ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 лютого 2017 року Справа № 911/1947/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Бакуліної С.В. (доповідач),суддів:Поляк О.І., Яценко О.В.розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали касаційної скарги Заступника прокурора Київської областіна постановуКиївського апеляційного господарського суду від 29.11.2016у справі№ 911/1947/16Господарського судуКиївської області за позовомКерівника Броварської місцевої прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Броварської районної державної адміністрації;до1)Відділу освіти Броварської районної державної адміністрації; 2)Приватного підприємства "Автомобільна школа "Сігма 1"третя особаГоголівська ЗОШ І-ІІІ ступенівпровизнання договору недійсним та зобов'язання повернути нежитлове приміщенняв судовому засіданні взяли участь представники :від позивача: від відповідачів: від прокуратури: від третьої особи:не з'явились не з'явились Красножон О.М. (прокурор відділу Генпрокуратури) не з'явилисьВ С Т А Н О В И В :

Рішенням Господарського суду Київської області (суддя Горбасенко П.В.) від 19.08.2016, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду (головуючий суддя - Сітайло Л.Г., судді - Пашкіна С.А., Калатай Н.Ф.) від 29.11.2016, у справі № 911/1947/16 в позові відмовлено.

В касаційній скарзі Заступник прокурора Київської області просить скасувати ухвалені по справі судові акти та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, а саме: ч.2 ст.4 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", ч.4 ст.61, ч.5 ст.63 Закону України "Про освіту", ст.9 Закону України "Про загальну середню освіту", ст.20 Закону України "Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення", ст.ст.43, 83, 84 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України).

Відзиву на касаційну скаргу не надійшло.

Заслухавши пояснення по касаційній скарзі прокурора відділу Генеральної прокуратури України, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в рішенні місцевого та постанові апеляційного господарських судів, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Керівник Броварської місцевої прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Броварської районної державної адміністрації (далі - позивач) звернувся з позовом до Відділу освіти Броварської районної державної адміністрації (далі - перший відповідач) та Приватного підприємства "Автомобільна школа "Сігма 1" (далі - другий відповідач) про визнання недійсним договору оренди нежитлового приміщення, що знаходиться в комунальній власності територіальної громади №1/А від 01.09.2012 з моменту його укладення; про зобов'язання Приватного підприємства "Автомобільна школа "Сігма 1" повернути за актом приймання-передачі Відділу освіти Броварської районної державної адміністрації нежитлове приміщення, розташоване за адресою: Київська обл., с. Гоголів, вул. Київська, 167, загальною площею 49,8 кв.м.

В обґрунтування недійсності укладеного між відповідачами договору оренди, прокурор зазначив, що передача в оренду нежитлового приміщення Гоголівської ЗОШ І-ІІІ ступенів, яка є об'єктом освіти державної власності та фінансується з державного бюджету, для здійснення діяльності, не пов'язаної з навчально-виховним процесом, суперечить вимогам чинного законодавства, а саме: положенням частини 5 статті 63 Закону України "Про освіту". Прокурор також зазначив про те, що для здійснення навчально-виховної діяльності необхідна наявність ліцензії, якої другий відповідач не має, а тому спірне приміщення використовується ПП "Автомобільна школа "Сігма 1" всупереч вимогам закону не за цільовим призначенням, а для власних комерційних цілей.

Судами встановлено таке.

01.09.2012 між Відділом освіти Броварської районної державної адміністрації (Орендодавець) та Приватним підприємством "Автомобільна школа "Сігма 1" (Орендар) було укладено договір оренди нежитлового приміщення, що знаходиться в комунальній власності територіальної громади № 1/А.

Відповідно до пп.1.1., 1.2., 3.2. та 11.1. договору оренди орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нежитлове приміщення, розташоване за адресою: Київська обл., с. Гоголів Броварського району, вул. Київська, 167 загальною площею 49,8 кв.м. на 1 поверсі, вартість якого визначена згідно оцінки і становить за експертною оцінкою (залишкова вартість 82400грн). Нежитлове приміщення передається в оренду з метою: для розташування класу "Правил дорожнього руху, основ безпеки руху та будови й експлуатації транспортних засобів", де проводитимуться учбові заняття з цих предметів.

Нежитлове приміщення передається орендарю з устаткуванням (за його наявності) згідно з актом приймання-передачі, що додається до договору і є його невід'ємною частиною.

Орендна плата перераховується орендодавцю з 01 вересня 2012 року становить 686,70грн, щомісячно, не пізніше 10 числа поточного місяця.

Договір укладено строком на один рік, що діє з 01.09.2012 до 01.09.2013 включно.

01.09.2012 перший відповідач передав, а другий відповідач прийняв в оренду нежитлове приміщення, розташоване за адресою: Київська обл., с. Гоголів Броварського району, вул. Київська, 167 загальною площею 49,8 кв.м. на 1 поверсі, про що сторони відповідно склали акт прийому-передачі нежитлового приміщення від 01.09.2012 (а.с.23 на звороті).

30.08.2013 відповідачі уклали додаткову угоду №1 до договору №1/А від 01.09.2012, відповідно до змісту якої сторони відповідного правочину домовились продовжити термін дії договору оренди до 01.09.2014.

