П О С Т А Н О В А

Іменем України

14 травня 2019 року

м. Київ

Справа № 9901/854/18 (П/9901/854/18)

Провадження № 11-202заі19

Велика Палата Верховного Суду у складі:

головуючого судді Князєва В. С.,

судді-доповідача Саприкіної І. В.,

суддів: Антонюк Н. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Золотнікова О. С., Кібенко О. Р., Лобойка Л. М., Лященко Н . П. , Прокопенка О. Б., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.,

за участю:

секретаря судового засідання - Сергійчук Л. Ю.,

позивача - ОСОБА_2 ,

представника позивача - ОСОБА_4,

представника Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів - Погребняка С. П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (головуючий суддя Шарапа В. М., судді: Бевзенко В. М., Білоус О. В., Данилевич Н. А., Смокович М. І.) від 22 січня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів про визнання протиправними дій та скасуваннярішення,

УСТАНОВИЛА:

У жовтні 2018 року ОСОБА_2 звернувся до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду з позовом, у якому просив:

- визнати протиправним та скасувати рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів (далі - КДКП, Комісія) від 18 вересня 2018 року № 401дп-18 в частині притягнення ОСОБА_2 до дисциплінарної відповідальності та накладення на нього дисциплінарного стягнення у виді заборони на строк до шести місяців на переведення до органу прокуратури вищого рівня чи на призначення на вищу посаду в органі прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду.

Рішенням Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 22 січня 2019 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись із таким судовим рішенням з підстави порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити повністю. В обґрунтування апеляційної скарги скаржник зазначив, що Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду як судом першої інстанції не було досліджено всі докази та неповно встановлено обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відмовляючи у задоволенні позову, Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду дійшов висновку, що рішення Комісії від 18 вересня 2018 року № 401дп-18 в частині притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності прийняте у спосіб, на підставі та в межах, передбачених Конституцією та законами України.

КДКП у відзиві на апеляційну скаргу просить у її задоволенні відмовити, оскільки Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду прийняв оскаржуване рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на вимогах законодавства та не спростовують правильність висновків суду першої інстанції.

Дослідивши наведені в апеляційній скарзі доводи та перевіривши матеріали справи, Велика Палата Верховного Суду встановила таке.

Починаючи з березня 2008 року, ОСОБА_2 працює в органах прокуратури, а наказом прокурора міста Києва від 23 серпня 2016 року № 2018к позивач призначений на посаду заступника начальника третього слідчого відділу управління з розслідування кримінальних проваджень слідчими органів прокуратури та процесуального керівництва прокуратури міста Києва.

У відповідності до розподілів обов`язків між працівниками управління з розслідування кримінального провадження слідчими органів прокуратури та процесуального керівництва прокуратури міста Києва, які були затверджені заступником прокурора міста Києва 02 листопада 2016 року, на ОСОБА_2 за посадою покладались функції щодо контролю стану роботи підпорядкованих слідчих з обліку речових доказів, цінностей та документів, вилучених у ході досудового розслідування, їх зберігання та схоронності тимчасово вилученого майна, щомісячного спільно з начальником слідчого відділу проведення перевірки наявності речових доказів та тимчасово вилученого майна.

Підставою для притягнення ОСОБА_2 до дисциплінарної відповідальності слугували наступні обставини:

Слідчим відділом прокуратури міста Києва здійснювалось досудове розслідування у кримінальному провадженні від 18 серпня 2017 року № 42017100000001071 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 Кримінального кодексу України (зловживання владою або службовим становищем).

07 вересня 2017 року у межах цього кримінального провадження групою слідчих, до складу якої входив ОСОБА_2 , на підставі ухвали слідчого судді Дніпровського районного суду міста Києва від 06 вересня 2017 року у справі № 755/13191/17, проведено обшук приміщення адвоката ОСОБА_3, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 . У ході обшуку вилучено грошові кошти у загальній сумі 547537 дол. США, 36075 Євро та 5135305 грн, а також інше майно, про що складений протокол вилучення від 07 вересня 2017 року.

Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 26 грудня 2017 року у справі № 757/71946/17-к зобов`язано слідчих та прокурорів у кримінальному провадженні № 42017100000001071 негайно повернути його власникам майно, яке було вилучене 07 вересня 2017 року в ході обшуку за адресою: АДРЕСА_1 . Копія даної ухвали надійшла до прокуратури міста Києва 03 січня 2018 року.

В подальшому, на підставі наказу Генерального прокурора України від 15 лютого 2018 року Комісією проведено службове розслідування щодо неправомірних дій слідчих та працівників прокуратури міста Києва під час досудового розслідування та процесуального керівництва у кримінальному провадженні № 42017100000001071, що призвело до порушення конституційних прав громадян та втрати грошових коштів, вилучених у ході обшуку. Зокрема, Комісією встановлено, що протягом усього часу після вилучення у ході обшуку, проведеного 07 вересня 2017 року, старшим групи слідчих ОСОБА_5 грошові кошти зберігались у приміщенні прокуратури міста Києва, внаслідок чого 136300 дол. США втрачено шляхом їх підміни на підроблені банкноти.

