ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 квітня 2017 року Справа № 916/972/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Катеринчук Л.Й. (головуючого), Куровського С.В., Ткаченко Н.Г.розглянувши касаційну скаргуПАТ "Дельта Банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Дельта Банк" Кадирова Владислава Володимировичана постанову Одеського апеляційного господарського суду від 28.11.2016 рокуу справі Господарського суду№ 916/972/13 Одеської областіза позовомПАТ "Дельта Банк"до1. фізичної особи-підприємця ОСОБА_5; 2. Товарної біржі "Київська універсальна біржа"за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів 1. арбітражного керуючого Хайла Миколи Володимировича; 2. приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Савченко С.В.провизнання недійсним аукціону від 14.08.2012 року, визнання недійсним договору купівлі-продажу від 16.08.2012 рокуу судовому засіданні взяли участь представники :

ПАТ "Дельта Банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Дельта Банк" Кадирова В.В.: Арбузов О.О. (довіреність від 28.02.2017 року),ОСОБА_5:адвокат Тимченко Т.А. (довіреність від 24.04.2017 року).

В С Т А Н О В И В :

10.04.2013 року ПАТ "Дельта Банк" (далі - позивач), як заставодержатель відчуженого майна, звернулося до Господарського суду Одеської області з позовом (з урахуванням уточнень від 05.06.2013 року та від 08.07.2013 року) до фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 (далі - відповідача-1) та ТОВ "Еквенто" за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - арбітражного керуючого Хайла Миколи Володимировича (далі - третя особа-1) про визнання недійсним аукціону від 14.08.2012 року з продажу майна боржника, а саме нежилого приміщення, загальною площею 221,9 кв.м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_1, та визнання недійсним договору від 16.08.2012 року купівлі-продажу майна боржника, а саме нежилого приміщення, загальною площею 221,9 кв.м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_1, укладеного між відповідачем-1 в особі ліквідатора Хайла М.В. та ТОВ "Еквенто", посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Савченко С.В. за реєстровим №2148 (том 1, а.с. 2 - 48, 132 - 133, 161 - 173).

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 11.04.2013 року порушено провадження у справі та прийнято позовну заяву до розгляду у судовому засіданні на 25.04.2013 року; розгляд справи по суті неодноразово відкладався місцевим господарським судом.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 05.06.2013 року залучено до участі у справі в якості іншого відповідача Товарну біржу "Київська універсальна біржа" (далі - відповідач-2) (том 1, а.с. 147).

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 08.07.2013 року залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів - приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Савченко С.В. (далі - третя особа-2) (том 1, а.с. 177).

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 23.05.2016 року припинено провадження у даній справі щодо відповідача - ТОВ "Еквенто" (том 3, а.с. 10 - 13).

Рішенням Господарського суду Одеської області від 06.06.2016 року (колегія суддів у складі: головуючого судді - Шаратова Ю.А., суддів: Петренко Н.Д., Степанової Л.В.) позов задоволено; визнано недійсним аукціон від 14.08.2012 року з продажу майна боржника, а саме нежилого приміщення, загальною площею 221,9 кв.м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_1; визнано недійсним договір від 16.08.2012 року купівлі-продажу майна боржника, а саме нежилого приміщення, загальною площею 221,9 кв.м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_1, укладеного між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 в особі ліквідатора Хайла М.В. та ТОВ "Еквенто", посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Савченко С.В. за реєстровим №2148; стягнено з фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 на користь ПАТ "Дельта Банк" витрати на сплату судового збору в розмірі 1 433, 75 грн.; стягнено з Товарної біржі "Київська універсальна біржа" на користь ПАТ "Дельта Банк" витрати на сплату судового збору в розмірі 1 433, 75 грн. (том 3, а.с. 59 - 73).

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач-1 - фізична особа-підприємець ОСОБА_5 звернувся до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції від 06.06.2016 року та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову, мотивуючи неповнотою з'ясування місцевим господарським судом обставин справи та неправильним застосуванням до спірних правовідносин норм матеріального права, що визначають підстави для визнання недійсними результатів аукціону з продажу майна банкрута в ліквідаційній процедурі.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 28.11.2016 року (колегія суддів у складі: головуючого судді - Поліщук Л.В., суддів: Величко Т.А., Туренко В.Б.) апеляційну скаргу задоволено, рішення Господарського суду Одеської області від 06.06.2016 року скасовано, в позові відмовлено, стягнено з ПАТ "Дельта Банк" на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 судовий збір за апеляційний перегляд справи на суму 3 153, 92 грн. (том 4, а.с. 20 - 30).