Вирішуючи спір у справі та відмовляючи в позові, попередні судові інстанції виходили з того, що оскільки за Договором оренди передано частину нежитлового приміщення Гоголівської ЗОШ І-ІІІ ступенів, як складовий елемент матеріально-технічної бази відповідного навчального закладу, а не сам навчальний заклад, така передача не суперечить чинному законодавству. Крім того, зазначивши, що норми ч.5 ст. 63 Закону України "Про освіту" спрямовані на недопущення використання об'єкту освіти, яке за зовнішніх, об'єктивних, явних і видимих ознак буде суперечити призначенню такого об'єкту, з огляду на освітній, навчально-виховній, навчально-виробничий, науковий характер діяльності закладу освіти, пославшись на те, що проведення систематичних занять щодо вивчення Правил дорожнього руху у загальноосвітніх закладах проводиться в межах шкільних курсів "Основи безпеки життєдіяльності" ("Основи здорового способу життя"), згідно з планами, затвердженими Міністерством освіти і науки України, а подальше вивчення ПДР проводиться за рахунок факультативного часу, суди дійшли висновку, що використання ПП "Автомобільна школа "Сігма 1" орендованого майна безпосередньо пов'язане з навчально-виховним процесом.

Втім, зазначені висновки суд касаційної інстанції вважає передчасними, з огляду на таке.

Відповідно до ч.ч.1,4 ст.61 Закону України "Про освіту" фінансування державних навчальних закладів та установ, організацій, підприємств системи освіти здійснюється за рахунок коштів відповідних бюджетів, коштів галузей народного господарства, державних підприємств і організацій, а також додаткових джерел фінансування. Додатковими джерелами фінансування, зокрема, визначено доходи від надання в оренду приміщень, споруд, обладнання.

Пунктом 105 Положення про загальноосвітній навчальний заклад, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.08.2010 №778, конкретизовано, що джерелами фінансування закладу є доходи від реалізації продукції навчально-виробничих майстерень, навчально-дослідних ділянок, підсобних господарств, від передачі в оренду приміщень, споруд, обладнання.

Вирішуючи спір у справі, попередні судові інстанції послались на приписи підпункту 2 пункту 8 постанови Кабінету Міністрів України від 27.08.2010 №796 "Про затвердження переліку платних послуг, які можуть надаватися навчальними закладами, іншими установами та закладами системи освіти, що належать до державної і комунальної форми власності" (в редакції, чинній станом на дату укладення спірного договору), згідно яких передбачено можливість надання в оренду будівель, споруд, окремих тимчасово вільних приміщень і площ, іншого рухомого та нерухомого майна або обладнання, що тимчасово не використовується у освітній, навчально-виховній, навчально-виробничій, науковій діяльності, у разі коли це не погіршує соціально-побутових умов осіб, які навчаються або працюють у навчальному закладі.

Разом з тим, посилання на вказану норму є передчасним, оскільки судами не зазначено в тексті судових рішень будь-якого фактичного та доказового обґрунтування тих обставин, що спірне приміщення тимчасово не використовується, незважаючи на те, що прокурор доводить інше, зазначає про переповнення Гоголівської ЗОШ І-ІІІ ступенів, відповідач-1 позов визнає, відповідач-2 не спростовує зазначених доводів, а позиція самої школи щодо спірних відносин та орендованого приміщення, його необхідність в навчальному процесі або ж відсутність такої необхідності, залишилась невстановленою.

При цьому, посилання судів попередніх інстанцій на те, що заняття в автошколі, в переданому в оренду приміщенні, що знаходиться в приміщенні Гоголівської ЗОШ І-ІІІ ступенів проводяться у вечірній час з 18-00 по 20-30 та у вихідні дні з 10-00 по 12-30, тобто в позаурочний час, що не перешкоджає здійсненню навчально-виховного процесу та не погіршує соціально-побутових умов учнів та трудового колективу навчального закладу, не підтверджує обставин передачі в оренду тимчасово вільних приміщень, адже за приписами ст.13 Цивільного кодексу України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй, зокрема, договором, тоді як умови спірного договору, не містять обов'язку орендаря користуватися майном в конкретно визначені часи/дні, та, відповідно, не виключають можливість використання останнім спірного приміщення в будь-який час.

Суд касаційної інстанції зауважує, що надання належної оцінки та встановлення вказаних вище обставин справи має важливе значення для вирішення цього спору, чого не врахували попередні судові інстанції, у зв'язку з чим, прийняли передчасне рішення про відмову в позові.

Отже, як місцевий, так і апеляційний господарські суди припустились порушення приписів ч.1 ст.43 ГПК України стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, що відповідно до ч.1 ст.11110 ГПК України є підставою для скасування судових рішень у справі та направлення справи на новий розгляд до Господарського суду Київської області.

Згідно з п.3 ч.1 ст.1119 ГПК України порушення судами процесуальних норм, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення спору у справі та нез'ясування обставин, від яких залежить законність рішення, є підставою для скасування оскаржуваних судових актів та скерування справи до суду першої інстанції для нового розгляду.

При новому розгляді справи судам необхідно врахувати викладене, всебічно і повно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін і, в залежності від встановлених обставин, вирішити спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Заступника прокурора Київської області задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 29.11.2016 та рішення Господарського суду Київської області від 19.08.2016 у справі №911/1947/16 скасувати.

Справу № 911/1947/16 направити на новий розгляд до Господарського суду Київської області.

Головуючий-суддя С.Бакуліна

Судді О.Поляк

О.Яценко