ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 березня 2017 року Справа № 905/2357/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Плюшка І.А. - головуючого,

Владимиренко С.В.,

Малетича М.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційні скарги Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк"

та Товариства з обмеженою відповідальністю "Шляхове будівництво "Альтком"

на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 06 лютого 2017 року

та на ухвалу господарського суду Донецької області від 16 січня 2017 року

у справі № 905/2357/15

господарського суду Донецької області

за позовом Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Шляхове будівництво"Альтком"

про стягнення 909 556 987,59 грн.

та за зустрічним

позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Шляхове будівництво "Альтком"

до Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк"

про визнання кредитного договору № 15-93/02-3/09 від 27 січня 2009 року недійсним

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Шляхове будівництво"Альтком"

про розстрочення виконання рішення господарського суду Донецької області від 17 травня 2016 року

за участю представників:

позивача: не з'явилися

відповідача: Уздемир А.І.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Донецької області від 17 травня 2016 року у даній справі № 905/2357/15, залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 26 жовтня 2016 року, яка була залишена без змін Постановою Вищого господарського суду України від 13 грудня 2016 року, первісний позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Шляхове будівництво "Альтком" на користь Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" 384 193 251,26 грн. заборгованості за кредитом, 76 070 263,75 грн. заборгованості за відсотками, 19 000,00 грн. заборгованості по комісії, 1 501,48 грн. пені за несвоєчасну сплату комісії, 740 225,54 грн. три проценти річних за відсотками, 3 269,02 грн. три проценти річних по комісійній винагороді, 5 378 037,28 грн. інфляційних втрат по відсотках, 910,00 грн. інфляційних втрат по комісійної винагороді та 93 685,07грн. судового збору.

Стягнуто з ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" на користь ТОВ "Шляхове будівництво "Альтком" 11 088,00 грн. за оплату судової експертизи.

В решті вимог відмовлено.

У задоволенні зустрічного позову відмовлено.

03 січня 2017 року відповідач (боржник) - Товариство з обмеженою відповідальністю "Шляхове будівництво "Альтком" звернулося до господарського суду Донецької області із заявою про розстрочку виконання рішення господарського суду Донецької області від 17 травня 2016 року у даній справі на 10 (десять) років по 2026 рік, в обґрунтування якої послався на тяжке фінансове становище підприємства, яке обумовлене наявністю значної заборгованості контрагентів перед товариством, недостатністю вільних обігових коштів для погашення всієї суми боргу одноразово, понесенням товариством збитків у зв'язку зі здійсненням господарсько-адміністративної діяльності в зоні проведення АТО, а також послався на необхідність мати грошові кошти для фінансування першочергових витрат, що забезпечують функціонування підприємства, та для продовження подальшої діяльності підприємства.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 16 січня 2017 року у справі № 905/2357/17 (суддя Уханьова О.О.), залишеною без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 06 лютого 2017 року (склад колегії суддів: Сгара Е.В. - головуючий, Дучал Н.М., Геза Т.Д.), заяву про розстрочення виконання судового рішення задоволено частково. Розстрочено виконання рішення господарського суду господарського суду Донецької області від 17 травня 2016 року у справі № 905/2357/15 на 48 місяців зі сплатою щомісячно 9 718 690,49 грн. починаючи з лютого 2017 року.

Суди попередніх інстанцій визнали доведеним існування у позивача обставин, які, за висновком судів, є винятковими в розумінні ст. 121 ГПК України і дають підстави для розстрочення виконання судового рішення, однак, врахувавши майнові інтереси позивача, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави, положення законодавства щодо обов'язкового виконання рішень господарського суду, які набрали законної сили, суди дійшли висновку про те, що розстрочення виконання судового рішення на 10 років, як заявлено відповідачем, може призвести до непропорційного порушення балансу майнових інтересів позивача, у зв'язку з чим заяву про розстрочення виконання рішення було задоволено частково на 48 місяців.

Не погодившись із зазначеними ухвалою місцевого та постановою апеляційного господарських судів, Товариство з обмеженою відповідальністю "Шляхове будівництво "Альтком" та Публічне акціонерне товариство "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" звернулись до Вищого господарського суду України з касаційними скаргами.

В касаційній скарзі Товариство з обмеженою відповідальністю "Шляхове будівництво "Альтком" просить скасувати ухвалу господарського суду Донецької області від 16 січня 2017 року та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 06 лютого 2017 року і прийняти нове рішення, яким задовольнити його заяву про розстрочку виконання рішення повністю і розстрочити виконання рішення господарського суду Донецької області від 17 травня 2016 року у даній справі до 2016 року згідно з наданим заявником графіком. В обґрунтування зазначених вимог заявник касаційної скарги посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права.

