П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 травня 2019 року

м. Київ

Справа № 822/1703/16

Провадження № 11-115апп19

Велика Палата Верховного Суду у складі:

головуючого судді Князєва В. С.,

судді-доповідача Прокопенка О. Б.,

суддів Антонюк Н. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Золотнікова О. С., Кібенко О. Р., Лобойка Л. М., Лященко Н . П. , Рогач Л. І. , Саприкіної І. В ., Ситнік О . М ., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.,

за участю секретаря судового засідання Ключник А. Ю.,

учасники справи:

представники позивача -Бейлик Михайло Беніамінович, Андрейчик Оксана Любомирівна,

третя особа - ОСОБА_6,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом Житлово-будівельного кооперативу «Подільський край» (далі - ЖБК «Подільський край») до державного реєстратора - приватного нотаріуса Хмельницького районного нотаріального округу Щербатюк Наталії Михайлівни (далі - державний реєстратор), третя особа без самостійних вимог - ОСОБА_6 , про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію права власності

за касаційною скаргою ОСОБА_6 на постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 30 травня 2017 року (судді Совгира Д. І., Курко О. П., Сторчак В. Ю.),

УСТАНОВИЛА:

У вересні 2016 року ЖБК «Подільський край» звернувся до суду із позовом, у якому просив визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) від 15 липня 2016 року, індексний номер 30483972, про державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_2 , за ОСОБА_6

Хмельницький окружний адміністративний суд постановою від 17 березня 2017 року у задоволенні позову відмовив.

Розглядаючи цей позов, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що у державного реєстратора не було підстав, передбачених статтею 27 Закону України від 1 липня 2004 року № 1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі - Закон № 1952-IV), для відмови у проведенні державної реєстрації.

Вінницький апеляційний адміністративний суд постановою від 30 травня 2017 року скасував постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 17 березня 2017 року та прийняв нову - про задоволення позову.

Задовольняючи позовні вимоги, апеляційний суд дійшов висновку про те, що відповідач на порушення Закону № 1952-IV, а також пунктів 62, 63 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2013 року № 868, було проведено державну реєстрацію прав на квартиру АДРЕСА_2 за ОСОБА_6, при цьому не встановлено відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, не забезпечено гарантування державою об`єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження, а також внесення відомостей до Державного реєстру прав виключно на підставах та в порядку, визначених законом.

Не погодившись із рішенням суду апеляційної інстанції, ОСОБА_6 звернулась із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить його скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції. Одним із доводів касаційної скарги є порушення судом норм процесуального права, оскільки цей спір, який виник між сторонами, не належить до юрисдикції адміністративних судів, а має вирішуватися в порядку цивільного судочинства.

У запереченні на касаційну скаргу ЖБК «Подільський край» просить залишити її без задоволення, а постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 30 травня 2017 року - без змін.

Вважає, що апеляційний суд правильно визначився з характером спірних правовідносин, надав належну правову оцінку діям державного реєстратора та вирішив спір відповідно до норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 26 червня 2017 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_6 ; копії цієї скарги надіслано учасникам справи з установленням строку для подання заперечень на неї.

Після відкриття касаційного провадження 12 грудня 2018 року від позивача ЖБК «Подільський край» (за підписом голови правління ОСОБА_8) надійшла заява про відмову від позову та закриття провадження у справі. Відмова від позову мотивована тим, що після відкриття касаційного провадження відбулась зміна керівника ЖБК «Подільський край» і його керівником стала ОСОБА_8 Цей спір ініційовано його попереднім керівником - ОСОБА_9 При цьому в заяві зазначено, що між сторонами відсутній спір щодо предмета та підстав цього позову.

30 січня 2019 року Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду постановив ухвалу, якою передав цю справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі частини шостої статті 346 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС).

У судовому засіданні ОСОБА_6 підтримала свою касаційну скаргу. Просила її задовольнити, постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 30 травня 2017 року скасувати, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 17 березня 2017 року залишити в силі.

Представник ЖБК «Подільський край» Андрейчик О. Л. не заперечувала проти задоволення касаційної скарги. Разом із тим підтримала заяву про відмову від позову (за підписом голови правління ОСОБА_8) та просила закрити провадження у справі.

Представник ЖБК «Подільський край» Бейлик М. Б. заперечив проти задоволення касаційної скарги ОСОБА_6 та просив постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 30 травня 2017 року залишити без змін.

Заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали справи, перевіривши в установлених статтею 341 КАС межах наведені в касаційній скарзі та запереченні на неї доводи, заслухавши учасників справи, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Як установили суди попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, 10 серпня 2010 року між Закритим акціонерним товариством «Октант» (далі - ЗАТ «Октант») [правонаступником якого є Товариства з обмеженою відповідальністю «Октант-центр», далі - ТОВ «Октант-центр») та ОСОБА_6 укладено договір

№ 11-АБ-58 про дольове інвестування у житлове будівництво.

