ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 липня 2016 року Справа № 917/1252/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Плюшка І.А. - головуючого,

Самусенко С.С.,

Татькова В.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну

скаргу Публічного акціонерного товариства "Полтаваобленерго"

на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 12 травня 2016 року

у справі № 917/1252/14

господарського суду Полтавської області

за позовом Публічного акціонерного товариства "Полтаваобленерго"

до Комунального підприємства "Благоустрій Кременчука"

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні

відповідача 1.Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг

2.Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг

про розірвання договору

за участю представників

позивача - Ставицька І.Б.

відповідача - Кінаш А.Г.

третіх осіб - 1. не з'явився

2. не з'явився

за участю - Мазур О.А.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Полтаваобленерго" звернулося до господарського суду з позовною заявою про розірвання договору оренди індивідуально визначеного майна №291, укладеного 01 березня 2001 року між Публічним акціонерним товариством "Полтаваобленерго" та Комунальним підприємством "Благоустрій Кременчука", з моменту подання позовної заяви.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 16 листопада 2015 року (з урахуванням ухвали від 25 листопада 2015 року про виправлення описки в даті рішення), (судді Гетя Н.Г., Киричук О.А., Іванко Л.А.) позов задоволено частково.

Розірвано договір оренди індивідуально визначеного майна №291, укладений 01 березня 2001 року між ПАТ "Полтаваобленерго" та КП "Благоустрій Кременчука" з моменту набрання рішенням законної сили.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 12 травня 2016 року (судді Шевель О.В., Крестьянінов О.О., Фоміна В.О.) рішення господарського суду Полтавської області від 16 листопада 2015 року (з урахуванням ухвали від 25 листопада 2015 року про виправлення описки в даті рішення) у справі №917/1252/14 скасовано. Прийнято нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з зазначеною постановою Публічне акціонерне товариство "Полтаваобленерго" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою в якій просить скасувати постанову Харківського апеляційного господарського суду від 12 травня 2016 року та залишити в силі рішення господарського суду Полтавської області від 16 листопада 2015 року.

В обґрунтування зазначених вимог заявник касаційної скарги посилається на неправильне застосування судом апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційних скарг, перевіривши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 01 березня 2001 року між орендодавцем, міським комунальним підприємством "Кременчукенерго" (в подальшому реорганізованим у КП "Благоустрій Кременчука", яке є відповідачем у даній справі) та орендарем, ВАТ "Полтаваобленерго" (в подальшому реорганізованим у ПАТ "Полтаваобленерго", яке є позивачем у даній справі), було укладено договір оренди індивідуально визначеного майна, що належить до комунальної власності, №291 із додатковими угодами, які є невід'ємною частиною зазначеного договору (т.1, а.с. 10 -13, т.2, а.с.94, зворотній бік) строком на 25 років, до 01 березня 2026 року включно.

Предметом договору є індивідуально визначене майно, що знаходиться на балансі комунального підприємства "Благоустрій Кременчука", а саме - тепломережі (т.2, а.с.89).

Відповідно до абз. 2 п. 1.1 договору, майно передавалося в оренду з метою забезпечення належного утримання та ефективної експлуатації об'єкта оренди, забезпечення безперебійного надання послуг з теплопостачання на необхідному рівні та необхідної якості бюджетним організаціям та населенню міста, погашення заборгованості міського бюджету за теплову енергію. Орендна плата за договором перераховується до міського бюджету (п.3.3 договору).

Пунктом 10.2 договору встановлено, що його умови зберігають силу протягом всього терміну цього договору, в тому числі, у випадках, коли після його укладення законодавством встановлено правила, що погіршують становище орендаря, а в частині зобов'язань орендаря щодо орендної плати - до виконання зобов'язань. Згідно з п. 10.3. договору, зміни і доповнення або розірвання цього договору допускаються за взаємною згодою сторін. Зміни та доповнення, що пропонуються внести, розглядаються протягом одного місяця з дати їх подання до розгляду іншою стороною.

Сторонами також визначено, що за ініціативою однієї зі сторін договір може бути розірвано рішенням арбітражного суду у випадках, передбачених чинним законодавством (п. 10.4. договору).

У червні 2014 року ПАТ "Полтаваобленерго" звернулося до господарського суду з позовом про розірвання зазначеного договору в порядку ст.652 ЦК України (із посиланням на істотну зміну обставин).

Рішенням суду від 16 листопада 2015 року (з урахуванням ухвали від 25 листопада 2015 року про виправлення описки в даті рішення) позов задоволено.