За наслідками службового розслідування Комісією складено висновок, затверджений Генеральним прокурором України 11 квітня 2018 року, яким вирішено, серед іншого, притягнути заступника начальника третього слідчого відділу управління з розслідування кримінальних проваджень слідчими органів прокуратури та процесуального керівництва прокуратури міста Києва ОСОБА_2 до дисциплінарної відповідальності.

27 квітня 2018 року Генеральна інспекція Генеральної прокуратури України звернулась до КДКП із дисциплінарною скаргою про вчинення прокурором (прокурорами) дисциплінарного проступку, в якій просила притягнути, у тому числі, ОСОБА_2 до дисциплінарної відповідальності на підставі п. 1, 5 ч. 1 ст. 43 Закону України від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII «Про прокуратуру» (далі - Закон № 1697-VII) за неналежне виконання ним службових обов`язків та вчинення дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об`єктивності, неупередженості та непідкупності органів прокуратури.

За наслідками розгляду цієї дисциплінарної скарги 10 травня 2018 року членом КДКП ОСОБА_6 прийнято рішення № 736дс-18 про відкриття дисциплінарного провадження, а 19 липня 2018 року складено висновок про наявність у діях прокурорів, зокрема ОСОБА_2 , дисциплінарного проступку, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 43 Закону № 1697-VII.

18 вересня 2018 року КДКП прийняла рішення № 401дп-18, яким, серед іншого, притягнула заступника начальника третього слідчого відділу управління з розслідування кримінальних проваджень слідчими органів прокуратури та процесуального керівництва прокуратури міста Києва ОСОБА_2 до дисциплінарної відповідальності та наклала на нього дисциплінарне стягнення у виді заборони на строк до шести місяців на переведення до органу прокуратури вищого рівня чи на призначення на вищу посаду в органі прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду. Дане рішення мотивовано тим, що ОСОБА_2 вчинено дисциплінарний проступок, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 43 Закону

№ 1697-VII (неналежне виконання прокурором службових обов`язків), а саме: прокурором не здійснено належним чином контролю щодо забезпечення передачі вилучених грошових коштів на депозитний рахунок прокуратури міста Києва.

Вказані обставини стали підставою для звернення ОСОБА_2 до суду з адміністративним позовом за захистом порушених, на його думку, прав та інтересів.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наведені в апеляційній скарзі доводи та надані на противагу їм аргументи КДКП, перевіривши матеріали справи, Велика Палата Верховного Суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, установленим законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Основного Закону органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Стаття 123 Конституції України передбачає, що організація і порядок діяльності органів прокуратури України визначаються Законом № 1697-VII.

Відповідно до ст. 44, 45 Закону № 1697-VII дисциплінарне провадження здійснюється Кваліфікаційно-дисциплінарною комісією прокурорів. Дисциплінарне провадження - це процедура розгляду Кваліфікаційно-дисциплінарною комісією прокурорів дисциплінарної скарги, у якій містяться відомості про вчинення прокурором дисциплінарного проступку.

Згідно зі ст. 47 Закону № 1697-VII розгляд висновку про наявність чи відсутність дисциплінарного проступку прокурора відбувається на засіданні Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів. На засідання запрошуються особа, яка подала дисциплінарну скаргу, прокурор, стосовно якого відкрито дисциплінарне провадження, їхні представники, а в разі необхідності й інші особи. На засіданні Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів заслуховуються пояснення члена Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів, який проводив перевірку, пояснення прокурора, стосовно якого здійснюється дисциплінарне провадження, та/або його представника і в разі необхідності інших осіб.

При прийнятті рішення у дисциплінарному провадженні враховуються характер проступку, його наслідки, особа прокурора, ступінь його вини, обставини, що впливають на обрання виду дисциплінарного стягнення. Член Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів, який проводив перевірку та готував висновок про наявність чи відсутність дисциплінарного проступку прокурора, не має права брати участі у голосуванні при прийнятті рішення за результатами розгляду зазначеного висновку та бути присутнім під час проведення такого голосування. (ч. 1-3, ст. 48 Закону № 1697-VII).

Стаття 49 Закону № 1697-VII визначає види дисциплінарних стягнень, які можуть бути накладені на прокурора. Згідно з п.2 ч.1 ст. 49 цього Закону на прокурора може бути накладено дисциплінарне стягнення у виді заборони на строк до одного року на переведення до органу прокуратури вищого рівня чи на призначення на вищу посаду в органі прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду (крім Генерального прокурора).