В касаційній скарзі Публічне акціонерне товариство "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" просить скасувати ухвалу господарського суду Донецької області від 16 січня 2017 року та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 06 лютого 2017 року, а заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Шляхове будівництво "Альтком" про розстрочення виконання судового рішення залишити без задоволення. В обґрунтування зазначених вимог заявник касаційної скарги посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення судами, дослідивши правильність застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 121 ГПК України, за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Відповідно до п.7.1.2. та п. 7.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" № 9 від 17 жовтня 2012 року, розстрочка означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частки також повинні визначатись господарським судом. При цьому слід мати на увазі, що розстрочка можлива при виконанні рішення, яке стосується предметів, що діляться (гроші, майно, не визначене індивідуальними ознаками; декілька індивідуально визначених речей тощо).

Згідно з п. 7.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" № 9 від 17 жовтня 2012 року підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або у встановлений господарським судом спосіб. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, рішення господарського суду Донецької області від 17 травня 2016 року у справі № 905/2357/15 боржником - Товариством з обмеженою відповідальністю "Шляхове будівництво "Альтком" не виконано.

Судами попередніх інстанцій на підставі наявних в матеріалах справи доказів встановлено обставини перебування відповідача у важкому фінансовому стані, яке утворилось внаслідок об'єктивних та незалежних від нього обставин.

Указом Президента України від 14 квітня 2014 року №405/2014 "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" запроваджено антитерористичну операцію на території України. Законом України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" визначений період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності зазначеним Указом Президента України та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

На час розгляду господарськими судами даної господарської справи антитерористична операція триває.

На виконання рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України", Закону України "Про боротьбу з тероризмом", керівником Антитерористичного центру при СБУ видано наказ №33/6/а від 07 жовтня 2014 року "Про визначення районів проведення антитерористичної операції та термінів її проведення", відповідно до якого районами проведення АТО визначені Донецька та Луганська області з терміном дії з 07 квітня 2014 року.

Розпорядженням КМУ України №1085-р від 7 листопада 2014 року затверджено перелік населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження та перелік населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення, до якого також увійшло місто Донецьк.

Судами встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Шляхове будівництво "Альтком" до лютого 2015 року було зареєстровано та здійснювало свою господарсько-адміністративну діяльність в місті Донецьку, мало свої господарські потужності в Донецькій області. За заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Шляхове будівництво "Альтком" про незаконне проникнення невідомих осіб з вогнепальною зброєю у приміщення, розташоване на третьому поверсі будівлі в м. Донецьк по вул. Куйбишева, 143, яким відповідач користувався на правах оренди, з вимогою до адміністрації підприємства передати їм у власність транспортні засоби, що знаходяться на балансі відповідача, а також за заявою товариства про незаконне захоплення його адміністративної будівлі (офісних приміщень), центральної бази та гаража за адресою: м. Донецьк, вул. Шахтарів Донбасу, 163 було порушено кримінальне провадження № 12014050000001327 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 341 Кримінального кодексу України.

У лютому 2015 року ТОВ "Шляхове будівництво "Альтком", яке здійснювало свою господарсько-адміністративну діяльність у місті Донецьку, у зв'язку з проведенням антитерористичної операції, здійснило переїзд товариства до м. Маріуполь про що свідчить відповідний витяг з ЄДРПОУ, згідно якого на теперішній час відповідач зареєстрований за адресою: 87525, Донецька область, м. Маріуполь, вул.Бахчиванджи, 2.

Судами також встановлено наявність у відповідача значної дебіторської заборгованості, яка не сплачується контрагентами відповідача, про що свідчать рішення господарського суду Донецької області про стягнення зі Служби автомобільних доріг у Донецькій області на користь товариства значних сум заборгованостей у справах № 905/2957/16, № 905/2959/16, № 905/2962/16, № 905/2968/16, № 905/2967/16, № 905/2954/16, № 905/2960/16, № 905/2969/16, а також акти звірки взаємних розрахунків, підписані відповідачем з ДП "Дирекція з капітального будівництва та реконструкції міжнародного аеропорту Донецьк" за договорами №1/12-10 від 07 грудня 2010 року та №02/07-12 від 26 липня 2012 року за період з 01 січня 2016 року по 25 березня 2016 року та з ДП "ДзБО до ЄВРО 2012 у м. Львові" за договором №2/2010 від 06 травня 2010 року за період з 01 серпня 2010 року по 11 квітня 2016 року,

Відповідно до балансів (звітів про фінансовий стан) ТОВ "Шляхове будівництво "Альтком" дебіторська заборгованість за продукцію, товари, роботи, послуги за 2014 рік на початок звітного періоду становила 364 977 000,00грн., на кінець звітного періоду 766 927 000,00грн.; за 2015 рік на початок звітного періоду становила 776 019 000,00грн., на кінець звітного періоду 1 490 465 000,00грн. Відповідно до балансу (звіту про фінансовий стан) ТОВ "Шляхове будівництво "Альтком" на 30 вересня 2016 року дебіторська заборгованість за продукцію, товари, роботи, послуги на початок звітного періоду становила 1 490 465 000,00грн., на кінець звітного періоду 2 166 467 000,00 грн.