Не погоджуючись з прийнятою постановою, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просив скасувати постанову апеляційного суду від 28.11.2016 року, а рішення суду першої інстанції від 06.06.2016 року залишити без змін, обґрунтовуючи порушенням судом апеляційної інстанції положень статей 203, 215 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статей 30, 48 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції до 19.01.2013 року (далі - Закон про банкрутство) та статей 4, 43 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), що полягало у невірному застосуванні статей 47 - 48 Закону про банкрутство як таких, що визначають особливості провадження у справі про банкрутство фізичної особи-підприємця, а за відсутності передбачених даними нормами особливостей застосуванню підлягають загальні норми Закону про банкрутство, зокрема, вимоги статті 30 Закону про реалізацію майна боржника в ліквідаційній процедурі. Також, скаржник зазначав про те, що апеляційний суд в порушення статті 35 ГПК України не прийняв до уваги обставин незаконності в цілому порушення провадження у справі про банкрутство фізичної особи-підприємця ОСОБА_5, встановлених за наслідком прийняття Постанови ВГСУ від 25.12.2012 року у справі №21/17-5170-2011, що мало наслідком незаконність введення ліквідаційної процедури та обґрунтовувало відсутність в ліквідатора Хайла М.В. належних повноважень на продаж майна від імені фізичної особи-підприємця ОСОБА_5

Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку постанову Одеського апеляційного господарського суду від 28.11.2016 року на предмет повноти встановлених обставин справи та правильності їх юридичної оцінки, перевіривши застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, обговоривши доводи касаційної скарги, вислухавши представників ПАТ "Дельта Банк" - Арбузова О.О. та ОСОБА_5 - адвоката Тимченко Т.А., дійшла висновку про наявність правових підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з такого.

Відповідно до статті 41 ГПК України, господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" .

За структурою Закону про банкрутство в редакції, чинній на момент укладення спірного договору, передбачено главу VІ "Особливості банкрутства окремих категорій суб'єктів підприємницької діяльності", положення якої діють як спеціальні норми права по відношенню до загальних норм процедури банкрутства (стаття 41 цього Закону). Отже, вимоги статей 47 - 48 Закону щодо банкрутства фізичної особи-підприємця, які внесено до глави VІ Закону, є спеціальними, що не виключає можливості застосування загальних норм процедури банкрутства, зокрема, положень про порядок реалізації майна в ліквідаційній процедурі за статтею 30 Закону (за відсутності іншого регулювання в спеціальних нормах - статтях 47 - 48 Закону).

За змістом статей 47 - 48 Закону про банкрутство не вбачається врегулювання процедури продажу майна ліквідатором (у випадку його призначення судом) по іншому. Відтак, зазначена процедура повинна відбуватися згідно вимог статті 30 цього Закону.

Частиною 1 статті 30 Закону про банкрутство передбачено, що після проведення інвентаризації та оцінки майна банкрута ліквідатор розпочинає продаж майна банкрута на відкритих торгах, якщо комітетом кредиторів не встановлено інший порядок продажу майна банкрута. Отже, законодавцем надано комітету кредиторів боржника виключне право обрання порядку та способів реалізації майна боржника, а право ліквідатора на продаж майна боржника з аукціону виникає у випадку, якщо комітет кредиторів боржника не скористався своїм виключним правом, що вимагає від ліквідатора обов'язкового проведення зборів кредиторів боржника та формування комітету кредиторів для забезпечення кредиторам права на вираження свого колективного інтересу в рішенні комітету кредиторів боржника.

