ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 березня 2017 року Справа № 910/8481/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Корнілової Ж.О. - головуючого (доповідач), Грека Б.М., Кондратової І.Д.,розглянувши матеріали касаційної скарги Приватного акціонерного товариства "Київрічсервіс"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 14.12.2016у справі№ 910/8481/16 Господарського суду міста Києва за позовомКомунального підприємства "Київський метрополітен"доПриватного акціонерного товариства "Київрічсервіс"про за участю від позивача: від відповідача:стягнення 31884,20 грн., Цибізова О. О., Медведська В.В.,

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство "Київський метрополітен" звернулось до суду з позовом про стягнення із Приватного акціонерного товариства "Київрічсервіс" 18683,21 грн. заборгованості за договором оренди від 30.11.2010 № 110-Упр(Ор)-10, 4390,85 грн. пені, 257,93 грн. 3 % річних; та 8497,31 грн. заборгованості за договором на відшкодування витрат балансоутримувача на утримання та обслуговування орендованого нерухомого майна від 16.07.2010 № В-3-10, 51,41 грн. пені та 3,49 грн. 3 % річних.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 14.09.2016 у справі № 910/8481/16 (суддя Андреїшина І.О.) позов задоволено частково. Стягнуто із Приватного акціонерного товариства "Київрічсервіс" на користь Комунального підприємства "Київський метрополітен" 20864, 01 грн. боргу, 4404,04 грн. пені, 258, 83 грн. 3 % річних та 1103,24 грн. судового збору. В іншій частині позову відмовлено повністю.

Рішення мотивоване, що відповідачем не виконано зобов'язання з оплати орендної плати на підставі договору оренди від 30.11.2010 № 110-Упр(Ор)-10 та зобов'язання з відшкодування витрат балансоутримувача на утримання та обслуговування орендованого нерухомого майна на підставі договору від 16.07.2010 № В-3-10, тому вимоги про стягнення заборгованості з оплати 18683,21 грн. орендної плати за час фактичного користування об'єктом оренди та, відповідно, заборгованості з відшкодування витрат з утримання об'єкта оренди підлягають задоволенню.

Позовні вимоги про стягнення боргу за договором № В-3-10 задовольняються судом частково в сумі 2180,80 грн. лише за спірним об'єктом оренди, прострочення за яким становить предмет доказування у даній справі (частина переходу станції метро "Мінська" (вестибюль № 1), визначена тимчасовими огороджуючими конструкціями (кіосками), загальною площею 19,9 кв.м.), з яких: 1040,09 грн. борг за другий квартал, 1040,09 грн. борг за третій квартал і 100,62 грн. борг за четвертий квартал 2015 року), оскільки правовими підставами для нарахування позивачем відповідачеві сум відшкодування витрат балансоутримувача на утримання та обслуговування орендованого нерухомого майна за цим договором слугували правовідносини оренди з договору від 30.11.2010 № 110-Упр(Ор)-10 за названим об'єктом, тоді як позивач до суми боргу в розмірі 8497,31 грн. включив борг за іншими договорами оренди (станція метро "Оболонь" орендована площа 33,75 кв.м. та станція метро "Харківська" орендована площа 51,50 кв.м.), не обґрунтував та не мотивував такий розрахунок.

Правильність арифметичного розрахунку сум боргу за договором оренди (18683,21 грн.) і застосування індексу інфляції та договором № В-3-10 (2180,80 грн.) підтверджується наявними в матеріалах справи додатками до названих договорів, поданим позивачем листом від 22.08.2016 № 11-03/456, таблицею розрахунку від 18.08.2016 № 19/ВП-64, узагальненим розрахунком з надання послуг на утримання та обслуговування орендованого нерухомого майна за 1-й квартал 2015 року від 14.04.2015, розрахунком витрат з вивезення твердих побутових відходів від 03.04.2015.

Перевіривши правильність проведеного позивачем розрахунку ціни позову у цій частині, суд дійшов до висновку про їх часткову обґрунтованість у зв'язку з чим за прострочення внесення орендної плати з відповідача підлягає стягненню 4390,85 грн. пені та 257,93 грн. 3 % річних, а за прострочення внесення сум на відшкодування витрат балансоутримувача на утримання та обслуговування орендованого нерухомого майна - 13,19 грн. пені та 0,90 грн. 3 % річних, що відповідає уточненому розрахунку суду, проведеному виходячи із задоволеної суми основного боргу за договором № В-3-10 (2180,80 грн.).

