ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 лютого 2017 року Справа № 904/6624/15
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Гольцової Л.А.(доповідач), суддів:Барицької Т.Л., Іванової Л.Б., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробничого підприємства "Укрспецмонтаж"на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 24.09.2015та на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 10.10.2016у справі№ 904/6624/15Господарського суду Дніпропетровської областіза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Катерпіллар Файненшл Україна"доТовариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробничого підприємства "Укрспецмонтаж"пророзірвання договору, стягнення 1210588,53 грн. та зобов'язання вчинити певні діїза участю представників:
позивача - Покотило О.В., довір. від 14.02.2017
відповідача - Цаберяба І.О., довір. № 0107-1/16 від 01.07.2016
В С Т А Н О В И В :
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 24.09.2015 у справі № 904/6624/15 (суддя Мартинюк С.В.) частково задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Катерпіллар Файненшл Україна" (позивач), розірвано договір фінансового лізингу № UA77L-13-03 від 12.04.2013, укладений між ТОВ НВП "Укрспецмонтаж" та ТОВ "Катерпіллар Файненішл Україна", присуджено до стягнення з ТОВ Науково-виробничого підприємства "Укрспецмонтаж" (відповідач) на користь ТОВ "Катерпіллар Файненішл Україна" 743 647,73 грн заборгованості за лізинговими платежами, 137 848,14 грн пені, 8 089,43 грн 3% річних та 20 227,70 грн судового збору; зобов'язано ТОВ НВП "Укрспецмонтаж" передати ТОВ "Катерпіллар Файненшл Україна" бульдозер Caterpillar модель D3K, серійний номер САТ00D3KCFF01101 кількістю 1 шт. В решті позовних вимог відмовлено.
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 10.10.2016 у даній справі (головуючий суддя Орєшкіна Е.В., судді: Подобєд І.М., Березкіна О.В.) залишено без змін рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 24.09.2015 у справі № 904/6624/15.
Не погоджуючись із вказаними судовими актами, Товариство з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство "Укрспецмонтаж" звернулось з касаційною скаргою, в якій просить Вищий господарський суд України скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 24.09.2015, постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 10.10.2016 у справі № 904/6624/15 та направити справу на новий розгляд.
В касаційній скарзі заявник вказує на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.
16.02.2017 від ТОВ "Катерпіллар Файненшл Україна" надійшов відзив на касаційну скаргу Науково-виробничого підприємства "Укрспецмонтаж", в якому позивач просить залишити без змін рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 24.09.2015 та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 10.10.2016 у справі № 904/6624/15.
Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 111-4 Господарського процесуального кодексу України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.
Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм судами попередніх інстанцій належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин справи, дотримання норм права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Місцевим та апеляційним господарськими судами під час розгляду справи встановлено, що 12.04.2013 між ТОВ "Катерпіллар Файненшл Україна" (лізингодавець) та ТОВ НВП "Укрспецмонтаж" (лізингоодержувач) укладено договір фінансового лізингу № UA77L-13-03 від 12.04.2013, за умовами якого лізингодавець зобов'язався придбати предмет лізингу, зазначений у додатку № 1 до даного договору, і надати його лізингоодержувачу в тимчасове володіння й користування для підприємницьких цілей, за плату, на строк і на інших умовах, зазначених у договорі й Загальних Умовах договорів фінансового лізингу № UA771-12, з переходом права власності на предмет лізингу до лізингоодержувача за умови дотримання відповідних вимог, встановлених Загальними Умовами, які є невід'ємною частиною договору.
Пунктом 4.1 договору передбачено, що загальна сума лізингових платежів за договором складається з відшкодування вартості предмета лізингу, процентів, збільшених відповідно до п. 4.4 договору.
Згідно з пунктом 4.4 договору (в редакції додаткової угоди № 1) суми лізингових платежів не є фіксованими, оскільки проценти, що підлягають сплаті у складі поточного лізингового платежу, збільшуються на наступні коефіцієнти:
- добуток сум, що надійшли лізингодавцеві в рахунок сплати поточного лізингового платежу, збільшується на коефіцієнт Кfхі0, Кfхі0 =(Рхі - Рх0)/Гх0;
- добуток частини поточного лізингового платежу, що залишився непогашеним станом на дату виставлення рахунку-фактури збільшується на коефіцієнт Кfхе0, Кfхе0 =(Fх0 - Fх0)/Fх0;
- добуток сум, що надійшли лізингодавцеві протягом поточного періоду нарахування в рахунок погашення заборгованості за попередніми лізинговими платежами (без урахування будь-якого збільшення/зменшення процентів за такими лізинговими платежами), збільшується на коефіцієнт Кfхі1, Кfхі1= (Fхі - Fх1)/Fх0;
- добуток суми заборгованості за попередніми лізинговими платежами (без урахування будь-якого збільшення/зменшення процентів за такими лізинговими платежами), що залишилась непогашеною станом на дату виставлення рахунку-фактури за поточний період нарахування, збільшується на коефіцієнт Кfхе1, Кfхе1=(Fхe - Рх1)/РхО.
