Історія справи

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 червня 2025 року

м. Київ

справа № 990/258/24

провадження № 11-192заі25

Велика Палата Верховного Суду у складі:

судді-доповідачки Усенко Є. А.,

суддів Банаська О. О., Булейко О. Л., Воробйової І. А., Єленіної Ж. М., Ємця А. А., Кишакевича Л. Ю., Короля В. В., Кривенди О. В., Мазура М. В., Мартєва С. Ю., Погрібного С. О., Стрелець Т. Г., Ступак О. В., Ткача І. В., Уркевича В. Ю., Шевцової Н. В.,

розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя про визнання неправомірною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, апеляційне провадження в якій відкрито за апеляційною скаргою Вищої ради правосуддя на рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 02.04.2025 (головуюча суддя Васильєва І. А., судді Гімон М. М., Хохуляк В. В., Юрченко В. П., Яковенко М. М.),

У С Т А Н О В И Л А:

1. Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування

1.1. ОСОБА_1 звернувся до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду (далі - Касаційний адміністративний суд) як суду першої інстанції з позовною заявою до Вищої ради правосуддя (далі - ВРП, Рада), у якій просив:

- визнати неправомірною бездіяльність ВРП щодо розгляду його заяви від 04.04.2024 про скасування його відсторонення від посади судді;

- зобов`язати ВРП розглянути по суті його, ОСОБА_1 , заяву про скасування відсторонення від посади судді Чаплинського районного суду Херсонської області, відрядженого до Любашівського районного суду Одеської області.

1.2. На обґрунтування позову зазначив, що його, ОСОБА_1 , рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 16.10.2012 № 24/вп-12 відсторонено від посади судді Чаплинського районного суду Херсонської області відповідно до статей 48, 91 Закону України від 07.07.2010 № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон № 2453-VI; втратив чинність на підставі Закону України від 02.06.2016 № 1402-VIII «Про судоустрій і статус судді» (далі - Закон № 1402-VIII), крім положень, зазначених у пункті 7 розділу XII Закону № 1402-VIII) та статті 147 Кримінально-процесуального кодексу України 1960 року (далі - КПК 1960 року; втратив чинність згідно із Законом № 4651-VI від 13.04.2012) без визначення строку відсторонення.

1.3. Зазначає, що за такий тривалий час його відсторонення обставини, які могли бути підставою для цього, зокрема щодо можливого впливу на свідків, спотворення доказів, остаточно відпали з огляду на те, що свідки, які підлягали допиту у кримінальній справі, проживають на тимчасово окупованій території. Там же знаходяться усі речі та документи, доступ до яких він міг мати, виконуючи обов`язки судді у відповідному суді. Внаслідок докорінної зміни обставин, які слугували підставою для відсторонення його від посади судді, відпала потреба у подальшому застосуванні такого заходу забезпечення кримінального провадження. До того ж будь-які процесуальні дії в кримінальному провадженні, в якому йому пред`явлено обвинувачення, не вчиняються з березня 2013 року.

1.4. Вказує, що у зв`язку зі зміною обставин, що мали місце під час відсторонення його від здійснення правосуддя, він 04.04.2024 звернувся до ВРП із заявою про скасування відсторонення. Однак ВРП його заяву не розглянула по суті, обмежившись повідомленням листом від 05.07.2024 за підписом Голови ВРП про відсутність повноважень щодо скасування відсторонення від посади судді.

1.5. Позивач стверджує, що ВРП самоусунулася від розгляду його заяви, порушила норми статті 65 Закону України від 21.12.2016 № 1798-VIII «Про Вищу раду правосуддя» (далі - Закон № 1798-VIII), оскільки його заява не була розглянута повноважним пленарним складом ВРП, а в листі від 05.07.2024 не наведено визначених законом підстав або мотивів, з яких у задоволенні заяви відмовлено.

2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції

2.1. Касаційний адміністративний суд рішенням від 02.04.2025 позов задовольнив частково: зобов`язав ВРП розглянути по суті заяву ОСОБА_1 про скасування відсторонення від посади судді Чаплинського районного суду Херсонської області, відрядженого до Любашівського районного суду Одеської області; в іншій частині позовних вимог відмовив.