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 14.12.2016 у справі № 910/8481/16 (у складі колегії суддів: Калатай М. Ф. - головуючого, Чорногуза М. Г., Агрикової О. В.) рішення Господарського суду міста Києва від 14.09.2016 у справі № 910/8481/16 змінено. Викладено резолютивну частину рішення Господарського суду міста Києва від 14.09.2016 у справі № 910/8481/16 в такій редакції: "Позов задоволено частково. Стягнуто із Приватного акціонерного товариства "Київрічсервіс" на користь Комунального підприємства "Київський метрополітен" 18683,21 грн. заборгованості за договором оренди від 30.11.2010 № 110-Упр(Ор)-10 та 257,93 грн. 3 % річних. Стягнуто із Приватного акціонерного товариства "Київрічсервіс" на користь Комунального підприємства "Київський метрополітен" 2180,80грн. заборгованості за договором на відшкодування витрат балансоутримувача на утримання та обслуговування орендованого нерухомого майна від 16.07.2010 № В-3-10, 13,19 грн. пені та 90 коп. 3% річних. Стягнуто із Приватного акціонерного товариства "Київрічсервіс" на користь Комунального підприємства "Київський метрополітен" 913,48 грн. витрат з оплати судового збору. У решті позову відмовлено."

Не погоджуючись з постановою Київського апеляційного господарського суду від 14.12.2016 у справі № 910/8481/16, Приватне акціонерне товариство "Київрічсервіс" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 14.09.2016 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.12.2016 у справі № 910/8481/16, і прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог Комунального підприємства "Київський метрополітен" до Приватного акціонерного товариства "Київрічсервіс" про стягнення заборгованості в повному обсязі.

У касаційній скарзі заявник посилається на порушення та неправильне застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача Корнілову Ж.О., обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши представників позивача та відповідача, перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судами встановлено, що між Комунальним підприємством "Київський метрополітен" як особа, що уповноважена органом місцевого самоврядування управляти майном підприємств, установ, у господарському віданні та оперативному управління яких перебуває майно територіальної громади міста Києва (орендодавець) та Закритим акціонерним товариством "Київрічсервіс" (після зміни найменування - Публічне акціонерне товариство "Київрічсервіс") (орендар) 30.11.2010 укладено договір оренди № 110-Упр(Ор)-10, за умовами якого орендодавцем на підставі рішення Київської місткої ради від 28.05.2009 № 540/1596 передано, а орендарем прийнято у строкове платне користування нерухоме майно (частину вестибюлю (переходу)), визначену відповідно до проектної документації, розробленої ДП "ПІ Укрметротунельпроект", тимчасовими огороджуючими конструкціями (кіоском) орендаря за адресою: станція метро "Мінська" вестибюль № 1 (далі - об'єкт оренди) для торгівлі непродовольчими товарами.

Відповідно до п. 2.1 договору об'єктом оренди є частина вестибюлю (переходу), визначена відповідно до проектної документації, розробленої ДП ПІ "Укрметротунельпроект", огороджуючими конструкціями (кіосками) відповідача, загальною площею 19,9 кв.м згідно з викопіюванням до схеми тимчасового розташування МАФ, що складає невід'ємну частину договору.

Відповідно до п. 2.3 договору сторонами погоджено, що опис технічного стану об'єкта оренди та дата передачі його відповідачу, його склад зазначаються в акті приймання-передачі об'єкта оренди, що є невід'ємною частиною договору (додаток № 1).

Сторонами 19.01.2010 підписано акт приймання-передачі майна в оренду, яким зафіксовано передачу позивачем відповідачу в орендне користування об'єкта оренди.

Відповідно до п. 3.1 договору за користування об'єктом оренди відповідач сплачує позивачу орендну плату, розрахунок якої здійснюється на підставі рішення Київради від 28.05.2009 № 540/1596 та Методики розрахунку орендної плати за користування майном територіальної громади м. Києва, затвердженої рішенням Київради від 28.09.2006 № 34/91, та на дату підписання договору місячний розмір якої відповідно до розрахунку орендної плати, що є невід'ємною частиною договору, становить: 188,23 грн. за 1 кв.м. орендованої площі, що в цілому за об'єкт оренди станом на серпень 2010 року складає 3745,83 грн. без ПДВ.