Судом першої інстанції до участі у справі не було залучено Кременчуцьку міську раду Полтавської області.

Кременчуцька міська рада Полтавської області звернулась до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій зазначила, що рішення суду першої інстанції стосується її прав та обов'язків, оскільки індивідуально визначене майно, що є предметом спірного договору, перебуває у комунальній власності територіальної громади м.Кременчука і користуватися та розпоряджатися вказаним майном КП "Благоустрій Кременчука" може лише з дозволу власника і уповноваженого органу.

Судом апеляційної інстанції зі Статуту відповідача (т.2, а.с.80) встановлено, що засновником та власником КП "Благоустрій Кременчука" є територіальна громада м.Кременчука в особі Кременчуцької міської ради Полтавської області (п.1.1. Статуту); КП "Благоустрій Кременчука" має право розпоряджатися закріпленим за ним майном, яке перебуває у комунальній власності міста та належить до основних засобів даного підприємства, тільки за рішенням власника (п.4.3 Статуту) та не має права продавати, передавати безкоштовно, обмінювати, передавати в оренду основні засоби: будівлі, споруди, приміщення, транспортні засоби без дозволу власника (п.4.5 Статуту).

Оскільки, майно, що є предметом спірного договору, належить до комунальної власності та закріплене за КП "Благоустрій Кременчука" на праві господарського відання відповідно до рішення Кременчуцької міської ради Полтавської області від 25 травня 2010 року (т.2, а.с.198), суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що на зазначено майно поширюється дія відповідних пунктів Статуту КП "Благоустрій Кременчука". Спірний договір від 01 березня 2001 року було затверджено рішенням Кременчуцької міської ради Полтавської області від 02 березня 2001 року №396, проект відповідного договору завізовано уповноваженою особою виконкому Кременчуцької міської ради (т.2, а.с. 96 - 105).

Спірний договір було укладено з відома та дозволу територіальної громади м.Кременчука в особі Кременчуцької міської ради Полтавської області, яка є власником майна, що є предметом спірного договору, а також засновником та власником КП "Благоустрій Кременчука" (орендодавця за договором). Відповідно, інтереси власника має бути враховано також і при вирішенні питання щодо розірвання договору.

Договором передбачено перерахування орендної плати за договором до міського бюджету, в якості мети договору (в числі інших пунктів) визначено погашення заборгованості міського бюджету за теплову енергію. Відповідно до рішення Кременчуцької міської ради Полтавської області від 25 грудня 2012 року (т.2, а.с.197) починаючи з 01 січня 2013 року кошти, отримані від оренди теплових мереж, залишалися у розпорядженні КП "Благоустрій Кременчука". Однак суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що ці обставини не змінюють правовідносин сторін, оскільки право власності як на майно, що є предметом договору, так і на кошти, отримані від його оренди, залишилося за Кременчуцькою міською радою Полтавської області.

Суд апеляційної інстанції зазначив, що зміна прав і обов'язків сторін (орендодавця та орендаря) за договором (у тому числі - і розірвання договору) впливає на майнові права та інтереси територіальної громади м.Кременчука в особі Кременчуцької міської ради Полтавської області, зокрема - щодо отримання орендної плати за договором та подальшого розпорядження зазначеними коштами, оскільки внаслідок розірвання спірного договору міський бюджет м. Кременчука позбавляється відповідних грошових надходжень.

З огляду на зазначене вище, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що Кременчуцька міська рада Полтавської області є учасником правовідносин оренди за спірним договором, хоча і не є стороною зазначеного договору та має право на апеляційне оскарження судового рішення, оскільки частиною п'ятої статті 16, підпункту 1 пункту "а" статті 29 і частиною п'ятою статті 60 Закону "Про місцеве самоврядування в Україні", абзацом третім статті 5 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", а також з урахуванням правової позиції, викладеної у п.2.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України №12 від 29 травня 2013 року "Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна", щодо здійснення орендодавцем державного та комунального майна виключно за наявності рішення відповідної ради та відсутності у нього повноважень самостійно приймати рішення про передачу об'єктів комунальної власності в оренду, якщо інше не передбачено положенням про нього.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду рішення господарського суду першої інстанції скасовано та прийнято нове рішення яким у позові відмовлено.

Колегія суддів Вищого господарського суду України не погоджується з прийнятою у справі постановою з огляду на наступне.

Предметом розгляду в даній справі є позовні вимоги про розірвання договору оренди в порядку 652 ЦК України, на яку посилається ПАТ "Полтаваобленерго". Згідно із зазначеною нормою, у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах. Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов:

1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;

2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;

3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;

4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що представників сторін, до звернення ПАТ "Полтаваобленерго" до суду із позовом у даній справі сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які, на думку позивача, істотно змінились, або щодо його розірвання.