2.2. Суд першої інстанції виходив з того, що ситуація позивача є винятковою, зважаючи на те, що позивача відсторонено від здійснення правосуддя у 2012 році на строк до ухвалення вироку або закриття кримінальної справи. Разом з тим кримінальна справа стосовно позивача, яка знаходилася на розгляді Джанкойського міськрайонного суду Автономної Республіки Крим, після незаконної анексіїї Криму російською федерацією у квітні 2014 року на розгляд відповідного суду не передавалася, кримінальне провадження не відновлено, що спричинило для позивача стан правової невизначеності впродовж тривалого часу.

2.3. Зазначивши, що відсторонення судді від здійснення правосуддя віднесено Законом № 1798-VIII до компетенції ВРП як колегіального органу, Касаційний адміністративний суд виснував, що, хоча законодавством прямо й не передбачено розгляд ВРП заяв про скасування відсторонення судді від посади, це питання, як таке, що стосується кар`єри судді, входить у сферу її (ВРП) повноважень. Для захисту прав позивача у сфері публічно-правових відносин саме ВРП є тим органом, який повинен розглянути по суті його заяву, а, відповідаючи на заяву листом від 05.07.2024 № 21636/0/9-24 за підписом Голови ВРП, Рада діяла не в порядку та не у спосіб, установлений законом.

3. Короткий зміст апеляційної скарги

3.1. ВРП не погодилась із рішенням Касаційного адміністративного суду від 02.04.2025, подала апеляційну скаргу, у якій просить це рішення скасувати та ухвалити нове про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 .

3.2. Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, ВРП зазначає, що, відповідаючи на заяву позивача листом від 05.07.2024 № 21636/0/9-24, Рада діяла в межах наданих повноважень. Відповідно до статті 3, глави 8 «Тимчасове відсторонення судді від здійснення правосуддя» Закону № 1798-VIII ВРП не має повноважень щодо скасування відсторонення від посади судді у зв`язку із притягненням до кримінальної відповідальності. Висновок же Касаційного адміністративного суду в рішенні від 02.04.2025, що перелік повноважень ВРП не є вичерпним, не ґрунтується на нормах права, оскільки повноваження ВРП визначені статтею 131 Конституції України, Законом № 1798-VIII, Законом № 1402-VIII та не підлягають розширеному тлумаченню.

3.3. ВРП доводить, що повноваження ухвалювати рішення щодо тимчасового відсторонення судді від здійснення правосуддя у зв`язку з пред`явленням судді обвинувачення у кримінальному провадженні не означає одночасно повноваження щодо скасування відповідного рішення. Конституція України, закони № 1798-VIII та № 1402-VIII не містять норм, які б прямо надавали ВРП повноваження розглядати заяви суддів про скасування тимчасового відсторонення від здійснення правосуддя.

4. Позиція позивача щодо апеляційної скарги ВРП

4.1. ОСОБА_1 у відзиві на апеляційну скаргу ВРП не погоджується з наведеними в ній доводами, стверджує, що вони не спростовують правильності висновків Касаційного адміністративного суду в рішенні від 02.04.2025 про підставу для часткового задоволення позовних вимог, законності та обґрунтованості цього рішення.

4.2. Наголошуючи, що в площині діяльності ВРП знаходяться повноваження щодо розгляду питання як про відсторонення судді від посади, так і про скасування такого відсторонення, позивач зазначає, що відповідач належним чином не перевірив вказані ним у заяві від 04.04.2024 підстави для скасування відсторонення його від здійснення правосуддя, не надав належного обґрунтування відмови в задоволенні заяви та не ухвалив рішення, яке він ( ОСОБА_1 ), у разі своєї незгоди, зміг би оскаржити до суду.

4.3. ОСОБА_1 доводить до відому, що 22.01.2025 звернувся до Деснянського районного суду міста Києва із заявою про відновлення втраченого судового провадження, закриття кримінальної справи, скасування запобіжного заходу у справі за його обвинуваченням у вчиненні злочину, передбаченого частиною третьою статті 368 Кримінального кодексу України (далі - КК). Однак Деснянський районний суд міста Києва ухвалою від 10.02.2025 (набрала законної сили з 17.03.2025) у справі № 754/1201/25 закрив провадження за недостатністю зібраних матеріалів для відновлення матеріалів втраченого кримінального провадження.

