ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 лютого 2017 року Справа № 922/1843/16

Вищий господарський суд України у складі колегії: головуючого, судді Васищака І.М., суддів Селіваненка В.П., Студенця В.І., за участі представника позивача Т. Богдашевського (дов. від 07.04.2016), розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу державного підприємства "Харківський проектний інститут "Промзернопроект" на рішення Господарського суду Харківської області від 1 серпня 2016 року та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 13 вересня 2016 року у справі № 922/1843/16 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю фабрика "Мрія" до державного підприємства "Харківський проектний інститут "Промзернопроект", третя особа - Центральна об'єднана державна податкова інспекція міста Харкова Головного управління Державної фіскальної служби, про стягнення коштів,

УСТАНОВИВ: У червні 2016 року товариство з обмеженою відповідальністю фабрика "Мрія" звернулося до Господарського суду Харківської області з позовом до державного підприємства "Харківський проектний інститут "Промзернопроект" про стягнення 500 000 грн боргу з підстав неналежного виконання умов договору позики від 14 квітня 2009 року № 1599.

Відповідач позов не визнав і подав заяву про застосування позовної давності.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 4 липня 2016 року до участі у справі третьою особою залучена Центральна об'єднана державна податкова інспекція міста Харкова Головного управління Державної фіскальної служби.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 1 серпня 2016 року (суддя О. Ємельянова), залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 13 вересня 2016 року, позов задоволено.

Державне підприємство "Харківський проектний інститут "Промзернопроект" просить рішення та постанову скасувати з підстав неправильного застосування господарськими судами статті 264 Цивільного кодексу України, статті 35 Господарського процесуального кодексу України та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити.

Товариство з обмеженою відповідальністю фабрика "Мрія" проти доводів касаційної скарги заперечує і в її задоволенні просить відмовити.

Колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Господарськими судами встановлено, що 14 квітня 2009 року між громадянином ОСОБА_2 (позикодавець) та державним підприємством "Харківський проектний інститут "Промзернопроект" (позичальник) укладено договір позики, відповідно до умов якого позикодавець передає у власність позичальникові строком до 14 жовтня 2009 року, а позичальник приймає у власність строком до 14 жовтня 2009 року грошові кошти в розмірі 2 560 960 грн - 1 664 624 грн до 1 серпня 2009 року; 896 336 грн до 1 вересня 2009 року.

29 жовтня 2009 року між громадянином ОСОБА_2 та державним підприємством "Харківський проектний інститут "Промзернопроект" укладено додатковий договір № 1 до договору позики, відповідно до умов якого позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві грошові кошти в розмірі 2 560 960 грн до 5 березня 2010 року, а згідно додаткового договору від 14 червня 2010 року № 2 двома рівними частинами: 50 відсотків до 14 липня 2010 року та 50 відсотків до 14 серпня 2010 року.

На виконання умов договору позикодавець передав грошові кошти в розмірі 2 560 960 грн, проте позичальник своїх зобов'язань у повному обсязі не виконав.

24 травня 2016 року між громадянином ОСОБА_2 (цедент) та товариством з обмеженою відповідальністю фабрика "Мрія" (цесіонарій) укладено договір про відступлення права вимоги, відповідно до умов якого цедент передає цесіонарію, а цесіонарій набуває право вимоги, належне цедентові, і стає кредитором за договором позики від 14 квітня 2009 року, укладеним між громадянином ОСОБА_2 і державним підприємством "Харківський проектний інститут "Промзернопроект" (боржник) у частині та обсязі, зазначених у пункті 2 цього договору, а саме: цесіонарій набуває право вимагати від боржника належного виконання зобов'язання, зокрема повернення одержаних у позику грошових коштів у розмірі 500 000 грн, що є частиною позики за зобов'язанням. Право вимоги виникає у цесіонарія з моменту підписання даного договору та його нотаріального посвідчення.

Умовами договору про уступку права вимоги сторони також погодили, що право вимоги випливає з договору позики від 14 вересня 2009 року з урахуванням додаткового договору від 29 жовтня 2009 року № 1 та додаткового договору від 14 червня 2010 року № 2; цесіонарій зобов'язаний повідомити боржника про відступлення права вимоги протягом п'яти календарних днів з моменту підписання та нотаріального посвідчення договору (пункти 3, 7 договору).

Листом від 29 травня 2016 року позивач повідомив відповідача про зміну кредитора в зобов'язанні в частині погашення боргу в розмірі 500 000 грн та запропонував у триденний термін виконати зобов'язання перед товариством з обмеженою відповідальністю фабрика "Мрія" щодо повернення частини позики в сумі 500 000 грн., проте відповідач суму боргу не сплатив, що й спричинило спір.

У процесі вирішення спору відповідач подав господарському суду заяву про застосування позовної давності, стверджуючи про її сплив.

За правилами статті 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Згідно з приписами статті 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); правонаступництва; виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); виконання обов'язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов'язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 Цивільного кодексу України). Згідно з частиною 1 статті 516 Цивільного кодексу України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 257 Цивільного кодексу України передбачено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. За правилами статті 261 Цивільного кодексу України перебіг строку позовної давності починається, зокрема, від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Як установлено господарськими судами, ухвалою Дзержинського районного суду міста Харкова від 16 вересня 2010 року відкрито провадження у справі № 2-12293/10 за позовною заявою громадянина ОСОБА_2 до державного підприємства "Харківський проектний інститут "Промзернопроект" про визнання викупленими нежитлових приміщень, визнання права власності на нежитлові приміщення. Згідно наявних в матеріалах справи копій позовної заяви від 14 вересня 2010 року, заяви про зменшення позовних вимог від 17 березня 2014 року, заяви про збільшення позовних вимог від 21 березня 2016 року, громадянин ОСОБА_2 просить задовольнити його вимоги до державного підприємства "Харківський проектний інститут "Промзернопроект", зокрема основної заборгованості в розмірі 1 866 846 грн 28 коп. за договором позики від 14 квітня 2009 року, за рахунок звернення стягнення на предмет іпотеки згідно з іпотечним договором від 14 квітня 2009 року.

Отже перебіг позовної давності було перервано 16 вересня 2010 року відкриттям судового провадження у зазначеній справі.

Заміна сторін у зобов'язанні не змінює порядку обчислення та перебігу позовної давності (стаття 262 Цивільного кодексу України).

Ураховуючи, що рішення у справі № 2-12293/10 Дзержинського районного суду міста Харкова не прийнято, господарські суди дійшли правильного висновку про відсутність підстав для застосування до спірних правовідносин позовної давності.

За обставин невиконання відповідачем грошових зобов'язань, господарські суди, застосувавши до спірних правовідносин правила статті 193 Господарського кодексу України, статей 525 і 526 Цивільного кодексу України, обґрунтовано задовольнили позов.

Отже, з урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що під час розгляду справи фактичні її обставини були встановлені господарськими судами на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих доказів, висновки судів відповідають цим обставинам і їм дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ: Рішення Господарського суду Харківської області від 1 серпня 2016 року та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 13 вересня 2016 року у справі № 922/1843/16 залишити без змін, а касаційну скаргу державного підприємства "Харківський проектний інститут "Промзернопроект" без задоволення.

Головуючий, суддя І. М. Васищак Суддя В. П. Селіваненко Суддя В. І. Студенець