ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 березня 2017 року Справа № 910/16220/16
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Вовка І.В. (головуючого, доповідача), Нєсвєтової Н.М., Стратієнко Л.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 на постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.01.2017 року у справі № 910/16220/16 за позовом комунального підприємства "Київський метрополітен" до фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 про виселення з орендованого майна та зобов'язання демонтувати тимчасові конструкції,
ВСТАНОВИВ:
У вересні 2016 року позивач звернувся до господарського суду міста Києва з позовною заявою про виселення відповідача з орендованого майна, а саме: з частини вестибюлю загальною площею 12 кв.м, що знаходиться за адресою станція метро "Лук'янівська", та зобов'язання у строк не пізніше 10 календарних днів з моменту набрання рішення суду законної сили демонтувати тимчасові огороджуючі конструкції, що належать відповідачу та знаходяться за адресою: станція метро "Лук'янівська", загальною площею 12 кв.м, у зв'язку з закінченням строку дії договору оренди.
Рішенням господарського суду міста Києва від 20.10.2016 року (суддя Пінчук В.І.) позов задоволено повністю.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 12.01.2017 року (судді: Калатай Н.Ф., Чорногуз М.Г., Жук Г.А.) зазначене рішення суду першої інстанції залишено без змін.
У касаційній скарзі відповідач вважає, що судами порушено норми матеріального та процесуального права, і тому просить прийняті ними судові рішення скасувати, у задоволені позову відмовити.
Відзив на касаційну скаргу від позивача до суду не надходив.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та прийняті в ній судові рішення, суд касаційної інстанції вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, що 01.06.2010 року позивач (орендодавець) та відповідач (орендар) уклали договір оренди № 48-У(Ор)-10, відповідно до умов якого орендодавець на підставі рішення Київради №917/2986 від 24.12.2009 року передає, а орендар приймає в оренду нерухоме майно (частину вестибюлю), що знаходиться за адресою: станція метро "Лук'янівська", для торгівлі непродовольчими товарами та фотопослуги.
Згідно з п. 2.1 Договору, об'єктом оренди є частина вестибюлю, визначена, відповідно до проектної документації, розробленої ДП "ПІ Укрметротунельпроект", огороджуючими конструкціями (кіоском) орендаря, загальної площею 12 кв.м, згідно з викопіюванням з Схем тимчасового розташування МАФ (ролетних конструкцій), що складає невід'ємну частину Договору.
Відповідно до п. 2.4 Договору об'єкт оренди належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва і знаходиться на балансі орендодавця.
01.06.2010 року сторонами Договору підписано акт приймання-передачі майна в оренду, за яким орендодавець передав, а орендар прийняв в орендне користування згідно з Договором частину вестибюлю, визначену відповідно до проектної документації, розробленої ДП "ПІ Укрметротунельпроект", станції метро "Лук'янівська", визначену тимчасовими огороджуючими конструкціями (кіоском) Орендаря, загальної площею 12 кв.м.
Додатковими угодами № 897 від 09.08.2010 року та № 978 від 01.12.2010 року, у зв'язку з капітальним ремонтом ескалаторів на станції метро "Лук'янівська", сторони погодили припинити дію Договору з 09.08.2010 року та поновити з 29.11.2010 року.
Згідно з п. 9.1 Договору, договір вступає в силу з моменту підписання його сторонами і відповідно до рішення Київради № 917/2986 від 24.12.2009 року діє з 01.06.2010 року до 31.05.2012 року (2 роки).
Звертаючись до суду з позовом, орендодавець послався на закінчення строку дії Договору, вимагаючи зобов'язати орендаря повернути позивачу орендоване майно, в той час як відповідач, з посиланням на те, що належним орендодавцем спірного майна, яким є Київська міська ради в особі Департаменту комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради, про відмову від Договору орендарю не повідомлялось, зазначив про те, що Договір, в силу приписів ч. 2 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", був продовжений на тих саме умовах і на той саме термін, що передбачені Договором.
Предметом даного судового розгляду є вимоги орендодавця про виселення орендаря з орендованого майна та зобов'язання останнього демонтувати тимчасові конструкції, що йому належать, у зв'язку з закінченням строку дії договору оренди.
Суди попередніх інстанцій задовольняючи позов про виселення орендаря з орендованого майна та зобов'язання демонтувати тимчасові конструкції, що йому належать, виходили з того, що укладений між сторонами договір оренди № 48-У(Ор)-10 від 01.06.2010 припинив свою дію у зв'язку із закінченням строку, на якій його було укладено, а відтак, відсутні правові підстави для продовження користування відповідачем спірним майном.
Згідно з ч. 1 ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Відповідно до ст. 3 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" відносини щодо оренди майна, що перебуває у комунальній власності, регулюються договором оренди, цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Враховуючи, що спірне майно відноситься до комунальної власності, відносини щодо його оренди регулюються, в тому числі, і Законом України "Про оренду державного та комунального майна".
Згідно з ч. 1 ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.
Частина 1 ст. 763 ЦК України встановлює, що договір найму укладається на строк, встановлений договором.
Договір оренди припиняється, зокрема, в разі закінчення строку, на який його було укладено (ст. 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна").
Частина 3 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" встановлює, що у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.
Як встановлено судом, сторони у Договорі погодили строк його дії з 01.06.2010 року до 31.05.2012 року (2 роки).