Відповідно до умов договору ЗАТ «Октант» зобов`язалося збудувати і передати ОСОБА_6 у власність обумовлений об`єкт інвестування (квартира з терасою та балконом-лоджією), а ОСОБА_6 - здійснити фінансування капітальних вкладень в об`єкт (інвестувати), що буде збудований ТОВ «Октант» в майбутньому по обумовленій вартості; ОСОБА_6 може отримати відповідний об`єкт лише за умови інвестування у 100 % вартості цього об`єкта (пункти 1.1, 1.2 розділу 1 договору).

Пунктом 1.5 розділу 1 договору визначені характеристики об`єкта інвестування: адреса - АДРЕСА_2 ; будинок 10-14 поверховий, цегляний, індивідуальний проект; поверх - 11; загальна площа квартири - 69,5 кв. м; відкрита тераса - 48,4 кв. м; балкон-лоджія з допоміжною площею - 35,3 кв. м; загальна вартість складає 658 114 грн. Згідно з доповненням № 1 до договору від 20 серпня 2011 року № 11-АБ-58 загальна площа відкритої тераси збільшилась з 48,4 кв. м до 129,5 кв. м - на 81,1 кв. м, а загальна вартість тераси - 283 850 грн.

Пунктом 7.1 розділу 7 договору передбачено, що передача об`єкта у власність здійснюється ЗАТ «Октант» протягом одного місяця з моменту подачі йому забудовником документів про фактичне інвестування 100 % загальної наведеної площі конкретного об`єкта на відповідний час, що підтверджують його право на отримання загальної площі як цілісного майбутнього об`єкта, але не раніше запланованої дати передачі будинку під заселення.

1 жовтня 2011 року згідно з актом № 1 приймання-передачі незавершеного об`єкта будівництва - житлового багатоквартирного будинку по АДРЕСА_2 ЗАТ «Октант» передав, а ЖБК «Подільський край» прийняв у власність незавершене будівництво багатоквартирного житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , а саме будинок з фундаментом площею 13 705 кв. м, що відповідає проектній документації.

3 жовтня 2011 року відбулась державна реєстрація ЖБК «Подільський край».

2 жовтня 2015 року за заявою ЖБК «Подільський край» Департамент архітектури та земельних ресурсів Хмельницької міської ради зареєстрував декларацію про готовність об'єкта (житлового будинку з вбудовано-прибудованими магазинами по АДРЕСА_2 ) до експлуатації.

12 липня 2016 року ОСОБА_6 звернулася до державного реєстратора із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за реєстраційним номером 17627788 для проведення державної реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_2 . До заяви додала: договір

№ 11-АБ-58 про дольове інвестування у житлове будівництво від 10 серпня 2010 року з доповненням № 1 від 20 серпня 2011 року; довідку ВАТ «Октант-центр» від 30 серпня 2013 року № 222 про 100 % оплату вартості квартири; довідку голови правління ЖБК «Подільський край» від 13 лютого 2013 року № 24 про те, що ОСОБА_6 є засновником-членом ЖБК «Подільський край»; технічний паспорт на квартиру АДРЕСА_2 ; акт № 1 приймання-передачі незавершеного об`єкта будівництва - житлового багатоквартирного будинку по АДРЕСА_2 від 1 жовтня 2011 року; квитанції від 23 грудня 2014 року № 38 про сплату орендної плати за землю та копії реєстру ЖБК «Подільський край».

Розглянувши подані документи, державний реєстратор 15 липня 2016 року прийняла рішення № 30483972 про реєстрацію за ОСОБА_6 права власності на квартиру АДРЕСА_2 .

Не погоджуючись з цим рішенням державного реєстратора, позивач звернувся до суду із вказаним адміністративним позовом.

Розглядаючи справу по суті заявлених позовних вимог, суди першої та апеляційної інстанцій керувалися тим, що спір у цій справі є публічно-правовим та належить до юрисдикції адміністративних судів.

Проте такий висновок не ґрунтується на правильному застосуванні норм процесуального права.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Згідно із частиною другою статті 2 КАС (тут і далі - у редакції, чинній на час вирішення цієї справи судами попередніх інстанцій) до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Пункт 1 частини першої статті 3 КАС справою адміністративної юрисдикції визнавав публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб`єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини другої статті 4 КАС юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Пунктом 1 частини другої статті 17 КАС визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Ужитий у цій процесуальній нормі термін «суб`єкт владних повноважень» позначає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб`єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини першої статті 3 КАС).

