ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 лютого 2017 року Справа № 908/1399/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Рогач Л.І. - головуючого, доповідача Алєєвої І.В., Дроботової Т.Б.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Комунального закладу "Білоріцька загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів" Веселівської селищної ради на постановуДонецького апеляційного господарського суду від 09.11.2016у справі№ 908/1399/16 Господарського судуЗапорізької областіза позовомКомунального закладу "Білоріцька загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів" Веселівської селищної радидо Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Веселівська районна державна адміністрація Запорізької областіпровизнання договору оренди землі поновленим та зобов'язання усунути перешкоди у здійсненні реєстрації права оренди, за участю представників:позивачане з'явивсявідповідачане з'явився третьої особине з'явився

ВСТАНОВИВ:

23.05.2016 Комунальний заклад "Білоріцька загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів" Веселівської селищної ради подав до господарського суду позов до Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області про визнання поновленим договору оренди земельної ділянки від 07.12.2001, зареєстрованого у Веселівському районному відділі земельних ресурсів 17.12.2001 за № 09 строком на 10 десять років до 31.10.2021 на умовах, викладених у додатковій угоді до договору, та про зобов'язання Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області усунути перешкоди у реєстрації права оренди земельних ділянок шляхом перенесення всіх відомостей про земельні ділянки площею 10,0331 гектарів кадастровий номер 2321280500:02:001:0064 та площею 39,9669 га, кадастровий номер 2321280500:02:010:0008, з Державного реєстру земель до Державного земельного кадастру. Позов обґрунтовано переважним правом позивача як орендаря на поновлення договору оренди земельної ділянки, приписами статей 27, 30, 33 Закону України "Про оренду землі" (у редакції чинній з 21.03.2011), бездіяльністю Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області, дії якого (невнесення відомостей до Державного земельного кадастру про земельні ділянки) мають наслідком неможливість орендарем здійснити реєстрацію прав на об'єкти оренди в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Відповідач проти позову заперечив, вказав, що позивач та Веселівська районна державна адміністрація (відповідно до належних їй у відповідний період повноважень щодо укладення договорів оренди) 31.10.2011 підписали додаткову угоду до договору оренди земельної ділянки від 07.12.2001, однак, в порушення статей 639, 640, 654 Цивільного кодексу України, не дотримали вимог щодо нотаріального посвідчення та державної реєстрації такої додаткової угоди; до змін, внесених у законодавство з 01.01.2013, додаткова угода від 31.10.2011 у встановленому порядку на реєстрацію до районного відділу Держкомзему не подавалась, а після набрання чинності Законом України "Про Державний земельний кадастр" та інших нормативних актів повноваження щодо державної реєстрації прав на землю та скасування державної реєстрації цих прав не розповсюджується на компетенцію Держгеокадастру України; за відсутності затвердженої до 01.01.2013 документації із землеустрою зазначені у зверненні додатки не є зареєстрованими у Державному земельному кадастрі та не підлягають перенесенню до Державного земельного кадастру згідно з абзацом четвертим пункту 2 розділу VІІ Закону України "Про державний земельний кадастр".

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача, - Веселівська районна державна адміністрація Запорізької області у відзиві на позов зазначила, що, укладаючи додаткову угоду, діяла в межах вимог та повноважень визначених, чинним на момент укладення угоди законодавством, проте разом з набранням чинності з 01.01.2013 Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності" від 06.09.2012 № 5245-17 районні державні адміністрації не наділені повноваженнями розпоряджатися земельними ділянками сільськогосподарського призначення державної власності за межами населених пунктів.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 08.08.2016 (суддя Колодій Н.А.) у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 09.11.2016 (судді Малашкевич С.А., Дучал Н.М., Мартюхина Н.О.) рішення господарського суду залишено без змін, як законне і обґрунтоване.