Для вирішення даного спору необхідно з'ясувати наявність або відсутність фактичних та правових підстав для застосування 652 ЦК України, а саме - одночасної наявності вищенаведених чотирьох умов розірвання договору, оскільки, як вбачається зі змісту зазначеної норми, за відсутності хоча б однієї із вищеперелічених умов договір не може бути розірвано в судовому порядку.

Судом першої інстанції встановлено, що порядок формування тарифів здійснюється у відповідності до ст. 1 Закону України "Про теплопостачання", тариф (ціна) на теплову енергію визначається як грошовий вираз витрат на виробництво, транспортування, постачання одиниці теплової енергії (1 Гкал) з урахуванням рентабельності виробництва, інвестиційної та інших складових, що визначаються згідно із методиками, розробленими національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг; у відповідності до п.п. 18-19 Порядку формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01 червня 2011 № 869, вартість оренди основних засобів та інших необоротних матеріальних активів загальногосподарського використання належить до планованих витрат, що включаються до повної собівартості теплової енергії, її виробництва, транспортування та постачання.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що до 01 січня 2014 року вартість оренди майна за договором входила до структури тарифів, встановлених ПАТ "Полтаваобленерго" у м. Кременчуці. 31 грудня 2013 року Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг, було ухвалено Постанову № 497 із подальшими змінами (т.1, а.с. 16 - 28), якою було затверджено тарифи на виробництво, транспортування, постачання теплової енергії ПАТ "Полтаваобленерго". До структури зазначених тарифів не включено вартість оренди майна - квартальних теплових мереж за договором № 291 від 01 березня 2001 року.

Зазначена Постанова Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг, не була оскаржена у встановленому порядку.

Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновком суду першої інстанції, що зміна структури тарифів до якого не включено оренду майна є істотною зміною обставин, внаслідок якої є можливим розірвання укладеного між сторонами договору.

Відповідно до правової позиції, викладеної Верховним Судом України у постанові від 27 лютого 2012 року у справі №3-9гс12, а також у постанові від 11 грудня 2012 року у справі №3-63гс12, закон пов'язує можливість розірвання договору безпосередньо не з наявністю істотної зміни обставин, а з наявністю чотирьох умов, визначених ч. 2 ст. 652 ЦК України, під час істотній зміні обставин.

Першою необхідною умовою для розірвання договору, встановленої ст.652 ЦК України, а саме - що в момент його укладення сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане. ПАТ "Полтаваобленерго" у позовній заяві, а також в поясненнях наполягало на тому, що у випадку, якщо б ПАТ "Полтаваобленерго" могло передбачити зміну обставин, а саме: відсутність витрат на оренду необхідного майна в складі структури тарифів на теплопостачання - то зазначений договір був би укладений на інших умовах. Вищезазначене підтверджується тим, що позивач не міг передбачити, що Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг буде прийнято рішення у 2013 році, під час дії договору оренди, про зміну розмірів та структури тарифів на теплопостачання.

Суд апеляційної інстанції відмовляючи у задоволенні позову зазначив, що зі змісту самого договору не вбачається, що його умови (зокрема, щодо розміру орендної плати) будь-яким чином поставлено в залежність від структури тарифів на виробництво, транспортування, постачання теплової енергії - тобто від вартості послуг, які надаються ПАТ "Полтаваобленерго" споживачам і які не є предметом даного договору оренди. Колегія суддів Вищого господарського суду України з зазначеним вище твердженням суду апеляційної інстанції не погоджується, оскільки існування такого припису в договорі потягнуло б внесення змін до договору у зв'язку зі змінами у нормативних актах, а не було б зміною істотних умов договору.

Стосовно другої умови, наявність якої є обов'язковою для розірвання договору (зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися), колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що позивачем наведені належні докази в підтвердження обґрунтування другої умови, оскільки визначення розміру та структури тарифів є прерогативою відповідного державного органу, на рішення якого ПАТ "Полтаваобленерго" жодним чином не може вплинути.

Щодо третьої умови, необхідної для розірвання договору, а саме виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала під час укладення договору, судом першої інстанції зазначено, що на підтвердження порушення майнових інтересів представник позивача надав калькуляцію зі збитками ПАТ "Полтаваобленерго" за 2014-2015 роки в зв'язку з виконанням договору №291 від 01 березня 2001 року. На підставі зазначених доказів суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що саме виконання позивачем договору завдало товариству значних збитків та призвело до збиткових витрат, які не відшкодовуються, у вигляді сплати КП "Благоустрій Кременчука" орендної плати на суму 21405534,31 грн.