При цьому для цілей розрахунку зазначених коефіцієнтів:
FхО- курс гривні до долара США на дату, яка передує даті укладання цього договору або курс гривні до долара США станом на дату, яка передує даті передачі предмета лізингу у випадку зміни максимального курсу продажу долара США на Міжбанківській валютній біржі на час закриття торгів, станом на дату, яка передує даті передачі, більш ніж на 1% в порівнянні з курсом гривні до долара США, встановленим на міжбанківській валютній біржі на дату, що передує даті укладання договору;
Fхі - курс гривні до долара США на дату, що передує даті зарахування на банківський рахунок лізингодавця відповідних платежів від лізингоодержувача;
Fхе - курс гривні до долара США станом на дату, що передує даті виставлення рахунку-фактури за поточний період нарахування;
Fх1 - курс гривні до долара США станом на дату, що передує даті виставлення рахунку-фактури за попередній період нарахування.
Відповідно до пункту 4.5 договору лізингоодержувач сплачує лізингові платежі в розмірі, передбаченому додатком № 3 до договору, збільшеному відповідно до пункту 4.4 договору, не пізніше кінцевої дати сплати. За 5 банківських днів до кінцевої дати сплати у відповідний період нарахування лізингодавець надсилає лізингоодержувачеві рахунок-фактуру електронною поштою або факсимільним зв'язком.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, на виконання умов договору позивач передав відповідачу предмет лізингу - бульдозер Caterpillar модель D3K XL серійний номер CAT00D3KCFFF01101, що підтверджується актом прийому-передачі обладнання від 29.04.2013.
29.04.2013 між сторонами укладена додаткова угода № 1 до договору, якою встановлений уточнений графік платежів; 30.05.2014 укладена додаткова угода № 2 до договору, яка містить уточнений загальний графік платежів.
08.07.2015 позивачем направлено відповідачеві повідомлення № 177/07, № 178/07 про порушення договору фінансового лізингу № UA77L-13-03 від 12.04.2012, в яких позивач вимагав сплатити суму заборгованості по лізингових платежах та пеню.
Повідомлення про порушення договору фінансового лізингу № UA77L-13-03 від 12.04.2013 та вимога про сплату пені за договором направлені позивачем за адресою: 49015, м. Дніпропетровськ, пров. Ізюмський 19, яка зазначена в договорі фінансового лізингу.
У липні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Катерпіллар Файненшл Україна" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробничого підприємства "Укрспецмонтаж" 1 020 861,53 грн заборгованості, 178 573,18 грн пені, 11 153,69 грн 3% річних та 45 384,14 грн судового збору; про розірвання договору фінансового лізингу № UA77L-13-03 від 12.04.2013, укладеного між ТОВ "Катерпіллар Файненшл Україна" та ТОВ НВП "Укрспецмонтаж", про зобов'язання ТОВ НВП "Укрспецмонтаж" передати позивачу бульдозер Caterpillar модель D3K, серійний номер CAT00D3KCFFF01101 кількістю 1 шт.
Судами попередніх інстанцій, з позицією яких погоджується Вищий господарський суд України, частково задоволено позовні вимоги позивача.
Відповідно до частини 1 статті 806 Цивільного кодексу України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).
Аналогічне визначення договору лізингу міститься і у статті 1 Закону України "Про фінансовий лізинг".
Відносини, що виникають у зв'язку з договором лізингу, регулюються положеннями Цивільного кодексу України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку та Законом України "Про фінансовий лізинг".
За договором лізингу майновий інтерес лізингодавця полягає у розміщенні та майбутньому поверненні з прибутком грошових коштів, а майновий інтерес лізингоодержувача - в можливості користуватися та придбати предмет лізингу у власність.