5. Рух апеляційної скарги

5.1. Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 24.04.2025 відкрила апеляційне провадження за апеляційною скаргою ВРП, а ухвалою від 15.05.2025 призначила справу до апеляційного розгляду без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження).

6. Обставини справи, установлені судом

6.1. Указом Президента України від 21.05.2007 № 432/2007 ОСОБА_1 був призначений на посаду судді Чаплинського районного суду Херсонської області строком на п`ять років, а Постановою Верховної Ради України від 17.05.2012 № 4736-VІ - на цю ж посаду безстроково.

6.2. 16.10.2012 Вища кваліфікаційна комісія суддів України на підставі постанови Генерального прокурора України, статтей 48, 91 Закону № 2453-VI, частини четвертої статті 147 КПК 1960 року ухвалила рішення № 24/вп-12 про відсторонення ОСОБА_1 від посади судді Чаплинського районного суду Херсонської області у зв`язку з притягненням його до кримінальної відповідальності до вирішення кримінальної справи у встановленому законом порядку. У рішенні зазначено, що 05.09.2012 ОСОБА_1 пред`явлено обвинувачення у вчиненні злочину, передбаченого частиною третьою статті 368 КК.

6.3. За результатами досудового розслідування матеріали кримінального провадження № 49-3572 направлено до Джанкойського міськрайонного суду Автономної Республіки Крим 12.11.2012 для розгляду; справі присвоєно єдиний унікальний номер 105/697/12. Відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру судових рішень (далі - ЄДРСР) останнє судове засідання в цій справі було призначене на 15.03.2013. Інформації про закінчення та результат судового розгляду справи в ЄДРСР немає.

6.4. Рішенням Голови Верховного Суду від 05.07.2022 № 252/0/149-22 суддя Чаплинського районного суду Херсонської області ОСОБА_1. відряджений до Любашівського районного суду Одеської області (у зв`язку з введенням з 24.02.2022 в Україні воєнного стану внаслідок вторгнення російської федерації на територію України).

6.5. Наказом голови Любашівського районного суду Одеської області від 26.07.2022 № 2о/с ОСОБА_1 прийнятий до штату цього суду.

6.6. Розпорядженням Голови Верховного Суду від 05.07.2022 № 35/0/9-22 змінено територіальну підсудність кримінальних справ, які були підсудні Джанкойському міськрайонному суду Автономної Республіки Крим, та визначено, що всі кримінальні справи цього суду підсудні Деснянському районному суду міста Києва з липня 2022 року.

6.7. Листом Деснянського районного суду міста Києва від 15.03.2024 № 10/60/2024 позивача повідомлено, що кримінальна справа № 105/697/12 за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого частиною третьою статті 368 КК, до Деснянського районного суду міста Києва не надходила.

6.8. 04.04.2024 ОСОБА_1 звернувся із заявою до ВРП, в якій просив скасувати відсторонення його від посади Чаплинського районного суду Херсонської області, відрядженого до Любашівського районного суду Одеської області.

6.9. Листом від 05.07.2024 № 21636/0/9-24 за підписом Голови ВРП позивача повідомлено, що порядок розгляду ВРП клопотань про тимчасове відсторонення судді від здійснення правосуддя у зв`язку з притягненням до кримінальної відповідальності регулюються главою 20 Регламенту Вищої ради правосуддя, затвердженого рішенням ВРП від 24.01.2017 № 52/0/15-17 (у редакції рішення ВРП від 21.11.2023 № 1068/0/15-23); ВРП діє виключно в межах повноважень, визначених статтею 131 Конституції України та статтею 3 Закону № 1798-VIII, до яких не належить скасування відсторонення від посади судді у зв`язку з притягненням до кримінальної відповідальності.