Не погоджуючись з висновками судів попередніх інстанцій, позивач подав до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову та рішення у даній справі, прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі. Касаційну скаргу вмотивовано доводами про порушення судами норм процесуального та неправильним застосуванням норм матеріального права, а саме: суди неправильно застосували статтю 33 Закону України "Про оренду землі", яка визначає порядок реалізації позивачем, як орендарем, свого переважного права за договором оренди землі, та не містить вимог щодо нотаріального посвідчення та державної реєстрації додаткової угоди, при цьому на момент укладення додаткової угоди дотримання нотаріальної форми не було обов'язковим; суди не надали належної уваги доводам позивача про наявність перешкод у реєстрації права оренди; в порушення приписів частини першої статті 638 Цивільного кодексу України, статті 204 Цивільного кодексу України не врахували презумпцію правомірності правочину та досягнення згоди сторонами стосовно істотних умов договору; не врахували Класифікації видів цільового призначення земель, затвердженої Наказом Державного комітету України із земельних ресурсів № 548 від 23.07.2010, якою передбачено, що землі для дослідних і навчальних цілей відносяться до земель сільськогосподарського призначення, вимоги пункту четвертого розділу шостого Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про Державний земельний кадастр" за змістом якого земельні ділянки, обмеження (обтяження) яких у використанні зареєстровані до набрання чинності цим Законом, підлягають перенесенню до Державного земельного кадастру в автоматизованому порядку, без подання заяв про це їх власниками, користувачами та без стягнення плати за таке перенесення; суди не перевірили, з яких підстав у Державному земкадастрі відсутні відомості про спірні земельні ділянки, підставу і дату внесення відповідачем нових даних про кадастровий номер та площу вже сформованих спірних земельних ділянок.

Сторони не скористались процесуальним правом на участь у судовому засіданні касаційної інстанції своїх представників.

У відзиві на касаційну скаргу відповідач доводи касаційної скарги заперечив, просив суд залишити прийняті у справі рішення та постанову без змін.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, колегія суддів вважає, що у задоволенні касаційної скарги слід відмовити з таких підстав.

Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати чи вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду або відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Господарські суди попередніх інстанцій встановили, що 07.12.2001 Білоріцька сільська Рада Веселівського району Запорізької області (орендодавець) та Комунальний заклад Білоріцька загальноосвітня школа 1-3 ступенів Веселівської селищної ради (орендар) уклали договір оренди земельної ділянки (надалі - договір). Розділом 1 договору встановлено, що орендодавець на підставі рішення Білоріцької сільської Ради Веселівського району Запорізької області від 20 січня 2000 за № 2 передає, а орендар приймає в оренду земельну ділянку, розташовану на території Білоріцької сільської Ради Веселівського району Запорізької області. В оренду передається земельна ділянка загальною площею 50 га, в тому числі: ріллі - 50га, сіножатей та багаторічних насаджень - га, пасовищ - га, інших угідь - га, згідно з доданим планом землекористування, що є невід'ємною частиною цього договору. Грошова оцінка земельної ділянки: 520550 (п'ятсот двадцять тисяч п'ятсот п'ятдесят) грн.

Пунктом 2.1. договору встановлено, що земельна ділянка площею 39 га надається із земель запасу та 11 га із земель резерву Білоріцької сільської Ради Веселівського району Запорізької області на умовах оренди. Зазначена земельна ділянка передається в оренду з метою сільськогосподарського використання для ведення сільськогосподарського виробництва без зведення житлових, виробничих, культурно-побутових та інших споруд та закладення багаторічних насаджень.

Відповідно до пункту 2.2 договір укладено на 10 років (з сьомого грудня дві тисячі першого року по сьоме грудня дві тисячі одинадцятого року) і він набирає чинності з моменту його реєстрації.

По закінченню строку договору орендар має переважне право на поновлення договору на новий строк. У цьому разі зацікавлена сторона повинна повідомити письмово другу сторону про бажання пролонгації договору на новий строк не пізніше ніж за два місяця до закінчення строку договору.

Договір посвідчено державним нотаріусом Веселівської державної нотаріальної контори Запорізької області Глобою І.М., зареєстровано в реєстрі за № 2461, а також зареєстровано у Веселівському районному відділі земельних ресурсів Запорізької області, про що вчинено запис від 17 грудня 2001 року за № 09.

