ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 квітня 2016 року Справа № 1/49-Д

Вищий господарський суд у складі колегії суддів:головуючого суддіЄвсікова О.О.,суддівКролевець О.А., Попікової О.В.,розглянувши касаційну скаргу Багатопрофільного малого приватного підприємства "Сприяння"на постановуРівненського апеляційного господарського суду від 03.03.2016 (головуючий суддя Гудак А.В., суддя Петухов М.Г., Філіпов Т.Л.)на ухвалуГосподарського суду Житомирської області від 03.12.2015 (суддя Маріщенко Л.О.)у справі№ 1/49-Д Господарського суду Житомирської областіза позовомБагатопрофільного малого приватного підприємства "Сприяння" доДержавного підприємства "Житомирська пересувна механізована колона"до за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача 1) Регіонального відділення Фонду державного майна України по Житомирській області; 2) Міністерства аграрної політики та продовольства України;за участюПрокуратури Житомирської областіпровизнання договору оренди нежилих приміщень продовженимта за зустрічним позовомДержавного підприємства "Житомирська пересувна механізована колона"доБагатопрофільного малого приватного підприємства "Сприяння"за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Регіонального відділення фонду державного майна України в Житомирській областіпро звільнення займаного приміщення та стягнення неустойки,за участю представників:позивачане з'явились,відповідачане з'явились,третьої особи-1не з'явились,третьої особи-2Недашківська О.В.,прокуратуриСуходольський С.М.,

В С Т А Н О В И В:

Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 03.12.2015 відмовлено Багатопрофільному малому приватному підприємству "Сприяння" у задоволенні заяви від 24.11.2015 про відстрочку виконання рішення Господарського суду Житомирської області від 03.07.2014 у справі № 1/49-Д.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 03.03.2016, ухвалу Господарського суду Житомирської області від 03.12.2015 у справі № 1/49-Д скасовано (оскільки справу розглянуто місцевим судом за відсутністю сторони, не повідомленої належним чином про місце засідання суду), в задоволенні заяви Багатопрофільному малому підприємству "Сприяння" від 24.11.2015 про відстрочку виконання рішення Господарського суду Житомирської області від 03.07.2014 у справі №1/49-Д відмовлено.

Не погоджуючись частково з постановою суду апеляційної інстанції, позивач за первісним позовом звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить вказану постанову скасувати в частині відмови у задоволенні заяви про відстрочку виконання рішення Господарського суду Житомирської області від 03.07.2014 у справі №1/49-Д, а справу передати до місцевого суду для нового розгляду.

Вимоги та доводи касаційної скарги мотивовані тим, що апеляційним судом було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також порушено норми процесуального права, зокрема ст.ст. 2-1, 121 ГПК України. Доводи касаційної скарги зводиться до того, що апеляційний суд дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для відстрочки виконання судового рішення.

Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 111-4 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги, проте в судове засідання представники позивача та відповідача за первісним позовом, а також третьої особи-1 не з'явились. Зважаючи на те, що явку представників сторін не було визнано обов'язковою, а також на достатність матеріалів справи для прийняття рішення, колегія суддів, беручи до уваги встановлені ст. 111-8 ГПК України строки розгляду касаційних скарг, дійшла висновку про можливість розглянути справу за відсутності вказаних представників.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши присутніх представників учасників судового процесу, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, рішенням Господарського суду Житомирської області від 03.07.2014 у справі №1/49-Д, залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 04.03.2015 та постановою Вищого господарського суду України від 26.10.2015, відмовлено Багатопрофільному малому приватному підприємству "Сприяння" в задоволенні первісного позову про визнання договору оренди від 08.04.1997 нежилих приміщень (м. Житомир, вул. Маршала Рибалка, 29) продовженим на той же строк і на тих же умовах та задоволено зустрічний позов про зобов'язання Багатопрофільного малого приватного підприємства "Сприяння" звільнити виробничі приміщення площею 378 кв. м (склад піску розміром 9 х 18 м, склад цементу розміром 9 х 6 м, приміщення бетонно-розчинного вузла розміром 9 х 18 м), що знаходяться за адресою: м. Житомир, вул. Маршала Рибалка, 29.

На виконання вказаного рішення Господарським судом Житомирської області 17.11.2015 видано наказ.

24.11.2015 Багатопрофільне мале приватне підприємство "Сприяння" звернулося до Господарського суду Житомирської області із заявою про відстрочку виконання рішення суду Житомирської області від 03.07.2014 у справі № 1/49-Д.

Згідно зі ст. 121 ГПК України господарський суд при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

При цьому норми чинного господарського процесуального законодавства не містять визначення "винятковий випадок", тому це поняття є оціночним.

Підставою для відстрочки можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або у встановлений господарським судом спосіб. Згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 Господарського процесуального кодексу України, цією нормою процесуального права не вимагається і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення.

Процесуальний закон не наводить переліку обставин, за наявності яких може бути надано відстрочку виконання судового рішення, і покладає розв'язання цього питання безпосередньо на суд, який розглядає відповідну заяву.