Відповідно до п. 3.2 договору розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається з урахуванням індексу інфляції за поточний місяць.

Сторонами 28.12.2012 укладено додаткову угоду № 1, якою п. 3.1 договору викладено в новій редакції.

Відповідно до п. 3.1 договору в редакції додаткової угоди № 1, за користування об'єктом оренди відповідач сплачує позивачу орендну плату, розрахунок якої здійснюється на підставі Методики розрахунку орендної плати за користування майном територіальної громади м. Києва, затвердженої рішенням Київради від 22.09.2011 № 34/6250, та на дату підписання додаткової угоди, відповідно до розрахунку орендної плати, що є невід'ємною частиною цієї додаткової угоди, становить без ПДВ: 74,22 грн. за 1 кв.м. орендованої площі, що в цілому складає 1477,01 грн.

Відповідно до п. 3.4 договору відповідач додатково сплачує позивачу разом з орендною платою податок на додану вартість у розмірах та порядку, визначених законодавством України, та що відповідач відшкодовує позивачу витрати на утримання об'єкта оренди за окремим договором, укладеним з позивачем.

Відповідно до ч. 2 п. 3.5 договору оплата за договором проводиться відповідачем, починаючи з дати підписання акта приймання-передачі. Останнім днем сплати орендної плати є дата підписання сторонами акта приймання-передачі при поверненні об'єкта оренди позивачу.

Судами встановлено, що між сторонами 09.10.2015 підписано акт приймання-передачі майна, яким зафіксовано факт передачі об'єкта оренди відповідачем позивачу.

Виходячи зі змісту п. 3.5 договору, орендну плату відповідач має сплатити за період по 09.10.2015 включно.

Пунктом 3.6 договору передбачено, що орендна плата сплачується відповідачем незалежно від наслідків господарської діяльності відповідача щомісячно не пізніше 10 числа поточного місяця на рахунок орендаря.

Відповідно до п. 4.2 договору відповідач зобов'язаний вносити орендні платежі своєчасно і в повному обсязі.

Відповідно до п. 9.1. договору договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і відповідно до рішення Київської міської ради від 28.05.2009 № 540/1596 діє з 01.12.2010 до початку реконструкції, але не більш ніж 28.11.2013 (2 роки 364 дні).

Відповідно до п. 9.3 договору після закінчення строку дії цього договору його дію може бути продовжено на підставі рішення Київради.

Відповідно до ч. 1 ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди), до яких відноситься спірний договір, наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" відносини щодо оренди майна, що перебуває у комунальній власності, до якого відноситься спірне майно, регулюються договором оренди, цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Відповідно до ч. 1 ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.

Частиною 1 статті 763 ЦК України передбачено, що договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Договір оренди припиняється, зокрема, в разі закінчення строку, на який його укладено (ст. 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна").

Господарськими судами встановлено, що умовами договору не передбачено можливості його автоматичного продовження, а п. 9.3 договору передбачено, що після закінчення строку дії цього договору його дію може бути продовжено на підставі рішення Київради, доказів наявності якого матеріалами справи не підтверджується.

Відповідно до умов договору, які відповідно до ст. 629 ЦК України є обов'язковими для сторін, та враховуючи приписи п. 9.1 договору, договір припинив свою дію 28.11.2013 у зв'язку з закінченням строку, на який його укладено.

Звертаючись до місцевого господарського суду з позовом, позивач просить стягнути з відповідача 18683,21 грн. заборгованості з оплати орендної плати за договором, нараховану за період з 01.04.2015 по 10.10.2015, а також нараховані на суму боргу 4390,85 грн. пені та 257,93 грн. 3 % річних.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 ЦК України.

Відповідно до ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч. 1, ч. 5 ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 3 статті 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передбачено, що орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства тощо. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Враховуючи, що за умовами договору (ч. 2 п. 3.5) відповідачем прийнято на себе зобов'язання сплачувати орендну плату по день підписання сторонами акта приймання-передачі при поверненні об'єкта оренди позивачу, а об'єкт оренди відповідачем позивачу повернуто за актом від 09.10.2015, суд апеляційної інстанції дійшов до правильного висновку, що позивач має право на стягнення орендної плати за період по 09.10.2015 включно.