31.10.2011 Білоріцька сільська рада Веселівського району Запорізької області (первісний орендодавець), Веселівська районна державна адміністрація Запорізької області (новий орендодавець) та Білоріцька загальноосвітня школа І-ІII ступенів (орендар) уклали Додаткову угоду до договору оренди земельної ділянки, посвідченого державним нотаріусом Веселівської державної нотаріальної контори Запорізької області, зареєстрованого в реєстрі за № 2461 від 07 грудня 2001 року (надалі - Додаткова угода), відповідно до пункту 1.1. якої первісний орендодавець припиняє участь у договорі оренди земельної ділянки, що нотаріально посвідчений і зареєстрований у реєстрі за № 2461 від 07.12.2001, та укладений між первісним орендодавцем - Білоріцькою сільською радою та орендарем Білоріцькою ЗОШ 1-3 ступенів, в особі директора Федорова О.В., і передає свої права та обов'язки в повному обсязі за договором оренди, а Новий орендодавець приймає на себе права і обов'язки в повному обсязі за названим у цьому пункті договором (надалі іменується "Основний договір".

Також Додатковою угодою за згодою сторін внесені зміни до Договору оренди земельної ділянки від 07.12.2001 шляхом викладення його у новій редакції, відповідно до пункту 1 якої Орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для дослідних і навчальних цілей, пропаганди передового досвіду ведення сільського господарства.

Згідно з пунктом 8 Додаткової угоди Договір продовжено на 10 років і він діє до 31.10.2021. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновити його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Відповідно до пунктів 15, 16 Додаткової угоди земельна ділянка передається в оренду для вирощування сільськогосподарських культур. Цільове призначення земельної ділянки для дослідних і навчальних цілей, пропаганди передового досвіду ведення сільського господарства.

Пунктом 20 Додаткової угоди передбачена передача земельної ділянки у 3-денний строк після державної реєстрації цього договору за актом приймання-передачі.

Згідно з пунктом 43 дійсна додаткова угода є невід'ємною частиною договору оренди земельної ділянки, що нотаріально посвідчений та зареєстрований в реєстрі за № 2461 від 07.12.2001 і набирає чинності з дати її підписання та реєстрації.

Суди також встановили, що 06.05.2016 позивач направив відповідачу заяву, в якій просив надати відомості з Державного земельного кадастру у формі витягу з Державного земельного кадастру про земельні ділянки, які розташовані на території Запорізької області Веселівського району Білоріцької сільської ради, кадастрові №№ 2321280500:02:010:0008, 2321280500:02:001:0064. Відповідач надав Витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку за кадастровим № 2321280500:02:001:0064 із зазначенням площі - 27,3387 га, та листом № 20-28-0.3-812/2-16 від 18.05.2016 повідомив, що надати витяг з Державного земельного кадастру на земельну ділянку з кадастровим № 2321280500:02:010:0008 не має можливості у зв'язку з тим, що ця земельна ділянка не зареєстрована у Державному земельному кадастрі.

Позивач вважає, що до Державного земельного кадастру стосовно вказаних вище земельних ділянок внесені помилкові відомості, зокрема, стосовно земельної ділянки за кадастровим № 2321280500:02:001:0064 помилково зазначена її площа - 27,3387 га замість 10,0331 га, та стосовно земельної ділянки за кадастровим № 2321280500:02:010:0008, площею 39,9669 га, помилка здійснена у зазначенні її кадастрового № - 2321280500:02:010:0010, та площі - 39,7355 га.

13.05.2016 позивач направив письмові звернення до голови Запорізької обласної державної адміністрації, голови Веселівської районної державної адміністрації та до Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області щодо виправлення помилки при перенесенні відомостей з Державного реєстру земель до Державного земельного кадастру щодо земельної ділянки площею 10,0331 гектарів кадастровий номер 2321280500:02:001:0064 (щодо виявлених розбіжностей у площі та місцезнаходженні), та земельної ділянки площею 39,9669 гектарів кадастровий номер 2321280500:02:010:0008, щодо виявлених розбіжностей у зазначенні кадастрового номера та площі, просив вжити заходи, направлені на внесення до Державного земельного кадастру та реєстрації відомостей про земельні ділянки.

З огляду на неможливість вирішити питання щодо внесення відповідачем до Державного земельного кадастру відомостей про земельні ділянки площею 10,0331 гектарів кадастровий номер 2321280500:02:001:0064, та площею 39,9669 гектарів кадастровий номер 2321280500:02:010:0008, і як наслідок - неможливість здійснити реєстрацію прав на об'єкт оренди в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, позивач звернувся до господарського суду за захистом порушеного права.