Отже, договір фінансового лізингу поєднує в собі, зокрема, елементи договорів оренди та купівлі-продажу.
Належне виконання лізингоодержувачем обов'язків зі сплати всіх лізингових платежів, передбачених договором лізингу, означає реалізацію ним права на викуп отриманого в лізинг майна.
Оскільки ТОВ Науково-виробниче підприємство "Укрспецмонтаж" не виконувало зобов'язань з оплати лізингових платежів належним чином, що призвело до виникнення заборгованості за договором, ТОВ "Катерпіллар Файненшл Україна" звернулось з позовом про розірвання договору фінансового лізингу, повернення предмету лізингу та стягнення заборгованості.
Відповідно до частини 2 статті 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Враховуючи, що законодавством передбачено право лізингодавця відмовитись від договору лізингу у випадку прострочення сплати лізингових платежів більше 30 днів (частина 2 статті 7 Закону України "Про фінансовий лізинг") прострочення сплати лізингових платежів відповідачем слід вважати істотним порушенням умов договору лізингу, при якому відповідач позбавив позивача того на, що він розраховував при укладенні договору лізингу, тобто істотно порушив його умови.
Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 10 Закону України "Про фінансовий лізинг" лізингодавець має право вимагати розірвання договору та повернення предмета лізингу у передбачених законом та договором випадках.
Пунктом 17.2 договору встановлено, що лізингодавець вправі відмовитися від виконання будь-якого договору й розірвати такий договір в односторонньому позасудовому порядку, зокрема, якщо лізингоодержувач здійснив неповну сплату двох лізингових платежів підряд, або прострочив повністю або частково сплату одного лізингового платежу й не погасив заборгованість протягом 30 днів з дня, наступного за днем відповідної оплати, встановленого договором.
У пункті 17.3.2 договору зазначено, що лізингоодержувач здійснює сплату лізингодавцеві сум лізингових платежів за відповідним договором у повному обсязі по дату повернення відповідного предмета лізингу лізингодавцеві.
Обов'язок лізингоодержувача по сплаті іншої частини лізингових платежів за таким договором припиняється починаючи з відповідної дати повернення. Розрахунок лізингових платежів здійснюється зі збільшенням/зменшенням процентів на відповідні коефіцієнти, які розраховуються в порядку, встановленому договором та пунктом 14.4 загальних умов.
Відповідно до частин 1, 2 статті 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
З наведених норм вбачається, що договір може бути розірваний двома способами: позасудовим та судовим.
Відмова сторони від договору лізингу, передбачена статтями 7, 10 Закону України "Про фінансовий лізинг", є правом, а не обов'язком сторони, яке може бути реалізоване в позасудовому порядку. Наявність зазначеного права не є перешкодою для звернення сторони до суду з вимогою про розірвання договору в судовому порядку.
Крім того, відповідно до рішення Конституційного Суду України від 09.07.2002 № 15-рп/2002 право особи на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами. Встановлення законом або договором досудового врегулювання спору за волевиявленням суб`єктів правовідносин не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист.
Вимога позивача про витребування у відповідача майна є похідною від вимоги про розірвання договору і, за наявності відповідних фактичних підстав, може бути задоволена, виходячи з приписів статті 10 Закону України "Про фінансовий лізинг" та статей 651, 653 Цивільного кодексу України, якими передбачено право вимагати повернення предмета лізингу в разі невиконання (прострочення виконання) грошових зобов'язань лізингоодержувачем за договором лізингу та його розірвання.
Враховуючи викладене, судами обґрунтовано задоволено позовні вимоги в частині задоволення позовних вимог щодо розірвання договору фінансового лізингу № UA77L-13-03 від 12.04.2013, укладеного між ТОВ НВП "Укрспецмонтаж" та ТОВ "Катерпіллар Файненішл Україна" та про зобов'язання відповідача повернути предмет лізингу позивачеві.
Частиною 2 статті 653 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються.
Згідно з частиною 4 статті 653 зазначеного Кодексу сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов'язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відтак, наслідком розірвання договору є відсутність у ТОВ "Катерпіллар Файненшл Україна" обов'язку надати предмет лізингу у майбутньому у власність ТОВ НВП "Укрспецмонтаж" та, відповідно, відсутність права вимагати його оплати.
Враховуючи наведене та те, що право власності на предмет лізингу від Позивача до Відповідача не перейшло, позовні вимоги щодо стягнення з останнього такої складової частини лізингового платежу, як відшкодування вартості цього майна, яке залишилося у власності позивача, є безпідставними.
