначено, що член ВРП ОСОБА_7 залишив зал засідання до моменту видалення до нарадчої кімнати, при цьому на відеозаписі зафіксовано, як він видаляється до нарадчої кімнати разом зі всіма членами ВРП, проте Спірне рішення ВРП він не підписав.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи в сукупності із наведеними положеннями законодавства України, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про недотримання ВРП регламентованої процедури розгляду подання Другої Дисциплінарної плати ВРП щодо звільнення позивача із посади судді.

Зважаючи на викладене, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що Спірне рішення ВРП, яким ОСОБА_5 звільнено з посади судді Шевченківського районного суду міста Києва на підставі пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України, прийнято з порушенням пункту 2 частини другої статті 57 Закону № 1798-VIII, а отже, підлягає скасуванню.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 315 КАС за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Згідно з пунктами 3 та 4 частини першої статті 317 КАС підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Ураховуючи те, що висновки суду першої інстанції частково не відповідають обставинам справи і що судом порушено норми процесуальногоправа, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про скасування оскаржуваного рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 17 травня2018 року з ухваленням нового рішення - про часткове задоволення вимог позивача.

Керуючись статтями 243, 250, 266, 308, 315, 317, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, Велика Палата Верховного Суду

ПОСТАНОВИЛА:

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_5задовольнити частково.

2. Рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 17 травня 2018 року скасувати та ухвалити нове рішення.

3. Адміністративний позов ОСОБА_5 до Вищої ради правосуддя про визнання незаконним і скасування рішення задовольнити.

4. Скасувати рішення Вищої ради правосуддя від 31 жовтня 2017 року № 3525/0/15-17 «Про звільнення ОСОБА_5 з посади судді Шевченківського районного суду м. Києва на підставі пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України».

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя В.С. КнязєвСуддя-доповідач О.Б. Прокопенко Судді: Н. О. Антонюк Н.П. Лященко С.В. Бакуліна Л.І. Рогач В.В. Британчук І.В. Саприкіна Д.А. Гудима О.М. Ситнік О.С. Золотніков В.Ю. Уркевич О.Р. Кібенко О.Г. Яновська Л.М. Лобойко