Надавши оцінку зазначеним балансам (звітам про фінансовий стан), суди правильно встановили, що дебіторська заборгованість товариства з обмеженою відповідальністю "Шляхове будівництво "Альтком" постійно зростає, а останній вчиняє всі необхідні дії для її стягнення, що, як вірно зазначено судами, свідчить про можливість відповідача в майбутньому сплатити заборгованість позивачу.

Судами також встановлено, що згідно з бухгалтерською довідкою відповідачем у 2016 році перераховані обов'язкові платежі на загальну суму 84 163 149,89 грн., в т.ч.: 28 076 057,75 грн. - заробітна плата, 9 948 642,78 грн. - податок на доходи фізичних осіб, 872 892,34 грн. - військовий збір, 11 908 760,13 грн. - єдиний соціальний внесок.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що наявність у відповідача важкого фінансового становища, яке утворилось внаслідок об'єктивних, незалежних від відповідача обставин, зокрема внаслідок наявності значної дебіторської заборгованості контрагентів перед відповідачем та внаслідок захоплення значної частини майна невідомими особами у м. Донецьку і вимушеного переїзду підприємства до м. Маріуполь є доведеними та ускладнюють для відповідача негайне виконання судового рішення у даній справі.

Крім того суди обґрунтовано зазначили про те, що відповідач є великим роботодавцем та платником податків до бюджетів різних рівнів, а негайне виконання рішення суду спричинить для відповідача негативні наслідки в його господарсько-фінансовій діяльності, які можуть виявитися в затримці заробітної плати, в скороченні працівників підприємства, у відсутності можливості оплатити необхідні для роботи матеріали, сплатити бюджетні податки та ін., може призвести до зупинки підприємства та банкрутства ТОВ "Шляхове будівництво "Альтком" і як наслідок, унеможливить взагалі отримання банком коштів за рішенням суду по даній справі. Тобто, негайне виконання судового рішення може спричинити негативні наслідки не лише для боржника, але й для стягувача, оскільки останній у разі банкрутства боржника може не одержати одразу усю суму боргу, а повернення решти заборгованості для нього може затягнутися на невизначений строк. Суди правильно зазначили про те, що зміна терміну виконання рішення спрямована насамперед на задоволення вимог кредитора та збереження підприємства, а також на захист державних інтересів та інтересів суспільства.

При цьому, суди встановили та правильно взяли до уваги обставини укладення відповідачем численних контрактів та договорів з нерезидентами, які, за висновком судів, дозволять відповідачу в майбутньому виконати судове рішення у даній справі.

З огляду на викладене, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком судів попередніх інстанції про те, що зазначені вище обставини є винятковими в розумінні ст. 121 ГПК України і є підставами для розстрочення виконання судового рішення.

Разом з цим, суд першої інстанції, з яким погодився і апеляційний господарський суд, врахувавши майнові інтереси позивача, фінансовий стан як боржника, так і позивача, матеріальні інтереси сторін та інфляційні процеси в економіці держави, ступінь вини відповідача у виникненні спору, положення законодавства щодо обов'язкового виконання рішень господарського суду, які набрали законної сили, обставини, за яких судове рішення може бути виконаним заявником, та встановивши те, що відповідач має реальну можливість виконати судове рішення у коротший строк, ніж за 10 років, дійшов обґрунтованого висновку про те, що розстрочення виконання судового рішення на 10 років, як заявлено відповідачем, може призвести до непропорційного порушення балансу майнових інтересів позивача, у зв'язку з чим місцевий господарський суд правильно та обґрунтовано, з урахуванням інтересів і позивача, і відповідача у справі, задовольнив заяву про розстрочку виконання рішення частково, розстрочивши виконання судового рішення у даній справі на 4 роки (48 місяців) зі сплатою щомісячно платежів в сумі 9 718 690,49 грн. Наведеним спростовуються посилання позивача в касаційній скарзі на неврахування судами попередніх інстанцій його майнових інтересів.

Доводи викладені скаржниками в касаційних скаргах не спростовують правильних висновків судів попередніх інстанцій та не заслуговують на увагу, з огляду на те, що вони зводять до оцінки та встановлення обставин справи, що відповідно до ст. 111-7 ГПК України не є компетенцією суду касаційної інстанції.

З огляду на викладене, колегія суддів касаційної інстанції вважає, що оскаржувані позивачем та відповідачем ухвала господарського суду Донецької області від 16 січня 2017 року та постанова Донецького апеляційного господарського суду від 06 лютого 2017 року відповідають вимогам закону, а тому підстав для їх зміни чи скасування не вбачається. Посилання скаржників на порушення норм процесуального права під час винесення оскаржуваних ухвали та постанови не знайшли свого підтвердження, у зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування зазначених судових актів колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111, 11113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Шляхове будівництво "Альтком" та Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" залишити без задоволення.

2. Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 06 лютого 2017 року у справі № 905/2357/15 залишити без змін.

Головуючий І.А. Плюшко

Судді С.В. Владимиренко

М.М. Малетич