Статтями 23 - 25 Закону про банкрутство визначено, що з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури припиняються повноваження органів управління банкрута щодо управління банкрутом та розпорядження його майном, якщо цього не було зроблено раніше, керівник банкрута звільняється з роботи у зв'язку з банкрутством підприємства, про що робиться запис у його трудовій книжці, а також припиняються повноваження власника (власників) майна банкрута, якщо цього не було зроблено раніше. У постанові про визнання боржника банкрутом господарський суд відкриває ліквідаційну процедуру, призначає ліквідатора в порядку, передбаченому для призначення керуючого санацією. Ліквідатор з дня свого призначення здійснює, поміж інших, такі повноваження: приймає до свого відання майно боржника, вживає заходів по забезпеченню його збереження; виконує функції з управління та розпорядження майном банкрута.

Отже, за наслідком скасування постанови суду про визнання боржника банкрутом слід вважати, що нею не було породжено правових наслідків припинення повноважень органу управління боржником, у арбітражного керуючого, якого призначили ліквідатором, не виникли права управління майном боржника, зокрема, права на його відчуження.

Відповідно до статті 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Отже, правочин з відчуження майна боржника у справі про банкрутство може бути визнаний недійсним в судовому порядку, якщо його укладено з порушенням положень Закону про банкрутство, або якщо арбітражний керуючий, призначений ліквідатором боржника згідно постанови суду, внаслідок скасування такої постанови вищестоящим судом не може визнаватися особою, яка має необхідний обсяг цивільної дієздатності на продаж майна боржника, оскільки скасоване судове рішення не породжує жодних правових наслідків з моменту його ухвалення.

Судами встановлено передачу фізичною особою ОСОБА_5 в іпотеку попереднику позивача ТОВ "Український промисловий Банк" нежитлового приміщення АДРЕСА_1 за Іпотечним договором від 06.12.2006 року, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мінюковою-Кручиною Т.П., зареєстрованого в реєстрі за №720, згідно якого до державного реєстру обтяжень нерухомого майна внесено заборону відчуження зазначеного приміщення. Договір іпотеки укладено на забезпечення кредитних зобов'язань ОСОБА_5 згідно Кредитного договору №225/ПН-12/06 від 05.12.2006 року на суму 900 000 доларів США (том 1 а.с. 13 - 17).

Також, суди встановили, що відповідно до Договору про передачу Активів та Кредитних зобов'язань від 30.06.2010 року, ПАТ "Український промисловий банк" передав ПАТ "Дельта Банк" свої права вимоги за зазначеним Кредитним та Іпотечним договорами. Новому кредитору було передано права вимоги фактично невиконаного грошового зобов'язання боржника на суму 1 096 727, 89 доларів США, що станом на 01.06.2010 року було еквівалентно 7 771 639, 96 грн. та забезпечувалося іпотекою нежитлового приміщення, загальною площею 221,9 кв.м. вартістю 4 696 500 грн. (том 1, а.с. 110 - 114).

Судом першої інстанції встановлено порушення заставодержателем процедури звернення стягнення на зазначений предмет застави шляхом вчинення виконавчого напису нотаріуса від 12.07.2011 року та відкриття 19.09.2011 року виконавчого провадження по ньому головним державним виконавцем підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у місті Києві Городньою Г.Ю. (том 1, а.с. 18 - 22).

Судами встановлено порушення Господарським судом Одеської області 26.12.2011 року щодо фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 справи про банкрутство №21/17-5170-2011 за заявою фізичної особи ОСОБА_13, затвердження реєстру вимог кредиторів у даній справі 21.06.2012 року із включенням до нього вимог ПАТ "Український промисловий банк" на суму 10 366 927, 66 грн., визнання боржника банкрутом постановою від 14.02.2012 року та введення ліквідаційної процедури з призначенням ліквідатором боржника арбітражного керуючого Хайла Миколу Володимировича (том 2, а.с. 27 - 30, 46 - 56).

Судами встановлено, що 21.06.2012 року ухвалою Господарського суду Одеської області у справі про банкрутство №21/17-5170-2011 було скасовано обтяження нерухомого майна банкрута, а зокрема запис №21 - заборона на нерухоме майно, зареєстрована 06.12.2006 року за №4172413, підстава обтяження - договір іпотеки №720 від 06.12.2006р., об'єкт обтяження - нежиле приміщення АДРЕСА_1 (том 2, а.с. 35 - 45).