Як убачається з матеріалів справи та встановлено судом, відповідно до підп. 7 п. 8 розподілу обов`язків між працівниками управління з розслідування кримінальних проваджень слідчими органів прокуратури та процесуального керівництва прокуратури міста Києва від 02 листопада 2016 року, затвердженого заступником прокурора міста Києва Андрєєвим А. В., на ОСОБА_2 покладено контроль за станом роботи підпорядкованих слідчих з обліку речових доказів, цінностей та документів, вилучених у ході досудового розслідування, їх зберігання та схоронності тимчасово вилученого майна, щомісячного спільно з начальником слідчого відділу проведення перевірки наявності речових доказів та тимчасово вилученого майна.

Проте, як установлено Комісією, ОСОБА_2 не проконтролював дотримання підпорядкованими слідчими (ОСОБА_5 і ОСОБА_7) вимог, встановлених Порядком зберігання речових доказів стороною обвинувачення, їх реалізації, технологічної переробки, знищення, здійснення витрат, пов`язаних з їх зберіганням і пересиланням, схоронності тимчасово вилученого майна під час кримінального провадження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19 листопада 2012 року № 1104 (далі - Порядок), щодо зберігання вилучених грошових коштів під час обшуку 07 вересня 2017 року, які не були передані слідчим ОСОБА_5 . на зберігання до уповноваженого банку, а зберігалися у сейфі третього слідчого відділу прокуратури міста Києва, що в свою чергу призвело до втрати їх частини (136300 дол. США) шляхом підміни на підроблені банкноти.

При виконанні своїх обов`язків прокурори, зокрема, повинні: а) справедливо, неупереджено й об`єктивно виконувати свої функції; б) поважати і намагатися захищати права людини, як це викладено в Конвенції (п. 24 Рекомендації Rec (2000) 19 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо ролі прокуратури в системі кримінального правосуддя, ухваленій Комітетом Міністрів Ради Європи (далі - Комітет Міністрів) на 724 засіданні заступників міністрів 6 жовтня 2000 року(далі - Рекомендація Rec (2000) 19).

У тексті Рекомендації Rec (2000) 19 підкреслюються дві істотні вимоги: поважати права окремої особи і прагнути ефективності, за яку прокурор частково несе відповідальність (Коментар до індивідуальних рекомендацій за п. 24 Рекомендації Rec (2000) 19).

Стосовно такої відповідальності Рекомендація Rec (2000) 19, зокрема, передбачає, що держава повинна вжити заходів, щоб дисциплінарне судочинство проти прокурорів регулювалося законом і гарантувало справедливу й об`єктивну оцінку та рішення, що є предметом незалежного і неупередженого нагляду (підп. «ґ» п. 5).

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги та апеляційну скаргу, ОСОБА_2 зазначає, що під час прийняття оспорюваного рішення Комісією не було взято до уваги неможливість проведення позивачем контролю за діями підлеглих, оскільки у прокуратури міста Києва був відсутній договір з банківською установою щодо відповідального зберігання цінностей та документів.

Однак, Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду правомірно не прийняв таку правову позицію скаржника, виходячи з такого.

Стаття 236 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України) передбачає, що при обшуку слідчий, прокурор має право проводити вимірювання, фотографування, звуко- чи відеозапис, складати плани і схеми, виготовляти графічні зображення обшуканого житла чи іншого володіння особи чи окремих речей, виготовляти відбитки та зліпки, оглядати і вилучати документи, тимчасово вилучати речі, які мають значення для кримінального провадження. Предмети, які вилучені законом з обігу, підлягають вилученню незалежно від їх відношення до кримінального провадження. Вилучені речі та документи, які не входять до переліку, щодо якого прямо надано дозвіл на відшукання в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку, та не відносяться до предметів, які вилучені законом з обігу, вважаються тимчасово вилученим майном

Відповідно до п. 21 Порядку речові докази у вигляді готівки у національній валюті України або іноземній валюті передаються для зберігання уповноваженому банку, що обслуговує орган, у складі якого функціонує слідчий підрозділ. У разі коли готівка у національній валюті України чи іноземній валюті не містить слідів кримінального правопорушення, валютні кошти зараховуються на спеціально визначені для цієї мети депозитні рахунки уповноваженого банку.

Схоронність тимчасово вилученого майна забезпечується згідно з п. 1-26 цього Порядку до повернення майна власнику у зв`язку з припиненням тимчасового вилучення майна або до постановлення слідчим суддею, судом ухвали про накладення арешту на майно (п. 27 зазначеного Порядку).

Тобто, неукладання договору з банківською установою органом, у складі якого функціонує слідчий підрозділ, і працівники якого вилучили грошові кошти, ніяким чином не пом`якшує відповідальність таких осіб за недотримання ними зазначених вище вимог законодавства.