7. Норми права, які регулюють спірні правовідносини, та висновки Великої Палати Верховного Суду щодо їх застосування у цій справі

7.1. Заслухавши суддю-доповідачку, дослідивши матеріали справи та наведені в апеляційній скарзі та відзиві на неї доводи, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

7.2. Статтею 19 Конституції України встановлені вимоги щодо діяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, а саме вони зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

7.3. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб (стаття 55 Конституції України).

7.4. Згідно з пунктом 4 частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку (частина друга статті 2 КАС).

7.5. ОСОБА_1 , звертаючись до суду з адміністративним позовом, просить захистити його право на те, щоб його заява про скасування відсторонення його від посади судді була розглянута ВРП як колегіальним органом, повноваження якого стосуються суддівської кар`єри, за повного і всебічного встановлення обставин, про які йдеться в заяві, та з наданням належної правової оцінки його доводам, зокрема що судове рішення у кримінальному провадженні щодо нього не ухвалено з 2012 року, а підстави відсторонення його від здійснення правосуддя відпали.

7.6. Тобто позовні вимоги ОСОБА_1 лежать у площині дотримання процедури розгляду його заяви, як елемента порядку, в якому відповідно до закону мала б діяти ВРП щодо розгляду заяви позивача.

7.7. Частиною першою статті 1 Закону № 1798-VIII визначено, що ВРП є колегіальним, незалежним конституційним органом державної влади та суддівського врядування, який діє в Україні на постійній основі для забезпечення незалежності судової влади, її функціонування на засадах відповідальності, підзвітності перед суспільством, формування доброчесного та високопрофесійного корпусу суддів, додержання норм Конституції і законів України, а також професійної етики в діяльності суддів і прокурорів.

7.8. Повноваження ВРП встановлені статтею 131 Конституції України, частиною першою статті 3 Закону № 1798-VIII, Законом № 1402-VIII, серед яких - ухвалення рішення про тимчасове відсторонення судді від здійснення правосуддя.

7.9. Згідно із частиною п`ятою статті 49 Закону № 1402-VІІІ (у редакції, чинній на дату звернення позивача до ВРП із заявою; далі - так само) суддя може бути тимчасово відсторонений від здійснення правосуддя на строк не більше двох місяців у зв`язку з притягненням до кримінальної відповідальності на підставі вмотивованого клопотання Генерального прокурора або його заступника в порядку, встановленому законом. Рішення про тимчасове відсторонення судді від здійснення правосуддя ухвалюється ВРП.

Продовження строку тимчасового відсторонення судді від здійснення правосуддя у зв`язку з притягненням до кримінальної відповідальності здійснюється в тому ж порядку на строк не більше двох місяців. Клопотання про продовження строку такого відсторонення судді від здійснення правосуддя подається Генеральним прокурором або його заступником не пізніше десяти днів до закінчення строку, на який суддю було відсторонено. Вимоги до клопотання про тимчасове відсторонення судді від здійснення правосуддя у зв`язку з притягненням до кримінальної відповідальності встановлюються процесуальним законом (частина шоста цієї ж статті).

7.10. Відповідно до частини першої статті 63 Закону № 1798-VIII тимчасове відсторонення судді від здійснення правосуддя у зв`язку з притягненням до кримінальної відповідальності здійснюється ВРП на строк не більше двох місяців на підставі вмотивованого клопотання Генерального прокурора або його заступника, а стосовно судді Вищого антикорупційного суду на підставі вмотивованого клопотання Генерального прокурора (виконувача обов`язків Генерального прокурора). На стадії судового провадження строк відсторонення встановлюється до набрання законної сили вироком суду або закриття кримінального провадження.

Клопотання про тимчасове відсторонення судді від здійснення правосуддя у зв`язку з притягненням до кримінальної відповідальності подається до ВРП стосовно судді, який є підозрюваним, обвинувачуваним (підсудним), на будь-якій стадії кримінального провадження (частина друга цієї статті).

7.11. Нормами статті 64 Закону № 1798-VIII встановлено процедуру, підстави та строк продовження тимчасового відсторонення судді від здійснення правосуддя у зв`язку з притягненням до кримінальної відповідальності. Положення цих норм співзвучні з відповідними нормами Закону № 1402-VІІІ.