Суди встановили, що 14.08.2012 року за заявкою ліквідатора Хайла М.В. Товарною біржею "Київська універсальна біржа" було проведено аукціон з продажу майна боржника та згідно протоколу №33 спірне нежитлове приміщення було продано ТОВ «Еквенто» (Великобританія) в особі ОСОБА_14 за ціною 1 671 178 грн. (том 1, а.с. 131).

Також, судами встановлено, що 16.08.2012року між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 в особі ліквідатора Хайла М.В. (продавець) та ТОВ "Еквенто" в особі ОСОБА_14 (покупець), діючого за дорученням від 16.09.2011 року, засвідченим в Нікосії, Кіпр, було укладено Договір купівлі-продажу, яким оформлено відчуження з аукціону нежитлового приміщення АДРЕСА_1 згідно Протоколу №33 Товарної біржі "Київська універсальна біржа" (том 2, а.с. 77-80). Апеляційний суд встановив, що пунктами 3.2. - 3.3. Договору визначено, що згідно Протоколу №33 ціна продажу становить 1 671 178 грн без ПДВ, з якого до підписання Договору сплачено гарантійний внесок на суму 167 117, 80 грн., а решту - 1 504 060, 20 грн. покупець зобов'язався внести протягом 30 календарних днів з моменту підписання договору на депозитний рахунок НОМЕР_2 приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_15 у банку "Національний кредит", МФО 320702 ОКПО НОМЕР_1.

Судом першої інстанції встановлено, що Постановою Вищого господарського суду України від 25.12.2012 року було скасовано постанову Господарського суду Одеської області від 14.02.2012 року з припиненням провадження у справі про банкрутство №21/17-5170-2011 фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 як такої, що була порушена безпідставно (том 2, а.с. 31 - 34).

З огляду на таке, місцевий суд дійшов висновку, що постанова Господарського суду Одеської області від 14.02.2012 року не породжує жодних правових наслідків з моменту її ухвалення, зокрема, повноважень арбітражного керуючого Хайла М.В. на продаж майна фізичної особи ОСОБА_5 від його імені.

Також, суд першої інстанції прийняв до уваги та погодився з доводами позивача про те, що непроведення ліквідатором Хайлом М.В. засідання комітету кредиторів боржника, на якому кредитори повинні були визначити умови та порядок продажу майна боржника, може бути підставою для визнання недійсним договору купівлі-продажу майна боржника з аукціону в даному випадку, оскільки законодавством про банкрутство в редакції, яка діяла на момент проведення торгів, було передбачено процедуру, відповідно до якої виключно за рішенням комітету кредиторів боржника мав визначатися порядок та умови продажу майна боржника, що увійшло до ліквідаційної маси (частина 1 статті 30 Закону про банкрутство).

При цьому, місцевий суд вірно зазначив, що "положення статей 47 - 48 Закону про банкрутство в редакції, яка діяла на час проведення ліквідаційної процедури боржника, хоч і встановлювали певні особливості процедури банкрутства суб'єкта підприємницької діяльності-громадянина, проте не скасовували дію інших норм Закону, які встановлювали гарантії захисту інтересів кредиторів, зокрема, частин 1 - 2 статті 30 Закону про банкрутство, згідно з якими процедура продажу майна банкрута здійснюється лише у порядку, складі, умовах та строках придбання, погоджених з комітетом кредиторів боржника" (том 3, а.с. 68).

Свій висновок місцевий суд аргументував також тим, що згідно резолютивної частини постанови Господарського суду Одеської області від 14.02.2012 року у справі №21/17-5170-2011, суд зобов'язав ліквідатора Хайла М.В. провести ліквідаційну процедуру відповідно до статей 22-26, 29-34, 47-49 Закону про банкрутство, однак, всупереч вимогам суду, ліквідатор Хайло М.В. діяв з порушенням вимог статті 30 цього Закону, не зібравши засідання комітету кредиторів для прийняття рішення щодо порядку та умов продажу майна боржника.