При цьому, Велика Палата Верховного Суду звертає увагу, що із пояснень самого ОСОБА_2 (які містяться у матеріалах дисциплінарної справи) вбачається, що протягом жовтня-грудня 2017 року вилучені грошові кошти не передавалися на депозитний рахунок уповноваженого банку у зв`язку з тим, що процес їх огляду із зазначенням номерів та серій купюр займав занадто великий проміжок часу. Крім того, позивач вказав, що у грудні 2017 року слідчим ОСОБА_8 було прийнято рішення про передачу грошових коштів до уповноваженого банку, однак гроші не були передані, оскільки на адресу прокуратури міста Києва надійшла повістка з Печерського районного суду про розгляд клопотання щодо повернення цих коштів особам, у яких вони були вилучені. У зв`язку із зазначеним ОСОБА_2 та ОСОБА_5 було прийнято рішення не передавати зазначені кошти на депозитний рахунок фінансової частини прокуратури міста Києва до моменту прийняття рішення судом.

Таким чином, причиною непередачі грошових коштів позивачем було зазначено не відсутність договору з відповідним банком, а інші причини, тобто значний час, необхідний для огляду купюр, та очікування ухвали суду про повернення майна.

Крім того, наведені вище аргументи скаржника спростовуються й поясненнями начальника управління прокуратури міста Києва Авраментом О. І., з яких убачається, що на час вчинення позивачем дисциплінарного проступку був чинним договір банківського рахунку від 09 серпня 2016 року № 129, укладений між Приватним акціонерним товариством «Державний експортно-імпортний банк України» та прокуратурою міста Києва, умови якого надають можливість слідчому дотримуватись вимог Порядку щодо передачі речових доказів - вилучених готівкових коштів для зберігання до уповноваженого банку.

У зв`язку з викладеним Велика Палата Верховного Суду погоджується з твердженням суду першої інстанції, що вказані вище посилання ОСОБА_2 на договірні перешкоди для виконання обов`язку щодо передачі грошових коштів до банківської установи, є безпідставними та суперечать доказам, зібраними під час перевірки доводів дисциплінарної скарги.

Велика Палата Верховного Суду також приймає висновки Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду про необґрунтованість доводів позивача, що КДКП поставлено йому в провину діяння, вчинене іншою особою, а саме слідчим в особливо важливих справах ОСОБА_5 , який повинен був передати вилучені грошові кошти до уповноваженого банку.

При цьому суд виходить з таких обґрунтувань:

Стаття 61 Конституції України гарантує, що юридична відповідальність особи носить індивідуальний характер.

У свою чергу, склад дисциплінарного проступку, вчинений ОСОБА_2 , по своїй суті відрізняється від складу дисциплінарного проступку ОСОБА_5 , оскільки полягає у незабезпеченні контролю за дотриманням підлеглими вимог Порядку, а не у безпосередньому невиконанні позивачем цих вимог.

Разом з цим, Велика Палата Верховного Суду вважає вірною позицію Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, що обов`язок, покладений на ОСОБА_2 щодо здійснення контролю за підпорядкованими йому слідчими, не вичерпувався з проведенням обшуку і вилученням за його наслідками грошових коштів, а мав триваючий характер, а тому Комісія прийняла законне та обґрунтоване рішення.

Посилання скаржника, що судом першої інстанції не надана оцінка жодному з його аргументів, Велика Палата Верховного Суду вважає безпідставними, оскільки рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 22 січня 2019 року є мотивоване, ухвалене на підставі повного і всебічного з`ясування обставин у цій справі, які були досліджені в судовому засіданні, і суд першої інстанції надав оцінку усім доводам учасників справи.

Таким чином, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду, відмовляючи у задоволені позовних вимог ОСОБА_2 , вірно оцінив рішення КДКП від 18 вересня 2018 року № 401дп-18 в частині притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності та накладення на нього дисциплінарного стягнення у виді заборони на строк до шести місяців на переведення до органу прокуратури вищого рівня чи на призначення на вищу посаду в органі прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду, як обґрунтоване, прийняте у спосіб, на підставі та в межах, передбачених Конституцією та законами України.

З огляду на зазначене вище, Велика Палата Верховного Суду не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги, оскільки суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм процесуального права, правові висновки Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду скаржником не спростовані.

Керуючись ст. 241-243, 250, 266, 316, 321, 322, 325 КАС України, Велика Палата Верховного Суду

ПОСТАНОВИЛА :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 22 січня 2019 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя В. С. Князєв

Суддя-доповідач І. В. Саприкіна

Судді:

Н. О. Антонюк Н. П. Лященко

С. В. Бакуліна О. Б. Прокопенко

В. В. Британчук Л. І. Рогач

О. С. Золотніков О . М . Ситнік

О . Р . Кібенко В. Ю. Уркевич

Л. М. Лобойко О. Г. Яновська