7.12. Наведені норми дають підстави для висновку, що повноваження щодо тимчасового відсторонення судді від здійснення правосуддя у зв`язку з притягненням до кримінальної відповідальності, продовження строку тимчасового відсторонення є виключною компетенцією ВРП, яка лежить у площині компетенції цього конституційного органу державної влади та суддівського самоврядування щодо забезпечення незалежності судової влади (відповідно до статусу ВРП, визначеного частиною першою статті 1 Закону № 1798-VIII).

7.13. Конституцією та законами України (Законом № 1798-VIII та Законом № 1402-VІІІ) прямо не передбачено повноваження ВРП щодо скасування відсторонення судді від посади. Однак саме в компетенції ВРП як органу, до виключної компетенції якого належить вирішення питання про відсторонення судді, знаходиться й розгляд по суті заяви позивача, оскільки питання відсторонення судді від здійснення правосуддя насамперед пов`язане з кар`єрою судді, вирішення якого входить саме до повноважень ВРП.

7.14. Велика Палата Верховного Суду ще більше переконується у такому висновку, зважаючи на обставини цієї справи.

7.15. Так, позивач уже тривалий час відсторонений від посади судді (понад 13 років), а матеріали кримінального провадження стосовно нього втрачені, про що свідчать докази у справі: лист Деснянського районного суду міста Києва від 15.03.2024 № 10/60/2024 про те, що кримінальна справа № 105/697/12, яка перебувала на розгляді Джанкойського міськрайонного суду Автономної Республіки Крим, не надходила; лист Офісу Генерального прокурора від 26.03.2024 № 31/5-34494-24, відповідно до якого даних щодо надходження матеріалів кримінальної справи № 49-3572 (кримінального провадження) в системі електронного документообігу Офісу Генерального прокурора не зареєстровано; лист прокуратури Автономної Республіки Крим та міста Севастополя від 19.03.2024 № 31-198вих-24, яким позивача повідомлено про відсутність будь-яких матеріалів щодо нього.

7.16. Відповідно до інформації з ЄДРСР останній процесуальний документ у кримінальному провадженні № 49-3572 (справа № 105/697/12) ухвалено 28.02.2013 (ухвала Джанкойського міськрайонного суду Автономної Республіки Крим про відкладення розгляду справи від 28.02.2013). Після цього в ЄДРСР відсутня інформація про ухвалення судом (Джанкойським міськрайонним судом Автономної Республіки Крим чи іншим судом) судового рішення за результатами розгляду зазначеної кримінальної справи.

7.17. До того ж ухвалою Деснянського районного суду міста Києва від 10.02.2025 (набрала законної сили з 17.03.2025) у справі № 754/1201/25 закрито провадження за заявою ОСОБА_1 про відновлення втрачених матеріалів кримінального провадження за недостатністю зібраних матеріалів для точного відновлення матеріалів втраченого кримінального провадження.

7.18. Пунктом 1 статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) гарантовано, що кожен має право, зокрема, на повагу до свого приватного життя.

7.19. Згідно з прецедентною практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ, Суд) поняття «приватне життя» не виключає відносин професійного або ділового характеру, оскільки саме у межах трудової діяльності більшість людей мають значну можливість розвивати стосунки з навколишнім світом (див. mutatis mutandis рішення від 16.12.1992 у справі «Німіц проти Німеччини» (Niemietz v. Germany, заява № 13710/88, § 29). Обмеження, накладені на доступ до професії, визнані Судом такими, що впливають на приватне життя (див. mutatis mutandis рішення від 27.07.2004 у справі «Сідабрас та Джяутас проти Литви» (Sidabras and Dziautas v Lithuania), заяви № 55480/00 та № 59330/00, § 47).

7.20. У рішенні від 10.10.2023 у справі «Пенгезов проти Болгарії» (заява № 66292/14) [заява стосувалась тимчасового відсторонення заявника, який був суддею та головою апеляційного суду, від виконання своїх посадових обов`язків у зв`язку з пред`явленням йому обвинувачення у вчиненні правопорушень, ймовірно, під час виконання своїх повноважень] ЄСПЛ аналізував, чи такий захід (зупинення повноважень судді на строк приблизно два з половиною роки на підставі відкритого проти нього кримінального провадження) мав серйозні наслідки на складові елементи приватного життя заявника таким чином, щоб дати підстави для застосування статті 8 Конвенції.