Апеляційний суд, аналізуючи дії ліквідатора Хайла М.В. в порушення частини 1 статті 30 та статей 41, 47-48 Закону про банкрутство дійшов помилкового висновку про відсутність обов'язку ліквідатора боржника збирати комітет кредиторів боржника та узгоджувати з ним порядок продажу майна в ліквідаційній процедурі, мотивуючи тим, що особливостями провадження у справах про банкрутство фізичної особи-підприємця (статтями 47-49 Закону) не передбачено обов'язкового погодження з комітетом кредиторів боржника порядку та умов продажу майна боржника - суб'єкта підприємницької діяльності, помилково дійшовши висновку про те, що загальні норми Закону про банкрутство (статті 30 Закону) не поширюються в такому випадку на боржника, який є фізичною особою-підприємцем.

Колегія суддів Вищого господарського суду України не погоджується з висновками апеляційного суду про незастосування щодо фізичної особи-підприємця вимог частини 1 статті 30 Закону про банкрутство (в зазначеній редакції), оскільки відповідно до статті 41 цього Закону, всі норми, які вміщені до розділу VІ Закону "Особливості банкрутства окремих категорій суб'єктів підприємницької діяльності", зокрема, статті 47-48 Закону, визначені як спеціальні, що не виключає застосування загальних норм Закону про банкрутство, а саме, вимог статті 30 Закону до процедури реалізації майна боржника, який є фізичною особою-підприємцем.

Також, колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає про правильність висновків суду першої інстанції про відсутність належних повноважень у Хайла М.В. на реалізацію ним майна від імені фізичної особи-боржника ОСОБА_5, так як арбітражного керуючого Хайла М.В. було призначено ліквідатором боржника згідно постанови місцевого господарського суду від 14.02.2012 року, скасованої Постановою ВГСУ 25.12.2012 року, саме з моменту прийняття скасованої постанови суду першої інстанції (14.02.2012 року) та відповідність такої правової позиції висновкам Верховного Суду України про те, що скасоване судове рішення не породжує жодних правових наслідків з моменту його ухвалення в його останній судовій практиці (Постанови Верховного Суду України від 03.02.2016 року у справі №6-2026цс15, від 22.06.2016 року у справі №6-1562цс15, №15/118 від 24.06.2015 року у справі №907/544/14).

Посилання апеляційного суду на практику Верховного Суду України від 26.04.2013 року у справі №6-58цс13 є помилковими, оскільки у зазначеній постанові Верховним Судом України зроблено висновок про те, що ПАТ "Промінвестбанк", як іпотекодержатель спірного майна, не вправі заявляти вимог про повернення спірного майна іпотекодавцю, незважаючи на встановлення судами обставин незаконного порушення справи про банкрутство іпотекодавця та припинення провадження у справі про банкрутство судом касаційної інстанції, як незаконно порушеного. Відтак, зазначені висновки Верховного Суду України роз'яснюють положення статті 388 ЦК України про порядок віндикації майна та положення статей 215 - 216 ЦК України про право на реституцію майна виключно стороною договору, який визнано недійсним, а не іншими особами (іпотекодержателем спірного майна) та прийняті за встановлення судами інших обставин справи. У даній справі вимога про визнання недійсним договору з відчуження майна боржника заявлялась банком до сторін оспорюваного правочину, а вимоги про повернення майна в порядку реституції чи віндикації взагалі не заявлялися.

В рішеннях Європейського суду з прав людини наголошується про те, що правосуддя має не тільки чинитися, також має бути видно, що воно чиниться. На кону стоїть довіра, яку в демократичному суспільстві суди повинні вселяти у громадськість (Рішення у справі "Де Куббер проти Бельгії" від 26.10.1984 року та рішення у справі "Кастілло Альгар проти Іспанії" від 28.10.1998 року).

Керуючись принципами Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства України (статтею 6) та зазначеними вище нормами матеріального і процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає правильним скасувати постанову апеляційного суду від 28.11.2016 року та залишити в силі рішення місцевого господарського суду від 06.06.2016 року.

На підставі викладеного та керуючись статтями 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу ПАТ "Дельта Банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Дельта Банк" Кадирова Владислава Володимировича задовольнити.

2. Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 28.11.2016 року у справі №916/972/13 скасувати. Рішення Господарського суду Одеської області від 06.06.2016 року у справі №916/972/13 залишити в силі.

Головуючий Л.Й. Катеринчук

Судді С.В. Куровський

Н.Г. Ткаченко