Як зазначено в п. 7.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 № 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України", вирішуючи питання про відстрочку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, стосовно юридичної особи - наявна загроза банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Скаржник як на одну з підстав неможливості виконання рішення суду посилається на проведені ним поліпшення орендованого майна.

Як встановлено судами, дослідження зазначених поліпшень та їх законність є предметом судового розгляду у справі № 1/44-НМ, яка перебуває в провадженні Господарського суду Житомирської області за позовом Багатопрофільного малого приватного підприємства "Сприяння" до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Житомирській області, Фонду державного майна України, за участю третіх осіб Державного підприємства "Житомирська пересувна механізована колона", Міністерства аграрної політики України та за участю прокуратури Житомирської області, про визнання Багатопрофільного малого приватного підприємства "Сприяння" співвласником виробничого приміщення - цеху обробки природного каменю. За клопотанням Багатопрофільного малого приватного підприємства "Сприяння" у справі призначено судову земельно-технічну експертизу.

Окрім того судами встановлено, що власником виробничих приміщень площею 378 кв. м за адресою: м. Житомир, вул. Маршала Рибалка, 29, які Багатопрофільне мале приватне підприємство "Сприяння" зобов'язано звільнити за рішенням суду, є держава в особі Міністерства аграрної політики та продовольства України, а Державне підприємство "Житомирська пересувна механізована колона" є лише балансоутримувачем майна. Ухилення скаржника від виконання рішення суду завдає матеріальних збитків державі, оскільки фактично скаржник без правових підстав користується державним майном. Також скаржник не обґрунтував необхідності надання відстрочки саме до 19.11.2016.

Також скаржник зазначав, що для виконання рішення суду Багатопрофільне мале приватне підприємство "Сприяння" на даний час здійснює пошук спеціалізованої організації для демонтажу обладнання, що потребує часу.

Відповідно до норм Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження щодо виконання рішень суду немайнового характеру не повинен перевищувати 2 місяців.

Колегія суддів зауважує, що рішення суду першої інстанції від 03.07.2014 у справі № 1/49-Д, відповідно до якого скаржник має звільнити приміщення, набрало законної сили ще 04.03.2015, тобто за вісім з половиною місяців до подання заяви, однак станом на час розгляду заяви скаржника вказане рішення не виконане.

Скаржник серед причин ускладнення виконання рішення суду першої інстанції також вказує на те, що негайне виконання рішення суду у справі № 1/49-Д призведе до завдання значних збитків господарській діяльності Багатопрофільного малого приватного підприємства "Сприяння", оскільки підприємству необхідно демонтувати встановлене в орендованому приміщенні технологічне обладнання, системи енергозабезпечення, мережі теплозабезпечення, водозабезпечення та шлаковідведення з цілою низкою відстійників, розібрати побудовані стіни та монолітне залізобетонне перекриття, підготувати нове приміщення для встановлення демонтованого обладнання, а також вивезти усі матеріали та готові вироби; підприємство перебуває зараз у скрутному фінансовому становищі та позбавлене можливості у короткі терміни виконати рішення суду.

Колегія суддів відзначає, що настання несприятливих наслідків у господарській діяльності підприємства є його власним комерційним ризиком, на основі якого здійснюється підприємництво. При цьому збитковість фінансової діяльності позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним) не є винятковим випадком в розумінні ст. 121 ГПК України. Крім того вимога про приведення орендованих приміщень в первісний стан в даній справі не заявлялась.

Відповідно до ч. 3 ст. 129 Конституції України обов'язковість рішень суду є однією з основних засад судочинства. Обов'язковість виконання судових рішень закріплена також у ст. 115 ГПК України.

Також Конституційний Суд України зазначив, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п. 2 мотивувальної частини рішення від 13.12.2012 № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п. 3 мотивувальної частини рішення від 25.04.2012 № 11-рп/2012).

Поряд з цим, беручи до уваги практику Європейського суду з прав людини, який, зокрема, в рішенні у справі "Шмалько проти України" від 20.07.2004 вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (п. 43).

Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 у справі "Чіжов проти України" (заява № 6962/02) зазначено, що на державі лежить позитивне зобов'язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як в теорії, так і на практиці, а затримка у виконанні рішення не повинна бути такою, що порушує саму сутність права, яке захищається відповідно до параграфу 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Таким чином, право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов'язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.

Постановою державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Богунського району м. Житомира від 21.01.2016 відкрито виконавче провадження з примусового виконання наказу Господарського суду Житомирської області № 1/49-д від 17.11.2015 про звільнення Багатопрофільним малим приватним підприємством "Сприяння" виробничих приміщень площею 378 кв. м, що знаходяться за адресою: м. Житомир, вул. Маршала Рибалка, 29.

Однак скаржник не надав належних доказів неможливості виконати рішення суду у даній справі як до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, так і після її постановлення. Багатопрофільним малим приватним підприємством "Сприяння" не надано суду документів, які підтверджують неможливість або складність процедури виконання рішення господарського суду, та не наведено обставин виняткового характеру, які могли б слугувати підставою для відстрочки виконання рішення. Як зазначалось вище, можливі збиткові результати фінансової діяльності підприємства не можуть бути підставою для відстрочки виконання рішення суду.