Суд апеляційної інстанції дійшов до правильного висновку щодо задоволення у повному обсязі позовних вимог про стягнення з відповідача основного боргу за користування в період з квітня по 09.10.2015 приміщеннями за договором в сумі 18683,21 грн.

Суд апеляційної інстанції дійшов до правильного висновку, що місцевим господарським судом обґрунтовано не прийнято до уваги посилання відповідача, в запереченні щодо позовних вимог в цій частині, зокрема, що з 01.04.2015 він фактично не здійснював свою господарську діяльність у орендованому майні з вини позивача, який безпідставно та без будь-яких попереджень вимкнув електропостачання до орендованого майна, з огляду на що відповідач відповідно до ч. 4 та ч. 6 ст. 762 ЦК України звільняється від сплати орендної плати, оскільки матеріали справи не місять жодних належних та допустимих доказів на підтвердження факту відключення відповідача від електроживлення, а лист позивача № 28 від 16.04.2015 на ім'я відповідача не може бути прийнято судом як належний доказ на підтвердження зазначених обставин.

Суд апеляційної інстанції дійшов до правильного висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 257,93 грн. 3 % річних підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання, настають наслідки, передбачені договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Щодо позовних вимог про стягнення пені за договором в сумі 4390,85 грн., нараховану позивачем за квітень-жовтень 2015 року, судом апеляційної інстанції зазначено наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Суд апеляційної інстанції дійшов до правильного висновку, що матеріалами справи підтверджується припинення дії договору з 28.11.2013, тому у позивача відсутні правові підстави для нарахування пені з 29.11.2013.

Докази про наявність між сторонами іншого укладеного в письмовій формі правочину щодо нарахування пені за прострочення зобов'язання з сплати орендної плати за період після 28.11.2013. (дати припинення договору) відсутні, тому суд апеляційної інстанції дійшов до правильного висновку, що у задоволенні позовних вимог про стягнення пені в сумі 4390,85 грн. слід відмовити, а рішення місцевого господарського суду в частині задоволення вказаних позовних вимог - скасувати з прийняттям в цій частині нового рішення, яким у задоволенні позовних вимог про стягнення пені в сумі 4390,85 грн. відмовити.

Щодо решти заявлених позовних вимог, а саме: вимог про стягнення основного боргу в сумі 8497,31 грн. за період з квітня по грудень 2015 року за договором № В-3-10 на відшкодування витрат балансоутримувача на утримання та обслуговування орендованого нерухомого майна від 16.07.2010, 51,41 грн. пені та 3,49 грн. 3 % річних зазначено наступне.

На виконання п. 3.4 договору сторонами 16.07.2010 укладено договір № В-3-10 на відшкодування витрат балансоутримувача на утримання та обслуговування орендованого нерухомого майна № В-3-10 (далі договір 1), відповідно до умов договору позивач як балансоутримувачем прийнято на себе обов'язок забезпечити утримання об'єктів оренди відповідно до переліку, який є невід'ємною частиною цього договору (додаток № 1) (в тому числі об'єкта оренди - примітка суду), за цінами, визначеними в узагальненому розрахунку щомісячних витрат позивача на утримання та обслуговування орендованого нерухомого майна, а відповідач відшкодовує позивачу зазначені витрати.

Відповідно до п. 2.3 договору 1 розмір відшкодування витрат з утримання об'єктів оренди визначається відповідно до затвердженого узагальненого розрахунку витрат позивача на утримання та обслуговування орендованого нерухомого майна, який є невід'ємною частиною договору 1, і який переглядається позивачем у випадку офіційних змін цін, тарифів, заробітної плати, тощо та загальної площі об'єктів оренди, вказаній в додатку № 1 до договору 1 і фактичного використання відповідачем об'єктів оренди. На момент укладення договору розмір відшкодування витрат з врахуванням ПДВ складає 1758,98 грн.