Враховуючи, що в матеріалах справи відсутні докази того, що в період з 01.06.2012 року по 30.06.2012 року позивач повідомляв відповідача про припинення або зміну умов Договору, останній, в порядку, встановленому ч.3 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", на тих саме умовах продовжив свою дію на строк з 01.06.2012 до 31.05.2014, та, з огляду на викладені вище обставини, в подальшому також продовжив свою дію на строк з 01.06.2014 року до 31.05.2016 року.
13.06.2016 року орендодавець направив на адресу орендаря лист № 525-нз від 13.06.2016 року, в якому, з посиланням на те, що строк дії Договору закінчився 31.05.2016 року, повідомив про відсутність намірів щодо продовження дії Договору та просив відповідно до п. 4.15 Договору після припинення його дії протягом 30-ти календарних днів передати спірне майно за актом приймання-передачі орендодавцю.
Доказом направлення вказаного листа відповідачу є копія фіскального чеку № 3247 від 13.06.2016 року та опису вкладення у цінний лист, які залучено до матеріалів справи (а.с. 22-23).
З он-лайн сервісу Укрпошти "Відстеження поштових пересилань" (http://services.ukrposhta.ua/bardcodesingle/OperationList.aspx?id=0305607098722) слідує, що вказаний лист 23.06.2016 року був вручений адресату особисто.
Тому, касаційна інстанція погоджується з висновком судів попередніх інстанцій щодо доведеності факту повідомлення орендаря у місячний термін після закінчення строку дії Договору про заперечення щодо продовження строку його дії.
Доводи орендаря про те, що повідомлення про припинення дії договору оренди не може вважатись належним доказом на підтвердження факту повідомлення орендаря про припинення дії Договору, оскільки вказаний лист підписаний заступником начальника ОСОБА_5, судом касаційної інстанції відхиляється, оскільки в матеріалах справи є копія довіреності № 1 від 11.01.2016 року (а.с.105) за підписом начальника позивача, відповідно до якої ОСОБА_5 в період з 01.01.2016 року по 31.01.2016 року уповноважено на представництво інтересів позивача з усіма правами наданими керівнику (начальнику) позивача. Посадовою інструкцією заступника начальника КП "Київський метрополітен" (п.3.1) передбачене, зокрема, право заступника начальника метрополітену вчиняти необхідні дії в інтересах метрополітену на підставі довіреності, наданої начальником метрополітену (а.с. 108).
Посилання відповідача на погодження постійною комісією Київради з питань власності продовжити строк дії оренди спірного майна також відхиляються, оскільки законодавством встановлений певний порядок внесення істотних змін до договору оренди, які набувають чинності з дати їх підписання, а відтак, сам лише факт погодження постійною комісією Київради з питань власності продовження строку дії оренди спірного майна не свідчить про внесення змін до Договору та волевиявлення орендодавця.
Доказів укладення відповідної додаткової угоди/нового договору оренди щодо спірного майна матеріали справи не містять, так само як не містять і доказів того, що Орендодавцем вживались відповідні дії щодо укладення такого договору, в тому числі і в судовому порядку.
Отже, доводи орендаря про те, що термін дії Договору мав би закінчитися лише 24.12.2016 року судом касаційної інстанції до уваги не приймаються, як безпідставні.
Згідно з ч. 1 ст. 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.
Відповідно до ч. 1 ст. 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди. Якщо орендар допустив погіршення стану орендованого майна або його загибель, він повинен відшкодувати орендодавцеві збитки, якщо не доведе, що погіршення або загибель майна сталися не з його вини.
Пунктом 7.5 Договору передбачено, що у разі закінчення строку дії договору або при його розірванні орендар зобов'язаний за актом приймання-передачі повернути об'єкт оренди орендодавцю у стані, в якому перебував об'єкт оренди на момент передачі його в оренду, з урахуванням всіх здійснених орендарем поліпшень, які неможливо відокремити від об'єкта оренди без заподіяння йому шкоди, з урахуванням зносу за період строку дії Договору оренди. В акті приймання-передачі зазначається технічний стан об'єкта оренди на дату повернення.
Орендар після припинення дії договору та у разі відмови у продовженні договору зобов'язаний протягом 30 календарних днів передати майно за актом приймання-передачі орендодавцю (ч. 1 п. 4.14 Договору).
Згідно зі ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Згідно з ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до п. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Таким чином, враховуючи припинення договору у зв'язку із закінченням його строку та відмову орендодавця в його продовженні, орендар зобов'язаний повернути орендодавцю об'єкт оренди, проте матеріали справи не містять доказів виконання орендарем вказаного обов'язку.
Помилковими є посилання відповідача на наявність підстав для зупинення провадження у даній справі до винесення рішення у справі за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 до Комунального підприємства "Київський метрополітен" про зобов'язання укласти договір, оскільки вона жодним чином не впливає на вирішення спору сторін у справі № 910/16220/16 по суті та не є з нею пов'язаною.
Доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів.
За таких обставин, оскаржені судові рішення є законними й обґрунтованими, і тому підлягають залишенню без змін, а касаційна скарга - без задоволення.
З огляду наведеного та керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111, 1211 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського Київського апеляційного господарського суду від 12.01.2017 року - без змін.
Поновити виконання рішення господарського суду міста Києва від 20.10.2016 року.
Головуючий суддя І.Вовк
Судді Н.Нєсвєтова
Л.Стратієнко