Зауваживши, що наслідком було позбавлення заявника заробітної плати протягом строку зупинення його повноважень (тобто протягом приблизно двох з половиною років), Суд визнав, що, зважаючи на тривалість у часі, це обов`язково мало вплив на його приватне життя, а щодо можливості налагоджувати та підтримувати відносини з іншими особами вказав, що зупинення повноважень заявника завадило йому протягом досить тривалого періоду виконувати свої службові обов`язки судді, розвиватися у професійному середовищі та реалізовувати власні амбіції з професійного та персонального розвитку і що є підстави вважати, що такий захід також міг завдати шкоди його професійній репутації (як приклад своєї практики ЄСПЛ зазначив при цьому рішення від 22.10.2022 у справі «Ющишин проти Польщі» (Juszczyszyn c. Pologne), заява № 35599/20, пункт 235; рішення від 25.09.2018 у справі «Денісов проти України» [ВП] (Denisov v. Ukraine) [GC], заява № 76639/11, пункти 125, 126).

У підсумку, зважаючи на характер та тривалість заходу із зупинення повноважень, застосованого до заявника, та на негативні наслідки на різні аспекти його приватного життя, вказані вище, ЄСПЛ дійшов висновку, що поріг серйозності, необхідний для застосування статті 8 Конвенції, було досягнуто.

7.21. Керуючись такими настановами ЄСПЛ в силу норми статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», Велика Палата Верховного Суду доходить висновку, що ВРП повинна розглянути заяву ОСОБА_1 по суті, оскільки питання, про яке в ній йдеться, безпосередньо стосується його права на приватне життя, гарантоване статтею 8 Конвенції, в аспекті доступу до обраної професії. Це, у свою чергу, обумовлює розгляд заяви позивача у процедурі пленарного засідання із встановленням та оцінкою всіх обставин, які мають значення для її вирішення, що вимагається законом в контексті вимоги щодо обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень. Довід ВРП, що функціонуючою автоматизованою системою документообігу не передбачено розподіл такого роду заяв, як заява позивача, між членами ВРП з подальшим внесенням на розгляд у пленарному засіданні, Велика Палата відхиляє як такий, що не стосується повноважень ВРП щодо професійної кар`єри судді.

7.22. Беручи до уваги наведене, Велика Палата Верховного Суду визнає, що суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального права до встановлених у справі обставин та обґрунтовано задовольнив позов ОСОБА_1 , зобов`язавши ВРП розглянути його заяву від 04.04.2024 по суті.

7.23. Рішення Касаційного адміністративного суду від 02.04.2025 відповідає вимогам статті 242 КАС щодо законності та обґрунтованості судового рішення, а доводи, наведені відповідачем в апеляційній скарзі, не спростовують висновків суду першої інстанції в цьому рішенні, не містять підстав для його зміни чи скасування.

8. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

8.1. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 315 КАС за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

8.2. На підставі частини першої статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

8.3. Рішення Касаційного адміністративного суду від 02.04.2025 відповідає вимогам статті 242 КАС щодо законності та обґрунтованості судового рішення, а доводи, наведені відповідачем в апеляційній скарзі, не спростовують висновків суду першої інстанції в цьому рішенні, не містять підстав для його зміни чи скасування. Відтак апеляційна скарга ВРП задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 242 266 308 311 315 316 322 325 Кодексу адміністративного судочинства України, Велика Палата Верховного Суду

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Вищої ради правосуддя залишити без задоволення.

Рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 02.04.2025 у справі № 990/258/24 залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідачка Є. А. Усенко

Судді: О. О. Банасько М. В. Мазур

О. Л. Булейко С. Ю. Мартєв

І. А. Воробйова С. О. Погрібний

Ж. М. Єленіна Т. Г. Стрелець

А. А. Ємець О. В. Ступак

Л. Ю. Кишакевич І. В. Ткач

В. В. Король В. Ю. Уркевич

О. В. Кривенда Н. В. Шевцова