Аналогічна позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 29.10.2013 у справі № 7/5005/2240/2012, від 01.10.2013 у справі № 11/5005/2290/2012.
Таким чином судами попередніх інстанцій правомірно відмовлено позивачеві у задоволенні позовних вимог щодо стягнення з відповідача 277 213,80 грн відшкодування вартості предмета лізингу.
Домовленість сторін про розірвання угоди не виключає проведення між сторонами розрахунків за зобов'язаннями, що виникли до розірвання угоди, у тому числі застосування заходів майнової відповідальності за невиконання (неналежне виконання) зобов'язань з урахуванням умов договору та структури лізингових платежів.
Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 19.12.2011 у справі № 7/114/10.
Згідно зі статтею 16 Закону України "Про фінансовий лізинг" лізингові платежі можуть включати: суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; компенсацію відсотків за кредитом та інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу.
Пунктом 4.1 договору передбачено, що загальна сума лізингових платежів за договором складається з відшкодування вартості предмета лізингу, процентів, збільшених відповідно до пункту 4.4.
Лізинговий платіж не є фіксованою величиною, оскільки проценти, що підлягають сплаті у складі поточного лізингового платежу, збільшуються на коефіцієнти, передбачені пунктом 4.4.
Положення чинного законодавства хоч і визначають національну валюту України як єдиний законний платіжний засіб на території України, однак не містять заборони на вираження у договорі грошових зобов'язань в іноземній валюті, визначення грошового еквівалента зобов'язання в іноземній валюті, а також на здійснення перерахунку грошового зобов'язання у випадку зміни НБУ курсу національної валюти України по відношенню до іноземної валюти.
Аналогічна позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 04.07.2011 у справі № 12/149, від 07.10.2014 у справі № 910/763/13.
Згідно з частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Пунктом 14.10 Загальних умов визначено, що у випадку прострочення сплати будь-якого платежу лізингоодержувачем, буде зобов'язаний сплатити лізингодавцеві пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, починаючи з дати сплати, визначеної відповідним договором (з урахуванням Загальних умов) і по дату фактичної сплати лізингоодержувачем простроченої суми у повному обсязі.
Зазначена пеня нараховується тільки при наявності факту пред'явлення лізингодавцем лізингоодержувачеві письмової вимоги про виплату такої пені.
Факт пред'явлення такої вимоги встановлено судами попередніх інстанцій.
Враховуючи наявність заборгованості з лізингових платежів за період користування предметом лізингу з липня 2014 року по червень 2015 року, зокрема, 743 647,53 грн процентів, судами попередніх інстанцій правомірно задоволені позовні вимоги позивача в цій частині.
Судом першої інстанції здійснено розрахунок розміру пені та 3% річних без врахування суми, що компенсує предмет лізингу та правомірно присуджено до стягнення з відповідача 137 848,14 грн - пені та 8 089,43 грн. - 3% річних.
Колегією суддів не приймаються до уваги посилання відповідача на невірний розрахунок відсотків, оскільки останній здійснено з урахуванням всіх складових лізингового платежу, так як вказані відсотки підлягають стягненню за період фактичного користування предметом лізингу.
Також колегією суддів не приймаються до уваги посилання на незастосування судами норм статті 232 Господарського кодексу України, оскільки відповідач неправомірно ототожнює шестимісячний строк нарахування пені з позовною давністю в один рік для стягнення неустойки (штрафу, пені).
Виходячи із встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи, з урахуванням того, що господарські суди у порядку статті 43 Господарського процесуального кодексу України всебічно і повно дослідили подані сторонами докази, усім доводам надали обґрунтовану та належну правову оцінку, проаналізували відносини сторін та правильно застосували до спірних правовідносин норми матеріального і процесуального права, відсутні підстави для зміни або скасування рішень судів попередніх інстанцій.
Доводи касаційної скарги не спростовують правильного висновку судів попередніх інстанцій, зводяться передусім до переоцінки доказів у справі, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції, передбачених статтями 111-5, 111-7 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробничого підприємства "Укрспецмонтаж" залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 24.09.2015, постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 10.10.2016 у справі № 904/6624/15 залишити без змін.
Головуючий суддя Л.А. ГОЛЬЦОВА
Судді Т.Л. БАРИЦЬКА
Л.Б. ІВАНОВА