При цьому колегія суддів погоджується з висновком судів, що подані докази сплати боржником орендної плати не є підставою для відстрочки виконання рішення суду, як і посилання скаржника на розгляд справи № 1/44-НМ за позовом Багатопрофільного малого приватного підприємства "Сприяння" до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Житомирській області, Міністерства аграрної політики України, Державного підприємства "Житомирська пересувна механізована колона", Фонду державного майна України, за участю прокуратури Житомирської області, про визнання права власності на майно.

Також, з огляду на відсутність в матеріалах справи доказів належного повідомлення місцевим судом Багатопрофільного малого приватного підприємства "Сприяння" про час та місце судового засідання з розгляду заяви про відстрочку виконання судового рішення, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанцій, що оскаржувана ухвала місцевого суду підлягає скасуванню з передбачених п. 2 ч. 3 ст. 104 ГПК України підстав, згідно з яким порушення норм процесуального права є в будь-якому випадку підставою для скасування рішення місцевого господарського суду, якщо справу розглянуто господарським судом за відсутністю будь-якої із сторін, не повідомленої належним чином про місце засідання суду.

Щодо посилань скаржника на те, що апеляційним судом було порушено вимоги ст. 2-1 ГПК України щодо автоматизованого визначення складу суду, зокрема, здійснено заміну складу суду за розпорядженнями голови суду, колегія суддів відзначає наступне.

Відповідно до ч.ч. 3, 6 ст. 2-1 ГПК України визначення судді або колегії суддів для розгляду конкретної справи здійснюється автоматизованою системою документообігу суду під час реєстрації відповідних документів за принципом вірогідності, який враховує кількість справ, що перебувають у провадженні суддів, заборону брати участь у перегляді рішень для судді, який брав участь в ухваленні судового рішення, про перегляд якого порушується питання, перебування суддів у відпустці, на лікарняному, у відрядженні та закінчення терміну повноважень. Справи розподіляються з урахуванням спеціалізації суддів. Після визначення судді або колегії суддів для розгляду конкретної справи, внесення змін до реєстраційних даних щодо цієї справи, а також видалення цих даних з автоматизованої системи документообігу суду не допускається, крім випадків, установлених законом.

Порядок функціонування автоматизованої системи документообігу суду, в тому числі видачі судових рішень та наказів господарського суду, передачі справ до електронного архіву, зберігання текстів судових рішень, ухвал та інших процесуальних документів, надання інформації фізичним та юридичним особам, підготовки статистичних даних, визначається Положенням про автоматизовану систему документообігу суду.

Відповідно до п. п. 3.1.6, 3.1.7 рішення Ради суддів України від 26.11.2010 N 30, із змінами і доповненнями, засади формування колегії суддів визначаються зборами суддів відповідного суду з унеможливленням впливу на формування осіб, зацікавлених у результатах судового розгляду справи. Збори суддів відповідного суду визначають засади формування колегії суддів без здійснення повторного автоматизованого розподілу справ, зокрема, у випадку необхідності внесення змін до складу колегії суддів у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю судді (суддів), його (їх) відпусткою, відрядженням.

Відповідно до 3.1.12 рішення Ради суддів України від 26.11.2010 N 30, із змінами і доповненнями, у разі неможливості виконання суддею, який входить до складу колегії суддів, обов'язків судді (тимчасова непрацездатність, відрядження, відпустка тощо), який не є головуючим суддею (суддею-доповідачем) у справі, повторний автоматичний розподіл судових справ не здійснюється. Заміна відсутнього судді, який входить до складу колегії суддів, здійснюється відповідно до встановлених засад формування складу колегій суддів.

Як вбачається з наявних у справі протоколів автоматичного розподілу судових справ, а також з розпорядження голови Рівненського апеляційного господарського суду від 11.01.2016, вказані документи були прийняті відповідно до рішень зборів суддів Рівненського апеляційного господарського суду та згідно з вимогами законодавства.

Відповідно до ст. 111-5 ГПК України касаційна інстанція використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду.

Згідно зі ст. 111-7 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ст. 111-9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

На думку колегії суддів, висновок апеляційного суду про відсутність фактичних та правових підстав для відстрочки судового рішення є законним, обґрунтованим, відповідає нормам чинного законодавства, фактичним обставинам справи і наявним у ній матеріалам, а доводи касаційної скарги його не спростовують.

З огляду на викладене, підстав для зміни або скасування прийнятої у справі постанови апеляційної інстанції не вбачається.

Керуючись ст.ст. 85, 111-5, 111-7, 111-9, 111-11, 111-13 Господарського процесуального кодексу України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Багатопрофільного малого приватного підприємства "Сприяння" залишити без задоволення, а постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 03.03.2016 у справі № 1/49-Д - без змін.

Головуючий суддя О.О. Євсіков суддіО.А. Кролевець О.В. Попікова