З наданого позивачем розрахунку слідує, що витрати з утримання об'єктів оренди складаються з: витрат на утримання та обслуговування 1 кв.м. орендованого майна, а саме: вивіз сміття - 3,24 грн. (з ПДВ) на місяць; витрат на організацію та ведення договірної роботи на один об'єкт оренди становлять 282,22 грн. (з ПДВ) на місяць.

Тому загалом за 1 місяць витрати з утримання об'єктів оренди щодо спірного майна становлять 346,70 грн. ((3,24*19,90)+282,22), відповідно 1040,09 грн. за квартал.

Звертаючись до суду з цим позовом, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість з оплати платежів за договором 1 за період з квітня по грудень 2015 року в сумі 8497,31 грн.

Місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов до правильного висновку, що з огляду на повернення відповідачем позивачу 09.10.2015 об'єкта оренди за договором, стягнення з відповідача відшкодування витрат з утримання об'єктів оренди щодо спірного об'єкта оренди в період після повернення такого майна позивачу не ґрунтується на приписах чинного законодавства.

За таких обставин, та враховуючи, що за 1 місяць витрати з утримання об'єктів оренди щодо спірного майна становлять 346,70 грн., за період з 01.04.2015 по 09.10.2015 включно сума таких витрат становить 2180,80 грн.

Господарські суди дійшли до правильного висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача основного боргу за договором 1 в сумі 2180,80 грн.

При цьому посилання відповідача на припинення 30.12.2011 строку дії договору 1 до уваги судом апеляційної інстанції обґрунтовано не прийнято, оскільки відповідно до п. 6.1 договору 1 цей договір укладено строком на календарний рік і діє по 31.12.2010 включно.

Відповідно до п. 6.4 договору 1 сторонами погоджено, що, у разі відсутності заяви однієї з сторін про припинення або зміну цього договору після закінчення строку його чинності протягом одного місяця, він вважається продовженим на той самий термін, на тих самих умовах, які були передбачені договором 1.

Зі змісту договору 1 слідує, що дія договору автоматично пролонгується на кожний наступний рік, до того часу як договір не буде змінено чи його дію припинено у встановленому законом порядку, тому враховуючи відсутність у матеріалах справи доказів направлення сторонами одна одній відповідних заяв щодо припинення або зміни договору 1, договір автоматично продовжено до 31.12.2011, до 31.12.2012, до 31.12.2013, до 31.12.2014 та, відповідно, до 31.12.2015.

Відповідно до п. 5.2 договору 1 за несвоєчасно перераховані платежі відповідач сплачує на користь позивача пеню в розмірі 0,5 % від розміру несплаченої суми наданих послуг за кожний день прострочення, але не більше розміру встановленого законодавством України.

З розрахунку позивача слідує, що пеню за договором 1 позивач нараховує за період з 21.01.2016 по 25.01.2016, виходячи з подвійної облікової ставки Національного банку України у період прострочення відповідача, що відповідає ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", де зазначено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, що суд апеляційної інстанції вважає правильним.

Враховуючи часткове задоволення позовних вимог про стягнення основного боргу за договором 1, місцевий господарський суд, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов до правильного висновку щодо часткового задоволення позовних вимог про стягнення пені та 3 % за договором 1 за уточненим розрахунком місцевого господарського суду в сумі 13,19 грн. пені та 0,90 грн. 3% річних.

Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до пункту 1 статті 1119 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення. Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів прийняті з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, з'ясуванням всіх обставин, що мають значення для правильного вирішення спору.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.12.2016 у справі № 910/8481/16 Господарського суду міста Києва прийнято з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, з'ясуванням всіх обставин, що мають значення для правильного вирішення спору.

Доводи скаржника, викладені у касаційній скарзі судова колегія вважає непереконливими, і такими, що спростовуються наявними доказами та встановленими матеріалами справи.

Таким чином постанова Київського апеляційного господарського суду від 14.12.2016 у справі № 910/8481/16 Господарського суду міста Києва підлягає залишенню без змін.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119-11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Київрічсервіс" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.12.2016 у справі № 910/8481/16 Господарського суду міста Києва залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.12.2016 у справі № 910/8481/16 Господарського суду міста Києва залишити без змін.

Головуючий, суддя:Корнілова Ж.О. Судді:Грек Б.М. Кондратова І.Д.