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Наведені норми узгоджуються з положеннями статей 2, 4 та 19 чинного КАС, якими визначено завдання та основні засади адміністративного судочинства, зміст публічно-правового спору та справи, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів.

Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу (як правило майнового) конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

Стаття 15 Цивільного кодексу України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

З огляду на наведені вище нормативні положення не можна вважати публічно-правовим спір між органом державної влади та/або органом місцевого самоврядування (суб`єктом владних повноважень) як суб`єктом публічного права та суб`єктом приватного права - фізичною чи юридичною особою, в якому управлінські дії суб`єкта владних повноважень спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав фізичної чи юридичної особи. У такому випадку це спір про право цивільне, незважаючи на те що у спорі бере участь суб`єкт публічного права, а спірні правовідносини врегульовано нормами цивільного та адміністративного права.

Як убачається з матеріалів справи, ЖБК «Подільський край» оскаржує правомірність набуття ОСОБА_6 прав на зазначену квартиру ще до проведення державним реєстратором реєстрації права власності на квартиру, оспорюючи законність первинного договору, на основі якого виникли відносини інвестування в будівництво, та законність платіжних документів, поданих третьою особою.

Тобто предметом спору у цій справі є визнання права власності на нерухоме майно, оскільки зазначені позовні вимоги приводять до вирішення питання про право власності на це нерухоме майно.

Отже, спірні правовідносини у справі пов'язані з необхідністю захисту права на об`єкт нерухомого майна, тобто права цивільного, тому позов у справі не підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства.

З наведеного можна зробити висновок про те, що правовідносини, що склалися між сторонами, є цивільно-правовими та не можуть бути предметом спору в адміністративному процесі, оскільки в цьому випадку є спір про право цивільне, а саме про визнання прав, свобод та інтересів, що виникають із житлових відносин.

Та обставина, що відповідачем у справі є суб`єкт владних повноважень, не змінює правову природу спірних правовідносин та не робить цей спір публічно-правовим, оскільки вимоги позивача не стосуються захисту його прав, свобод та інтересів у сфері публічно-правових відносин.

Визнання незаконним та скасування зазначеного вище рішення відповідача впливає на права третьої особи, а тому в цьому випадку існує спір про право, що, у свою чергу, унеможливлює його розгляд в порядку адміністративного судочинства.

Отже, якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, спричинених рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов`язаний з реалізацією майнових або особистих немайнових інтересів особи, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту її цивільних прав та інтересів.

Таким чином, розгляду адміністративними судами підлягають спори, що мають в основі публічно-правовий характер, тобто випливають із владно-розпорядчих функцій або виконавчо-розпорядчої діяльності публічних органів. Якщо в результаті прийняття рішення особа набуває речового права на об`єкт нерухомого майна, то спір стосується цивільного права і підлягає розгляду в порядку цивільного чи господарського судочинства залежно від суб`єктного складу сторін спору.

Зазначена вище правова позиція відповідає висновкам Великої Палати Верховного Суду, викладеним, зокрема, у постановах від 21 листопада 2018 року у справі № 813/1362/16, 28 листопада 2018 року у справі № 825/642/18, 29 січня 2019 року у справі № 803/1589/17 під час розгляду спорів у подібних правовідносинах.

При цьому визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі з обов`язком суб`єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій, бездіяльності чи рішень, на відміну від визначального принципу цивільного судочинства, який полягає у змагальності сторін. Суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися «судом, встановленим законом» у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції.

За нормами частини третьої статті 3 КАС провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку повністю або частково і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі у відповідній частині з підстав, установлених статтями 238, 240 КАС. Порушення правил юрисдикції адміністративних судів, визначених статтею 19 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів касаційної скарги (стаття 354 КАС).

Пунктом 5 частини першої статті 349 цього ж Кодексу передбачено, що суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і закрити провадження у справі.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 238 КАС суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Отже, постанови Хмельницького окружного адміністративного суду від 17 березня 2017 року та Вінницького апеляційного адміністративного суду від 30 травня 2017 року підлягають скасуванню із закриттям провадження у справі.

Ураховуючи викладене та керуючись статтями 341, 345, 349, 354, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Велика Палата Верховного Суду

ПОСТАНОВИЛА:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити частково.

2. Постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 17 березня 2017 року та постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 30 травня 2017 року скасувати, провадження у справі закрити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя В. С. КнязєвСуддя-доповідач О. Б. Прокопенко Судді: Н. О. Антонюк Н. П. Лященко С. В. Бакуліна Л. І. Рогач В. В. Британчук І. В. Саприкіна О. С . Золотніков О. М . Ситнік О. Р . Кібенко В. Ю. Уркевич Л. М. Лобойко О. Г. Яновська