Місцевий господарський суд, відмовляючи у задоволенні позовних вимог зазначив, що, в порушення статей 639, 640, 654 Цивільного кодексу України додаткова угода від 31.10.2011 укладена в простій письмовій формі за відсутності необхідних нотаріального посвідчення та державної реєстрації, тому не є чинною; позивач не дотримав порядок укладення додаткової угоди, передбачений частиною шостою статті 33 Закону України "Про оренду землі"; умовами додаткової угоди змінено цільове призначення земельної ділянки з порушенням приписів статей 20 та 37 Земельного кодексу України; відсутня затверджена до 01.01.2013 у визначеному законом порядку документація із землеустрою, земельні ділянки, зазначені у зверненні заявника та копіях документів до звернення не є зареєстрованими у Державному земельному кадастрі та не підлягають перенесенню до Державного земельного кадастру, згідно із абзацом 4 пункту 2 розділу VII Закону України "Про державний земельний кадастр", а відсутність даних про земельні ділянки не обумовлена помилками, як про це зазначив позивач.

Переглядаючи справу в повному обсязі за приписами статті 101 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції погодився з висновками місцевого господарського суду, зазначивши, що додаткова угода, що змінює первісний договір оренди повністю або частково, має укладатись у тій самій формі що й первісний договір, а позивач доказів надання додаткової угоди на реєстрацію не надав, як і не спростував відсутність державної реєстрації; в свою чергу ці обставини унеможливлюють перенесення відомостей до Державного земельного кадастру та свідчать про відсутність порушеного права позивача.

Разом з тим, суд апеляційної інстанції спростував висновок місцевого суду щодо зміни цільового призначення земельної ділянки, що, на його думку, не вплинуло на законність рішення суду першої інстанції за результатами розгляду справи.

Судова колегія зазначає, що 01.01.2013 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності" від 06.09.2012 № 5245-17, відповідно до якого райдержадміністрації не наділено повноваженнями щодо розпорядження земельними ділянками сільськогосподарського призначення державної власності за межами населених пунктів. Вищезазначені повноваження передано до центральних органів виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальних органів. На території Запорізької області дані функції передано Головному управлінню Держземагенства у Запорізькій області. Також набрали чинності Закон України "Про Державний земельний кадастр" та Постанова Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 № 1051 "Про затвердження Порядку ведення Державного земельного кадастру" та зміни до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Наказом від 25.01.2013 № 40 Міністерство аграрної політики України затвердило зміни до Положення про Головні управління Держземагенства в областях, згідно з пунктом 4.32 якого Головні управління Держземагенства в областях наділені повноваженнями передавати відповідно до закону земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності у власність або у користування для всіх потреб в межах областей.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 2 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Згідно із статтею 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Статтею 31 Закону України "Про оренду землі" визначено, що дія договору припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено.

Згідно зі статтею 30 Закону України "Про оренду землі", зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору спір вирішується у судовому порядку.

Положеннями статті 33 Закону України "Про оренду землі" врегульовано порядок поновлення договору оренди, який фактично об'єднує дві правові конструкції поновлення договору оренди.

За змістом частин першої-п'ятої статті 33 Закону України "Про оренду землі" (в редакції на час звернення з позовом) по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував свої обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі). Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди. При поновленні договору оренди землі умови договору можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати чи інших істотних умов договору, переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.

Крім того, частиною шостою статті 33 Закону України "Про оренду землі" передбачено випадки пролонгації договору оренди на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Для поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною шостою статті 33 Закону України "Про оренду землі", враховуючи також положення частин восьмої та дев'ятої зазначеної статті Закону, необхідна наявність таких юридичних фактів: 1) орендар продовжує користування виділеною земельною ділянкою; 2) орендар належно виконує свої обов'язки за договором; 3) відсутнє письмове повідомлення орендодавця про відмову у поновленні договору оренди; 4) сторони укладають додаткову угоду про поновлення договору оренди.