У касаційній скарзі ПАТ "Полтаваобленерго" зазначає, що відсутність у структурі тарифів з 01 січня 2014 року витрат на оренду квартальних теплових мереж за спірним договором призвела до того, що ПАТ "Полтаваобленерго" не має можливості виконувати умови договору стосовно оплати за оренду та забезпечувати належне утримання орендованого майна.

Щодо наявності четвертої необхідної умови для розірвання договору, яке зводиться до того, що із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона, то в рішенні місцевого господарського суду зазначено, що оцінивши договір №291, суд дійшов висновку, що ні в пунктах даного договору, ні в звичаях ділового обороту не міститься положення, яке б покладало ризики зміни тарифів на теплопостачання та його структуру на ПАТ "Полтаваобленерго".

Необхідно зазначити, що суттєвим для застосування ст. 652 Цивільного кодексу України є наявність реального значного фактичного розміру збитків для сторони, яка страждає від подальшого виконання договору за наявності зміни істотних умов договору, а не наявність її вини чи інших факторів, які спричинили чи могли спричинити відповідну зміну істотних умов договору.

Прийняття постанови № 497 від 31 грудня 2013 року є обставиною, що істотно вплинула в цілому на господарську (підприємницьку) діяльність ПАТ "Полтаваобленерго", метою якої відповідно до п.2.1 Статуту позивача (т.1, а.с.30) є одержання прибутку.

Як зазначалося вище, відповідно до змісту ст.652 ЦК України, підставою для розірвання договору в судовому порядку є одночасна наявність чотирьох умов, зазначених у зазначеній статті - тобто відсутність хоча б однієї з них виключає можливість задоволення відповідного позову.

Під час касаційного перегляду справи колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з прийнятим у справі судовим рішенням та вважає, що позивачем доведено наявність чотирьох умов необхідних для розірвання договору оренди.

Крім того, під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції позивач зазначав, що спірний договір вже фактично розірвано, оскільки майно, що передавалося в оренду за договором, повернуто орендодавцеві за актами приймання-передачі від 28 квітня 2016 року на виконання рішення господарського суду Полтавської області від 16 листопада 2015 року у даній справі.

А також з листа КП "Благоустрій Кременчука" №584 від 28 квітня 2016 року, із актів приймання-передачі від 28 квітня 2016 року та рішення виконавчого комітету Кременчуцької міської ради №393 від 28 квітня 2016 року, якими було затверджено відповідні акти - у жодному із зазначених документів не міститься посилання на розірвання спірного договору за рішенням суду від 16 листопада 2015 року.

Своїми діями відповідач погодився з розірванням оскаржуваного договору оренди, оскільки, у листі №584 від 28 квітня 2016 року КП "Благоустрій Кременчука" просить ПАТ "Полтаваобленерго" повернути індивідуально визначене майно, передане в оренду за договором №291 від 01 березня 2001 року, у зв'язку з відмовою орендодавця від договору оренди №291 від 01 березня 2001 року згідно з п.8.2 вказаного договору та ст.782 ЦК України - з тих підстав, що наймачем не вноситься плата за користування річчю протягом трьох місяців підряд.

Крім того, як зазначили в судовому засіданні обидві сторони спірне орендоване майно за рішенням Кременчуцької міської ради вже передано для обслуговування від позивача до відповідача, тобто всі сторони даних правовідносин підтвердили свою зацікавленість у припиненні даного договору оренди.

Враховуючи вищезазначене колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що договір оренди індивідуально визначеного майна, що належить до комунальної власності, №291 від 01 березня 2001 року є неактуальним для обох сторін позивача та відповідача та останні переслідують одну мету - повернути передане за договором оренди приміщення відповідачу.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, а господарський суд приймає лише ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

У відповідності зі статтею 4 Господарського процесуального кодексу України рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленою господарським судом. Проте постанова суду апеляційної інстанції зазначеним вимогам не відповідає, а тому постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, з залишенням в силі рішення господарського суду Полтавської області.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11110, 11111 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Полтаваобленерго" задовольнити.

2. Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 15 травня 2016 року скасувати.

3. Рішення господарського суду Полтавської області від 16 листопада 2015 року у справі № 917/1252/14 залишити без змін.

Головуючий суддя І. А. Плюшко

Судді С. С. Самусенко

В. І. Татьков