Суди попередніх інстанцій встановили, що умови додаткової угоди відрізняються від умов первісного договору оренди, про поновлення якого просить позивач, натомість доказів додержання встановленого порядку реалізації переважного права відповідно до приписів частин першої-п'ятої статті 33 Закону України "Про оренду землі" позивач не подав, як і не навів обставин передачі спірної земельної ділянки в користування іншій особі, як необхідної обставини для наявності порушення саме його переважного права на поновлення договору.

З огляду на недосягнення сторонами у встановлений строк згоди про поновлення договору оренди він є припиненим і не може поновлюватися через певний період часу.

Статтею 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (стаття 638 Цивільного кодексу України).

За змістом статті 640 Цивільного кодексу України, договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації - з моменту державної реєстрації.

Відповідно до статті 654 Цивільного кодексу України зміна чи розірвання договору вчиняється у такій самій формі, що і договір, що змінюється чи розривається, якщо інше не встановлено договором чи законом.

Застосування до орендних правовідносин з оренди землі приписів Цивільного кодексу України передбачено статтею 2 Закону України "Про оренду землі". Таким чином, посвідчивши первісний договір нотаріально, сторонам належало виконувати вимоги цивільного законодавства щодо відповідної форми вчинення додаткових угод та змін до первісного договору, як положень щодо державної реєстрації такої додаткової угоди.

Суди попередніх інстанцій встановили, а позивач не спростував, що додаткова угода до договору оренди земельної ділянки від 31.10.2011 укладена з порушенням вимог законодавства, державної реєстрації угоди не здійснено, відтак, така додаткова угода не може породжувати, змінювати чи припиняти жодних прав та обов'язків сторін за первісним договором.

Також зі змісту позовних вимог вбачається, що позовні вимоги зводяться до визнання в судовому порядку укладеною додаткової угоди до договору оренди землі, датованої 31.10.2011, тобто, зводяться до встановлення юридичного факту її чинності, що не відповідає встановленим статтею 16 Цивільного кодексу України та статтею 20 Господарського кодексу України способам захисту порушеного права.

Згідно з абзацом четвертим пункту 2 розділу VII ЗУ "Про державний земельний кадастр", "у разі якщо кадастрові номери земельних ділянок були визначені (в тому числі на підставі технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку), але не присвоєні до 1 січня 2013 року, такі кадастрові номери вважаються присвоєними, а земельні ділянки - зареєстрованими у Державному земельному кадастрі з моменту письмового звернення замовника документації із землеустрою, на підставі якої було визначено кадастровий номер земельної ділянки, без подання електронного документа та стягнення плати за державну реєстрацію земельної ділянки, у разі якщо така документація із землеустрою була затверджена до 1 січня 2013 року в порядку, встановленому законом".

Однак суди встановили, що позивач не оформив документально права на поновлення договору оренди землі у визначений спосіб, з чого вбачається відсутність порушеного права позивача.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Перевіривши у відповідності до частини 2 статті 1115 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів дійшла висновків про те, що суди попередніх інстанцій в порядку статей 43, 99, 101 Господарського процесуального кодексу України розглядаючи справу, розглянули всебічно, повно та об'єктивно в судовому процесі всі обставини справи, вірно застосували наведені вище положення законодавства та дійшли законного та обґрунтованого висновку щодо наслідків вирішення спору, виходячи з наведених позивачем підстав позовних вимог.

Доводи скаржника про порушення господарськими судами норм матеріального та процесуального права суперечать дійсним обставинам справи та приписам чинного законодавства, не спростовують висновків судів, фактично зводяться до переоцінки обставин, встановлених судами та не беруться колегією суддів до уваги з огляду на положення статті 1117 Господарського процесуального кодексу України; підстав для скасування законних судових рішень з мотивів, наведених у касаційній скарзі не вбачається.

Керуючись статтями 43, 1117, пунктом 1 статті 1119, статтями 11110, 11111 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Комунальний заклад "Білоріцька загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів" Веселівської селищної ради залишити без задоволення.

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 09.11.2016 у справі № 908/1399/16 Господарського суду Запорізької області та рішення Господарського суду Запорізької області від 08.08.2016 залишити без змін.

Головуючий Л. Рогач

Судді І. Алєєва

Т.Дроботова